Психопатія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Визначення психопатії

Причини психопатії

Критерії психопатії

Клінічні та всі типи психопатій

Висновки



Визначення психопатії

Серед населення і серед хворих, які перебувають на лікуванні у психіатричних клініках та на диспансерному обліку, психопатичні особистості становлять близько 5 % серед чоловіків. Серед жінок психопатії спостерігаються у 2--3 рази рідше.

Психопатія (від грец. шхчЮ, psyche -- душа і рЬипт, pathos -- хвороба) -- патологічний характер та темперамент, який виник на основі вродженої неповноцінності вищої нервової діяльності та дисгармонії її розвитку.

Психопатія -- це незвичайний, аномальний характер. Його походження залишається недостатньо з'ясованим. Існують три основних погляди на це питання. Згідно з першим, психопатію вважають вродженим стражданням.

Відповідно до другого, спотворення характеру формуються протягом життя людини під впливом несприятливих факторів мікросередовища й умов виховання. Прихильники третього розглядають походження психопатій як результат взаємодії вроджених і діючих у ранні роки розвитку особи факторів.

Формування психопатій відбувається до кінця пубертатного перехідного періоду, до того часу, коли завершується розвиток характеру людини.

психопатія чи соціопатія характеризується схильністю людини обманювати, красти, чинити шкоду та іншим чином маніпулювати людьми, нехтувати законами, суспільними правилами та моральними нормами. Психопати не мають відчуття винуватості та совісті.

Така поведінка є центральною ознакою антисоціального розладу особистості ( дисоціального розладу особистості).

Психопати використовують маніпуляції, щоб отримати те, що вони хочуть. Взагалі, це люди, які менше турбуються про те, що інші думають про них і використовують їх для досягнення своєї мети.



Причини психопатії

Причиною виникнення психопатії можуть бути:

захворювання (травми головного мозку, інфекції, інтоксикації, психотравми тощо);

природжена неповноцінність нервової системи з причини спадковості, родової травми та ін.

Акцентуйовані особистості - клієнти психологів, вони вимагають пильної уваги і турботи батьків, педагогів, а психопатією повинні займатися медики.

Навколишній соціум. Велика частина епилептоидов росла в тому середовищі, де агресивна поведінка у поєднанні з насильством вважаєтьсяЧто такое епилептоидная (експлозивная) психопатия и експлозивность: описание типа характера, лечение болезни нормою. Діти по мірі дорослішання набувають ті ж риси, що у дорослих.

Спадковість. В етіології епилептоидной психопатії може брати участь фактор генетичної схильності, внаслідок цього хвороба передасться дітям від матері або батька.

Хімія мозку. Серотонін (гормон задоволення, що перешкоджає депресії) функціонує у таких хворих, можливо, по-іншому, ніж у здорових.

Родові травми і травми голови викликають розвиток епилептоидного психозу, як компенсаторної реакції.

Інфекційні захворювання ЦНС.

Епилептоидний тип акцентуації характеру може також розвинутися внаслідок наступних причин:

Сексуальне або фізичне насильство. Люди, які зазнали таке приниження, мають підвищені шанси на розвиток даної психопатії.

Інші види розладів психіки. Люди, які мають будь-які інші антисоціальні розлади, що включають руйнівну поведінку, також в зоні ризику.

Кожен з нас народжується з певним набором індивідуальних якостей. Колір очей, колір волосся, конституція тіла, зріст - все це генетично запрограмовано. Так само і закладені при народженні певні риси або аномалії (як при психопатії) характеру.

Безумовно, кожна людина протягом свого життя зазнає деякі зміни, розвивається, співіснуючи з іншими людьми, перебуваючи в суспільстві. Але в цілому, більшість наших якостей вже закладено при зачатті.

Якщо говорити про причини психопатій, то в основному подібні аномалії є вродженими: малюк вже народжується з певними рисами. Але бувають ситуації, коли розвиток психопатії, перш за все, пов'язано з несприятливою ситуацією. Поєднання початково властивих даному людині рис характеру з несприятливою ситуацією сприяє закріпленню аномального поведінки, посилюють дезадаптацію.

Прикладом нестандартних соціальних ситуацій, які погіршують перебіг психопатії, може бути перебування в дитячому будинку, в тюремному ув'язненні. Так що, в більшості випадків як завжди у всіх проблемах в житті, у відносинах з іншими людьми винна матінка-природа, яка створила психопата таким, який він є.

Критерії психопатії

Психопатії можуть мати найрізноманітніші прояви. Істеричні припадки, заламування рук, сльози і демонстративне падіння на підлогу - ці прояви властиві істеричної психопатії. Надзвичайна замкнутість, відсутність міцних зв'язків з родиною та колегами, інтроверсія - ці прояви також властиві психопатії, але тільки шизоидной. Ще одна крайність - це відсутність стійких інтересів, підвищена сугестивність, недорозвинення вольових якостей і відсутність власної точки зору. Ці симптоми притаманні нестійкою психопатії. Які ж загальні риси об'єднують ці розлади?

Виділяють наступні діагностичні критерії психопатій:

Перший критерій психопатії - відносна стабільність і мала оборотність патологічних рис характеру.

На відміну від психічного захворювання прояви психопатій мало змінюють з часом. Безумовно, під час підліткового періоду поведінка психопата може зазнавати деякі зміни, але в цілому провідні ознаки, за якими у людини можна діагностувати певну психопатію, зберігаються протягом усього життя. Для когось властиво непереборне бажання привернути до себе увагу, а іншого ж все життя відгороджується від оточуючих незримою завісою.

Другий критерій - тотальність психопатичних особливостей особистості. Психопат скрізь психопат: і на роботі, і в родині, і на вулиці, і в громадському транспорті. Він просто не може поводитися інакше з людьми, не здатний до іншої поведінці. Психопатія зачіпає ядро особистості, тому ненормальна поведінка поширюється на всі сфери життя.

Третій критерій психопатії - порушення соціальної, сімейної та професійної адаптації. Психопату неймовірно складно, практично неможливо підлаштуватися під існуючі норми. Про психопатів говорять, що вони «самі не живуть і іншим жити не дають». Хоча існують і деякі винятки в плані професійної адаптації. Якщо правильно підібрати професію, то психопат може стати успішним вроботі. Наприклад, істеричної психопатії властиве прагнення до залучення уваги до своєї персони.

Якщо така людина піде на театральне терені, де повно глядачів, то може реалізувати свій внутрішній потенціал.

Психопатії та акцентуації характеру.

