Принципи корекції порушень постави в дітей раннього віку із затримкою психомоторного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи корекції порушень постави в дітей раннього віку із затримкою психомоторного розвитку

Микола Єфименко,докторпедагогічнихнаук,професор

Бердянськийдержавнийпедагогічнийуніверситетм. Бердянськ

Володимир БЄСЄДА,

кандидат педагогічних наук, докторант

Національнийпедагогічнийуніверситетімені

М. П. Драгоманова

м. Київ,



АНОТАЦІЯ

В умовах сучасного розвитку суспільства неухильно зростає кількість дітей з відхиленнями в здорові, де порушення нервової системи та опорно- рухового апарату дітей раннього та дошкільного віку займають провідні позиції. Ураховуючи це, корекція рухової сфери цієї категорії дітей є першочерговим завданням, що сприяє перспективі їх подальшої соціалізації.

Численні фахівці (П. Лесгафт, К. Ушинський, Є. Покровський, І. Сєчєнов, М. Бернштейн, О. Запорожець, Е. Степаненкова, О. Дубогай, Т. Круцевич; Т. Осадченко, А. Семенов, В. Ткаченко; Л. Шапкова, О. Штеренгерц, Н. Гросс, О. Юречко, С. Бубновський, В. Єпіфанов, В. Євмінов, С. Євсєєв, М. Єфименко, О. Каптєлін, В. Качесов) привертали увагу до розробки основи теорії та методики, від яких залежить ефективність процесу фізичного розвитку, профілактики та корекції рухових порушень дитини.

Незважаючи на досить потужний науковий фундамент методології корекції фізичного розвитку та рухової реабілітації дітей і дорослих, ми не знайшли системних розробок цього напряму відносно дітей раннього віку з порушеннями постави. Зрозуміло, що в основу вдосконалення їхньої моторної сфери необхідно покласти вже відомі широкому загалу фахівців універсальні принципи, але при цьому додаткової розробки потребують вельми специфічні принципи саме рухової корекції викривлень хребетного стовбура в дітей перших трьох років життя. Це й обумовлює актуальність нашого дослідження. корекція порушення постава реабілітація

Мета дослідження полягала у виявленні і/або сформулюванні універсальних та спеціальних принципів корекції порушень постави в дітей раннього віку з затримкою психомоторного розвитку.

Узагальнюючи наявні в літературних джерелах дані, а також орієнтуючись на добутий протягом багатьох років практичної діяльності особистий досвід, нами попередньо було сформовано два блоки принципів корекції постави у дітей - універсальні (принцип взаємодії двох систем: субсистеми «Дитина» і мегасистеми «Всесвіт», принцип медичної педагогіки, принцип комплексності та інтегративності, принцип коморбідності - поліморбідності, принцип ранньої адекватної допомоги, принцип диференціації та індивідуалізації, принцип удосконалення життєвих навичок (соціальної адаптації), принцип абілітаційної та корекційно-компенсуючої спрямованості навчання і виховання, принцип театралізації корекційного процесу) і спеціальні (принцип єдності (цілісності) опорно-рухового апарату, філогенетичний принцип розвитку моторної сфери дитини, принцип гіперкорекції, принцип пружинного маятника, принцип «спіралі», принцип тенсегріті).

Ключові слова: принципи, діти раннього віку, постава, корекція, затримка психомоторного розвитку.



PRINCIPLES OF CORRECTION OF POSTURE DISORDERS IN YOUNG CHILDREN WITH PSYCHOMOTOR DEVELOPMENTAL DELAY

MykolaYEFYMENKO, doctorofpedagogicalsciences professor

Berdiansk State Pedagogical University

Berdiansk,

Volodymyr BIESIEDA,

candidate of Pedagogical Sciences, Doctoral Candidate

National Pedagogical University

named after M.P. Drahomanov

Kiev,

ABSTRACT

In the current development of society, the number of children with disabilities is steadily growing, where disorders of the nervous system and musculoskeletal system of young and preschool children occupy a leading position. Given this, the correction of the motor sphere of this category of children is a priority, which contributes to the prospects of their further socialization. Numerous specialists (P. Lesgaft, K. Ushinsky, E. Pokrovsky, I. Sechenov, M. Bernstein, O. Zaporozhets, E. Stepanenkova, O. Dubogai, T. Krutsevich; T. Osadchenko, A. Semenov, V. Tkachenko L. Shapkova, O. Shterengerts, N. Gross, O. Yurechko, S. Bubnovsky, V. Epifanov, V. Yevminov, S. Yevseyev, M. Yefimenko, O. Kaptelin, V. Kachesov) drew attention to the development of the basis theories and techniques on which the effectiveness of the process of physical development, prevention and correction of motor disorders of the child depends.

Despite a fairly strong scientific foundation of the methodology of correction of physical development and motor rehabilitation of children and adults, we have not found systematic developments in this area for young children with posture disorders. It is clear that the basis for improving their motor area must be based on universal principles already known to the general public, but very specific principles of motor correction ofspinal curvatures in children of the first three years of life need additional development. This determines the relevance of our study.

The aim of the study was to identify universal and special principles for the correction of posture disorders in young children with psychomotor developmental delay.

Summarizing the existing data in the literature, as well as focusing on personal experience gained over many years of practical activity, we have previously formed two blocks of principles of posture correction in children - universal (the principle of interaction of two systems: the subsystem "Child" and the megasystem "Universe", the principle of medical pedagogy, the principle of complexity and integrativity, the principle of comorbidity - polymorbidity, principle of early adequate care, principle of differentiation and individualization, principle of improvement of life skills (social adaptation), principle of habilitation and correctional-compensatory orientation of training and education, principle of theatricalization of correctional process) and special (principle of unity of musculoskeletal system, phylogenetic principle of motor sphere development) child, the principle of hypercorrection, the principle of a spring pendulum, the principle of "spiral", the principle of tensegrity).

