Особливості соціального функціонування, якості життя та комплайєнсу хворих на шизофренію з цукровим діабетом

За професійним статусом кількість непрацюючих осіб в основній групі дослідження була значно більшою (59,52 %±9,24), порівняно з хворими контрольної групи (28,00 %±4,85), при р<0,01. В контрольній же групі хворих переважна більшість осіб мали епізодичну зайнятість або працювали неповний робочий день (46,00 %±6,90), в основній же групі дослідження епізодична зайнятість відзначалась у значно меншої кількості осіб (28,57 %±5,89), при р<0,05.

Окремо було проаналізовано соціальні зв'язки обстежених хворих та встановлено, що хворі основної групи підтримували соціальні зв'язки переважно з членами батьківської родини (з мати, батьком, сестрами або братами, племінниками). Значно менша кількість хворих основної групи підтримувала соціальні зв'язки з членами власної родини (чоловіком/дружиною, дітьми, онуками) (52,38 %±8,82), порівняно з контрольною групою (70,00 %±7,82), при р<0,01, а також з друзями та 32 знайомими (35,71 %±6,98), порівняно з контрольною групою (54,00 %±7,47), при р<0,05.

В цілому аналіз соціальних параметрів продемонстрував наявність більш низького рівня соціальної реалізованості хворих на шизофренію з цукровим діабетом 2-го типу, порівняно з хворими контрольної групи, що виявлялось зниженням рівня їх професійної реалізованості, сімейного статусу та обмеженням соціальних зв'язків.

Аналіз ступеню виразності ускладнень в соціальному та особистісному функціонуванні хворих на шизофренію досліджуваних груп за окремими модулями шкали PSP представлено на рисунку 1.

Рисунок 1 Рівень ускладнень в соціально-особистісному функціонуванні хворих на шизофренію обстежених груп за модулями шкали РSP

Умовні позначення: - статистично вірогідні відмінності між основною та контрольною групами позначено *

Згідно отриманих даних у хворих на шизофренію обох дослідницьких груп найвищий рівень ускладнень спостерігався в сферах соціально корисної діяльності та особистісних та соціальних взаємовідносин, які досягали рівня значно виразних ускладнень, що сильно перешкоджають виконанню функцій в даній сфері, але все ж таки здатність функціонувати самостійно здебільшого зберігалась, хоча і не завжди була адекватною. При цьому саме у хворих основної групи рівень ускладнень в сфері особистісних та соціальних взаємовідносин виявився значно вищим (4,3±0,22), що перетинав поріг виразних та начастую відповідав рівню сильно виражених ускладнень, які неможливо було вирішити без спеціальної професійної допомоги, порівняно з контрольною групою, де рівень ускладнень в осо- бистісних та соціальних взаємовідносинах дорівнював (3,6±0,20), при р<0,05, що відповідав рівню помітно-виразних та значних ускладнень, з якими хворі могли справлятися самостійно. Окрім того у хворих основної групи також більш виразним виявився рівень ускладнень в сфері неспокійних та агресивних патернів поведінки (1,8±0,14), що відповідали слабкому рівню, помітному лише близькому кругу оточення, в той час як у хворих контрольної групи ускладнення в цій сфері соціального функціонування здебільшого були відсутні (1,2±0,11), при р<0,05. Загальний рівень соціального функціонування хворих основної групи дорівнював 48,2±1,76 балів, контрольної - 54,7±1,88, без достовірної різниці між групами порівняння.

Результати суб'єктивної оцінки якості життя хворих на шизофренію досліджуваних груп представлено на рисунку 2.

Рисунок 2 Рівень якості життя у хворих обстежених груп

Умовні позначення:

- статистично вірогідні відмінності між основною та контрольною групами позначено *

- дані наведено у форматі: відсоток від максимально можливої кількості балів за шкалою (%);

За характером оцінок по сферам функціонування у хворих обох груп спостерігалась доволі схожа картина: найнижчі оцінки були отримані за рівнем психічного функціонування, а найвищі за рівнем фізичного функціонування. При цьому у хворих основної групи дослідження показники за всіма шкалами опитувальника SF-36 були нижчими, ніж в контрольній групі, статично ж вірогідні відмінності між групами порівняння зафіксовані за шкалами загального стану здоров'я (43,2 % в основній групі та 55,8 % - в контрольній, при р<0,05) та рольового функціонування, обумовленого емоційним станом (48,2 % - в основній групі та 61,3 - в контрольній, при р<0,01).

Тобто хворі на шизофренію з цукровим діабетом 2-го типу значно нижче, ніж хворі контрольної групи, оцінювали актуальний стан власного здоров'я загалом та перспективи щодо лікування, а також відзначали значне погіршення свого функціонування в повсякденному житті, обумовленого емоційним станом.

Результати дослідження рівня комплайєнтно- сті та факторів, що його складають у хворих на шизофренію за групами порівняння представлено на рисунку 3.

