Сучасні огляди на комплексне лікування генералізованого пародонтиту (огляд літератури)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України»

Сучасні огляди на комплексне лікування генералізованого пародонтиту (огляд літератури)

Глазунов Олег Анатолійович,

доктор медичних наук

Векуа Інна Джамшуровна

Abstract

пародонт стоматологія медичний

Modern reviews on the complex treatment of generalized periodontitis (a review of the literature)

Glazunov Oleg Anatolijovych, Doctor of medicine

Vekua Inna Dzhamshurovna

State Establishment «Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine»

Periodontal pathology is one of the most common problems in modern dentistry, which is a serious medical and social problem worldwide. At the same time, diagnosis and treatment of this disease is one of the most difficult problems of dentistry, since for many years the issues of etiology, pathogenesis and even the name of the disease remain controversial, which gave rise to many classifications. It is known that any chronic disease is the final stage of a long pathophysiological process that has arisen in the body under the influence of adverse factors that have a direct or indirect effect on the development of the disease. This article presents an overview of the data of domestic and foreign literature on the main etiological factors of periodontal disease, as well as the mechanisms of their development from the point of view of modern dentistry.

Key words: dentistry, periodontal disease, pathology, etiology, pathogenesis, hyaluronic acid, antioxidants.

Основна частина

Відповідно до сучасних уявлень, пародонтит відноситься до запальних інфекційних захворювань неспецифічної природи. За даними ВООЗ, поширеність захворювань тканин пародонта у людей у віці 35-40 років становить 94,3% [6].

Основною причиною виникнення цього виду патології є мікробна інфекція - полікомпонентні поєднання різних видів мікроорганізмів [14, с. 160161; 15, с. 85-87]. Рівень сучасних знань про патогенез пародонтитів дозволяє виділити запальну концепцію як основний - як результат взаємодії «мікроорганізм - господар» [6]. При цьому, у відповідь на бактеріальну агресію виникає стереотипна запальна реакція, що створює передумови для формування запального інфільтрату, здатного викликати вторинну альтерацію тканин пародонта, внаслідок активної дії цитотоксинів [2, с. 13-18; 3, с. 34-36].

Сучасні епідеміологічні дані свідчать, що патологічні зміни виникають внаслідок поганої гігієни порожнини рота, неякісних протезів і пломб, зубощелепних деформацій, оклюзійної травми, порушення будови тканин передодня порожнини рота, що вживаються лікарських препаратів, перенесених і супутніх захворювань [16, с. 1-7]. Багато дослідників відзначають високий рівень поширення захворювань пародонту серед населення; з віком частота уражень підвищується, поряд з цим тяжкість перебігу патологічного процесу в тканинах пародонта збільшується [2, с. 13-18; 3, с. 34-36; 5, с. 57].

На думку інших авторів, алергічний стан організму, в тому числі і в тканинах пародонта, визначають не місцеві причини, а системні порушення. Дослідниками встановлено такі порушення імунної системи при пародонтиті, як нейтропенія, пригнічення функціональної активності Т-лімфоцитів, збільшення їх спонтанної бласттрансформації [1]. Відзначено первинні ушкодження поліморфнояде - рних лейкоцитів і лімфоцитів при пародонтите [4, с. 62-63; 5, с. 57].

Оскільки мікроорганізми відіграють важливу роль в етіології і патогенезі пародонтита, при його комплексному лікуванні використовують антимікробні лікарські засоби (антибіотики, антисептики, протигрибкові і антипротозойні препарати), що дозволяє опосередковано впливати на течію гострого запального процесу. При цьому ефективність багатьох лікарських засобів, використовуваних при різних формах пародонтиту, оцінюється досить неоднозначно і пов'язана з варіабельністю збудників цієї групи захворювань [1]. Це пояснюється тим, що будь-якого специфічного виду мікроорганізмів, що викликає ту чи іншу форму ураження пародонту, не виявлено. У переважній більшості випадків зони ураження пародонту колонізовані відразу декількома видами патогенних бактерій, причому їх комбінації можуть варіювати як в різних зонах ураження, так і у різних хворих [6, 8, с. 336].

В ході застосування антибактеріальних засобів терапії пародонтиту слід враховувати, що тотальне придушення бактеріальної мікрофлори порожнини рота створює передумови для рецидивів і може привести до суперинфекции грибками і, як наслідок, розвитку кандидозу [5, с. 57; 7, с. 744; 8, с. 336].

Через це, вкрай важливо забезпечити збереження нормальних сапрофитов порожнини рота, які будуть заміщати подавляемую патогенну мікрофлору.

Проведення антибактеріальної терапії у конкретного хворого повинно базуватися на попередньому визначенні видової приналежності мікроорганізмів, колонізували зони пародонтального поразки, і визначенні їх чутливості до вживаних лікарських засобів. На жаль, проведення такого роду масових обстежень хворих вкрай утруднено через технічні складнощі і високою вартості мікробіологічних методів аналізу [12, р. 22-26]. Тому, в пародонтології перевага віддається антибіотиків широкого спектра дії, які використовуються перорально або парентерально [6].

