Гострий неускладнений пієлонефрит. Ефективність етіотропної терапії хворих за наявності інфікованосгі сечових та статевих шляхів бактеріями й молікугами
Визначення ефективності лікування хворих на гострий неускладнений пієлонефрит і запальних захворювань геніталій, зумовлених мікоплазмами, уреаплазмами. Аналіз динаміки запальних захворювань геніталій хворих у групах спостереження в динаміці лікування.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.05.2021 |
| Размер файла | 515,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ГОСТРИЙ НЕУСКЛАДНЕНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕТІОТРОПНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ ЗА НАЯВНОСТІ ІНФІКОВАНОСГІ СЕЧОВИХ ТА СТАТЕВИХ ШЛЯХІВ БАКТЕРІЯМИ Й МОЛІКУГАМИ
пієлонефрит захворювання запальний уреаплазмоз
М.В. Мітченко
ДУ «Інститут урології НАМИ України»
Реферат
ОСТРЫЙ НЕОСЛОЖНЕННЫЙ ПИЕЛОНЕФРИТ. ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЭТИОТРОПНОЙ ТЕРАПИИ БОЛЬНЫХ ПРИ НАЛИЧИИ ИНФИЦИРОВАНИЯ МОЧЕВЫХ И ПОЛОВЫХ ПУТЕЙ БАКТЕРИЯМИ И МОЛИКУТАМИ
Н.В. Митченко
Исследование проведено у 93 больных острым неосложненным пиелонефритом и сопутствующими воспалительными заболеваниями гениталий. Пациентки распределены на исследовательскую (дополнительное лечение у гинеколога по предложенной схеме) и две группы сравнения (классическая терапия). В стационаре проводилась экстренная эмпирическая антибактериальная терапия цефалоспоринами и фторхинолонами. После выписки со стационара основная група больных, инфицированная моликутами (микои уреаплазмы), наблюдалась гинекологом и получала доксициклин и флуконазол. Далее проводилась специфическая иммунотерапия иммуноглобулинами человека против микоплазм и уреаплазм и терапия пробиотиками Биоспорин и Лактобактерии.
Контрольное обследование документировало хороший клинико-лабораторный и микробиологический результат у 82,4% больных. Количество обращений к урологу по поводу рецидивирующих циститов и острого пиелонефрита снизилось с 74,2% до 17,6% -- у больных исследовательской группы (в среднем с 1,16 до 0,35 случая в год).
Предложенная комбинированная терапия повышает эффективность лечения, обеспечивая
Ключевые слова: острый неосложненный пиелонефрит, воспалительные заболевания гениталий, женщины репродуктивного возраста, моликуты, антибактериальная терапия, Биоспорин, специфическая иммунотерапия.
Summary
ACUTE UNCOMPLICATED PYELONEPHRITIS. EFFICIENCY OF ETIOTROPIC THERAPY PATIENTS IN THE PRESENCE OF INFECTION OF URINE AND GENITAL TRACTS BY BACTERIAS AND MOLLICUTES
M.V. Mitchenko
The study was conducted in 93 patients with acute uncomplicated pyelonephritis and concomitant inflammatory diseases of the genitals. Patients are divided into research (additional treatment by a gynecologist according to the proposed scheme) and two comparison groups (classical therapy). In the hospital, emergency empirical antibiotic therapy with cephalosporins and fluroquinolones was carried out. After discharge from the hospital, patients of the main group infected with mollicutes (mycoplasmas, ureaplasmas) were observed by a gynecologist and received doxycycline and fluconazole. Next, specific immunotherapy was carried out with human immunoglobulins against mycoplasmas and ureaplasmas and therapy with probiotics Biosporin and Lactobacterin.
A follow-up examination documented a good clinical, laboratory and microbiological result in 82,4% patients. The number of visits to the urologist regarding recurrent cystitis and acute pyelonephritis decreased from 74,2% to 17,6% in patients of the research group (on average from 1,16 to 0,35 cases per year).
The proposed combination therapy increases the effectiveness of treatment, providing eradication of both classical bacteria and mollicutes not only эрадикацию как классических бактериальных возбудителей, так и моликутов не только из мочевых, но и из половых путей, которые являются источником инфекции, что предупреждает рецидивы мочевой инфекции.
Keywords: acute uncomplicated pyelonephritis, inflammatory diseases of the genitals, women of reproductive age, mollicutes, antibiotic therapy, Biosporin, specific immunotherapy.
Вступ
Актуальність інфекцій сечових шляхів (ІСШ), у тому числі гострого неускладненого пієлонефриту (ГНП), як медико-соціальної проблеми у жінок дітородного віку визначається не тільки значною поширеністю, а й труднощами етіологічної діагностики, а відтак і ефективного лікування [12]. Особливої значущості проблема набуває у жінок, які одночасно страждають на запальні захворювання геніталій, зумовлені збудниками різної таксономічної належності [14].
