Сучасні підходи до діагностики та хірургічного лікування стравохідно-трахеального сполучення у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Сучасні підходи до діагностики та хірургічного лікування стравохідно-трахеального сполучення у дітей

Є.О. Руденко

Київ, Україна

Резюме

Вступ. Уроджене стравохідно-трахеальне сполучення у варіанті ізольованої трахео-стравохідної нориці (ІТСН) є рідкісною вадою розвитку з частотою 1:100000 і характеризується високим рівнем ускладнень та летальності. Діагностика і хірургічне лікування часто запізнюються, а методи лікування лишаються дискутабельними.

Метою дослідження є оптимізація діагностики та хірургічного лікування вродженої ізольованої трахео-стравохідної нориці у дітей.

Матеріали і методи. У дослідження включено дані 39 пацієнтів з вродженою ІТСН. Діагноз підтверджувався симптомами, езофагографією, трахеоскопією з катетеризацією нориці, езофагоскопією. Хірургічне лікування полягало в розділенні нориці. Типовим доступом була цервікотомія (n=34). Для попередження рецидиву використовували інтерпозицію аутотканин, дислокацію ліній швів та трахеопластику демукозованою стінкою нориці. Ефективність оцінювали порівнянням результатів трахеопластики (група І) та інших методів (група ІІ).

Результати дослідження. Вік пацієнтів варіював від 2 діб до 16років, в середньому 9,4±4,9 місяці. Переважали новонароджені (n=11, 28,2%) та діти до 6місяців (n=31, 79,4%). Прооперовано 36 (92,4%) пацієнтів. Післяопераційні ускладнення спостерігались у 9 (25,0%) випадках: недостатність швів стравоходу (n=6; 16,7%) та рецидив нориці (n=3; 8,3%). Позитивні результати лікування отримано у 33 з 36 оперованих пацієнтів (91,7%). Післяопераційна летальність склала 8,3% (n=3). Троє пацієнтів були доставлені в термінальному стані внаслідок аспіраційної пневмонії та сепсису і померли без операції. При порівнянні частоти неускладненого перебігу в групі І (n=5, 100%) та ІІ (n=22, 70,9%) доведена ефективність трахеопластики демукозованою стінкою нориці (р=0,021).

Висновки. Вроджена ІТСН підлягає хірургічній корекції з шийного доступу. Пластика трахеї демукозованою стінкою нориці є ефективним методом лікування вродженої ізольованої трахео-стравохідної нориці та попередження ускладнень.

Ключові слова: вроджена ізольована трахео-стравохідна нориця; хірургічне лікування; діти.

Резюме

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИЮ ПИЩЕВОДНО-ТРАХЕАЛЬНОГО СООБЩЕНИЯ У ДЕТЕЙ

Е.О. Руденко

Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца (г. Киев, Украина)

Вступление. Врожденное пищеводно-трахеальное сообщение в варианте изолированного тра- хео-пищеводного свища (ИТПС) является редким пороком развития с частотой 1:100000 и характеризуется высоким уровнем осложнений и летальности. Диагностика и хирургическое лечение часто запаздывают, а методы лечения остаются дискуссионными.

Целью исследования является оптимизация диагностики и хирургического лечения врожденного изолированного свища у детей.

Материалы и методы. В исследование включены данные 39 пациентов с врожденным ИТПС. Диагноз подтверждался симптомами, эзофагографией, трахеоскопией с катетеризацией свища, эзофагоскопией. Хирургическое лечение состояло в разделении свища. Типичным доступом была цервикотомия (n=34). Для предупреждения рецидива использовали интерпозицию тканей, дислокацию линий швов и трахеопластику дему- козированной стенкой свища. Эффективность оценивали сравнением результатов трахеопластиики (группа І) и других методов (группа ІІ).

