Динаміка депресивних проявів в структурі шизофренії та їх вплив на клінічну картину психозу

DYNAMICS OF DEPRESSIVE MANIFESTATIONS IN THE STRUCTURE OF SCHIZOPHRENIA AND THEIR INFLUENCE ON THE CLINICAL PICTURE OF PSYCHOSIS

Summary: The article analyzes the clinical-psychopathological features and the level of suicidal risk in patients with schizophrenia in the duration of the pathological process. The leading syndromes and features of depressive disorders in the structure of schizophrenia according to the comparative analysis, as well as changes in their structure with time, were determined. It was shown that the phenomenological structure of depression in patients with HF in schizophrenia included the presence of affective, negative symptoms, cognitive impairment and somatic manifestations. In the comparative aspect, it is shown that in patients with schizophrenia with symptoms of depression, the expressiveness of suicidal risk varies - with a longer duration of the disease, it decreases, which is due, according to the attached reduction of the critical attitude to the disease and the formation of the pathopsychological defect. The obtained data can act as psychopathological differential diagnostic criteria for evaluation of GP, they should be taken into account when conducting differentiated pharmacological and psychotherapy in patients with schizophrenia with GP.

Шизофренія відноситься до найбільш актуальних проблем психіатрії та у всьому світі асоціюється зі значними складностями під час працевлаштування, отримання освіти та професійної діяльності хворої людини. Це обумовлено тяжкістю психічних порушень, що характеризуються своїм різноманіттям, ризиком хронізації, схильністю до формування коморбідної патології та пов'язано з цілим рядом медіко-соціальних проблем [1-4].

Однією з частіших клінічних проблем в перебігу шизофренії є депресивні порушення (ДП), тому що депресія сприяє більш виразним проявам негативної симптоматики, специфічно забарвлює позитивну (входить до структури маячних ідей) симптоматику та становить основу формування суїцидальної поведінки у хворих даної категорії. Однак, незважаючи на велику кількість робот, присвячених даної проблеми, причина виникнення депресивної симптоматики в структурі шизофренії та її вплив на перебіг основного захворювання на 1 . сьогодні залишається недостатньо вивченою [5-7].

Вище означене лягло в основу мети дослідження - вивчити особливості динаміки депресивних проявів в структурі шизофренії та їх вплив на клінічну картину психозу.

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 83 хворих з діагнозом шизофренія (^ 20.0-20.9), згідно з МКХ-10). Основну групу склали 39 хворих на шизофренію з ДП та тривалістю захворювання менше 5-ти років, що відповідало депресивним порушенням раннього періоду (ДПРП). Групу порівняння склали 44 пацієнта з ДП та тривалістю захворювання більше 15-ти років, що відповідало депресивним порушенням пізнього періоду (ДППП). Вік хворих, які взяли участь в дослідженні, коливався від 19 до 57 років.

У комплекс методів обстеження увійшли: І. Клініко-психопатологічний метод, що включав оцінку психічного стану хворого (збір скарг, анамнезу, вивчення симптомів, синдромів, з їх психопатологічною інтерпретацією) з подальшою

постановкою діагнозу відповідно до критеріїв МКХ-10. ІІ. Психометрічний метод реалізовувався за допомогою наступних методик: - Калгарійська шкала депресії при шизофренії (CDSS) (Addington D., Addington J., 1993) використовувалася для оцінки тяжкості депресивної симптоматики у пацієнтів з шизофренією з ДП [8]; - Спосіб визначення суїцидального ризику (Гавенко В.Л., 2001) - використовувався для визначення суїцидального ризику у пацієнтів з депресивною симптоматикою при шизофренії [9]. ІІІ. Психодіагностичний метод реалізовувався за допомогою методики диференціальної діагностики депресивних станів В.А. Жмурова (Райгородський Д.Я., 2002) - для встановлення психологічних характеристик депресивних станів у пацієнтів з ДП при шизофренії [9]. IV. Методи статистичної обробки отриманих даних за допомогою комп'ютерної програми Statistica Electronic Manual Features 6.0 і пакета аналізу даних Ехсеї [10]. Результати дослідження. Для виявлення особливостей клініко-психопатологічних проявів депресії у хворих на шизофренію з ДП було проведено детальний аналіз клінічних ознак депресивного спектру в обстежуваній вибірці у порівняльному аспекті.

