Оцінка ефективності застосування арт-терапії при невротичних розладах

Размещено на http://www.allbest.ru

ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМНУ»,

"Харківський національний університет" ім. В.Н. Каразіна, медичний факультет

Оцінка ефективності застосування арт-терапії при невротичних розладах

Колядко Світлана Петрівна доктор медичних наук,

провідний науковий співробітник відділу пограничної психіатрії

Оксана Сергіївна Марута кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник відділу медичної психології

Аріна Ігорівна Бугакова студентка 6 курсу

Анотація

На підставі проведеного клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження було показано, що застосування арт-терапевтичних методів в структурі групової психотерапії сприяє більш швидкій редукції основної симптоматики як тривожно-фобічного так і афективного кола у хворих на невротичні розлади

Ключові слова: невротичні розлади, афективна симптоматика, арт-терапія.

арт психотерапія невротичний розлад

Abstract

Kolyadko S.

Doctor of Medical Sciences, Lesding Researcher of the Department of Borderline PPsychiatry of the SI "Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the NAMSU

Maruta O. PhD in Psychological Sciences, Senior Researcher of the Department of Medical Psychology of the SI "Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the NAMSU

Bugakova A.

Student of 6 year of V. N. Karazin Kharkiv National University,

scool of medicine

Evaluation of the effectiveness of the use of art therapy in neurotic disorders

Based on the conducted clinical psychopathological and psychodiagnostic research, it was shown that the use of art-therapeutic methods in the structure of group psychotherapy promotes a faster reduction of the main symptoms of both anxiety-phobic and affective circles in patients with neurotic disorders

Keywords: neurotic disorders, affective symptomatology, art therapy.

1. Постановка проблеми

У сучасному соціумі спостерігається зростання невротичних розладів, обумовлене змінами в соціально-економічних, професійних, екологічних, політичних і особистісних складових, що підтверджується даними ВООЗ - показник поширеності невротичних, пов'язаних зі стресом і соматоформних розладів склав 61,4 на 1000 населення, в тому числі соматоформних розладів - 18,9, специфічних фобій - 18,4, соціальних фобій - 6,6 [1]. Тривожна симптоматика в структурі невротичних розладів є невід'ємною частиною їх клінічних проявів та найчастіше визначає не тільки нозологію невротичного розладу, але і впливає на тактику терапевтичної дії, необхідної при курації даних пацієнтів [1-3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Оскільки, як було зазначено вище, тривога займає провідні позиції в клініці даних розладів, виникає інтерес і необхідність пошуку різних немедикаментозних методів її корекції, ґрунтуючись на психотерапевтичних принципах, які можуть допомогти людині розібратися в психологічних факторах, які провокують тривожні розлади, а також навчитися поступово з ними справлятися. Прояви тривоги можуть зменшуватися за допомогою релаксації, біологічного зворотного зв'язку та медитації [4, 5]. Не всі методи і схеми лікування однаково добре підходять всім хворим. Однак ми дотримуємося позицій активної участі пацієнта в подоланні тривожних переживань, із застосуванням методів арт-терапії, заснованих на використанні художньої творчості. В останні роки більш активно розробляються нові оригінальні концепції арт- терапії, які доповнюють традиційні психодинамічні, біхевіоральні та гуманістичні уявлення про природу і механізми впливу художньої творчості [6,7].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сучасний етап розвитку арт- терапії характеризується підвищенням уваги до різноманітних проявів комунікації, які здійснюються не тільки за допомогою вербального спілкування та художньої експресії, але і за допомогою інших засобів і форм творчого самовираження через інтеграції різних форм арт- терапії. У зв'язку з цим в літературі залишається недостатньо освітленою інформація про досвід практичного використання різноманітних форм арт-терапії [8].

Мета статті. Мета цього дослідження - вивчення можливостей та ефективності використання групової арт-терапії в корекції тривожної симптоматики у хворих з невротичними розладами в умовах стаціонару. Для досягнення поставлених цілей обрані наступні завдання:

1 Вибір форми групової арт-терапії та моделей роботи, що відповідають специфічності невротичних розладів.

2 Проведення группової арт-терапії.

3 Оцінка ефективності використаних моделей групповой арт-терапії.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний (опитувальник САН (А. Лаврентьєва, В. Б. Шарай, М. П. Мирошников, 1973), тест реактивної та фізичної тривожності Спілбергера-Ханіна (1973), тест Люшера (1969)) [ 9-11]. Усі методи використовувались до та після лікування.