Коли говорять про психопатії, не можна не торкнутися теми акцентуацій характеру.

Акцентуації характеру - варіант норми, при якому надмірно посилені певні риси характеру, внаслідок чого можна виявити виборчу вразливість щодо певних психологічних впливів, в той час як до інших дій зберігається нормальна стійкість.

Акцентуації виявляються тільки в певних умовах, наприклад, під впливом психічних травм. Але в цілому вони не призводять до соціальної дезадаптації такої людини.

Ще раз хочу підкреслити, що акцентуації характеру - варіант норми на відміну від психопатії - прикордонного стану між здоров'ям і психічним розладом.

У грецькій філософії були впевнені в тому, що душа і дух впливають на тіло, тому одержимість духами лікували катарсисом (духовним очищенням). Гіппократ убачав причину хвороб в одному - у порушенні відносин між людиною і навколишнім світом. У період “романтичної медицини” (XIX ст.) німецький психіатр І. Гейнрод вперше використав поняття “психосоматична медицина”. Він мав на увазі те, що хвороби тіла (soma) мають психогенну основу, перш за все, в етичному аспекті.

Соматичні реакції на психічні емоційні процеси підтверджуються результатами експериментів. Якщо людину в чомусь звинуватити, то при обуренні й гніві відзначається згасання пульсу, підвищення кров?яного тиску, збільшення об'єму крові. Артеріальний тиск підвищується, збільшується рівень холестерину. Вигляд лимона викликає підвищене виділення слини не тільки під час показу, але й при його описуванні. Таким чином, психосоматичний процес може викликатись впливом і на першу, і на другу сигнальні системи”. Психосоматичні розлади виникають і розвиваються внаслідок взаємодії зовнішніх та внутрішніх причин - як соціального середовища, так і індивідуальності особистості.

У багатьох дослідженнях одним із провідних соціальнопсихологічних чинників розвитку психосоматичної патології вважається стрес. Уперше слово “стрес” було введено в 1303 р. Р. Маннінгом і означало воно “небезпеку”, “поневіряння”, “труднощі”, “бідність”, “втрати” і т. ін.

Стрес може бути і дезадаптивним при важких конфліктних ситуаціях та емоційних дизгармоніях (людина емоційно не вихована, не стримана з причини генетики або дефективності стрес - реалізуючих систем організму).

Другим чинником психосоматичних розладів є тривога.

Тривога - це емоційна реакція, риса особистості, головний компонент низки розладів особистості, симптом у структурі психотичних синдромів. Тривога може бути першим симптомом розладнання головного мозку, Ефект тревоги в нашому біоорганізмі є універсальним і базовим способом реагування людини на розгортаючу ситуацію.

Третім чинником психосоматичних розладів є депресія.

Т. Швенке з Мічиганського Університету (США) і його колеги провели дослідження поширеності депресії і суїцидальних думок у студентів-медиків. У вересні-жовтні 2009 року при обстеженні попросили всіх студентів Мічиганської Медичної Школи заповнити спеціально створений для них запитальник. Свої відповіді дали 65,7% студентів (505 з 769). У результаті виявилося, що середньоважка і важка депресія виявилася у 14,3% студентів. Дівчата страждали цими формами депресії частіше, ніж юнаки (18% і 9% відповідно). 4,4% студентів думали про самогубство хоча б раз під час навчання на медичному факультеті. Першокурсники і другокурсники думали про суїцид рідше, ніж третьокурсники і четвертокурсники (1,4% і 7,9% відповідно).

На сьогодні встановлено вплив емоційних переживань на морфологічні структури (тіло, внутрішні органи) через гормональну та імунну систему, а також через вегетативну нервову систему.

Лікарі всі психосоматичнізахворювання поділяють на три напряки:

- соматоформні порушення;

- психосоматичні захворювання органів і психофізіологічні порушення;

- порушення поведінки із соматичними наслідками.

Серед багатьох психосоматичних захворювань лікарі виділяють золоту сімку психосоматики:

- виразкову хворобу шлунка й дванадцятипалої кишки;

- неспецифічний виразковий коліт;

- бронхіальну астму;

- тиреотоксикоз (базедову хворобу);

- есенціальну гіпертонію;

- ревматоїдний артрит;

- нейродерміт.

Психологи і лікарі відзначають, що у значної частини депресивних хворих (заторможених), попереднім (переважним) компонентом синдрому є не депресія, а тривога.

Клінічні та всі види психопатій

психопатія соціопатія психічний емоційний

Види психопатій:

За особливостями походження О. В. Кербіков поділяв психопатів на

1. Ядерні -- вроджені, конституційні, тобто зумовлені особливостями загальної тілобудови;

2. Краєві -- формуються внаслідок несприятливих впливів середовища;

3. Органічні -- виникають після перенесених в дитинстві та в юності різних захворювань.

В індивідуальному психічному бутті розрізняють, крім численних окремих рис, три комплексу якостей: інтелект, життя плотських (вітальних) почуттів і потягів і особистість.

Аномальні особистості - це відхилення від якогось уявного середнього спектру особистостей, як психопатичних особистостей тих, які страждають від своєї аномальність або змушують страждати від неї суспільство. Обидва ці виду перетинаються.

Класифікацію психопатичних особистостей здійснюють в більшості випадків, маючи в своєму розпорядженні типи таких особистостей відповідно до тими чи іншими яскраво вираженими, переважаючими якостями: "Психопатичні стану (дегенеративне помешатсльство)", до психопатії віднесені тільки "констітуціональнос розлад", "нав'язливе божевілля" і "відчуття протилежного статі ". Ідея шаруватості психіки (модель пластів з "воно", "я" і "свсрх-я"). Розмежування з психозами, перш за все ціклотімний і шизофренічними, при шизофренії мова йде про більш-менш тривалих станах.

Класифікацію психопатичних особистостей здійснюють в більшості випадків, маючи в своєму розпорядженні типи таких особистостей відповідно до тими чи іншими яскраво вираженими, переважаючими якостями: "Психопатичні стану (дегенеративне помешатсльство)", до психопатії віднесені тільки "констітуціональнос розлад", "нав'язливе божевілля" і "відчуття протилежного статі ". Ідея шаруватості психіки (модель пластів з "воно", "я" і "свсрх-я"). Розмежування з психозами, перш за все ціклотімний і шизофренічними, при шизофренії мова йде про більш-менш тривалих станах.

