Обґрунтування диференційованого підходу до лікування гіперестезії зубів різної групової належності при патології тканин пародонту

Обґрунтування диференційованого підходу до лікування гіперестезії зубів різної групової належності при патології тканин пародонта

Ярова Світлана Павлівна

Анотація

В науковій статті наведені результати власних досліджень, на підставі яких була розроблена схема диференційного комплексного підходу, шляхом застосування десенситайзерних препаратів локальної та загальної дії, в залежності від перебігу гіперестезії при генералізованному пародонтиті (без рецесії та з рецесією ясен), та групової належності зубів (фронтальні та бічні). Доведено, що результатом запропонованої схема є підвищення ефективності лікування пацієнтів із гіперестезією зубів при генералізованому пародонтиті.

Ключеві слова: гіперестезія, групова належність зубів, генералізований пародонтит, ремінералізація, глибоке фторування.

Yarova S. P.

Genzytska O. S. Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Dentistry # 2, Donetsk National Medical University, Liman, Ukraine

Summary

The scientific article presents the results of our own laboratory studies, based on which the scheme of differential complex approach was developed, by using desensitizer preparations of local and general action, depending on the course of hyperesthesia in generalized periodontitis (without recession and with recession of gums), and group affiliation of teeth (frontal and lateral). It is proved that the result of the proposed scheme is to increase the effectiveness of treatment of patients with hyperesthesia of the teeth with generalized periodontitis.

Key words: hyperesthesia, group affiliation of teeth, generalized periodontitis, remineralization, deep fluorination.

Постановка проблеми

Чутливість твердих тканин зуба є однією з найбільш частих скарг в стоматологічній практиці, на яку страждає понад 68% населення та кількість пацієнтів постійно зростає, біль може виникати як в окремих зубах, так і в групі і навіть усіх зубах [1с.338, 9.с.34]. Найчастіше привертає увагу гіперестезія, що розвивається у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта, що впливає на складність діагностики і лікування. Це зумовлено з недостатньою інформованностю про патогенетичні механізми виникнення цієї форми гіперестезії [3.с.65, 4с.49, 5.с.61, 12с.385].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вчені вважають, що патогенез розвитку гіперестезії зубів найдоцільніше розглядати в зв'язку з демінералізацією твердих тканин зуба, що приводить до зміни структури емалі та дентину [2.с.35]. Також ряд авторів приділяють важливу роль у виникненні гіперестезії порушенням метаболізму неорганічних іонів - кальцію, фосфору, магнію і інших мікроелементів. Досліджуючи механізми виникнення гіперестезії при захворюваннях тканин пародонта, встановлено зниження Са, Р і Мg як у ясеневій і ротовий рідинах, так і біоптаті твердих тканин зуба. Доведено, що порушення обміну неорганічних іонів при захворюваннях пародонту відбуваються як в альвеолярних перетинках, так і на поверхні зубів [10.с.4, 4.с.49]. Крім того, у процесі лікування захворювань пародонта згладжування та скалінг у кореневій ділянці призводять до виникнення підвищенної чутливості. Отже, цілком очевидним є те, що значного підвищення ефективності лікування пацієнтів із гіперестезією зубів можливо досягти завдяки комплексному підходу до усунення її проявів, який передбачає вибір оптимального засобу місцевої терапії та вплив на загальний стан організму, перед усім на обмінні процеси в ньому[8.с.3].

Резистентність емалі та дентина може бути відновлена шляхом введення в ці тканини мінеральних компонентів. В результаті ремінералізуючої терапії при гіперестезії підвищується резистентність твердих тканин зубів, стимулюється утворення третинного дентину. Так, як демінералізація твердих тканин зубів розвивається, як правило, на тлі загальних та місцевих факторів, то при гіперестезії рекомендується застосування комплексної ремінералізуючої терапії, при якій призначаються фосфорно-кальцієві, фтористі та інші препарати внутрішньо і місцево [7.с.4].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Ефективність використання запропонованих з цією метою засобів і методів не досить висока, а тому пошук адекватних засобів та методів ремінералізуючої терапії, які забезпечують підвищення резистентності твердих тканин зуба при гіперестезії, є актуальним. Особливо актуальним є питання підбору препаратів, способів їх застосування на етапах лікування [7.с.4].