Keywords:principles, young children, posture, correction, delayed psychomotor development.



Вступ

Вумовахсучасностіспостерігаєтьсязростаннякількостідітейзвідхиленнямивздоров'ї. Прицьомупорушеннянервовоїсистемитаопорно-руховогоапаратудітейранньоготадошкільноговікузаймаютьпровідніпозиції, акорекціяїхньоїруховоїсфериєпершочерговимзавданням, щосприяєперспективіподальшоїсоціалізації.

Особливуувагучисленнихдослідженьфахівців у сфері адаптивного фізичноговихованняприверталирозробкиосновитеорії та методики, відякихзалежитьефективністьпроцесуфізичногорозвитку, профілактики та корекціїруховихпорушеньдитини. Так, проблемам фізичноговихованнявпершебулоприсвяченороботи П. Лесгафта. Подальшірозробкивчених дозволили виділитинаступне:

- К. Ушинськийдовівзначимістьфізичноговиховання в загальнійсистемівихованнядитини;

- Є. Покровськийнаголошував на важливостізв'язкуміжлікарями та педагогами у вихованнідітей;

- І. Сєчєнов показав наявністьміцногозв'язкуміждіяльністюцентральноїнервовоїсистеми і м'язовимирухами;

- М. Бернштейн розробив принцип управліннярухами («принцип сенсорнихкорекцій») і схему управління по рефлекторному кільцю;

- О. Запорожецьекспериментальнодовів роль уявлень у процесіформуванняруховоїнавички та управління ними;

- Е. Степаненковаобґрунтувалапсихокорекційну роль фізичнихвправ у розвиткудітей.

У сфері адаптивного фізичноговихованнянабуличинностірозробкиО. Дубогай, Т. Круцевич; Т. Осадченко, А. Семенова, В. Ткаченко, Л. Шапкова.

Основилікувальноїфізичноїкультурищодокорекціїпостави в дітей та підлітківбулирозробленіО. Штеренгерцом, Н. Гросс, О. Юречко,

С.Бубновським, В. Єпіфановим, В. Євміновим, С. Євсєєвим, М. Єфименко, О. Каптєліним, В. Качесовим.

Незважаючи на доситьпотужнийнауковий фундамент методологіїкорекціїфізичногорозвитку та руховоїреабілітаціїдітей і дорослих, ми не знайшлизавершенихсистемнихрозробоквідноснодітейранньоговікуізпорушеннямипостави. Зрозуміло, що в основу вдосконаленняїхньоїмоторноїсферинеобхіднопокластивжевідомі широкому загалуфахівцівуніверсальніпринципи, але при цьомудодатковоїрозробкипотребують вельми специфічніпринциписамеруховоїкорекціївикривлень хребетного стовбура в дітей перших трьохроківжиття. Це й обумовлюєактуальністьнашогодослідження.

Мета дослідження - виявити і/абосформулюватиуніверсальні та спеціальніпринципикорекціїпорушеньпостави у дітейранньоговікуіззатримкою психомоторного розвитку.

Узагальнюючинаявні в науковихджерелахдані, а такожорієнтуючись на добутийпротягомбагатьохроківпрактичноїдіяльностіособистийдосвід, нами попередньобуло сформовано два блоки принципівкорекціїпостави у дітей - універсальні і спеціальні.

До універсальнихпринципівкорекціїруховихпорушень у дітейіззатримкою психомоторного розвиткувідносяться:

• Принцип взаємодіїдвох систем: субсистеми «Дитина» і мегасистеми «Всесвіт» на основіреалізаціїзагальнихпринципівсистемності та синергетичності. Системний принцип представлений у ційконцепціїрозумінням того, що як Дитина, так і Всесвіт є окремимисистемнимиутвореннямирізногорівня. Дитинуможнаумовновважатипсихобіологічною системою, а всесвіт - природно-соціальною. Для ефективногоіснуванняДитини у Всесвітінеобхідно на основісинергетичнихвзаємовідносингармонізуватисуміснудіяльністьцихдвохсистем для покращеннякінцевогоцільового результату існування, як дитини, так і їїоточення. Тому при організаціїсистемипрофілактики і корекціїпорушеньпостави в дітейранньоговіку треба враховуватиці системно-синергетичнівідносини: дитини і гравітації; дитини і рухового режиму; дитини і Природи; дитини і світугаджетів; дитини і техніки; дитини і характеру їївідпочинку; дитини та їїосновноїдіяльності; дитини і родини; дитини і найближчогооточення (родичі, друзі, сусіди); дитини і ровесників з групи, де перебуваєдитина; дитини - і педагогів та ін.

• Принцип медичноїпедагогіки (суміжнихдисциплін) - медичнапедагогікарозглядається як сфера, де використовуютьсявиховні та розвивальніметоди з лікувальноюабопрофілактичною метою. О. Дубогайнаголошує: «Виховання і формування правильної постави базується на знаннях анатомії й фізіології». (Дубогай, 2005:90). Основою створеннямедичноїпедагогіки є учення Я. Каменського та

К.Ушинського про те, щопедагогікавикористовується для формуванняздоровоїлюдини. В. Сухомлинськийзапропонувавтермін«лікувальна педагогіка»,тобтомав на увазівикористанняметодіввиховання з лікувальною метою, особливо з дітьми, щомаютьвідхилення у здоров'ї.

Я. Корчак застосовував термін «виховнатерапія». Л. Виготський вказував, що виховання повинно об'єднатися з лікуванням, бо дуже часто неможливо провести чіткої межі між лікувальними та виховними заходами. О. Штеренгерц під терміном «медична педагогіка» розумів «нову галузь педагогіки, яка вивчає методи і форми медико- педагогічного впливу, спрямовані на вдосконалення навчально-виховних заходів з урахуванням стану здоров'я кожної дитини. Інакшекажучи, її суть полягає в підборінавчально-виховнихзаходів, спрямованих на профілактикуаболікуваннязахворювань, на створенняпозитивнихемоцій» (Штеренгерц, 1996: 12-13).

