Дезінфекція, дезінсекція, дератизація – основні частини виробничої санітарії. GMP в гігієні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра фармації та біотехнології

Факультет гігієни та фармацевтичної санітарії

РЕФЕРАТ

На тему «Дезінфекція, дезінсекція, дератизація - основні частини виробничої санітарії. GMP в гігієні»

Виконала студентка

гр. 4-ф-22

Чичагова А.Ю.

Перевірив(ла):

Карпіщенко Л.С.

м.Дніпро 2021р.



Зміст

Вступ

Дезінфекція

Дезінсекція

Дератизація

Основні принципи GMP

Здоров'я й особиста гігієна

Первинне навчання

Наставництво

Допуск працівника до самостійної роботи

Позаплановий (екстрене) навчання

Оцінка персоналу

Звільнення працівника

Гігієнічні вимоги до планування аптек

Висновок

Список літератури



Вступ

Дезінфемкція, або знезарамжування -- комплекс заходів, спрямованих на знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (власне дезінфекція) та їхніх переносників -- комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація). Галузь медицини і, відповідно, науку, що займаються питаннями дезінфекції, називають «Дезінфектологія».

Об'єднання заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, під одним поняттям «дезінфекція» сталося давно. Головним їх спільним завданням є розрив механізму передачі збудників інфекцій на шляхах їх передачі, в яких беруть участь членистоногі та гризуни. Тому поняття «дезінфекція» охоплює три розділи: власне дезінфекцію (або знезаражування), що забезпечує усунення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, які є збудниками інфекцій, дезінсекцію, що забезпечує усунення членистоногих, які є переносниками інфекцій або збудниками інфекцій (коростяний кліщ), і дератизацію, що забезпечує усунення гризунів, які є переносниками або джерелом збудників інфекції[1]

У «Російсько-українському медичному словнику» 1920 року професора Корчак-Чепурківського максимально повно подавалася питома народна українська лексика або, в разі відсутності потрібних українських слів, терміни творилися із морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з'явилися спеціальні бюлетені, у яких були надруковані цілі низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку був вилучений і термін «знезаражування»[2], який здавна використовувався для означення дезінфекції[3]. Стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика була повністю знекровлена і майже зникла з фахового спілкування.



Дезінфекція

Дезінфекція - це сукупність способів повного, часткового або селективного знищення потенційно шкідливих (патогенних) для людини і продукції, що виготовляється, мікроорганізмів на об'єктах зовнішнього середовища. Головною ознакою, яка відрізняє дезінфекцію від антисептики, є галузь застосування: дезінфекція застосовується для селективної (вибіркової) деконтамінації об'єктів зовнішнього середовища, антисептика - покривів тіла людини. До системи заходів, спрямованих на повне видалення мікроорганізмів відноситься стерилізація, яка використовується для ін'єкційних розчинів, порошків, матеріалів первинної упаковки, допоміжних матеріалів та ін. Для дезінфекції застосовуються різні методи: 1. фізичні: прожарювання в полум'ї; вплив ультразвуку, гарячого повітря в сухожарових камерах; кип'ятіння у воді, особливо у присутності поверхнево-активних речовин (ПАР); вплив ультрафіолетового опромінення при тривалій експозиції; очищення, миття, протирання та ін.; 2. хімічні - використання розчинів хімічних речовин - дезінфектантів. Головним методом дезінфекції до теперішнього часу є хімічний, заснований на застосуванні речовин, що мають антимікробну дію.

Сучасні дезінфектанти повинні мати наступні властивості:

1. широкий спектр антимікробної дії;

2. мала токсичність і низька алергенність для людей;

3. екологічна безпека;

4. добра розчинність в воді;

5. безпека щодо об'єктів, які обробляють;

6. простота застосування і доступність;

7. тривалість терміну зберігання без втрати активності.

Сучасна класифікація дезінфікуючих та антисептичних засобів включає:

1. засоби, що містять галогени;

2. засоби, що містять кисень;

3. поверхнево-активні речовини;

4. інші групи дезінфектантів.

Хлорактивні препарати є традиційними засобами дезінфекції. Більшість хлорактивних речовин дешеві, однак до їх недоліків відносять: різкий неприємний запах, коррозійна дія, для деяких дезінфектантів характерна погана розчинність у воді, нестійкість при зберіганні. Органічні сполуки хлору: Сульфохлорантин, Хлорантоїн, Клорин (тозіхлорамід натрію - 100%, Німеччина), Комет (натрієва сіль дихлоризоціанурової кислоти - 0,5-3,0%, США), Трихлорол (тозіхлорамід натрію - 80%; активний хлор - 20,8%; натріюлаурилсульфат - 7,2%, Німеччина), Дезактин (ділорантин, Україна), Хлорамін Б, Хлорсепт (ділориоцинурат натрію, Ірландія). Неорганічні сполуки хлору: Ас, Доместос (Угорщина), Неохлор (вміст активного хлору 7-9%, Україна), Гіпостабіл (Росія).[4]

Перекис водню має такі властивості, як відсутність запаху і алергенної дії, швидке розкладання у зовнішньому середовищі на нетоксичні продукти. Разом з тим, перекис водню малостабільний, має виражену місцевоподразнювальну дію, і у порівнянні з іншими дезінфектантами має низьку бактерицидну активність. На основі перекису водню і четвертинних амонієвих сполук (ЧАС) створені активні дезінфікуючі препарати з поліпшеними фізико-хімічними властивостями: Грилен, Перамін, Пемос-1.