Клініко-психопатологічний аналіз даних дозволив визначити основні негативні симптоми у хворих на шизофренію з ДП (рис. 1).

Так, у пацієнтів з ДПРП були виражені ангедонія (56,41 ± 9,61) %, редукція енергетичного потенціалу (46,15 ± 8,73) % і загальмованість рухів (33,33 ± 8,82) %.

При ДППП були виражені практично всі негативні симптоми: редукція енергетичного потенціалу (63,64 ± 9,05) %, астенічні прояви (63,64 ± 9,05) %, аутизм (61,36 ± 8,46) %, апатія (70,45 ± 8,96) %, ангедонія (72,72 ± 4,96) %, загальмованість рухів (61,36 ± 8,36) % та вольові порушення (45,45 ± 7,76) %.

Рис. 1. Вираженість негативних симптомів у хворих на шизофренію з ДП (у %)

Для оцінки ступеня і якості змін негативної симптоматики в динаміці захворювання у пацієнтів хворих на шизофренію з ДП було проведено статистичний аналіз відмінностей між двома групами. Так, було встановлено, що апатія була більш виражена у хворих з ДППП, ніж у пацієнтів з ДПРП (р < 0,025, ДК = 2,23, МІ = 0,26), симптоми астенії та редукції енергетичного потенціалу також були виражені більше, ніж у хворих з ДПРП (р < 0,05, ДК = 1,27, МІ = 0,15). Окрім цього, визначено, що вольові порушення та симптоми аутизму зростали упродовж перебігу хвороби (р < 0,05).

Серед депресивних проявів у хворих на шизофренію з ДПРП найбільш вираженими були такі симптоми як тривога (74,36 ± 9,71) %, дратівливість (58,97 ± 9,45) %, пригнічений настрій (56,41 ± 9,25) %,емоційна лабільність (56,41 ± 9,51) %, а також неадекватність емоцій (48,71 ± 7,89) %, плаксивість (48,71 ± 8,59) %. Найменш виражені були такі симптоми як "емоційна тупість" (10,26 ± 2,42) %, зниження ініціативи (23,08 ± 4,64) % та стомлюваність (17,95 ± 4,02) % (рис. 2).

Рис. 2. Феноменологія депресивних проявів у хворих на шизофренію з ДП (у %)

У групі хворих на шизофренію з ДППП серед депресивних проявів переважали дратівливість (97,5 ± 7,31) %, неадекватність емоцій (86,36 ± 8,59) %, байдужість (81,81 ± 8,61) %, образливість (79,56 ± 8,95) % та емоційна тупість (72,72 ± 9,25) %. Найменш представлені симптоми депресивного спектру: тривога (13,63 ± 2,15) %, плаксивість (11,36 ± 2,12) %.

Для оцінки ступеня і якості змін депресивних проявів в динаміці захворювання у пацієнтів хворих на шизофренію з наявністю в клінічній картині депресивних симптомів було проведено статистичний аналіз відмінностей між двома групами. Початкові симптоми, що характеризують спектр депресивних проявів при шизофренії, представлені переважно тривогою (р < 0,0001, ДК = 7,56, МІ = 2,31), плаксивістю (р < 0,01, ДК = - 2,94, МІ = 0,35), емоційною лабільністю (р < 0,0001, ДК = - 6,31, МІ = 1,37) і дратівливістю (р < 0,0001, ДК = - 5,83, МІ = 1,27). Надалі, по мірі розвитку психозу, відбувається посилення афективних проявів: зростає дратівливість (р < 0,0001, ДК = 7,66, МІ = 2,84), уразливість МІ = 0,28), байдужістю (р < 0,001, ДК = 3,58, (р < 0,0001, ДК = 4,19, МІ = 1,74), що поєднуються МІ = 1,37).

Аналіз когнітивних порушень у пацієнтів з з неадекватністю емоцій (р < 0,001, ДК = 1,54, МІ = 0,22) і емоційною тупістю (р < 0,05, ДК = 1,54, шизофренією з ДП представлено на рисунку 3.