Подібнесмисловесловосполучення ми знаходимо у Л. Бадаляна (Бадалян, 1998) - «педагогічна неврологія»,щопідкреслюєрозуміннялікарем-клініцистомтісногозв'язкуміж станом нервовоїсистемидитини та ефективністюїїзагальногорозвитку і виховання. Віддзеркалюютьподібнийпідхідтакожсловосполучення«спеціальна педагогіка», «корекційна педагогіка», «адаптивна педагогіка», «кондуктивна педагогіка».

* Принцип комплексності та інтегративності. Йоговтіленняму практикупередбачаєтьсявсебічнийкомплекснийпідхід до фізичногорозвитку та корекціїнаявнихруховихпорушень у дітей з ЗПМР. Мається на увазі те, що в досягненні мети корекції стану порушеньпостави у вказаного контингенту дітеймаютьбрати участь фахівці з різнихгалузей: фізичноговиховання і руховоїреабілітації (інструктор з фізичноїкультури, інструктор з плавання, інструктор з бебі-йоги, інструктор з парного боді-тренінгудорослого і малечі, інструктор з пілатесу, постуральноїгімнастикитощо); медичніпрацівники (інструктор з лікувальноїфізичноїкультури, ерготерапевт, масажист, мануальний терапевт, фахівець з краніо-сакральнихтехнік, фізіотерапевт і т.д.); психологи (фахівці з віковоїпсихології, корекційноїортопсихології, психосоматики), батьки дитиниіз ЗПМР. Але такийпідхідможнавважатидещомеханістичним, який не завждигарантуєуспіх у досягненнікінцевогоцільового результату.

Більшвисокимприйнятовважатирівеньпрофесійнихвідносинрізнихфахівців, в основіякоголежитьінтеграціянеобхіднихзнань з різнихгалузейпедагогіки та медицини. Існує думка, щооднією з проблем модернізаціїсучасноїосвіти є потреба у створенніінтеграційної транс- та міждисциплінарної цілісності знань. В арсеналінауковихдослідженьіснує низка підходівщодоформуванняміждисциплінарноїінтеграціїзнань. Так, згідно з класифікацієюГ. Бергера та Е. Морена рекомендовано виділятитаківаріантиінтеграції:

- мультидисциплінарність(коли передбачаєтьсяпоєднаннянесуміжних за змістомдисциплін, міжякиминемаєпрямихзв'язків);

- плюродисциплінарність (такийпідхідґрунтується на поєднанняхдисциплін, міжякимивже давно існуютьдеякізмістовівідношення);

- міждисциплінарність (коли виникаєситуаціявзаємодіїдвох і більшерізноманітнихдисциплін, яка можеваріюватисявід простого обмінуідеями до взаємногоінтегруваннязагальноїконцепції та методології);

- трансдисциплінарність (рівеньствореннязагальноїуніверсальноїсистемиаксіом для певного набору дисциплін).

Найбільшперспективним у нашомувипадкувважаємоміждисциплінарнийваріант.

• Принцип коморбідності - поліморбідності. У сучаснійнауковійлітературі активно обговорюється проблема наданнямедичноїдопомогипацієнтамізсупутньою та поєднаноюпатологією. Якщовпродовж 1990 - 2000 рр. булиопублікованілишепоодинокідослідження з цієїпроблеми, то з 2001 по 2010 р. їхкількістьдосягла 39 (Caughey&Roughead, 2011). Серед тих, хтозвертається за медичноюдопомогою до лікарязагальноїпрактики у ВеликійБританії, часткапацієнтівізпоєднаноюпатологією становить понад 80% (Merceret al., 2016). Незважаючи на високупоширеністьсупутньої та поєднаноїпатології, більшістьпацієнтівнамагаєтьсяотриматиконсультації та рекомендаціївідспеціалістіввузькогопрофілю. У таких випадкахнерідко проблема пацієнта не вирішується, оскількипотрібнаінтегральнаоцінка стану здоров'ялюдини, призначеннялікування з урахуваннямвзаємодіїмедикаментознихпрепаратів, наданнярекомендаційщодорежиму і тривалостіїхприйому (Гуменюк, 2009; Белоусов, 2012; Белялов, 2012). В українській та російськійнауковійлітературі для визначення стану, щохарактеризуєтьсянаявністюдекількохзахворювань, якімають як гострий, так і хронічнийперебіг, використовуютьтерміни «поєднанапатологія», «комбінованапатологія», «супутні» або «асоційовані» захворювання та стани (Гуменюк, 2009; Белялов, 20І2; Козловский, 2012). В англомовнійнауковійлітературічастішезастосовуютьсятерміни «коморбіднізахворювання» абостани(comorbiddiseases, comorbidconditions). Термін «коморбідність» (comorbidity) використовують для визначенняодночасногоураженнядвохорганівабо систем організму, абонаявностідвохзахворювань; за наявності>3 захворюваньзастосовуєтьсятермін «мультиморбідність» (multimorbidity) (Campbell-Scherer, 2010; Caugheyet al., 2010).

Щододітейранньоговіку з порушеннямипостави, то протягомбагатьохроків по міріїхзростання ми фіксувалипогіршення стану опорно-руховогоапарату та вісцеральнихорганів - йдетьсяпро те, що без своєчасногонаданнялікувальноїмедичної та корекційноїпедагогічноїдопомоги в більшостівипадків буде спостерігатисятрансформація коморбідного стану дитини в поліморбідний (тобто патологічний стан буде ускладнюватись і поширюватись).