Під гіпертімним (інакше - діяльний, надлишкова активність, психомоторна активність) психопатом ми розуміємо екстремальне вираз особистості з веселим основним настроєм, живим (сангвінічним) темпераментом і відомою активністю.

Вони нерідко добрі, послужливі, часто вміло, працездатні, але без глибини і ґрунтовності, малонадійні, некритичні, неуважні, легко піддаються чужому впливу. Вони виявляють наївне самолюбство і абсолютний оптимізм, спрямований на найближче і реальне. Поведінка часто без форми, дистанції, невимушене. Крім цих, в більшості своїй врівноважених, гіпертімікамі бувають ще порушені, метушливі гіпертімікамі без власне веселого визначає настрої. До кола психопатів гіпертімікамі призводить, зокрема, їх задиристість і нестійкість.

Серед бездоглядних, нестійких підлітків нерідко зустрічаються гіпертімние психопати. Благі наміри ними швидко забуваються, а гіркий досвід переживається неглибоко. Самовпевненість і впевненість у перемозі захоплюють, не даючи замислитися.

Настрій депресивних психопатів не має такого тісного зв'язку з типом темпераменту,

Їх обтяжує постійний страх перед життям і світом, їм бракує впевненості та довіри, здатності простодушно радіти. Сумний досвід переживається глибоко і тривало, приводячи до криз. Такі люди живуть в постійному очікуванні чогось важкого, У цих людей печаль зазвичай проганяється потіхою, але інший сумом.

Іноді людина постає веселим і діяльним, не відчуваючи себе при цьому здоровим, по типу "манії страху" або "манії втечі". Багато є людей невтомно працюють, але успіх їх не радує, а всякий перерву в роботі несе небезпеку вторгнення стримуваних привидів.

Психопати, не маючи певності в собі - завжди легко депресивні, Внутрішню несвободу і нерішучість не маючи певності в собі психопати іноді судорожно намагаються компенсувати зовнішніми проявами: надто впевненим, а то і зухвалим поведінкою або ж викликає зовнішністю - щоб не залишитися непоміченими. Це відноситься перш за все до людей, чия невпевненість в собі пов'язана з фізичної або соціальною сферою ( "гіперсенсітівнос розлад особистості", "соціальної фобії", "Сензитивний" - як особистість або в "сенситивному бреде відносини" - грає центральну роль в психології і психопатології особистості Е.Крсчмера).

Сенситивним є люди, чиє життя протікає в умовах найбільшої, навіть перебільшеною сумлінності і порядності, але які тим не менше в своїх роздумах постійно крутяться навколо себе (виростає велика частина нав'язливих процесів). Нав'язливі ідеї виникають часто з блискавичною швидкістю, викликані здебільшого одним ключовим словом, і разом з обрушуються страхом їм супроводжують нерідко фізичні відчуття (запаморочення, серцебиття).

Фанатичні психопати бувають захоплені надцінними комплексами думок особистого або ідейного характеру, до того ж справжній фанатик - особистість виражено активна, експансивна.

Бувають і тихі, дивакуваті, відірвані від життя фанатики чисто фантазійного плану, з характером менш або зовсім не борцівських, як, наприклад, багато сектанти, мляві фанатики.

Емоційні фанатики - іноді у них зустрічаються параноїдні прояви, що виходять за рамки звичайної підозрілості, мотивом ревнощів,

Пихатими психопатами ми називаємо особистостей які хочуть здаватися значніше, ніж вони є насправді істеричні, багато уявляють про себе особистості.

Психопати з нестійким настроєм - це люди з раптово виникають дратівливо-депресивним настроєм.

Іноді психопатів з нестійким настроєм характеризують як "епілептоїдних".

Експлозівние психопати - "интермиттирующее вибуховий рас -стройство". Це ті люди, які по самому незначному приводу скипають, тобто люди, які справляють враження дратівливих, збудливих, запальних.

Байдужими психопатами ("моральне слабоумство") називають людей, зовсім або майже не відчувають співчуття, сорому, почуття власної гідності, докорів сумління. Їх характер часто буває похмурим, холодним, похмурим, вчинки - інстинктивними і грубими.

Безвольні психопати не роблять опору ніякому впливу. Вони легко піддаються я хорошому впливу, чому, наприклад, неповнолітніх безвольних психопатів можна в основному містити в опікунських закладах.

За клінічними особливостями, з урахуванням найвиразніших аномальних рис характеру, виокремлюють кілька варіантів психопатій:

¦ паранойяльному (параноидное розлад особистості)

¦ шизоидную (шизоїдний розлад особистості)

¦ нестійку (дисоціальний розлад особистості)

¦ збудливого типу (емоційно нестійкий розлад особистості)

¦ істеричного типу

¦ психастенических

¦ астенічну

¦ афективні типи психопатій

¦ емоційно тупі особистості

¦ нестійкі (мозаїчні)

¦ гальмівного кола

Психопатії збудливого типу

Збудливі або примикають до них емоційно тупі психопати - Особистості запальні, дратівливі, позбавлені почуття жалю, жорстокі й похмурі. Найбільш властиві їм форми реагування - напади гніву, люті з будь-якого самому незначному приводу, що супроводжуються іноді аффектно звуженим свідомістю і різким руховим збудженням.

Підвищена дратівливість, збудливість у поєднанні з експлозивністю (вибуховістю), через що існує назва "психопатії експлозивного типу", переважання злобності в коливаннях настрою, мстивість, в'язкість афективних реакцій, схильність до бурхливих проявів афекту у відповідь на часто незначні причини ­ ось головні характерологічні ознаки, що проходять через все життя таких психопатичних осіб.

Психопатичні особи цього типу надто нетерпимі до чужої думки, не виносять протиріч. Ці риси в поєднанні з властивим їм егоїзмом, небажанням рахуватися з інтересами інших дають привід для завжди поганих відносин з оточуючими. З'являються думки та висловлювання про те, що їх "не розуміють", "недостатньо цінують" на роботі і вдома.

Такі особи образливі, злопам'ятні, застережливо відносяться до близьких, які часто не приймають їх вимог, чинять спротив їхнім примхам. Таке ставлення, звичайно, поглиблює конфлікти. Вони прямолінійні, вперті. У декого з них виробляється своєрідна поза "борця за справедливість", "захисника" різних прав, при цьому вони намагаються подати себе справедливішими та достойними, ніж оточуючі, іноді вступають в конфлікти, коли "несправедливість" стосується третіх осіб, але швидко переходять до своїх особистих егоїстичних інтересів.

