Про реформу фінансування системи охорони здоров’я в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про реформу фінансування системи охорони здоров'я в Україні

Зозуля Д.В., аспірант кафедри фінансового права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Стаття присвячена питанням фінансування галузі охорони здоров'я в Україні. Особлива увага приділяється аналізу положень Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я. Досліджуються особливості фінансування різних видів медичної допомоги в нашій державі. Розглядаються перспективи зміни принципів фінансування медичної допомоги.

Нині особливо гостро стоїть питання з фінансуванням охорони здоров'я, медичної сфери, оскільки воно майже цілком залежить від коштів державного бюджету України. Загальний обсяг витрат на охорону здоров'я в Україні - пацієнтів і держави разом - відповідає середньому показнику в багатьох країнах Європи. Однак багато років медичне обслуговування залишалось безоплатним тільки на папері.

Із 2017 р. особливу увагу привертають програми державних гарантій медичного обслуговування населення. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 р., програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує коштом державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку із хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами. Запровадження таких програм для України стало введенням нової моделі фінансування, за якої пацієнт перебуває в центрі уваги, що дозволяє чітко визначити ролі та зобов'язання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та керівництва медичних закладів. Завдяки таким щорічним програмам визначається обсяг медичних послуг і лікарських засобів, які гарантуються населенню й оплачуються з державного бюджету на основі єдиних тарифів.

Акцентується увага на тому, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом коштом державного бюджету України за надання громадянам необхідних медичних послуг і медикаментів, передбачених програмою медичних гарантій. І це є значним досягненням медичної реформи.

Зроблено висновок про те, що сьогодні створено і запроваджено різні інструменти для поліпшення процесу фінансування сфери охорони здоров'я. Реальні результати вже помітні, проте наслідки реформи проявлять себе із 2020 р., адже реформа фінансування системи охорони здоров'я, оголошена у 2016 р., має завершитися у 2020 р.

Ключові слова: фінансові гарантії, медична допомога, фінансування, охорона здоров'я, пацієнт, держава.

About the reform of financing of the healthcare system in Ukraine

The article is devoted to issues of financing the healthcare sector in Ukraine. Particular attention is paid to the analysis of the provisions of the Healthcare Financing Reform Concept. The features of financing various types of medical care in our state are investigated. The prospects of changing the principles of financing medical care are considered.

It is proved that nowadays the issue of financing health care, medical sphere is especially acute, since it is almost entirely dependent on the State Budget of Ukraine. The total cost of healthcare in Ukraine - patients and the state together - is in line with the average in many European countries. However, many years of medical care remained free on paper only.

Since 2017, special attention has been paid to programs of state guarantees for public health services. Thus, according to Article 2 of the Law of Ukraine “On State Financial Guarantees of Public Health Services” of October 19, 2017, the State Guarantee Program for Public Health Services (Medical Guarantee Program) is a program that determines the list and volume of medical services (including medical devices) and medicinal products, complete payment for the provision of which patients is guaranteed by the state at the expense of the State Budget of Ukraine in accordance with the tariff, for the prevention, diagnosis, treatment and rehabilitation of diseases, injuries, poisonings and pathological conditions and as well as in connection with pregnancy and childbirth. The introduction of such programs for Ukraine has been the introduction of a new funding model in which the patient is in the spotlight, which clearly defines the roles and responsibilities of public authorities, local governments and health care institutions. Such annual programs determine the volume of medical services and medicines that are guaranteed to the public and paid from the state budget on the basis of uniform tariffs.

The state guarantees full payment in accordance with the tariff at the expense of the State Budget of Ukraine for providing citizens with the necessary medical services and medicines stipulated by the program of medical guarantees. And this is a major achievement of medical reform.

In summary, various tools have been created and implemented to improve the healthcare financing process. The real results are already noticeable, but the effects of the reform will manifest themselves in 2020, as the health care financing reform announced in 2016 is expected to end in 2020. This is when the inefficient spending of budget funds is expected to cease, when a complete transition will take place from the principle of “money goes to infrastructure” to the principle “money goes to patient”.

Key words: financial guarantees, medical care, financing, healthcare, patient, state.

