Здоров’я як особливий об’єкт правовідносин із надання медичної допомоги (медичних послуг): римське право і сучасність

Размещено на http://allbest.ru

Здоров'я як особливий об'єкт правовідносин із надання медичної допомоги (медичних послуг): римське право і сучасність

Наталія Майданик

Сучасний стан наукових досліджень у сфері цивільного права і медичного права характеризується тенденцією до переосмислення переліку та характеру благ, які становлять об'єкт цивільних правовідносин. Специфіка елементів правовідносин із надання медичної допомоги (медичних послуг) значною мірою зумовлена їх спрямованістю на здоров'я людини, що є невід'ємною складовою людини як біологічної та соціальної істоти.

Спрямованість цього виду правовідносин на здоров'я людини ставить до порядку денного питання щодо поняття здоров'я, визнання його атиповим (аномальним) об'єктом правовідносин, виявлення співвідношення з категорією «послуга».

Сучасне розуміння об'єкту правовідносин значною мірою було сформульовано ще з часів приватного права Стародавнього Риму, яке розглядалося як один з елементів зобов'язання, поряд із його змістом та суб'єктним складом.

Об'єкт «надання» (що складався з «боргу» та «відповідальності») міг полягати в матеріальній речі або в послузі; в certum або в incertum. Поряд із головним об'єктом, в окремих випадках боржник може бути зобов'язаний надати ще й додаткові: природні - такі, як приріст, прирощення, плоди об'єкта, який слід передати; або ж юридичного характеру - такі, як проценти (usurare) з капіталом (sors) Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д. В. Дождева. - М.: Издательство БЕК, 2000. - (400 с.). - С. 211-212..

Заслуговує на увагу сформована римським правом категорія аномальних видів зобов'язань, для яких характерні відхилення в одному із визначальних (формуючих) елементів зобов'язального відношення. Вони можуть мати місце в суб'єктах, в об'єктів або в самих зобов'язальних зв'язках.

Відхилення, пов'язані з об'єктом зобов'язання, римське право пов'язувало з наявністю альтернативних та факультативних зобов'язань. Зокрема, альтернативне зобов'язання передбачало зазначення в зобов'язанні на альтернативній основі двох речей або більше, так що всі вони виявляться рівною мірою належними передачі, однак боржник звільняється від зобов'язання, якщо надається лише одна з речей Санфилиппо Ч. Вказ. пр. - С. 236-237..

Приватне право Стародавнього Риму не передбачало категорій особистих немайнових прав як об'єктів цивільних прав, зокрема, права на життя, на охорону здоров'я тощо. Однак римська ідея аномального зобов'язання продовжує існувати в сучасних правопорядках у вигляді переліку видів аномальних зобов'язань, до якого входять як сформовані ще за часів римського права, так і невідомі йому, сформовані в більші пізні історичні періоди правові конструкції, до яких може бути віднесено зобов'язання з наданням медичних послуг (медичної допомоги), аномальність кого значною мірою зумовлена складною (дворівневою) структурою об'єкта правовідносин - медична послуга і здоров'я пацієнта.

Розуміння зобов'язання з надання медичної послуги (медичної допомоги) як зобов'язання з відхиленнями від правила (аномального зобов'язання) зумовлене існуючими в сучасній доктрині права підходами щодо поняття об'єкта правовідносин.

У сучасній цивілістичній доктрині обгрунтовано різні підходи щодо поняття об'єкта правовідносин, що значною мірою викликано розмаїттям та особливостями об'єктів цивільних прав.

Окремі науковці до об'єкта правовідносин відносять як речі (матеріальні блага), так і дії їх учасників, інші - лише дії (поведінку) зобов'язаної особи, треті - речі та права. У сучасній юридичній літературі висловлена також думка, що об'єктом цивільних правовідносин буде правовий режим деякого визначеного майна (речі, дії, грошей, цінних паперів тощо).

Така складова цивільних правовідносин як поведінка їх учасників завжди направлена на матеріальні або духовні блага, за рахунок яких вони задовольняють свої потреби. Тому матеріальні і духовні блага, заради яких суб'єкти вступають у цивільні правовідносини варто розглядати об'єктом відповідних правовідносин.

При цьому зазвичай об'єктом цивільних правовідносин вважається або матеріальне або нематеріальне благо; їх поєднання зазвичай не допускається.

За своїм характером відносини з надання медичної допомоги і медичних послуг є цивільно-правовими, об'єктом цих відносин фактично виступає здоров'я пацієнта, оскільки на це благо визначально спрямовані дії суб'єктів зазначених правовідносин.

Разом з тим цивілістична наука прямо не визнає зазначеного підходу щодо розуміння здоров'я як атипового (аномального) об'єкту правовідносин і розглядає здоров'я предметом правовідносин.