В групі хворих на шизофренію з ДПРП серед когнітивних порушень переважали нав'язливі думки (84,62 ± 8,91 %), порушення концентрації (61,53 ± 9,81 %) і переключення уваги (69,23 ± 9,65 %), підвищена чутливість до критики на свій бік (58,97 ± 9,62 %) і ригідність мислення (46,15 ± 9,43 %). Найменш виражені були порушення пам'яті (23,07 ± 5,21 %) і труднощі в прийнятті рішень (38,46 ± 7,50 %).

Серед когнітивних порушень у пацієнтів з ДІIIIIІ були виражені практично всі когнітивні порушення: маячні переконання (95,45 ± 3,14 %), порушення критики по відношенню до хвороби і на свою адресу (79,55 ± 6,08 % і 90,91 ± 4,33 % відповідно), порушення концентрації і переключення уваги (63,64 ± 7,25 % і 90,91 ± 4,33 % відповідно), труднощі в ухваленні рішень (75,0 ± 6,52 %), ригідність мислення (86,36 ± 5,17 %) і нав'язливі думки (61,36 ± 7,34 %). Були отримані достовірні відмінності, що відображають велику вираженість когнітивних порушень пацієнтів з ДІ IIІП практично за всіма показниками у співставленні з групою порівняння (р < 0,05).

Оцінка когнітивних порушень в динаміці захворювання чітко продемонструвала посилення когнітивних порушень в залежності від тривалості захворювання: при ДПРП когнітивні порушення переважно зосереджені на підвищеній чутливості до критики на свою адресу (р < 0,0001, ДК = 3,31, МІ = 0,48) і наявності нав'язливих думок (р < 0,0001, ДК = 2,21, МІ = 0,54), потім, у міру перебігу захворювання, при ДППП до наявних когнітивних порушень приєднуються ригідність мислення (р < 0,0001, ДК = 8,25, МІ = 2,43) і проявляються маячні переконання (р < 0,0001, ДК = 4,01, МІ = 2,61).

Під час дослідження вольових порушень у пацієнтів на шизофренією з ДП отримані наступні дані. Так, при ДПРП в 66,67 ± 7,83 % випадків реєструвалася гіпобулія, у 28,21 ± 5,58 % пацієнтів - абулія, гіпербулія - у 12,82 ± 3,56 % пацієнтів і у 5,13 ± 1,56 % - парабулія. У хворих з ДППП у 47,73 ± 8,07 % пацієнтів відзначалася парабулія, у 27,27 ± 6,60 % - гіпобулія, у 18,18 ± 5,27 % - гіпербулія і у 11,36 ± 3,91 % пацієнтів реєструвалася абулія (рис.4).

Рис. 4. Вольові прояви у хворих на шизофренію з ДП

Аналіз динаміки розвитку захворювання у пацієнтів з ДПРП показав, що початкові вольові порушення у них пов'язано, перш за все, з появою гіпобулії, що виявлялося в зниженні вольової активності, бідності спонукань, бездіяльності, млявості, зниженні рухової активності, відсутності бажання спілкуватися, а також формуванні абулії, що виражалося у відсутності бажань і спонукань до діяльності, а при ДППП збільшувалася кількість хворих з гіпербулією - підвищеною активністю, обумовленою значною кількістю спонукань до діяльності, часто мінливих з метою їх здійснення і пов'язаних з маячними мотивами (р < 0,001, ДК = 9,02, МІ = 1,23) і кількість хворих з парабулією, яка полягала в зміні вольовій активності: спонукання до діяльності; мотиви і цілі реалізації перекручувалися в зв'язку з наявними у хворого психопатологічними синдромами (р < 0,0001, ДК = 7,26, МІ = 2,63).

Дослідження соматичних проявів у хворих на шизофренію з депресивною симптоматикою показало певні відмінності. Так, у хворих з ДПРП на перший план виходили такі симптоми як порушення сну (87,17 ± 5,35 %), зниження апетиту (84,62 ± 5,77 %), втрата ваги (87,17 ± 5,35%) і відчуття слабкості (53,85 ± 7,98 %) (рис. 5).

