Перитонеальний лаваж з використанням антисептичного гелевого розчину при загальному перитоніті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Перитонеальний лаваж з використанням антисептичного гелевого розчину при загальному перитоніті

Фелештинський Я.П., Демкович О.П., Сміщук В.В., Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Summary

PERITONEAL LAVAGE WITH THE USE OF ANTISEPTIC GEL SOLUTION IN GENERAL PERITONITIS

FeleshtynskyYa. P., Demkovych O.P., Smishchuk V.V., PL Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine

The success of the treatment of general peritonitis by 80-85% depends on intraoperative sanitation of the abdominal cavity and postoperative peritoneal lavage.

The aim of the workis to increase the efficiency of peritoneal lavage using an antiseptic gel solution in patients with general peritonitis.

Materials and methods. In the clinic of the Department of Surgery and Proctology of the National Medical Academy of the Postgraduate Academy named after PL. Shupik, an analysis of the complex treatment of general peritonitis was carried out in 96 patients for the period from 2016 to 2020.The age of patients was 23 to 76 years (mean age 54.3 ± 2.1). Among them there were 63 men (65.6%), women - 33 (34.4%). Depending on the method of sanitation of the abdominal cavity and peritoneal lavage, the patients were divided into two groups: I (main) group - 47 (48.96%) patients, sanitation and peritoneal lavage were carried out according to the method developed by us using an antiseptic gel solution (patent of Ukraine No. 123924 per utility model dated 12.03.18) Group II (comparison) - 49 (51.04%) patients who received peritoneal lavage with 0.02% chlorhexidinebigluconate solution.

Results.The use of an antiseptic gel solution for peritoneal lavage reduced the number of strains from 94 to 49 (p <0.01), the number of colonies - from 43.69 lg CFU / ml to 20.08 lg CFU / ml, Д= 23.61 lg CFU / ml (p <0.01), in group II patients the number of strains decreased from 93 to 68 (p <0.01), and the number of colonies from 42.68 lg CFU / ml to 30.87 lg CFU / ml Д= 11, 81 lg CFU / ml (p <0.01). A significant decrease in the number of E. coli strains in group I to 28 versus 41 in group II and the number of lgKYO/ ml colonies to 3.35 versus 5.28. The number of leukocytes in patients of group I was lower - 7.2 ± 0.9 versus 10.5 ± 1.2 in patients of group II (pI-II <0.05). Dynamics of procalcitonin concentration before and after peritoneal lavage: from 5.7 ± 0.4 ng/ ml to 1.1 ± 0.1 in group I, from 5.9 ± 0.5 ng/ ml to 3.54 ± 0, 4 ng/ ml in group II (pI-II <0.05). Clinical results of complex treatment of patients with general peritonitis showed that among patients of group I, complications were found in 10.6% (5/47), and in group II in 26.5% (13/49). The average stay of patients in group I was 9 ± 1.4 days versus 14 ± 2.2 days in patients in group II (p <0.01).

Conclusions.Peritoneal lavage in patients with general peritonitis using an antiseptic gel solution is more effective than a water-based antiseptic due to the coverage of the entire parietal and visceral peritoneum, and maximum exposure, provides a decrease in microbial strains from 94 to 49, the number of colonies from 43, 69 lg KUO / ml to 20.08 lg KUO / ml, and the use of a water-based antiseptic helped to reduce the number of microorganism strains from 93 to 68, colonies from 42.68 lg KUO / ml. up to lgKUO/ ml.

Complex surgical treatment of patients with general peritonitis using peritoneal lavage with an antiseptic gel solution compared with water-based antiseptics helps to reduce the overall incidence of postoperative complications to 10.6% versus 26.5%, reduces the number of abdominal abscesses to 2.13% versus 8.16%, reduces early adhesive intestinal obstruction to 2.13% versus 8.16%, postoperative wound suppuration to 6.38% versus 10.2%, reduces the patient's stay in the clinic to 9 ± 1.4 versus 14 ± 2 , 2 days.

Key words: peritonitis, abdominal sepsis, sanitation of the abdominal cavity, peritoneal lavage, antiseptic solutions.

Аннотация

ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ ЛАВАЖ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ АНТИСЕПТИЧЕСКОГО ГЕЛЕВОГО РАСТВОРА ПРИ ОБЩЕМ ПЕРИТОНИТЕ

Фелештинський Я. П., Демкович А. П., Смищук В. В., Национальная медицинская академия последипломного образования шимени П. Л. Шупика, г. Киев, Украина.

Успешность лечения общего перитонита на 80-85% зависит от интраоперационной санации брюшной полости и послеоперационного перитонеального лаважа.

