Аналіз роботи перинатальних центрів у виходжуванні передчасно народжених дітей в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України»

Аналіз роботи перинатальних центрів у виходжуванні передчасно народжених дітей в Україні

Т.К. Знаменська, Л.І. Нікуліна,

Н.Г. Руденко, О.В. Воробйова

м. Київ, Україна

Резюме

Сучасним лікувальним закладом, що об'єднує всі етапи надання висококваліфікованої допомоги матерям і новонародженим, є Перинатальний центр. Створення системи регіональних перинатальных центрів є всесвітньо визнаним шляхом зниження перинатальних втрат, частоти формування хронічної захворюваності та інвалідності в Україні. У статті розглянуто та проаналізовано досвід роботи перинатальних центрів за 2014-2016роки, основні проблеми та пропозиції щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги новонародженим в перинатальних центрах в Україні.

Ключові слова: перинатальна допомога; перинатальний центр; вагітні жінки; новонароджений; передчасно народжені діти.

Резюме

Т.К.Знаменская, Л.И.Никулина, Н.Г. Руденко, О.В. Воробёва. Анализ работы перинатальных центров в выхаживании недоношенных детей в Украине

ГУ «Институт педиатрии,акушерства и гинекологииНАМН Украины»,

ГУ «Центра медицинской статистики МЗ Украины»*

(г. Киев, Украина)

Современным лечебным учреждением, объединяющим все этапы оказания высококвалифицированной помощи матерям и новорожденным, выступает Перинатальный центр. Создание системы региональных перинатальных центров является всемирно признанным путем снижения перинатальных потерь, частоты формирования хронической заболеваемости и инвалидности в Украине. В статье рассмотрены и проанализированы опыт работы перинатальных центров с 2014 - 2016 годы, основные проблемы и предложения по повышению эффективности оказания медицинской помощи новорожденным в перинатальных центрах в Украине.

Ключевые слова:перинатальная помощь;

перинатальный центр; беременные женщины; новорожденный; преждевременно рожденные дети.

Summary

T.K. Znamenskaya, L.I. Nikulina, N.G. Rudenko, O.V. Vorobyova. Work analysis of perinatal centers in preterm infants nursing in Ukraine

State Institution «Institute of Pediatrics», State Institution «Medical Statistics Center of theMinistry of Health of Ukraine», (Kiev, Ukraine)

The Perinatal Center is a modem medical institution which unites all stages in performing high quality care for mothers and newborns. The development of a system of regional perinatal centers is recognized worldwide in reducing perinatal losses, frequency of chronic diseases and disability formation in Ukraine. The article reviews and analyzes the experience of perinatal centers in the period from 2014 to 2016, the main chellenges and proposals in increasing the effectiveness of rendering medical care to newborns in perinatal centers in Ukraine.

Key words: perinatal care, perinatal center; pregnant women; newborn; premature newborn.

В Україні з 2010 року створена та продовжує розвиватися єдина трьохетапна система надання медичної допомоги доношеним і передчасно народженим новонародженим з перинатальною патологією, до складу якої входять спеціалізовані акушерські стаціонари з відділеннями інтенсивної терапії новонароджених, виїзні реанімаційні бригади, відділення інтенсивної терапії та патології новонароджених, кабінети катамнезу, відділення постінтенсивного догляду та лікування дітей з перинатальною патологією, відділення хірургічної допомоги новонародженим та інші відділення.

У ролі сучасного лікувального закладу, що об'єднує всі етапи надання висококваліфікованої допомоги матерям і новонародженим, виступає Перинатальний центр (ЇДІ) [5,12,15].

Створення перинатальних центрів в Україні відбувається в рамках реформування перинаталь- ної допомоги (РПД), яка здійснюється на виконання Указу Президента від 12.03.2010 року щодо впровадження програми економічних реформ на 2010-2014 роки, яким передбачена модернізація системи третинної (високоспеціалізованої) медичної у тому числі перинатальної допомоги, та створення перинатальних центрів другого рівня перинатальної допомоги [3, 9, 10].

