Основи формування здорового способу життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

План

Загальна характеристика поняття “здоров'я”

Здоровий спосіб життя та його компоненти

Формування мотивації та звички до систематичної рухової активності

Література

1. Загальна характеристика поняття “здоров'я”

Проблеми, які пов'язані зі здоров'ям, найбільш поширені, їх торкаються автори різних областей знань. Загальноприйнятою і широко розповсюдженою є думка про те, що здоров'я людини - це компетенція виключно органів охорони здоров'я, тому це нібито прерогатива комплексу медичних наук. Значною мірою це так. Однак, відомо, що медичні науки переважно вивчають хвороби і засоби боротьби з ними. Багато інших наук, у тому числі соц. науки, пов'язані з фізичною культурою, які торкаються проблем зміцнення здоров'я людей різного віку, вивчають проблеми, спрямовані на формування здорового способу життя, розширення морфологічних і функціональних можливостей організму людини.

Встановлено фактори впливу на стан здоров'я і фізичний розвиток новонародженого: здоров'я фізичний розвиток руховий

- навколишнє середовище;

- спадковість та здоров'я батьків;

- особливості протікання вагітності та пологів матері;

- дотримання принципів ЗСЖ батьками

- матеріально-побутові умови;

- рівень освіти батьків;

- характер харчування і праці, медобслуговування та місце проживання матері.

Стан здоров'я розрізняють, як:

1) здоров'я населення

2) здоров'я однієї особи.

Здоров'я населення більшістю дослідників розглядається як поняття статистичне, яке достатньо достовірно характеризується комплексом демографічних показників - народжуваністю, дитячою смертністю, РФР, захворюваністю, середньою тривалістю життя, соціально-економічними, екологічними факторами. Разом з тим, враховується, що демографічні показники знаходяться у відповідній залежності від умов існування спільноти, характерних особливостей середовища, забезпечення харчуванням, одягом, житлом, від функціонування органів охорони здоров'я та органів державного управління.

Поняття “здоров'я” однієї особи тлумачать по різному, оскільки кілька сот визначень цього поняття, тому що занадто широкі особисті розбіжності у показниках життєдіяльності, а також різноманітні зовнішні фактори, які впливають на здоров'я людини. Значна частина авторів це поняття пов'язує з такими поняттями як “абсолютне здоров'я”, “практичне здоров'я”, “норма”.

“Абсолютне здоров'я” розглядається як ідеальне, що є точкою відліку. Проте така модель абстрактна, на практиці вона не може бути використана.

“Практичне здоров'я” пов'язується з “нормою”. Тобто, визначення “норми” дасть змогу вирахувати усі відхилення і визначити рівень патологічних відхилень. Саму “норму” точно визначити неможливо, оскільки “норма” непостійна. Н-д, біоритми протягом доби змінюються суттєво, кількість тромбоцитів і лейкоцитів настільки змінюється, що навіть маскує наявність патології; суттєво впливають сезонні, метеорологічні, екологічні й соц..-економічні фактори. У наш час поняття “норма” уточнюється.

Незважаючи на те, що здоров'я - це протилежний стан хвороби, воно не має чітких меж. Тому виникло поняття “практично здорова людина”, у якої відхилення від середніх показників не позначаються на самопочутті.

Згідно ВООЗ “здоров'я” - це стан повноцінного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя при відсутності захворювань або фізичних дефектів. Існує тисячі захворювань, а здоров'я одне.

Стан здоров'я людини залежить від наступних чинників:

Спосіб життя - 50%.

Спадковість - 20%.

Середовище - 20%.

Рівень охорони здоров'я - 10%.

2. Здоровий спосіб життя та його компоненти

Під здоровим способом життя (ЗСЖ) розуміють такі форми і способи повсякденної життєдіяльності, які спрямовані на зміцнення здоров'я.

Компоненти ЗСЖ:

особиста гігієна;

режим праці й відпочинку;

фізична (рухова) активність.

відмова від шкідливих звичок;

У наш час значна увага приділяється корисним і шкідливим звичкам. Перші сприяють формуванню позитивних рис особистості, зміцненню здоров'я. Н-д, щоденне виконання ранкової зарядки, купання, обтирання снігом або обливання холодною водою, дотримання розпорядку дня. Шкідливі звички - навпаки - сприяють розвитку небажаних схильностей, негативно впливають на здоров'я. Н-д, вживання алкоголю, наркотиків, куріння.

Діти батьків-алкоголіків і діти, зачаті у нетверезому стані, мають підвищену пологову смертність і захворюваність, зокрема повільніше розвиваються фізично і психічно, пізніше починають говорити, ходити, у них часто спостерігається розумова неповноцінність, епілепсія, глухота, німота.