Результаты исследования. Возраст пациентов варьировал от 2 суток до 16 лет, в среднем 9,4±4,9 місяці. Преобладали новорожденные (n= 11, 28,2%) и дети до 6 месяцев (n=31, 79,4%). Прооперированы 36 (92,4%) пациентов. Послеоперационные осложнения наблюдались в 9 (25,0%) случаях: недостаточность швов пищевода (n=6; 16,7%) и рецидив свища (n=3; 8,3%). Положительные результаты лечения получены у 33 из 36 оперированных пациентов (91,7%). Послеоперационная летальность составила 8,3% (n=3). Трое пациентов были доставлены в терминальном состоянии вследствие аспирационной пневмонии и сепсиса и умерли без операции. При сравнении частоты неосложенного течения в группе І (n=5, 100%) та ІІ (n=22, 70,9%) доказана эффективность трахеопластики демуко- зированной стенкой свища (р=0,021).

Выводы. Врожденный ИТПС подлежит хирургической коррекции из шейного доступа. Пластика трахеи де- мукозированной стенкой свища является эффективным методом лечения изолированного трахео-пищеводного свища и предупреждения осложнений.

Ключевые слова: вроженный изолированный трахео-пищеводный свищ; хирургическое лечение; дети.

Summary

MODERN APPROACHES TO DIAGNOSIS AND SURGICAL TREATMENT OF ESOPHAGO-TRACHEAL COMMUNICATION IN CHILDREN

E.O. Rudenko

Bogomolets National Medical University (Kyiv, Ukraine)

Introduction. Congenital esophago-tracheal communication as a variant of isolated trachea-esophageal fistula (ITEF) is uncommon malformation with frequency 1: 100000, characterized by high rates of complications and mortality. Proper diagnosis and, hence, surgery is often delayed and the methods of operation are disputable.

Aim of the Study was to optimize the diagnosis and surgical correction of congenital isolated trachea- esophageal fistula in children.

Methods. We included the data of 39 patients with congenital ITEF. Diagnosis was confirmed by clinical symptoms, esophagography, tracheoscopy with fistula catheterization and esophagoscopy. Fistula dividing was the goal of surgery. Typical approach was cervicotomy (n=34). Application of auto-tissue strips, dislocation of tracheal and esophageal suturelines and tracheoplasty with demucosated wall of the fistula were used to prevent fistula recurrence. Efficacy was evaluated by comparing the results of tracheoplasty (group I) and other methods (group II).

Results. Age ranged from 2 days to 16 years (mean 9.4±4.9 months). Most of them were newborns (n=11, 28.2%) and children under 6 months of age (n=31, 79,4%). Thirty six (92.4%) patients were operated on. Postoperative complications occurred in 9 (25%) cases: suture leak (n=6; 16.7%), fistula recurrence (n=3; 8.3%). Positive long-term outcome was reached in 33 of 36 operated patients (91.7%). Postoperative mortality was 8.3% (n=3). Three patients were admitted to our clinic in a terminal condition due to aspiration pneumonitis and sepsis and died before surgery could be carried out. The effectiveness of tracheoplasty with demucosated wall of a fistula was proved at comparison of frequency of uncomplicated course in group ! (n=5, 100%) and H (n=22, 70.9%), p=0.021.

Conclusion. Congenital ITEF is subject to surgical correction from cervical approach. Tracheoplasty with demucosated fistula wall is an effective method of treatment of congenital isolated trachea-esophageal fistula and prevents complications.

Key words: Congenital Isolated Tracheo-Oesophageal Fistula; Surgical Treatment; Children.

Вступ

Уроджене стравохідно-трахеальне сполучення у варіанті ізольованої трахео-стравохідної нориці (ІТСН) є рідкісною вадою розвитку з частотою близько 4% серед вроджених аномалій трахеї та стравоходу. Поширеність в популяції становить 1:87000-100000 [1, 2, 3, 4]. Вада характеризується наявністю Н-подібної або N-подібної нориці трахеєю та стравоходом на межі шийного і грудного відділів трахеї. Класичними клінічними проявами вади є кашель під час їжі, рецидиви аспіраційної пневмонії та роздуття живота [5], проте, враховуючи, що прохідність трахеї та стравоходу не порушено, клінічний перебіг може бути непомітним. З іншого боку, патологія маскується респіраторними захворюваннями, пневмонією, дисбіозом кишечника. Тому, встановлення діагнозу не є простим та часто запізнюється на тривалий час, навіть до дорослого віку [1, 2, 4, 6, 7, 8]. Хірургічне лікування не тільки затримується, але й проводиться іноді з помилковим вибором доступу та методу операції в цілому.