Актуальність теми дослідження

Нині особливо гостро стоїть питання з фінансуванням охорони здоров'я, медичної сфери, оскільки воно майже цілком залежить від коштів державного бюджету України. Загальний обсяг витрат на охорону здоров'я в Україні - пацієнтів і держави разом - відповідає середньому показнику в багатьох країнах Європи. Однак багато років медичне обслуговування залишалось безоплатним тільки на папері. Більшість українців «дякують» за лікування - сплачують в кишеню лікареві чи у вигляді так званого «благодійного внеску» (насправді - обов'язкового). Крім того, кошти, що є в системі, використовуються неефективно. Попри те, що українці роблять внесок на медицину щороку в розмірі приблизно 3-х млрд грн через податки, 640 тис. українських сімей зазнають фінансового краху внаслідок хвороби, оскільки мусять самостійно оплачувати дороговартісне лікування [1].

Мета статті полягає у висвітленні питань фінансування галузі охорони здоров'я в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У контексті нашого дослідження варто зазначити напрацювання таких учених, як: З. Гладун, О. Солдатенко, Л. Самілик, С. Стеценко, Н. Шевчук та ін. Проте в Україні майже зовсім відсутні наукові праці, де були б розкриті проблеми правового регулювання фінансування системи охорони здоров'я.

Виклад основного матеріалу

З метою виправлення ситуації з фінансування сфери охорони здоров'я Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров'я [2].

Із 2017 р. особливу увагу привертають програми державних гарантій медичного обслуговування населення. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 р., програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку із хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами [4]. Запровадження таких програм для України стало введенням нової моделі фінансування, за якої пацієнт перебуває в центрі уваги, що дозволяє чітко визначити ролі та зобов'язання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та керівництва медичних закладів. Завдяки таким щорічним програмам визначається обсяг медичних послуг і лікарських засобів, які гарантуються населенню й оплачуються з державного бюджету на основі єдиних тарифів.

Згідно зі ст. 3 цього Закону, держава гарантує повну оплату за тарифом коштом державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Водночас бюджетним коштом окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров'я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов'язаної із проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Права та гарантії у сфері охорони здоров'я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені іншими законами України для визначених категорій осіб, фінансуються за окремими програмами коштом державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством. Додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів можуть встановлюватися законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров'я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці медичних працівників (програми «місцевих стимулів»), а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров'я та інші програми в охороні здоров'я.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 р., у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за державним коштом необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних із наданням: екстреної медичної допомоги. У 2019 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 383-р. схвалена Концепція розвитку системи екстреної медичної допомоги [5].

Реалізація реформи системи екстреної медичної допомоги передбачена за такими напрямами: забезпечення ефективної першої допомоги на місці події особами, що не мають медичної освіти; удосконалення догоспітальної категоризації викликів екстреної медичної допомоги; нова модель розподілу посадових обов'язків у системі екстреної медичної допомоги та зміни в підготовці та перевірці кваліфікації фахівців; управління якістю послуг екстреної медичної допомоги; нові підходи до організації екстреної медичної допомоги на госпітальному етапі в разі перебування людини в невідкладному стані; реагування на надзвичайні ситуації; профілактика невідкладних станів.

Реалізація Концепції здійснюється протягом 2019-2023 рр. двома етапами: перший етап - 2019-2020 рр., другий етап - 2021-2023 рр. Фінансування заходів із реалізації Концепції здійснюватиметься з державного та місцевих бюджетів у межах передбачених асигнувань на відповідний рік, інших джерел, не заборонених законодавством, а також завдяки міжнародній технічній та фінансовій допомозі; первинної медичної допомоги. Зазначимо, що реформа в цій сфері набуває значних обертів у 2018 р., коли вирішили питання із сімейними лікарями-терапевтами. Тоді ж зазнало змін фінансування закладів первинної медичної допомоги, а також створено Національну службу здоров'я - центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

У 2018 р. упроваджено бюджетну програму «Надання первинної медичної допомоги населенню» (код 2308020). Мета цієї бюджетної програми - забезпечення всіх громадян комплексною первинною медичною допомогою, що включає проведення діагностики, лікування найбільш поширених хвороб, направлення відповідно до медичних показань до спеціалізованої медичної допомоги, а також забезпечення громадян довготривалою медичною та профілактичною підтримкою, побудованою, виходячи радше з індивідуальних потреб людини, ніж із потреб лікування окремої хвороби, а також підготовка юридичних осіб - суб'єктів надання первинної медичної допомоги - до переходу на фінансування за методом капітації [6, с. 36].

