Фізична терапія при переломах плеснових кісток у відновному періоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична терапія при переломах плеснових кісток у відновному періоді

Шейко А.П., Пустовойт Б.А.

Харківська державна академія фізичної культури

Мета: аналіз впливу методів фізичної терапії при переломах плеснових кісток на відновному періоді. Удосконалення методів фізичної терапії. Матеріали і методи дослідження: аналіз вітчизняних і іноземних літературних джерел, присвячених проблемі фізичної терапії переломів плеснових кісток стопи у відновному періоді. Результати. Розглянута частота переломів кісток стопи. Проведений аналіз різних методів фізичної терапії досліджуваної патології. Освітлені сучасні підходи до вибору методів фізичної терапії з метою попередження розвитку ускладнень і втрати працездатності при порушенні цілісності плеснових кісток стопи. Висновки. Аналіз наукової літератури показав, що проблема переломів плеснових кісток актуальна і потребує комплексного лікування з використанням багатьох методів фізичної терапії; до комплексу фізичної терапії можна додати рекреаційний масаж та апаратний масаж за допомогою різноманітних пристосувань і пристроїв. Також показаний комбінований масаж - функціональне поєднання методик апаратного й ручного; до методів фізіотерапії можна додати інфрачервону лазеротерапію з метою посилення метаболізму кісткової тканини та діадинамотерапію, що надає болезаспокійливу дію і поліпшує трофіку.

Ключові слова: перелом, плеснові кістки, фізична терапія, лікувальна гімнастика, масаж.

Вступ

Стопа є органом опори і руху, граючи виключно важливу роль в статико-динамічній рівновазі людського тіла. На стопу при стоянні і ходьбі припадає велике вагове навантаження, тому порушення анатомічної форми однієї з її кісток при переломах призводить до складних патомеханічних змін, що проявляються не лише в розладі функції окремих суглобів, але і в значних морфологічних змінах усієї стопи, що порушують функцію усього різноманітного і взаємозв'язаного зв'язково-м'язовий апарату нижній кінцівки [13, 15, 19]. Тяжкі функціональні наслідки переломів кісток стопи, що супроводжуються зміщенням відламків, вимагають своєчасного лікування, спрямованого на відновлення цілісності і анатомічної форми травмованої кістки. Тільки за цих умов можна досягти добрих функціональних результатів і відновити опоро здібність стопи і усієї нижньої кінцівки в цілому [9, 15, 17, 19].

Передній відділ стопи складається з трьох частин: передплесна, плесна і пальці.

Плеснові кістки, ossa metatarsi, є п'ятьма трубчастими короткими кістками. Найкоротша і товща - I плеснова кістка, щонайдовша, - II. Як і в п'ясткових кістках, виділяють тіло плеснової кістки, - corpus metatarsale, голівку, caput metatarsale, і основу, basis metatrsalis. Тіла плеснових кісток мають призматичну форму з опуклістю, оберненою в тильну сторону. Підстави забезпечені суглобовими поверхнями для зчленування з кістками передплесна. Голівка I плеснової кістки з підошовного боку розділена на два майданчики, до яких пролежать сесамовидні кістки. Основа I плеснової кістки утворює суглоб з медіальною клиновидною кісткою. Підстави II і III кісток зчленовуються з проміжною і латеральною клиновидними кістками, а підстави IV і V плеснових кісток - з кубовидною кісткою. На латеральній стороні V плеснової кістки знаходиться горбистість V плеснової кістки, tuberositas ossis metatarsalis V, для прикріплення короткого малогомілкового м'яза [4, 12].

Перелом - часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили [2].

Частота переломів плеснових кісток досягає 2 - 2,7 % від загального числа переломів і 25 - 64,1 % переломів кісток стопи [15, 18, 19]. У більшості випадків переломи виникають в результаті прямої травми [15, 19]: удар важким предметом, падіння з висоти на ноги та ін. При прямій травмі переломи частіше локалізуються в області діафізів, при непрямій - в області основи кістки [18].

Відносні ознаки перелому: біль, набряк, гематома, порушення функції пошкодженої кінцівки.

