Роль патопсихологічних факторів в прогнозі виходу депресивного розладу

Попередня перевірка на мультиколінеарність незалежних змінних у вигляді особистісних характеристик продемонструвала відсутність тісних кореляційних зв'язків між ними, що дозволяє їх включення до регресійного аналізу. Також відзначалась відсутність системних кореляцій між залишками (d (показник Дарбіна-Уотсона) = 1,69). Згідно встановленого коефіцієнту детермінації (R2 = 0,52) отримана в ході аналізу регресійна модель описує 52 % випадків, що були включені в дослідження. Аналіз гістограми залишків свідчить про їх нормальний розподіл (рисунок 1) .

Рисунок 1. Гістограма розподілу залишків

Систематичних відхилень фактичних даних від теоретично нормальної прямої (рисунок 2) не спостерігалось, залишки розподілялись нормально.

Рисунок 2. Нормально вірогідний графік залишків

Вцілому, попередня перевірка основних показників регресійного аналізу свідчить про можливість використання отриманої моделі для прогнозу виходу депресивного розладу з урахуванням особи- стісних характеристик пацієнтів. Згідно отриманих даних, серед виділених особистісних факторів най-більш впливовими на вихід депресивного розладу виявляються копінг-статегії, які погіршують вихід депресивного розладу, зокрема: використання копі- нгів протест (в = -0,32; при р < 0,001), відволікання (в = -0,27; при р < 0,01), пасивна кооперація (в = - 0,23, при р < 0,03) та дисимуляція (в = -0,28, при р< 0,004).

Наявність особистісних орієнтацій щодо само- реалізації також впливає на прогноз виходу депре-сивного розладу. Так, поліпшують його наявність внутрішньої спрямованості особистості (шкала під-тримки - I), тобто незалежності цінностей і поведінки суб'єкта від впливу ззовні (в = 0,54, при р < 0,006) та наявність у хворого ціннісних орієнтацій щодо самоактуалізації (шкала SAV) (в = 0,33, при р< 0,02). При цьому збільшення рівня самоприй- няття (шкала Sa), тобто прийняття хворим себе таким, як є, незалежно від оцінки своїх гідності і недоліків та симптомів депресивного розладу погіршує його вихід (в = -0,60, при р < 0,00009).

Серед особливостей сприйняття часу на погіршення прогнозу виходу депресивного розладу впливає сприйняття величини минулого (в = -0,56, при р < 0,00004), тобто мотиваційна заглибленість у минуле та його емоційна забарвленість. Поліпшує ж вихід депресивного розладу збільшення показників сприйняття майбутнього, його емоційного забарвлення (в = 0,34, при р < 0,02), відчутності (В = 0,25, при р < 0,02) та активності (В = 0,20, при р < 0,04), тобто збільшення загальної спрямованості на майбутнє, сприйняття його перспективи, оптимістичності щодо нього призводить до покращення виходу депресивного розладу.

Висновки та пропозиції

Загалом результати регресійного аналізу дозволяють стверджувати, що особистісні характеристики, зокрема копінг-стате- гії, особистісні орієнтації та особливості сприйняття часу впливають на вихід депресивного розладу. Так особистісними факторами несприятливого прогнозу виходу, тобто його погіршання виступають: копінг-стратегії за типами протест (В = -0,79), відволікання (В = -0,53), пасивна кооперація (В = - 0,34) та дисимуляція (В = - 0,30), а також рівень прийняття пацієнтом себе в хворобливому стані (В = - 0,03) та величина сприйняття минулого (В = -0,08). Особистісними факторами сприятливого прогнозу, тобто поліпшення виходу виступають: внутрішня спрямованість особистості (орієнтація на себе) (В = 0,54), наявність цінностей самоактуалізації (В = 0,015), а також сприйняття майбутнього як емоційно приємного (В = 0,035), відчутного (В = 0,03) та активного (В = 0,028). Таким чином, прогноз виходу депресивного розладу з урахуванням особистісних факторів за результатами регресійного аналізу може бути розрахований за наступною формулою:

ВИХІД = 2,73 - 0,79 * копінг-стратегія «Протест» - 0,53 * копінг-стратегія «Відволікання» - 0,34 * копінг-стратегія «Пасивна кооперація» - 0,30 * копінг-стратегія «Дисимуляція» - 0,03 * самоприй- няття (Sa) -0,08 * величина майбутнього + 0,04 * підтримка (I) + 0,015 * ціннісні орієнтації щодо са- моактуалізації (SAV) + 0,035 * емоційне забарвлення майбутнього + 0,03 * відчутність майбутнього + 0,028 * активність майбутнього.

Отримані в ході дослідження дані доводять, що особистісні характеристики хворого впливають на вихід депресивного розладу та можуть використовуватись в якості факторів прогнозу його виходу, а також в якості специфічних мішеней лікувально- реабілітаційних заходів.

Література

1. WHO. Mental health action plan for Europe facing the challenges, building solutions; 2005. - Mode of access: https://goo.gl/RiWbyi

2. Нулевая версия проекта Глобального Плана Действий по Охране Психического Здоровья 2013-2020. Версия 27 августа 2012. - 33 с. - Режим доступу: http:// psychiatr.ru/download/542

3. Рахман, Л. В. Концептуальні чинники розвитку та принципи лікування терапевтично резис-тентних депресій / Л. В. Рахман // Український вісник психоневрології. - 2016. - Том 24, випуск 1 (86). - С. 104 - 110.

4. Дикая Т. И. Клинико-психопатологические особенности и динамические аспекты затяжных и хронических эндогенных депрессий / Т. И. Дикая // Вестник Российской АМН. - 2011. - № 4. - С. 19-25.

5. Кожина А. М. Современные подходы к терапии депрессивных расстройств / А. М. Кожина, Л. М. Гайчук // Український вісник психоневрології. - 2010. - T. 18, вип. 3(64). - C. 129.

6. Марута Н. А. Восстановление социального функционирования - основная цель терапии де-прессии / Н. А. Марута // Нейро News. - 2013. - № 8 (53). - С. 16-20.

7. Михайлов Б. В. Современное состояние проблемы депрессивных расстройств / Б. В. Михайлов // Психічне здоров'я. - 2011. - № 3-4 (32-33). - С. 4-8.

8. Смулевич А. Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях / А. Б. Смулевич // М.: Медицинское информационное агентство, 2003. - 209 с.

9. Набиуллина Р. Р., Тухтарова И. В. Механизмы психологической защиты и совладания со стрессом (определение, структура, функции, виды, психотерапевтическая коррекция): учебное пособие. Казань: Казанская государственная медицинская академия, 2003. 98 с.10. Самоактуализационный тест / [Ю. Е. Алешина, Л. Я. Гозман, М. В. Загика, М. В. Кроз]. М.: Российское педагогическое агентство, 1995. 44 с.

11. Вассерман Л. И. Семантический дифференциал времени как метод психологи чес кой диагно-стики личности при депрессивных расстройствах: пособие для психологов и врачей / Л. И. Вассерман, О. Н. Кузнецов, В. А. Ташлыков [и др.]. СПб., 2005. 23 с.

Размещено на Allbest.ru