Зважаючи на рідкісність вади, існує незначна кількість досліджень з невеликою кількістю пацієнтів, в яких можливо визначити специфічні результати лікування ІТСН. За даними цих публікацій частота виживання після операції коливається в межах 70-100%. [2, 7, 9, 10]. Частота ускладнень після корекції стравохідно-трахеального сполучення лишається високою, попри прогрес хірургічних технологій [2, 7, 9].

Метою дослідження є оптимізація діагностики та хірургічного лікування вродженої ізольованої трахео-стравохідної нориці у дітей.

Матеріали і методи

У дослідження включено дані 39 пацієнтів з вродженою ІТСН, які знаходились на лікування у клініках кафедри дитячої хірургії НМУ імені О.О. Богомольця, за виключенням тих, що мали норицю як складову частину атрезії стравоходу, рецидивну ТСН після корекції норицевих форм атрезії стравоходу, а також, набуту ТСН внаслідок травми трахеї або стравоходу. Діагностика ґрунтувалась на результатах оцінки клінічних симптомів та даних інструментального обстеження: езофагографії, трахеобронхоскопії, езофагоскопії. Для підтвердження ТСН та визначення її рівня застосовували розроблений в клініці метод катетеризації фістули з реверсією катетера (рис. 1).

Встановлений діагноз вродженої ізольованої ТСН вважали показом до хірургічного лікування, яке полягало в розділенні нориці. У якості хірургічного доступу використовували лівобічну (п=24), правобічну (п=4) або супраюгулярну цервікотомію (п=6), а також праву торакотомію (п=2).

У одному випадку, при локалізації ІТСН на рівні нижньої третини трахеї, правобічна цервікотомія була доповнена парціальною стернотомією. З метою полегшення інтраопераційної ідентифікації та виділення нориці виконували передопераційну трахеоскопію з катетеризацією фістули тонким уретеральним катетером. Після виділення нориці її перерізали. Дефект стінки стравоходу зашивали вузловими швами пошарово в поперечному напрямку - окремо слизово-підслизовий та м'язовий шари нитками, що розсмоктуються. Дефект мемб- ранозної стінки трахеї зашивали поздовжньо окремими швами поліпропіленовою ниткою (5-0).

З метою попередження реканалізації нориці застосовували наступні технічні прийоми: дислокацію ліній швів на трахеї та стравоході відносно одна одної, інтерпозиція прокладок із аутотканин (м'язових або фасціальних). З 2010 року використовували розроблений в клініці (в співавторстві з проф. Д.Ю. Кривченею та проф. О.Г. Дубровіним) і захищений патентом України (№56493, 2011) метод пластики трахеї демукозованою стінкою нориці [11]. Спосіб здійснюється наступним чином. Мобілізують ділянку стравоходу в зоні нориці, виділяють норицевий хід між трахеєю та стравоходом з накладанням швів-утримувачів на стравохідний та трахеальний полюси нориці. Норицевий хід відсікають від стравоходу, дефект в стінці якого ушивають дворядним швом. Норицевий хід розсікають поздовжньо по протилежним стінкам таким чином, щоб утворились два клапті у вигляді півциліндрів, після чого один з них (нижній) видаляють, а інший (верхній) демукозують. Дефект стінки трахеї ушивають П-подібними швами (по- лідіоксанон 5/0, 4/0), а потім укріплюють демуко- зованим клаптем стінки нориці (рис. 2).

Рис. 1. Обстеження пацієнтів з вродженою ізольованою трахео-стравохідною норицею. А - езофагографія, контрастований норицевий хід (стрілка) між стравоходом і трахеєю. Б - відеотрахеоскопія, Отвір нориці на задній стінці трахеї (стрілка). В - виведення через стравохід катетера, проведеного з боку трахеї (реверсія) під час трахеоскопії та езофагоскопії. Катетер утворив петлю на рівні нориці (стрілка)

Рис. 2. Схеми та інтраопераційні фото розділення ТСН з пластикою трахеї демукозованої стінкою нориці. А - поздовжнє розтинання нориці; Б - зашивання дефекту трахеї; демуко- зація стінки нориці; В - зміцнення лінії швів трахеї демукозованою стінкою нориці (патент України 56493, 2011); Г - мобілізація трахеї, стравоходу й нориці; Ґ -демукозація стінки нориці; Д - трахеопластика за допомогою демукозованоїстінки нориці

З метою оцінки ефективності розробленого способу корекції ІТСН оперованих пацієнтів з неускладненим післяопераційним перебігом розділили на 2 групи. В групу І включили тих, яким операцію було виконано з використанням пластики трахеї демукозованою стінкою нориці, а в групу ІІ - пацієнти, оперовані іншими методами.