Цель работы - повысить эффективность перитонеального лаважа с использование мантисептического гелевогораствора у больных с общин перитонитом.

Материалы и методы. В клинике кафедры хирургии и проктологи Национальной медицинской академии последипломного академии имени П.Л. Шупика был проведен анализ комплексного лечения общего перитонита у 96 больных за период с 2016 по 2020 Возраст больных 23 до 76 лет (средний возраст 54,3 ± 2,1). Среди них мужчин было 63 (65,6%), женщин - 33 (34,4%). В зависимости от методики санации брюшной полости и перитонеального лаважа больные были разделены на две группы: I (основная) группа - 47 (48,96%) больных, санация и перитонеальный лаваж проводился по разработанной нами методике с использование мантисептического селевого раствора (патент Украины № 123924 на полезную модель от 12.03.18) II группа (сравнения) - 49 (51,04%) больных, которым перитонеальный лаваж проводили рас твором хлоргексидина биглюконата 0,02%.

Результаты. Использование для перитонеального лаважа антисептического селевого раствора уменшало количество штаммов с 94 до 49 (p<0,01), количество колоний - с 43,69 lgКОЕ/мл до 20,08 lgКОЕ/мл, Д = 23,61 lgKOE/мл (p<0,01), во II группе пациентов количество штам мов уменьшилась с 93 до 68 (p<0,01), а количество колоний с 42,68 lgКОЕ/мл до 30,87 lgКОЕ / мл Д = 11,81 lgКОЕ / мл (p<0,01). Достоверное уменьшение количества штам мов E.coliв I группе до 28 против 41 во II группе и количества колоний lgKYO/мл до 3,35 против 5,28. Количество лейкоцитов у пациентов I группы было ниже - 7,2 ± 0,9 против 10,5 ± 1,2 у пациентов II группы (pI-II<0,05). Динамика концентрации прокальцитонина до и после перитонеального лаважа: с 5,7 ± 0,4 нг/мл до 1,1 ± 0,1 в I группе, с 5,9 ± 0,5 нг/мл до 3,54 ± 0, 4 нг/мл во ІІ группе (pI-N<0,05). Клинические результаты комплексного лечения больных общин перитонитом показали, что среди пациентов I группы осложнения встречались у 10,6% (5/47), а во II группе у 26,5% (13/49). Средний срок пребывания пациентов I группы составлял 9 ± 1,4 суток против 14 ± 2,2 суток у пациентов II группы (р <0,01).

Выводы. Перитонеальный лаваж у пациентов с общин перитонитом с использованием антисептического селевого раствора является болем эффективным по сравнению с антисептиком на водной основе за сет охвата всей париетальной и висцеральной брюшины, и максимальной экспозиции, обеспечиваетуменьшениештаммовмикроорганизмов с 94 до 49, количествоколонийиз 43, 69 lgKYO/мл до lgKYO/мл, а использование антисептика на воднойосновеспособствовалоуменьшениюколичестваштаммовмикроорганизмов с 93 до 68, колоний с 42,68 lgKYO/мл. до 30,87 lgKYO/мл.

Комплексноехирургическоелечениепациентов с общимперитонитом с использованием перитонеального лаважа с антисептическим гелевым раствором по сравнению с антисептиками на водной основе способствует уменьшению общей частоты послеоперационных осложнений до 10,6% против 26,5%, снижает количеств абсцес сов брюшной полости до 2,13% против 8,16%, уменьшает ранню спаечную кишечную непроходимость до 2,13% против 8,16%, нагноение послеоперационной раны до 6,38% против 10,2%, сокращает пребывание пациента в клинике до 9 ± 1,4 против 14 ± 2,2 суток.

Ключевые слова: перитонит, абдоминальный сепсис, санація брюшной полости, перитонеальный лаваж, антисептические растворы.

Успішність лікування загального перитоніту на 80-85 % залежить від інтраопераційної санації черевної порожнини та післяопераційного перитонеального лаважу.

Мета роботи -- підвищити ефективність перитонеального лаважуз використанням антисептичного гелевогорозчину у хворих на загальний перитоніт.

Матеріали та методи. В клініці кафедри хірургії і проктології Національної медичної академії післядипломної академії імені П.Л. Шупика було проведено аналіз комплексного лікування загального перитоніту у 96 хворих за період з 2016 по 2020 рр. Вік хворих 23 до 76 років (середній вік 54,3 ± 2,1). Серед них чоловіків було 63 (65,6 %), жінок -- 33 (34,4 %). В залежності від методики санації черевної порожнини та перитонеального лаважухворі були розділені на дві групи: І (основна) група -- 47 (48,96 %) хворих, санація та перитонеальний лаважпроводився за розробленою нами методикою з використанням антисептичного гелевогорозчину (патент України № 123924 на корисну модель від 12.03.18); ІІ група (порівняння) -- 49 (51,04 %) хворих, яким перитонеальний лаваж проводили розчином хлоргексидину біглюконату 0,02 %.