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування пацієнтів із гіперестезією зубів при генералізованому пародонтиті за рахунок диференційного вибору оптимальних десенситайзерних препаратів локальної та загальної дії.

Виклад основного матеріалу

Обстежено 128 хворих, віком від 18 - 71 років (чоловіків - 40, жінок - 88) із захворюваннями тканин пародонта. Абсолютну більшість склали хворі (81,3%) на генералізований пародонтит різного ступеня важкості. З них генералізований пародонтит І ступеня мали 39 пацієнтів (30,5%), генералізований пародонтит ІІ ступеня - 43 (33,6%), генералізований пародонтит ІІІ ступеня - 22 (17,2%). Хронічний катаральний гінгівіт був діагностований у 21 (16,4%). На пародонтоз страждали 3 хворих (2,3%).

Серед оглянутих 128 пацієнтів із захворюваннями тканин пародонту, гіперестезія зубів реєструвалася у 102 пацієнтів (79,7%). З них чоловіків - 32, жінок - 70. Встановлено, що гіперестезія зубів при рецесії ясен зустрічається в 2,3 рази частіше, ніж без клінічно вираженого порушення прикріплення. У хворих на генералізований пародонтит, що супроводується гіперестезією зубів ураження фронтальних зубів переважало над ураженням бічних в 1,4 рази. Локалізовані форми гіперестезії були наявні у 37 пацієнтів (36,3%), генералізовані форми виявляли у 65 пацієнтів (63,7%). Інтенсивність гіперестезії за Ю.А. Федоровим серед пацієнтів із захворюваннями пародонту була наступною: І ступінь гіперестезії було діагностовано у 45 хворих (44,1%), ІІ ступінь - у 22 хворих (21,6%), ІІІ ступінь - 35 хворих (34,3%).

Лабораторно було визначено вміст кальцію (Са) та фосфору(Р) та Са/Р коефіцієнт в усіх твердих тканинах 38 зубів, видалених у практично здорових осіб 35-54 років внаслідок захворювань тканин пародонта та видалених за ортодонтичними показаннями.

Концентрації кальцію та фосфору в твердих тканинах зубів визначали окремо: Са - за допомогою атомно - абсорбційної спектрофотометрії, Р - фотоколорометричним способом.

Лікування хворих із гіперестезією зубів у межах проведеного нами дослідження ґрунтувалось на уявленнях про системний характер даної патології, що потребує, відповідно, комплексної терапії, яка включає не лише місцевий вплив на структурно-функціональний стан твердих тканин зубів, але й використання засобів загальної дії, здатних нормалізувати обмінні процеси в організмі, особливо їх кальцій-фосфорну складову. У зв'язку з цим, хворі, які брали участь у нашому дослідженні, були поділені на 2 групи залежно від способу корекції зазначеної патології.

На підставі отриманих даних лабораторних та клінічних досліджень були розроблені схеми лікування в залежності від перебігу гіперестезії при генералізованному пародонтиті (без рецесії та з рецесією ясен), та групової належності зубів (фронтальні та бічні). Основна група - 52 пацієнти з гіперестезією на тлі генералізованого пародонтиту, лікування яких проводили за запропонованими методиками. При гіперестезії фронтальної групи: без рецесії ясен - застосовували препарати для ремінералізації емалі зубів, курсом 15 аплікацій щодня, кратністю 2 рази на рік; з рецесією ясен - застосовували комбінацію препаратів для ремінералізації емалі та глибокого фторування шийки зуба кратністю 2 рази на рік. При гіперестезії бічної групи: без рецесії ясен - використовували препарати для ремінералізації емалі зубів курсом 10 аплікацій через день, кратністю 1 рази на рік; з рецесією ясен - використовували комбінацію препаратів для ремінералізації емалі та глибокого фторування шийки зуба кратністю 1 рази на рік. Також за показаннями призначали кальційвмісні препарати загальної дії в дозуванні згідно інструкції виробника (наприклад: Кальцемін, Кальцемин Адванс) пацієнтам віком старше 50 років та жінкам в постменопаузальному періоді. Прийом загальних препаратів проводили під контролем вмісту Са в крові та сечі.