Результати та їх обговорення

Вік пацієнтів з вродженою ізольованою ТСН варіював в межах 2 доби - 16 років, в середньому 9,4±4,9 місяці, медіана 1,69 місяці. Серед них переважали новонароджені (п=11, 28,2%) та діти першого півріччя життя, які сумарно становили 79,4% (п=31, р=0,001). Лише 2 (5,1%) пацієнтів були старші 3 років, причому вік однієї пацієнтки становив 16 років. В тендерному розподілі відмічено тенденцію до переважання хлопчиків (п=24) над дівчатами (п=15) у співвідношенні 1,6:1 (р=0,106).

Клінічні симптоми у пацієнтів з ШТСН були наступними: кашель під час годування, рецидиви аспіраційної пневмонії, здуття живота, а також задишка, блювання, гіпотрофія (рис. 3).

Рис. 3. Частотний розподіл симптомів вродженої ізольованої трахео-стравохідної нориці: 1 - кашель під час годування, 2 - рецидиви аспіраційної пневмонії, 3 - здуття живота, 4 - задишка, 5 - блювання, 6 - гіпотрофія

Асоційовані аномалії (n=4, 10,3%) включали вроджений стеноз стравоходу, пілоростеноз, трахеальний бронх та пахову грижу. В одному випадку під час операції виявлено подвійну Н-фістулу. Трахеомаляцію діагностовано у 1 (2,7%) пацієнта, вона не потребувала хірургічної корекції. У пацієнта з асоційованим вродженим стенозом стравоходу Н-фістулу було діагностовано під час сеансу гідродилатації стенозу. В разі супутнього гіпертрофічного пілоростенозу виконано пілороміотомію на 6-ту добу після роз'єднання нориці. трахеальний демукозований нориця

Хірургічну корекцію ІТСН застосовано у 36 (92,4%) пацієнтів. Шийний доступ за нашими спостереженнями є оптимальним. Торакотомія була використана в 2 випадках: при помилково діагностованій атрезії стравоходу з дистальною ТСН та у пацієнта з асоційованим трахеальним бронхом, який було прийнято за низьку ІТСН. Інтраопераційних ускладнень та летальності не було. У 27 (75,0%) випадках відмічено неусклад- нений післяопераційний перебіг. Ускладнення в післяопераційному періоді спостерігались у 9 (25,0%) випадках: недостатність швів стравоходу (n=6; 16,7%) та рецидив нориці (n=3; 8,3%). Недостатність швів виявлялась на 5-8 добу після операції і супроводжувалась розвитком медіастиніту.

В такому разі лікування проводилось шляхом пролонгованого дренування середостіння і масивної антибактеріальної терапії. Для забезпечення ен- терального годування виконували гастростомію (n=6), доповнену антирефлюксними втручаннями (n=3). У 3 пацієнтів вдалося досягти ліквідації запального процесу в середостінні і загоєння дефекту стравоходу, інші 3 пацієнти померли. В разі рецидивної нориці, яку було діагностовано через 6-18 місяців після первинної операції, на першому етапі лікування виконували антирефлюксну операцію з гастростомією (n=2). Розділення рецидивної нориці виконували із шийного доступу з неускладненим післяопераційним перебігом та добрим результатом у віддаленому періоді. Позитивні віддалені результати, враховуючи корекцію рецидивної нориці, отримано у 33 з 36 оперованих пацієнтів (91,7%). Післяопераційна летальність склала 8,3% (n=3). Ще троє пацієнтів були доставлені до нашої клініки в термінальному стані внаслідок аспіраційної пневмонії та сепсису і померли без операції. Загальна летальність, таким чином, склала 15,4% (n=6).