Рисунок 3 Рівень комплайєнсу хворих обстежених груп

Умовні позначення:

- статистично вірогідні відмінності між основною та контрольною групами позначено *

- дані наведено у форматі: відсоток від максимально можливої кількості балів за шкалою (%);

За результатами дослідження встановлено, що рівень комплайєнсу хворих основної групи за всіма факторами шкали був нижчим, ніж в контрольній групі, особливо за факторами, що пов'язані з пацієнтом (43,3 %) та його відношенням до медикації (51,1 %), за якими було отримано достовірні відмінності з контрольною групою, в якій рівень ком- плайєнсу за цими факторами складав 55,7 % та 62,7 %, при р<0,05. Так, хворі на шизофренію з цукровим діабетом 2-го типу частіше виявляли побоювання щодо побічних явищ препаратів, їх впливу на соматичний стан, шкідливість для організму, сумніви щодо їх ефективності, не відокремлювали симптоми соматичного та психічного захворювань, ототожнюючи їх та причини їх виникнення між собою, або взагалі не сприймаючи одне із захворювань, акцентуючи увагу переважно на соматичному стані здоров'я або на психічному стані. Окрім того, рівень комплайєенсу хворих на шизофренію з цукровим діабетом також знижувався за рахунок особливостей їх психоемоційного стану, в якому відзначався високий рівень тривожно-депресивної симптоматики, іпохондризації та загальне збудження, які в свою чергу відображались на якості контакту хворого з лікарем та оточуючими, а також на мотивації та поведінці хворого щодо лікування.

Загалом, за результатами дослідження встановлено, що хворі основної групи порівняно з контрольною характеризувались наявністю більш вираженого рівня ускладнень функціонування в сферах соціально корисної діяльності, особистісних і соціальних взаємовідносин та агресивних патернів поведінки; зниженням якості життя в сферах загального стану здоров'я та свого рольового функціонування, обумовленого їх емоційним станом; а також зниженням рівня комплайєнсу, особливо за факторами, що пов'язані з пацієнтом та його відношенням до медикації.

Результати проведеного дослідження демонструють, що соціальне функціонування, суб'єктивне відчуття якості життя та комплайєнс хворих на шизофренію, що поєднана з цукровим діабетом 2го типу виявляються більш порушеними в порівнянні з хворими без наявності коморбідної соматичної патології, що підтверджує більш високий рівень соціально-психологічної небезпеки поєднаних варіантів психосоматичних розладів та потребує розробки та проведення цілеспрямованих терапевтично-профілактичних заходів для пацієнтами цієї категорії.

Список літератури

1. Любов Е.Б. Социально-экономическое бремя шизофрении / Е.Б. Любов // Социальная и клиническая психиатрия. 2012. № 12 (2). С. 810.

2. Castle J.D. Schizophrenia / J.D. Castle, P.F. Buckley // Oxford University Press. 2012. 132 p.

3. Charlson F.J. Global Epidemiology and Burden of Schizophrenia: Findings From the Global Burden of Disease Study 2016. / F.J. Charlson [et al.] // Schizophrenia Bulletin. https://doi.org/10.1093/schbul/sby058

4. Balon R. Clinical Challenges in the Biopsychosocial Interface / R. Balon, T.N. Wise / Advances in Psychosomatic Medicine. 2015. Vol. 34. 164 p.

5. Демчева Н.К. Социальное функционирование и качество жизни как оценочные критерии психического состояния / Н.К. Демчева // Психическое здоровье. 2006. № 8. С. 45-49.

6. Somatic Comorbidity in Schizophrenia: Some Possible Biological Mechanisms Across the Life / I. Dieset [et al.] // Span. Schizophrenia Bulletin. Vol. 42. Issue 6. 2016. P. 1316-1319. https://doi.org/10.1093/schbul/sbw028

7. Tandon R. Medical comorbidities of schizophrenia / R. Tandon // Digest of Psychiatry. 2013. Vol. 42, № 3. P. 51-55.

8. Physical Health and Schizophrenia / David J. Castle, Peter F. Buckley, Fiona P. Gaughran // Oxford University Press. 2017. 136 p.

9. Development, reliability and acceptability of a new version of the DSM-IV Social and Occupational Functioning Assessment Scale (SOFAS) to assess routine social functioning / P.L. Morosini, L. Magliano, L. Brambilla, S. Ugolini, R. Pioli // Acta Psychiatrica Scandinavica. 2000. № 101. Р. 323-329.

10. SF-36 Physical and Mental Health Summary Scales: A User's Manual / J.E. Ware, M. Kosinski, S.D. Keller // The Health Institute, New England Medical Center. Boston, Mass. 1994. 238 p.

11. Лутова Н.Б. Оценка факторов комплаент- ности психически больных и влияние на них комор- бидных расстройств / Н.Б. Лутова. Метод. рекомендации. СПб. НИПНИ им В.М. Бехтерева. 2012. 11 с. http://bekhterev.spb.ru

Размещено на Allbest.ru