Контрольна група - 50 пацієнтів у яких була застосована традиційна схема лікування підвищеної чутливості зубів (Ю.А. Федоров, 1997), яка включала: загальне лікування - прийом гліцерофосфату кальцію протягом місяця. Місцеве лікування, для того, щоб зняти больові відчуття вже в перші дні лікування, хворим, крім аплікацій фосфатовмісних зубних паст, призначають електрофорез гліцерофосфату кальцію.

Результати проведеного лікування гіперестезії зубів оцінювали за динамікою змін відчуттів пацієнтів, клінічним перебігом та індексами: інтенсивності гіперестезії зубів (ІІГЗ), розповсюдженості гіперестезії зубів (ІРГЗ) та індексу ремінералізації (ІР). Терміни спостереження: до лікування, найближчі (через 10 діб, 1 місяць) та віддалені (6 місяців, 1 рік).

Статистичну обробку даних проводили методами варіаційної статистики в пакеті Statistica 6.0 for Windows.

Результати та обговорення. Встановлене системне зниження вмісту Са та Са/Р співвідношення в усіх твердих тканинах (емаль, дентин коронки, дентин корня, цемент) усіх груп зубів (різці, ікла, премоляри та моляри), видалених внаслідок пародонтиту, в порівнянні з видаленими при інтактному пародонті. Результати порівняння вмісту Са, Р та Са/Р співвідношення окремо в усіх твердих тканинах зубів, видалених внаслідок пародонтиту показали, що максимальне зниження вмісту Са в зубах, видалених внаслідок пародонтиту, були визначені в емалі та цементі кореня. Встановлено, що найбільше порушення мінерального обміну за показником Са/Р співвідношення має місце в твердих тканинах фронтальної групи зубів, видалених внаслідок пародонтиту, в порівнянні з бічними. На основі встановлених особливостей мінералізації твердих тканин зубів різної групової належності, обґрунтовано вибір засобів та термінів медикаментозного лікування хворих на генералізований пародонтит, що супроводжується гіперестезією зубів. Виявлені особливості мінералізації різних твердих тканин зуба при гіперестезії довели, що патогенетично спрямоване лікування, а саме насичення тканин Са потребують емаль та цемент кореня.

В основній і контрольній групах в перше відвідування значення ІРГЗ та ІІГЗ були майже однаковими і становили, відповідно, 34,7±1,9% і 2,01±0,04 балів - в основній і 33,8±1,9% і 1,99±0,04 балів - в контрольній. Отримані результати за показниками ІІГЗ та ІРГЗ представлені в таблиці 1.

лікування гіперестезія зуб пародонт

Таблиця 1.

Зміни індексів розповсюдженості та інтенсивності гіперестезії дентину

Так, через 10 діб після початку лікування вивчаємі показники були наступними: в основній групі ІРГЗ та ІІГЗ прийняли значення, відповідно, 4,02 ±1,03% і 1,06±0,03 балів (зменшилися в 8,6 разів та на 90%), в контрольній - 6,77 ±1,41% і 1,24 ±0,06 балів, що в 5,0 разів та на 60% менше в порівнянні з даними до початку лікування. Отримані показники індексів основної групи, були в 1,7 рази та на 17% меншими в порівнянні з контрольною групою, де була застосована традиційна схема лікування (р<0,05).

Далі показники індексів оцінювали через 1 місяць і в основній групі вони склали 6,98 ±1,22% і 0,76 ±0,01балів (в 5,0 та 2,6 рази менші, ніж до початку лікування), але вони декілька збільшилися в порівнянні з попереднім клінічним обстеженням. В контрольній групі значення ІРГЗ та ІІГЗ теж збільшилися в порівнянні з попереднім терміном обстеження і становили 10,61±1,04% та 1,28±0,03 балів. Але все ж таки вони були меншими в порівнянні з даними вихідного стану, а саме: відповідно, в 3,19 рази та на 55%. Таким чином, після проведеного лікування гіперестезії показники ІРГЗ та ІІГЗ були кращими в основній групі, де застосовували запропоновану схему лікування, ніж в контрольній групі: ІРГЗ на 50%, ІІГЗ на 70% (р<0,05). Через 6 місяців було встановлено подальше, хоча і незначне, підвищення ІРГЗ та ІІГЗ у пацієнтів з ГТТЗ в обох групах в порівнянні з показниками одразу після проведеного лікування. Так, в основній групі вони приймали значення ІРГЗ - 8,53 ±1,07% та ІІГЗ - 0,84 ±0,02 балів, що, відповідно, на 20% та 10% більше з попереднім оглядом, але все ж таки в 4,0 та 2,4 рази менше в порівнянні з початковим станом. В контрольній групі, де була застосована традиційна схема, ці показники зменшилися (в 2,7 рази та на 43%) в порівнянні з початковим станом, і склали, відповідно, ІРГЗ - 12,47±1,12%, ІІГЗ - 1,39±0,04 балів. Отримані значення в основній групі були, в 1,5 рази та на 65% меншими в порівнянні з відповідними показниками в контрольній групі.

