Механізм взаємодії обласної та районної клінічної лікарні в межах одного госпітального округу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської Обласної Ради

Івано-Франківський національний медичний університет

Механізм взаємодії обласної та районної клінічної лікарні в межах одного госпітального округу

Стовбан Микола Петрович кандидат медичних наук, доцент кафедри фтизіатрії і пульмонології з курсом професійних хвороб, заступник генерального директора комунального некомерційного підприємства

Стовбан Ірина Василівна кандидат медичних наук, доцент кафедри соціальної медицини та громадського здоров'я

Анотація

У статті проаналізовано умови та необхідність створення госпітального округу, особливості реформування закладів охорони здоров'я комунальної та державної форми власності у некомерційні та казенні підприємства, зокрема зміна форми фінансування. Зазначено, що координація діяльності закладів охорони здоров'я в межах госпітального округу здіиснюється органом управління охороною здоров'я обласноі ' державної ' адміністрації ' регіону в межах його повноважень. Визначено перелік та функції лікарень у складі одного госпітального округу, особливості їх взаємодії та функціональні потужності. Наведено приклади організаційних структур районної та обласної лікарні, а також індикатори оцінки діяльності обласних лікарень. Зазначено, що у сучасних умовах для успішного реформування системи охорони здоров'я та ефективної взаємодії лікарень одного госпітального округу необхідно приділити увагу джерелам фінансування, а також автономності кожної лікарні.

На нашу думку, Украіні доцільно було б використати досвід Канади, яка вирішила проблему оптимізаціі' і переформатування сільських медичних закладів шляхом відкриття на базі нерентабельних лікарень паліативних закладів, утримування яких покладено на територіальні громади, вони не потребують додаткового технічного оснащення і можуть бути відкриті на базі тих лікарень, які підпадають під закриття [1].

В статті визначено, що Україна може використати позитивний досвід Латвії зі створення реабілітаційних центрів. Доцільним може стати створення на базі ЦРЛ мережі закладів відновного лікування (реабілітаційні центри) для сільського населення, де будуть працюватви терапевти, невропатологи та спеціалісти з лікування опорно-рухового апарату (масаж, бальнеологія, парафінотерапія тощо). Це вирішить кадрову проблему і зніме соціальну напругу серед лікарів, які можуть втратити роботу у депресивних регіонах та проблему самотніх людеи, які залишились без догляду рідних і потребують медичного догляду. Отже, створення госпітальних округів, на жаль, не може вирішити всі проблеми сільської ' медицини, необхідно створювати ефективні та результативні механізми взаємодії ' органів державноі ' влади в сфері охорони здоров'я з територіальними громадами, а також посилювати взаємодію лікарень.

Ключові слова: медична реформа, госпітальний округ, система фінансування, вторинна ланка, обласна та районна лікарня, медична допомога, БЛІЛ-1, БЛІЛ-2.

Abstract

Stovban Mykola Petrovych Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Tuberculosis and Pulmonology with a course of occupational diseases, Deputy General Director of the municipal non-profit enterprise "Ivano-Frankivsk Regional Clinical Infectious Diseases Hospital of Ivano-Frankivsk Regional Council"

Stovban Iryna Vasylivna Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Social Medicine and Public Health, Ivano-Frankivsk National Medical University

MECHANISM OF INTERACTION OF REGIONAL AND DISTRICT CLINICAL HOSPITALS WITHIN ONE HOSPITAL DISTRICT

The article analyzes the conditions and the necessity of creating a hospital district, the features of reforming health care facilities of communal and state ownership into non-profit and state-owned enterprises, particularly the change of the form of financing. It is noted that the coordination of the activities of health care institutions within the hospital district is carried out by the health management body of the regional state administration of the region within its powers. The list and functions of hospitals within one hospital district, features of their interaction and functional capacities are determined. Examples of organizational structures of district and regional hospitals, as well as indicators for evaluating the activities of regional hospitals are given. It is noted that nowadays it is necessary to pay attention on the sources of funding, as well as the autonomy of each hospital in order to successfully reform the health care system and effective interaction of hospitals of one hospital district .

