Особливості фізичної терапії при хронічній венозній недостатності нижніх кінцівок

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ВЕНОЗНІЙ НЕДОСТАТНОСТІ НИЖНІХ КІНЦІВОК

Корчинський Володимир, Пономаренко Микола

Вінницький соціально-економічний інститут вищого навчального закладу Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Анотації

Мета роботи -- розробка науково обґрунтованого комплексного застосування фізичних чинників для підвищення ефективності фізичної терапії хворих на хронічну венозну недостатність нижніх кінцівок. Методи дослідження. Обстежено 49 пацієнтів у віці 30-75 років (середній вік 52,5 ± 8,5 років) з ХВН НК з 2-ї по 4-ю стадію за класифікацією (2000). З них 20 (31,6%) чоловіків і 29 (68,4%) жінок. У 26 (54%) пацієнтів причиною розвитку ХВН НК була варикозна хвороба і в 23 (46%) - посттромбофлебітична хвороба. Для оцінки стану судинної системи нижніх кінцівок застосовували термографію, ультразвукову доплерографію, легометрію. Визначали кількість тромбоцитів, час зсідання крові, протромбіновій індекс, рівень фібриногену, фібринолітичної активності, міжнародне нормалізоване відношення (МНВ). Результати дослідження. Після періоду адаптації й обстеження хворим призначали патогенетично обґрунтовані комплекси фізичної терапії (2 ст. ХВН - вихрові радоновіванни, переривчаста пневмокомпресія (ППК), магнітотерапія, хімават-терапія; 3ст. ХВН - вихрові радонові ванни, ППК, КВЧ-терапія, магнітопелоїдотерапія; 4ст. ХВН - вихрові радонові ванни, ППК, магнітопе- лоїдотерапія, лазеротерапія). Вивчено механізм лікувальної дії ППК, хімават- терапії, магнітопелоідотерапіі, лазерної терапії, КВЧ-терапії у хворих на ХВН НК. Показано, що кожен фізичний фактор впливає на різні клінічні ознаки, при цьому кожна клінічна ознака є відображенням певної ланки патогенезу захворювання. Застосовані низькоінтенсивні фізичні фактори мають односпрямовану дію на клінічні ознаки ХВН НК, при цьому ефект їх впливу підсумовується і потенціюється. Застосування розроблених патогенетично обґрунтованих методів комплексного лікування хворих ХВН НК дозволяє підвищити ефективність лікування за інтегральним показником, сповільнити прогресування захворювання, поліпшити якість життя пацієнтів. Висновки. Розроблений системний підхід дозволяє вибрати оптимальний спосіб лікування з урахуванням супутньої патології, стадії ХВН НК і наявності протипоказань, що забезпечує підвищення ефективності санаторно-курортного лікування.

Peculities of physical therapy in chronic venous insufficiency of lower extremities Korchinsky Vladimir, Ponomarenko Nikolay The purpose of the work - development of scientifically grounded complex use of physical factors to increase the effectiveness of physical therapy in patients with chronic venous insufficiency of lower extremities. Methods. 49 patients aged 3075 years (mean age 52.5 ± 8.5 years) with CVI of lower extremities, stage 2 to stage 4, were examined according to the classification (2000). 20 of them (31.6%) were men and 29 (68.4%) were women. In 26 (54%) patients, the development of CVI of LE was caused by varicose veins and in 23 (46%) postthrombophlebitis. Thermography, ultrasonic dopplerography, and legometry were used to evaluate the condition of the vascular system of lower extremities. Platelet count, time of blood clotting, prothrombin index, fibrinogen level, fibrinolytic activity, and international normalized ratio (INR) were determined. Results. After a period of adaptation and examination, the patients were assigned pathogenetically justified complexes of physical therapy (with 2nd stage of CVI - vortex radon baths, intermittent pneumocompression, magnet therapy, himavat therapy; with 3rd stage of CVI - vortex radon baths, intermittent pneumocompression, high frequency therapy, magnetopeloid therapy; 4th stage of CVI - vortex radon baths, intermittent pneumocompression, magnetopeloid therapy, laser therapy). The mechanism of curative action of intermittent pneumocompression, himavat therapy, magnetopeloidotherapy, laser therapy, high frequency therapy in patients with CVI of lower extremities was studied. It is proven that each physical factor influences different clinical features, whereas each clinical feature reflects a particular link in the pathogenesis of the disease. Applied low- intensity physical factors have a unidirectional effect on the clinical signs of CVI of lower extremities, whereas the effect of their impact is summarized and potentiated. Conclusions. Application of the developed pathogenetically justified methods of complex treatment of patients with CVI of lower extremities allows to increase the effectiveness of treatment based on the integral index, slow down the progression of the disease, increase their performance, and improve quality of life of patients. The developed systematic approach allows choosing the optimal treatment for a particular patient, taking into account the concomitant pathology, the stage of the underlying disease, and the presence of contraindications, which ensures the efficiency of the conducted sanatorium treatment.