У віддалений термін (через 1 рік) продовжувалось підвищення показників ІРГЗ та ІІГЗ в контрольній та основній групах в порівнянні з попереднім терміном (6 місяців). У пацієнтів основної групи збільшились значення індексів на 13% та 32%, відповідно, але все ж таки вони залишилися меншими порівняно з результатами до лікування в 3,6 рази та на 81%. В контрольній групі значення індексів ІРГЗ та ІІГЗ через рік були 15,03±1,21% і 1,43±0,02 балів, що в 2,3 рази та на40% менш ніж в порівнянні з даними до лікування, але в 1,2 та 1,02 рази більш ніж в порівнянні з попереднім терміном обстеження. Як і під час раніше проведених оглядів, показники індексів в основній групі були меншими (відповідно, на 68% і 17%) в порівнянні з контрольною.

Таким чином, найбільш стабільне та істотне поліпшення показників ІРГЗ та ІРГЗ спостерігалося в основній групі, де була застосована запропонована нами схема лікування гіперестезії, що виникла на фоні захворювань тканин пародонта. В результаті проведеного дослідження в основній групі показники ІІГЗ та ІРГЗ впродовж термінів клінічного огляду (через 10 діб, 1, 6, 12 місяців) зменшувалися вірогідно більше, ніж в контрольній групі (р<0,05). Значення індексу ІРГЗ до початку лікування становило 34,7±1,9%, що відповідає генералізованій формі гіперестезії. Після проведення лікування запропонованим методом значення ІРГЗ знизилися до 4,02±1,03%, що характерно для локалізованої форми гіперестезії. Отримані дані вказують на обмеження розповсюдженності гіперестезії у найближчі терміни після проведеної терапії та збереження локальності процесу у віддалені терміни. Значення ІІГЗ в основній групі у вихідному відповідало ІІ ступеню важкості гіперестезії, через рік він прийняв значення 1,11±0,03 балів, що характерно для І ступеню важкості. В основній групі протягом року ІРГЗ зменшився в 3,5 рази, в контрольній в 2,3 рази, а ІІГЗ зменшився, відповідно, в 1,8 і 1,4 рази.

Через 6 місяців після проведеного комплексного лікування ГТТЗ у хворих основної групи, ремісія була зафіксована у 34 пацієнтів (65,4%). В контролі, де пацієнтам призначали комплексне лікування за традиційною схемою, ремісію спостерігали у 26 пацієнтів (52%). Через 1 рік у 29 пацієнтів (55,76%) з гіперестезією зубів при захворюванні тканин пародонта основної групи зберігався стан ремісії, який показував позитивну динаміку всіх показників. У відповідному контролі кількість хворих, у яких фіксувався стан ремісії, був відмічений у 15 пацієнтів, що 25,76% менше в порівнянні з основною групою.

Як важливу характеристику стану твердих тканин зубів ми розглядали ступінь їх мінералізації. Початкові середні значення індексу ремінералізації зубів до лікування в основній та контрольній групах були співврозмірними. Через 10 діб після лікування гіперестезії ІР в обох групах вірогідно знизився в порівнянні з таким до лікування, відповідно, в 1,4 та 1,2 рази (р<0,05). Через 1 місяць після лікування вивчаємий показник був в 1,3 рази меншим в порівнянні з контрольною групою (р<0,05). Через 6 місяців значення в основній групі були в 1,5 рази меншими в порівнянні з відповідним показником контрольної групи (р<0,01). Через 1 рік у пацієнтів основної групи значення індексу збільшились в 1,5 рази, але все ж таки він залишився меншим порівняно з результатами до лікування. На всіх етапах спостереження ІР в основній групі був вірогідно нижчим в порівнянні з контролем, що свідчить про більш виражений ремінералізуючий ефект запропонованого методу диференційного лікування гіперестезії зубів у хворих на генералізований пародонтит.