Результати. Використання для перитонеального лаважу антисептичного гелевогорозчину у пацієнтів зменшувало кількість штамів з 94 до 49 (p< 0,01), кількість колоній -- з 43,69 lgКУО/мл до 20,08 lgКУО/мл, Д = 23,61 lgКУО/мл (p< 0,01), у ІІ групі пацієнтів кількість штамів зменшилась з 93 до 68 (p< 0,01), а кількість колоній з 42,68 lgКУО/мл до 30,87 lgКУО/мл Д = 11,81 lgКУО/мл (p< 0,01). Достовірне зменшення кількості штамів E.Coliу І групі до 28 проти 41 у ІІ групі та кількості колоній lgКУО/мл до 3,35 проти 5,28. Кількість лейкоцитів у пацієнтів І групи була нижчою -- 7,2 ± 0,9 проти 10,5 ± 1,2 у пацієнтів ІІ групи (р|-и< 0,05). Динаміка концентрації прокальцитоніну до і після перитонеального лаважу: з 5,7 ± 0,4 нг/мл до ± 0,1 у І групі, з 5,9 ± 0,5 нг/мл до 3,54 ± 0,4 нг/мл у ІІгрупі (р|-и< 0,05). Клінічні результати комплексного лікування хворих на загальний перитоніт показали, що серед пацієнтів І групи ускладнення зустрічались у 10,6 % (5/47), а у ІІ групі 26,5 % (13/49). Середній термін перебування пацієнтів І групи складав 9 ± 1,4 доби проти 14 ± 2,2 діб у пацієнтів ІІ групи (p< 0,01).

Висновки. Перитонеальний лаважу пацієнтів з загальним перитонітом з використанням антисептичного гелевогорозчину є більш ефективним у порівнянні з антисептиком на водній основі за рахунок охоплення всієї парієтальної та вісцеральної очеревин, та максимальної експозиції, що забезпечує зменшення штамів мікроорганізмів з 94 до 49, кількості колоній з 43,69 lgКУО/мл до 20,08 lgКУО/мл, а використання антисептика на водній основі сприяло зменшенню кількості штамів мікроорганізмів з 93до 68, колоній з 42,68 lgКУО/мл. до 30,87 lgКУО/мл.

Комплексне хірургічне лікування пацієнтів на загальний перитоніт з використанням перитонеального лаважуз антисептичним гелевим розчином у порівнянні з антисептиками на водній основі сприяє зменшенню загальної частоти післяопераційних ускладнень до 10,6 % проти 26,5 %, виникнення абсцесів черевної порожнини до 2,13 % проти 8,16 %, ранній спайковій кишковій непрохідності до 2,13 % проти 8,16 %, нагноєння післяопераційної рани до 6,38 % проти 10,2 %. Скорочує перебування пацієнта в клініці до 9 ± 1,4 проти 14 ± 2,2 діб.

Ключові слова: перитоніт, абдомінальний сепсис, санація черевної порожнини, перитонеальний лаваж, антисептичні розчини.

Вступ

В комплексному хірургічному лікуванні загального перитоніту особливу увагу приділяють інтраопераційній та післяопераційній санації черевної порожнини, від якої в свою чергу залежить 80-85 % успішності лікування загального перитоніту[1, 2, 3, 4, 6, 7,]. Після ліквідації вогнища інфекції для санації черевної порожнини переважно використовують розчини антисептиків на водній основі, такі як розчин хлоргекседину біглюконату 0,02 %, декаметоксину 0,02 % [3, 9]. Враховуючи, що антисептична дія цих розчинів через 24 години після санації черевної порожнини стає мінімальною в зв'язку з процесом адгезії у черевній порожнині. Антисептичний розчин не охоплює всю площу парієтальної та вісцеральної очеревин, оскільки формуються окремі злипання, адгезії між петлями кишечника, чепця, парієтальною очеревиною, передньо-боковими стінками живота. Антисептичний розчин протікає по бокових каналах черевної порожнини, крім цього формуються відокремлені скупчення перитонеального ексудату, які є підґрунтям для утворення міжпетельних абсцесів [2, 8, 10]. В зв'язку з цим перитонеальний лаважз використанням традиційного розчину на водній основі стає не ефективним.