In our opinion, Ukraine should provide the experience of Canada, which has solved the problem of optimization and reformatting of rural medical institutions by opening on the basis of unprofitable hospitals, palliative care facilities, which are maintained by local communities. As a rule, these hospitals do not require additional technical equipment and can be replaced with those, which are going to close. [1].

The article states that Ukraine can provide the valuable experience of Latvia by establishing rehabilitation centers. It may be expedient transform Central District Hospitals into the network of rehabilitation facilities (rehabilitation centers) for the rural population, where physicians, neurologists and specialists in the treatment of the musculoskeletal system (massage, balneology, paraffin therapy, etc.) will do their work. So it will tackle the staffing issues and relieve social tensions among doctors who may lose their jobs as a result of depression. Also it fixes the problem of single people without family care that need the medical one. Thus, unfortunately, the creation of hospital districts can't solve all the problems of rural medicine, so it is necessary to create effective and efficient mechanisms of interaction of public authorities with local communities in the field of health care, as well as to strengthen the interaction of hospitals.

Key words: medical reform, hospital district, financing system, secondary level, regional and district hospital, medical care, Multidisciplinary intensive care hospitals -1, MICH-2.

Постановка проблеми

На сучасному етапі медичної реформи у кожній області передбачено створення госпітального округу, діяльність яких регулює Конституція Украіни, Основи законодавства України про охорону здоров'я та Бюджетний“ кодекс Украіни. Створення госпітальних округів потребує погодження з Департаментами економічного розвитку і торгівлі, фінансів, соціально! ' політики, регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства, юстиції, облдержадміністрації ' [2]. До складу госпітального округу мають входять не менше однієі ' лікарні інтенсивного лікування першого та/або другого рівня та інші заклади охорони здоров'я. В сучасних умовах існує необхідність визначення особливостей та механізмів взаємодії медичних закладів в межах одного госпітального округу, а саме: обласної та районної клінічної лікарні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання перепрофілювання та функціонування лікарень у межах госпітальних округів виникло після впровадження першого етапу реформи охорони здоров'я. Сьогодні існує певний перелік нормативно-правих документів, що регуляють їх діяльність, основними з яких є: законодавство Украіни про охорону здоров'я, Постанова Кабінету міністрів «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів», Розпорядження Кабінету Міністрів “Про затвердження переліку опорних закладів охорони здоров'я у госпітальних округах на період до 2023 року”, а також статути лікарень. Але нажаль не визначено чіткого алгоритму та механізмів їх взаємодії у сучасних умовах, саме тому це питання заслуговує на особливу увагу.

Метою роботи є визначення особливостей діяльності лікарень в межах одного госпітального округу, а саме обласної та районної клінічної лікарні.

Виклад основного матеріалу

Після прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідкладних заходів у сфері охорони здоров'я» внесено зміни до законодавства, що дозволяє полегшити та стимулювати процес автономізації державних та комунальних закладів охорони здоров'я. Це є необхідною умовою для подальшої модернізації медичної сфери, яка відбувається шляхом зміни механізмів фінансування закладів охорони здоров'я через укладання договорів з Національною службою здоров'я України.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідкладних заходів у сфері охорони здоров'я» відновлено можливість реформування закладів охорони здоров'я комунальної та державної форми власності у некомерційні та казенні підприємства, що була заблокована у зв'язку з внесенням у 2018 році змін до Цивільного кодексу України. До 31 грудня 2020 року полегшено процедуру реорганізації закладів охорони здоров'я, що передбачає звільнення від виконання кредиторських зобов'язань при реорганізації та необхідності отримання згоди на зміну боржника у зобов'язаннях, від необхідності проведення обов'язкової оцінки майна; спрощену процедуру передачі нерухомого майна; можливість використання власних надходжень для формування статутного капіталу утворених підприємств тощо [3]. Законом чітко передбачено відповідальність держави та органів місцевого самоврядування у сфері організації медичного обслуговування населення, справедливу оплату праці немедичних працівників бригад екстреної медичної допомоги, а саме водіїв бригад екстреної медичної допомоги, які працюють у таких самих складних умовах, що і медичні працівники, несуть співмірне з ними фізичне та психологічне навантаження і їх робота пов'язана із такими ж ризиками для здоров'я, у тому числі від дорожньо-транспортних пригод. Для цього Законом поширено на водіїв бригад екстреної медичної допомоги умови оплати праці та заходи соціального захисту, передбачені для медичних працівники системи екстреної медичної допомоги (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про екстрену медичну допомогу») [4].