Дезінсекція

Дезінсекція - система заходів по знищенню членистоногих (кліщів, бліх, вошей, мух, москітів, комарів, постільних клопів, тарганів, рудих домашніх мурашок і т.д.), які є переносниками збудників інфекційних та інвазійних захворювань. Комплекс дезінсекційних заходів передбачає профілактику і знищення, перш за все, комах і здійснюється в аптеках дезінфекційними відділеннями санітарно-епідеміологічних установ або молодшим персоналом аптек.

До профілактичної дезінсекції відносять дотримання правил особистої гігієни та санітарно-технічних правил. В аптечних закладах одним з основних профілактичних заходів є встановлення на віконних фрамугах та кватирках змінних металевих або пластмасових сіток з розміром отвору не більше 2х2 мм. З метою знищення членистоногих використовують фізичні, механічні та хімічні методи. До фізичних агентів дезінсекції відносять гарячий сухий або 100 зволожений повітря, гарячу воду, пар. Механічними засобами дезінсекції є звичайні прийоми очищення приміщень і окремих предметів (використання пилососа, витрушування, вибивання); для вилову комах існують різні види пасток з приманками, липкий папір. Хімічний метод дезінсекції передбачає використання різних інсектицидів - синтетичних, рослинних та інших, які повинні відповідати таким вимогам:

- згубно впливати на членистоногих при мінімальному пошкодженні домашніх тварин і людей;

- у мінімальній дозі за короткий термін убивати членистоногих на всіх стадіях розвитку;

- мати значну стійкість;

- не втрачати ефективність під впливом метеорологічних факторів;

- не пошкоджувати об'єкти, на які їх наносять;

- не відлякувати членистоногих, а залучати їх;

- не мати неприємного запаху;

- мати нескладну технологію виробництва;

- бути пожежобезпечними.

До сучасних синтетичних інсектицидів відносять високотоксичні і швидкодіючі фосфорорганічні сполуки - похідні дитіофосфорної кислоти, ефіри тіофосфорної кислоти і т.п. Використовують також борну кислоту (Рибор), фтористий натрій, тіодіфеніламін і ін. Інсектициди випускають у формі порошків, аерозолів, концентрованих емульсій та олівців з різним вмістом діючої речовини.[5]

Дератизація

Дератизація - комплекс заходів, спрямованих на знищення дрібних гризунів (миші, щури), які є джерелами або переносниками інфекційних захворювань (чума, туляремія, лейшманіози, лептоспіроз та ін.) та завдають економічної шкоди у різних галузях народного господарства. Заходи боротьби з гризунами складаються з профілактичних і винищувальних.

Профілактичні заходи передбачають створення таких умов, при яких немає можливості проникнення в приміщення і розмноження гризунів: своєчасне видалення сміття і відходів, обладнання непроникних для гризунів ємностей для відходів, зберігання сировини (особливо рослинної) в ємностях, недосяжних для проникнення в них гризунів і виготовлених з матеріалів, які гризуни не можуть прогризти. Винищувальні заходи включають механічні та хімічні методи.

Суть механічного методу винищення гризунів полягає в їх виловлюванні або знищенні за допомогою тих чи інших пристосувань, які називаються знаряддями лову. Сутність хімічного методу зводиться до отруєння гризунів хімічними речовинами, спеціально відібраними для цих цілей - родентицидами. Потрапляючи у достатній кількості в кишковий тракт гризунів, родентициди викликають загибель гризунів, які підлягають знищенню. Серед родентицидів, дозволених в даний час до застосування в Україні, слід назвати гранульовані приманки Рейд проти щурів і мишей Ratrex, а також рідкий концентрат Ланірат.[6]

Санітарно-протиепідемічний режим на біотехнологічних підприємствах - це сукупність суворо регламентованих і обов'язкових для виконання правил і вимог, спрямованих на профілактику мікробної контамінації біотехнологічної продукції та попередження захворюваності працюючих.

Центральне місце в системі заходів, спрямованих на підтримку санітарнопротиепідемічного режиму посідають дезінфекція, антисептика та стерилізація. Важливе значення також мають профілактична і винищувальна дезінсекція тадератизація.

Основні гігієнічні вимоги висуваються до:

- обладнання та утримання приміщень (частота і правила прибирання

приміщень);

- правил поведінки та особистої гігієни персоналу;

- виготовлення біотехнологічної продукції;

- сировини, матеріалів та первинного пакування в умовах зберігання та

використання;

- засобів і режимів дезінфекції, засобів антисептики.

Підготовка виробничих приміщень відповідного класу чистоти передбачає вологе прибирання, дезінфекцію та ультрафіолетове опромінювання. Миючі та дезінфекційні засоби і їх концентрації в робочих розчинах, які слід використовувати для санітарної підготовки приміщень затверджуються наказами МОЗ України.