У відповідності до концепції, затвердженої наказом МОЗ України від 02.02.2011 року №52 «Про затвердження концепції подальшого розвитку пе- ринатальної допомоги та плану реалізації заходів концепції», РПД повинна розглядатися як складова реформи галузі охорони здоров'я в цілому, а її метою є зниження материнської, перинатальної та малюкової захворюваності, інвалідності та смертності в Україні шляхом структурної реорганізації системи надання медичної допомоги жінкам під час вагітності та пологів, а також їх новонародженим дітям, підвищення рівня доступності та якості пологової допомоги, її безпечності та економічного використання ресурсів [1, 8, 9, 14].

Нині вже створена нормативно-правова база регіоналізації перинатальної допомоги (РПД), шляхи практичної реалізації трьохрівневої системи перинатальної допомоги та інструменти моніторингу і оцінки (МіО) її повноти та ефективності. У ході впровадження РПД, за підтримки міжнародних організацій, розроблена та впроваджена система алгоритму ведення жінок та новонароджених з перинатальним ризиком, стратегія підготовки медичного персоналу для роботи в перинатальних центрах з питань перинатального догляду та виходжування новонароджених з дуже малою і надзвичайно малою масою тіла при народженні [2, 10, 12, 18].

Неодмінною умовою забезпечення регіоналізації перинатальної допомоги є наступне організаційне забезпечення:

• створення в кожному регіоні організаційної структури трирівневої системи надання перинатальной допомоги за рахунок розподілу акушерських стаціонарів на рівні перинатальної допомоги,

• приведення організаційної структури трьох- рівневої системи надання перинатальної допомоги у відповідність із територіальною потребою з урахуванням географічної доступності, кадрових і матеріально-технічних можливостей закладів пе- ринатальної допомоги, наявного на території числа вагітних жінок з різним ступенем ризику пери- натальної патології та смертності;

• розробка територіальних схем руху (маршрутів) вагітних, породіль, роділь і новонароджених з ризиком материнської та перинатальної смертності в заклади перинатальної допомоги відповідного рівня [3,10,14].

На сьогодні в Україні діє 11 високоспеціалізованих перинатальних центрів ІІІ рівня, оснащених за європейськими стандартами, які надають допомогу найскладнішому контингенту вагітних, роділь, породіль та їх новонародженим. Ще одне їх завдання - виходжувати дітей з низькою та екстремально низкою масою тіла (саме ця категорія здебільшого «формує» високий показник малюкової смертності в нашій державі) [15,16,17].

Ключовою проблемою зменшення перинатальних втрат є створення можливостей для виходжування дітей з дуже малою масою тіла при народженні, адже саме з ними пов'язана приблизно половина всіх випадків перинатальних втрат. Крім того, діти, що народилися з дуже малою масою тіла, складають групу ризику щодо розвитку захворювань, що формують показники інвалідності [11,13,15].

Виходжування - це комплекс заходів щодо створення оптимальних умов лікування та догляду для новонароджених, що забезпечують зниження ризику розвитку ускладнень і смерті дитини. У цей комплекс входять як організаційні, так і терапевтичні рішення [2,4].

За останні роки за даними ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» частота передчасних пологів в Україні коливається у межах 5,3% в 2012 році та 5,8% - у 2016 році та немає тенденцію до зниження. Розподіл народжених живими за масою тіла при народженні при терміні вагітності з 22 тижнів у закладах охорони здоров'я, що перебувають у сфері управління МОЗ України з 2012 по 2016 роки представлено на малюнку 1 в абсолютних числах та в таблиці 1 у відсотках.

За 2012-2016 роки у структурному розподілу немовлят, народжених живими за масою тіла при народженні сталися наступні зміни: збільшилась питома вага немовлят, народжених з низькою (менше 1500 г) і проміжною (1500 - 2499 г) вагою, зменшилась питома вага немовлят з нормальною (2500 г і більше) вагою тіла при народженні.

В Україні розроблено систему комплексного етапного спостереження вагітних з екстрагені- тальною патологією за принципами європейської перинатальної медицини. Стало можливим забезпечення нормального перебігу вагітності та пологів без ускладнень у жінок з екстрагенітальними захворюваннями (серцево-судинними, цукровим діабетом, тяжкими хворобами печінки, нирок), які є найчастішими причинами материнської смертності. Для досягнення позитивних результатів потрібно, щоб ці пацієнтки перебували під наглядом фахівців з першого дня вагітності і протягом всієї вагітності. Більше того, їм потрібно проводити прегравідарну підготовку. Впровадження розробок з профілактики невиношування вагітності в Україні підвищило ефективність такої підготовки.