Аналіз співвідношення предмету та об'єкту такого правовідношення дає підстави розглядати здоров'я та медичну послугу/медичну послугу якщо не рівнопорядковими категоріями, то в усякому разі фактичним об'єктом такого правовідношення. При цьому здоров'я має ознаки особистого немайнового невідчужуваного блага фізичної особи. Здоров'я є фактичним об'єктом правовідносин з надання медичної допомоги/медичних послуг, зумовлює особливості медичної допомоги/медичних послуг, які становлять юридичний об'єкт зазначених правовідносин.

Дії з надання медичної допомоги (медичних послуг) завжди прямо чи опосередковано пов'язані із впливом на організм людини, зокрема, на такі особисті немайнові блага як життя та здоров'я. З огляду на це, справедливо звертається увага на те, що будь-яка цілеспрямована дія на організм людини в межах професійної медичної діяльності допускає або припускає завдання шкоди стану здоров'я. Це пояснюється тим, що в такого роду відносинах завжди наявний професійний ризик.

Складність формулювання уніфікованого поняття об'єкту правовідносин із надання медичної допомоги (медичних послуг) зумовлене неоднозначністю доктринального розуміння категорії «здоров'я» юридичною і медичною наукою.

Формулювання юридичною наукою єдиного поняття відповідного правового явища, сприятиме однаковому його розумінню і застосуванню в правозастосовній практиці. Наведене свідчить про значимість вироблення науково обґрунтованого зазначеного поняття.

Термін «здоров'я» може розглядатися у загально-соціальному розумінні, як певний об'єкт нематеріального світу, що вносить об'єктивний психологічний характер, і є таким, що існує поза межами правового впливу.

Тому в найбільш загальному розумінні «здоров'я людини» визначається, як природній стан організму, що характеризується його повною рівновагою із біосферою та відсутністю будь яких виражених хворобливих змін.

Поряд із загально-соціальним розумінням, поняття «здоров'я» розглядається в спеціально-правовому значенні, згідно з яким здоров'я виступає як об'єкт відповідних правовідносин. Здоров'я як правова категорія являє собою певну соціальну цінність, яка попри загальний характер, має конкретну юридичну природу, яка визначає його місце в системі права.

У свою чергу, аналіз поняття здоров'я як правової категорії дає можливість визначити його спеціально-галузеву, а саме цивільно-правову, належність до кола особистих немайнових благ, що робить зазначену категорію такою, що набуває ознак юридичної небайдужості.

У цьому контексті важливе значення має врахування багаторівневості визначень «здоров'я» в законодавчо закріпленому понятті цієї категорії, сформульованому як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Відповідно до Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (Статут ВООЗ) «здоров'я» - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів (ч. 2 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я») (Основи законодавства). У ст. 201 Цивільного кодексу України здоров'я закріплено як особисте немайнове благо фізичної особи, які охороняються цивільним законодавством, але без розкриття його змісту. Зазначені положення цивільного кодексу містять законодавче закріплення права на охорону здоров'я.

Аналіз поняття «здоров'я», передбаченого Статутом ВООЗ й Основами законодавства, дає можливість виявити основні його вади законодавчого формулювання. Визначення надається через поняття «благополуччя», а саме через фізичне, душевне і соціальне благополуччя. Однак не враховується та обставина, що за своєю природою «здоров 'я» є категорією динамічною, якій властиві фізіологічні та патологічні зміни. Тому динаміка тих чи інших ознак загального поняття дає підстави вважати, що вони можуть призвести до порушення поняття «благополуччя», як основоположної складової. При цьому відсутність благополуччя свідчить і про відсутність самого здоров 'я як блага. здоров'я охорона медичний послуга законодавство

В іншому випадку соціальне благополуччя не може слугувати критерієм стану здоров'я, оскільки це, перш за все, суспільний статус особи. Таке закріплення має абсолютний характер і саме за цим критерієм формується межа ідеального здоров'я, до якого кожен повинен прагнути, адже це є еталоном. Такий підхід відображає сутнісну характеристику здоров'я у вигляді конкретного стану організму людини, що характеризується сукупністю індивідуальних фізіологічних і психологічних ознак. При чому абсолютно повне фізичне і психічне здоров'я - це явище доволі рідкісне, тому що організм людини перебуває під постійними зовнішніми впливами, які так чи інакше на впливають на стан здоров'я.

Законодавчо закріплене поняття «здоров'я» відображає в дійсності ідеальний стан здоров'я, який є недосяжним для сучасного рівня науки. Тому таке розуміння здоров'я можна вважати як стан абсолютного здоров'я, до якого повинна прагнути кожна людина.