• Принцип ранньоїадекватноїдопомоги (Єфименко, Бєсєда, 2018). Виходячи з попереднього принципу, треба якомогаранішедіагностуватиголовну проблему розвиткудитини і початикомплекс абілатаційно-корекційнихзаходів, зокремазасобамифізичноговиховання. Центральна нервова система дитини в цьомувіці є дуже пластичною, яка пристосовується до різноманітних умов, зовнішніх та внутрішніх і подразників - вона швидкопереналаштовується на спеціальноствореніновіреаліїбуття, рухово-ігровоїдіяльності, корекції та реабілітації. Якщорозпочатикорекційну роботу на першому - третьому роках життядитиниможна вельми успішноподолатиформуванняполіморбідності і в переважнійбільшостівипадківнейтралізуватиабокомпенсуватипервиннийпатологічнийпроцес.

• Принцип диференціації та індивідуалізаціїзобов'язує до вивчення і врахуванняіндивідуальних, психологічнихособливостейдитини з метою організаціїпроцесуформуванняздоров'язбережувальноїкомпетентності в дітейдошкільноговіку, спираючись на їхніінтелектуальніможливості й життєвийдосвід. Такийпідхідзабезпечуєіндивідуальноорієнтованудопомогудітям в усвідомленнівласних потреб, інтересів і цілейздоров'язбереження, оцінюваннянавітьнайменшихдосягненьдитини; передбачаєврахуваннявихіднихрівнівсформованостіздоров'язбережувальноїкомпетентності у дітейдошкільноговіку, вибір ними завдань за інтересами і можливостями з метою забезпеченнямаксимальноїефективностіпід час формуванняздоров'язбережувальнихжиттєвихнавичок.

Більшспеціалізованоможна вести мову про чотириосновнітипинейрогеннихруховихпорушень у дітей (Єфименко, 2019; Мога, 2019), якіможуть привести до викривлення хребетного стовбурадитини і виникнення того абоіншого виду порушеньпостави: церебральний (черепно-мозковий), цервікальний (шийний), торакальний (грудний), люмбальний (поперековий) та їх комбінацій.

Диференціаціядіагностуванняособливостейфізичногорозвитумалюківтакожполягає в тому, щопорушенняпоставивідбуваються в трьохплощинах: фронтальній, сагітальній та горизонтальній. При цьому в тій же сагітальнійплощиніможуть бути різніпорушенняверхньої та нижньоїчастин хребетного стовбура: сутулість, груднийгіперкіфоз, поперековийгіперлордоз, опукло-увігнутапостава, пряма спина тощо.

Післячіткогодиференціальногодіагнозупередбачаєтьсяорганізаціяіндивідуальноїкорекційно-профілактичноїроботи з подоланнянаявнихруховихпорушень, зокремапостави.

• Принцип удосконаленняжиттєвихнавичок (соціальноїадаптації) передбачаєширокерозгортання і збагаченняздоров'язбережувальногозмістурізнихвидівдіяльностідитини (ігрової, рухової, природничої, предметної, образотворчої, музичної, театральної, літературної, мовленнєвої, соціокультурної та ін.) з метою закріплення і вдосконаленняжиттєвихнавичок, щосприяютьзбереженнюфізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я (Рибалко, 2019).

• Принцип абілітаційної та корекційно-компенсуючоїспрямованостінавчання і виховання. Цей принцип передбачаєпобудовуосвітньогопроцесу (фізичноговиховання) на основі максимального використаннязбережениханалізаторів, функцій і систем організму, «відповідно до специфікиприродинестачірозвитку», тобтоосвіта і розвитокдитини з обмеженимиможливостями в умовахфізичноговихованнямаєбудуватисявідповідно до специфічнихприроднихможливостей і на їхоснові (Медведєва, 2001).

До того ж, якщо через якісь причини опорно-рухова система дитини не набуланеобхідногорозвитку, слідзавждизабезпечуватипедагогічніумовивідповідно до віковихпоказників.

• Принцип театралізаціїкорекційногопроцесу, запропонований М. Єфименком, передбачаєігровий, казковий стиль реалізаціїкорекційногопроцесу в дітей з порушеннями опорно-руховогоапарату. Це, у свою чергу, спонукає педагога до розробкисюжетностірухово-ігровоїдіяльності, щообумовлюєнаявністьказковихобразів, у якихперевтілюютьсядіти на занятті(образність).Обраніулюбленідитиноюобразистимулюютьвідповіднірольові прояви,якімотивуютьдитину до виконання нею відповіднихкорекційнихвправ. Ця сюжетно-ігровадіяльністьдитини на занятті з корекційногофізичноговихованнямає бути достатньо насиченою відповідними емоціями.Такий стан може бути досягнутим через використанняелементів дозованої драматизації у виглядірізнихситуаційборотьби Добра і Зла. До речі, самеприйомдраматизації при застосуваннійого на занятті з фізичноїкультуризначнопідвищуємотиваціюдітей до рухово-ігровоїдіяльності, до виконання ними тих абоіншихкорекційно-профілактичнихзавдань (Єфименко, 2013).

Спеціальніпринципикорекціїпатологічнихасиметрій опорно- руховогоапарату в дітейранньоговікуіззатримкоюпсихомоторного розвиткумаютьвіддзеркалювати ту особливуспецифіку, пов'язану з роботою, по-перше, з дітьмиранньоговіку, якімаютьзатримкуфізичного та психічногорозвитку; по-друге, вирішенняпровідної проблематики опорно-руховогоапаратувідповідно до корекціїм'язово-фасціального корсету тулуба і хребетного стовбура, а також з анатомічнимстаном та біомеханічнимиособливостямифункціонування хребта дитини.

Для реалізаціїкорекціїпостави в дітейранньоговіку з ЗПМР вбачаємо за необхіднедотримуватись таких спеціальнихпринципів:

• Єдності (цілісності) опорно-руховогоапарату, коли скелет дитинирозглядається як єдинийбіокінематичнийланцюг, де кожнанавітьвіддаленаділянкатимабоіншим чином впливає на іншіділянки опорно- руховогоапарату. Вінбазується на двохдуальних аспектах - анатомічному та біомеханічному.