Афективна психопатія

Цей тип включає різне, конституційно обумовлене настрій. Особи, які мають знижений настрій, до яких відносять гіпотівних депресивних психопатів. Вони завжди сумні, похмурі, нетовариські і незадоволені люди. Всю роботу виконують сумлінно і акуратно. Їх характеризує песимістична оцінка сьогодення і такий же погляд на майбутнє. Самооцінка їх занижена. У них висока чутливість до неприємностей, вони здатні до співпереживання, але їхні почуття приховані від оточуючих. При бесіді афективні психопати небагатослівні і стримані, бояться висловити свою думку. Вони переконані в своїй неправоті і шукають завжди свою винність. Гіпертімние особистості характеризуються підвищеним настроєм, оптимізмом і активністю. Це жваві, товариські люди. При виконанні роботи вони завжди ініціативні, заповзятливі, сповнені ідей, проте схильність до авантюристським рис шкодить для ефективності досягнення поставленої мети. Всі тимчасові невдачі на них не відбиваються і вони енергійно беруться за нову справу. Надмірна самовпевненість, а також переоцінка своїх можливостей часто заважають життя. Такі особистості тяжіють до брехні, не стримують своїх обіцянок. Підвищений статевий потяг призводить до нерозбірливості в знайомствах, тому вони тяжіють до необачних інтимним зв`язків. Ті особи, які відчувають перепади настрою, відносяться до циклоїдного типу. Їх настрій рідко змінюється: від сумного зниженого до підвищеного радісного. Такі періоди перепадів настрою мають різну тривалість: кілька годин, днів, тижнів. Сам стан і активність мінливі від зміни настрою.

Істеричні психопатії спостерігається з дитинства, частіше -- у жінок. Міміка, жести, одяг, зачіска -- усе спрямовано на те, щоб привернути до себе увагу.

Для досягнення цієї мети у хворого всі засоби гарні, вони навіть вдаються до обмовлянь, шукають аудиторію, імітують суїцидальні спроби, волають до співчуття, жалю. Хворі легко піддаються навіюванню, їхні почуття поверхневі й нестійкі, швидко відмовляються від своїх намірів, особливо, якщо це не обіцяє негайної слави й захоплення з боку оточуючих.

Основним проявом цієї форми психопатії є егоцентризм, тобто прагнення бути в центрі суспільства, подій, звертати на себе увагу оточуючих. Вони дуже вразливі, суб'єктивні і відносно довільні в оцінці подій, що відбуваються. Вони уявляють себе дуже витонченими, художніми натурами, яким доводиться спілкуватися з грубими, неосвіченіми людьми. Нерідко їх психіка відрізняється інфантильністю, незрілістю. Емоційно дуже рухливі, нерідко бувають бурхливі прояви емоцій (істерики), дуже схильні до навіювань і самосугестії.

Вони постійно прагнуть бути в центрі уваги, переживають, якщо на них не звертають «належну» увагу.

Уже в дошкільному віці виникають труднощі в поведінці: вони примхливі, дратівливі, прагнуть командувати однолітками, схильні до істеричних реакцій -- падають на підлогу, плачуть, стукають ногами об підлогу, іноді б'ються головою об стіну, домагаючись свого. Поєднання повноцінного інтелекту з вираженим егоцентризмом і інфантильною поведінкою. Егоцентризм робить їх чужими до переживань і труднощів близьких людей, друзів; вони зосереджені зазвичай тільки на своїх переживаннях і своїх інтересах.

Конформний тип

Цей тип характеру зустрічається досить часто. Дитина погоджується з усім, що йому пропонує найближче оточення, але варто йому потрапити під вплив іншої групи, він змінює ставлення до тих самих речей на протилежне. Домінуючі риси характеру: постійна і надмірна пристосовність до свого безпосереднього оточення, майже повна залежність від малої групи (сім'ї, компанії), до якої він входить в даний момент. Життя йде під девізом "Думати, як усі, робити, як усі, і щоб все було, як у всіх".

Привабливі риси характеру: дружелюбність, старанність, поступливість, дисциплінованість. У групі вони не є джерелами конфліктів або чвар, як приймають стиль життя групи без будь-якого критичного осмислення, ними зручно командувати.

Відразливі риси характеру: несамостійність, безвілля, майже повна відсутність критичності як щодо себе, так і свого найближчого оточення, що може послужити причиною аморальних вчинків. Особливості спілкування і дружби: конформний тип легко встановлює контакти з людьми, при цьому наслідує тим, кого вважає лідерами.

Якщо його оточення, група, до якої він входить, вчиться добре, то і він буде прикладати зусилля, щоб не відставати від своїх друзів.

Астенічна психопатія

В астенічних психопатичних осіб із дитинства спостерігається підвищена несміливість, нерішучість, вразливість. Особливо сором'язливими вони стають в новому оточенні, серед малознайомих людей, де їх не полишає відчуття власної неповноцінності. Такі діти бояться запізнитися в школу, одержати погану оцінку, зустріти несхвалення з боку оточуючих. Вони сумлінні та скрупульозні, педантичні й уперті, абсолютно позбавлені почуття гумору як важливого адаптивного механізму й звичайно серйозні. Підвищена чутливість, "мімозність", проявляється у таких осіб стосовно як психічних подразників, так і фізичних навантажень. При цьому ними відчуваються виразні коливання працездатності, спади настрою, стомленість, розбитість. Постійні якості цих осіб ­ подразлива слабкість, спалахи афекту при будь­яких напруженнях, непосильних для них, пригнічений фон настрою з легко виникаючою тривожністю, невпевненістю в собі при стиканні навіть із незначними труднощами. У таких осіб виявляються підвищена рефлексія, прагнення до постійного психічного психоаналізу та самоконтролю.

Із застереженням вони ставляться до всього нового, що спричиняє у них відчуття страху, тривоги, своєї неповноцінності. Часто при цьому з'являється схильність до настирливих сумнівів, легко формуються різні фобії.

Вони патологічно педантичні, намагаються передбачити кожну дрібницю, попередити застуду або інше соматичне захворювання, уникнути перевтоми.

Психопатія типу нестійких. Дисоціальний розлад особистості

Антисоціальний розлад особистості. Слабкість вищих форм вольової діяльності, беззахисність перед зовнішніми впливами, сугестивність, мінливість.

Нестійкі психопати характеризуються надзвичайною нестійкістю інтересів, захоплень, планів, рішень, нездатністю до тривалого зосередження, одноманітної діяльності. Вони підвищено навіювані та легко підпадають під чужий вплив.

