Комплаєнс пацієнта - індикатор можливості організаційної деінституалізації психіатричної допомоги в системі охорони здоров’я

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Комплаєнс пацієнта - індикатор можливості організаційної деінституалізації психіатричної допомоги в системі охорони здоров'я

Миронюк В.І.

м. Ужгород, Україна

Постановка проблеми

Дотримання лікувального режиму, який призначено лікарем, - актуальне питання в усіх спеціальностях клінічної медицини, але в психіатрії комплаєнс набуває особливого значення. Адже, рівень дотримання режиму лікування у пацієнтів з психічними порушеннями значно нижче, ніж у соматичних хворих, особливо в умовах тривалого, багаторічного прийому ліків. Низький рівень комплаєнтності у пацієнтів, які страждають психічними порушеннями призводить до більш важкого перебігу захворювання і негативно впливає на якість життя хворого [1]. Згідно даних американських дослідників, до половини пацієнтів з психічними порушеннями, що були виявлені на первинній медичній ланці в США, або не приймають призначених психотропних препаратів, або ігнорують рекомендації і не з'являються на прийом до фахівців [2].

На вкрай низький рівень прихильності до лікування вказують наступні дані науковців: у хворих психозами комплаєнтність в сереньому становить 58% (від 24 до 90%), а при депресивних розладах середнє значення - 65% (від 58 до 90%) [3]. З погляду соціальної медицини необхідно враховувати також той факт, що низький рівень комплаєнтності психіатричних пацієнтів значно підвищує витрати системи охорони здоров'я [4,5]. Загальним трендом розвитку економічно ефективної системи психіатричної допомоги став напрямок розвитку на її максимальну деінституалізацію, підтриману ВОЗ [6] та активно впроваджену в багатьох країнах світу [7].

Мета роботи полягала в оцінці можливості використання вивчення рівня комплаєнтності пацієнтів психіатричних клінік як інструменту панування організаційної деінституалізації психіатричної допомоги.

Матеріали та методи. В досліджені було використано наступні методи дослідження: бібліосемантичний; контент-аналізу нормативно-правових документів України, що регулюють питання організації надання психіатричної допомоги населенню, рекомендаційних документів ВОЗ та структурно- логічного аналізу. Матеріалами дослідження стали нормативно-правові документи, дані наукових публікацій з визначених метою дослідження питань.

Ключові слова: комплаєнс, психіатрична допомога, первинна ланка.

Результати

Політика ВОЗ в сфері психічного здоров'я в значній мірі орієнтована на зменшення питомої ваги послуг з питань психічного здоров'я в спеціалізованих клініках з стаціонарним компонентом лікування та розширення можливостей альтернативних форм отримання послуг за місцем проживання. При цьому повинен існувати паритет між службами охорони психічного здоров'я і службами охорони здоров'я загального профілю [6]. В значній мірі це проглядається і в Україні, адже складовою частиною реформування загальної системи медичної допомоги є проблема пошуку дієвих механізмів і шляхів інтеграції психіатричної служби в загальносоматичну мережу в контексті основних положень Закону України «Про психіатричну допомогу». Різні країни мають досить відмінний досвід впровадження деінституалізації психіатричної допомоги і переведення її на рівень первинної ланки, а саме амбулаторій загальної практики-сімейної медицини. Показовим є досвід Німеччини в два різні періоди реформування системи психіатричної допомоги: до 1970 р. і після 1975 р. Так, на початку 70-х років минулого століття в Німеччині виник колапс психіатричної допомоги, що було пов'язано з тим, що в процесі реалізації програми уряду не реформували мережу первинної психіатричної допомоги населенню та не забезпечили її доступності. Починаючи з 1975 року в Німеччині було впроваджено ефективну програму з бюджетною стратегією, яка дала можливість без шкоди для доступності та ефективності спеціалізованої допомоги планомірно більш ніж на 50% скоротити ліжковий фонд психіатричних установ [8]. В Україні також запропоновано і обговорюється схема багаторівневої моделі організації медичної допомоги особам з психічними розладами з урахуванням наявної бази установ загальної системи охорони здоров'я. В основу даної стратегії закладений багаторівневий мультидисциплінарний принцип надання медико-соціальної та спеціалізованої психіатричної допомоги населенню, що базується на чинній в Україні нормативно-правової базі [9]. Дана модель передбачає базовий (з кризовою службою), первинний, вторинний та третинний рівень надання психіатричної допомоги. В той же час, на нашу думку, як медико-соціальна, так і економічна ефективність даної моделі організації психіатричної допомоги населенню буде значно вище при впровадженні на усіх (в першу чергу - на базовому) рівнях програм формування високого рівня мотивації до лікування та комплаєнсу у психіатричних пацієнтів. Програми формування прихильності до лікування у пацієнтів з психічними розладами повинні бути комплексними, етапними (на усіх рівнях надання допомоги) та диференційованими в залежності від виду та важкості психічних порушень. В той же час, на базовому та первинному рівні (перший етап програми формування комплаєнсу у психіатричних пацієнтів) програма має бути максимально уніфікованою і технічно простою. Адже, впроваджуватися буде не вузькими спеціалістами в галузі психіатрії та психотерапії, а медичними працівниками первинної ланки надання медичної допомоги.

медичний соціальний лікування комплаєнс психіатричний

Висновки

Широке і масштабне впровадження деінституалізації психіатричної допомоги з використанням різних моделей організації психіатричної допомоги потребує впровадження комплексних етапних програм формування високого рівня мотивації до лікування та комплаєнсу у психіатричних пацієнтів. В іншому випадку медико-соціальна і економічна ефективність деінституалізованої системи психіатричної допомоги буде низька у зв'язку з високим рівнем рецидивів, які потребуватимуть госпіталізації і, в окремих випадках, інтенсивної терапії в спеціалізованих психіатричних закладах.

Література

1. Незнанов Н.Г., Вид В.Д. Проблема комплаенса в клинической психиатрии. Психиатрия и психофармакология. 2004; 6 (11): 159-162.

2. Lin E.N., Von Korff M., Katon W. et al. The role of the primary care physician in patient's adherence to antidepressant therapy. Med. Care. 1995; 33:67-74.

3. Cramer J.A., Rosenheck R. Compliance with medication regimens for mental and physical disorders. Psychiatr. Serv. 1998; 49: 196-201.

4. Любов Е.Б., Бугрова Е.И. Несоблюдение режима внебольничной психофармакотерапии больными шизофренией клинико-социальные и экономические аспекты. Российский психиатрический журнал. 2007; 5: 65-70.

5. West J.C., Wilk J.E., Muszynski I.L. et al. Medication access and continuity: The experiences of dual-eligible psychiatric patients during the fi rst 4 months of the Medicare prescription dug benefit. Am. J. Psychiatry. 2007;164: 789-796.

6. Политика, планы и программы в области психического здоровья - обновленное издание. (Свод методических рекомендаций по вопросам политики и оказания услуг в области психического здоровья). ВОЗ. 2006:120.

7. Вайнгарен-Кремерс В.П. Некоторые аспекты организации психиатрической помощи в Нидерландах. Журнал невропатологии и психиатрии. 2012; 12: 69-75.

8. Семенова И.В. Многоуровневая модель организации медицинской помощи лицам с психическими расстройствами. Российский психиатрический журнал. 2012; 2: 25-29.

9. Педак А.А. Деинституционализация, или концепция многоуровневой организации психиатрической помощи в Украине. Архив психиатрии. 2014; 3(78): 19-21.

Размещено на allbest.ru