Особенности физической терапии при хронической венозной недостаточности нижних конечностей

Корчинский Владимир, Пономаренко Николай Цель работы -- разработка научно обоснованного комплексного применения физических факторов для повышения эффективности физической терапии больных хронической венозной недостаточностью нижних конечностей. Методы исследования. Обследовано 49 пациентов в возрасте 30-75 л. (средний возраст 52,5 ± 8,5л.) с ХВН НК со 2-й по 4-ю стадию по классификации (2000). Из них 20 (31,6%) мужчин и 29 (68,4%) женщин. У 26 (54%) пациентов причиной развития ХВН НК была варикозная болезнь и в 23 (46%) - посттромбофлебитическая болезнь. Для оценки состояния сосудистой системы нижних конечностей применяли: термографию, ультразвуковую допплерографию, легометрию. Определяли количество тромбоцитов, время свертывания крови, протромбиновый индекс, уровень фибриногена, фибринолитическую активность, международное нормализованное отношение (МНО). Результатні исследования. После периода адаптации и обследования больным назначали патогенетически обоснованные комплексы физической терапии (2 ст. ХВН - вихревыерадоновыеванны, прерывистая пневмокомпрессия (ППК), магнитотерапия, химават-терапия; 3ст.ХВН -вихревые радоновые ванны, ППК, КВЧ-терапия, магнитопел- лоидотерапия; 4ст. ХВН - вихревые радоновые ванны,ППК,магнитопеллоидотерапия, лазеротерапия). Изучен механизм лечебного действияи ППК, химават-терапии, магнито-пеллоидотерапии, лазерной терапии, КВЧ-терапии у больных ХВН НК. Показано, что каждый физический фактор влияет на различные клинические признаки, при этом каждый клиническийпризнак является отражением определенного звена патогенеза заболевания. Примененные низкоинтенсивные физические факторы имеют синергетическое действие на клинические признаки ХВН НК, при этом эффект их воздействия суммируется и потенциируется. Применениеразработанных патогенетически обоснованныхметодов комплексного лечения больных ХВННК позволяет повысить эффективность лечения по интегральному показателю, замедлить прогрессирование заболевания, улучшить качество жизни пациентов. Выводы. Разработанный системный подход позволяет выбрать оптимальный способ лечения с учетом сопутствующей патологии, стадии ХВННК и наличия противопоказаний, обеспечивает повышение эффективности санаторно-курортного лечения. физическая терапия, хроническая венозная недостаточность, методы физиотерапии