На наш погляд доцільним було б для інтраопераційної санації та післяопераційного лаважучеревної порожнини використовувати антисептичний гелевий розчин, який би попереджав формування адгезій у черевній порожнині та забезпечував максимальний антисептичний ефект. [11, 12].

Мета роботи -- покращити результати хірургічного лікування хворих на загальний перитоніт шляхом використання перитонеального лаважуз гелевим антисептичним розчином.

Основна частина

Матеріали та методи

В клініці кафедри хірургії і проктології Національної медичної академії післядипломної академії імені П.Л. Шупика було проведено аналіз комплексного лікування загального перитоніту у 96 хворих за період з 2016 по 2020 рр. Вік хворих 23 до 76 років (середній вік ± 2,1). Серед них чоловіків було 63 (65,6 %), жінок -- 33 (34,4 %).

Причиною загального перитоніту у хворих були наступні захворювання:

перфоративна виразка дванадцятипалої кишки у 38 (39,58 %), перфорація злоякісних пухлин ободової кишки у 22 (22,92 %), гангренозно-перфоративний апендицит у 21 (21,88 %), защемлені грижі з некрозом петель тонкого кишківника у 10 (10,42 %), перфорація дивертикулаободової кишки у 5 (5,21 %).

В дослідження не були включені хворі з термінальною стадією перитоніту, яким була показана програмована лапаростома.

В залежності від методики санації черевної порожнини та перитонеального лаважу хворі були розділені на дві групи:

§І (основна) група -- 47 (48,96 %) хворих, санація та перитонеальний лаваж проводився за розробленою нами методикою (патент України № 123924 на корисну модель від 12.03.18) за період з 2018 по 2020 рік з використанням антисептичного гелевогорозчину до складу 250 мл якого входить гіалуронат натрію 1250 мг, декаметоксин 50 мг, сукцинатний буфер pH 7,3. Методика перитонеального лаважу виконувалась наступним чином:

Після виконання лапаротомії, ліквідації вогнища перитоніту, санації черевної порожнини розчином декаметоксину 1600-2000 мл, шляхом активного промивання, дренування з 4-х точок, зокрема, підпечінкового простору, лівого піддіафрагмального простору, правого бокового каналу та малого тазу, зашивання лапаротомної рани у верхні дренажі вводили по 250 мл антисептичного гелевого розчину і повторювали його введення (фракційно) кожні 8 годин по 250мл впродовж 4-5 діб.

У 49 (51,04 %) хворих ІІ групи (порівняння) за період з 2016 по 2017 рік після виконання лапаротомії, усунення джерела перитоніту, санації черевної порожнини розчином хлоргексидину біглюконату 0,02 % 1600-2000 мл, дренування черевної порожнини з 4-х точок зашивання лапаротомної рани перитонеальний лаважпроводили розчином хлоргексидином біглюконатом 0,02 % кожні 8 годин по 250 мл впродовж 4-5-х діб.

Групи пацієнтів були порівняними за віком та статтю.

У післяопераційному периоді хворі обох груп отримували антибактеріальну та дезінтоксикаційну терапію, корекцію білкового і водноелектролітного обмінів. Відмінностей у проведенні післяопераційного лікування хворих І та ІІ груп не було.

Контроль ефективності перитонеального лаважу оцінювали шляхом мікробіологічного дослідження вмісту черевної порожнини та вмісту дренажів до та після перитонеального лаважу. Вміст черевної порожнини забирали у спеціальні стерильні пробірки дотримуючись правил антисептики та одразу доставляли до бактеріологічної лабораторії, через 4-5 днів виконували контрольний бактеріальний посів, вмісту з дренажів черевної порожни у двох групах ідентично. Матеріал для мікробіологічного дослідження брали і аналізували в той же день. Критерієм етіологічної ролі бактеріальних збудників перитоніту були титри колонієутворюючих одиниць (КУО / мл), позначених в «Додатках до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 4 від 05.01.1996 р.». [5]. Для визначення кількісного складу мікрофлори перитонеального ексудату використовували метод секторальних посівів, що ґрунтується на інкубуванні розведених концентрацій мікроорганізмів. Час визначення мікробного числа становило 18-36 год. Також враховували відповідь запальної реакції організму шляхом визначення лейкоцитарної формули, прокальцитоніну до та після перитонеального лаважу, термін перебування хворих у хірургічному стаціонарі і наявність та частоту післяопераційних ускладнень [16,17,18,19,20,21,22].