Соматичні прояви при ДППП характеризувалися виразністю дисомнічних симптомів (65,91 ± 7,59 %),фізичної втомлюваності (59,09 ± 7,87 %) і зниження апетиту (54,55 ± 7,97 %). Оцінка динаміки соматичних проявів депресії у хворих на шизофренію показала, що при початку захворювання провідними симптомами є порушення сну (р < 0,01, ДК = - 3,18, МІ = 0,78), зниження апетиту (р < 0,001, ДК = - 2,23, МІ = 0,34) і втрата ваги (р < 0,01, ДК = - 1,23, МІ = 0,21). Однак при ДППП соматичні прояви депресії редукуються, проте такі симптоми як фізична стомлюваність, слабкість, порушення сну, зниження апетиту і втрата ваги залишаються вищими в порівнянні з хворими з ДПРП (р < 0,01, ДК = - 4,12, МІ = 0,41).

Таким чином, описана феноменологія депресивних проявів у хворих на шизофренію, в клінічній картині яких спостерігаються ДП, вимагає аналізу синдромальної структури ДП при шизофренії та підтвердження відповідності отриманих результатів.

У дослідженні за допомогою клініко - психопатологічного методу були вивчені синдромальні прояви ДП у хворих на шизофренію в групах порівняння.

Так, у пацієнтів з ДПРП переважали тривожно- депресивний (43,59 ± 7,94) % і обсесивно- депресивний (33,33 ± 7,54) % синдроми (рис. 6).

У 17,95 % хворих були виявлені депресивно- параноїдний, а у 5,13 % хворих - астено- анергетичний синдроми.

Слід зазначити, що переважна тривожно-депресивна симптоматика (43,59 %) характеризувалася у пацієнтів даної групи наявністю дифузної тривоги, поганих передчуттів, відчуттям невизначеної загрози. Відзначалися коливання афекту, метушливість, нервозність, моторне занепокоєння, у важких випадках - ажитація, яка виникала аутохтонно і не залежала від зовнішніх обставин.

Обсесивно-депресивний синдром відзначався у 33,33 % пацієнтів хворих на шизофренію з ДПРП. В клінічній картині у даної групи пацієнтів переважали компульсивно-обсесивні переживання в поєднанні з тужливим або тривожним афектом, психомоторним неспокоєм і астенічними симптомами. Обсесивні прояви у хворих з ДПРП характеризувалися поєднанням зниженого настрою з різними фобічними і обсесивно-компульсивними переживаннями. Нав'язливості у пацієнтів даної групи характеризувалися непереборністю, стереотипною повторюваністю, чужістю, незрозумілістю змісту, відсутністю характеру "зробленості", розумінням хворобливого характеру нав'язливості. За змістом нав'язливості у обстежуваних хворих носили іпохондричний, ізольований, соціальний відтінок та мали негативну динаміку - від ізольованих нав'язливих уявлень, сумнівів, до нав'язливих дій. Вище перелічені симптоми поєднувались з невпевненістю, підозрілістю, недовірливістю, педантизмом, ідеями самозвинувачення і винності. Самі нав'язливості посилювалися в результаті безуспішної боротьби з ними, відрізнялися мимовільністю, непереборністю, стереотипною повторюваністю, "дивним" змістом та супроводжувалися наявністю постійного відчуття тривожного очікування.

У групі пацієнтів з ДППП переважаючими синдромальними варіантами депресії були зафіксовані дисфоричний (27,27 ± 6,71) %, анестетичний (18,18 ± 5,81) % варіанти депресії та депресивно-параноїдний (40,91 ± 7,41) %.

Також широко був представлений сенесто-іпохондричний (13,64 ± 5,17) % синдром. При цьому тривожно-депресивний і обсесивно- депресивний синдроми не були представлені серед пацієнтів цієї групи у порівнянні з групою ДПРП.

У значної частини пацієнтів з ДППП відзначався депресивно-параноидний синдром (40,91 %), який був представлений різними фабулами марення (марення гріховності, зубожіння, іпохондричне марення, парафренне марення заперечення, марення переслідування).