терапія нижні кінцівки венозна недостатність

Постановка проблеми

Захворювання венозної системи - найпоширеніша патологія периферичних судин. Провідне місце у структурі венозної патології належить варикозному розширенню підшкірних вен нижніх кінцівок (ВРВНК), венозному тромбозу та їх ускладненням [2, 11, 13, 16]. На теперішній час вона є одним із найбільш частих захворювань венозної системи в промислово розвинених країнах. В Англії варикозна хвороба зустрічається у 10 - 17%, у США - у 20 -30% жителів [16]. Близько 20% чоловіків і 40% жінок страждає різними формами цього захворювання. Щорічний приріст ВХВНК досягає 2,5 %. ВХВНК і хронічна венозна недостатність (ХВН) становлять важливу соціально-економічну проблему, оскільки в останні роки відзначається тенденція до зростання захворюваності в осіб працездатного віку, росту числа ускладнених форм і, як наслідок, - до формування стійкої непрацездатності [5, 9, 16]. Частіше з'являються повідомлення про виявлення цієї патології в осіб молодого віку. Таким чином, актуальність проблеми захворювань венозної системи складно переоцінити.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок -- це поліетіологічне захворювання, що проявляється варикозною трансформацією підшкірних вен з розвитком синдрому ХВН. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок (ХВННК) являє собою нестабільний патологічний стан, що характеризується застоєм або порушенням кровотоку у венозній системі нижніх кінцівок [1, 11, 16]. Одного разу сформувавшись, ХВН НК уражає не тільки венозну, але й артеріальну та лімфатичну системи, а також мікроциркуляторне русло [2,

10] . Це призводить до незворотних анатомічних змін. Таким чином, ХВННК - це поліетіологічне ураження всього організму з різноманітними клінічними проявам. Найбільш частими причинами ХВН НК є варикозна хвороба або посттромбофлебітична хвороба (ПТФС).

За сучасними даними, варикозна хвороба є спадковим, генетично детермінованим захворюванням, в основі якого лежить стійке незворотнє розширення вен і порушення дієздатності клапанного апарату внаслідок грубих патологічних змін венозної стінки в одному з трьох венозних колекторів - поверхневих, комунікантних і глибоких венах [11]. До основних етіологічних факторів розвитку ВХВНК належать: спадкова схильність (наявність цієї патології в обох батьків підвищує ризик успадкування хвороби до 60%); статева приналежність (жінки в 1,5-2 рази частіше хворіють, чому сприяють вагітність і гормональні порушення); надлишкова маса тіла (збільшення ваги на 20 % призводить до п'ятиразового збільшення ризику розвитку ВХВНК); тривалі статичні навантаження і мала рухова активність [2, 8, 14].

Патогенез ХВННК розглядається як розвиток дисфункції клапанного апарату, що забезпечує доцентровий потік венозної крові. Виникнення функціональної й анатомічної неспроможності клапанних синусів призводить до розвитку вертикального і горизонтального патологічного рефлюксу крові як у системі підшкірних, так і глибоких вен нижніх кінцівок. При цьому вертикальний рефлюкс (патологічний рух крові зверху вниз) може здійснюватися за системою великої підшкірної, малої підшкірної вен і глибоких вен, а горизонтальний рефлюкс (патологічний рух крові зсередини назовні) здійснюється через систему перфорантних вен.

На думку більшості спеціалістів-флебологів і реабілітологів [2, 6, 8], лікування варикозної хвороби та профілактика її ускладнень мають бути комплексним і спрямованим на усунення патогенетичних механізмів (клапану недостатність вен), зовнішніх проявів хвороби (варикозне розширення вен) і, по можливості, корекцію факторів ризику. Більшість авторів [2, 6, 9] рекомендують застосовувати в тому чи іншому поєднанні всі три методи лікування: консервативне, флебосклерозування та різноманітні методи хірургічного втручання. Однак оперативне втручання запущених форм захворювання, що зустрічаються в 25% випадків [4, 6, 8] і супроводжуються вираженим набряком, ліподерматосклерозом, екземою або трофічними виразками [4, 14, 15], без передопераційної підготовки перебігають важко і супроводжується різними ускладненнями [4, 6, 15]. Рецидиви після оперативного лікування спостерігаються в 2080% випадків. Крім того, великий відсоток пацієнтів, які страждають ХВН НК, не підлягає хірургічному лікуванню через супутні захворювання або по важкості стану [7, 9]. У той же час, навіть після успішно виконаної операції необхідна післяопераційна реабілітація [3, 6, 8]. Результати клінічного досвіду хірургів-флебологів [3, 9, 10] після проведеного радикального хірургічного втручання свідчать про необхідність призначення післяопераційних реабілітаційних заходів (лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, компресійної терапії тощо) у зв'язку з прогресуючим характером перебігу хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок.