При наявності відповідного оточення ці особи легко втягуються в азартні ігри, вживають наркотики, алкоголь, стають сексуально розбещеними, безглуздою витратою грошей, вступають у конфлікт із законом, але при цьому боязливі й слабовільні. Нерідко вони схильні до реакцій за збудливим та істеричним типами.

Все частіше застосовують поняття "мозаїчна психопатія" у випадках, коли в клінічній картині досліджуваних осіб у різний час проявляються тією, чи іншою мірою виражені ознаки майже всіх вищенаведених характерологічних особливостей.

Психопатія гальмівного кола

Вольові прояви психопатичних осіб гальмівного кола характеризуються недостатністю, в них часто можна відзначити слабкість потягів ­ поганий апетит, відставання у сексуальному розвитку й аномальна сексуальність у дорослому віці (імпотенція, педофілія). Характерні і такі соматичні компоненти, як головні болі, розлади сну, неприємні відчуття в ділянці серця.

Неухильні зіткнення з оточуючим середовищем у більшості випадків супроводжується в цих осіб астенічними емоціями пригніченості, сорому, відчуттям поразки та стражданням.

Патохарактерологічні особливості часто заважають їх адаптації в колективі і сприяють створенню конфліктних ситуацій у різних сферах міжособистісних відносин (виробничих, сімейних тощо). В цих ситуаціях відбувається психопатична реакція з загостренням відчуття неповноцінності, відмовою від подальших дій, з фіксацією на іпохондричних переживаннях. У хронічних психотравмуючих ситуаціях можливе ускладнення структури психопатії з розвитком вторинних істеричних, параноїчних рис характеру.

Шизоїдна психопатія

Міміка позбавлена жвавості, голос мало модульований, рухи обмежені, кутасті, чопорні.

Характерний зовнішній вигляд шизоїда: або підкреслена недбалість, або вишуканість, аристократичність в одязі.

В осіб на це захворювання поряд із вразливістю, несміливістю, інерцією в життєвих колізіях відзначаються такі особливості, як уникання спілкування, інтравертованість, схильність до внутрішньої переробки своїх переживань, ускладнення контактів з особами найближчого оточення, схильність до фантазування на далекі від реальності теми, холодність до близьких, чопорність і дивакуватість у поведінці, але внутрішні переживання при цьому можуть бути сильними. Проявляється також відсутність почуття гумору, надлишкова серйозність або сентиментальність, мрійливість.

Вони виявляють схильність до самоаналізу, рефлексії, нерідко ­ високий освітній ценз, добру здатність до навчання при слабкій моторній вмілості. Їхні професії та захоплення відносяться переважно до галузі літератури, мистецтва, музики, теоретичних розділів науки.

Вони часто міняють професію, роботу, місце проживання, причому ці зміни мотивуються пошуками цікавіших занять "для душі", "романтичних", "незвичайних" місць проживання. Всі ці пошуки спрямовані на максимальне самозадоволення без прагнення матеріального успіху або слави. Такими ж нерівними складаються в них і сімейні відносини внаслідок непорозумінь і відсутності спільних інтересів. На спроби критики або корекції їхньої неправильної поведінки або не реагують, або із презирством їх відкидають.

Психопатії паранояльного типу

При паранояльних психопатіях головними патохарактерологічними проявами є особлива схильність до надцінних утворень, поєднаних із малою гнучкістю психіки, підозрілістю і, зазвичай, підвищеною самооцінкою.

Виразні надцінні ідеї, а також перші паранояльні ідеї та реакції з'являються у цих хворих лише близько 20­25­річного віку. З дитинства їм властиві однобічні захоплення, які поєднуються з впертістю, прямолінійністю. Переоцінка своїх здібностей виявляється в тенденції до лідерства, самоствердження.

Такі особи надзвичайно чутливі до ігнорування їхньої думки, схильні до перебільшування значення розходжень у поглядах, вкрай образливі та злопам'ятні. Їх егоїзм, безкомпромісність, бажання в кожній ситуації вчиняти по­своєму, безапеляційна категоричність міркувань, як правило, заважають підтримувати рівні стосунки в колективах і сім'ї.

З віком властиві цим особам особливості, зазвичай, підсилюються. Хворі стають більш консервативними та ригідними, нетерпимість до іншої думки переростає в них у відкриту ворожість.

Акцентована принциповість набуває характеру прискіпливості, перетворюється в дріб'язковий педантизм.

"Боротьба за справедливість" розвивається в зв'язку з незначними подіями, які зачіпають егоїстичні інтереси цих осіб. Схильність до легко виникаючих і домінуючих ідей, що стосуються афективно значущих переживань, як правило, поєднується з вузькістю мислення, його конкретністю, часто поверхневістю уявлень, банальністю і трафаретністю висловлювань і розумових висновків.

Афективна охопленість у таких випадках визначає однобічну оцінку дійсності, своєрідний відбір та інтерпретацію різних подій на підтвердження власної точки зору. Внаслідок цього виникаючі підозри все більше укріплюються, обростають "доказами", набувають маячного забарвлення. Таким чином, у психопатичних осіб у несприятливих умовах може розвинутися паранояльне маячення, зміст якого тісно пов'язаний з психотравмуючими обставинами (сутяжно­паранояльний розвиток, маячення ревнощів, винахідництва й ін).

(Сенситивна психопатія) Тривожний ("уникаючий") розлад особистості

Основні риси цього розладу особистості -- вразливість і почуття власної неповноцінності. Постійне бажання сподобатися й бути прийнятим іншими супроводжуються почуттям внутрішнього напруження й тривоги. Невпевнені, вони бачать у собі багато недоліків, побоюються бути осміяними й підданими критиці. Коло особистих прихильностей у цих людей досить обмежене і, як правило, складається з тих, до кого вони звикли й довіряють. Будь-яке відхилення в поведінці оточуючих сприймається як принизливе. Страх бути недооціненим породжує своєрідний паттерн поведінки: неприродність і непевність, скутість у рухах, зайва скромність, пробачний тон. У професійних питаннях ніколи не досягають кар'єрних висот, навпаки, намагаються бути непоміченими, завжди готовими прислужитися.

Залежний розлад особистості - астенічна психопатія. Характерними ознаками такого виду психопатії є неможливість витримати повсякденні фізичні й психічні навантаження, підвищена виснажуваність, безпорадність перед труднощами, низька самооцінка, непевність у собі, боязкість, тривожність, сором'язливість. Себе вони оцінюють безпомічними. Психопатичним особистостям цього типу властива загальна "нервова слабкість", надмірна чутливість і вразливість. Внутрішній світ астенічного психопата визначається складним комплексом переживань, серед яких превалюють свідомість власної неспроможності, слабохарактерність, малодушність. Вони тривожні, майже постійно обтяжені, пасують перед майбутніми труднощами.