В існуючих наукових публікаціях підкреслюється, що серед дорослого населення поширюються інфекційно-запальні захворювання, які зумовлені збудниками, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), і здатні ініціювати та обтяжувати перебіг запального процесу не лише статевих, а й сечових шляхів [3, 5]. У попередніх дослідженнях нами було доведено, що інфікованість сечових і статевих шляхів у жінок репродуктивного віку асоціацією класичних бактерій (КБ) та молікутів (Mycoplasma hominis, Ureaplasma spp.) обтяжувала перебіг гострого неускладненого пієлонефриту, сприяла інтенсивнішим і тривалішим клінічним проявам останнього та була характерною для 86,3% хворих із важким перебігом захворювання [9]. Тому виявлення чинників різної таксономічної належності як у сечових шляхах жінок, хворих на ГНП, так і в статевих, важливо для застосування персоніфікованої терапії [6, 8]. Вивчення інформаційних ресурсів підтвердило, що чинниками гострого неускладненого пієлонефриту найчастіше виступають класичні бактерії родини Enterobacteriaceae [4, 15].
Проведені дослідження [10] стосовно спектра збудників у хворих на ГНП показали, що крім класичних бактерій (67,5% у сечових та 37,0% -- у статевих шляхах) більше ніж у двох третин хворих були виділені представники родини Mycoplasmataceae (Mycoplasma hominis та Ureaplasma spp.) -- відповідно у 69,5% та 67,5% обстежених. Частота збігу видового спектра цих збудників у сечових та статевих шляхах серед інфікованих хворих склала 68,8%. На поєднання інфекцій сечових та статевих шляхів, що зумовлені не лише класичними бактеріями, а й молікутами, у тому числі асоціаціями класичних бактерій із молікутами, вказують також інші автори [1]. Звідси відсутність професійної санації статевих шляхів унеможливлює ефективне лікування хворих на сечові інфекції і становить загрозу повторного висхідного інфікування сечових шляхів.
Мета дослідження: визначити ефективність лікування хворих на гострий неускладнений пієлонефрит і супутні запальні захворювання геніталій, зумовлені мікоплазмами, уреаплазмами та їх асоціацією з класичними бактеріальними збудниками.
Матеріали і методи дослідження. Лікування 93 хворих на ГНП в урологічному стаціонарі передбачало тільки базову допомогу, що відповідало протоколам МОЗ України ведення хворих на ГП: антибіотики, спазмолітики, протизапальна терапія та традиційна фітотерапія [13].
Критеріями включення жінок до дослідної групи визначено гострий неускладнений пієлонефрит, репродуктивний вік (18--49 років), підписання хворою інформованої згоди на участь у дослідженні. Критеріями виключення стали -- менструація, вагітність, онкологічні та інфекційні захворювання. При цьому 34 пацієнтки (при виявленні молікутів) отримали додаткове лікування у гінеколога і склали дослідну групу (група 1). Інших хворих, яким не надавали лікування, призначеного гінекологом, розподілено на дві групи порівняння: 31 пацієнтка, сечові шляхи яких інфіковані молікутами, склали групу 2; 28 пацієнток, у сечових шляхах яких молікути не виявлені, групу 3. Стаціонарне урологічне лікування пацієнток, що увійшли до групи порівняння, відповідало тактиці лікування хворих загальної вибірки (рис. 1).
Рис. 1. Дизайн дослідження за лікувальною тактикою в групах спостереження
З метою оцінки клінічної та мікробіологічної ефективності антибактеріальної терапії (АБТ), яку призначив уролог щодо ГНП, а потім гінеколог щодо запальних захворювань геніталій, зумовлених молікутами, у тому числі в асоціації з класичними бактеріями, -- у групах 1 і 2, та класичними бактеріальними збудниками -- у групі 3, через 4--6 тижнів після закінчення курсу лікування відбулося контрольне обстеження у визначені дизайном дослідження строки. Останні однаковою мірою стосувалися і обох груп порівняння. Здійснено клініко-лабораторні обстеження, також проведено повторну мікробіологічну діагностику. Для оцінки безпечності терапії визначали кількість побічних ефектів: алергії, антибіотик асоційованої діареї, гемодинамічних і неврологічних відхилень. Надалі пацієнтки спостерігалися урологом амбулаторно протягом року. На фінальному візиті оцінено кількість рецидивів ІСШ у хворих, у тому числі -- ГНП, протягом всього періоду спостереження. Додаткові проміжні візити в клініку проводилися за необхідністю і вимогою пацієнток -- при рецидивуванні пієлонефриту або циститу.
Статистичний аналіз проводився із залученням програми Statistica 12. Використовували аналіз частотних характеристик із розрахунком абсолютного числа пацієнток та розподілу останніх у відсотках (%). Виконували розрахунки середньої арифметичної (М) і стандартної помилки середнього значення (m) та виявлення статистичної значущості відмінностей між показниками незалежних груп із використанням t-критерія Стьюдента.
Порівняння номінальних даних відбувалося з використанням таблиць спряженості з обчисленням непараметричного критерію хі-квадрат (х2) Пірсона (Pearson Chi-square) з наведенням числа ступенів свободи (df). Для аналізу номінальних показників двох залежних вибірок («до-після лікування») за наявності діхотомічних змінних використовували тест хі-квадрат за методом МакНемара (McNemar) із поправкою Едвардса [2]. Значущим для всіх процедур статистичного аналізу вважали рівень p<0,05.