Таким чином, значна кількість пацієнтів потребує консервативного лікування. Як показує клінічний досвід роботи флебологів і реабілітологів [2, 3, 9], основними складовими консервативної та післяопераційної терапії патогенетичних розладів хронічної венозної недостатності є медикаментозна терапія, компресійна терапія, фізіотерапія та лікувальна фізична культура. Згідно досліджень ряду флебологів [3, 15], компресійна терапія показана при хронічній венозній недостатності будь-якого ступеня незалежно від етіології. Абсолютних протипоказань до неї немає, за винятком відносного протипоказання - наявності хронічного облітеруючого захворювання артерій нижніх кінцівок при реґіонарному систолічному тиску в задній великогомілковій артерії нижче 80 мм.рт.ст. [2]. Однак відсутність системного підходу при використанні фізичних факторів у лікуванні та реабілітації ХВН НК часто не дозволяє досягти бажаних результатів.

Мета роботи - розробка науково обґрунтованого комплексного застосування фізичних чинників для підвищення ефективності фізичної терапії, поліпшення якості життя хворих на ХВННК.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено на базі Клінічного санаторію “Хмільник”. Обстежено 49 пацієнтів у віці 30-75 років (середній вік 52,5 ± 12,5 років) з ХВН НК 2-ї - 4-ї стадії за класифікацією (2000). З них 20 (31,6%) чоловіків і 29 (68,4%) жінок. Більшість пацієнтів (66%) були працездатного віку, що підтверджує соціально-економічну значимість вирішення цієї проблеми. У 26 (54%) пацієнтів причиною розвитку ХВН НК була варикозна хвороба й у 23 (46%) випадках - посттромбофлебітична хвороба. Крім того, у хворих, які входили в це дослідження, зустрічалися такі супутні захворювання: артеріальна гіпертензія (АГ) й ішемічна хвороба серця (ІХС) - 31 і 18 людини відповідно; хронічна ішемія нижніх кінцівок супроводжувала основне захворювання в 11 пацієнтів, цукровий діабет - у 13 хворих. Венектомія в різні терміни була проведена 12 пацієнтам. За ступенем важкості захворювання пацієнти розподілялися наступним чином: 2-а стадія - 15 осіб (31%), 3-я стадія - 19 осіб (38%), 4- а стадія - 15 осіб (31%). Вплив переривчастої пневмокомпресії (ППК) і радонотерапії вивчався у групі хворих 30-75 років - 23 осіб, з них з варикозною хворобою - 17 осіб і 6 осіб - з посттромбофлебітичною хворобою. Ця група хворих розглядалася як група порівняння. Під час проведення курсу лікування з використанням фізичних методів медикаментозна терапія вазоактивними препаратами не застосовувалася. Пацієнти, які приймали терапію антикоагулянтами постійно або/і гіпотензивними засобами, її продовжували. Для оцінки стану судинної системи нижніх кінцівок застосовували термографію, ультразвукову доплерографію, легометрію. Функціональний стан системи згортання крові досліджувався за загальноприйнятими методиками: кількість тромбоцитів, час зсідання крові, протромбіновій індекс, рівень фібриногену, фібринолітична активність, а також за оцінкою інтегрального показника згортання - міжнародному нормалізованому відношенню (МНВ). Після періоду адаптації й обстеження хворим призначали комплекс фізичної терапії: 1-2 санаторно-курортний режим, вихрові радонові ванни, ППК, магнітопелоїдотерапію, лазерну терапію, КВЧ-терапію, хімават-терапію, індивідуалізовану програму лікувальної фізкультури.