Здоров'я не може бути стабільним під впливом оточуючого середовища, тому поняття «здорова людина» краще замінити поняттям «практично здорова людина», оскільки не можна цілковито виключати в організмі людини наявність хворобливих початків. Як правило, здоров 'я визначається як правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне і психічне благополуччя, причому не варто забувати, що стан здоров'я змінюється з часом, воно не є постійним. У цілому в медицині виділяють стан між здоров'ям і хворобою, і до нього відносять перенапруження захисних механізмів організму, перевтому, адаптація до умов, що змінилися. Ці ознаки, мабуть не варто виділяти на законодавчому рівні, однак про них не варто забувати.

У свою чергу, існує так званий коефіцієнт резерву, тобто хвороба певним чином сумісна із здоров'ям: часто це не сама хвороба, а нестача здоров'я. Дефіцит здоров'я може бути також пов'язаний з так званими донозологічними змінами в організмі, що є передпаталогічним станом, станом неповного здоров'я, який втілюється в непевності у самопочутті: не має ні хвороби, але немає і повного здоров'я.

Отже, здоров'я - це категорія динамічна, якій властиві фізіологічні та патологічні зміни. Звідси випливає сучасне тлумачення здоров'я як категорії суспільного та індивідуального характеру, важливою рисою цього поняття є здоров'я як кожного окремо, так і суспільне здоров'я.

У цьому зв'язку заслуговує на увагу позиція А. М. Савицької, яка розглядає медичні послуги, послуги з лікування об'єктом правовідносин, які існують між хворим і лікувальною установою. Ці послуги відносяться до категорії нематеріальних благ Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. - Л.: Вища школа, 1982. - (196 с.) - С. 44-45..

При цьому Р. А. Майданик небезпідставно зауважує, що медичні послуги помітно вирізняються серед інших цивільно-правових послуг суто майнового характеру своїм предметом: впливом на найбільш цінні немайнові блага - життя і здоров'я людини.

Аналіз зазначених вище позицій щодо медичних послуг, дає підстави співвідносити категорії «медична послуга» і «здоров'я» як «об'єкт правовідносин» («медична послуга») та його предмет («здоров'я людини»). Ускладнює формування єдиного підходу в застосуванні зазначених правових категорій той фак, що на законодавому рівні поняття «медична послуга» не вживається. Так, Основи законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи) оперують такими термінами, як «медична допомога», «медичне обслуговування», «домедична допомога». Тому не бажано самостійно вживати термін «медична послуга» без узгодження з категорією «послуга», адже цей термін власне випливає із загально-цивільного поняття послуги, яке й має зумовлювати поняття послуги при наданні медичної допомоги.

Правова категорія «здоров'я» тісно пов'язана з поняттям «охорона здоров'я». У цьому зв'язку в юридичній літературі заслуговує на увагу визнання здоров'я об'єктом охорони, а її засобами - медичної допомоги й інших заходів політичного, економічного, правового, соціального, культурного, наукового, медичного, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характеру. Охорона здоров'я спрямована на збереження і зміцнення фізичного й психічного здоров'я кожної людини, підтримання її довголітнього активного життя.

Право на охорону здоров'я являє собою природне право людини, що закріплене в законодавстві та дає кожній людині можливість використовувати усі дозволені засоби задля збереження, розвитку, зміцнення та відновлення у разі порушення стану свого організму, не обмежуючи при цьому права інших осіб, таке право гарантується державою Майданик Р. Питання цивільно-правової відповідальності за договором про надання медичних послуг // Право України. - 2011. - № 11-12. - (С. 82-90). - С. 91..

Проведений аналіз дає підстави для визначення поняття здоров'я у юридичному розумінні як особистого немайнового невідчужуваного блага фізичної особи, що належить кожній життєздатній особі від народження, є фактичним об'єктом правовідносин із надання медичної допомоги/медичних послуг, зумовлює особливості медичної допомоги/медичних послуг як юридичного об'єкту зазначених правовідносин, проявляється у двох його видах - фізичному та психічному здоров'ї, що виражається у відсутності патології, і забезпечує нормальне функціонування організму людини. Здоров'я є особистим нематеріальним благом людини і найвищою соціальною цінністю, що перебуває під охороною держави.

Зобов'язання з надання медичної послуги (медичної допомоги) Майданик Р. А. Права людини в сфері охорони здоров'я: практикум. - К.: Алерта, 2013. - С. 40.

92 являє собою аномальний вид зобов'язань з наданням медичних послуг (медичної допомоги), аномальність якого значною мірою зумовлена складною (дворівневою) структурою об'єкта правовідносин - медична послуга і здоров'я пацієнта, що впливає на особливості виконання, зміну, припинення та відповідальність за його невиконання чи неналежне виконання.

Размещено на Allbest.ru