Абсолютні ознаки перелому:неприроднє положення кінцівки;патологічна рухливість крепітація, кісткові відламки [12].

Класифікація переломів плеснових кісток буває залежною [21]:

• від характеру і механізму ушкодження:

1) Ізольовані переломи;

2) Множинні переломи:

а)внутрішньосуглобний, відламковий, відривні, компресійні, комбіновані (у поєднанні з переломами інших кісток стопи);

б)поперечні, подовжні, косі.

• від локалізації:

1) Переломи голівки;

2) Переломи шийки;

3) Переломи діафізу;

4) Переломи основи;

5) Переломів в області горбистості V плеснової кістки.

• від характеру зміщення відламків:

1) Переломи без зміщення;

2) Переломи зі зміщенням відламків.

• від ушкодження м'яких тканин:

1) Закриті переломи;

2) Відкриті переломи (у тому числі вогнепальні).

Мета дослідження: аналіз впливу методів фізичної терапії при переломах плеснових кісток на відновному періоді. Удосконалення методів фізичної терапії.

Матеріали і методи дослідження: аналіз вітчизняних і іноземних

літературних джерел, присвячених проблемі фізичної терапії переломів плеснових кісток стопи у відновному періоді.

Результати дослідження та їх обговорення

До теперішнього часу ще не вироблений єдиний підхід і метод лікування ушкоджень плеснових кісток. У більшості випадків при травматичному ушкодженні цього відділу стопи застосовується консервативний метод лікування. В результаті лікування не завжди досягається абсолютний позитивний ефект. У зв'язку з цим проблема травми залишається актуальною і правильно підібрана фізична терапія, в даному випадку, спрямована на відновлення працездатності і здоров'я пацієнта [5, 19].

Фізична терапія - відновлення здоров'я хворого за допомогою комплексного використання різних засобів, спрямованих на максимальне відновлення порушених фізіологічних функцій організму, а у разі неможливості досягнення цього - розвиток компенсаторних і замісних пристосувань (функцій). її засобами є: лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія. Проводять їх за індивідуальною програмою [7, 8, 11].

Вона покращує ефект лікування, запобігає можливим ускладненням, прискорює відновлення функцій органів і систем, тренує і загартовує організм, повертає працездатність, зменшує ймовірність інвалідності. Спеціально підібрані вправи та інші засоби реабілітації здатні відновити оптимальну рухливість та врівноваженість нервових процесів, що покращує регулюючі властивості, стимулює обмін речовин [11,22].

Відновний період - це період до повного відновлення працездатності

пошкодженої нижньої кінцівки або компенсації функціонального дефекту [2, 14].

Завданнями цього періоду є: повне відновлення рухливості в суглобі; нормалізація м'язового тонусу, зміцнення м'язів; відновлення координації рухів і основних рухових стереотипів.

Основне місце серед засобів фізичної реабілітації приділяється лікувальній фізичній культурі, тому що рухова активність - найважливіша умова формування здорового способу життя, основа правильної побудови фізичної терапії [7, 11].

Лікувальна фізична культура зменшує негативний вплив вимушеного спокою, підвищує тонус і активізує діяльність організму, мобілізує його захисні і компенсаторні реакції, попереджає ускладнення, відновлює і розширює функціональні можливості організму, наближає і функціональне одужання, скорочує терміни лікування [ 7, 8, 11,20].

Підбор фізичної вправи визначається великою кількістю чинників: показаннями й протипоказаннями, етапом реабілітації і руховим режимом, на якому знаходиться пацієнт, індивідуальними особливостями організму пацієнта Поступово зростаючі дозовані фізичні навантаження забезпечують загальну тренованість організму [8].

Основне завдання лікувальної гімнастики даного періоду є остаточне відновлення нормальної біомеханіки ходьби, відновлення здібності бігати, стрибати, відновлення сили та витривалості стопи [9].