Результати та їх обговорення
Для «стартової» антибактеріальної терапії, призначеної емпірично, було обрано цефтриаксон (можливі й інші препарати групи цефалоспоринів третього покоління). Одночасно в процесі лікування використовували фторхінолоновий препарат -- ципрофлоксацин або левофлоксацин. Перший із вказаних (цефалоспорин) пацієнтки одержували внутрішньом'язово, по 1,0--2,0 г на добу упродовж п'яти діб, фторхінолон -- перорально, по 0,5--1,0 г на добу упродовж 10--15 діб.
Для запобігання рецидиву пієлонефриту запропоновано удосконалену схему лікування хворих на ГНП, перебіг якого відбувався за наявності хронічних запальних захворювань геніталій (ЗЗГ) [11]. Так, крім стандартної емпіричної антимікробної терапії, було застосовано додаткову терапію доксицикліном, відповідно до вітчизняного протоколу по 0,1 г (у першу добу -- 0,2 г) перорально, 2 рази на добу, упродовж 9 діб [7]. Одночасно з курсом доксицикліну хворі одержували флуконазол по 50 мг на добу перорально, протягом 9 діб. І лише після курсу доксицикліну хворим надавали імунотерапію імуноглобулінами людини (Уреаплазмаімун, Мікоплазма-імун) по 3,0 мл внутрішньом'язово, через кожні 48 годин, усього 7 ін'єкцій. Одночасно з імуноглобулінами, тільки після антибіотиків, додатково для підсилення дії препаратів, було призначено перорально та інтравагінально пробіотик Біоспорин. За його характеристикою, одна лікувальна доза сухої речовини пробіотику містить 1--10 х109 живих мікробних клітин, серед яких: Bacillus subtilis -- 1--8 х109 та Bacillus licheniformis -- 0,1--2 х109. Перед використанням таку дозу необхідно розвести у 3 мл фізіологічного розчину. Біоспорин застосовували по одній лікувальній дозі за 30--40 хвилин до їди, перорально, 2 рази на добу, упродовж 10 діб, а також інтравагінально, по дві лікувальні дози через введення тампонів, змочених у розчині, або зрошень, 1 раз на добу на ніч, упродовж 10 діб (експозиція -- 6--12 год.). Перед закінченням курсу лікування було призначено Лактобактерии інтравагінально, через введення тампонів, змочених у розчині, по одній лікувальній дозі, 1 раз на добу на ніч, або у вигляді зрошень, упродовж 5 діб, із експозицією 6--12 год. (розводили у 3,0 мл фізіологічного розчину).
Після реалізації плану лікування хворих в урологічному стаціонарі проводилося вищеописане лікування, призначене гінекологом, яке застосовувалося пацієнткам за наявності молікутів та їх асоціацій з бактеріями.
Під впливом стаціонарних лікувальних заходів у всіх групах хворих спостерігалася позитивна динаміка як клінічних, так і лабораторних показників: відзначена відсутність гіпертермії, дизурії, лейкоцитурії, лейкоцитозу, підвищення ШОЕ. Констатовано, що у хворих усіх трьох груп відповідь на лікування у стаціонарі була позитивною і близькою за характером змін. Середня тривалість перебування у стаціонарі хворих групи 1 становила 8,1±1,9 доби, хворих групи 2 -- 8,2±2,1 доби, для хворих групи 3 цей показник був меншим -- 6,8±1,4 доби, але достовірних відмінностей з іншими групами не встановлено.
На час повторного візиту до клініки урологічне обстеження хворих усіх дослідних груп встановило задовільний стан пацієнток, що підтверджено клініко-лабораторними даними. Оцінка загального аналізу крові та сечі не виявила клінічно значимих відхилень від норми. Фізикальне обстеження показало задовільні результати.
Відносно результатів гінекологічного обстеження через 4--6 тижнів після лікування та надалі амбулаторного спостереження урологом за пацієнтками протягом року з фіксацією епізодів рецидивування ІСШ, у тому числі -- ГНП, простежено чіткі відмінності між дослідною групою та групами порівняння (табл. 1). У першій групі рецидив ІСШ зафіксовано у 6 (17,6%) хворих із незадовільними результатами лікування запальних захворювань геніталій за даними контрольного лабораторного обстеження та огляду гінеколога (0,35 випадків на рік).
Переважна більшість хворих цієї групи (82,4%) не виявила жодного рецидиву ІСШ протягом періоду спостереження. Майже у 75% пацієнток групи 2 (наявність молікутів як у сечових, так і статевих шляхах), із документованою уреаплазменною або мікоплазменною інфекцією, протягом періоду спостереження сталися рецидиви інфекції сечових шляхів (загострення пієлонефриту та/або циститу), у середньому 1,16 випадку на рік. Відповідні дані для хворих групи 3 (інфікування молікутами відсутнє) становили 1,07 випадку на рік.