Вихрові радонові ванни призначали з концентрацією 20-40 нкі/л при температурі води 35-37° тривалістю процедури від 8 до 15 хв, на курс - 10-12 процедур. Переривчаста пневмокомпресія (ППК) проводилася за методикою: перші 10 хв вплив з тиском 15-20 мм рт.ст., потім тиск підвищувався до 40-100 мм рт ст. - 20-40 хв і знову знижувався до 30-40 мм рт.ст. Час нагнітання повітря в кожну секцію становив 20-40 с, паузи - 15 с. Тривалість процедури становила 40 хв, на курс призначалося 10-15 процедур. Хімават терапія (лімфодренажий масаж): частота 25 Гц, тривалість процедури 15 хв, курс 10 процедур. Лазерна терапія: використовували гелій-неонове лазерне опромінювання з довжиною хвилі 632 нм, потужністю 5 мВт на ділянки трофічної виразки і гіперпігментації; тривалість процедури до 5 хв на одне поле; курс лікування 10 процедур. Магнітопелоідотерапія: тонкошарова (3-5 мм) аплікація з віджиму лікувальної грязі Куяльницького родовища накладалася на область трофічних розладів, температура 25-30°С з одночасним впливом змінним магнітним полем індукцією 35 мТ. Тривалість процедури складала 15-20 хв, 10 щоденних процедур на курс лікування. КВЧ-терапія на ділянку трофічних розладів і трофічну виразку з довжиною хвилі 5,6 мм, модульована низькою частотою за програмою «трофічна виразка», тривалість 20 хв, 10 процедур.

Дані дослідження кількісних показників перевірялися на нормальність розподілу за допомогою критерію Шапіро-Уілкі. Динаміку показників при нормальному розподілі оцінювали за допомогою параметричного парного критерію Стьюдента. В роботі використовувалися: М - середнє арифметичне значення; т - стандартна похибка середнього арифметичного значення змінної; р - показник рівня значущості. Зміни вважалися статистично значущими при р<0,05. Результати дослідження в роботі представлені у вигляді М±т. Статистичний аналіз проводився з використанням пакету прикладних програм STATISTICA- 6,0.

Результати дослідження та їх обговорення

З огляду на те, що ХВН НК є хронічним, багатофакторним захворюванням, основними завданнями фізіотерапевтичного лікування при цьому є: зниження венозної гіпертензії, підвищення дренажної активності венозної і лімфатичної системи, поліпшення мікроциркуляції, усунення локальних запальних реакцій, стимуляція регенеративно-репаративнихпроцесів, профілактика флебіту, тромбофлебіту і постромбофлебітичного синдрому, трофічних виразок, підвищення працездатності та якості життя.

Оцінку ефективності розроблених способів комплексного застосування фізичних чинників проводили за динамікою клінічних ознак й інтегрального показника як сукупності клінічних ознак (табл. 1). Провідними клінічними ознаками 2-й стадії ХВН є набряк і важкість у ногах, тому основним фактором лікувального комплексу була обрана переривчаста пневмокомпресія, що найбільш ефективно впливає на набряки. Крім набряку, хворих цієї стадії захворювання часто турбують болі та важкість, особливо при статичних навантаженнях. У зв'язку з цим, ми вибрали додатково фактори, що сприяють поліпшенню мікроциркуляції, а отже, зменшенню цих клінічних проявів - магнітотерапію і хімават-терапію. Таким чином, для 2-й стадії ХВН НК лікувальний комплекс включав: вихрові радонові ванни, ППК, магнітотерапію, хімават-терапію. Інтегральна ефективність (з урахуванням сукупності всіх клінічних ознак) комплексного лікування хворих ХВННК склала 86,7%, у той час як при використанні ППК, вихрові радонові ванни - 72,8%. У групі хворих ПТФС інтегральна ефективність комплексного лікування склала 75,93%, при застосуванні тільки ППК, вихрові радонові ванни - 64,5%. Таким чином, комплексне використання фізичних факторів ефективніше, ніж застосування ППК, вихрових радонових ванн. За даними легометріі (зміна довжини окружності кінцівки кожного пацієнта в трьох вимірах), після комплексного впливу різниця вимірювань у сантиметрах була наступною: кісточка - 0,57±0,03; гомілка - 0,79±0,02; стегно - 0,65±0,03 (при р<0,05); при цьому, в хворих з ВРВНК значимо змінювалися показники в усіх трьох вимірах, а у хворих ПТФС - тільки окружності щиколотки та гомілки.