Тобто 2018 р. є перехідним роком, у якому в межах країни зберігаються дві форми фінансування первинної медичної допомоги: 1) за рахунок медичної субвенції; 2) за капітаційною ставкою (норматив на одного громадянина, приписаного до відповідного постачальника допомоги - конкретного лікаря загальної практики - сімейного лікаря), яка запроваджується з 1 липня 2018 р. Водночас медичні заклади первинної медичної допомоги зможуть переходити на нову систему фінансування тільки одночасно в рамках одного місцевого бюджету (районом, містом або об'єднаною територіальною громадою). Це зумовлено тим, що субвенція перераховується на місцевий бюджет, отже, може бути замінена цілком для цього бюджету, а не окремого закладу [6, с. 36-37].

Порядок реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2019 р. затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1117 [7]. За цим Порядком пацієнтів розподілено за двома списками: зелений список (перелік пацієнтів, які встановленим Міністерством охорони здоров'я України порядком подали відповідному надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (декларації), станом на 1 число відповідного місяця згідно з даними електронної системи охорони здоров'я); червоний список (неперсоніфікована умовна кількість пацієнтів комунального закладу охорони здоров'я, розрахована відповідно до п. 11 цього Порядку).

Тарифи за надання медичних послуг, пов'язаних із первинною медичною допомогою, встановлюються як капітаційна ставка за обслуговування одного пацієнта протягом календарного року та становлять: за одного пацієнта, включеного до зеленого списку, - 370 грн на рік; за одного пацієнта, включеного до червоного списку (для комунальних закладів охорони здоров'я до 31 березня 2019 р. включно), - 120 грн на рік. Окрім цього, до тарифу на медичне обслуговування одного пацієнта, включеного до зеленого списку, застосовуються (шляхом множення) додаткові коригувальні коефіцієнти залежно від вікової групи пацієнта;

1) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Процес впорядкування мережі закладів, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу шляхом: утворення госпітальних округів, які об'єднують постачальників вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги всіх рівнів; розроблення перспективних планів розвитку мережі стаціонарних закладів у межах госпітальних округів на основі локальних протоколів медичної допомоги та маршрутів пацієнтів, а також визначення перспективних закладів охорони здоров'я, потужності яких потребують розвитку; запровадження програми підтримки перспективних закладів охорони здоров'я, а також процесу перепрофілювання інших закладів охорони здоров'я у межах госпітальних округів за рішенням відповідних громад. Вторинна (спеціалізована) допомога на етапі впровадження реформи фінансується шляхом поступового переходу на укладення договорів з єдиним національним замовником медичних послуг у межах державного гарантованого пакета медичної допомоги за принципом оплати за пролікований випадок за методом розподілу на діагностично-споріднені групи. Фінансування медичної допомоги на етапі інтеграції (2020 р.) здійснюватиметься в межах державного гарантованого пакета медичної допомоги через єдиного національного замовника медичних послуг для постачальників медичних послуг усіх рівнів. Будуть використовуватися такі методи оплати медичних послуг: для вторинної (спеціалізованої) - оплата за пролікований випадок із використанням методу розподілу на діагностично-споріднені групи [2];

2) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Третинна (високоспеціалізована) допомога на етапі впровадження реформи фінансування системи охорони здоров'я (2018-2019 рр.) фінансується шляхом поступового переходу на укладення договорів з єдиним національним замовником медичних послуг у межах державного гарантованого пакета медичної допомоги за принципом оплати за пролікований випадок за методом розподілу на діагностично-споріднені групи. Фінансування медичної допомоги на етапі інтеграції (2020 р.) здійснюватиметься аналогічно тому, як фінансуватиметься вторинна (спеціалізована) медична допомога - тобто оплата за пролікований випадок із використанням методу розподілу на діа- гностично-споріднені групи [2];