Розрізняють різні етапи підготовки виробничих приміщень; щоденну, щотижневу, щомісячну, раз на півроку та рік.

Підготовка обладнання (внутрішніх та зовнішніх його поверхонь) включає очистку, миття та дезобробку. Матеріали та інвентар для підготовки обладнання необхідно маркувати, зберігати в спеціальному приміщенні і використовувати тільки за призначенням. Після використання матеріали перуть, а інвентар миють у розчині теплої води з миючим засобом, потім прополіскують у чистій водопровідній воді, висушують в спеціально призначеному для цього місці. Перед використанням матеріали та інвентар знезаражують в розчині дезінфікуючого засобу.

Вимоги до персоналу висуваються в залежності від роботи, яку вони здійснюють, але взагалі передбачають підготовку персоналу до роботи, дотримання правил їх поведінки в умовах виробництва, підготовку одягу та обробку рук.

Працюючі, влаштовуючись на роботу, проходять медичне обстеження, а далі - періодичний медичний огляд згідно з діючими вимогами (щорічно). Сировину і матеріали необхідно зберігати приміщеннях, які ізольовані від основного виробничого процесу, з урахуванням фізико-хімічних властивостей продукції, а також виключення можливості їх змішування і забруднення. Мийні та дезінфікуючі засоби, які використовуються в зонах А і В, мають бути стерильними, а для зниження мікробіологічної контамінації в недоступних місцях може бути використана фумігація «чистих» зон. Тривале використання дезінфікуючого засобу призводить до утворення стійких штамів мікроорганізмів.

Тому рекомендують його змінювати кожні 10--14 днів або застосовувати декілька типів Якість та ефективність санітарно-протиепідемічних заходів визначаються результатами санітарно-бактеріологічного контролю

Система буде надійною і довговічною, якщо вона міцно закріпиться в голові у кожного працівника підприємства. Принципи GMP допомагають формувати необхідне корпоративнемислення. GMP - це хороший спосіб структурувати і дисциплінувати дії всіх працівників фармацевтичного підприємства.

Дана стаття продовжує серію публікацій, присвячених питанням впровадження на фармацевтичних підприємствах принципів належної виробничої практики (GMP). Всі принципи GMP умовно розділені на 12 основних принципів, кожному з яких буде присвячена окрема стаття.[7]

Основні принципи GMP

1)перший принцип

-постійне вдосконалення системи якості

2)другий принцип

-гігієна, залучення персоналу і розуміння ключових компетенцій

3)третій принцип

-належні приміщення, обладнання та інженерні системи

4)четвертий принцип

-системність і простота документації

5)п'ятий принцип

-керовані виробничі процеси

6)шостий принцип

-надійність і достовірність контролю якості

7)сьомий принцип

-взаємодія з партнерами (управління

- аутсорсинговими роботами)

8)восьмий принцип

-реакція на скарги і ефективний відкликання продукції

9)дев'ятий принцип

-постійна самооцінка діяльності

10)десятий принцип

-валідація процесів

11)одинадцятий принцип

-роль Уповноваженого Особи

12)дванадцятий принцип

-прийняття рішень на основі фактів з урахуванням

-потенційних ризиків за якістю

Кожна фармацевтична компанія повинна для себе прийняти політику щодо пошуку, підтримки компетентності, мотивації та утриманню персоналу. Для створення системи управління персоналом найбільш часто використовують як GMP так і ІСО 9001 (див. Рис. 1).

Здоров'я й особиста гігієна

Політика компанії в питаннях гігієни і здоров'я в сучасних умовах визначається за результатами оцінки ризиків. При прийомі на роботу кожен працівник, який отримує доступ в зони виробництва, контролю якості та складів повинен пройти професійне медичний огляд. В подальшому, компанія повинна забезпечити періодичний медичний огляд. Найбільш поширена періодичність такого огляду 1 раз в 6 міс. або в 12 міс. Крім планових медичних оглядів, для таких працівників необхідно забезпечити щоденний медичний контроль. Такий контроль проводиться або виробничим лікарем, або майстром. У другому випадку необхідно звернути увагу на компетентність майстра - чи знає він основні симптоми інфекційних захворювань, чи може відрізнити характерні ознаки нездужання і т.п.[8]

В одних компаніях прийнято довіряти персоналу інформування про своє самопочуття, в інших, навпаки, вхід в контрольовані зони будь-якого працівника можливий лише через кабінет лікаря. Доброю практикою є складання гігієнічного зобов'язання на етапі прийому на роботу, в якому кожен працівник знайомиться з ключовими вимогами гігієни і, підписуючи, погоджується на притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності за можливі порушення. Важливо розуміти, що дотримання гігієни не є одностороннім процесом. В умовах GMP, якщо хоча б один працівник не дотримується гігієнічні вимоги, це ставить під загрозу діяльність всього підприємства і відповідно, якщо власник не виділяє достатньо ресурсів на підтримку гігієни, вимагати від персоналу її дотримання безперспективно.[9]