Спектр лікарських форм, які використовуються для місцевого застосування, досить широкий, препарати застосовують у вигляді розчинів, суспензій, паст, аерозолів, смужок з полімерних матеріалів, що містять лікарський речовина. При цьому основною проблемою локального застосування антибіотиків є неможливість створення їх високої концентрації в повному обсязі пародонталь - них уражень і підтримки такої концентрації протягом тривалого періоду часу [14, с. 160-161]. Практикувалося раніше застосування сильнодіючих антибіотиків викликало появу антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, що призвело до зниження ефективності антибактеріальної терапії, зростання числа випадків переходу гострого запалення в хронічне стан, а також зростання розвитку рецидивів захворювання [15, с. 85-87; 16, с. 1-7].

В даний час в пародонтології виділяють способи застосування препаратів у вигляді: полоскань, ротових ванночок, аплікацій на ясна, інстиляцій, ін'єкцій по перехідній складці або в ясенний сосочок, лікувальних пов'язок, фізіотерапевтичних методів і традиційних методів введення препаратів - per os і парентерально (внутрішньом'язово).

На сьогоднішній день існує безліч напрямків фізіотерапевтичного лікування, проте метод введення лікарських речовин шляхом електрофорезу є найпоширенішим видом фізіотерапевтичного лікування. Показанням до використання даного методу лікування є практично всі захворювання пародонту, а протипоказання є загальними для всієї фізіотерапії: новоутворення, хронічні захворювання організму в стадії загострення, гострі запальні та гнійні процеси, індивідуальна непереносимість і алергічні реакції [1].

На сьогоднішній день відомі численні результати ефективного клінічного застосування стоматологічного гелю «Холісал» в лікуванні запальних захворювань пародонту. Гель «Холісал» являє собою комбінований препарат, активно діючими речовинами якого є холіну саліцилат і цеталконія хлорид. обидва компоненти знаходяться в гелевою етаноло - вмісної адгезивной основі, яка допомагає утримувати активні кмпоненти на поверхні слизової оболонки [4, с. 62-63].

Н.В. Лапіна та Л.А. Скорикова запропонували використовувати у осіб з запальними захворюваннями пародонту і частковою відсутністю зубів разобщающие оклюзійні капи після усунення передчасних зубних контактів [8, с. 336]. Надалі хірургічна, терапевтична санації і весь комплекс лікувальних заходів у пародонтолога проходили під контролем оклюзійних кап. Для шинування рухомих зубів рекомендують застосовувати волоконні матеріали Ribbond або Glass Span. В якості лікувальних конструкцій виготовляти тимчасові знімні зубодесневиє оклюзійні шини, особливістю яких було перекриття оклюзійної поверхні і ясенного краю на 1,5-2 мм.

Деякі автори для шинування рухомих зубів 12 ступеня фронтальної групи виготовили шину з ді - оксиду цирконію з наступною фіксацією на композитний цемент. На думку авторів, запропонований ними спосіб може бути використаний в практиці, як більш довговічний [10].

У комплексі лікувальних заходів при запаленні тканин пародонта важливе місце займає ортопедична реабілітація, яка передбачає рівномірний розподіл жувального навантаження, попередження пе - редньозадній і трансверзальной перевантаження, об'єднання зубів в єдиний блок [4, с. 62-63]. На думку ряду авторів, ортопедична реабілітація носить характер патогенетичної терапії: усуває травматичну оклюзію, рухливість зубів, дефекти зубних рядів, зменшує або усуває функціональну травматичну перевантаження пародонта [7, с. 744; 8, с. 336].

За даними деяких вчених, потреба в хірургічному лікуванні захворювань пародонту (зокрема, відкритий кюретаж і клаптеві операції) помітно наростає з віком і становить 13,8% для 18-34 - літніх хворих, 35,4% для 35-44 - літніх хворих, більше 40% у хворих у віці 45 років і старше [16, с. 1-7]. Треба відзначити, що хірургічні методи не завжди забезпечують оптимальний терапевтичний ефект. У той же час, вони залишаються поки єдиним методом, що дозволяє усунути пародонтальні кишені [12, р. 22-26; 13, с. 20]. Слід зауважити, що застосування хірургічного лікування можливо тільки після повної ліквідації запальних явищ. воно включає етіот - ропну, симптоматичну і пластичну хірургію. За даними Є.В. Боровського з співавторами (2001), ремісія після закритого кюретажу зберігається протягом 2-3 років, після відкритого - 3-4 роки, після клаптикової операції - 5-6 років [8, с. 336].