Пацієнту, у взуття вкладають виготовлений індивідуально супінатор. Він підтримує склепіння стопи і сприяє зменшенню набряку при ходьбі. Тому супінатор слід носити у будь якому взутті й користуватися ним не менше ніж рік. При ходьбі потрібно звертати увагу хворого на необхідність пересування звичними кроками, а не приставними, на правильне виконання всіх її елементів. Стопи слід ставити паралельно на ширину власної стопи; ногу, яку виносять уперед, необхідно згинати в колінному суглобі, у момент ставлення стопи на п'яту вона має бути випрямленою, а перекат стопи - повним [18].

В комплексі кількість загально-розвиваючих і дихальних вправ складає 2025%, а спеціальних - 75-80% [2].

Форми фізичної терапії, які застосовуються у даному періоді: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, лікувальна ходьба, самостійні заняття, спортивні ігри [14].

На тлі загально-розвиваючих вправ хворий виконує спеціальні вправи: активні рухи пальцями стопи, згинання й розгинання стоп, ротаційні рухи в гомілковостопному суглобі, скорочення чотириголових м'язів стегна, вправи спрямовані на формування правильної постави і ходьби, повне відновлення обсягу рухів, сили, координації, рівноваги, витривалості, силові вправи з опором (гантелями, еспандерами), механотерапія (на блокових і маятникових апаратах, тренажерах). Застосовують всі вихідні положення - стоячи, сидячи, лежачи. [1,9,14].

Вправи спеціалізованої спрямованості слід чергувати не тільки з вправами загальнооздоровчого впливу, а і з дихальними вправами [11].

Використовуються вправи в спеціальних видах ходьби - на носках, на п'ятах, на місці, на зовнішньому зведенні стоп, з паралельною постановкою стоп, в поєднанні із гімнастичними вправами (рухами рук, тулуба і дихальними вправами), присідання на носках, захоплення дрібних предметів ступнями і їх перекладання, перекочувати стопою тенісний м'ячик, вправи з гумовою стрічкою. Для посилення їх коригуючого ефекту застосовують спеціальні пристосування - ребристі дошки, скошені поверхні, гімнастичні палки та ін [1,6,7].

Вправи виконуються з великим числом повторень і з великим навантаженням. Застосовують біг, підскоки, невеликі стрибки на м'якому ґрунті,

робота стопою на різних тренажерах та ін [1, 8, 20].

Також відвідування тренувально-оздоровчих заходів (прогулянки - пішохідні, на лижах, велосипедах, ігрові заняття та спортивні ігри [1].

У цьому періоді також можливе застосування гідрокінезотерапії. Лікувальну гімнастику в басейні проводять для досягнення повного розслаблення м'язів кінцівки. Вправи підбирають індивідуально, залежно від фізичного стану організму [8, 21].

Перед початком заняття, обов'язково проводять дихальну гімнастику. До комплексу включають вправи для розвитку вестибулярного апарату, зміцнення черевного преса і м'язів ніг (ходьбі по басейну, плавання на спині, поштовхи від боту басейну двома ногами, плавання в ластах), вправи з м'ячем та гімнастичною палкою [18, 2і].

Рекомендується додатково робити місцеві ванночки щодня на ніч для зменшення набряку [1].

Масаж, що застосовують для лікування різних захворювань і пошкоджень, називається лікувальним. Він є ефективним засобом функціональної терапії і тому використовується на всіх етапах реабілітації хворих [3, 11].

Для досягнення більшого лікувального ефекту при комплексному використанні лікувального масажу й лікувальної фізичної культури, масаж слід проводити до фізичних вправ, а при необхідності й повторно після них [16].

Масаж у багатьох випадках доцільно комбінувати з різними фізіотерапевтичними процедурами. Фізіотерапевтичні методи активно готують тканини тіла до подальшої процедури масажу [10].

Завданнями масажу при переломах плеснових кісток будуть: посилення крово- і лімфотоку, а також обмінних процесів в пошкодженій кінцівці, прискорення процесів регенерації, попередження контрактур, усунення м'язової атрофії [3, 8].

Серед протипоказань виділяють різні загальні порушення кровообігу, загальний тяжкий стан, схильність до кровотечі, наявність новоутворень, гостра соматична патологія, захворювання крові, гнійний процес, вагітність (відносне протипоказання), захворювання шкіри і серцево-судинні патології. їх слід враховувати по інтенсивності маніпуляцій та зон впливу [3, 10].