Первинне навчання

Для впровадження GМP потрібні компетентні фахівці, які є носіями знань. Саме первинне навчання закладає професійна свідомість персоналу. Від того, яким чином будуть роз'яснені ключові принципи GMP, від того, наскільки коректно і доступно працівника навчать його наступним функціям, залежить якість його роботи в подальшому. Другий розділ GMP «Персонал» декларує наступний принцип: «Все працівники повинні знати принципи GMP, які до сфери їх діяльності, і в повному обсязі проходити первинне і повторне навчання, в тому числі правилами особистої гігієни». Незважаючи на простоту, на практиці саме цей принцип часто реалізується з критичними порушеннями. Хтось проводить первинне навчання без урахування наступних функціональних обов'язків, хтось взагалі його не проводить. На даному етапі дуже важливо визначити початковий рівень працівника, і відштовхуючись від нього провести навчання в достатньому обсязі. Наприклад, може функціонувати наступна схема - якщо працівник підтверджує знання більш ніж 75% питань базового тесту на знання GMP - в базовому первинному навчанні немає потреби, якщо в діапазоні 60-74% - потрібно полегшений теоретичний курс навчання, якщо менше - базовий курс GMP в повному обсязі. Подібний підхід дозволить зосередитися на працівниках з меншими знаннями.[10]

На цьому ж етапі первинного навчання працівник повинен пройти ряд інструктажів - як мінімум з охорони праці, по особистій гігієні і по неприпустимість відхилень від регламентованих процедур. Часто такий інструктаж проводять різні підрозділи, що призводить до спотворення сприйняття працівником ключових компетенцій. На практиці непогано себе зарекомендував комплексний інструктаж, який проводиться службою охорони праці.[11]

Навчання повинно бути наочним. І для цієї мети рекомендовано використовувати підготовлені презентації, відеофільми і фотографії (наприклад, напрацьовані при самоінспекцій).[12]

Наставництво

Робота наставника є однією з найскладніших в системі управління персоналом. При її організації потрібно враховувати міць організаційної структури (професіоналізм співробітників, стиль керівництва, рівень зрілості менеджменту), і головне не діяти за принципом «Швидкий рух вперед є наслідком хорошого стусана ззаду». Стандартною моделлю роботи наставника є алгоритм, представлений на рис.2.[13]

Допуск працівника до самостійної роботи

Після того, як працівник підтвердив засвоєння теоретичних знань і практичних навичок, він може бути допущений до самостійної роботи. GMP передбачає наявність письмового допуску, як по відношенню до кожної одиниці обладнання, так і кожного технологічного процесу. У цьому випадку оформлення допуску служить підтвердженням компетентності працівника. І відповідно, допуск повинен підтверджуватися за результатами періодичного навчання. Періодичність повторного навчання рекомендують встановлювати виходячи з принципу «з тією періодичністю, яка дозволяє не забути ключові принципи». Періодичне навчання проводиться в обсязі, встановленому за результатами первинного навчання і допуску до самостійної роботи.[14]

Періодичне навчання операторів проводиться як з теоретичних питань GMP так і з практичних навичок. Для забезпечення підтримки компетентності інженерно-технічного персоналу необхідно не забувати про можливості самонавчання. Важливо, щоб керівництво компанії надавало доступ до ресурсів Інтернету, професійним періодичним виданням, можливість участі в конференціях і виставках та ін. Такий підхід значно посилює знання фахівців, та й підвищує їх лояльність.[15]

Позаплановий (екстрене) навчання

Як правило, екстрене навчання проводиться при виявленні помилок персоналу, при зміні нормативних вимог, при постановці нового препарату і т.п. Останнім часом, індикатором екстреного навчання операторів служать результати статистичного аналізу - дисперсійний аналіз, індекси Ср і СРК, контрольні карти Шухарта та ін.[16]

Обсяг такого навчання визначається керівниками, відповідальними за відповідні напрямки. Процедура екстреного навчання в цілому відповідає періодичному навчання.[17]

Оцінка персоналу

дезінсекція дератизація персонал гігієна

Методи оцінки персоналу досить різнобічні. Найбільш часто застосовуються усну співбесіду з наставником або відповідальним менеджером, письмове контрольне тестування і атестація. При цьому важливо розділяти оцінку теоретичних знань і практичних навичок. Перераховані вище методи хороші тільки для оцінки теоретичної підготовки, а для оцінки навичок необхідна перевірка виконання прикладних завдань - впевнене виконання конкретних виробничих операцій, розбір ситуативних завдань, написання проекту документа і т.п. При використанні контрольних тестів важливо звернути увагу на необхідність верифікації тестових питань.[18]

За результатами навчання та оцінки знань на кожного працівника повинен підтримуватися файл, який включає:

Програми необхідного навчання;

-Записи, що підтверджують присутність на обов'язкове навчання;

-Результати оцінки знань (атестаційні листи, результати тестування),

-Протоколи перевірки практичних навичок та ін.