Таким чином, викладені вище факти дозволяють зробити кілька висновків. В даний час практична стоматологія не має достатнім набором засобів широкого спектра дії, які можуть надійно придушувати інфекцію пародонтальних кишень, усувати вросла в них епітелій, їй досягти найкращого дренування, звільняти від токсинів і мікроорганізмів, 24 стимулювати дозрівання грануляційної тканини і рубцювання пародонтальних кишень. Наявні на озброєнні стоматологів фармакологічні засоби, що застосовуються для лікування запальних захворювань пародонту, вимагають, проте, подальшого удосконалення з метою підвищення ефективності терапевтичного дії. В даному випадку, цілком виправданим є пошук, розробка і створення нових фармакологічних препаратів полі функціональної дії.

Згідно з результатами численних досліджень, спрямованих на вирішення проблеми деструкції опорно-рухового апарату зубів при хронічному па - родонтиті, лікування пацієнта повинно починатися з складання індивідуального комплексного плану лікування з урахуванням даних анамнезу, аналізу об'єктивного обстеження лабораторних і додаткових досліджень [12, р. 22-26].

Список літератури

1. Булкина Н.В. Коморбидность заболеваний пародонта и соматической патологии / Н.В. Булкина, А.В. Ведяева, Е.А. Савина // Медицинский вестник Северного Кавказа. - 2012. - №3. - URL: http://cyberleninka.rU/article/n/komorbidnostzabolev (дата обращения: 19.02.2017).

2. Рисованный С.И. Функциональная оценка состояния микроциркуляции при высокоинтенсивной лазерной терапии хронического пародонтита / С.И. Рисованный // Российский стоматологический журнал. - 2001. - №5. - С. 13-18.

3. Улитовский С.Б. Роль гигиены полости рта в развитии заболеваний пародонта / С.Б. Улитовский // Пародонтология. - 2000. - №3. - С. 34-36.

4. Балашов А.Н. Возможности использования теории массового обслуживания в организации интенсивного приема стоматологических больных / А.Н. Балашов // Стоматология. - 1999. - №1. - С. 62-63.

5. Цепов Л.М. Клиника, диагностика и лечение основных заболеваний пародонта: справочно-методическое пособие / Л.М. Цепов. - Смоленск: Изд-во СГМА, 2007. - 57 с.

6. Nair S. Role of autoimmune responses in periodontal disease / S. Nair, M. Faizuddin, J. Dharmapalan // Autoimmune Diseases. - 2014. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/arti - cles/PMC4055614/

7. Курякина Н.В. Терапевтическая стоматология детского возраста / Н.В. Курякина. - Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2014. - 744 с.

8. Грудянов А.И. Заболевания пародонта / А.И. Грудянов. - М.: Медицинское информационное агентство, 2009. - 336 с.

9. Алямовский, В.В. Валеология как компонент в системе профилактики стоматологических заболеваний / В.В. Алямовский, Р.Г. Буянкина, А.Н. Дуж, Г.В. Леонтьева // Материалы VII Международной конференции челюстнолицевых хирургов и стоматологов. - СПб., 2002. - С. 18-19.

10. Есипова, А.А. Распространенность заболеваний пародонта у лиц с патологией сердечно-сосудистой системы в условиях Европейского Севера (г. Архангельск) / А.А. Есипова, Т.В. Вилова, И.И. Чернов // Экология человека. - 2007. - №12. - URL: http://cyberleninka.ru/article/n/rasprostranennost-za (дата обращения: 12.02.2017).

11. Иванов В.С. Заболевания пародонта / Иванов В.С. - Изд. 2-е. - М.: Медицина, 2009. - 272 с.

12. Rajkarnikar, J. Inter-relationship between rheumatoid arthritis and periodontitis / J. Rajkarnikar, В. Thomas, S. Rao // Kathmandu Univ Med J. - 2013. - Vol. 41 (1). - Р. 22-26.

13. Кондратов А.И. Пути повышения эффективности санитарного просвещения в комплексной профилактике стоматологических заболеваний: ав - тореф. дис…. канд. мед. наук / Кондратов А.И. - М., 1990. - 20 с.

14. Чупрынина, Н.М. Травма зубов / Н.М. Чу - прынина, А.И. Воложин. - М.: Медицина, 2013. - С. 160-161.

15. Кудрявцева А.В. Состояние пародонта у больных с иммунодефицитом, обусловленным ВИЧ-инфекцией / А.В. Кудрявцева, Л.Н. Казарина // СПИД, рак и родственные проблемы: материалы конф., посвящ. памяти проф. В.В. Паникаровского (Москва, октябрь 2001 г.). - М., 2002. - С. 85-87.

16. Рыбаков, А.И. Система профилактики кариеса зубов и заболеваний пародонта / А.И. Рыбаков, Г.Н. Пахомов // Стоматология. - 2008. - №3. - С. 1-7.

Размещено на Allbest.ru