Світовий досвід свідчить, що близько 17-20% пологів потребують вчасного лікування як акушерських, так і неонатальних проблем в умовах ЗПД ІІІ рівня. В Україні цей показник у 2016 році становив 18,9% із суттєвою різницею в розрізі регіонів - від 0,0% у Волинській, Закарпатській, Чернігівській областях, 0,8% у Миколаївській, 7,8% у Черкаській до 46,8% у Чернівецькій, 37,6% у Харківській, 35,1% у Сумській областях. При цьому, корелятивний зв'язок між частотою показників ускладнених пологів і розроджень вагітних у ЗПД ІІІ рівня відсутній.

Отримані дані свідчать про недостатньо налагоджене функціонування регіональної перина- тальної допомоги стосовно розподілу розроджень узалежності від оснащення ЗПД різних рівнів медичним устаткуванням.

Концентрація вагітних з високим ризиком передчасних пологів на ІІІ рівень перинатальної допомоги дозволяє забезпечити надання їх новонародженим адекватної допомоги. Діти з екстремально низькою масою тіла при народженні, які народилися у перинатальних центрах ІІІ рівня, особливо з великим об'ємом таких пологів, у наступному демонструють кращі короткострокові результати, ніж малюки, які транспортувалися у такі центри після народження [12,13].

Рис 1. Розподіл народжених живими за масою тіла при народженніпри терміні вагітності з 22 тижнів у закладах охорони здоров'я, що перебуваютьу сфері управління МОЗ України, за 2012-2016 рр., в абс.ч.

Згідно переліку показань до направлення вагітних у заклади перинатальної допомоги (ЗПД) ІІІ рівня відносяться передчасні пологи в терміні 22 - 24 тижні вагітності, масою тіла при народженні до 1500 г, а до ЗПД ІІ рівня - передчасні пологи в терміні 35 - 36 тижнів. За даними проекту MOSAIC - організація акушерської допомоги при вкрай передчасних пологах в Європі - частка новонароджених з малою та дуже малою масою тіла, що народилися у відділеннях III рівня допомоги, становила від 63% у Данії та Польщі до 80% в Бельгії, Німеччині, Італії та інших країнах, а за даними мета аналізу досліджень регіоналізації пе- ринатальної допомоги дітям з дуже малою масою тіла при народженні у ЗПД ІІІ рівня п'яти штатів США було сконцентровано > 90% новонароджених з масою тіла при народженні < 1500 г [2, 6, 7, 11].

Що ж відбувається в Україні? Так, у 2014-2016 роках в ЗПД ІІІ рівня вдалося сконцентрувати народження від 59,0% до 64,5% новонароджених масою тіла при народженні 500 - 999 г та від 52,4% до 53,9% масою тіла 1000 - 1499 г. При цьому в умовах ЗПД І рівня, що не забезпечують постійну підтримку висококваліфікованого рівня медичних працівників, народжується 10,1% немовлят з надзвичайно малою масою тіла при народженні (500 - 999 г) і 16,8% з масою тіла 1000 - 1499г.

У відповідності до маршрутів пацієнтів вагітні з передчасними пологами в терміні 35-36 тижнів підлягають розродженню у ЗПД ІІ рівня. За даними МіО у 2014 - 2016 роках у ЗПД ІІ рівня було народжено 42,8

- 37,8 % немовлят з масою тіла при народженні 1500

- 2499 г, а у ЗПД ІІІ рівня - 33,0-33,3%. Таким чином 75,8-71,1% новонароджених з малою, 1500-2499 г, масою тіла при народженні були забезпечені спеціалізованою і високоспеціалізованою перинатальною допомогою, а 24,3%-28,9% - лише базовою перинатальною допомогою в умовах ЗПД І рівня.