У віддалені терміни (через 6 місяців та 1 рік) в основній групі прояви гіперестезії зустрічалися відповідно на 13 та 26% рідше ніж в контролі, що вказує на значно вищу клінічну ефективність та стійкість результату при використанні запропонованої методики.

Висновки і пропозиції

Таким чином, аналіз результатів клінічної та індексної оцінки ефективності запропонованих методів лікування гіперестезії зубів у хворих з патологією тканин пародонту свідчить про їх високу клінічну доцільність і стійкості ефекту. Одночасно показники свідчать, що рецидиви гіперестезії - явище досить поширене, отже пацієнти мають знаходитись під диспансерним наглядом, та з періодичністю повторювати курс лікування.

Список літератури

Пути повышения эффективности лечения гиперестезии зубов у лиц с заболеваниями пародонта / А.Н. Козменко, Г.И. Ронь, Н.А. Белоконова //Мир науки, культуры, образования. - 2014. - №4(47). - С.338-341.

Соматический и стоматологический статус у лиц с гиперчувствительностью дентина / А.А. Бабеня, О.В. Зубачик // Інновації в стоматології. - 2014. - №3. - С.37-39.

Белоклицкая Г.Ф. Дифференциальные схемы лечения гиперестезии дентина при заболеваниях пародонта /Г.Ф. Белоклицкая, О.В. Копчак //Стоматология сегодня. - 2008. - №3. -С. 65-69.

Г.Ф. Белоклицкая, О.В. Копчак Клиниколабораторное обоснование алгоритма диагностических и лечебных действий при цервикальной гиперестезии, сопутствующей заболевания тканей пародонта //Современная стоматология. - №3. - 2006. - С.49-53.

Белоклицкая Г.Ф., Протункевич О.О., Пахомова Е.О. Новые аспекты лечебнопрофилактического механизма действия зубной пасты «Зешогїупе-Р» у больных генерализованным пародонтитом с синдромом цервикальной гиперестезии // Современная стоматология.-2003.- №1.-С. 61-64.

Воронова Ю.Н. Повышение эффективности лечения гиперестезии дентина с помощью озона у пациентов с заболеваниями пародонта: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. мед. наук: спец. 14.01.14. «Стоматология» / Ю.Н. Воронова// Москва, 2011. - 24с.

Григорян, А.С. Остеопластическая эффективность различных форм гидроксиапатита по данным экспериментально-морфологического исследования / А.С. Григорян // Стоматология. - 2000- № 3. - С. 4-8.

Іваницький І.О. Порівняльна характеристика ефективності лікування гіперчутливості зубів із використанням сучасних препаратів: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня кандидата мед. наук: спец. 14.01.22. «Стоматологія» / І.О. Іваницький // Полтава,2010. - 24с.

Несин А.Ф. Гиперестезия зубов/ И.Ю. Компаниец, Т.В. Компаниец //Современная стоматология. - 2000. - №3. - С.34-38.

Федоров Ю.А., Дрожжина В.А., Рыбальченко О.В., Рубежова Н.В. Сравнительный электронномикроскопическии анализ структуры твердых тканей зубов при некариозных поражениях 2-й группы до и после реминерализующей терапии // Новое в стоматологии.-1996.-№4 (49).-С. 41-49.

Ульяницкая Е.С. Клинико - лабораторное исследование эффективности применения десенситаизеров при лечении повышенной чувствительности зубов: дис... к. мед. наук: 14.00.21./Ульяницкая Елена Станиславовна. - Москва, 2007. - 166с.

Drisko C.H. Dentine hypersensitivity - dental hygiene and periodontal considerations // International Dental J. -2002. -Vol.52, №5. - P. 385- 393.

Размещено на Allbest.ru