Таблиця 1
Клінічні результати лікування хворих на ГНП у групах спостереження, абс. (%)
|
Рецидивування ІСШ та ГНП |
Групи хворих |
X2 Пірсона df р загальна |
|||
|
група 1 (n=34) |
група 2 (n=31) |
група 3 (n=28) |
|||
|
Кількість хворих (абс./%) |
6(17,6) |
23 (74,2) * |
15 (53,6) * |
X2=21,43 df=2 p=0,001 |
|
|
Середня кількість випадків рецидивування на рік |
0,35 |
1,16 * |
1,07 * |
X2=26,81 df=8 p=0,001 |
Примітка: р<0,05 порівняно з хворими групи 1 (*).
Міжтруповим порівнянням даних, наведених у табл. 1, виявлена статистично значуща різниця між дослідною трупою і трупами порівняння (2 та 3) щодо визначення рецидивів ІСШ і ГНП (х2=20,98, df=1, p=0,001 та х2=8,85, df=1, p=0,003, відповідно) і середньої кількості випадків рецидивування на рік (x2=24,0, df=4, p=0,001 та х2=9,48, df=4, p=0,050). Між трупами порівняння 2 і 3 не встановлено достовірної різниці у кількості хворих із рецидивами (X2=2,73, df=1, p=0,098) та середньої кількості рецидивів на рік (x2=5,89, df=4, p=0,207).
Аналіз поширеності та структури супутньої запальної гінекологічної патології в трупах спостереження показав, що до лікування у хворих на ГНП домінували кольпіт та/або бактеріальний ватіноз, хронічний сальпінгіт та ерозія шийки матки (ЕШМ) (табл. 2).
Значна частота запальних захворювань теніталій у хворих на ГНП виявилася додатковим підтвердженням логічності обраної тактики комплексного лікування з акцентом на послідовну санацію сечових і статевих шляхів. Стає зрозумілим, що відсутність професійної санації статевих шляхів гінекологом унеможливлює ефективне лікування рецидивуючих сечових інфекцій і становить затрозу повторного висхідного інфікування сечових шляхів.
Через 4--6 тижнів після лікування під час контрольного обстеження встановлено, що у пацієнток трупи порівняння 2 частіше спостерітали ознаки гінекологічної патології, ніж у жінок трупи 1, що отримували додаткове лікування у гінеколога (табл. 3).
Таблиця 2
|
Супутні запальні захворювання геніталій |
Групи хворих |
|||
|
група 1 (n=34) |
група 2 (n=31) |
група 3 (n=28) |
||
|
Кольпіт / бактеріальний вагіноз (абс./%) |
29 (85,3) |
23 (74,2) |
19 (67,9) |
|
|
Хронічний сальпінгіт (абс./%) |
13 (32,8) |
14 (45,2) |
17 (60,7) |
|
|
Ерозія шийки матки (абс./%) |
17 (50,0) |
17 (54,8) |
17 (60,7) |
|
|
Ендоцервіцит (абс./%) |
11 (32,4) |
10 (32,3) |
8 (28,6) |
|
|
Усього (абс./%) |
33 (97,1) |
29 (93,6) |
26 (92,9) |
Таблиця 3
|
Супутні запальні захворювання геніталій |
Групи хворих |
X2 Пірсона df р загальна |
|||
|
група 1 (n=34) |
група 2 (n=31) |
група 3 (n=28) |
|||
|
Кольпіт та/або бактеріальний вагіноз (абс./%) |
13 (38,2) |
21 (67,7) * |
13 (46,4) |
X2=5,92 df=2 p=0,052 |
|
|
Хронічний сальпінгіт, стадія загострення (абс./%) |
4 (11,8) |
12 (38,7) * |
11 (39,2) * |
X2=7,76 df=2 p=0,021 |
|
|
Ерозія шийки матки (абс./%) |
5 (14,7) |
8 (25,8) |
8 (28,6) |
X2=1,96 df=2 p=0,374 |
|
|
Ендоцервіцит (абс./%) |
5 (14,7) |
6(19,4) |
1 (3,6) |
X2=3,42 df=2 p=0,181 |
|
|
Усього (абс./%) |
18 (38,2) |
22 (67,7) |
19 (46,4) |
X2=2,61 df=2 p=0,271 |
Примітка: р<0,05 порівняно з хворими групи 1 (*).
Наявність супутніх запальних захворювань теніталій до лікування хворих на ГНП у трупах спостереження, абс. (%)
Наявність супутніх запальних захворювань теніталій після лікування хворих на ГНП у трупах спостереження, абс. (%)
Варто звернути увату на хронічну запальну патологію статевих шляхів і зазначити, що у двох третин (67,7%) хворих групи 2, інфікованих молікутами, на момент контрольного обстеження після лікування констатовано кольпіт та/або бактеріальний вагіноз, що статистично значимо відрізняло їх від дослідної групи при попарному порівнянні (x2=5,66, df=1, p=0,017). Частково після проведеної терапії залишалися ураженими на хронічний сальпінгіт хворі груп 2 і 3, в яких встановлені статистично значущі відмінності порівняно до хворих групи 1 (х2=6,34, df=1, p=0,012 для обох груп). Ерозію шийки матки виявляли частіше у хворих обох груп порівняння після проведеного лікування, але статистично значимих відмінностей з хворими дослідної групи не зафіксовано.