I - анатомічний аспект. Ним передбачаєтьсявикористання «принципу мішка». У світіновихположень «динамічної» анатомії і з власнихспостереженьлогічним є розглядатишкірулюдини в образімішка, щоогортаєтіло. Томас Майєрспропонуєрозглядатим'язи не окремо, а у виглядіміофасціальнихмеридіанів, які назвав «анатомічнимипоїздами» (Майерс, 2012), щоспівзвучно з «принципом мішка». Черговимпідтвердженнямвищесказаного є вчення про реципрокнукоординаціюм'язівагоністів і антагоністів, детально описане в неврологічнійлітературі.

Як відомо, шкірабезпосередньоприкріплена до фасціїм'язів, якікріпляться до кісток за допомогоюзв'язок. Отже, впливаючи на шкіру (фасції, м'язи) відбуваєтьсявплив і на кістки, тобтоможливийвплив на весь опорно-руховийапарат (ОРА), а значить, відбуваєтьсявплив на біомеханікутілалюдини. Якщо ж розглядатиситуацію з викривленнями в ОРА, то в дитинипорушенням'язового тонусу в однійчастинітілабудутьбезпосередньовідображатися на інший. Наприклад, у дитинигіпертонусм'язівпередньоїповерхні руки (якізгинають у ліктьовомусуглобі), відповідно, м'язизадньоїповерхні руки (якірозгинають у ліктьовомусуглобі) будутьперерозтягнуті, гіпотонічні. Значить, скороченням'язів- згиначів у суглобіпризводить до розтягуванням'язів-розгиначів. Виходячи з цього, спираючись на результатитестуваннястану м'язового тонусу, можнастворитиумови для найбільшефективноїкорекціївиявленихпорушень.

II - біомеханічний аспект.Маємо на увазівикористаннятеорії «принципу трьохрівневостізбереженняпози» людини і «теоріїгравітаційного контролю позитіла».

Основнийвплив на позу людиниробитьположеннятрьохосновнихскладових (три рівняпози) тіла:

- перше і основне - цеположенняголови;

- друге - становище плечового поясу;

- третє - положення тазу і тазового поясу.

У кінезіологіївикористовують три, так званих, «компаси» тіла: під'язиковакістка, мечоподібнийвідросток, куприк, що по своїйлокалізаціїприблизновідповідаєвищевказаниманатомічнимутворенням.

Виходячи з цього, порушенняабоасиметрія на будь-якому з рівнівбезпосередньовплине на іншічастинитілалюдини, якізнаходятьсявищеабо / і нижчерівняасиметрії. Наприклад, у дитиницеасиметрична постава внаслідокукороченняоднієї ноги. Отже, відбуваєтьсяперекіс тазу в бікукороченої ноги, щовикликаєвикривлення хребетного стовпа у фронтальнійплощині в той же бік. Якщопатологічна дуга формується в поперековомувідділі, то можливапоявакомпенсаторних дуг у верхніхвідділах - грудному абошийному. У ційситуаціїм'язовий тонус тулуба буде асиметричним - на стороні дуги м'язирозтягнуті, на стороніувігнутості - скорочені. Урахуванняособливостейпостави і відповіднихпорушеньм'язового тонусу в тулубідозволить більш грамотно підібратиефективнізасобикорекції.

Положення про «теоріюгравітаційного контролю позитіла» полягає в тому, що сила гравітаціїздійснюєпостійний (цілодобовий) контроль за тіломлюдининезалежновідсвідомості. Основи контролю закладаються в періодранньогодитинства, коли відбуваєтьсяформуванняпозно-тонічнихреакцій, на основіякихформуєтьсяруховівміння і навички, щосприяєрозвиткуруховихякостей. Наприклад, коли здорова дитинагрудного вікуосвоюєповзаннярачки, відбуваєтьсязміцненням'язівтулуба (профілактикапорушеньпостави); збільшуєтьсяопороспроможністьверхніх і нижніхкінцівок (закладаютьсяоснови для розвиткуруховихякостей); виробляютьсяпопереміннірухиміжверхніми і нижнімикінцівками (передумови до формування автоматизму ходьби, розвитокглобальноїкоординації); певнічастинитіламаютьбезпосередній контакт з різнимиповерхнями (розвивається пропріоцептивна і тактильна чутливість).

Інший приклад: дитина ходить, широко розставивши ноги. Отже, цевказує на слабкістьніг, погано розвиненевідчуттярівноваги, недостатньосформованутакуруховудію, як ходьба. У цьомувипадку сила гравітаціїрегулюєслабкість і змушуєдитинуприйматибільшнизьку позу, в якійвінбільш комфортно пручається земному тяжінню. Використовуючицютеорію, можназдійснюватипідбірзасобівфізичноговиховання для підвищеннярівняфізичноїпідготовленості (розвиткуруховихякостей) у дітейдошкільноговікуабоформування і розвиткупевнихосновнихрухів при важкихпорушеннях ОРА (Беседа, 2013).