3) паліативної медичної допомоги. Взагалі, паліативна допомога - це підхід, що покращує якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які стоять перед проблемами, пов'язаними із хворобою, що загрожує життю, через запобігання і полегшення страждань шляхом ранньої ідентифікації та бездоганної оцінки, лікування болю й інших проблем, фізичних, психосоціальних і духовних. Паліативна допомога: забезпечує полегшення болю й інших неприємних симптомів; є життєствердною та вважає смерть нормальним природним процесом; не має наміру ані прискорити, ані відкласти смерть; інтегрує психологічні та духовні аспекти догляду за пацієнтами; пропонує систему, яка допомагає пацієнтам якнайактивніше жити до смерті; пропонує систему підтримки, яка допомагає сім'ї впоратися із хворобою пацієнта та власним горем втрати; використовує командний підхід до задоволення потреб пацієнтів та їхніх сімей, зокрема консультування щодо втрати здоров'я, якщо це вказано; підвищує якість життя і може також позитивно вплинути на перебіг захворювання; застосовується на початку хвороби, у поєднанні з іншими методами лікування, призначеними для продовження життя, як-от хіміотерапія або променева терапія, а також включає в себе дослідження, необхідні для кращого розуміння та лікування складних клінічних ускладнень [8]. Команди фахівців із паліативної допомоги мають на меті підвищити якість життя, полегшити симптоми та страждання, спричинені серйозними хворобами, як-от: злоякісні новоутворення; хронічна серцева недостатність; хронічні обструктивні захворювання легень (далі - ХОЗЛ); хвороби нирок; діабет; хвороби Альцгеймера та Паркінсона; багато інших. Паліативна допомога полегшує, зокрема, такі симптоми, від яких страждає пацієнт: біль (гострий та хронічний); депресію; задишку, проблеми з диханням; втому; закрепи, нудоту, втрату апетиту; безсоння, тривожність; інші симптоми, від яких страждає пацієнт [9]. З метою визначення заходів із надання паліативної допомоги, фінансування заходів із паліативної допомоги та догляду, а також забезпечення максимально можливої якості життя осіб, які потребують паліативної допомоги, і членів їхніх родин на місцях затверджуються програми розвитку паліативної допомоги;

4) медичної реабілітації. Тут існує чимало проблем, оскільки фінансування потребують спеціалізовані заклади, лікувально-оздоровчі санаторії, які надають комплекс послуг. Окрім цього, необхідно впорядкувати витрати з Фондів соціального страхування особам, які потребують реабілітації;

5) медичної допомоги дітям до 16 років. До питання фінансування такої допомоги потрібно підходити комплексно, ураховуючи попередні напрями фінансування;

6) медичної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 р. [3], за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по вагітності та пологах. За ст. ст. 25 і 26 цього ж Закон,у допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Така допомога виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Також допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців із дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період із дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

фінансування медичний здоров'я

Висновки

Отже, як бачимо, сьогодні створено і запроваджено різні інструменти для поліпшення процесу фінансування сфери охорони здоров'я. Реальні результати вже помітні, проте наслідки реформи проявлять себе із 2020 р., адже реформа фінансування системи охорони здоров'я, оголошена у 2016 р., має завершитися у 2020 р. Саме тоді очікується припинення неефективного витрачання бюджетних коштів, тобто відбудеться повний перехід від принципу «гроші ходять за інфраструктурою» до принципу «гроші ходять за пацієнтом».

Список використаних джерел

1. Охорона здоров'я. Матеріали Офісу реформ.

2. Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1013-р. Офіційний вісник України. 2017. № 2. С. 175. Ст. 50.

3. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 23 вересня 1999 р. Відомості Верховної Ради України. 1999. № № 46-47. Ст. 403.

4. Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення: Закон України від 19 жовтня 2017 р. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 5. Ст. 31.

5. Про схвалення Концепції розвитку системи екстреної медичної допомоги: розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 383-р. Офіційний вісник України. 2019. № 47. С. 136. Ст. 1621.

6. Як організувати систему надання первинної медичної допомоги на місцевому рівні. Операційне керівництво / Д. Баценко та ін. Міністерство охорони здоров'я України, Проєкт USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії», ТОВ «Агентство «Україна»». Київ, 2018. 368 с.

7. Про затвердження Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2019 р. : постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1117. Офіційний вісник України. 2019. № 9. С. 23. Ст. 305.

8. World Heals Organization: Definition of Palliative Care.

9. Паліативна допомога - що це таке?

Размещено на Allbest.ru