У пацієнтів з ДППП, у яких переважав дисфоричний синдром (27,27 %), зазначався похмуро-тужливий, дратівливо-злісний настрій, з переживаннями нудьги і одноманітності життя. Такі хворі були похмурі, незадоволені і собою і навколишнім світом. Відзначалися також нерегулярні коливання настрою, які посилювалися під впливом зовнішніх подразників.

У 18,18 % пацієнтів з ДППП відзначався анестетичний синдром, який складався з ауто- (відчуження почуттів, думок), сомато- (відсутність відчуттів голоду, потреби в сні і т.інш.) і алопсихічної (тьмяність, млявість навколишнього світу) деперсоналізації. Ступінь вираженості цих трьох компонентів деперсоналізації в кожному конкретному випадку була різною. В той же час притаманна емоційна ущербність пацієнтів охоплювала найчастіше всі сторони їхнього життя: спілкування, ставлення до оточуючих, здатність до співчуття, навколишню дійсність. Анестетичний синдром з вираженою деперсоналізаційною симптоматикою характеризувалися затяжним, а частіше хронічним перебігом.

Статистичний порівняльний аналіз розподілу синдромальних варіантів ДП серед пацієнтів з шизофренією обох груп дозволив визначити, що на початку захворювання (хворі з ДПРП) на перший план виходять тривожно-депресивний (р < 0,01) і обсесивно-депресивний (р < 0,05) синдроми (р < 0,0001, ДК = - 8,86, МІ = 1,52), які змінюються додаванням дисфорічного (р < 0,01) та анестентичного синдромів (р < 0,0001, ДК = 9,32, МІ = 2,81), зростанням кількості хворих з депресивно-параноїдним синдромом (р < 0,001, ДК = 9,01, МІ = 2,61).

Отже, при аналізі динаміки депресивних синдромів при шизофренії було встановлено, що при прогресуванні захворювання депресія зазнає чималих змін: тривожно-депресивні та обсесивно-депресивні синдроми з часом втрачають емоційне забарвлення та змінюються впродовж захворювання (при наростанні дефекту) на перший план виходять депресія з дисфоричним та депресивно-параноїдним синдромами.

З метою вивчення особливостей ДП при шизофренії вивчалася оцінювався актуальний депресивний стан хворих на шизофренію, суїцидальний ризик.

При аналізі тяжкості депресивної симптоматики у пацієнтів з шизофренією за шкалою Калгарі було виявлено, що у хворих з наявністю депресивної симптоматики загальний рівень клінічної депресії був високим (13,43 балів). Оцінка окремих симптомів депресії за останні 2 тижні у хворих з ДП при шизофренії показала, що почуття провини і ранкова депресія у двох груп пацієнтів були виражені незначно (рис.7).

Рис. 7. Особливості депресивної симптоматики у пацієнтів з шизофренією з ДП в динаміці захворювання (шкала Калгарі)

У пацієнтів з ДПРП за останні два тижні відзначалося зниження настрою, хворі висловлювали смуток і зневіру (1,98 балів), відчували безнадійність (2,86 балів), суїцидальні думки (2,56 балів) та самоприниження (2,06 балів). Також серед симптомів депресивних проявів у хворих з ДПРП відзначалася ранкова депресія та раннє пробудження (1,09 балів). Слід зазначити, що депресія, яка спостерігається у пацієнтів з ДПРП, не була вираженою (0,26 балів), що відображає особливості внутрішніх переживань хворих на шизофренію на початкових етапах хвороби.

У хворих з ДППП було відзначено, що всі показники депресивних проявів були дещо нижчими, ніж при ДПРП. При цьому були виражені відчуття безнадійності (1,28 балів), відзначалися симптоми депресії (1,78 балів), самоприниження (1,29 балів), раннього пробудження (1,64 балів), і ідеї звинувачення (1,76 балів). Слід підкреслити, що показник "суїцидальні думки" (1,16 балів) був менш виразним, ніж у хворих ДПРП.

Аналіз відмінностей у проявах депресивної симптоматики за останні 2 тижні серед 2-х груп продемонстрував, що відчуття безнадійності (ї = 3,954, р < 0,0001), самоприниження Д = 2,891, р < 0,01), а також суїцидальний ризик Д = 2,532, р < 0,01) були вищими в групі хворих з ДПРП, а ідеї звинувачення Д = 3,452, р < 0,0025) були більш вираженими у хворих на шизофренію з ДППП порівняно з ДПРП.

