Невідкладна допомога при захворюваннях органів сечостатевої системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Невідкладна допомога при захворюваннях органів сечостатевої системи



Ниркова колька

Ниркова колька -- симптомокомплекс, що виникає при гострому (раптовому) порушенні відтоку сечі з нирки, що призводить до розвитку чашково-мискової гіпертензії, рефлекторного спазму артеріальних ниркових судин, венозного стазу й набряку паренхіми, її гіпоксії і перерозтягання фіброзної капсули [5, 11 ].

Етіологія і патогенез. Найчастіше обструкція верхніх сечових шляхів обумовлена каменем (конкрементом) у сечоводі. Оклюзія сечоводу може також настати при стриктурах, перегинах і перекрутах сечоводу, при обтурації його просвіту згустком крові, слизу або гною, казеозними масами (при туберкульозі нирки), некротизоваиим сосочком, що відірвався. Ниркова колька є синдромом, що, не розкриваючи причини захворювання, лише свідчить про залучення до патологічного процесу нирки або сечоводу [6].

Причини ниркової кольки:

Гострі механічні перешкоди відтоку сечі з миски або сечоводу (обтурація каменями, кров'яними та іншими згустками, колінчасті перегини сечоводу, що призводять до його стенозу, періуретриту; пухлини миски, сечоводу, а також заочеревинно- го простору й органів малого тазу, що здавлюють сечові шляхи ззовні).

Запальні, алергічні захворювання нирок і сечових шляхів (гострий сегментарний набряк слизової оболонки сечових шляхів при пієлонефриті або уретриті; гіперемія й набряк слизової нижньої третини сечоводу при флебостазі в малому тазу).

Гострі судинні захворювання нирок і сечових шляхів (емболія й інфаркт нирки, тромбоз вен нирки).

Розлади уродинаміки верхніх сечових шляхів (залежні від перенапруження нервових рецепторів як у самих сечових шляхах, статевих органах, так і за їх межами; нейродинамічні порушення сечових шляхів при їх аномаліях -- дискінезія, ахалазія тощо) [7, 10, 11].

Клінічна картина. Для ниркової кольки характерна раптова поява інтенсивних болів у поперековій ділянці, часто вночі, під час сну, інколи після фізичного навантаження, тривалої ходьби, тряської їзди, прийому великої кількості рідини або сечогінних препаратів. Зазвичай болі починаються в костовертебральному кутку й іррадіюють у підребер'я, по ходу сечоводу в статеві органи, по внутрішній поверхні стегна. Рідше біль починається по ходу сечоводу, а потім поширюється на ділянку попереку з відповідного боку й іррадіює в яєчко або великі статеві губи. Можлива атипова іррадіація болю (у плече, лопатку, в ділянку пупка), що пояснюється широкими нервовими зв'язками ниркового нервового сплетення. Часто спостерігаються парадоксальні болі в ділянці здорової нирки, унаслідок реноренального рефлюксу. У деяких хворих визначається переважання больових відчуттів в місці іррадіації [6].

Характерна неспокійна поведінка хворих, які стогнуть, кидаються, приймають неймовірні пози і не можуть знайти положення, у якому б інтенсивність болю зменшилася. З'являються блідість, холодний піт. Інколи підвищується АТ.

Дизуричні явища досить часто (але не завжди) супроводжують напад ниркової кольки. Дизурія проявляється прискореним, болісним сечовипусканням: чим ближче до сечового міхура локалізується камінь, тим різкіша дизурія.

Часто ниркову кольку супроводжують нудота, багаторазова блювота, затримка випорожнення й газів, здуття живота (гаст- роінтестинальний синдром), що ускладнює діагноз.

При бімануальній пальпації виявляється різка болісність у ділянці нирки, резистентність м'язів на стороні захворювання. Інколи вдається промацати збільшену і хворобливу нирку. Часто при нирковій кольці спостерігається мікрогематурія. Значно рідше -- макрогема гурія, проте відсутність гематурії не дає підстави беззастережно виключити захворювання органів сечової системи.

У ряді випадків при нирковій кольці спостерігаються підвищення температури, озноб, лейкоцитоз за відсутності інших ознак сечової інфекції й гострого пієлонефриту.

Діагностичні критерії:

виражений больовий'синдром;

неспокійна поведінка хворого;

дизурія.