Статистичний аналіз даних, наведених у табл. 2 і 3, щодо запальних захворювань геніталій, показав позитивну динаміку у хворих дослідної групи та групи 3. У хворих групи 2 статистично значима різниця р=0,016 виявлена тільки відносно зниження кількості хворих на ерозію шийки матки після лікування (табл. 4).
Слід зазначити, що класична схема лікування хворих на ГНП за наявності інфікування сечових і статевих шляхів лише класичними бактеріями призвела до зниження частоти гінекологічної патології. Так, у пацієнток групи 3 більшість показників, що порівнювалися, статистично не відрізнялися від хворих групи 1. Це можна пояснити проведенням стандартної антибактеріальної терапії цефалоспориновими і фторхінолоновими антибіотиками в урологічному стаціонарі, що також позитивно впливало на запальні процеси геніталій, зумовлені неспецифічною мікрофлорою.
Варто також зазначити, що жодна з пацієнток дослідної групи, для яких у лікуванні проти мікоплазм і уреаплазм застосували доксициклін, Біоспорин та імуноглобуліни не виявляла алергічних реакцій, а також побічних ефектів.
Звідси, запропоноване лікування хворих на ГНП із супутніми ЗЗГ, викликаними мікоплазмами, уреаплазмами чи їх асоціаціями з класичними бактеріями, безпечне. При цьому спостерігається підвищення клінічної ефективності, забезпечується ерадикація збудників не лише з сечових, а й зі статевих шляхів. Як наслідок, це запобігає рецидивам ІСШ у майбутньому. За підтвердження позитивного ефекту лікування слугує суттєве зменшення кількості звернень до уролога з випадками рецидивування ІСШ і ГНП (від 74,2% до 17,6%) у хворих упродовж одного року спостережень (у середньому від 1,16 до 0,35 випадку на рік).
Встановлено, що проведене лікування як традиційне, так і запропоноване, сприяло значному зменшенню інфікованості сечових шляхів класичними бактеріями в усіх групах спостереження. Найуспішнішою була ситуація в дослідній групі 1, де такий показник зменшився від 58,8% до 11,8%. У групах 2 і 3 зниження становило: від 67,7% до 41,9% та від 85,7% до 50,0%, відповідно. Засвідчено ефективну ерадикацію молікутів у дослідній групі 1: зменшення інфікованості від 100% до 26,5%. У групі порівняння 2 показник інфікованості молікутами залишився високим і становив 83,9%.
Інфікованість статевих шляхів класичними бактеріальними збудниками залишилася без суттєвих змін у всіх групах і становила 29,4% у групі 1 (35,3% -- до лікування), 45,2% у групі 2 (38,7% -- до лікування) та 53,6% у групі 3 (53,6% -- до лікування). Застосування запропонованої схеми лікування значимо зменшувало інфікованість статевих шляхів молікутами у пацієнток дослідної групи 1 -- від 94,1% до 23,5%. Відповідні показники для групи 2 становили: від 96,8% до 80,6%.
Таблиця 4
Аналіз динаміки запальних захворювань геніталій хворих на ГНП у групах спостереження в динаміці лікування
|
Запальні захворювання геніталій |
X2 МакНемара з поправкою Едвардса, р |
|||
|
група 1 (n=34) |
група 2 (n=31) |
група 3 (n=28) |
||
|
Кольпіт та/або бак.вагіноз |
12,50 p<0,001 |
0,17 р=0,683 |
4,17 р=0,041 |
|
|
Хронічний сальпінгіт, стадія загострення |
7,11 р=0,008 |
0,50 р=0,480 |
4,17 р=0,041 |
|
|
Ерозія шийки матки |
10,08 р=0,002 |
5,82 р=0,016 |
7,11 р=0,008 |
|
|
Ендоцервіцит |
4,17 р=0,042 |
0,90 р=0,343 |
5,14 р=0,023 |
Висновки
1. Доведено, що після стандартного урологічного лікування більше ніж дві третини хворих (70,3%) на гострий неускладнений пієлонефрит, що мають збудники різної таксономічної належності, і, перш за все, молікути, потребують додаткової антибактеріальної терапії, спрямованої на ерадикацію молікутів, як патогенетичної ланки розвитку та рецидивування інфекційно-запальних захворювань сечових шляхів.
2. Доведено, що застосована у лікуванні запропонована схема, за якою проти мікоплазм і уреаплазм було призначено доксициклін, препарат Біоспорин та імуноглобуліни людини, ефективна у 82,4% хворих на гострий неускладнений пієлонефрит із супутніми запальними захворюваннями геніталій, інфікованих молікутами. Крім цього, доведена безпечність цієї схеми.
3. За підтвердження клінічного ефекту від запропонованої схеми лікування хворих на гострий неускладнений пієлонефрит із супутніми запальними захворюваннями геніталій при наявності інфікованості молікутами статистично значимо слугує показник зменшення упродовж одного року спостереження кількості звернень до уролога стосовно рецидивування інфекцій сечових шляхів, насамперед -- гострого неускладненого пієлонефриту. За одержаними даними, зменшення відбулося від 74,2% у пацієнток групи порівняння (2), до 17,6% у хворих дослідної групи (у середньому від 1,16 до 0,35 випадку рецидивування на рік).
