Біль в попереку та вплив щоденної активності різної спрямованості на його появу - мета-аналіз літературних джерел

Івановська О.Є., викладач

Аннотация

Якубовский Д.А., Мамедова В.А., Івановская О.Є., Шабалтун В.М. Боль в пояснице и влияние повседневной активности различной направлености на ее появление - мета-анализ литературных источников

Ключевые слова: боль в пояснице, неспецифический хроническая боль в пояснице, зависимость боли в пояснице от нагрузки, дегенеративное-дистрофические изменения поясничного отдела позвоночника.

Annotation

Yakubovsky D., Mamedova V., Ivanovskaya O., Shabaltun V. Lower back pain and the effects of different activities of different direction on its appearance - meta-analysis of literary sources

Keywords: low back pain, nonspecific chronic low back pain, dependence of low back pain on load, degenerative - dystrophic changes in the lumbar spine.

Постановка проблеми

Біль в попереку - повсякденне явище для багатьох людей. Він є причиною виходу на лікарняний, в деяких випадках призводить до страху перед певними рухами, сприяє розвитку гіподинамії, що призводить до ожиріння, проблем з поставою та ускладнень з боку серцево-судинної та дихальної системи.

За даними школи громадського здоров'я та тропічної медицини, Австралія, поширеність болю в попереку протягом життя досягає 80-84%, річна поширеність серед населення оцінюється на рівні 65% [3]. Більшість випадків болю в попереку класифікуються як неспецифічні, тобто коли специфічна (пухлини, перелом та ін..) етіологія не була визначена [4] . Болі в попереку негативно впливають на економічний стан, оскільки виникає додаткове навантаження внаслідок невиїзду працівників на роботу, втрата продуктивності та відшкодовування вартості лікування робітників [6]. Тому проблема лікування болю має пріоритетне значення.

Мета дослідження - проведення мета-аналізу літературних джерел для з'ясування практичної цінності застосування фізіотерапевтичних вправ в лікуванні неспецифічного болю у спині.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Відповідно до думки експертів міжнародної асоціації по вивченню болю, хронічною вважається біль тривалістю більше 3 місяців (Merskey Н.М., 1994). Саме купірування хронічного больового синдрому в спині є основним завданням при лікуванні даної категорії хворих. При цьому у 80% пацієнтів болю проходять під впливом лікування протягом місяця, однак у інших вона приймає хронічний перебіг.

Стереотипи лікувальних підходів пацієнтів з болем у спині у щоденній клінічній практиці базуються на медикаментозної терапії, між тим, можливості інших факторів впливу недооцінюються і незаслужено забуваються. У той же час, ефективність впливу при патогенетичних підходах в окремих клінічних випадках перевищує можливості медикаментозної терапії. У зв'язку з цим, ми вважаємо перспективним комплексне лікування з використанням засобів фізичної терапії, яка дозволяє розірвати порочне коло, оптимізувати реалізацію саногенетических реакцій і як наслідок купірувати синдром хронічного болю в спині.

Достовірно відомо, що фізіотерапевтичні вправи позитивно впливають на стан пацієнтів, при наявності патологічних змін з боку серцево-судинної системи та при респіраторних захворюваннях [8,9]. Однак, існують суперечливі повідомлення про залежність між фізичною активністю та болями в попереку. Наприклад, в одному огляді Bogdanis G.C. [12] не вдалося виявити зв'язок між фізичною активністю та хронічним болем в попереку, хоча ці результати можна пояснити ві дмінностями у характеристиках фізичної активності в рамках включених досліджень (наприклад, тип, інтенсивність і тривалість) і опрацювання лише трьох досліджень, які вивчали зв'язок між фізичною активністю і хронічними болями в попереку у дорослих. Крім того, механізми зв'язку між фізичною активністю і болями в попереку залишаються неоднозначними. Було висунуто гіпотезу, що фізична бездіяльність може призвести до зниження м'язової сили і гнучкості, а отже, може призвести до підвищення ризику травматизму хребта. [13] Тобто існує необхідність в виявленні досліджень, які спрямовані на

За даними багатьох досліджень виявлено, що існує лінійна залежність між фізичною активністю та станом здоров'я людини, а збільшення фізичної активності та працездатності призводить до додаткового покращення стану здоров'я» [7,8,9,10]. Фізична активність визначається як «будь-які тілесні рухи, що виробляються скелетними м'язами, які призводять до витрат енергії». Розуміння зв'язків між фізичною активністю та болями в попереку дозволить впровадити майбутні багатокомпонентні заходи, спрямовані на запобігання болей в попереку. Розгляд кожної галузі фізичної активності окремо дасть змогу краще застосовувати знання, отримані в спостережних дослідженнях, задля запобігання болей в попереку в повсякденному житті людей. [10,11]