При встановленні діагнозу «ниркова колька» лікар повинен отримати відповіді на такі питання:

чи є в анамнезі сечокам'яна хвороба, інші захворювання нирок? Необхідно уточнити можливу причину ниркової кольки:

які умови виникнення болю? Колька часто виникає після фізичного навантаження, тряської їзди, тривалої ходьби;

які характер і локалізація болю? Характерний гострий інтенсивний біль у попереку, у тій або іншій половині живота;

яка іррадіація болю? При оклюзії конкрементом миски можлива іррадіація болю в поперек і підребер'я, при оклюзії на рівні межі верхньої і середньої третини сечоводу -- у нижні відділи живота, при нижчому розташуванні каменя -- у пахову ділянку, внутрішню поверхню стегна, геніталії;

чи є положення, у якому біль полегшується? При нирковій кольці хворі шукають таке положення, але не можуть його знайти;

чи є розлад сечовипускання? Він часто супроводжує ниркову кольку.

В умовах стаціонару діагноз підтверджується за допомогою оглядової рентгенографії органів черевної порожнини (виявляються тіні рентгенопозитивних конкрементів), екстреної внутрішньовенної урографії (при обструкції сечових шляхів каменем відсутнє виділення рентгеноконтрасної речовини), ультразвукового дослідження нирок [1].

Алгоритм купірування ниркової кольки. Купірування нападу повинно починатися з простого заходу -- застосування грілки (особливо гарячої ванни), за відсутності протипоказань до теплових процедур. Сприятливі результати досягаються використанням препаратів, що містять терпени й ефірні олії (цистенал, уролесан, роватинекс, нієрон, оліметин). Показано призначення різних спазмолітичних засобів, що довгі роки залишаються препаратами вибору для купірування ниркової кольки (папаверин, но-и і па, платифілін). Останнім часом перевага надається комбінованим препаратам, що містять анальгетик, спазмолітик і гангліоблокатор (баралгін, максиган, спазган тощо). Якщо аи- тиспастичиі й болезаспокійливі препарати не приносять полегшення, призначають гангліоблокатори, які паралізують вегетативні ганглії і зменшують спазм гладкої мускулатури (1 мл 2,5% Гексонію). Уведення наркотичних анальгетиків припустиме лише при абсолютній упевненості в тому, що клінічна картина не обумовлена гострою патологією органів черевної порожнини. Наркотичні анальгетики (морфін, омиопон, промедол) підвищують тонус гладкої мускулатури й викликають її спазм, найменшою мірою такий ефект має промедол. Ураховуючи цей небажаний ефект наркотиків, не слід починати купірування нападу з їх призначення. У разі використання наркотиків необхідно поєднувати прийом цих препаратів з одночасним введенням спазмолітиків. Сприятливий ефект спостерігається при поєднанні введення спазмолітиків з антигістамінними препаратами, вольтареном або окснпрогестероном, що усуває спазм гладкої мускулатури, зменшує набряк слизової оболонки і перешкоджає надмірному синтезу простагландинів [7].

Гостра затримка сечі

Гостра затримка сечі означає повне припинення акту сечовипускання при переповненому сечовому міхурі.

Етіологія і патогенез. Затримка сечовипускання може виникнути внаслідок ряду причин.

Механічні (інфравезнкальна обструкція -- доброякісна гіперплазія або рак простати, гострий простатит, травма уретри, камені шийки сечового міхура або уретри, пухлина шийки сечового міхура або уретри, рак статевого члена; фімоз); склероз шийки сечового міхура).

Захворювання ЦНС- (пухлина головного або спинного мозку, травматичні ураження спинного мозку і хребта, шок, контузія головного мозку, інсульт).

Рефлекторні порушення функції сечового міхура (часткова денервація його після операцій на прямій кишці, жіночих статевих органах, промежині, при травмі промежини, тазу й нижніх кінцівок; при сильних емоційних потрясіннях; алкогольному сп'янінні, переляку, істерії).

Медикаментозна інтоксикація (вживання снодійних засобів, наркотичних анальгетиків) [2,3, 11].