-Мотивація персоналу

Мотивований працівник розуміє, що, допустивши недбалість або не послідувало службової інструкції та СОП, він може завдати значної шкоди споживачеві, а також заподіяти серйозні неприємності собі та своїм колегам. Такий працівник бачить свою роботу як частина всіх робіт, пов'язаних з якістю, які безпосередньо впливають на безпеку і ефективність продукції, що випускається

Мотивація буває різна - грошова, нематеріальна і соціальна. Прийнято вважати, що грошова мотивація (премії, надбавки тощо) не може бути ефективною. Більш того, багато хто вважає, що немає більш демотивуючого фактора - так як людині завжди мало грошей. Рекомендований тип мотивації - нематеріальна. До неї можна віднести делегування повноважень, вільний графік роботи, облаштування робочого місця за побажаннями працівника і т.п. До сучасних методів мотивації можна віднести і соціальне партнерство. Така мотивація виражається в оформленні за рахунок підприємства медичної страховки, покриття витрат на обслуговування в приватних клініках (стоматологія, окуліст і т.п.), компенсація частини витрат на дорогі медикаменти, оплату навчання, спрямованого на поліпшення компетенції і т.п.[19]

Звільнення працівника

Мало хто замислюється про те, що процес звільнення працівника може бути корисним. Працівник, який звільняється, як правило, більш відвертий з менеджером з персоналу, ніж на етапі прийому на роботу і в процесі своєї роботи. Для такого працівника можна скласти анкету, в якій запропонувати описати всі незручності, з якими він стикався при виконанні своїх обов'язків, включаючи забезпечення одягом і засобами захисту, політику гігієни, формат внутрішнього навчання, взаємини в колективі і т.п. Така інформація часто служить гарним джерелом інформації щодо вдосконалення процесів, що відбуваються в компанії.

Гігієнічні вимоги до планування аптек

Для зручності обслуговування на території аптеки повинні бути не менше два в'їзди: безпосередньо до аптечного закладу і в господарську зону.

Структура і склад приміщень аптечних закладів визначаються профілем, вмістимістю закладу. При цьому кількість розрахункових показників вмістимості аптек є загальна кількість відпрацьованих рецептів і величина товарообороту в рік, виражена в грошових одиницях.[20]

Торгові зали аптек 1 і ІІ категорії допускається розміщати на двох рівнях. В підвальному або цокольному поверхах можна розміщати складські приміщення, обладнання припливних вентиляційних систем, теплових пунктів і водомірних вузлів, побутові приміщення для приготування їжі, гардероби і душеві персоналу. Разом з тим існуючими правилами не допускається в цих приміщеннях розміщення складів горючих матеріалів, легкозаймистих і горючих рідин. В цих приміщеннях повинні бути передбачені виходи безпосередньо назовні. Для доставки аптечних товарів і медикаментів в підвал і з підвалу в основні виробничі приміщення в аптеках повинні передбачатись вантажопідйомники. Висоту поверхів будівель аптек слід передбачати 3,3 м.[21]

Всі аптеки поділяються на госпдоговірні і такі, що обслуговують лікувально-профілактичні заклади. Для кожної групи існують нормативи складу приміщень і їх площ.

Аптеки лікувально-профілактичних закладів входять в склад лікарні, пологових будинків, диспансерів і ін. Їх категорія залежить від вмістимості закладу, тобто числа ліжок.[22]

Аптеки лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) мають виробничі, допоміжні (для зберігання), адміністративні і господарсько-побутові приміщення. Але на відміну від госпдоговірних (державних чи приватних) аптек в аптеці ЛПЗ немає торгового залу, кімнати провізора-аналітика, додатково виділена рецептурно-експедиційна, значно збільшенаа площа асептичного блоку та ін. Аптека ЛПЗ може включати приміщення для оформлення заказів, прийнятих від ЛПЗ; для прийому заказів і відпуску медичних засобів ЛПЗ; експедиційну, матеріальних рецептурно-виробничого відділу, готових лікарських засобів, асистентської, контроль-аналітичного кабінету, мийної дистиляційно-стерилізаційної, дезинфекційної склотари та ін. Будівництво нових і реконструкція існуючих аптек допускається при наявності затвердженого проекту, погодженого з органами санітарно-епідемічної служби і ін.[23]

В склад виробничих приміщень входять - торговий зал, приміщення для приготування нестерильних ліків (асистентська, розфасувальна, кабінет провізора-аналітика, мийна, дистиляційно-стерилізаційна), приміщення для приготування ліків в асептичних умовах (дефектарська зі шлюзом, стерилізаційна, дистиляційно-стерилізаційна), матеріальні кімнати або кладовки (готових лікарських форм, товарів ручного продажу, медичної скляної тари, легкозаймистих речовин і горючих рідин, перев'язочних матеріалів, лікарських трав, оптики); приміщення для обслуговування прикріплених до аптек закладів охорони здоров'я (експедиційна, асистентська, мийна); кладовки медикаментів і медичних товарів. Виробничі приміщення призначені для зберігання, виготовлення і видачі ліків. Внутрішнє планування цих приміщень повинно забезпечувати зручність для пошуку проведення технологічних операцій по підготовці лікарських форм, виготовлення і упаковки ліків. Планування виробничих приміщень повинне попереджати забруднення ліків мікроорганізмами. Виробничі приміщення повинні бути ізольовані від інших кімнат. Робочий стіл в рецептурному відділі слід обов'язкого відокремити від відвідувачів перегородкою.[24]

В групу санітарно-побутових приміщень входять: кладова предметів прибирання, кладова чистої білизни, гардеробна для одягу персоналу, кладова господарського інвентаря, приміщення для прання робочого одягу, вбиральня і душова персоналу, кімната персоналу, кімната особистої гігієни співробітників. Санітарно-побутові приміщення аптеки повинні бути розміщені віддалено від інших приміщень[25].