Підвищена стомлюваність супроводжує їхнє повсякденне життя; робота, що вимагає фізичного або розумового напруження, швидко викликає розсіяність, зниження продуктивності, виснажує, що у свою чергу породжує головний біль, слізливість, уразливість, що іноді досягає рівня гніву.

Астенічні психопати постійно стурбовані своїм здоров'ям. Вони завжди чим-небудь хворі й постійно скаржаться або на серцевосудинні, або на шлунково-кишкові розлади. Навіть незначне нездужання може надовго вибити їх з колії, змусити кинути все й звернутися за допомогою до лікаря.

Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості (психастенічна психопатія). Основною рисою розладу є тривожна недовірливість, що поєднується з нерішучістю, постійним сумнівами. Патологічні риси спостерігаються з дитячого віку: вони сором'язливі, вразливі, боязкі, невпевнені в собі, схильні до тривожних побоювань. Стаючи керівниками, вимагають підпорядкування від оточуючих, у відношенні з якими ригідні, не здатні йти на компроміси. Вони сумлінні та скрупульозні, педантичні й уперті, абсолютно позбавлені почуття гумору як важливого адаптивного механізму й звичайно серйозні.

Патологічні риси дозволяють психастенічним особистостям створювати родини, тривалий час утримуватися на роботі, але коло друзів у них вузьке. За умов правильного способу життя їм вдається подолати свої сумніви, але найменші зміни спричинюють тривогу, занепокоєння, починають пов'язувати обставини з картиною всіляких негараздів. Вони патологічно педантичні, намагаються передбачити кожну дрібницю, попередити застуду або інше соматичне захворювання, уникнути перевтоми.

Експлозивна (афективно-лабільна) психопатія характеризується вираженими афективними реакціями, підвищеною дратівливістю з будь-якого, навіть самого незначного приводу, вибуховістю. Психопатичні особистості цього типу нетерплячі, не переносять заперечень, зовсім не враховують бажань й інтересів оточуючих. У житті це непоступливі, тверді, нездатні до тривалої цілеспрямованої діяльності люди.

Епілептоїдна психопатія характеризується нападоподібними епізодами втрати контролю над поведінкою, схильністю до нестримних афективних спалахів з агресією та автоагресією. Іноді епізоду може передувати аура, потім протягом декількох хвилин виникає стан дисфорії -- тужливо-злісного настрою, під час якого хворі шукають, яким чином зірвати свою злість. Такі хворі, як правило, мають значну фізичну силу, здатні наносити тяжкі тілесні ушкодження. Вони жорстокі, злопам'ятні, уразливі, знущаються зі слабких, нездатних постояти за себе. Нерідко вчиняють необдумані й навіть небезпечні дії. Особистості з цією формою психопатії дріб'язкові, прямолінійні, уперті, схильні до «боротьби за справедливість», відстоюючи при цьому свої егоїстичні інтереси.

Психастенічна психопатія

Людина завжди хоче здаватися краще, ніж є, він аналізує свою поведінку і стан, критикує себе і робить висновки. Але іноді це якість стає нав'язливим, і власна самооцінка знижується. А це вже розлад, зване психастенической психопатією. Першопричиною такого розладу психіки є генетична схильність, сприяє розвитку атмосфера дитинства. Зовнішні ознаки, це закомплексованість, недовірливість і тривожність. Такі люди не можуть нічого робити, так як не сумніваються, що все одно нічого не вийде.

Тому вони роблять не те, що потрібно і це відбувається постійно, безглузді вчинки не мають під собою основи і не є цілеспрямованими. Головний принцип психастеников - не досягти успіху, а не допустити чергової невдачі, всі їх плани постійно натикаються на перешкоди, об'єктивні чи суб'єктивні, тому їм не судилося збуватися.

За словами психотерапевтів, ці люди не в змозі прийняти навіть незначне самостійне рішення, він консультуються і радяться з будь-якого приводу. І це при тому, що більшість з них - люди освічені дуже пунктуальні і педантичні, вони працьовиті і безвідмовні. Вони схильні до ще низки фобій, наприклад, бояться бруду або відкритого простору, бояться захворіти серйозною хворобою. Це вже істерична форма психопатії.

Для дітей-дошкільнят характерні тривожність, младшеклассники відчувають проблеми з пам'яттю, старшокласники-психастеники - хороші аналітики, але інтелектуально розвиваються тільки в зрілому віці. В будь-якому віці вони намагаються відмовитися від будь-яких публічних заходів і відчувають проблеми з протилежною статтю. Повністю вилікувати цю залежність неможливо, можна лише зменшити її вплив на життя людини.

Транквілізатори, нейролептики, антидепресанти та інші препарати допоможуть нейтралізувати шкідливий вплив постійного самоаналізу, але головним буде психотерапія, вона допоможе увійти в існуючий соціум повноцінною людиною.

Параноїдний розлад особистості відповідає паранояльному типу психопатії. Характеризується постійною підозрілістю й недовірливістю до оточуючих. Це люди особливого складу: нещирі, норовливі, примхливі, дратівливі. Вони важкі у постійному спілкуванні і це нерідко призводить до конфліктів у родині або колективі. Перебуваючи під владою своїх ідей, підкріпленою високою емоційністю, вони підкоряють реалізації цієї ідеї всі свої думки, прагнення, спонукання, бажання, вчинки

Основне тло настрою паранояльного психопата носить характер напруженості та дратівливості, застрягання на образах і виношування планів помсти за нанесені образи. Постійна конфліктність стає приводом для госпіталізації

Органічні психопатії. До органічних психопатій відноситься патологія особистості, формування якої зумовлене перинатальним та раннім постнатальним ураженням центральної нервової системи. Це ураження може бути спричинене різними факторами: патологією вагітності (гестози, гіпоксія плода), травми, інфекції, інтоксикація, променевий вплив на плід, пологові травми, асфіксія в пологах, черепно-мозкові травми та нейроінфекції, перенесені у віці до трьох років. Патогенний фактор призводить до порушення морфологічного дозрівання окремих структур головного мозку та їх диз-регуляції.

Патологічні риси характеру формуються на вже "зміненому грунті". У них виявляється неврологічна мікросимптоматика. Оборотність органічних психопатій низька, лише 15% дорослих соціально адаптовані.