Масажу піддається все нижня кінцівка. Масажні прийоми не повинні викликати больових відчуттів. Також є не допустимою поява больових відчуттів після масажу [20].

На місці перелому застосовують поверхневе глибоке обхоплююче безперервне прогладжування, поверхневе вижимання, поверхневе розтирання, давлючі розминання та захватні прийоми. Є чергування декількох типів тертя (тертя щипцями, накладками пальців, поперемінно виконуваних п'ятьма і чотирма пальцями, і розтирання з фалангами, де пальці знаходяться в зігнутому положенні) [6, 14].

При м'язових контрактурах масажують короткі м'язи [3].

Допускається переривчаста вібрація і точкова дія. До допоміжних прийомів відносять поплескування, ударні та пасивні рухи з малою, нормальною, збільшеною амплітудою, поступово на суміжних суглобах [3, 10].

Режим процедури в підготовчій частині - швидко та глибоко (без больового відчуття), а в спеціальній частині - повільно та глибоко.

Підготовча частина представляє собою процедуру часткового або загального масажу, що має надати заплановану широку фізіологічну дію.

Спеціальна частина реалізовує головні завдання процедури, безпосередньо на ділянці, де є перелом [3,10].

Масаж виконується за допомогою кінчиків пальців, долоні та великого пальця [6].

Процедуру проводять 1-2 рази на день. Мінімальний курс 8-10 разів, який залежить від загального стану пацієнта [6].

При травматичних пошкодженнях необхідно також впливати на відповідну рефлекторно-сегментарну область. При пошкодженнях нижніх кінцівок - нижньо- грудний і поперековий відділи хребта [3].

Також застосовують лімфодренажний масаж, який в свою чергу прискорює відновлення метаболічних й активізацію репаративних процесів у тканинах [3, 6].

Фізіотерапія - це лікування природними чинниками, широко застосовується у комплексі засобів фізичної терапії при лікуванні та профілактики [11].

Фізіотерапія при переломах займає особливе місце в лікуванні. Раціональне і своєчасне застосування деяких фізіотерапевтичних методів можуть в значній мірі зменшити ряд хвилюючих пацієнта симптомів, попередити ускладнення, скоротити термін утворення кісткової мозолі і відновлення функції кінцівки у максимально короткі терміни [8, 11].

Фізіотерапевтичні методи в комплексній реабілітації при травмах і переломах слід використовувати ще в перші дні після травми, аж до повного функціонального відновлення [9].

Фізіотерапевтичні фактори повинні відповідати стану хворого в даний момент. Потрібно коригувати параметри фізичних факторів протягом усього періоду лікування. Необхідно враховувати при призначенні фізіотерапії вік пацієнта, стать і конституціональні особливості, навіть расову приналежність. Наявність супутніх гострих і хронічних захворювань, протипоказань для застосування конкретного фізичного фактора, загальну і місцеву реактивність організму, поріг чутливості, вегетативний фон нервової системи, психоемоційний стан хворого [6, 8, 11, 18].

Фізіотерапія спрямована на розсмоктування спайкового процесу і поліпшення функціонального стану м'язової тканини [6].

Загальними протипоказаннями для застосування фізіотерапії є: злоякісні новоутворення, загальний важкий стан хворого, кровотеча чи підозра на неї, активна форма туберкульозу, системні захворювання крові [11].

Специфічні протипоказання до використання окремих лікувальних методів - це індивідуальна несприятливість фізичного чинника [14].

Для лікування перелому плеснових кісток використають [6,8,20]:

> Магнітотерапія - сприяє збільшенню сили м'язів, формуванню правильної м'язової реактивності і поліпшенню координації руху;

> Фонофорез - зменшує або знімає спазм м'язів;

> Парафінові аплікації - глибокий тепловий вплив на м'язи, збільшується інтенсивність обміну речовин;

> Інтерференційні струми - прискорюють струм лімфи, швидко регулюють порушені трофічні процеси та діють обезболююче;

> Грязелікування - покращує крово- і лімфоток, стимулює метаболізм;

> Природні чинники (повітря, сонячне тепло і світло) - покращення загального психоемоційного стану.