Допоміжні приміщення включають: кімнату для розпаковування, кладову для зберігання запасів медикаментів і аптечних товарів, кімнати чергового фармацевта і долікарської допомоги.

В групу адміністративних приміщень входять кабінет завідуючого аптекою, контора, приміщення для занять з персоналом.

Гігієнічні вимоги до санітарного благополуччя аптечних закладів

Всі аптеки незалежно від їх категорії повинні бути обладнані внутрішнім господарсько-питним водопроводом, гарячим водопостачанням і каналізацією. Найбільш оптимальним є використання в якості вододжерела артезіанські скважини.[26]

При проектуванні місцевої каналізації на території аптеки повинен бути споруджений вигрібний колодязь.В аптеках кожний день накопичується велика кількість твердих відходів (упакувальний папір, відходи і т.п.). Для збору сміття і рідких відходів на території аптеки повинна бути обладнана ділянка з твердим покриттям і встановлені спеціальні ємкості.[27]

В будинках аптек слід передбачити самостійні системи припливно-витяжної вентиляції з механічним приводом. Вона повинна забезпечувати необхідну кратність повітрообміну. Зовнішнє повітря, що подається системами припливної вентиляції, належить очищати в спеціальних фільтрах. В аптеках повинна бути система водяного опалення (використовується вода з температурою 95 0С).[28]

Всі приміщення аптеки повинні бути забезпечені природним освітленням, використовування тільки штучного освітлення допускається в приміщеннях санітарних вузлів, душових для персоналу, кімнат особистої гігієни, мікробіологічних боксах, термостатних.



Висновок

Дезінфекція - сукупність способів повного, часткового або селективного знищення потенційно патогенних для людини мікроорганізмів на об'єктах зовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі збудників інфекційних захворювань від джерел інфекції до сприйнятливих людей.

Методи дезінфекції діляться на фізичні, хімічні і біологічні.

До фізичних методів відносяться методи з використанням температури, УФ-випромінювання, ультразвук, УВЧ, іонізуюче опромінювання і ін.

Найбільш часто використовується висока температура, дія якої обумовлює денатурацію білка в мікробній клітині. Джерелом тепла є сухе і вологе гаряче повітря, водяна пара, вода, вогонь.

Сухе гаряче повітря (температура 140-150 0С) використовується в сушильних шафах для знезаражування лабораторного посуду.

Вологе гаряче повітря виявляє більш сильну бактерицидну дію порівняно з сухим повітрям, так як воно глибше і швидше проникає в оброблювальні об'єкти.[29]

Водяна пара з температурою 100 0С і вище використовується в дезінфекційних камерах, автоклавах.

Зараз в дезінфекційній практиці знаходять використання джерела іонізуючого випромінювання, струм УВЧ, ультразвук і ін. В більшості випадків з метою цілей дезінфекції використовують хімічні речовини - дезінфектанти. Вони можуть бути розділені на такі групи: хлор і хлорактивні сполуки; окислювачі: феноли і їх похідні; солі важких металів; спирти; кислоти і їх солі; луги, детергенти; ефір, ефірні масла і фітонциди; барвники; альдегіди і фуміганти та інш. Найбільш широко в Україні застосовуються також препарати: хлорантоїн (Україна), сульфохлорантин (Україна), клорсепт (Ірландія), пергідроль (Україна); бацилоцид (Німеччина), деконекс (Швейцарія), саніфект (США).

Згідно з керівними документами (інструкціями) - КДІ 64-2884, КДІ 64-30-84 на фармацевтичних підприємствах панелі, стіни, двері виробничих приміщень щодня необхідно протирати вологими ганчірками, змоченими 3 % розчином перекису водню з 0,5 % миючого засобу “Сульфанол”. Не рідше за один раз на тиждень їх потрібно промивати гарячим (до 50 0С) 3 % розчином перекису водню з 0,5 % миючого засобу. Особливо ретельно протирати ручки і нижні частини дверей. Прибирання підлоги треба проводити кожної зміни. Для знезараження підлоги, нарівні з розчином перекису водню з миючим засобом, можна використати 1-2 % розчин хлораміну або хлорного вапна. Після обробки приміщень включають бактерицидні лампи на 2 години. Не пізніше ніж за 30 хвилин до початку роботи включають припливну, а потім витяжну вентиляцію. Обладнання протирають гарячою водою з 1 % розчином кальцинованої соди або миючого засобу, обробляють 1 % розчином перекису водню з 0,5 % миючого засобу, потім промивають гарячою (60-70 0С) водою до відсутності соди або миючого засобу в промивних водах, обполіскують водою очищеною. Обладнання, аппаратура і інвентар, поверхня яких забруднюється в процесі роботи маслом або жиром, потрібно відразу промити гарячою водою (78-80 0С), потім дезінфікувати.[30]

Персонал є одним з основних джерел забруднення готового продукту мікроорганізмами. Для миття рук використовують рідке або туалетне мило, миють руки під краном стерильною щіткою 1-2 хвилини теплою водою до ліктів. Витирають руки досуха стерильною серветкою або за допомогою повітряної сушарки. Потім персонал обробляє руки розчином дезінфікуючого засобу, призначеного для обробки рук, для цього можна використати розчин дегміну 1 %; 2,4 % розчин рецептури “С-4” (суміш розчину перекису водню і мурашиної кислоти).