Важливим компонентом регіоналізації перинатальної допомоги є виявлення вродженої і спадкової патології плода, оскільки їх елімінація в I і II триместрах вагітності сприяє зниженню малюкової і перинатальної смертності, а виявлення вад розвитку, що підлягають хірургічній корекції, вимагає цілеспрямованого вибору акушерського стаціонару для розродження вагітної жінки. Доведено, що вроджені вади новонароджених, поряд з багатьма іншими причинами і детермінантами вроджених розладів, надалі негативно впливають на здоров'я дітей, що вижили в неонатальному періоді [7,13,18]. перинатальний медичний матір новонароджений

Своєчасна і якісна пренатальна діагностика вроджених вад у плода дозволяє сконцентрувати таких вагітних у ЗПД ІІІ рівня і при необхідності здійснити ранню постнатальну, у тому числі, і хірургічну корекцію тих чи інших аномалій, а також, ранню реабілітацію враховуючи високий ризик дитячої інвалідності. Всього у 2014 - 2016 роках в ЗПД ІІІ рівня народилось відповідно 35,1-33,5% новонароджених з вродженими вадами розвитку з різницею цього показника від 9,4% у Черкаській, 20,4% у Кіровоградській, до 67,2% у Полтавській, 62,9% у Харківській областях і в цілому роботу стосовно забезпечення доступності високоспеціалізо- ваної медичної допомоги цим контингентам новонароджених можна оцінити позитивно.

Складовою регіональної системи перина- тальної допомоги в Україні, яка наприкінці ХІХ сторіччя віднесена до стандарту перинального догляду, є транспортування вагітних жінок і новонароджених з групи високого перинатального ризику з однієї лікарні до іншої. За даними МіО РПД, транспортування вагітних жінок і новонароджених здійснюється спеціально обладнаними бригадами в усіх пілотних регіонах.

Визнано, що частота переведень залежить як від кількості малопотужних ЗПД, так і від наявності та виконання маршрутів пацієнтів. Всього у 2014 році у ЗПД ІІІ рівня і інші заклади третинної медичної допомоги було переведено 7,0 тис. вагітних (роділь, породіль), що становило 1,7% від загальної кількості пацієнток, у 2015 році - 6,1 тис. (1,6%) , а у 2016 році - 7,8 тис. (2,2%).

Підвищення якості та доступності перинатальної допомоги неможливо без раціонального використання існуючої системи надання медичної допомоги жінкам репродуктивного віку, вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим; створення умов для виходжування дітей з малою та дуже малою масою тіла при народженні, що сприятиме зниженню материнської, перинатальної і малюкової смертності та попередженню дитячої інвалідності.

Наразі в економічно розвинених країнах зниження перинатальної й малюкової смертності відбувається, у першу чергу, за рахунок підвищення якості медичної допомоги дітям з дуже малою масою тіла.

За даними ВООЗ у економічно розвинених країнах виживання новонароджених у перші 168 годин життя з масою тіла при народженні 500-999 г складає 30,0%, а новонароджених з масою тіла при народженні 1000-1499 г - 70,0% [4,12,13]. Виживання дітей з дуже малою масою тіла при народженні в США, Японії і більшості країн Західної Європи досягло 80 і 95% відповідно [7,11,15].

За даними МіО РПД в цілому в Україні виживання у перші 168 годин життя новонароджених з дуже малою масою тіла при народженні у 2014, 2015 і 2016 роках мало тенденцію до збільшення і становило відповідно: у новонароджених з масою тіла при народженні 500-999 г - 64,2%, 63,0% і 66,7%, а з масою тіла 1000-1499 г - 90,1%, 91,3% і 92,5%.

Доведено, що виживання новонароджених залежить як від маси тіла при народженні, так і від рівня кваліфікації медичних працівників та оснащення медичним обладнанням закладів перинатальної допомоги. Найнижчий рівень виживання новонароджених має бути в закладах первинного рівня пе- ринатальної допомоги, найвищий - у ЗПД ІІІ рівня, що підтверджено даними моніторингу [6,18].

Упродовж усіх років моніторингу виживання новонароджених з масою тіла при народженні 500-999 г було найвищим у ЗПД ІІ рівня.

Виживання новонароджених із масою тіла при народженні 1000-1499 г у 2014 році становило відповідно 76,0% у ЗПД І рівня, 89,7% у ЗПД ІІ рівня і 90,5% і у ЗПД ІІІ рівня, у 2015році - 86,3%, 92,2%, 92,0%, а у 2016 - 88,0%, 93,4% і 93,4% (рис. 2).