4. Доведено, що класична схема лікування хворих на гострий неускладнений пієлонефрит у групі порівняння (2) не призвела до значимої ерадикації мікоплазм й уреаплазм із сечових і статевих шляхів. І лише застосування запропонованої схеми лікування в дослідній групі зменшило інфікованість молікутами сечових шляхів до 26,4% (на 73,6%) і статевих до 23,5% (на 70,6%).
Список літератури
1. Анфілова М.Р. Визначення факторів ризику епітелій-мезенхімального переходу у слизовій оболонці урогенітального тракту жінок в умовах запального процесу, індукованого C. trachomatis, U. urealyticum та M. Genitalium. Здоровье женщины. 2016. № 6. С. 144 --148.
2. Гржибовский А.М., Иванов С.В., Горбатова М.А. Сравнение количественных данных двух парных выборок с использованием программного обеспечения Statistica и SPSS: параметрические и непараметрические критерии. Наука и здравоохранение. 2016. № 3. С. 5--25.
3. Данилов Е.Ю. Урогенитальные микоплазмы (Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum) у женщин с инфекциями, передаваемыми половым путем. Ж. акушерства и женских болезней. 2007. № 2. С. 67-71.
4. Колесник М.О., Степанова Н.М., Дріянська В.Є. та ін. Рецидивуюча інфекція сечової системи у жінок: етіологічна структура та сучасна концепція патогенезу (огляд літератури та власних досліджень). Журнал НАМИ України. 2013. № 2. С. 194-204.
5. Косова И.В. Роль урогенитальных инфекций в этиологии циститов и необструктивных пиелонефритов у женщин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.00.40 «Урология». Москва, 2005. 28 с.
6. Кульчавеня Е.В., Бреусов А.А. Эффективность комплексной терапии женщин, больных хроническим циститом, ассоциированным с внутриклеточными инфекциями. Урология. 2010. № 4. С. 25-29.
7. Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України. Методики діагностики, лікування і профілактики ІПСШ. Мікоплазмоз сечостатевий, спричинений Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum: наказ МОЗ України № 286 від 07.06.2004 р.
8. Ромащенко О.В., Білоголовська В.В., Лебідь Л.О. та ін. Комплексна терапія хронічного пієлонефриту у жінок репродуктивного віку. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2008. № 1. С. 85-87.
9. Руденко А.В., Пасєчніков С.П., Мітченко М.В., Корніліна О.М. Особливості перебігу гострого неускладненого пієлонефриту у жінок репродуктивного віку в залежності від таксономічної належності збудників запального процесу. Урологія. 2017. Т. 21, № 1. С. 54-61.
10. Руденко А.В., Пасєчніков С.П., Мітченко М.В. та ін. Інформативність мікробіологічної діагностики для підвищення ефективності лікування гострого неускладненого пієлонефриту у жінок. Журнал НАМИ України. 2017. Т. 23, № 3-4. C. 221-228.
11. Спосіб лікування жінок, хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту: пат. № 109850, UA, МПК (2015.01) А61К 35/74; заявл. 04.07.2014; опубл. 12.10.2015. Бюл. № 19.
12. Степанова Н.М. Етіологія, топічна діагностика та лікування інфекцій сечової системи: автореф. дис. ... д-ра мед. наук. Київ, 2008. 40 с.
13. Урологія. Діючі протоколи надання медичної допомоги: науково-методичне видання / за ред. С.П. Пасєчнікова. К.: ТОВ «Доктор-Медіа», 2011. 626 с.
14. Gonzalez-Pedraza A., Ortiz С., Mota R. Role of bacteria associated with sexually transmitted infections in the etiology of lower urinary tract infection primary care. Enform. Infect. Microbiol. Clin. 2003. Vol. 21, No. 2. P. 89-92.
15. Nseir W., Farah R., Mahamid M. et al. Obesity and recurrent urinary tract infections in premenopausal women: a retrospective study. International journal of infectious diseases. 2015.Vol. 41. P. 32-35.
References
1. Anfilova, M.R. (2016). Vyznachennia faktoriv ryzyku epiteliy-mezenkhimalnoho perekhodu u slyzoviy obolontsi urohenitalnoho traktu zhinok v umovakh zapalnoho protsesu, indukovanoho C. trachomatis, U. urealyticum ta M. genitalium [Determination of risk factors for epithelial-mesenchymal transition in the mucous membrane of the urogenital tract of women under conditions of inflammatory process induced by C. trachomatis, U. urealyticum and M. genitalium]. Zdorov'yezhenshchiny -- Woman's health, 6: 144--148 [in Ukrainian].
2. Grzhibovskiy, A.M., Ivanov, S.V., & Gorbatova, M.A. (2016). Sravneniye kolichestvennykh dannykh dvukh parnykh vyborok s ispolzovaniyem programmnogo obespecheniya Statistica i SPSS: parametricheskiye i neparametricheskiye kriterii [Comparison of quantitative data of two paired samples using Statistica and SPSS software: parametric and nonparametric criteria]. Nauka i zdravookhraneniye -- Science and Health, 3, 5--25 [in Russian].