Дезінфікуючі засоби чергують кожні 5-6 днів для запобігання появи стійких форм мікроорганізмів.[31]

На підставі проведених заходів щодо санітарно-протиепідемічного режиму робочого приміщення по виготовленню біотехнологічної продукції встановлено, що дезінфекції робочих поверхонь (столів, обладнання) і антисептика рук проведені вказати ефективно/або неефективно (підкреслити), а також відповідає/ або не відповідає допустимим нормам



Список літератури

1. Стрельников Л.С., Чикиткина В.В., Стрилец О.П., Щербак Е.В.,

Бусыгина И.Э. Гигиена и производственная санитария: Учебник для студ. высш. учеб. завед. /Х.: Изд-во НФаУ, 2006.- 400 с.

2. Промышленная биотехнология: Учебн. пособ. /В.И. Чуешов, И.А. Егоров, Е.А. Рубан и др. - Харьков: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2004 -112 с.

3. Кириллов В.Ф., Руководство к практическим занятиям по гигикне труда [Электронный ресурс] : учебное пособие / Под ред. В.Ф. Кириллова. - М. : ГЭОТАР-Медиа, 2008. - 416 с.

4. НАКАЗ МОЗ України № 502 від 14.12.2001, м. Київ «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виконання санітарно-гігієнічних вимог та проведення мікробіологічного контролю у виробництві нестерильних лікарських засобів

5. http://intranet.tdmu.edu.ua/www/tables/0610.jpg

6. http://intranet.tdmu.edu.ua/www/tables/0608.jpg

7.Н. Ф. Соколова, Г. Н. Заева, С. А. Рославцева, Л. С. Федорова, И. М. Абрамова, М. М. Мальцева, М. И. Шутова. Рецензия на книгу «В. В. Шкарин, М. Ш. Шафеев Дезинфектология: Руководство для студентов медицинских вузов и врачей. -- Нижний Новгород: Изд-во Нижегородской государственной медицинской академии, 2003. -- 368 с.» //Эпидемиология и инфекционные болезни,№ 6, 2004 стр.58-61

8.Литвиненко Н. Стильові аспекти фахового мовлення // Електронна бібліотека Інституту журналістики.

9. Орешко О. Українська медична термінологія (розвиток і сучасний стан). -- Брно: Masarykova univerzita Filozofickб fakulta ъstav slavi stiky, 2010.

10. https://www.vialek.ru/press/articles/666

11.https://biotech.nuph.edu.ua/wp-content/uploads

12.Закон України від 16 жовтня 1992 року № 2707-12 «Про охорону атмосферного повітря». Стаття 1. Визначення термінів.

13. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А -- Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. -- К. : Наукова думка, 1982. -- Т. 1 : А -- Г. -- 632 с.

14. Воздух // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. -- К. : Кіевская старина, 1907--1909.

15. Лариса Соколовська (09 листопада 2011). «Врем'я», «воздух», «жолудок» -- чи говорила моя бабуся росіянізмами?. old.kray.ck.ua. Черкаський край. Процитовано 7 липня 2018.

16. Воздух // Словник української мови : в 11 т. -- К. : Наукова думка, 1970--1980.

17. Воздух // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. -- 5-те вид. -- К. ; Ірпінь : Перун, 2005. -- ISBN 966-569-013-2.

18. Гомопауза // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. -- Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. -- С. 115. -- ISBN 966-613-263-X.

19. Повітря // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. -- Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. -- С. 140.

20.Закон України від 24.02.1994 року № 4004-12 «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Стаття 19. Гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях

21.Наказ МОЗ України від 1 грудня 1999 року № 42 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 ». 1. Вимоги до параметрів мікроклімату

22. Група компаній «Крестон Геренті Груп Юкрейн» (07.07.2014). Охорона праці офісних працівників: організація та обладнання робочого місця. ЛІГА:ЗАКОН. Процитовано 2019-10-10.

23.Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968

24. https://wiki.legalaid.gov.ua/index

25.Доклад «О состоянии окружающей среды Волгоградской области в 2009 году» [Текст] / редкол.: В. И. Новиков [и др.] ; Ком. природ. ресурсов и охраны окружающей среды Адм. Волгогр. обл. - Москва : «Глобус», 2010. - 304

26.Доклад «О состоянии окружающей среды Волгоградской области в 2013 году» [Текст] / редкол.: П. В. Вергун [и др.] ; Мин-во природных ресурсов и экологии Волгогр. обл. - Волгоград : «СМОТРИ», 2014. - 300 с

27.Балакин, В. В. Состояние экологической безопасности транспортной системы Волгограда [Текст] / В. В. Балакин, Н. С. Бышкина // Инновацион- ные организационно-технологические ресурсы для развития строительства доступного и комфортного жилья в Волгоградской области : материалы Междунар. науч.-техн. конф., 1-3 дек. 2008 г., Волгоград. - Волгоград : Изд-во ВолгГАСУ, 2008. - С. 70-74.