Процедури покращують циркуляцію крові, підвищують трофіку кістковою і м'язовою тканин [6, 20].

Висновки

1. Аналіз наукової літератури показав, що проблема переломів плеснових кісток актуальна і потребує комплексного лікування з використанням багатьох методів фізичної терапії;

2. До комплексу фізичної терапії можна додати рекреаційний масаж та апаратний масаж за допомогою різноманітних пристосувань і пристроїв. Також показаний комбінований масаж - функціональне поєднання методик апаратного й ручного;

3. До методів фізіотерапії можна додати інфрачервону лазеротерапію з метою посилення метаболізму кісткової тканини та діадинамотерапію, що надає болезаспокійливу дію і поліпшує трофіку.

Список використаної літератури

фізична терапія перелом плеснова кістка

1. Винокурова Л. (2002). Оздоровча гімнастика для всіх: навчальний посібник. Рівне.

2. Древинг Е. Ф. (2002). Травматология. Методика занятий физической культурой. Москва: «Познавательная книга плюс».

3. Єфіменко П.Б. (2001). Техніка та методика масажу. Харків: «ОВС».

4. Иваницкий М. Ф. (2008). Анатомия человека (с основами динамической и спортивной морфологии). Б.А. Никитюк, А.А. Гладышева, Ф.В. Судзиловский (Ред.), Учебник для институтов физической культуры. (7-е изд.). Москва: Олимпия.

5. Каплан А.В. (2002). Повреждения костей и суставов. Москва: Медицина.

6. Клапчук В.В., Полянська О.С. (Ред.). (2006). Основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізичної культури і масажу. Чернівці : Прут.

7. Мурза В.П. (2004). Фізична реабілітація. Навчальний посібник. Київ: «Олан».

8. Мухін В.М. (2000). Фізична реабілітація. Київ: Олімпійська література.

9. Науменко М.В. (2012). Лечение больных с переломами, переломовывихами таранной кости. (Дис. канд. мед. наук). Московский медицинский университет, Москва.

10. Підкопай Д.О. (2019). Класичний масаж: підручник. Харків.

11. Пустовойт БА., Полковник-Маркова В.С. (2019). Основи практичноїдіяльності у фізичній терапіїта ерготерапії : посібник. Харків.

12. Самусев В. П., Семин Ю. М. (2005). Анатомия человека : учебное пособие для студентов средних медецинских заведений. Москва : Оникс.

13. Самусенко Д.В. (2009). Восстановление формы и функции стопы при деформации и дефектах пяточной кости. Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н. Приорова, 4, 37-41.

14. Сердюк Н.М. (2007). Внутрішня медицина : підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Медицина.

15. Слободский А.Б., Норкин И.А., Кирсанов В.А., Попов А.Ю. (2012). Компьютерное моделирование при чрескостном остеосинтезе миниаппаратами переломов коротких трубчатых костей. Саратов: «Наука».

16. Степашко М.В. (2010). Масаж і лікувальна фізкультура в медицині: Підручник. Київ: Медицина.

17. Сысенко Ю.М. (2012). Технология для лечения переломов ладьевидной кости стопы. Вестник травматологии и ортопедии им. Н.И. Приорова, 3, 75-77.

18. Телицын П.Н., Жила Н.Г. (2016). Современные аспекты лечения переломов костей стопы и голеностопного сустава. Дальневосточный медицинский журнал, 3, 138 - 144.

19. Шевцов В.И. (2008). Чрескостный остеосинтез в хирургии стопы. Курган.

20. Язловецький В. С., Верич Г. Є., Мухін В. М. (2004). Основи фізичної реабілітації : навчальний посібник. Кіровоград : РВВ КДПУ ім. Володимира Винниченка.

21. Яралов-Яралянц В.А. (1969). Современные методы лечения переломов костей стопы. Ортопедия, травматология и протезирование, 5, 3-10.

22. Bucholz R.W., Heckman J.D., Court-Brown C.M., Tornetta P. (2010). Rockwood and Green's Fractures in Adults (7th ed.). Lippincott Williams & Wilkins.

Размещено на Allbest.ru

...