Результати та обговорення

Вміст черевної порожнини при загальному перитоніті носить поліморфний характер збудників, як аеробних так і анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Домінуючими при перитоніті є облігатні неспороутворюючі анаероби та їх асоціації з аеробами. Літературні дані підтверджують отримані результати та вказують, що серед них єтіологічно значущими у розвиткуперитоніту є грамнегативні бактерії сімейства Enterobacteriaceae (Escherichiacoli, Proteusspp., Klebsiella -- Enterobacter -- Serratia).[11, 12, 13, 14, 15].

Видовий склад мікроорганізмів, що висіювались до санації черевної порожнини антисептичними розчинами у двох групах пацієнтів був подібним за кількістю штамів та колоній.

Так, після перитонеального лаважу черевної порожнини антисептичним розчином декаметоксину у поєднанні з гіалуроновою кислотою у пацієнтів І групи кількість штамів зменшилась з 94 до 49 (p<0,01), кількість колоній з 43,69 lgКУО/мл до 20,08 lgКУО/мл, Д = 23,61 lgКУО/мл (p< 0,01). У ІІ групі пацієнтів після перитонеального лаважучеревної порожнини розчином хлоргексидину біглюконату 0,02 % кількість штамів зменшилась з 93 до 68 (p< 0,01), а кількість колоній з 42,68 lgКУО/мл до lgКУО/мл Д = 11,81 lgКУО/мл (p< 0,01). Більш ефективним для санації та перитонеального лаважучеревної порожнини у порівнянні з розчином хлоргекседину виявився антисептичний розчин декаметоксину у поєднанні з гіалуроновою кислотою.

Серед усіх виділених бактеріальних збудників, які були культивовані у І та ІІ групах пацієнтів найбільш характерним збудником була E.Coli.

При використанні антисептичного розчину декаметоксину у поєднанні з гіалуроновою кислотою для перитонеального лаважуу порівнянні з розчином хлоргексидину біглюконату 0,02 % досягається кращий результат. Достовірне зменшення кількості штамів E.Coliз 41 до 28 та кількості колоній lgКУО/мл з 5,28 до 3,35 після перитонеального лаважу досягнуто за рахунок більш ефективної дії антисептичного гелевогорозчину у порівнянні з антисептиками на водній основі. Покращення результатів пояснюється особливістю препарату. Так за рахунок гелевої форми антисептика, на відміну від водної, він охоплює максимальну площу периєтальної та вісцеральної очеревин попереджує злипання, адгезії між петлями кишківника, париєтальною очеревиною, передньою та боковими стінками живота.

Кількість лейкоцитів у пацієнтів І і ІІ групи із загальним перитонітом до виконання перитонеального лаважу були порівнянні (р = 0,280). Після хірургічного лікування -- ліквідації джерела інфекції, санації черевної порожнини, перитонеального лаважу, кількість лейкоцитів у пацієнтів І групи була нижчою 7,2 ± 0,9 проти 10,5 ± 1,2 при використанні антисептичного розчину на водній основі. Прослідковується статистична достовірність покращення лабораторних показників у групи І в порівнянні з групою ІІ (pI-N< 0,05).

Динаміка концентрації прокальцитоніну до і після перитонеального лаважуз використанням різних антисептичних розчинів була різною. Достовірне зменшення прокальцитоніну спостерігалось у пацієнтів І групи, яким проводився перитонеальний лаваж антисептичним гелевим розчином з 5,7 ± 0,4 нг/мл до 1,1 ± 0,1, тоді як у пацієнтів ІІ групи при використанні антисептичного розчину на водній основі динаміка була дещо меншою, але теж статистично значимою -- з 5,9 ± 0,5 нг/мл до 3,54 ± 0,4 нг/мл. Так, показники прокальцитоніну при поступленні та на 5 добу у пацієнтів І та ІІ груп, як і очікувалось також мали статистично достовірні відмінності (pI-N< 0,05). Післяопераційне зниження рівня прокальцитоніну на 5 добу, як ознаку успішної елімінації септичного джерела в черевній порожнині, що підтверджувалась також у дослідженнях [20].

Клінічні результати комплексного лікування хворих на загальний перитоніт показали, що серед пацієнтів І групи (n= 47), у ранньому післяопераційному періоді на 4 добу після операції у 1 (2.13 %) пацієнта діагностовано піддіафрагмальний абсцес, який було ліквідовано шляхом пункції під контролем УЗД. Явища ранньої спайкової кишкової непрохідності відмічались також у 1 (2.13 %) пацієнта на 6 добу після операції. Інфікування післяопераційної рани спостерігалось у 3 (6,38 %) пацієнтів. Всього ускладнень 5/47 (10,6 %).