Відповідно до реформи після переходу закладів охорони здоров'я на комунальну форму власності, вони зможуть отримувати кошти за надані послуги, відповідно до розробленої методики МОЗ, а також самостійно вирішувати організаційні питання, складати фінплан, виступати в ролі постачальника послуг, визначати потрібну кількість штатних посад, аналізувати ефективність використання ресурсів. Таким чином керівник отримає свободу в управлінні ресурсами та обиратиметься на конкурсній основі на 3-5 років, він зможе самостійно регулювати капітальні видатки й направляти фінанси, не чекаючи сесії місцевої ради й рішення депутатів. Уряд в свою чергу використовує кращі міжнародні практики завдяки залученню грантових програм та вивченню досвіду європейських країн [5]. Рішення щодо запровадження організаціино-правових змін не потребує погодження Кабінету Міністрів Украіни, Міністерства охорони здоров'я Украіни чи інших органів державної влади Украіни, а процес реорганізації' закладів медичної сфери в Украіні триватиме до кінця 2020 року. У медичних закладах буде діяти наглядова ради, а громада повинна визначити, у якій саме лікарні вона буде створена та які функції виконуватиме.

Законом для забезпечення територіальної доступності якісної медичної допомоги населенню створюється госпітальний округ “як сукупність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право проведення господарської діяльності з медичної практики, що забезпечують медичне обслуговування населення відповідної території. У межах госпітального округу визначаються опорні заклади охорони здоров'я. Порядок створення госпітальних округів та перелік опорних закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України ” [6].

Госпітальні округи створюються для оптимізації вторинноі ' (спеціалізованоі) медичноі' допомоги, забезпечення своєчасного доступу населення до послуг вторинної медичної допомоги належної якості, оптимізації ресурсів закладів охорони здоров'я, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, що спрямовуються на забезпечення фінансування вторинної медичної допомоги; а сприяння створенню у мов для підготовки закладів охорони здоров'я, що надають вторинну медичну допомогу, до роботи в умовах управлінської та фінансової автономії Госпітальні округи сьогодні сприяють забезпеченню своєчасного і якісного медичного обслуговування при доцільному використанні бюджетних коштів.

Крім того, у склад майже кожного госпітального округу входять: лікувально-діагностичний центр, лікарні планового та відновного лікування, станція швидкої медичної допомоги з пунктами швидкої медичної допомоги, пунктами швидкої медичної допомоги тимчасового базування та спеціалізованими бригадами швидкої медичної допомоги, хоспіс (заклад для надання паліативної допомоги та психологічноії підтримки безнадійно хворим). На адміністративній території госпітальних округів базуються центри первинної медико-санітарної допомоги для надання первинної медичної допомоги [7]. Забезпечення діагностичних досліджень для потреб первинної ланки та планова амбулаторна спеціалізована допомога будуть надаватися поліклінічними відділеннями лікарень планового лікування або консультативно-діагностичними поліклініками. У гострих випадках амбулаторну спеціалізовану допомогу надаватимуть спеціалісти лікарень для надання інтенсивної допомоги [8].

Згідно з новими правилами, найбільш потужними в госпітальному окрузі будуть багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування ІІ рівня (майже у всіх районах до них будуть відноситись обласні та міські лікарні, які обслуговують не менше 200 тисяч осіб). Багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування І рівня мають обслуговувати не менше 120 тисяч осіб (в своїй більшості вони є районними). В результаті медичної реформи всі лікарні залишаться працювати, проте їх профільність буде змінено. Оснащення закладів охорони здоров'я вторинного рівня здіиснюється відповідно до примірних табелів оснащення, що затверджуються МОЗ.