3. Danilov, E.Yu. (2007). Urogenitalnyye mikoplazmy (Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum) u zhenshchin s infektsiyami, peredavayemymi polovym putem [Urogenital mycoplasmas (Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum) in women with sexually transmitted infections]. Zh. akusherstva i zhenskikh bolezney -- Journal of Obstetrics and Women's Diseases, 2: 67--71 [in Russian].
4. Коквт^ М.О., Stepanova, N.M., Driyanska, V.E. et al. (2013). Retsydyvuyucha infektsiya sechovoyi systemy u zhinok: etiolohichna struktura ta suchasna kontseptsiya patohenezu (ohlyad literatury ta vlasnykh doslidzhen) [Recurrent urinary tract infection in women: etiologic structure and current concept of pathogenesis (literature review and own research)]. Zhurnal NAMN Ukrayiny -- Journal of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Vol. 19, 2, 194--204 [in Ukrainian].
5. Коsovа, I.V. (2005). Rol urogenitalnykh infektsiy v etiologii tsistitov i neobstruktivnykh piyelonefritov u zhenshchin [The role of urogenital infections in the etiology of cystitis and nonobstructive pyelonephritis in women]. Extended abstract of med. candidate's thesis. Moskow [in Russian].
6. Kulchavenia, E.V., & Breusov, A.A. (2010). Effektivnost kompleksnoy terapii zhenshchin, bolnykh khronicheskim tsistitom, assotsiirovannym s vnutrikletochnymi infektsiyami [The effectiveness of complex therapy for women with chronic cystitis associated with intracellular infections]. Urologiya -- Urology, 4: 25--29 [in Russian].
7. Pro udoskonalennya dermatovenerolohichnoyi dopomohy naselennyu Ukrayiny. Metodyky diahnostyky, likuvannya i profilaktyky IPSSH. Mikoplazmoz sechostatevyy, sprychynenyy Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum: nakaz MOZ Ukrainy No. 286 07.06.2004. [On the improvement of dermatovenerological assistance to the population of Ukraine: order of the Ministry of Health of Ukraine No. 286 of June 7, 2004] [in Ukrainian].
8. Romashchenko, J.V., Bilogolovska, V.V., Lebid, L.O. et al. (2008). Kompleksna terapiya khronichnoho piyelonefrytu u zhinok reproduktyvnoho viku [Complex therapy of chronic pyelonephritis in women of reproductive age]. Pediatriya, akusherstvo ta hinekolohiya -- Pediatrics, obstetrics and gynecology, 1, 85--87 [in Ukrainian].
9. Rudento, A.V., Pasiechnikov, S.P., Mitchenko, M.V., Kornilina, O.M. (2017). Osoblyvosti perebihu hostroho neuskladnenoho piyelonefrytu u zhinok reproduktyvnoho viku v zalezhnosti vid taksonomichnoyi nalezhnosti zbudnykiv zapal№noho protsesu [Features of the course of acute uncomplicated pyelonephritis in women of reproductive age, depending on the taxonomic affiliation of pathogens]. Urologiya -- Urology, 21, 1: 54--61 [in Ukrainian].
10. Rudenko, A.V., Pasiechnikov, S.P., Mitchenko, M.V. et al. (2017). Informatyvnist№ mikrobiolohichnoyi diahnostyky dlya pidvyshchennya efektyvnosti likuvannya hostroho neuskladnenoho piyelonefrytu u zhinok [The informative nature of microbiological diagnostics to improve the effectiveness of treatment of acute uncomplicated pyelonephritis in women]. Zhurnal NAMN Ukrainy -- Journal of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Vol. 23, No. 3--4. 221--228 [in Ukrainian].
11. Sposib likuvannya zhinok, khvorykh na hostryy neuskladnenyy ta za hostrennya khronichnoho piyelonefritu: Patent No. 109850, UA, MPK (2015.01) A61K 35/74. [A method of treatment of women with acute uncomplicated and exacerbation of chronic pyelonephritis: Patent No. 109850, UA, MPK (2015.01) A61K 35/74.]. Biuleten No. 9 [in Ukrainian].
12. Stepanova, N.M. (2008). Etiolohiya, topichna diahnostyka ta likuvannya infektsiy sechovoyi systemy [Etiology, topical diagnosis and treatment of urinary tract infections]: Extended abstract of med. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
13. Pasiechnikov, S.P. (Eds). (2011). Urology. Diiuchi protokoly nadannia medychnoi dopomohy [Existing medical assistance protocols]. Kyiv: TOV«Doktor-Media» [in Ukrainian].
14. Gonzalez-Pedraza, A., Ortiz, C., Mota, R (2003). Role of bacteria associated with sexually transmitted infections in the etiology of lower urinary tract infection primary care. Enform. Infect. Microbiol. Clin., Vol. 21, 2, 89-92.
15. Nseir, W., Farah, R., Mahamid, M. et al. (2015). Obesity and recurrent urinary tract infections in premenopausal women: a retrospective study. International journal of infectious diseases, Vol. 41, 32-35.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Класифікація, клінічні особливості, діагностика та стратегія лікування хронічних гепатитів. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів. Принципи лікування пієлонефриту в дітей. Патогенетична терапія та показання до її призначення.