Потенційні проблеми з інтерпретацією отриманих результатів виживання новонароджених у ЗПД І,

ІІ і ІІІ рівнів, вірогідно, можуть бути спричинені некоректністю даних реєстрації живонароджень з надзвичайно малою масою тіла при народженні у ЗПД І і ІІ рівнів та недостатньою оснащеністю ЗПД ІІІ рівня лікувально-діагностичною апаратурою. Останнє підтверджується тим, що якщо в цілому у 2016році у ЗПД ІІІ рівня виживання новонароджених з масою тіла при народженні 500 - 999 г становило 65,0%, то у перинатальних центрах ІІІ рівня, створених за сприянням Національного проекту «Нове життя - нова якість охорони материнства і дитинства» і достатньо оснащених високотехнологічною лікувально-діагностичною апаратурою - 70,1%, а з масою тіла 1000-1499 г. - 93,4% і 95,5% відповідно.

Ефективність регіоналізації перинатальної допомоги вивчалася і за даними материнських перинатальних і неонатальних втрат, які є основними критеріями якості та рівня організації роботи перинатальних закладів, ефективності впровадження наукових досягнень у практику охорони здоров'я і водночас інтегруючим показником здоров'я жінок репродуктивного віку. За даними закладів охорони здоров'я, що перебувають у сфері управління МОЗ України, за 12 місяців 2016 року померло 77 жінок, смерть яких пов'язана з вагітністю, в той час як у 2015 році - 73 жінки.

Рис 2. Залежність виживання новонароджених у перші 168 годин життявід маси тіла при народжені та рівнів ЗПД 2014-2016 рр., %

При ефективному методичному регулюванні організації перинатальної допомоги основна частка материнських втрат повинна концентруватися у закладах охорони здоров'я третинного рівня. У цілому, рівень материнської смертності за даними МіО РПД становив 12,6 на 100 тис. народжених живими у 2014 році і 12,8 у 2015 році і 13,0 у 2016 році.

Одними з основних показників, які рекомендує ВООЗ для оцінки якості надання акушерської і неонатологічної допомоги, є перинатальна і неонатальна смертність (табл. 2).

Таблиця 1

Розподіл народжених живими за масою тіла при народженні при терміні вагітності з 22 тижнів у закладах охорони здоров'я, що перебувають у сфері управління МОЗ України, за 2012-2016 рр., у %.

Таблиця 2

Динаміка перинатальної та неонатальної смертності(на 1000 народжених живими і мертвими) за даними МіО РПД з 2014 по 2016 роки

Аналіз показника перинатальної смертності дає можливість визначити проблеми у наданні медичної допомоги жінкам до запліднення, під час вагітності та пологів. Перинатальна смертність, як правило, обумовлена її високим рівнем серед народжених з низькою та дуже низькою масою тіла при народженні та залежить переважно від стану здоров'я жінок до запліднення. Для зниження цього показника необхідна розробка заходів щодо покращення медичного обслуговування, пренатальної діагностики, профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування екстрагенітальної патології у дівчаток до 17 років і жінок фертильного віку.

Рівень антенатальної та інтранатальної смертності дітей з масою тіла при народженні більше 1500 г залежить від рівня надання медичної допомоги вагітним, роділлям та плодам. Для цього необхідно розробляти заходи щодо покращення медичного обслуговування вагітних у жіночих консультаціях та акушерських стаціонарах під час пологів.

Рівень пропорційного показника постнатальної смертності новонароджених з масою тіла при народженні більше 1500 г залежить, в основному, від якості надання медичної допомоги в неонатологіч- них стаціонарах.

За даними МіО РПД рівень перинатальних втрат у ЗПД має тенденцію до зниження і утримується на рівні 8,6 на 1000 народжених живими і мертвими (2014 рік), 8,5 (2015 рік) та 8,2 (2016 рік) з коливанням цього показника у 2016 році від 5,2-6,5 у м. Києві, Житомирській, Миколаївській і Хмельницькій областях до 10,2-11,7 у Дніпропетровській, Кіровоградській і Херсонській областях.

Рівень перинатальної смертності зростав із збільшенням рівня ЗПД. Така залежність була характерна для діяльності ЗПД у 2014-2015 роках. Проте у 2016 році коефіцієнт перинатальної смертності найнижчим (6,0) у ЗПД ІІ рівня при 6,5 у ЗПД ІІ рівня при 6,5 у ЗПД І рівня і 16,7 у ЗПД ІІІ рівня.

Рівень неонатальної смертності за даними моніторингу становив в цілому по ЗПД 3,4 на 1000 народжених живими у 2014 році і 3,1 у 2015 - 2016 роках.