В нашій країні існують певні проблеми та недоліки у створенні госпітального округу через те, що рекомендована Постановою Кабінету Міністрів України методика розрахунків щодо формування госпітальних округів прописує лише загальні принципи визначення лікарні інтенсивного лікування (далі - ЛІЛ): з огляду на чисельність населення маиже 1 млн 200 тис. осіб, а також з огляду на відстань не більше 60 км від населених пунктів і розрахунку на одну годину доізду транспортом. Цей принцип створив хаос і зумовив дискримінацію населення, що проживає у віддалених сільських раионах, тому що порушуються вимоги щодо кількості населення на один госпітальний округ. Після реформування вторинної ' та третинноі ' ланки медичноі ' допомоги, створення госпітальних округів і укрупнення лікарняних закладів шляхом централізації', спеціалізована медична допомога стає ще менш доступною для сільських жителів, особливо у віддалених регіонах [9].

На нашу думку, Украіні доцільно було б використати досвід Канади, яка вирішила проблему оптимізаціі' і переформатування сільських медичних закладів шляхом відкриття на базі нерентабельних лікарень паліативних закладів, утримування яких покладено на територіальні громади, вони не потребують додаткового технічного оснащення і можуть бути відкриті на базі тих лікарень, які підпадають під закриття [1].

Україна також може використати позитивний досвід Латвії зі створення реабілітаційних центрів. Доцільним може стати створення на базі та перетворення ЦРЛ на мережі закладів відновного лікування (реабілітаційні центри) для сільського населення, де будуть працюватви терапевти, невропатологи та спеціалісти з лікування опорно -рухового апарату (масаж, бальнеологія, парафінотерапія тощо). Це вирішить кадрову проблему і зніме соціальну напругу серед лікарів, які можуть втратити роботу у депресивних регіонах та проблему одиноких людеи, які залишились без догляду рідних і потребують медичного догляду. Отже, створення госпітальних округів нажаль не може вирішити всі проблеми сільськоі' медицини, необхідно створювати ефективні та результативні механізми взаємодії органів державної влади в сфері охорони здоров'я з територіальними громадами, а також посилювати взаємодію лікарень.

Координація діяльності закладів охорони здоров'я в межах госпітального округу здійснюється органом управління охороною здоров'я обласної державної адміністрації регіону в межах його повноважень. В сучасних умовах передбачено об'єднання медичних установ кількох сільських раионів або міст і раионів залежно від кількості населення, ситуації з трансортом, наявності матеріально-технічного та кадрового потенціалу лікарень та особливостей медичних послуг.

На рівні регіону встановлено порядок направлення пацієнтів на планові, консультативні, діагностичні та стаціонарні огляди третинного рівня. Для цього на рівні регіону створюється єдиний інформаційний медичний простір для реєстрація пацієнтів з визначенням дати і часу візиту. При направленні пацієнта, що потребує екстреної інтенсивної медичної допомоги, через електронну мережу, обласна лікарня інформується про направлення та можливий час прибуття відповідного пацієнта з метою її підготовки до надання інтенсивної медичної допомоги.

Новим ефективним механізмом взаємодії обласної лікарні з закладами охорони здоров'я госпітального округу є створення та робота тренінгового центру з безперервного післядипломного підвищення професійної майстерності медичних працівників (лікарів, середнього медичного персоналу) на базі обласної лікарні. Це дозволить ефективно підвищити професійну майстерність всіх медичних працівників обласної лікарні та інших медичних закладів округа [11].

В умовах медичної реформи «основною метою діяльності Лікарні є медичне обслуговування населення, надання медичної допомоги та послуг медичного обслуговування в амбулаторних та стаціонарних умовах (за видами медичної допомоги, лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою відповідно до отриманої Лікарнею ліцензії' на медичну практику та на основі професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників)» [12]. Кожна лікарня має забезпечити наявність щонаименше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров'я; не допускати безліцензійну діяльність: провадження медичної практики за спеціальностями, на які не отримано ліцензію [12].