• Філогенетичний принцип розвиткумоторноїсферидитинивідлежачо-горизонтованихвихіднихположень до самостійногоортоградногодвохопірногоположення стоячи. На думку М. Єфименка, він є основоположним у системікорекціїруховихпорушень у дітей. Появалюдини як кінцевийваріантеволюціюваннятваринногосвіту на Землі за вченням Ч. Дарвіна, та біогенетичний закон Геккеля-Мюллера «Онтогенезісповторюєфілогенезіс» відображаютьсутністьцього принципу. Корекційнийпроцесмаєповторювати як еволюційнулогікуфілогенезу, так і послідовністьрозвиткумоторнихфункцій у періодраннього онтогенезу дитини до 3 років: тобтофізичнівправинеобхідновиконувати в послідовностівідлежачих вихідних до вправ у вертикальних позах (Єфименко, 2013). Саметакапослідовність є еволюційнонайбільшдосконалою та раціональною, щознайшловідображення у великих півкулях головного мозку у виглядіумовнихатракторнихшляхів, тобтонайбільшгустих і чутливихнейронних мереж, сформованихпершочерговоеволюційнимпроцесомвідборунайбільшоптимальнихруховихпатернів. Є впевненість у тому, щосаме на фонігенеруванняцихдавніхатракторнихшляхівмозкукорекціяпорушеньпоставибуде відбуватисянайбільш результативно і економічно в енергетичномуаспекті.

• Принцип гіперкоррекціїхребцевогостовбура. Передбачаєтьсяпідбір таких корекційнихфізичнихвправ, якібудутьспонукати до противикривлень хребта в протилежнийбіквідпатологічної дуги, яка маємісце в дитини. Цюідеюзапозичено у відомоговітчизняного ортопеда В. Ішаль, який на основібагаторічноїпрактичноїроботилікаряспостерігав синдром рецидиву, тобтотенденції до поверненнясколіотичноговикривленнянавітьпіслякорекційних процедур. У ньоговиниклаідеяробити не просто корекціюположення хребта у просторі, а будувативідповіднийгіперкорекційний запас противикривлення, якийнавіть за умови рецидиву зможекомпенсуватипервиннепатологічневикривлення. Наприклад, у дитинидіагностуєтьсялівобічнасколіотична постава. Керуючисьцим принципом, необхіднопідібратитакікоригувальнівихідніположення, пози та вправи, за допомогоюякиххребетнийстовбур буде приведено в стан протилежний - правобічноїсколіотичноїпостави. Згодом, післявідповідногорецидивування, тобтоповернення до лівобічноговигину, хребетнийстовбурприймесерединневертикальнеположення.

• Принцип пружинного маятника. Йоговикористанняпередбачаєспецифічний режим вправляннядитини у виглядіпохитуваньхребцевогостовбура у відповіднийбік з частотою 5-10рухів на хвилину з поверненням у вихіднеположення. Саметакийрежим забезпечуєоптимальнечергуваннянапруження та розслабленням'язовихутворень, якіформують поставу і підтримуютьхребцевийстовбур у вертикальному серединному положенні. Цедозволяєзапобігатизайвихрозтягненьослабленихм'язів з боку сколіотичної дуги і при цьомустимулюютьїхскорочення в новому функціональномурежимі.

Цейпідхіддуже схожий з принципом хвильового впливу, сформульованим у загальномувигляді М. Кудряшовим (Кудряшов, 2011) і адаптованим М. Єфименком до системикорекції опорно-руховогоапарату в дітейдошкільноговіку з нейрогеннимируховимипорушеннями (Єфименко, 2013).

• Принцип «спіралі». Як відомо з концепціїТомаса Маєрса(Майерс, 2012) про анатомічніутворення за типом м'язово-фасціальнихліній («поїздів»), тілолюдини в ціломускладається з загальногофасціального комплексу, який за допомогоювідповіднихліній (абомеридіанів) оплутує скелет за різниминапрямками: поверхневазаднялінія (ПЗЛ), поверхневафронтальналінія (ПФЛ), латеральнілінії (ЛЛ), спіральналінія (СЛ) і т.д. Спіральна лініязакручується одним витком навколотіла і з'єднує одну сторону черепа через спину з протилежнимплечем, проходить через переднючастинутіла до однойменного стегна, коліна і склепіннястопи, післячогопіднімається по заднійсторонітіла і з'єднується з фасцією черепа на тій же стороні, на якій вона починалася. У певномусенсі за формою цялініянагадуєвісімку - вельми гармонійнутехнічну структуру, яка дозволяєрівномірноперерозподілятинавантаження на всіділянки будь-якогофункціонувальноголанцюга. Значення СЛ для збереженняпоставиполягає в наступному: вона огинаєтілоподвійною спіраллю, яка допомагаєутримувати баланс у всіхплощинах. При виникненні дисбалансу в скелеті вона створює, компенсує і підтримуєперекручування, ротації і різнілатеральнізрушеннятіла. Спіральналініябереспівучасть в діяльностііншихмеридіанів. Універсальнафункція СЛ полягає в тому, щобвироблятиспіралеподібні й обертальнірухитіла.

На наш погляд, самефігуруспіралі треба покласти в основу розробкисистемикорекційнихвправдля гармонізаціїпостави в дітейранньоговіку, боце - найбільшдосконала конструктивна модель, яка дозволяєреалізовувати феномен тенсегріті, про якийбуде йтися в наступномуспеціальномупринципі.

• Принцип тенсегріті. Для початкуможнапояснитицей феномен просто, на основіфізичноїмоделі: це- принцип побудовиконструкціїізстріжней і тросів, у якихстріжніпрацюють на стискання (компресію), а троси - на розтягнення (тракцію).Цей феномен використовується, наприклад, у будівництвівітрильнихкораблів у вантових конструкціях. Скелет дитиниможнарозглядати як подібну систему стріжней, а м'язово- фасціальний комплекс - як троси. В основіпрофілактики та корекціїпорушеньпостави у малюків перших роківжиття повинна лежатиця дуальна пара: стискання та розтягнення, міжякимимає бути досягнутонеобхіднийприродний баланс. Так, остеокінезіолог М. Івашкевич(Ивашкевич, 2016) розробив свою систему тенсегріті, де використовуютьсяспеціальніколивання опорно-руховоїсистеми, за допомогоюякихвідновлюютьсямікроциркуляторнірухи у всьомутілі і вирівнюється постава.