2. Виклад основного матеріалу

Відповідно до мети та задач дослідження у арт-терапевтичних групах учасників взяли участь 96 людей, що склали основну групу: з них 34 хворих на змішані дисоціативні розлади ^44.7), 36 хворих на тривожно-фобічні розлади ^40.8) та 26 хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію (Р45.3). У контрольну групу увійшло 85 осіб: 32 хворих на змішані дисоціативні розлади ^44.7), 30 хворих на тривожно-фобічні розлади ^40.8) та 23 хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію (Р45.3), дана група група хворих проходила традиційну групову психотерапію когнітивного напрямку. Курс лікування склав 23 дні. У цілому за віком, освітою, статтю, професійній занятості, дані групи не мали значних відмінностей. Враховувалось, що всі хворі обох груп приймали медикаментозну терапію.

Серед існуючих, на сьогоднішній день, різноманітних форм і заходів групової арт - терапії, нами була використана тематична форма ведення арт-групи, що допускала більшу ступінь структурованості ходу сесій за рахунок фіксації уваги членів групи на якій-небудь значущій для них темі. Особливостями арт - терапевтичної сесії були: довіра (відкритість, знайомство з групою, цікавість до себе та інших); зосередженість (залучення уваги до інших і себе, концентрація на почуттях, емоціях); співробітництво (відкритість взаємодії, обмін досвідом); креативність; спонтанність. Структура арт-терапевтичного заняття складала дві основні частини: одна - невербальна, творча, неструктурована з основним засобом самовираженням при цьому - образотворчої діяльності (малюнок, живопис); друга частина - вербальна, передбачала словесне обговорення виконаної роботи та її результатів, зворотній зв'язок від учасників і ведучого з приводу вражень та асоціацій, що виникли, від намальованого (створеного) в процесі роботи. Використовували класичні техніки: малюнок себе, під час чого кожний член колективу ілюстрував свій образ життя, цінностей та інтересів, світовідчуття; малюнок стану з символічним вираженням свого власного стану в момент групового заняття; робота з ефектами, під час якої була запропонована невідома або незвична для хворого ситуація з елементами фрустрації, сприяюча більш поглибленому самовизначенню, освоєнню нових видів діяльності та засобів поведінки в невідомій ситуації. Всі ці вправи актуалізують сильні переживання, почуття, фантазії та страхи. В них немає чіткої тематичної обумовленості. Використані техніки відносяться до технік роботи з глибинним несвідомим.

Тематичні сесії проходили п'ять раз на тиждень по 1,5 години, тривалість групової терапії нараховувала 15-20 днів. Одночасно в групі взяли участь до 12 хворих. Такі ж умови сетинга застосовувалися і для контрольної групи.

У клінічній картині як основної так і контрольної груп переважала тривожно-фобічна симптоматика, що супроводжувалася вегетативними порушеннями. При цьому у хворих на змішані дисоціативні розлади основної групи, на цьому фоні домінували прояви ефективного кругу (дратівливість у 73,52% хворих, порушення настрою в 61,76%); у хворих на тривожно-фобічні розлади виражені були страхи (66,66%), дратівливість (75,0%) та напруга (78,22%); у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію домінуючою була афективна симптоматика: порушення настрою (76,92%), дратівливість (76,92%) сенестопатичні прояви (38,46%). Данні представлені на рис. 1

Рисунок 1 Динаміка симптомів у процесі лікування в основній групі

Після лікування в основній групі зменшилися за інтенсивністю провідні симптоми (р<0,05). Так, у хворих на змішані дисоціативні розлади тривога відмічалася у 36,47% хворих, страх - у 14,0%, напад - у 23,52%, порушення настрою - у 11,76%, зменшилася вираженість вегетативних проявів - в 52,94 %, дратівливість - 17,64%. У пацієнтів з тривожно-фобічними розладами тривога відмічалася у 27,72%, страх - 13,88%, напруга - 16,38%, порушення настрою - 7,69%, зменшилася вираженість вегетативних порушень у 19,23%, парестезії - 11,53%. У хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію значно зменшилася симптоматика: тривога спостерігалася у 26,92%, страх - 15,38%, напруга - 38,46%, вегетативна лабільність - 19,23% та дратівливість - 15,38% (Рис. 1).

У контрольній групі у пацієнтів зі змішаними дисоціативними розладами на фоні вираженої тривожно-фобічної симптоматики домінували прояви ефективного кругу (дратівливість 50,0%, порушення настрою 50,0%), з тривожно-фобічними розладами вираженими були страх (80,0%) та дратівливість (83,33%), із соматоформною вегетативною дисфункцією - афективна симптоматика: напруження (43,47%), дратівливість (43,47%) із сенестопатичними проявами (21,73%). Дані представлені на рисунку 2.