В 5 (13,9%) випадках хірургічну корекцію ІТСН проведено з демукозацією стінки нориці. Післяопераційних ускладнень не було. Отримано добрий функціональний результат у безпосередньому та віддаленому періоді після операції.

При порівнянні частоти неускладненого перебігу в групі (І) розділення нориці з пластикою трахеї демукозованою стінкою нориці (n=5, 100%) та в групі (ІІ) з використанням інших способів операції (n=22, 70,9%) доведено ефективність розробленого методу корекції ІТСН (р=0,021).

Вроджена ізольована ТСН є рідкісним і унікальним варіантом в спектрі вад дихальних шляхів та стравоходу. Перше описання зроблене у 1873 році D.S. Lamb на аутопсії [12], а першу хірургічну корекцію виконав C.J. Imperatory у 1938 році [13]. Встановлення діагнозу часто є запізні- лим та виходить за межі періоду новонародженос- ті як за нашими даними, так і за даними інших авторів [1, 2, 6, 7, 8]. Це може бути зумовлене, зокрема, конфігурацією нориці, відсутністю порушень прохідності стравоходу та трахеї і маскуванням іншими респіраторними захворюваннями. В нашій серії пацієнтів лише у 28% випадків ІТСН було діагностовано в періоді новонародженості, хоча в більшості випадків (79%) діагноз був встановлений до 6 місячного віку.

Вроджена ІТСН проявляється класичною тріадою симптомів (кашель під час годування, рецидиви аспіраційної пневмонії та здуття живота), описаною до Helmsworth & Pryles (1951) [5], що відповідає і нашим даним. Діагностика вади може бути складною, оскільки традиційні рентгенкон- трастні і ендоскопічні методи не мають 100% діагностичної чутливості [1, 2, 7, 14, 15]. Верифікація діагнозу вимагає комплексного обстеження. Катетеризація фістули під час трахеоскопії допомагає визначити рівень нориці, ідентифікувати її під час операції і рекомендується багатьма хірургами [2, 9, 10, 16, 17, 18], а реверсія катетера з виведенням його через рот дозволяє локалізувати і підтягнути норицю, поліпшити умови для корекції її з шийного доступу та уникнути торакотомії [4, 18].

Переважна більшість авторів вважають хірургічне лікування ІТСН оптимальним [1, 19], проте існують окремі повідомлення про можливість ендоскопічного закриття нориці за допомогою електрокаутера, клею або лазера [20, 21,22]. Обговорюється в літературі і питання хірургічного доступу, вибір якого, зазвичай, відносять до рівня нориці з використанням шийного доступу в разі локалізації нориці вище рівня Th2-Th3 та торакального доступу в разі низької ТСН [1, 2, 7, 10, 16, 19, 23, 24, 25]. Окремі автори піддають сумніву цю догму, постулюючи, що трахео-стравохідна нориця будь-якої локалізації може бути коригована з шийного доступу [9]. Переважна більшість хірургів вважає доступом вибору цервікотомію, в більшості випадків правобічну [2, 9, 18, 19]. Вважається, що цей доступ мінімізує ризик пошкодження грудної лімфатичної протоки та поворотного гортанного нерва, в той же час перевагою лівої цервікотомії є кращий доступ до шийної частини стравоходу, який в цій зоні зміщений ліворуч [19]. Ми вважаємо оптимальною і доцільною хірургічну корекцію нориці з шийного доступу. Останнім часом з'явились одиничні повідомлення про торакоскопічну корекцію ІТСН [23, 24, 26, 27] з добрими результатами, які потребують подальшого вивчення.

Серед ускладнень хірургічного лікування ІТСН найчастіше описують дисфункцію поворотного гортанного нерва, яка зустрічається у 15-50% пацієнтів [1, 2, 9, 10], недостатність швів стравоходу та рецидив ТСН, частота яких значно варіює в межах 0-37,5% [1, 7, 9, 10]. З метою попередження неспроможності швів стравоходу та реканалізації нориці описано методику інтерпозиції м'язового клаптя [1, 7, 9], ефективність якої не доведена. Ми використовували з цією метою різні способи: розведення ліній швів, інтерпозицію м'язового або фасціального клаптя та, останнім часом, пластику стінки трахеї демукозованою стінкою нориці. При порівнянні останнього методу з іншими в нашому дослідженні доведено його ефективність. Пошкодження поворотних гортанних нервів в нашій серії пацієнтів не було.