Куріння - це шкідлива звичка, яка призводить до виснаження нервових клітин, зниження життєдіяльності. Куріння негативно впливає на жіночий організм: збільшується ризик викиднів, передчасних пологів, ускладнюється вагітність через дефекти плаценти. Доведено: від батьків, які палять народжувалися у 34% діти зі зменшеною масою тіла; 46,7% - з різким відставанням у рості і лише 8,2% з нормальним фізичним розвитком. Отож спосіб життя батьків значно впливає на здоров'я майбутньої дитини.

“Пасивне куріння” - це примусове вживання продуктів куріння у забруднених димом приміщеннях. Боротьба з курінням повинна бути складовою частиною заг. виховного процесу і проводитися паралельно з комплексом заходів з фізичного, естетичного та морального виховання. В Україні прийнято закон про заборону куріння у громадських місцях.

Наркоманія (грец. Narcotikos - оцепеніння, оніміння, манія, божевілля) - це хворобливий потяг до вживання наркотичних речовин.

22.10.2008 року прийнято зміни до Закону України «Щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей» у відповідності до Закону України "Про охорону дитинства", Сімейного кодексу та Кримінального Кодексу України. Ними встановлено відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та відповідальність за схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (від 5р. позбавлення волі)

Для формування ЗСЖ потрібно:

- по-перше, щоб уроки ФК в школі носили освітній характер, тобто допомагали школярам оцінювати стан свого фіз. розвитку, вплив різних фіз. вправ на розвиток рухових якостей та поліпшення стану здоров'я. Крім того, кожен урок має бути інструктивної спрямованості - прищеплювати дітям навички самостійних занять фізичними вправами в домашніх умовах;

- по-друге, щоб батьки займалися ФВ своїх дітей і приділяли достатньо уваги їх руховому режиму;

-по-третє, необхідно налагодити співпрацю сім'ї та школи в сучасних умовах, оскільки вона дозволить збільшити РА дітей в режимі школи та у вільний від навчання час, знизити захворюваність та покращити стан здоров'я школярів, а також прищепити їм навички до систематичних занять фіз. вправами.

3. Формування у школярів мотивації та звички до систематичної рухової активності (РА)

Мотивація займає провідне місце в структурі особистості і є одним з основних понять, що використовується в поясненні рушійних сил поведінки. Мотивація - це спонукання до дії.

У формуванні мотивів значну роль відіграють потреби. Потреба - це фізіологічнє або психологічнє відчуття нестачі чогось важливого для людини. Більшість фахівців теорії управління погоджуються, що потреби можна класифікувати на первинні та вторинні.

Первинні потреби є за своєю природою фізіологічними і, як правило, вродженими (потреба їсти, дихати, рухатися, відпочивати, спати, ін.)

Вторинні потреби за своєю природою психологічні (потреба успіху, поваги, влади, ін.).

Активна участь і залучення дітей до фізкультурно-оздоровчій діяльності відбуваються тільки після того, як сформована потреба у руховій активності.

Потребою називають такий стан особистості, який здійснює регулювання її поведінки, визначає напрям мислення, почуттів, волі. Усвідомлення потреби - одне з центральних завдань формування особистості. Розуміння особою потреби перетворює її в зацікавленість (інтерес), який викликає бажання діяти, формує мотив поведінки.

Одним із суттєвих компонентів мотивації у оздоровчих заняттях виступає стимул, який часто буває безпосередньою причиною діяльності. До дієвих стимулів можна віднести: приклад друзів, батьків, можливість вибору виду занять, їх емоційне забарвлення, майстерність викладача (інструктора), ін.

Якщо дитина відчуває потребу займатися, активно мотивована до систематичної РА, є постійним учасником організованих або самостійних занять, у неї формується звичка - це сформована дія, виконання якої, за певних обставин, стає потребою людини.

Формування у школярів звички займатися фізичними вправами відбувається в три етапи:

1) активізація інтересу до занять фізичними вправами.

Інтерес - це позитивне емоційне прагнення дитини до пізнання будь чого, причому задоволення інтересу (на відміну від цікавості) не веде до його зникнення. Інтерес може зміцнюватися, розвиватися, ставати глибшим. Інтерес є постійним каталізатором (підсилювачем) енергії людини;

2) озброєння знаннями та формування переконань у необхідності систематичних занять;

3) практичне привчання учнів щоденно самостійно займатися фізичними вправами в режимі шкільного і позашкільного дня.

Важливим є перший етап, без якого не буває наступних, тому зупинимося на ньому детальніше. Активізація інтересів школярів має вікові розбіжності.