Серед хворих ІІ групи (n= 49) на 45 добу після оперативного лікування у 4 (8,16 %) пацієнтів було діагностовано абсцеси черевної порожнини (піддіафрагмальний зліва 1, між петлями кишківника 2, тазовий 1), які були успішно пунктовані під контролем УЗД. Також у 4 (8,16 %) пацієнтів спостерігалась рання спайкова кишкова непрохідність, одному з яких виконувалась релапаротомія ліквідація кишкової непрохідності. Інфікування післяопераційної рани спостерігалось у 5 (10,2 %) пацієнтів. Всього ускладнень в ІІ групі 13/49 (26,5 %). Різниця між групами за частотою ускладнень в цілому статистично значима (р = 0,046) і свідчить про зниження вірогідності виникнення ускладнень в І групі на 67 % у порівнянні з групою ІІ -- ORI-II= 0,33 (0,11-1,0).

Середній термін перебування пацієнтів І групи у клініці складав 9 ± 1,4 доби, що значно менше (p< 0,01) у порівнянні з середнім терміном перебуванням пацієнтів ІІ групи -- 14 ± 2,2 діб.

Таким чином отримані результати підтверджують більш високу ефективність лікування пацієнтів І групи у порівнянні з пацієнтами ІІ групи за рахунок використання у комплексному лікуванні перитонеального лаважу з антисептичним гелевим розчином, який попереджує формування зрощень, окремих каналів та забезпечує максимальну дію антисептика на всій площі очеревини.

Висновки

антисептичний розчин лаваж перитоніт

Перитонеальний лаваж з антисептичним гелевим розчином у порівнянні з традиційним в комплексному хірургічному лікуванні загального перитоніту сприяє покращенню результатів лікування, а саме зменшенню загальної частоти післяопераційних ускладнень з %, до 10,6 %, виникнення абсцесів черевної порожнини з 8,16 %, до 2,13 %, ранній спайковій кишковій непрохідності з 8,16 %, до 2,13 %, нагноєння післяопераційної рани з 10,2 %. до 6,38 %. Скорочує перебування пацієнта в клініці з 14 ± 2,2 діб до 9 ± 1,4.

Література

1. Ярцева Е.А., Шугаев А.И., Луговой А.Л., Земляной В.П., Гребцов Ю.В. Возможности вмешательств в лечении перитонита (обзор литературы) // Вестник СПбГУ 2014. Серия 11. Вып. 2. С. 93102.

2. Суковатых Б.С., Блинков Ю.Ю., Блинков Ю.А., Иванов П.А. Эффективность комбинированного хирургическо-эндоскопического способа лечения распространенного перитонита // Вестник хирургии. 2013. № 4. Т 172. С. 25-28.

3. Бенедикт В.В. Абдомінальний сепсис у хворих на гострий поширений перитоніт / В.В. Бенедикт // Шпитальна хірургія. -- 2013. -- №3. -- С. 70-73. DOI: не знайдено

4. КриворучкоІ.А. Хірургічне лікування хворих з приводу абдомінального сепсису / І.А. Криворучко, О.Ю. Усенко, С.А. Анд- реєщев // Клінічна хірургія. -- 2014. -- № 8. -- С. 34-38.

5. Наказ МОЗ України від 04.04.2012 № 236 «Про організацію контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії антимікробних препаратів».

6. Перитонит: Практическое руководство / В.С. Савельев, Б.Г. Гельфанд, М.И. Филимонов [и др.]. -- М.: Литера, 2006. -- 208 с.

7. Гостищев В.К. Перитонит / В.К. Гости- щев, В.П. Сажин, А.Л. Авдовенко. -- М.: Медицина, 1992. -- 224 с.

8. Бондарев В.И. Антибактериальная терапия в комплексном лечении больных с острым разлитым перитонитом / В.И. Бондарев, РВ. Бондарев // Харківська хірургічна школа. -- 2006. -- № 1. -- С. 195-197.

9. Шуркалин Б.К. Гнойный перитонит / Б.К. Шуркалин.-- М., 2000. -- 221 с.

10. Кондратенко П.Г Рациональная стартовая антибактериальная терапия в комплексном лечении больных с распространенным гнойным перитонитом / П.Г. Кондратенко, Л.В. Натрус, Е.А. Койчев / / Український журнал хірургії. -- 2014. -- № 1. -- С. 50-55.