Клінічна картина і діагностичні критерії. Хворі страждають від переповнювання сечового міхура: відзначаються болісні і даремні спроби сечовипускання, біль у надлобковій ділянці, поведінка хворих украй неспокійна. Інакше реагують пацієнти із захворюваннями центральної нервової системи і спинного мозку, які, як правило, нерухомі й не відчувають сильного болю. При огляді в надлобковій ділянці визначається характерне вибухання, обумовлене переповненим сечовим міхуром («міхурова куля»), яка при перкусії дає притуплювання звуку [8].

Алгоритм лікування гострої затримки сечі. При гострій затримці сечовипускання необхідно терміново евакуювати сечу з сечового міхура. Евакуацію сечі можна здійснити трьома способами:

катетеризацією сечового міхура;

накладенням надлобкової сечоміхурової нориці (цис- тостомія);

надлобковою пункцією сечового міхура.

Щоб надати своєчасну і кваліфіковану допомогу, необхідно чітко уявляти механізм розвитку гострої затримки сечі в кожному окремому випадку.

До катетеризації сечового міхура слід ставитися як до серйозної процедури, дорівнюючи її до операції. У хворих без анатомічних змін нижніх сечових шляхів (захворюваннями ЦНС і спинного мозку, післяопераційної ішурії тощо) катетеризація сечового міхура зазвичай не становить труднощів. Для цього використовують різні гумові й силіконові катетери. Найбільш складною є катетеризація у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГІ13). При ДГТІЗ подовжується задня уретра і збільшується кут між простатичним і бульбозним її відділами. Ураховуючи ці зміни уретри, доцільно використовувати катетери з кривизною Тімана або Мерсьє. При грубому і насильному введенні катетера (особливо при використанні металевого катетера) можливі серйозні ускладнення: утворення помилкового ходу в уретрі і передміхуровій залозі, уретрорагія, уретральна гарячка. При складній катетеризації доцільніше залишити катетер постійно (катетер Фолі), використовуючи час його перебування для обстеження й підготовки хворого до можливого оперативного втручання [3, 6].

При гострому простатиті (особливо з виходом в абсцес) гостра затримка сечі виникає за рахунок девіації і здавлювання уретри запальним інфільтратом і набряку її слизової оболонки. Катетеризація сечового міхура при цьому захворюванні небезпечна і протипоказана [9].

Гостра затримка сечі при каменях сечового міхура настає тоді, коли камінь уклинюється в шийку сечового міхура або обтурує уретру в різних її відділах. Діагностувати камені допомагає пальпація уретри. Камені передньої уретри віддаляються за допомогою пінцета, або затиску. У разі локалізації ущемленого каменя в шийці сечового міхура або задній уретрі треба спробувати металевим катетером змістити камінь у сечовий міхур, після чого відновлюється сечовипускання. Якщо вказаними маніпуляціями відновити сечовипускання не вдається, то в порядку невідкладної допомоги проводять надлобкову пункцію сечового міхура голкою. При правильному виконанні пункція сечового міхура безпечна і може повторюватися. Надлобкову капілярну пункцію сечового міхура проводять по середній лінії живота, відступивши на 2 см від верхнього краю лобкового зчленування, при тугому наповненні сечового міхура. При цьому голку вводять строго перпендикулярно передній черевній стінці, з урахуванням товщини передньої черевної стінки, до моменту появи з голки сечі [5].

1 Іри стрнктурах уретри, що призвели до затримки с<уіі, слід спробувати здійснити катетеризацію сечового міхура тонким еластичним катетером. Якщо катетеризація виявилася успішною, катетер залишають на 2-3 доби, проводять антимікробну і протизапальну терапію. За цей час зазвичай набряк уретри спадає і може відновитися сечовипускання. При неможливості катетеризації слід виконати цистостомію, що буде першим етапом подальших пластичних операцій на уретрі.

Гостра затримка сечі є одним із провідних симптомів у хворих із травмою уретри. У цьому випадку катетеризація сечового міхура з діагностичною або лікувальною метою неприпустима. Хворому слід зробити епіцистостомію й дренування гематоми на промежині. Якщо немає можливості зробити термінову операцію, спорожнення сечового міхура здійснюють надлобковою пункцією.

Причиною гострої затримки сечі в жінок літнього й старечого віку може бути випадання матки. У цих випадках необхідно відновити нормальне анатомічне положення внутрішніх статевих органів, і сечовипускання відновлюється (зазвичай без попередньої катетеризації сечового міхура) [10].