Психогенне патологічне формування особистості виникає у дітей та підлітків під впливом несприятливих мікросоціальнопсихологічних факторів (В. В. Ковальов, 1995), до яких можна віднести психотравмувальну ситуацію та неправильне виховання.

Було виділено 4 основних типи психогенних: патологічних формувань особистості:

1) патохарактерологічний розвиток;

2) постреактивне патологічне формування особистості;

3) невротичний розвиток;

4) дефіцитарний тип патологічного формування особистості.

(1) Патохарактерологічний розвиток

Цей варіант формується у дітей та підлітків із неблагополучних родин (алкоголізовані батьки, коли у родині переважає ситуація бездоглядності) і в родинах із хронічною конфліктною ситуацією. Для таких підлітків характерні нестриманість, афективна збудливість на неадекватно низький подразник, злість, гнів. Такі підлітки підвищено конфліктні. Значно рідше спостерігається гальмівний, істероїдний та нестійкий варіанти патохарактерологічного розвитку особистості,

(2) Постреактивне патологічне формування особистості

Виникає у результаті психогенної патології, як, наприклад, реактивна депресія, за якої у підлітка формується почуття провини, занижена самооцінка й непевність у собі. Останні набувають стійке вираження і стають основою патологічних рис характеру. Постреактивне формування особистості спостерігається рідко.

(3) Невротичний розвиток особистості

Формується на тлі затяжного неврозу, що почався в дитячому віці. Найбільш "улюбленими" для невротичного розвитку особистості є такі клінічні форми неврозів, як заїкуватість, неврастенія, невроз нав'язливості, нервова анорексія. Не останню роль у цьому формуванні грають преморбідні особливості у вигляді типу вищої нервової діяльності.

Залежно від клінічної форми неврозу існують афективно-збудливий, астенічний, обсесивно-фобічний та істеричний варіанти невротичного розвитку особистості.

(4) Дефіцитарний тип патологічного формування особистості

Виникає в дітей з фізичними дефектами органів чуття (сліпі, глухі), із щелепно-лицьовою патологією (вовча паща, заяча губа), із патологією опорно-рухового апарату (дитячий церебральний параліч, кіфози, сколіози, туберкульозне ураження кісток та суглобів), із хронічною патологією органів і систем (бронхіальна астма, природжені вади серця, псоріаз, хронічна бронхолеге- нева патологія, гемофілія тощо).

Особливу роль у патологічному формуванні особистості цього типу відіграє усвідомлення дитиною свого дефекту, що супроводжується зниженням настрою, відходом у світ власних переживань, ранимістю, уразливістю. Сімейна обстановка, що складається навколо неповноцінної дитини, сприяє формуванню установок утриманця.

Сформовані патологічні риси зберігаються протягом усього життя психопата і якісно не змінюються. Нейроендокринні зміни значно впливають на перебіг психопатій, при цьому патологічні риси характеру в період пубертату більшою иірою загострюються в хлопчиків, у клімактеричний період -- у жінок. У деяких психопатичних особистостей патологічні ознаки з віком слабшають.

Типи психопатії:

• Гіпертімний (включаючи гіпертімнонеустойчівий і гипертимно-істероїдний)

• Циклоїдний

• Лабільний

• Астеноневротичний

• Сензитивний (включаючи сенсітівнолабільний)

• Псіхастеніческій

• Шизоїдні (включаючи шізоідноістероідний, шизоїдно-Епілептоїдний,

• Шизоїдно-нестійкий)

• Епілептоідний (включаючи епілептоідноістероідний, епілептоідной-нестійкий)

• Істероїдний (включаючи істероіднонеустойчівий, лабільно-істероїдний)

• Нестійкий

• Конформний

Психопатія не є еквівалентною антисоціальної розладу особистості, оскільки не всі індивіди, які потрапляють в категорію антисоціальної розлади особистості, демонструють емоційно-особистісні особливості, характерні для психопатів і поміщають їх в групу ризику розвитку більш агресивних і стабільних паттернів антисоціальної поведінки.

Спочатку психопатія була концептуалізована в формі розлади особистості, що характеризується порушеннями в емоційній (поверховість, відсутність емпатії),

Особистісної (імпульсивність, маніпулятивного, труднощі регулювання) і поведінкової (делинквентность, антисоціальна поведінка) сферах. на сьогоднішній день все більшу популярність набуває альтернативна модель психопатії, формалізує цей конструкт в тріерархіческом вигляді.

Ця тріерархіческая модель являє психопатію як включає три окремих субконструкта: 1) нестриманість (Dishibition), яка характеризується загальною схильністю до проблем імпульсивності і контролю; 2) соціальну сміливість (Boldness), що є зовні піднаглядним стилем, що включає стресостійкість, толерантність до невизначеності та ін.; 3) безсердечність (Meanness), яке має на увазі дефіцітарную емпатію, маніпулятивного, жорстокість і т. п.

Питання розробки коректного інструменту виміру психопатичних рис у дорослих вкрай важливий, оскільки вивчення сильних і слабких сторін вже розроблених методик є платформою для створення аналогічного інструменту дослідження психопатії у дітей і підлітків.

Емпіричні дослідження підтвердили, що структура дитячої психопатії в цілому відповідає такій у дорослої психопатії, при цьому у всіх випадках - при вивченні психопатичних рис, як у дітей і у підлітків, так і у дорослих індивідів, - кличество факторів в оптимальному рішенні варіюється від двох до чотирьох.

Поділ дітей і підлітків з антисоціальною поведінкою на групи показало, що оптимальний критерій, що дозволяє відокремити так звану групу «особливого ризику» - це критерій, пов'язаний з емоційно-особистісними (а не поведінковими) порушеннями, а саме - емоційним дефіцитом за типом холодної бездушності. ці риси («холодної бездушності», або «холодної беземоційності» - callous-unemotional traits).

Риси холодної бездушності як такі характеризують групу дітей з серйозними порушеннями поведінки, які демонструють певний міжособистісний і афективний стиль, який передбачає відсутність емпатії і почуття провини, а також стриманість емоційної експресії. П. Фріком і його колегами була розроблена методика вимірювання цих рис (ОЧХБ). У операціоналізіровать формі ці риси мають три діменсіі, або фактора: 1) Байдужість (Uncaring), 2) Поверховість (Callousness) і 3) Бездушність (Unemotional).