11. Я.П. Фелештинський, О. П. Демкович, В. В. Сміщук, О. Л. Триліс -Експериментальнаоцінка ефективності антисептичнихрозчинів при загальномуперитоніті // Хірургія України. -- 2018. -- № 3. -- С. 29-33. DOI: https: //doi.org/10.30978/ SU2018-3-29

12. Я. П. Фелештинський, О. П. Демкович, O.О Дядик, В. В. Сміщук. -Експериментально-морфологічне обгрунтування використання антисептичного гелевогорозчину при загальному перитоніті. // Хірургія України. -- 2019. -- № 3. -- С. 19-25. DOI: https: //doi.org/10.30978/ SU2019-3-19

13. Shizuma T Spontaneous bacterial and fungal peritonitis in patients with liver cirrhosis: A literature review. World J.Hepatol. 2018. vol. 10. no 2. P. 254-266. DOI: 10.4254/wjh.v10.i2.254.

14. Manfredo V.S., Hiltensperger M., Kumar V., Zegarra-Ruiz D., Dehner C., Khan N., Costa FRC, Tiniakou E., Greiling T., Ruff W., Barbieri A, Kriegel C., Mehta S.S., Knight J.R., Jain D., Goodman AL., Kriegel M.A Translocation of a gut pathobiont drives autoimmunity in mice and humans. Science. 2018. vol. 359. no 6380. P 11561161. DOI: 10.1126/science.aar7201.

15. Чичерин И.Ю., Погорельский И.П., Лундовских И.А., Дармов, И.В., Гаврилов K.Е., Горшков А.С., Маньшин А.И. Транслокация кишечной микробиоты // Журнал международной медицины. 2016. № 2 (19). С. 87-100.

16. Rosero O., Kov6cs T, Onody P, Hanyi , Szijбrtу A Bacterial translocation: gap in the shield. OrvHetil. 2014. vol. 155. no. 8. P 304-312. DOI: 10.1556/OH.2014.29836.

17. Evaluation of procalcitonin for predicting septic multiorgan failure and overall prognosis in secondary peritonitis: a prospective, international multicenter study / B.M. Rau, I. Frigerio, M.W. Вь^ієг[et al.] // Arch. Surg. -- 2007. --Vol. 142 (2). -- P 134-142.

18. Faix J.D. Biomarkers of sepsis / J.D. Faix. // Crit. Rev.Clin. Lab. Sci. -- 2013. -- Vol. 50 (1).

19. Meisner M. Procalcitonin. A new innovative infectionparameter. Biochemical and clinical aspects / Meisner M. --New York: Georg ThiemeVerlag, 2000. -- 196 p.

20. Procalcitonin ratio indicates successful surgical treatmentof abdominal sepsis / AR. Novotny, K. Emmanuel, N. Hueser[et al.] // Surgery. -- 2009. -- Vol. 145 (1). -- P. 20-26.

21. Serum C-reactive protein concentrations in early abdominal and pulmonary sepsis / J.A Orati, P Almeida, V. Santos [et al.] // Rev. Bras. Ter. Intensiva -- 2013. -- Vol. 25 (1). --P. 6-11.

22. Serum procalcitonin and C-reactive protein levels asmarkers of bacterial infection: a systematic review and metaanalysis/ L. Simon, F. Gauvin, D.K. Amre [et al.] // Clin. Infect. Dis. -- 2004. -- Vol. 39. -- P 206217.

23. Tall AR. C-reactive protein reassessed / AR. Tall // N. Engl. J. Med. -- 2004. -- № 350 (14). -- P 1387-1397.

24. Yartseva E.A, ShugaevAI.,Lugovoy AL., Zemlyanoy V.P., GrebtsovYu.V. Possibilities of interventions in the treatment of peritonitis (literature review) // Bulletin of St. Petersburg State University. 2014. Series Issue. 2.S. 93-102.

25. Sukovatykh B.S., BlinkovYu.Yu., Blinkov Yu .A, Ivanov PA The effectiveness of the combined surgical-endoscopic method for the treatment of generalized peritonitis // Bulletin of surgery. 2013. No. 4. T 172. S. 25-28.

26. Benedict V.V. Abdominal sepsis in patients with gastric enlargement of peritonitis / V.V. Benedict // Hospital surgery. - 2013. - No. 3. - S. 70-73. DOI: not known

27. КриворучкоІ.А. Хірургічне лікування хворих з приводу абдомінального сепсису / І.А. Криворучко, О.Ю. Усенко, С.А. Андреєщев // Клінічна хірургія. -- 2014. -- № 8. -- С. 34-38.

28. Order of the Ministry of Health of Ukraine dated 04.04.2012 No. 236 “On the organization of control and prevention of antimicrobial infections caused by microorganisms resistant to anti-microbial drugs.”