Таблиця 1 Динаміка клінічних проявів ХВН НК у хворих під впливом комплексного лікування (в балах) (М ± іп)

У хворих 3 стадії ХВННК клінічні симптоми, характерні для 2-ї стадії, стають більш вираженими і з'являються нові у вигляді ліподерматосклерозу. Прогресують трофічні порушення, що призводять до посиленої гіперпігментації і виникнення дерматиту. Проведені дослідження показали, що більш виражену дію на гіперпігментацію і ліподерматосклероз чинять КВЧ- терапія і магнітопелоідотерапія. Тому нами було застосовано комплекс, що включав вихрові радонові ванни, ППК, магнітопелоідотерапію і КВЧ-терапію. У результаті використання комплексного методу лікування у хворих інтегральна ефективність склала 86,81%, у той час як при лікуванні із застосуванням ППК, вихрові радонові ванни інтегральна ефективність становила 69,4%. У хворих з ПТФС інтегральна ефективність комплексу склала 76,51%, а при застосуванні ППК і вихрових радонових ванн становила 61,4%. Отримані клінічні результати в лікуванні ХВН НК були підтверджені результатами легометріі, а саме різниця вимірювань у см була наступною: кісточка - 0,76±0,05, гомілка - 0,92±0,03, стегно - 0,68±0,04 (при р<0,05). Після курсу комплексної терапії при об'єктивному і тепловізійному спостереженні відзначали поліпшення стану мікроциркуляторного русла і зменшення трофічних розладів, значно зменшувалася площа гіперпігментації з зоною запалення навколо неї в середньому на 8,3±0,16 см.

У 4-й стадії захворювання переважають симптоми у вигляді підвищеної стомлюваності, свербіжу, больових відчуттів, судом, трофічних розладів, загоєних виразок. Основним завданням у лікуванні цієї стадії ХВННК є поліпшення трофіки тканин і профілактика відкриття виразки. Для лікування пацієнтів з 4-ю стадією ми розробили лікувальний комплекс, що включав вихрові радонові ванни, ППК, магнітопелоідотерапію, лазерну терапію. В результаті проведеного лікування інтегральна ефективність комплексного лікування в групі хворих ВРВНК склала 63,4%, у групі хворих з ПТФС інтегральна ефективність склала 60,0%. Проведений аналіз змін показників інтегральної ефективності в процесі комплексного лікування показав її збільшення, в порівнянні з показниками інтегральної ефективності при впливі ППК, вихрові радонові ванни від 2,7 до 5,8%. У той же час, за такими ознаками як «гіперпігментація», клінічна ефективність збільшилася з 18,3% при впливі ППК, вихрові радонові ванни до 47,2% при комплексному лікуванні; «ліподерматосклероз» - з 27,5 до 42,1% відповідно.

При вивченні впливу різних фізичних факторів на клінічні прояви ХВН НК було показано, що кожен фактор впливає на різні клінічні ознаки, при цьому кожна клінічна ознака є відображенням певної ланки патогенезу і, відповідно, стадії захворювання. Фізичні фактори, що впливають на різні клінічні прояви, а, отже, на ланки патогенезу, при поєднанні доповнюють і потенціюють дію один одного, що сприяє підвищенню ефективності санаторно-курортного лікування.