В цілому показник неонатальної смертності у 2016 році становив 1,9 у ЗПД І рівня, 2,0 у ЗПД ІІ рівня і 8,0 У ЗПД ІІІ рівня.

Об'єктивним критерієм забезпечення маршрутів пацієнток з високим перинатальним ризиком є концентрація госпіталізації пацієнток з ризиком перинатальної патології у ЗПД ІІІ-го рівня, що зумовлює велику частку плодово-малюкових втрат у цих закладах. Очікується, що при ефективному методичному регулюванні організації перинатальної допомоги у регіоні, частка перинатальних і неонатальних втрат у ЗПД ІІІ-го рівня із їх загальної кількості в регіоні обслуговування повинна наближатися до 60-70%.

У 2014-2016 роках частка перинатальних втрат у ЗПД ІІІ рівня в цілому в Україні становить 40,8-39,4 - 39,0%. У той час, як аналіз розподілу неонатальних втрат у ЗПД різних рівнів засвідчив, що цих втрат у ЗПД ІІІ рівня в цілому в Україні у 2014-2016 роках становило 49,3-50,7 - 49,6%.

Таким чином, розбудова перинатальних центрів в Україні дала перші вагомі результати. Відбулася регіоналізація перинатальної допомоги з визначенням маршруту вагітних, роділь, породіль і новонароджених, запроваджено стратегії перинатального ризику, з'явилась можливість широкого впровадження технологій безпечного материнства, забезпечення умов партнерських пологів, залучення вагітних до прийняття усіх медичних рішень стосовно здоров'я їх та їхніх дітей. Істотно збільшилася частка фізіологічних пологів, поступово знижуються показники перинатальної смертності та захворюваності.

Запорукою високої якості надання медичної допомоги дітям в перинатальних центрах є дотримання нормативного стандарту і чіткого покрокового виконання клінічних протоколів, розроблених на основі доказової бази та інноваційних технологій безпеки надання медичних послуг, а також постійна підтримка стандартів міждисциплінарних комунікацій, професійного рівня всіх учасників, у тому числі, медичний супровід вагітної та новонародженого.

Ефективність роботи перинатальних центрів залежить від багатьох чинників, передусім, достатнього обсягу фінансування (кошти потрібно вкладати в інтенсивну терапію новонароджених, технічне обслуговування високовартісного обладнання, нові технології сучасного медикаментозного забезпечення), а також від їх укомплектованості висококваліфікованими кадрами. Крім того, багато спеціалістів не мають сертифікату з неонатології.

У нашій державі дотепер перинатологію не визнано окремою спеціальністю, хоча у світі існує фах лікаря-перинатолога. Такий спеціаліст опікується акушерськими та неонатальними проблемами (здоров'я вагітної, роділлі, породіллі та новонародженої дитини до 26 днів життя). Без перинатальної медицини неможливо зменшити показники материнської та малюкової смертності. У тих країнах, де ця галузь розвинена, вони є значно нижчими.

У рамках роботи в напрямку організації сучасної перинатальної служби слід продовжувати розвивати систему медицини плода, яка передбачає моніторинг стану його внутрішньоутробного розвитку, профілактику вроджених аномалій, їх своєчасну діагностику та визначення шляхів медичної допомоги в кожному конкретному випадку. Аби поліпшити діяльність цієї служби, необхідно удосконалити пренатальні скринінгові програми, стандартизувати діагностичні індекси вродженої патології плода за міжнародними критеріями тощо.

Водночас деякі важливі питання перинатальної медицини залишаються невирішеними. В Україні мало перинатальних центрів вторинного рівня -- їх наполовину менше, ніж подібних закладів третинного рівня (хоча має бути навпаки). Такі установи створено на базі колишніх пологових будинків у тих обласних центрах, де не було фінансової можливості сформувати центри ІІІ рівня. Нині вони виконують роль своєрідних «фільтрів»: спостерігають вагітних і в разі потреби спрямовують їх на третинний рівень.

На сьогодні держава неспроможна повноцінно фінансувати створення перинатальних центрів вторинного рівня. Можливість повноцінно надавати медичну допомогу підтримується завдяки спонсорській допомозі, а також, участі у міжнародних проектах.