Висновки

1. Для побудовидійсноефективноїсистемикорекціїпорушень

постави в дітейранньоговікуіззатримкою психомоторного розвитку, перш за все, булонеобхіднообґрунтуватиїї теоретико-педагогічніоснови.Цедозволить у подальшомузапобігтиглобальних

методологічнихпомилок і максимально результативно використатиметодичніможливостівиокремлених і сформульованихпринципів.

2. Нами буловідібрано та сформульовано два блоки принципів:

універсальні (принцип взаємодіїдвох систем: субсистеми «Дитина» і мегасистеми «Всесвіт»,принципмедичноїпедагогіки,принцип

комплексності та інтегративності, принцип коморбідності - поліморбідності, принцип ранньоїадекватноїдопомоги, принцип диференціації та індивідуалізації, принцип удосконаленняжиттєвихнавичок (соціальноїадаптації), принцип абілітаційної та корекційно- компенсуючоїспрямованостінавчання і виховання, принцип театралізаціїкорекційногопроцесу) та спеціальні (принцип єдності (цілісності) опорно- руховогоапарату, філогенетичний принцип розвиткумоторноїсферидитини, принцип гіперкоррекції, принцип пружинного маятника, принцип «спіралі», принцип тенсегріті). Ми вважаємо, що практична реалізація в корекційнійроботісамецихпринципів дозволить педагогам отримуватинайбільшийкорекційний результат у найкоротшітерміни.

Перспективиподальшогодослідженнявбачаються в пошукахінноваційнихспеціальнихпринципівкорекціїпорушеньпостави у дітей з затримкою психомоторного розвитку з іншихнауковихгалузей: фізики, механіки, архітектури, енергетики, психосоматики, спортивноїмедицинитощо.



Література

1. Бадалян Л. О. Детская неврология: Учебное пособие / Л. О. Бадалян. - М.: ООО «МЕД пресс», 1998. - 576 с.

2. Белоусов Ю. В. Панкреатит и панкреатопатия:классификационные

3. характеристики, принципы диагностики и лечения у детей / Ю. В. Белоусов // Здоровье ребенка. - 2о12. - № 8. - С. 129-133.

4. Белялов Ф. И. 2012 Клинические рекомендации по кардиологии: пособие для врачей / 4-е изд., перераб. и доп. / Ф.И. Белялов. - Иркутск: РИО ИГМАПО, 2012. - 125 с.

5. Беседа В. В. Дифференцированное применение «Массажной гимнастики» у детей дошкольного возраста: уч.-метод. пос. для студентов выс. уч. зав. / В. В. Беседа - Одесса: Акватория, 2013. - 264 с.

6. Гуменюк А. Ф. Аспекты рационального лечения сердечно-сосудистых больных с полиморбидными поражениями / А. Ф. Гуменюк // Украинский медицинский журнал. - 2009. - №5. - С. 25-32.

7. Дубогай О. Навчання в русі: Здоров'язберігаючі педагогічні технології в початковій школі / О. Дубогай. - К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Г аліцина, 2005. - 112 с.

8. Єфименко М. М. Сучасні підходи до корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату: монографія / М. М. Єфименко. - Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2013. - 356 с.

9. Ефименко Н. Н. Малый театр физического развития детей младенческого и раннего возраста: Учебно-методическое пособие. Издание 4-е, дополненное и переработанное / Н. Н. Ефименко, В. В. Беседа. Винница: ООО «Твори», 2018. - 252 с.

10. Здоров'язбережувальні технології в освітньому середовищі: колективна монографія / [за заг. ред. Л.М. Рибалко]. - Тернопіль: Осадца В. М., 2019. - 400 с.

11. Ивашкевич М. Остекинезиология:(архив конгресса «Круг жизни»)

12. [Электронный ресурс] / М. Ивашкевич, Н. Португальский. - 2016. Режим доступа к журналу:

13. https://conaressminsk.bv/%D0%BE%D1 %81 %D1 %82%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%

14. B8%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8

15. %D1 %8F/.

16. Козловский В. Л. Дифференцированнаяфармакотерапиякоморбидных тревожных и депрессивных состояний:методическиерекомендации/

17. В. Л. Козловский. - Санкт-Петербург, 2012. - 20 с.

18. Кудряшов Н. И. Гимнастика гипербореев: целительная вибрация / Н. И. Кудряшов. - СПб.: Издательский дом «Питер», 2011. - 192 с.

19. Майерс Т. В. Анатомические поезда. Миофасциальные меридианы для мануальной и спортивной медицины. Перевод с англ. Ю. С. Воробьёвой. / Т. В. Майерс. - Санкт-Петербург, 2012. - 320 с.

20. Медведева Е. А. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании: учеб. для студентов сред. и высш. пед. учеб. заведений / Е. А. Медведева, И. Ю. Левченко, Л. Н. Комиссарова, Т. А. Добровольская. - М.: Academia, 2001. - 246 c.

21. Мога М. Д. Корекція моторної сфери дітей.раннього віку зі спастичним синдромом: монографія / М. Д. Мога. - Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2019. - 444 с.

22. Штеренгерц А. Е. Медицинскаяпедагогика / А. Е. Штеренгерц. - Одесса- Москва, 1996. - 180 с.

23. Campbell-Scherer D. Multimorbidity: a challenge for evidence-based medicine / D. Campbell-Scherer // Evid Based Med. - 2010. - Dec.,15(6). - р.:165-6.

24. CaugheyG. E. Multimorbidity research challenges: where to go from here? / G. E. Caughey, E. E. Roughead // Journal of Comorbidity? - 2011. - 1. - р. 8-10.

25. Mercer S.W. et al., The development and optimisation of a primary care-based whole system complex intervention (CARE Plus) for patients with multimorbidity living in areas of high socioeconomic deprivation / S. W. Mercer, R. O'Brien, B. Fitzpatrick, M. Higgins, B. Guthrie, G. Watt, and S. Wyke // Chronic Illness. - 2016. - Sep., 12 (3). - р. 165-181.