До казуїстичних випадків гострої затримки сечі відносяться сторонні предмети в сечовому міхурі й уретрі, які травмують або обтурують нижні сечові шляхи. Невідкладна допомога полягає у видаленні стороннього предмета. Спосіб видалення залежить від його величини і локалізації, а також від наявності поєднаної травми сечового міхура або уретри.

Гематурія

Гематурія -- поява домішок крові в сечі -- один із характерних симптомів багатьох урологічних захворювань. Розрізняють гематурію мікроскопічну й макроскопічну; виникнення інтенсивної макрогематурії часто вимагає невідкладної допомоги.

Етіологія і патогенез

Причини кровотечі з органів сечової системи (А. Я. Питель і співавт., 1973) нирковий дизурія обтураційний сечовипускання

Конгенітальні захворювання (кістозні захворювання пірамід, гіпертрофія сосочка, нефроптоз тощо).

Механічні (травми, конкременти, гідронефроз).

Гематологічні (порушення згортальної системи крові, гемофілія, серпоподібно-клітинна анемія тощо).

Гемодинамічні (розлади кровопостачання нирки -- венозна гіпертензія, інфаркт, тромбоз, флебіт, аневризми; нефроптоз).

Рефлекторні (вазоконстрикторні порушення, шок).

Алергічні (гломерулонефрит, артеріїт, пурпура).

Токсичні (медикаментозні, інфекційні).

Запальні (гломерулонефрит, пієлонефрит).

Пухлинні (доброякісні і злоякісні новоутворення). Клінічна картина і класифікація. Поява в сечі еритроцитів надає їй каламутного вигляду і рожевого, буро-червоного або червонувато-чорного забарвлення залежно від ступеня гематурії. При макрогематурії це забарвлення помітне при огляді сечі неозброєним оком, при мікрогематурії значна кількість еритроцитів виявляється лише при дослідженні осаду сечі під мікроскопом.

Для з'ясування локалізації патологічного процесу при гематурії часто застосовується трьохскляикова проба -- хворому необхідно помочитися послідовно в 3 судини. Макрогематурія може бути трьох видів:

ініціальна (початкова), коли лише перша порція сечі забарвлена кров'ю, останні порції нормального кольору;

термінальна (кінцева), при якій у першій порції сечі візуально домішки крові не виявляються, і лише останні порції сечі містять кров;

тотальна, коли сеча у всіх порціях однаково забарвлена кров'ю.

Види і причини макрогематурії

Ініціальна (ушкодження, поліп, рак, запальний процес у сечовипускальному каналі).

Термінальна (захворювання шийки сечового міхура, заднього відділу уретри й передміхурової залози).

Тотальна (пухлини нирки, сечового міхура, аденома і рак передміхурової залози, геморагічний цистит тощо).

Часто макрогематурія супроводжується нападом болю в ділянці нирки, оскільки згусток, що утворився в сечоводі, порушує відтік сечі з нирки. При пухлині нирки кровотеча передує болю (безсимптомна гематурія), а при сечокам'яній хворобі біль з'являється до початку гематурії. Локалізація болю при гематурії також дозволяє уточнити локалізацію патологічного процесу. Так, біль у поперековій ділянці характерний для захворювань нирок, а в надлобковій ділянці -- для уражень сечового міхура. Наявність дизурії одночасно з гематурією спостерігається при ураженні передміхурової залози, сечового міхура або заднього відділу уретри [1, 7].

Форма кров'яних згустків також дозволяє визначити локалізацію патологічного процесу. Червоподібні згустки, що формуються при проходженні крові по сечоводу, свідчать про захворювання верхніх сечових шляхів. Безформні згустки більш характерні для кровотечі з сечового міхура, хоча можливе їх формування в міхурі при виділенні крові з нирки.

Діагностичні критерії. Діагноз гематурії може бути запідозрений при першому огляді пацієнта, для підтвердження досліджується осад сечі. При діагностиці гематурії лікар повинен отримати відповіді на такі питання:

Чи є в анамнезі сечокам'яна хвороба, інші захворювання нирок? Чи немає в анамнезі травми? Чи не отримує пацієнт антикоагулянти? Чи немає в анамнезі захворювань крові, хвороби Крона? Необхідно також уточнити можливу причину гематурії.