реферат [351,0 K], добавлен 12.07.2010Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009Розроблення кількісних критеріїв ступеня тяжкості хворих на гострий деструктивний панкреатит. Визначеня комплексу лікувальних заходів, що сприяли зниженню летальності та поліпшенню результатів лікування деструктивного панкреатиту та виниклих ускладнень.
автореферат [49,1 K], добавлен 21.03.2009Первинний, вторинний, серозний і гнійний гострий пієлонефрит та його симптоми. Карбункул нирки. Комп'ютерна томографія для діагностики абсцесу і карбункула нирки. Результати лабораторних і рентгенологічних, радіоізотопних та ультразвукового дослідження.
реферат [33,2 K], добавлен 06.12.2008Мікробний спектр біотопу сечовивідних та статевих шляхів у хворих з інфекційно-запальними захворюваннями. Прогностичні критерії оцінки ефективності етіотропної терапії. Закономірності цитоморфологічних змін епітеліальних клітин слизових оболонок.
автореферат [264,3 K], добавлен 24.03.2009Клінічна картина, етіологія, лікування при гострому та хронічному простатитах. Лікувальна фізкультура як складова фізичної реабілітації в лікуванні захворювань передміхурової залози. Оцінка ефективності засобів фізичної реабілітації на організм хворих.
контрольная работа [261,7 K], добавлен 08.03.2015Якісний та кількісний склад мікрофлори у хворих з гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицьової ділянки, аналіз впливу різних озонових розчинів на штами мікроорганізмів. Оцінка запропонованого методу лікування та його апробація в клінічних умовах.
автореферат [45,0 K], добавлен 02.04.2009Фактори ризику та перебіг запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок. Вивчення стану мікрофлори піхви та цервікального каналу. Схема комплексного лікування та профілактики з призначенням високоефективної антиретровірусної терапії.
автореферат [91,2 K], добавлен 09.03.2009Визначення клініко-лабораторних, ендокринних і імунологічних показників у хворих на пієлонефрит, взаємозв’язок між параметрами адаптації і показниками імунітету. Зв'язок між адаптогенною і імуномоделюючою дією бальнеотерапії на курорті Трускавець.
автореферат [88,8 K], добавлен 10.04.2009Етіологія та епідеміологія гнійно-запальних захворювань у новонароджених. Діагностичні критерії та лікування гнійно-запальних уражень шкіри, підшкірно-жирової клітковини, пупка. Напрямки профілактики гнійно-запальних захворювань у новонароджених.
презентация [1,1 M], добавлен 25.01.2014Розробка концептуальної моделі вибору післяопераційної тактики лікування хворих на рак сечового міхура та диспансерного спостереження. Ознаки, що несприятливо впливають на результати хірургічного лікування та визначення їх прогностичної інформативності.
автореферат [53,9 K], добавлен 07.03.2009Складність питання хірургічної тактики, термінів та об’єму хірургічних втручань при гострому панкреатиті з супутньою серцево-судинною патологією. Порівняльний аналіз результатів обстеження та лікування хворих та здорових людей. Інтоксикаційний синдром.
автореферат [42,4 K], добавлен 20.02.2009Фізична реабілітація в системі комплексного відновного лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Клінічна характеристика хворих контрольної і експериментальної груп. Динаміка показників в період відновної терапії. Використання засобів фізіотерапії.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 05.03.2013Удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Порушення у хворих стану білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету, ферментів цитолізу гепатоцитів.
автореферат [41,5 K], добавлен 21.03.2009Аналіз результатів лікування хворих з пошкодженнями гомілковостопного суглоба та визначення причини розвитку післятравматичного остеоартрозу. Розробка та впровадження профілактично орієнтованої системи лікування хворих, оцінка її практичної ефективності.
автореферат [33,9 K], добавлен 11.04.2009Ранній післяопераційний період з використанням традиційного лікування хворих після стандартних хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці. Часткова паротидектомія при аденомі привушної залози. Комплексне лікування хворих стоматологічного профілю.
автореферат [94,7 K], добавлен 21.03.2009Сутність і характерні ознаки пухлин, їх види (доброякісні, злоякісні). Історія вивчення пухлинних захворювань, сучасні пошуки шляхів боротьби з ними. Основні методи лікування онкологічних хворих. Етика розподілу ресурсів і якість медичного обслуговування.
презентация [215,7 K], добавлен 22.12.2013Поліпшення результатів лікування хворих-наркоманів на хірургічний сепсис шляхом корекції ступеня тяжкості ендотоксикозу та своєчасної переорієнтації програми лікування. Етіологічні чинники, особливості клінічної картини та симптоматики сепсису у хворих.
автореферат [49,7 K], добавлен 09.04.2009Післяпологовий пієлонефрит як тяжке захворювання з вираженою інтоксикацією організму породіллі, морфологічними і функціональними порушеннями. Ефективність профілактики і лікування, виявлення значущих факторів ризику та оптимальні профілактичні заходи.
автореферат [43,2 K], добавлен 14.03.2009Результати хірургічного лікування хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом, на основі вдосконалення методів діагностики та вибору мініінвазивних хірургічних втручань. Переваги ендоскопічної ультрасонографії.
автореферат [1,5 M], добавлен 29.03.2009