Висновки

1. Аналіз сучасної науково-медичної літератури свідчить про значне розповсюдження хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок, особливо серед осіб працездатного віку, що має велике соціально-економічне значення і потребує комплексного підходу до призначення засобів фізичної терапії у лікуванні та профілактиці рецидиву захворювання.

2. Фізіотерапевтичні методи в комплексному лікуванні варикозної хвороби повинні бути спрямовані на корекцію факторів ризику, усунення патогенетичних механізмів (клапанну недостатність вен, зниження венозної гіпертензії, підвищення дренажної активності венозної і лімфатичної систем, поліпшення мікроциркуляції, усунення локальних запальних реакцій), стабілізацію й усунення зовнішніх клінічних проявів хвороби та її трофічних розладів (стимуляцію регенеративно-репаративних процесів), а також на ліквідацію післяопераційних ускладнень і профілактику рецидиву хвороби.

3. Застосування розроблених патогенетично обґрунтованих способів комплексного лікування хворих ХВН НК з використанням вивчених фізичних факторів дозволяє підвищити ефективність лікування, стимулювати реакції саногенезу, сповільнити прогресування захворювання, поліпшити якість життя пацієнтів. При цьому, інтегральна ефективність при ПТФС нижча, ніж при ВХНК. Розроблений системний підхід дозволяє вибрати оптимальний спосіб лікування з урахуванням супутньої патології, стадії основного захворювання і наявності протипоказань, що забезпечує підвищення ефективності санаторно-курортного лікування.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з науковим обґрунтуванням комплексної програми профілактики і фізичної терапії початкових стадій варикозної хвороби вен нижніх кінцівок.

Список літературних джерел

1.Амбулаторная ангиология: Руководство для врачей; под общей редакцией А. И. Кириенко, В. М. Кошкина, В. Ю. Богачева. М.: Литтерра 2007. 328 с.

2.Український Консенсус з лікування пацієнтів з варикозною хворобою нижніх кінцівок. К. 2005. 19с.

3.Белоусова Л.Г., Ананьєв Т.Г., Оршацька Н.В. Комплексная физическая реабилитация после венэктоми на санаторном этапе. Слобожанський науково-спортивний вісник. 2008. №2. С. 99-103.

4.Богачев В. Ю. Обзор материалов международного флебологического конгресса (Сан Диего, США, 27-31 августа, 2003 год). Ангиология и сосудистая хирургия. 2004. № 2. Т. 10. С. 54-59.

5.Гавриленко А. В. Рецидив или продолжение варикозной болезни - вот в чём вопрос? Ангиология и сосудистая хирургия. 2007. № 1. Т. 13. С. 86-89.

6.Кириенко А. И., Богачев В. Ю., Золотухин И. А. Эхосклеротерапия варикозной болезни. Ангиология и сосудистая хирургия. 2000. № 1. т. 6. С. 45-48.

7.Покровский А. В., Сапелкин С. В. Хроническая венозная недостаточность нижних конечностей современные проблемы диагностики, классификации, лечения. Ангиология и сосудистая хирургия. 2003. № 1. т. 9. С. 53-60.

8.Савельев В. С. Современные направления в хирургическом лечении хронической венозной недостаточности.Флеболимфология. 1996. №1. С.5-7.

9.Стойко Ю. М., Гудымович В. Г. Рецидив варикозной болезни:патофизиология, особенности диагностики, стратегия и тактика современного лечения. Флебология. 2007. № 1.т.1. С. 38-47.

10.Таможанська Г.В., Сінайській Є. Лікувальна фізична культура в комплексній реабілітації хворих при варикозному розширенні вен на санаторному етапі. Фізична реабілітація та рекреаційно-оздоровчі технології. 2016. № 2. С. 96-99.

11.Флебология: Руководство для врачей; под ред. B.C. Савельева. М.: Медицина, 2001. 664 с.

12.Швальб П.Г. Системный подход к патогенезу хронической венозной недостаточности нижних конечностей. Ангиология и сосудистая хирургия. 2002. № 8(3). С. 30-36.