Чи не вживав пацієнт продукти (буряк, ревінь) або лікарські засоби (анальгін, 5-ІЧОК), що можуть забарвити сечу в червоний колір? Диференціюється гематурія із забарвленням сечі з іншої причини.

Чи пов'язане виділення крові з уретри з актом сечовипускання? Необхідно диференціювати гематурію й уретрорагію.

Чи не було в пацієнта отруєння, переливань крові? Чи немає гострої анемії?

Необхідно диференціювати гематурію із гемоглобінурією, що виникає при масивному внутрішньосудииному гемолізі еритроцитів.

Основні напрями терапії. При виникненні макрогематурії, особливо безболісній, показана негайна цистоскопія для встановлення джерела кровотечі або хоч би сторони ураження, оскільки при пухлинних процесах гематурія може раптово припинитися, і буде втрачена можливість визначити осередок ураження. Повністю зберігає свою актуальність положення, сформульоване в 1950 р. І.I I. Шапіро, що будь-яка одностороння значна ниркова кровотеча повинна вважатися ознакою пухлини, поки не виявиться інша причина гематурії. Лише після встановлення діагнозу або хоч би сторони ураження можна починати застосування кровоспинних засобів [6].

Алгоритм лікування макрогематурії. Для оцінки небезпеки виниклої гематурії важливе визначення рівня й динаміки АТ, умісту гемоглобіну, вираженості тахікардії, визначення ОЦК.

Особливо важливе дослідження цих показників, коли окрім гематурії можлива і внутрішня кровотеча (наприклад, при травмі нирки). Таким чином, тактика лікування при гематурії залежить від характеру й локалізації патологічного процесу, а також інтенсивності кровотечі.

Гемостатична терапія:

а) внутрішньовенне введення 10 мл 10% розчину хлористого кальцію;

б) внутрішньовенне введення 100 мл 5% розчину амінокапронової кислоті і;

в) внутрішньовенне введення 4 мл (500 мг) 12,5% розчину дицинону;

спокій і холод на уражену ділянку.

переливання свіжозамороженої плазми.

При профузній тотальній гематурії сечовий міхур часто заповнюється згустками крові і стає неможливим самостійне сечовипускання. Виникає тампонада сечового міхура. У хворих з'являються болісні тенезми, може розвинутися колаптоїдний стан. Тампонада сечового міхура вимагає негайного проведення лікувальних заходів. Одночасно з переливанням крові і застосуванням кровоспинних препаратів приступають до видалення згустків із сечового міхура за допомогою катетера-евакуатора і шприца Жане [1, 4].

Анурія

В урологічній практиці частіше доводиться зустрічатися з випадками гострої ниркової недостатності (ГНН), що виникає внаслідок гострого порушення відтоку сечі з верхніх сечових шляхів у сечовий міхур, -- так званої екскреторної обту рацій мої (хірургічної) постренальної анурії [5].

Основними причинами обтураційної анурії є:

Сечокам'яна хвороба (калькульозна анурія), що виникає при обструкції конкрементами обох сечоводів або сечоводу єдиної нирки, що залишилася, або функціонуючої.

Ушкодження сечоводів під час оперативного втручання на органах малого тазу.

Пухлини заочеревинного простору й органів малого тазу, що здавлюють сечоводи.

Діагностичні критерії. Установлення діагнозу ГНI I зазвичай не становить труднощів. Основний симптом -- припинення виділення сечі і відсутність позивів до сечовипускання. Загальний стан хворих у перші години і навіть добу від моменту розвитку обтураційної анурії може істотно не змінюватися (фаза толерантності). Незважаючи на відсутність клінічних проявів ГНН, слід увести в сечовий міхур катетер і переконатися, що вій не містить сечі. У диференціальній діагностиці анурії великого значення набувають ретельно зібрані дані анамнезу

Алгоритм лікування гострої анурії. Лікування ГНН залежить від причин і проявів анурії. Лікування у випадках прере- нальної або ренальної анурії полягає головним чином у нормалізації водно-електролітних порушень, відновленні загальної ге- модинаміки, усуненні ішемії нирок, ліквідації гіперазотемії. Показаннями до проведення гемодіалізу при анурії служать електролітні порушення, особливо гіперкаліємія, азотемія й позаклітинна гінергідратація. Дезіитоксинадійна терапія включає переливання 10-20% розчину глюкози до 500 мл з адекватною кількістю інсуліну, 200 мл 2-3% розчину натрію гідрокарбонату. Уведення розчинів слід поєднувати із промиванням шлунка й сифоновими клізмами.