Аналіз ступеня вираженості депресії серед пацієнтів з шизофренією показав, що на початку захворювання у більшості пацієнтів відзначалися лише поодинокі ознаки депресії або легкий ступінь депресивного розладу (рис 8). При цьому у 41,03 % хворих на шизофренію з депресивною симптоматикою в клінічній картині, за даними методики В.А. Жмурова, відзначався легкий ступінь вираженості депресії, у 17,95 % пацієнтів цієї групи зустрічалися окремі ознаки депресивної симптоматики, у 15,38 % хворих з ДПРП був зафіксований помірний рівень депресії і у 10,26 % пацієнтів - виражена депресія.

Рис. 8. Вираженість депресії у хворих на шизофренію з ДП в динаміці хвороби (за результатами опитування В.А. Жмурова)

У хворих на шизофренію з ДППП в більшості випадків спостерігався легкий ступінь депресії (38,64 ± 6,70) %, у 15,91 % пацієнтів відзначалися окремі ознаки депресії, у 20,45 % - помірний і у 22,73 % хворих - виражений ступінь депресії.

Отже, у пацієнтів з ДПРП та ДППП частіше відзначався легкий ступінь депресії (р < 0,01, ДК = - 4,55, МІ = 0,57 і р < 0,01, ДК = - 4,45, МІ = 0,58 відповідно).

Результати опитування вираженості суїцидального ризику продемонстрували, що у пацієнтів з ДПРП високий суїцидальний ризик відзначався у 69,23 %, а низький - у 30,77 % хворих. У пацієнтів з ДППП в 40,90 % випадків був зафіксований високий суїцидальний ризик, а в 59,1 % - низький.

Слід зазначити, що на початку захворювання у хворих на шизофренію з ДП ризик суїциду був високим (р < 0,01, ДК = 2,28, МІ = 0,23) і з подальшим розвитком захворювання помірно знижувався (р < 0,01, Д = 1,91, МІ = 0,27).

Отже, при порівнянні хворих на шизофренію з симптомами депресії в залежності від тривалості хвороби було встановлено, що вираженість депресивних симптомів в обох групах відповідала легкому рівню, в той же час, рівень суїцидального ризику був вищим у пацієнтів з ДПРП.

Оскільки клініко-психопатологічні особливості пацієнтів на різних етапах хвороби мали суттєві відмінності, у порівняльному аспекті були визначені діагностичні коефіцієнти (ДК) та міри інформативності (МІ), що характерні для хворих на шизофренію з ДП в залежності від тривалості патологічного процесу.

Так, визначені наступні діагностичні критерії ДПРП при шизофренії:

- наявність афективних порушень: пригнічений настрій (ДК = 6,59, МІ = 0,96), висока тривожність (ДК = 7,56, МІ = 2,31),

роздратованість (ДК = 5,83, МІ = 1,27), плаксивість (ДК = - 2,94, МІ = 0,35) і емоційної лабільності (ДК = - 6,31, МІ = 1,37);

- наявність негативних симптомів: ангедонії (ДК = 4,78, МІ = 2,12), редукції енергетичного потенціалу (ДК = 3,56, МІ = 1,35) та загальмованості рухів (ДК = 2,46, МІ = 0,98);

- наявність когнітивних порушень: нав'язливі думки (ДК = 2,21, МІ = 0,54), порушення переключення та концентрації уваги (ДК = 6,36, МІ = 1,18 та ДК = 3,73, МІ = 0,76 відповідно) і підвищена чутливість до критики у свій бік (ДК = 3,31, МІ = 0,48);

- наявність вольових порушень: переважання гіпобулії (ДК = 2,34, МІ = 1,03);

- наявність соматичних проявів: порушення сну (ДК = - 3,18, МІ = 0,78), зниження апетиту (ДК = - 2,23, МІ = 0,347) і втрата ваги (ДК = - 1,23, МІ = 0,21);

- переважання тривожно-депресивного (ДК = 8,21, МІ = 2,56), обсессивно-депресивного (ДК = 5,82, МІ = 2,15) синдромів;