Лікарні проходять акредитацію згідно з порядком, визначеним КМУ у 2018-2019 році, за результатами проходження попередньої акредитації кожній лікарні членами експертної групи надаються пропозиції, зауваження та рекомендації, які потребують врахування та виконання.

Виконання функцій БЛІЛ першого або другого рівня згідно пропозицій Госпітальної ради та рішення відповідного органу місцевого самоврядування, на території' якого розміщується ЗОЗ, покладається на ЗОЗ у складі госпітального округу, функціональні потужності яких відповідають рівню БЛІЛ першого або другого рівня. Функціональні потужності - кваліфіковані кадрові ресурси та матеріально-технічне оснащення, що відповідають рівню спеціалізації медицинських робітників [12].

Функціональні потужності БЛІЛ першого або другого рівня мають:

• відповідати рівню спеціалізації медичних послуг, що надаються в закладі охорони здоров'я

• забезпечувати можливості діагностики, догляду та лікування невідкладних станів у цілодобовому режимі

• забезпечувати надання реабілітаційної допомоги у гострому періоді

• у разі наявності обґрунтованих потреб, може бути організоване функціонування окремих таких лікарень для дорослого та дитячого населення [12].

БЛІЛ-1 (районна лікарня: акушерство і гінекологія; анестезіологія; ендоскопія, клінічна лабораторна діагностика, клінічна імунологія, клінічна біохімія; медицина невідкладних станів; неврологія; ортопедія і травматологія; патологічна анатомія; педіатрія; рентгенологія; терапія; трансфузіологія; ультразвукова діагностика; хірургія). Структура типової районної лікарні представлена на рис. 1, на прикладі Бериславської центральної районної лікарні (Бериславська центральна районна лікарня - лікувально-профілактичний заклад першої акредитаційної категорії, основними напрямками діяльності якої є цілодобове надання невідкладної та кваліфікованої допомоги жителям Бериславського району) [13].

Рис. 1. Структура районної лікарні

БЛІЛ-2 (обласна лікарня): акушерство і гінекологія; анестезіологія; гастроентерологія; гематологія; дитяча хірургія; ендокринологія; ендоскопія; інфекційні хвороби; кардіологія; клінічна лабораторна діагностика, клінічна імунологія, клінічна біохімія; комбустіологія; медицина невідкладних станів; неврологія; неирохірургія; неонатологія; нефрологія; ортопедія і травматологія; отоларингологія; офтальмологія; патологічна анатомія; педіатрія; проктологія; психіатрія; пульмонологія; ревматологія; рентгенологія; судинна хірургія; терапія; трансфузіологія; ультразвукова діагностика; урологія; функціональна діагностика; хірургічна стоматологія; хірургія. госпітальний здоров'я лікарня паліативний

Структуру обласної лікарні можна побачити на рис.2, на прикладі Івано - Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. Впровадження ефективних медичних технологій діагностичного та лікувального процесівся здійснюється через систему галузевих стандартів, якими є національні клінічні протоколи, що затвердженні Міністерством охорони здоров'я України.

Структура обласної лікарні

Алергологічне відділення

Бактеріологічна лабораторія

Відділення інтенсивної терапії для новонароджених Відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії

Відділення для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням функції опорно-рухового апарату

Відділення для недоношених новонароджених дітей

Відділення онкогематології

Відділення патології новонароджених

Відділення травматології та ортопедії

Відділення ультразвукової та функціональної діагностики

Ендокринологічне відділення

Ендоскопічний кабінет

Кабінет рентгендіагностики

Лабораторний центр

Медико-генетичний центр

Нефрологічне відділення

Обласна дитяча консультативна поліклініка

Оперативне відділення

Організаційно-методичний відділ

Отоларингологічне відділення

Офтальмологічне відділення

Приймальне відділення

Пульмонологічне відділення

Регіональний методично-організаційний моніторинговий центр з телемедичними консультаціями

Хірургічне відділення

Центр ранньої медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи.

Центр реабілітації дітей з порушенням слуху та мови

Індикатори оцінки діяльності обласних лікарень представлені у таблиці 1.

Таблиця 1 Індикатори оцінки діяльності обласних лікарень