Незважаючи на економічну ситуацію в Україні, необхідно продовжувати подальшу розбудову перинатальної служби. Необхідно створити центри третинного рівня в усіх без винятку областях, наповнити їх новим, сучасним обладнанням та забезпечити у цих закладах високий рівень медикаментозної допомоги.

Не менш важливим є дофінансування заходів із перинатальної допомоги на місцевому рівні та розширення повноважень первинної ланки у сфері безпечного материнства

Важлива проблема на місцях - кадри. Сьогодні виник дефіцит таких висококваліфікованих спеціалістів як акушери-гінекологи, неонатологи, дитя- чи анестезіологи та інші, середнього медичного персоналу тощо. Держава повинна заохочувати лікарів належною оплатою та умовами праці, завдяки яким вони зможуть ефективно виконувати свої функції. Водночас потрібно дбати про якість кадрів, зокрема вдосконалювати знання медпрацівників з питань невідкладних станів в акушерстві та гінекології, неонатології, створити мережу тренінгових центрів у системі безперервної післядипломної освіти, у тому числі, для середнього медичного персоналу.

Література

1. Братанюк ЛЄ. Основи права і законодавства в охороні здоров'я: підручник. 2-е вид. Київ: Медицина; 2010. 544 с.

2. Пан Ги Мун. Глобальная стратегия охраны здоровья женщин и детей [Інтернет]. Нью-Йорк; 2010 [цитировано 2017 Трав 30].

3. Державна Програма «Репродуктивне здоров'я нації» на період до 2015 року. Затверджено постановою Кабінету Міністрі України від 27 грудня 2006 р. №1849 [Інтернет]. Київ; 2010 [цитовано 2017 Трав 30]; 6 с.

4. Дети: сокращение смертности. Информационный бюллетень №178 [Інтернет]. Женева: ВОЗ; 2012 [цитировано 2017 Трав 30].

5. Дудіна ОО, Терещенко АВ. Досягнення, проблеми та шляхи вирішення питань в охороні здоров'я матерів і дітей. Результати діяльності галузі охорони здоров'я: 2012 рік. Київ, 2013. с. 37-51.

6. Європейська база даних «Здоров'я для всіх» [Інтернет]. Европейское региональное бюро Всемирной организации здравоохранения; 2007 [цитовано 2017 Трав 30].

7. Мировая статистика здравоохранения 2012 год. Женева: ВОЗ; 2013. 180 с.

8. Моісеєнко РО, редактор. Національні підходи до впровадження системи регіоналізації перинатальної допомоги в Україні. Київ: МОЗ України; 2012. 111 с.

9. Моісеєнко РО, редактор. Нормативно-правові акти з питань охорони здоров'я за 2011 рік. Інформаційно-аналітичні матеріали [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2012 [цитовано 2017 Трав 30]; 96 с.

10. Дудіна О.О., Волошина У.В. Нормативно-правове забезпечення регіоналізації перинатальної допомоги в Україні. Економіка і право охорони здоров'я. 2015;1:64-9.

11. Blondel B, Papiernik E, Delmas D, Kьnzel W, Weber T, Maier RF, et al. Organisation of obstetric services for very preterm births in Europe: results from the MOSAIC project. BJOG. 2009 Sep;116(10): 1364-72.

12. Основная дородовая, перинатальная и постнатальная помощь: материалы учебного семинара. Женева: Европейское региональное бюро ВОЗ; 2002.

13. Перша глобальна стратегія ВООЗ в області репродуктивного здоров'я [Інтернет] [цитовано 2017 Трав 30].

14. Про затвердження Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації» на період до 2015 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1849 [Інтернет]. Київ; 2010 [цитовано 2017 Трав 30]; 1 с.

15. Lasswell S.M., Barfield W.D., Rochat R.W., Blackmon L. Perinatal regionalization for very low-birth-weight and very preterm infants: a meta-analysis. JAMA. 2010 Sep 1;304(9):992-1000.

16. Слабкий Г.О., Дудіна О.О., Габорець Ю.Ю. Регіоналізація перинатальної допомоги - важливий чинник забезпечення національної безпеки країни. Україна. Здоров'я нації. 2016;4:196-203.

17. Слабкий Г.О., Дзюба О.М., Дудіна О.О., Габорець Ю.Ю. Стан регіоналізації перинатальної допомоги в Україні. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2016;2:12-9.

Размещено на allbest.ru