13.Bello M., Scriven M., Hartshorne T. Role of superficial venous surgery in the treatment of venous ulceration. Br. J. Surg. 1999. № 86(6). P. 755-759.

14.Bergan J. The role of surgery in treatment of varicose veins and venous telagiectasias. Sclerotherapy. Treatment of and telagiectatic leg veins. Mosby. Year Book, Inc., 1995. P. 393408.

15.Breu F. X. European consensus meeting on foam sclerotherapy April, 4-6, Tegernsee, Germany / Dermatol. Surg. 2004. Vol. 30. № 5. P. 709-717.

16.The epidemiology of chronic venous insufficiency and varicose veins J.L. Beebe-Dimmer,J.R. Pfeifer, J.S Engle et al. Ann Epidemiol. 2005. № 15(3). Р. 175-184.

References

1.Outpatient angiology: A guide for physicians; under the general editorship of AI Kirienko, VM Koshkin, V. Yu. Bogachev. M .: Litterra, 2007. 328 p.

2.Ukrainian Consensus on the treatment of patients with varicose veins of the lower extremities. K. 2005. 19s.

3.Belousova L.G., Ananiev T.G., Orshatskaya N.V. (2008) Complex physical rehabilitation after venektomy at the sanatorium stage. Slobozhansky Scientific and Sports Bulletin. № 2. Pp. 99-103.

4.Bogachev V.Yu. (2004) Review of the materials of the international phlebological congress (San Diego, USA, August 27-31, 2003). Angiology and vascular surgery. № 2. T. 10. S. 54-59.

5.Gavrilenko A.B. (2007) Recurrence or continuation of varicose veins - here is the question? Angiology and Vascular Surgery. № 1. T. 13. S. 86-89.

6.Kirienko A.I., Bogachev V.Y., Zolotukhin I.A. (2000) Echosclerotherapy for varicose veins. Angiology and vascular surgery. № 1. vol. 6. S. 45-48.

7.Pokrovsky A.B., Sapelkin C.B. (2003) Chronic venous insufficiency of the lower extremities modern problems of diagnostics, classification, treatment. Angiology and vascular surgery. № 1. vol. 9. P. 53-60.

8.Saveliev B.C. (1996) Modern trends in the surgical treatment of chronic venous insufficiency. Phlebolymphology. №1. Pp. 5-7.

9.Stoyko Yu.M., Gudimovich V.G. (2007) Relapse of varicose veins: pathophysiology, features of diagnostics, strategy and tactics of modern treatment. Phlebology. № 1.t.1. Pp. 38-47.

10.Tamozhanskaya G.V., Sinaiskaya E. (2016) Therapeutic physical culture in complex rehabilitation of patients with

varicose veins at the sanatorium stage. Physical Rehabilitation and Recreational-Health Technologies. № 2. P. 96-99.

11.Phlebology: A Guide for Doctors; Ed. B.C. Saveliev. M: Medicine, 2001. 664 p.

12.Schwalb P.G. (2002) A systematic approach to the pathogenesis of chronic venous insufficiency of the lower extremities. Angiology and vascular surgery. No. 8 (3). Pp. 3036.

13.Bello M., Scriven M., Hartshorne T. (1999). Role of superficial venous surgery in the treatment of venous ulceration. Br. J. Surg. № 86(6). P. 755-759.

14.Bergan J. (1995) The role of surgery in treatment of varicose veins and venous telagiectasias. Sclerotherapy. Treatment of and telagiectatic leg veins. Mosby. Year Book, Inc. P. 393-408.

15.Breu F.X. (2004) European consensus meeting on foam sclerotherapy April, 4-6, Tegernsee, Germany / Dermatol. Surg. Vol. 30. № 5. P. 709-717.

16.The epidemiology of chronic venous insufficiency and varicose veins J.L. Beebe-Dimmer, J.R. Pfeifer, J.S Engle et al. Ann Epidemiol. 2005. № 15(3). S. 175-184.

Размещено на Allbest.ru