28.Санжапов Б. Х. Оценка экологической безопасности автотранспортной системы города [Электронный ресурс] / Б. Х. Санжапов, А. А. Мурадов, Р. Б. Санжапов // Интернет-вестн. ВолгГАСУ. Сер.: Политемат. 2013. - Вып. 2 (27). - Режим доступа: www.vestnik.vgasu.ru (дата обращения 30.09.2014)

29.Сидоренко, В. Ф. Изучение загазованности и запыленности от авто- транспорта на улицах города Волгограда [Текст] / В. Ф. Сидоренко, Н. В. Са- пожкова // Устойчивое развитие городов и территорий: проблемы, пути ре- шения, инновации : сб. стат. по материалам Междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 80-летию создания Воронеж. гос. архит.-строит. ун-та. - Воронеж : Воронежский гос. архит.-строит. ун-т, 2011. - С. 166-171.

30.Третьяков, О. Б. Загрязнение окружающей среды продуктами износа шин [Текст] / О. Б. Третьяков, В. А. Гудков, В. Н. Тарновский // Вестн. транс- порта. - 2005. - № 6. - С. 12-15.

31.Просвиров, А. А. Проблема негативного влияния автотранспорта на экологию крупных городов и пути ее решения [Текст] / А. А. Просвиров // 144 Молодежь и научно-технический прогресс в дорожной отрасли Юга России : материалы I студ. науч.-техн. конф. (24-26 апр. 2007 г.). - Волгоград : Изд-во ВолгГАСУ, 2007. - С. 48-51.

32.Health risks of particulate matter from long-range transboundary air pollution [Text] // Joint WHO Convention Task Force on the Health Aspects of Air Pollution European Centre for Environment and Health Bonn Office

33.Транспортные системы современных мегаполисов и проблемы экологии [Текст] / Ю. Ф. Полковников [и др.] // Надежность и долговечность строи- тельных материалов и конструкций : материалы III Междунар. науч.-техн. конф., 27-29 марта 2003 г. : в 4 ч. - Волгоград : Изд-во ВолгГАСА, 2003. - Ч. IV. - С 137-139

34.Просвиров, А. А. Негативное воздействие автотранспорта на окружаю- щую среду [Текст] / А. А. Просвиров // Молодежь и научно-технический про- гресс в дорожной отрасли Юга России : материалы I студ. науч.-техн. конф. (24-26 апреля 2007 г.). - Волгоград : Изд-во ВолгГАСУ, 2007. - С. 29-30.

35.Азаров, В. Н. О нормировании качества воздуха рабочей зоны [Текст] / В. Н. Азаров, О. К. Барсуков, А. Г. Круглов // Вестн. Волгогр. гос. архит.- строит. ун-та. Сер.: Стр-во и архитектура. - 2009. - № 16. - С. 162-165.

36.Азаров, В. Н. Об оценке концентрации мелкодисперсной пыли (РМ10 и РМ2,5) в атмосфере городов [Текст] / В. Н. Азаров, Н. А. Маринин, Д. В. Жого- лева // Изв. Юго-Запад. гос. ун-та. - 2011. - № 5, ч. 2. - С. 144-148.

З7.DIRECTIVE 2008/50/ЕС OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 21 May 2008 on ambient air quality and cleaner air for Europe [Text] // Official Journal of the European Union 11.6.2008.

38.ГН 2.1.6.2604-10. Предельно допустимые концентрации (ПДК) загряз- няющих веществ в атмосферном воздухе населенных мест [Текст]. - Москва : Стандарт, 2010

39.National Fire Protection Association (NFPA) [Text]. - Standard Nos. 68, 69, 91, 654.

40.Workbook of atmospheric dispersion estimates: an introduction to dispersion modeling [Text]. - D. Bruce Turner, 2000

41.Азаров, В. Н. Нормирование РМ10 и РМ2,5 как социальных стандартов качества в районах расположения предприятий стройиндустрии [Текст] / В. Н. Азаров, И. В. Тертишников, Н. А. Маринин // Жилищ. стр-во. - 2012. - № 3. - С. 20-22.

42.Барикаева, Н. С. Анализ особенностей нормирования запыленности атмосферного воздуха в странах ЕС и РФ [Текст] / Н. С. Барикаева, Е. А. Ка- люжина // Научные исследования и их практическое применение. Современ- ное состояние и пути развития 2011 : по материалам Междунар. науч.-практ. конф., 04-15 октября 2011 г. : сб. науч. тр. SWorld. Т. 30. Физическое воспи- тание и спорт. Биология. - Одесса : Черноморье, 2011. - С. 75-77.

Размещено на Allbest.ru

...