References

1. Badalyan L. O. Detskayanevrology'ya: Uchebnoeposoby'e/ L. O. Badalyan. - M.: OOO «MED press», 1998. - 576 s.

2. Belousov Yu. V. Pankreaty'typankreatopaty'ya: klassy'fy'kacy'onnbiexaraktery'sty'ky', pry'ncy'pbidy'agnosty'ky' y' lecheny'ya u detej/ Yu. V. Belousov// Zdorov'erebenka. - 2012. - # 8. - S. 129-133.

3. BelyalovF. Y'. 2012 Kly'ny'chesky'erekomendacy'y' po ka^'o^gy^':

4. posoby'edlyavrachej/ 4-е y'zd., pererab. y' dop. / F.Y'. Belyalov. - Y'rkutsk: RY'O Y'GMAPO, 2012. - 125 s.

5. Beseda V. V. Dy'fferency'rovannoepry'meneny'e «Massazhnojgy'mnasty'ky'» u detejdoshkol'nogovozrasta: uch.-metod. pos. dlyastudentov vbs. uch. zav. / V. V. Beseda - Odessa: Akvatory'ya, 2013. - 264 s.

6. Gumenyuk A. F. Aspektbiracy'onal'nogolecheny'yaserdechno-sosudy'stbixbol'nbix s poly'morby'dnbimy' porazheny'yamy' / A. F. Gumenyuk// Ukray'nsky'jmedy'cy'nsky'jzhurnal. - 2009. - #5. - S. 25-32.

7. Dubogaj O. Navchannya v rusi: Zdorov'yazberigayuchipedagogichnitexnologiyi v pochatkovijshkoli/ O. Dubogaj. - K.: Vyd. dim«Shkil. svit»: Vyd. L. Galicy'na, 2005. - 112 s.

8. Yefy'menko M. M. Suchasnipidxody' dokorekcijnospryamovanogofizy'chnogovy'xovannyadoshkil'ny'kiv z porushennyamy' oporno-ruxovogoaparatu: monografiya/ M. M. Yefy'menko. - Vinny'cya: TOV «Nilan-LTD», 2013. - 356 s.

9. Efy'menko N. N. Malbijteatrfyzy'cheskogorazvy'ty'yadetejmladencheskogoy rannegovozrasta: Uchebno-metody'cheskoeposoby'e. Y'zdany'e 4-e, dopolnennoey pererabotannoe/ N. N. Efy'menko, V. V. Beseda. Vy'nny'cza: OOO «Tvory», 2018. - 252 s.

10. Zdorov'yazberezhuval'nitexnologiyi v osvitn'omuseredovy'shhi: kolekty'vnamonografiya/ [zazag. red. L.M. Ry'balkoj. - Ternopil': Osadcza V. M., 2019. - 400 s.

11. Y'vashkevy'ch M. Osteky'nezy'ology'ya: (arxy'vkongressa «Krug zhy'zny'») [Эlektronnbjresurs] / M. Y'vashkevy'ch, N. Portugal'sky'j. - 2016. Rezhy'mdostupa k zhurnalu:

12. https://congressminsk.by/%D0%BE%D1%81 %D1%82%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D 0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3% D0%B8%D1 %8F/.

13. Kozlovsky'j V. L. Dy'fferency'rovannayafarmakoterapy'yakomorby'dnbxtrevozhnbxy' depressy'vnbxsostoyany'j: metody'chesky'erekomendacy'y' / V. L. Kozlovsky'j. - Sankt-Peterburg, 2012. - 20 s.

14. Kudryashov N. Y'. Gy'mnasty'kagy'perboreev: cely'tel'nayavy'bracy'ya/ N. Y'. Kudryashov. - SPb.: Y'zdatel'sky'jdom«Py'ter», 2011. - 192 s.

15. MajersT. V. Anatomy'chesky'epoezda. My'ofascy'al'nbemery'dy'anbdlyamanual'nojy' sporty'vnojmedy'cy'nb. Perevods angl. Yu. S. Vorob'лvoj. / T. V. Majers. - Sankt-Peterburg, 2012. - 320 s.

16. Medvedeva E. A. Artpedagogy'kay' artterapy'ya v specy'al'nomobrazovany'y': ucheb. dlyastudentovsred. y' vbssh. ped. ucheb. zavedeny'j/ E. A. Medvedeva, Y'. Yu. Levchenko, L. N. Komy'ssarova, T. A. Dobrovol'skaya. - M.: Academia, 2001. - 246 c.

17. MogaM. D. Korekciyamotornoyisfery' ditej.rann'ogovikuzispasty'chny'msy'ndromom: monografiya/ M. D. Moga. - Vinny'cya: TOV «TVORY'», 20І9. - 444 s.

18. Shterengercz A. E. Medy'cy'nskayapedagogy'ka/ A. E. Shterengercz. - Odessa-Moskva, 1996. - 180 s.

19. Campbell-Scherer D. Multimorbidity: a challenge for evidence-based medicine / D. Campbell-Scherer // Evid Based Med. - 2010. - Dec.,15(6). - р.:165-6.

20. CaugheyG. E. Multimorbidity research challenges: where to go from here? / G. E. Caughey, E. E. Roughead // Journal of Comorbidity? - 2011. - 1. - p. 8-10.

21. Mercer S.W. et al., The development and optimisation of a primary care-based whole system complex intervention (CARE Plus) for patients with multimorbidity living in areas of high socioeconomic deprivation / S. W. Mercer, R. O'Brien, B. Fitzpatrick, M. Higgins, B. Guthrie, G. Watt, and S. Wyke // Chronic Illness. - 2016. - Sep., 12 (3). - p. 165-181.

Размещено на Allbest.ru

...