При обтураційній (субренальній) анурії провідними є заходи, направлені на відновлення порушеного пасажу сечі: катетеризація сечоводів, черезшкірна пункційна нсфростомія під контролем УЗД, відкрита нефростомія. Катетеризація сечоводів, як правило, є паліативним втручанням, що дозволяє короткочасно ліквідувати ГНН, поліпшити стан хворих і забезпечити необхідне обстеження для уточнення характеру й локалізації обструкції [6,7].

Тести до перевірки знань до розділу

У реанімаційне відділення потрапив чоловік 37 років після дорожньо-транспортної пригоди. Стан хворого тяжкий. АД -- 85/50 мм рт. ст., пульс слабкий, втратив багато крові.

Яке ускладнення може наступити в цього хворого?

Гіпертонічний криз.

Емболія легеневої артерії.

Гостра ниркова недостатність.

Д. Тромбоз вен нижніх кінцівок.

Е. Фокальний гломерулосклероз.

Хворому 56 років, виконане видалення каміння правої нирки, Післяопераційний період був без ускладнень, але на 4 добу після операції стан хворого різко погіршився: хворий загальмований, лихоманка до 39,9 °С. Відмічалася олігоурія та гепатомегалія. Гемодинаміка нестабільна: на вазопресорах АТ 80/60 мм рт ст., сечовина крові 18,7 ммоль/л. Яке ускладнення розвинулось у .хворого?

Гостра ниркова недостатність.

Апостематозшш пієлонефрит.

Бактеріальний шок.

Д. Гіповолемічний шок.

Е. Іепаторенальний шок.

У хворого 50 років після електротравми має місце шок. Було зниження артеріального тиску до 70/50 мм.рт.ст. Об'єктивно: знаходиться у ступорі, є задишка, анорексія, блювання, здуття живота, пронос. АД -- 170/100 мм рт.ст. Діурез - 200 мл. Сеча темного кольору, білок -- 0,07г/л, питома вага --1005. Сечовина плазми -- 40 ммоль/л, креатинин -- 0,7ммоль/л, метаболічний ацидоз.

Яка стадія гострої ниркової недостатності має місце в цього хворого?

Олігоанурична.

Початкова.

С. Діуретична (рання).

Д. Стадія одужання.

Е. Діуретична (стадія поліурії).

Хворий, 33 років, доставлений у відділення с діагнозом гостра ниркова недостатність. Час продовження анурії -- 2 доби. Сечовина крові -- 18 ммоль/л, креатинин крові -- 0,233 ммоль/л, К крові -- 6,8 ммоль/л, N3 крові -- 125 ммоль/л. Які зміни надають право на проведення гемодіалізу?

Висока концентрація сечовини крові.

Висока концентрація креатинина крові.

Відсутність сечі протягом 3-х діб.

Д. Висока концентрація калію крові.

Е. Висока концентрація натрію крові.

Хворий, 36 років, доставлений у реанімаційне відділення зі скаргами на нудоту, відсутність сечі протягом 3-х діб. Стан середньої тяжкості, шкіряні покрови блідого кольору, сухі, у нижніх відділах легень вислуховуються вологі хрипи, АТ - 110/80 мм рт ст., пульс 100 уд/ хв, діурез ЗО мл. Визначається пастозність голенів. Що дозволить остаточно визначити показання до гемодіалізу?

Сечовина крові.

Креатинин крові.

УЗД нирок.

Д. КТ нозачеревного простору.

Е. N3 крові.

Хворий, 42 років, скаржиться протягом останньої доби на болі в поперекової ділянці з обох сторін, відсутність сечі. Протягом 10 років у нього було відходження дрібних конкрементів. Який найбільш імовірний діагноз?

Ренальна форма ГНН.

Преренальна форма ГНН.

Постреиальна форма ГНН.

Д. Інтермітуюча стадія ХНИ.

Е. Термінальна стадія ХНН.

Хворий скаржиться на нестерпний біль у правій поперековій ділянці, який розповсюджується на внутрішню поверхню стегна. Діагностована ниркова колька. При УЗД -- камінь діаметром 0,4 см у середиьій третині сечоводу. Вітальні функції не порушені. У загальному аналізі сечі без патології. Яка тактика лікування хворого?