- високий рівень клінічної депресії (ДК = 3,12, МІ = 1,15), ранкова депресія (ДК = 1,45, МІ = 0,54), раннє пробудження (ДК = 1,15, МІ = 0,21), суїцидальні думки (ДК = 1,12, МІ = 0,11) (шкала Калгарі);

- наявність суїцидального ризику (ДК = 2,28, МІ = 0,23)

Також виділені діагностичні критерії пацієнтів з ДППП при шизофренії:

- наявність афективних порушень: виражена дратівливість (ДК = 1,12, МІ = 0,11) і уразливість (ДК = 1,12, МІ = 0,11), пригнічений настрій (ДК = 1,12, МІ = 0,11), відчуття туги (ДК = 1,12, МІ = 0,11) та зниження активності (ДК = 1,12, МІ = 0,11) та ініціативи (ДК = 1,12, МІ = 0,11);

- наявність негативних симптомів: апатія (ДК = 1,12, МІ = 0,11), редукція енергетичного потенціалу (ДК = 1,12, МІ = 0,11), загальмованість рухів (ДК = 1,12, МІ = 0,11), астенічні прояви (ДК = 1,12, МІ = 0,11) та аутизм (ДК = 1,12, МІ = 0,11);

- наявність когнітивних порушень: ригідність і інертність мислення (ДК = 1,12, МІ = 0,11), труднощі в ухваленні рішень (ДК = 1,12, МІ = 0,11), зниження критики по відношенню до хвороби і до себе (ДК = 1,12, МІ = 0,11), параноїдний розлад (ДК = 1,12, МІ = 0,11), порушення концентрації (ДК = 1,12, МІ = 0,11) і переключення уваги (ДК = 1,12, МІ = 0,11), наявність психічної стомлюваності (ДК = 1,12, МІ = 0,11);

- наявність вольових порушень: переважання парабулії (ДК = 1,12, МІ = 0,11);

- наявність соматичних проявів: порушення сну (ДК = 1,12, МІ = 0,11), фізична стомлюваність (ДК = 1,12, МІ = 0,11) і зниження апетиту (ДК = 1,12, МІ = 0,11);

- переважання дисфоричного (ДК = 1,12, МІ = 0,11), анестетичного (ДК = 1,12, МІ = 0,11) варіантів депресивного розладу і депресивно- параноїдного синдромів (ДК = 1,12, МІ = 0,11);

- високий рівень клінічної депресії (ДК = 1,12, МІ = 0,11), почуття безнадії (ДК = 1,12, МІ = 0,11), ідеї звинувачення (ДК = 1,12, МІ = 0,11) раннє пробудження (ДК = 1,12, МІ = 0,11) (шкала Калгарі);

Отже, в процесі дослідженння виявлено, що ДП в структурі шизофренії набувають певні зміни: на початку захворювання (ДПРП) характеризуються переважанням тривожно- депресивного синдрому, наявністю тривоги (р < 0,001), депресії (р < 0,05), виразністю обсесивно-компульсивних (р < 0,05) і соматичних (р < 0,05) симптомів. Згодом (при ДППП) показники тривоги, обсессивно-компульсивних симптомів, соматичних скарг достовірно знижувалися (р < 0,05), зниженням показників депресії (р < 0,05) Слід зазначити, що на початку захворювання у хворих з ДП при шизофренії ризик суїциду був високим (69,23 %), з подальшим розвитком захворювання він поступово знижувався (40,90 % ДППП), (р < 0,01).

Таким чином, визначені діагностичні критерії свідчать про специфічні зміни у психічному стані хворих на протязі перебігу психозу. Так, серед афективної симптоматики специфічним є зниження емоційних проявів та переважання негативної симптоматики і когнітивних порушень, що відображує процес формування дефіцитарної симптоматики, а цікавим є той факт, що превалювання депресивної симптоматики у хворих з ПППД супроводжується меншим рівнем суїцидального ризику.

Отже, виділені критерії повинні враховуватися при проведенні діагностичних, терапевтичних та реабілітаційних заходів хворим на шизофренію з ДП з урахуванням тривалості захворювання.