Рисунок 2 Динаміка симптомів у процесі лікування в контрольній групі

В процесі проведення лікування із застосуванням методів групової психотерапії когнітивної направленості в контрольній групі також відмічалася позитивна динаміка, але зміни показників не завжди носили значущий характер і, в основному, стосувалися зменшення проявів афективної симптоматики, переважно у хворих на змішані дисоціативні розлади та соматоморфну вегетативну дисфункцію (Рис. 2).

При проведенні клініко-психопатологічного обстеження були виділені ведучі синдромокомплекси в групах досліджуваних хворих: тривожно-депресивний, тривожно-фобічний та тривожно-сенестопатичний.

Так, в основній групі хворих на змішані дисоціативні розлади домінували хворі з тривожно- депресивним (55,88%) та тривожно-фобічним(44,11%) синдромами, у хворих на тревожно- фобічні розлади домінуючими були тривожно- фобічні (66,66 %) та тривожно-сенестопатичні синдроми (33,33%), у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію - тривожно-фобічний (61,53%) та тривожно-сенестопатичний (38,46%) синдроми. У контрольній групі у пацієнтів зі змішаними дисоціативними розладами домінували тривожно-депрессивний (43,75%) та тривожно- фобічний (56,25%) синдроми, із тривожно - фобічними розладами домінуючими були тривожно-фобічні (66,66%) та тревожно- сенестопатичні синдроми (33,33%), з соматоформною вегетативною дисфункцією - тривожно-фобічний (65,21%) та тривожно-сенестопатичний (26,66%) синдроми. Дані представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Після проведеного лікування значущі зміни відбувалися в основній групі (р<0,05). Так, у пацієнтів основної групи зі змішаними дисоціативними розладами наявність тривожно- депресивного синдрому після лікування відзначалася у 11,76% і тривожно-фобічного синдрому - у 14,70%.

В основній групі значущі зміни відбувалися в наявності тривожно-фобічного і тривожно- сенестопатического синдромів, які знизилися до 13,38%. У групі хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію така динаміка відзначалася в вираженості тривожно-фобічного і тривожно-сенестопатичного синдромів: 15,38% і 11,53% відповідно. У групі контролю також відзначалося зниження вираженості виділених синдромів, проте у хворих на тривожно-фобічні розлади і соматоформну вегетативну дисфункцію значущі зміни відбувалися у пацієнтів з провіднимтривожно-фобічним синдромом (36,66% і 34,78% відповідно) (р<0, 05).

За результатами психодіагностичного дослідження із застосуванням тесту САН до лікування у хворих основної групи з соматоформною вегетативною дисфункцією та змішаними дисоціативними розладами найбільш низькими були показники за шкалою «самопочуття» (3,8 і 3,4 балів відповідно), у пацієнтів з тривожно-фобічними розладами найнижчими були показники «активність» (3,7 бала) і «настрій» (3,8 бала). У групі контролю показник «самопочуття» був найбільш низьким у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію та змішані дисоціативні розлади (3,7 і 3,8 балів відповідно), показник «активність» і «настрій» найнижчими були у пацієнтів з соматофорною вегетативною дисфункцією та тривожно- фобічними розладами (по 3,9 бала) (рис. 3).

Рисунок 3 Динаміка змін показників тесту САН в групах порівняння до і після лікування

У процесі проведеної терапії відзначалося значне зростання показників за шкалами «самопочуття» у всіх хворих основної групи, особливо приріст відзначався у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію (5,5 бала) і змішаними дисоціативними розладами (5,2 бала). Приріст за показником «активність» відзначався у всіх пацієнтів: із соматоформною вегетативною дисфункцією (5,6 бала), тривожно-фобічними розладами (5 балів), змішаними дисоціативними розладами (5,2 бала). Також позитивна динаміка відзначалася за показником «настрій». Так, у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію він склав 5,5 бали, на тривожно-фобічні розлади - 5,3 бала, на змішані дисоціативні розлади - 5,3 бала. Необхідно відзначити, що позитивна динаміка відзначалася і в групі контролю, однак носила менш значущі відмінності (р<0,05). Таким чином, згідно зі змінами показників САН можна говорити про зміну суб'єктивної оцінки хворими свого стану в процесі проходження запропонованої терапії в поєднанні з арт-терапією, що особливо знайшло своє відображення в оцінці самопочуття і настрою у пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією та активності і настрою - із змішаними дисоціативними розладами (р<0,001).