Молодший шкільний вік - займає особливе місце у виникненні та розвитку у школярів інтересу до ФК. На цей процес впливають батьки, вчителі, засоби масової інформації, література. Багато залежить від стану ФВ в школі, ставлення до фізкультурних занять в сім'ї (потрібна стимуляція з боку батьків, особистий приклад, заохочення, створення відповідних умов, спільні заняття фіз. вправами).

"Починати вчити людину - писав В.А.Сухомлинський, - самоорганізації, вмінню, якщо це потрібно, "примусити себе" потрібно в дитинстві, у віці від 7 до 10-11 р. Якщо цей період упущений, згаяний, у подальшому неминуче виникне проблема перевиховання...".

Діти з інтересом відносяться до уроків ФК. Однак, деякі втрачають інтерес до цих занять. Вони починають шукати можливості не відвідувати уроки, не бажають займатися у спортсекціях; як правило, у вільний час не грають у рухливі ігри, оскільки фізично відстають від ровесників і не хочуть це показувати.

Варто пам'ятати, що в формуванні у молодших школярів інтересу слід керуватися тим, що інтерес необхідно привити кожному учню: і тому, хто полюбив спорт і досяг уже певних успіхів, і тому, хто відстає у фізичному. і руховому розвитку, через те не відчуває радості від занять ФК. Правильний фізичний розвиток і міцне здоров'я потрібно дати усім дітям.

Середній шкільний вік характеризується бурхливим фізичним і психічним розвитком. Ці зміни викликають у підлітка бажання бути схожим на дорослого. Однак, підлітки дуже боляче реагують на критичні зауваження батьків, вчителя ФК чи ровесників з приводу своєї зовнішності, фіз. розвитку і підготовленості. Такі переживання можуть сформувати негативне ставлення до ФК, призвести до втрати інтересу. Особливу увагу і такт варто приділяти учням, які відстають у фіз. розвитку і підготовленості (мають порушення постави, зайву масу тіла, ін.).

Важливо, щоб підлітки на власному досвіді пізнали позитивний вплив ранкової зарядки, загартування, прогулянок, розваг на свіжому повітрі на настрій, працездатність і здоров'я.

Багато підлітків захоплюються іншим предметами та видами діяльності. Таким школярам потрібно прививати інтерес до таких форм занять ФК, які б сприяли активному відпочинку.

Старший шкільний вік - це період становлення особистості. У школяра формується світогляд, він будує плани на майбутнє.

Юнаки і дівчата проявляють підвищений інтерес до свого положення в колективі. Тому ФКіС слід вміло використовувати як діючий засіб формування привабливої зовнішності. У старшокласників досить високо розвинуто критичне відношення до дорослих (вчителів, батьків), тому важливо, щоб слова вчителя чи батьків не розходилися з практичною діяльністю.

Для озброєння школярів знаннями та формування переконань необхідно зосереджувати увагу школярів різних вікових груп на таких темах:

У молодших класах: ^ руховий режим школяра;

^ значення ранкової гігієнічної гімнастики;

^ одяг та взуття для занять ФК; ^ заняття ФК в школі і вдома;

^ формування правильної постави; ^ правильне дихання;

^ активний відпочинок у позаурочний час; ^ правила загартування.

В середніх і старших класах:

^ поняття "ФК"; ^ особиста гігієна, водні процедури;

^ режим харчування; ^ значення фіз. вправ для підтримання працездатності;

^ правила самоконтролю; ^ надання першої допомоги при травмах.

При формуванні у школярів переконань великого значення набувають докази правдивості теоретичних відомостей. Тому розгляд вищенаведених тем повинен підкріплюватися наочними і переконливими прикладами, знаннями школярів з інших предметів.

Практичне привчання учнів щоденно займатися фіз. вправами триває впродовж усього періоду навчання і проводиться як в школі так і в процесі виконання домашніх завдань, самостійних занять.

У привчанні школярів до ФК особливу роль відіграють самостійні заняття у вільний час. Вони сприяють формуванню усвідомленої звички до занять.

Література

1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Львів: ВНТЛ, 1998. 332 с.

2. Горащук В. Теоретичні підходи до формування культури здоров'я школярів / В. Горащук // Безпека життєдіяльності. 2005. № 5. С. 58-61.

3. Гладощук О. Здоровий спосіб життя: виховання та контроль /О. Гладощук // Вища освіта України. 2007. № 1. с. 99.

4. Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок: інформ. зб. з життєвих навичок / авт.-упоряд. М. Бело. К.: Генеза, 2005. 77 с.

5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. Тернопіль: Навчальна книга. Богдан, 2001, 272 с.

Размещено на Allbest.ru