Серед інших корелятів і факторів ризику, пов'язаних з дитячою психопатією, знаходяться кримінальні активність і поведінку, різні види агресії, включаючи буллінг. Зв'язки між рисами холодної бездушності, розладами поведінки і зловживанням психоактивними речовинами, виявили, що ці емоційні порушення мають Інтелектуальне силу навіть тоді, коли симптоми розладів поведінки не виявляються.

Нечутливість пов'язана з порушенням в кортикальних зв'язках, відповідальних за виявлення і коректне реагування на такий значущий стимул, як дистрес, що переживається іншими Е. Відінг і І. Маккрорі на основі безлічі даних (генетичних, психофізіологічних та ін.) Показали, що діти з високою виразністю рис холодної бездушності знаходяться в групі ризику розвитку психопатії та антисоціальної поведінки.

Від постійного поєднання ендогенного і екзогенного, конституції і констеляції, від комбінації основних первинних симптомів з вторинними реактивними нашаруваннями виходить дуже складна структура психопатологічної картини в кожному окремому випадку. При вивченні динаміки будь-якої форми психопатій дуже важливо встановити, як рано з'являються перші симптоми. Найчастіше перші симптоми недостатності шизоида батьки встановлюють в дошкільному віці і тільки в 2 сл. перші симптоми були помічені в шкільному віці (немає. відомостей у дітей дитячих будинків). Найбільш ранні симптоми відносяться до розладів психомоторики.

Повільність і млявість шизоида нагадує катотоніческую скутість: ці діти повільно їдять, довго пережовують їжу, повільно одягаються, починають щось робити і раптом зупиняться. Також якість рухів (незграбність, незграбність) рано звертає на себе увагу батьків. Також і біполярність між автоматичною подчиняемостью і негативізмом, властива кататоноідним формам: м'які, слухняні, нерішучі, що наслідують всім дітям, часто несподівано виявляють різкий нездоланний негативізм. Властиві їм слабка потреба в емоційних зв'язках, слабка прихильність до оточуючих, часто виявляються вже в ранньому дитячому віці; це часто неласкаві діти, з якимось холодком. Особливо рано виявляються емоційні особливості у дівчаток шизоидов: неадекватність емоційних реакцій, примхливість емоційних поєднань, різка амбівалентність і т. д.

Інтелектуальні особливості шизоидов (схильність до абстрактного, формального, химерність і автоматизм асоціацій) виявляються звичайно пізніше, ніж розлад психомоторики, але вже в дошкільному віці часто звертає на себе увагу велика неуважність, заглибленість у себе, особлива спрямованість інтересів дитини. Вони не грають з дітьми в загальні ігри, самі придумують собі гру, не цікавляться заняттями в дитячому саду. Характерна для даної вікової фази особливість задавати питання - часто приймає у дітей шизоидов відтінок нав'язливості. При чому питання їх носять часто абстрактний характер, в них нерідко прослизає іппохондріческій елемент, боязнь смерті і страх перед життям.

"Я вірно довго не житиму?", Запитував один з маленьких пацієнтів, другий боявся, що він стане дорослим: у 5 л. Боявся, що буде 6, в 6 о.- що буде 7.

Шкільний період, початок навчання, життя в колективі є для шизоидов сильними подразниками. Чітко починають виступати особливості соціальної установки шизоидов.

У дошкільнят ми не маємо ще різко вираженого аутизму, якщо тут є елементи нелагідності, відгородженості, то про справжню замкнутості і скритності говорити не доводиться.

До слабкого контакту з навколишнім середовищем, яка є характерною особливістю шизоидов, приєднується ще момент травматизації від зіткнення з дитячим колективом.

Різка моторна відсталість, дивакуватого шизоида, робить його незрозумілим решті дитячої масі. Він викликає ряд глузувань і жартів з боку товаришів, звідси реакція - ще більша замкнутість в собі, відхід від колективу.

Так малий. 12 л. розповідає про себе: "Я не такий був, як всі діти, інші хлопчики спритні в іграх, мене не беруть" - характер дітей такий, що вибирають сильних. Інший розповідає: "Я завжди був незграбним, не міг грати з дітьми, граючи лише в такі ігри, що можна було б без товаришів.

Наступний симптом, який особливо яскраво починає виявлятися в школі, це гебефреническое поведінку, манірність, гримасничанье, схильність до придуркуватих, до безглуздих ігор. Відгороджена від колективу, постійні насмішки створюють відчуття неповноцінності, страх перед сильнішими товаришами, звідси боязкість, нерішучість, астеническая установка в ставленні до оточуючих.

Принциповість, негнучкість шизоида сприяє виникненню характерної ознаки параноидного симптомокомплексу у шизоида-це перебільшене почуття справедливості, постійне бажання шукати всюди правду, сугуботребовательное ставлення до інших при недостатній вимогливості до себе.

Таким чином до початку пубертатного періоду шизоидная особистість вже в основних своїх рисах є сформованою,

Наступ пубертатного періоду знаменується новими динамічними зрушеннями. Підвищена збудливість, нестійкість, егоцентризм, грубість, зниження інтелектуальної продуктивності, зміна з боку моторики і статури.

Основний симптом пубертатного періоду-переважання сексуальних інтересів над усіма іншими-у шизоидов приймає кілька своєрідне забарвлення. Найбільш частим виразом підвищеної сексуальності у шизоида (особливо у хлопчиків) був онанізм, який часто приймає завзятий характер. Гомо-сексуальні тенденції, які взагалі властиві даному віку, у шизоидов зустрічаються значно частіше і в деяких випадках приймають характер виражених перверзий

Де інтерес до іншої статі мав місце, відзначається також ряд специфічних для шизоида особливостей: велика амбівалентність у ставленні до свого об'єкту при зовнішньої грубості, велика ніжність, сантіментальность. Після пубертатного періоду настає згладжування багатьох психопатичних особливостей, підлітки робляться рівніше і спокійніше. Пристосовування до життя цих підлітків часто зустрічає утруднення: вони виявляють безпорадність, розгубленість у багатьох життєвих питаннях, мало ініціативні, потребують підпорах ззовні.

Первинні основні психічні симптоми:

1) розлад психомоторики - безглуздість, незграбність рухів, своєрідна біполярність між збудженням і

млявістю, автоматизм, стереотип;

2) розлади життя, потягів і емоційно реакцій, що виражаються в слабкій афективної прихильності до оточуючих, відсутність єдності емоційних переживань;

3) особливості асоціативної роботи і мислення: примхливість асоціацій, схильність до абстрактного, автоматизм, недостатня гнучкість.

...