Висновки

1. Основними клінічними симптомами вродженої ізольованої трахео-стравохідної нориці є кашель під час годування, рецидиви аспіраційної пневмонії та здуття живота.

2. Верифікація діагнозу потребує рентгенкон- трастного та ендоскопічного обстеження з кате- терзацією нориці.

3. Діагностована вроджена ІТСН підлягає хірургічній корекції. Оптимальним доступом є цервікотомія.

4. Пластика трахеї демукозованою стінкою нориці є ефективним способом попередження ускладнень розділення нориці.

Перспективи подальших досліджень

Рідкісність вади, невелика кількість опублікованих досліджень та висока частота ускладнень при корекції ІТСН потребують подальшого накопичення матеріалу з вивченням результатів різних способів лікування з використанням мета-аналізу даних.

Конфлікт інтересів

Автори не заявляли будь-якого конфлікту інтересів.

Література

1. Fallon SC, Langer JC, Peter SD, Tsao K, Kellagher CM, Lal DR, et al. Congenital H-type tracheoesophageal fistula: A multicenter review of outcomes in a rare disease. J Pediatr Surg. 2017;52(11):1711-4. doi: 10.1016/jjpedsurg.2017.05.002.

2. Brookes JT, Smith MC, Smith RJ, Bauman NM, Manaligod JM, Sandler AD. H-type congenital tracheoesophageal fistula: University Of Iowa experience 1985 to 2005. Annals Ann Otol Rhinol Laryngol. 2007;116(5):363-8.

3. Кривченя ДЮ, Дубровин АГ. Диагностика и лечение врожденного трахепищеводного свища. Грудная и сердечно-сосудистая хирургия.1989;4:75-9. Оригінал не знайдено

4. Кривченя ДЮ, Дубровін ОГ, Метленко ОВ, Руденко ЄО, Джабарин КЗА. Вроджена ізольована трахео-страво- хідна (Н) фістула. Діагноз та результати лікування. Хірургія дитячого віку. 2009;6(2): 17-21.

5. Helmsworth JA, Pryles CV. Congenital tracheo-esophageal fistula without esophageal atresia. The Journal of pediatrics. 1951;38(5):610-7.

6. Suzuki T, Narisawa T, Tanaka H, Hirai Y, Sanada Y, Chiba M. Closure of a cervical H-type tracheoesophageal fistula. The Thoracic and cardiovascular surgeon. 2004;52(1):57-9.

7. Karnak I, Зenocak ME, Hiзsonmez A, Bьyьkpamukзu N. The diagnosis and treatment of H-type tracheoesophageal fistula. Journal of pediatric surgery. 1997;32(12):1670-4. doi:10.1016/S0022-3468(97)90503-0.

8. Holman WL, Vaezy A, Postlethwait RW, Bridgman A. Surgical treatment of H-type tracheoesophageal fistula diagnosed in an adult. The Annals of thoracic surgery. 1986;41(4):453-4 doi:10.1016/S0003-4975(10)62711-7.

9. Crabbe DC, Kiely EM, Drake DP, Spitz L. Management of the isolated congenital tracheo-oesophageal fistula. European journal of pediatric surgery. 1996;6(2):67-9.

10. Genty E, Attal P, Nicollas R, Roger G, Triglia JM, Garabedian EN, et al. Congenital tracheoesophageal fistula without esophageal atresia. International journal of pediatric otorhinolaryngology. 1999;48(3):231-8.

11. Кривченя ДЮ, Дубровін ОГ, Притула ВП, Руденко ЄО, Метленко ОВ, Джабарин КЗА, винахідники; НМУ ім. ОО. Богомольця, патентовласник. Спосіб хірургічного лікування трахеостравохідної нориці. Патент України № 201011623. 2011 Січ 10.