29. Peritonitis: A Practical Guide / V.S. Saveliev, B.G. Gelfand, M.I. Filimonov [and others]. - M .: Litera, 2006 .-- 208 p.

30. Gostishchev V.K. Peritonitis / V.K. Gostish- chev, V.P Sazhin, AL. Avdovenko. - M .: Medicine, 1992 .-- 224 p.

31. Bondarev V.I. Antibacterial therapy in the complex treatment of patients with acute diffuse peritonitis / V.I. Bondarev, R.V. Bondarev// Kharkiv surgical school. - 2006. - No. 1. - S. 195-197.

32. Shurkalin B.K. Purulent peritonitis / B.K. Shurkalin. - M., 2000. - 221 p.

33. Kondratenko PG. Rational starting antibacterial therapy in the complex treatment of patients with widespread purulent peritonitis / PG. Kondratenko, L.V. Natrus, E.A Koichev// Ukrainian Journal of Surgery. - 2014. - No. 1. - S. 50-55.

34. Ya.PFeleshtinsky, O. P. Demkovich, V. V. Smishchuk, O. L. Trilis -Experimental assessment of the effectiveness of antiseptic discolorations in case of peritoneal disease // Hirurgiya of Ukraine. - 2018. - No. 3. - P 29-33. DOI: https: //doi.org/ 10.30978/SU2018-3-29

35. Ya. P Feleshtinsky, OP Demkovich, OO Dyadik, V. V. Smishchuk. -Experimental- morphological priming of antiseptic gel rosin for peritoneal peritoneum. // Surgery of Ukraine. - 2019. - No. 3. - P 19-25. DOI: https: //doi.org/10.30978/SU2019-3- 19Shizuma T Spontaneous bacterial and fungal peritonitis in patients with liver cirrhosis: A literature review. World J.Hepatol. 2018. vol. 10. no 2. P 254-266. DOI: 10.4254/wjh.v10.i2.254.

36. Manfredo V.S., Hiltensperger M., Kumar V., Zegarra-Ruiz D., Dehner C., Khan N., Costa FRC, Tiniakou E., Greiling T, Ruff W., Bar- bieri A, Kriegel C., Mehta S.S., Knight J.R., Jain D., Goodman AL., Kriegel M.A Translocation of a gut pathobiont drives autoimmunity in mice and humans. Science. 2018. vol. 359. no 6380. P 1156-1161. DOI: 10.1126/science.aar7201.

37. Чичерин И.Ю., Погорельский И.П., Лундовских И.А., Дармов, И.В., Гаврилов K.Е., Горшков А.С., Маньшин А.И. Транслокация кишечной микробиоты // Журнал международной медицины. 2016. № 2 (19). С. 87-100.

38. Rosero O., Kov6cs T, Onody P, Hars6nyi, Szijбrtу A Bacterial translocation: gap in the shield. OrvHetil. 2014. vol. 155. no. 8. P 304-312. DOI: 10.1556/OH.2014.29836.

39. Evaluation of procalcitonin for predicting septic multiorgan failure and overall prognosis in secondary peritonitis: a prospective, international multicenter study / B.M. Rau, I. Frigerio, M.W. Bbchler [et al.] // Arch. Surg. -- 2007. --Vol. 142 (2). -- P 134-142.

40. Faix J.D. Biomarkers of sepsis / J.D. Faix. // Crit. Rev.Clin. Lab. Sci. -- 2013. -- Vol. 50 (1).

41. Meisner M. Procalcitonin. A new innovative infectionparameter. Biochemical and clinical aspects / Meisner M. --New York: Georg ThiemeVerlag, 2000. -- 196 p.

42. Procalcitonin ratio indicates successful surgical treatmentof abdominal sepsis / AR. Novotny, K. Emmanuel, N. Hueser[et al.] // Surgery. -- 2009. -- Vol. 145 (1). -- P 20-26.

43. Serum C-reactive protein concentrations in early abdominal and pulmonary sepsis / J.A Orati, P. Almeida, V. Santos [et al.] // Rev. Bras. Ter. Intensiva -- 2013. -- Vol. 25 (1). --P. 6-11.

44. Serum procalcitonin and C-reactive protein levels asmarkers of bacterial infection: a systematic review and metaanalysis / L. Simon, F. Gauvin, D.K. Amre [et al.] // Clin. Infect. Dis. -- 2004. -- Vol. 39. -- P 206217.

45. Tall AR. C-reactive protein reassessed / AR. Tall // N. Engl. J. Med. -- 2004. -- № 350 (14). -- P 1387-1397.

Размещено на Allbest.ru