При аналізі результатів тесту особистісної та реактивної тривожності у хворих обох груп долікування показно, що середній бал особистісної тривожності у пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією в основній групі склав - 53 бали, в контрольній - 51 бал; з тривожно - фобічними розладами - 60 балів в основній групі і 62 бали - в контрольній; із змішаними дисоціативними розладами - 56 балів в основній групі і 54 бали - в контрольній. Після лікування показник особистісної тривожності значно зменшився у пацієнтів основної групи: з тривожно- фобічними розладами до 46 балів, із змішаними дисоціативними розладами - до 44 балів (р<0,05). У хворих контрольної групи зміни не носили статистично значущого характеру (рис 4).

Середній показник реактивної тривожності у пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією в основній групі склав - 51 бал і 53 бали в контрольній; з тривожно-фобічними розладами в основній групі - 58 балів і 59 балів у контрольній; із змішаними дисоціативними розладами в основній групі - 54 бали і 55 балів у контрольній.

Після лікування показник реактивної тривожності значно зменшився у пацієнтів основної групи з соматоформною вегетативною дисфункцією - до 42 балів, з тривожно-фобічними розладами - до 47 балів, із змішаними дисоціативними розладами - до 43 балів (р<0,05).

Рисунок 4 Динаміка показників особистісної та реактивної тривожності в процесі лікування в групах порівняння

У хворих контрольної групи також мала місце позитивна динаміка, однак зміни не носили значущий характер.

Висновки і пропозиції

На підставі проведеного клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження можна зробити висновок, що запропоноване застосування арт- терапевтичних методів в структурі групової психотерапії сприяє більш швидкій редукції основної симптоматики як тривожно-фобічного так і афективного кола за рахунок подолання хворими на невротичні розлади тривожних переживань, реакцій на фрустрацію і навчання до самовираження, що сприяє зміні ставлення до себе, оточуючих і більш адекватного реагування на значущі для них ситуації, що лежать в основі як особистісної, так і соціальної адаптації.

Таким чином, результати проведеного аналізу показали, що запропоновані методи проведення групової психотерапії із застосуванням арт- терапевтичних прийомів позитивно впливають на терапевтичний процес, що необхідно враховувати при проведенні психокорекції та психопрофілактики рецидивів даних розладів.

Література

1 Kessler, R.C. The WHO World Metal Health Surveys: Global Perspectives on the Epidemiology of Mental Disorders [текст] / Kessler R.C, T.B. Ustun (Eds.). - New York: Cambridge University Press, 2008. - Р. 117

2 Hyman SE, Rudorfer MV. Anxiety disorders. In: Dale DC, Federman DD, eds. Scientific American>®Medicine. Volume 3. New York:

Healtheon/WebMD Corp., 2000, Sect. 13, Subsect. VIII.

3 Колюцкая, Е.В. Тревожные расстройства: диагностика и терапия / Е.В. Колюцкая // Здоровье Украины. - 2006. - №3. - С. 17.

4 Винчук, С.М. Тревожные расстройства с нарушением адаптации и методы их терапии / С.М. Винчук, В.В. Крылова, С.В. Рогоза // Междунар. неврол. журн. - 2008. - №2. - С. 47-48

5 Акжигитов, Р.Г. Современные тенденции в понимании и лечении тревожных состояний / Р.Г. Акжигитов // Рос.мед. журн. - 2002. - №1. - С. 4345.

6 Копытин, А. И. Теория и практика арт- терапии /А.И.Копытин/ СПб.: Питер, 2000, 368 с.

7 Маклаган,Д. Образ в арт-терапии: от символа к эстетическим качествам / Д.Маклаган //Исцеляющее искусство: Ж-л арт-терапии. - 2001. - Т.4, № 1. -С. 27-29.

8 Касцио,М. Техника создания предметных композиций / М.Касцио // Практикум по игровой психотерапии /Под ред. Х.Кэдьюсон и Ч.Шефера. - СПб.: Питер, 2000, С.-13-38.

9 Карелин А. Большая энциклопедия психологических тестов. - М.: Эксмо, 2007. - 416 с. (с. 32-34)

10 Бажин, Е.Ф., Эткинд, А.М. Цветовой тестотношений: Методическая рекомендация / Е.Ф.Бажин, А.М.Эткинд. - 1985. - 25 с.

11 Исследование тревожности (Ч.Д.Спилбергер, адаптация Ю.Л.Ханин) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост. Дерманова И.Б. - СПб. 2002. С.124-126

Размещено на Allbest.ru