12. Benjamin B, Tuan P. Diagnosis of H-type tracheoesophageal fistula. J PediatrSurg. 1991;26(6):667-71.

13. Imperatori CJ. Congenital tracheoesophageal fistula without atresia of the esophagus: report of a case with plastic closure and cure. Archives of Otolaryngology [Internet]. 1939 [cited 2018 Feb 2];30(3):352-9. Available from: https:// jamanetworkxom/journals/jamaotolaryngology/article-abstract/563484?redirect=true#nav

14. Beasley SW, Myers NA. The diagnosis of congenital tracheoesophageal fistula. J Pediatr Surg. 1988;23(5):415-7. doi:10.1016/S0022-3468(88)80437-8.

15. Ng J, Antao B, Bartram J, Raghavan A, Shawis R. Diagnostic difficulties in the management of H-type tracheoesophageal fistula. Acta Radiologica. 2006;47(8):801-5.

16. Mattei P. Double H-type tracheoesophageal fistulas identified and repaired in 1 operation. J Pediatr Surg. 2012;47(11):e11-3. doi:10.1016/jjpedsurg.2012.06.012.

17. Parolini F, Morandi A, Macchini F, Canazza L, Torricelli M, Zanini A, et al. Esophageal atresia with proximal tracheoesophageal fistula: a missed diagnosis. J Pediatr Surg. 2013;48(6):e13-7. doi: 10.1016/jjpedsurg.2013.04.018.

18. Atzori P, Iacobelli BD, Bottero S, Spirydakis J, Laviani R, Trucchi A, et al. Preoperative tracheobronchoscopy in newborns with esophageal atresia: does it matter? J Pediatr Surg. 2006;41(6):1054-7.

19. Parolini F, Morandi A, Macchini F, Gentilino V, Zanini A, Leva E. Cervical/thoracotomic/thoracoscopic approaches for H-type congenital tracheo-esophageal fistula: a systematic review. Int J Pediatr Otorhinolaryngol. 2014;78(7):985-9. doi: 10.1016/j .ijporl.2014.04.011.

20. Tzifa KT, Maxwell EL, Chait P, James AL, Forte V, Ein SH, et al. Endoscopic treatment of congenital H-type and recurrent tracheoesophageal fistula with electrocautery and histoacryl glue. Int J Pediatr Otorhinolaryngol. 2006;70(5):925-30.

21. Bhatnagar V, Lal R, Sriniwas M, Agarwala S, Mitra DK. Endoscopic treatment of tracheoesophageal fistula using electrocautery and the Nd: YAG laser. J Pediatr Surg. 1999;34(3):464-7.

22. Yoon JH, Lee HL, Lee OY, Yoon BC, Choi HS, Hahm JS, et al. Endoscopic treatment of recurrent congenital tracheoesophageal fistula with Histoacryl glue via the esophagus. Gastrointest Endosc. 2009;69(7):1394-6. doi: 10.1016/j. gie.2008.08.022.

23. Allal H, Montes-Tapia F, Andina G, Bigorre M, Lopez M, Galifer RB. Thoracoscopic repair of H-type tracheoesophageal fistula in the newborn: a technical case report. J Pediatr Surg. 2004;39(10):1568-70.

24. Rothenberg SS. Thoracoscopic repair of esophageal atresia and tracheo-esophageal fistula in neonates: evolution of a technique. Journal of Laparoendoscopic& Advanced Surgical Techniques. 2012;22(2):195-9. doi: 10.1089/lap.2011.0063.

25. Sahnoun L, Aloui S, Nouri S, Ksia A, Krichene I, Mekki M, et al. Isolated congenital tracheoesophageal fistula. Arch Pediatr. 2012;20(2):186-91.

26. van Poll D, van der Zee DC Thoracoscopic treatment of congenital esophageal stenosis in combination with H-type tracheoesophageal fistula. J PediatrSurg. 2012;47(8):1611-3. doi: 10.1016/jjpedsurg.2012.05.015.

27. Aziz GA, Schier F. Thoracoscopic ligation of a tracheoesophageal H-type fistula in a newborn. J Pediatr Surg. 2005;40(6):e35-6. doi: 10.1016/jjpedsurg.2005.03.037

Размещено на Allbest.ru