Видалення каменю.

Каменевигоняюча терапія.

І'Іеркутанна нефростомія.

Д. Симптоматична терапія.

Е. Гемодіаліз.

Хвора, 46 років, знаходиться в урологічному відділенні с діагнозом гострий лівобічний пієлонефрит. Стан середньої тяжкості, шкіряні покрови гіперемовані, температура 39,5С, АТ 100/70 мм рт ст., пульс 120 уд/ хв., діурез 100 мл. У загальному аналізі сечі -- піу- рія, сечовина крові -- 15,6 ммоль/л. За данними УЗД нирок без патології. Яка основна складова терапії такої хворої?

Антибіотики.

Гемосорбція.

ІТеркутанна нефростомія.

Д. Ентеросорбенти.

Е. Гемодіаліз.



Використана література

1. Аляев Ю.Г. Заболевание мочеполовых органов. Алгоритм диагностики и лечения. -- М.: Литерра, 2007. -- 120с;

2. Возианов А. Ф. Болезни мочевого пузыря у детей / А. Ф. Возианов, Д. А. Сеймивский, У. Бекмуратов,--К.: Здоров'я, 1992.-- 216 с.;

3. Зимберг В.Г. Решение урологических проблем у пожилых людей (книга для пациентов и их близких). -- Спб: ЭЛ БИ, 2004. -- 112 с.;

4. Журавлев В.Н. Гнойный пиелонефрит: Пленум Всероссийского общества урологов. Екатеринбург. 1996. -- С. 17--84;

5. Манагадзе Л.Г., Лопатин Н.А., Лоран О.Б., Пушкарь Д.Ю. Оперативная урология. -- М.: Медицина, 2003. -- 740 с.;

6. Мирошников В.М. Урология: учебное пособие. -- М.: Феникс, 2007. - 272 с.;

7. Пытелъ Ю.А., Золотарев И.И.. Неотложная урология. М.: Медицина, 1985. -- 234 с.;

8. Скрябин Г.Н. Циститы. -- Спб: МАПО, 2006. -- 146 с.;

9. Щеплев П.А. Простатит. -- М.: МЕДПРЕСС, 2007. -- 224 с.;

10. Fowler С. J. Clinical neurophysiology// Clinical uroginecology.-- Toronto: Churchill Livingstone, 2000,--P. 161--173;

11. RobertsJ. A. Pathogenesis of pyelonephritis // J. Urol.-- 1983.-- N 6,-- P. 1102-1106.

Рекомендована література Основна література

1. Нормативные директивные, правовые документы, регламентирующие приказы и инструкции МОЗ Украины, стандарт качества предоставления медицинской помощи при урологических заболеваниях;

2. Урология. Под редакцией О.Ф.Возианова, О.В.Колыбель. Днепропетровск, 2002;

3. Урология. Под ред. Н.А.Лопаткина. -- Г.: Медицина, 2005;

4. Руководство по урологии. Под ред. Н.А.Лопаткина. -- М,: Медицина, 1998.-Т. 1,2,3.

5. Додаткова література:

6. Аляев Ю.Г., Григорян В.А., Султанова Э.А., Строков А.В., Безруков Э.А. Гидронефроз. -- Г., 2002;

7. Возианов А.Ф., Майданник В.Г., Видный В.Г., Багдасарова И.В. Основы нефрологии детского возраста. -- Киев: Книга плюс. -- 2002. - 348 с.;

8. Камышан И.С. Руководство по туберкулезу урогенитальных органов. -- К., Ничлава, 2003. -- 496 с.;

9. Русаков В.И. Хирургия мочеиспускательного канала. -- Ростов-на- Дону: Феникс, 1998. -- 342 с.;

10. Тиктинский О.Л., Александрова В.П. Мочекаменная болезнь. --

11. С.-Пб: Питер, 2000. -- 384 с.;

12. Ханно Ф.М., Малкович С.Б., Вейн А.Дж. Руководство по клинической урологии. -- М.: МИА, 2006. -- 544 с.:

13. Лоран О.Б. Воспалительные заболевания органов мочеполовой системы. -- М.: МИА, 2008. -- 88 с.;

Размещено на Allbest.ru

...