Інший споріднений огляд Heneweer H., Staes F. показав - тип і інтенсивність фізичної активності слід враховувати при вимірюванні пов'язаності з болем в попереку [13]. Стосовно домену та рівня фізичної активності, останнім мета-аналізом когортних досліджень [14] повідомлено, що середній і високий рівень фізичної активності дозвілля (LTPA) знижує ризик розвитку хронічного болю в попереку на 11-16%. Однак у цьому огляді не було зазначено цільової популяції, результатів або статистичного підходу. Наприклад, він включав як підлітків, так і дорослих, комбінувавши інші фактори, пов'язані з болем в попереку, такі як інтенсивність болю та відпустку за хворобою, автори дослідження не завжди повідомляли про повністю скориговані об'єднані оцінки і не змогли дослідити вплив різних областей фізичної активності. Тому необхідно ширше розуміти зв'язок між загальною фізичною активністю та фізичною активністю, специфічною для певної галузі та болем в попереку.

Результати дослідження та їх обговорення

При проведенні обзору літературних джерел, присвячених обраній тематиці, нами серед досліджень, що відповідають високій якості обрано наступні: за даними Heuch, I, Hagen I. [15], що вивчали зв'язок між базовою фізичною активністю у вільний час та ризиком появи болю в попереку в кінці спостереження виявлено, що ризик розвитку люмбалгії при фізичних навантаюеннях в межах 3 год. не коррелюють. Авторами проведено узагальнене лінійне моделювання, за яким обстежено 9616 жінок і 8452 чоловіки без хронічних болей в попереку. Жінки, які брали участь у важкій фізичній активності (1-2 год на тиждень), мали відносний ризик появи болю в попереку порівняно з тими, які мали лише легку фізичну активність (менше 1 години на тиждень). Як висновок зазначалось, що: «...не спостерігалося подальшого загального зниження ризику болю серед тих, хто мав тривалість фізичної активності 3 год. на тиждень і більше» [15].

За результатами дослідження Hubscher M. [16] проведено оцінку зв'язків між домашньою та рекреаційною фізичною активністю і болем у попереку після адаптації до генетичних впливів та навколишнього середовища.

Обрано групу близнюків, які оцінювались за наступними параметрами:

- поширеність болю в попереку та енергійна робота в садівництві, дворі;

- рекреаційна легка ходьба, помірної, великої інтенсивності.

Проведено рандомізовані дослідження на вибірки 486 близнюків, яке включало проведення аналізу за методом «випадок-контроль» 69 пар близнюків, у яких виявлено було наявність болей в попереку. Аналіз «випадок-контроль» показав, що біль у попереку значною мірою асоціювався з важкою фізичною активністю, тоді як не було виявлено жодної істотної асоціації з будь-якою формою рекреаційної фізичної активності (легка ходьба або помірна / енергійна).

Як висновок, було зазначено: «.важка фізична праця має вплив на ймовірність розвитку болю в попереку. Поєднання важкої праці та рекреаційної фізичної активності може збільшити ймовірність болю в попереку набагато більше, ніж важка або рекреаційна активність окремо. Асоціації, які є більшими при використанні ко-двійкового аналізу, свідчать про те, що генетичні та екологічні фактори впливають на взаємозв'язок між фізичною активністю та болями в попереку, і демонструють цінність даного дослідження» фізіотерапевтичний вправа лікування біль поперек

За даними дослідження Abolfotouh S.M. [17] була оцінена поширеність болю в попереку серед 254 медсестер з різних відділів / палат в лікарні Хамад (Доха, Катар), за два місяці (лютий і березень 2015 року). За допомогою певних заходів визначені медичні та професійні предиктори, що корелюють з появою болю в попереку, а саме:

Високий рівень болю в спині при догляді за хворими, з однорічним поширенням болю в попереку:

• Біль щонайменше один день виявлено у 54,3% обстежених;

• Хронічні болі в попереку склали - 26,8% обстежених;

• Біль в попереку у відпустці - 18,1% обстежених;

• Зупинка роботи через біль в попереку вплинула на 76,8% обстежених;

• Зверталися за медичною допомогою - 58,7% обстежених;

• До фізіотерапевтичних процедур звернулись - 15,9% обстежених;

• Відпустка через хворобу - 50,8% обстежених.

Як висновок, було зазначено: «необхідно вживати превентивні заходи для зниження ризику болю в попереку, наприклад, для організації належних періодів відпочинку, освітніх програм для навчання правильним рухам тіла та програм спортивної діяльності».

В дослідженні Kim W. [18] вивчався зв'язок між типом, кількістю фізичної активності і болем у попереку в людей віком >50 років. В дослідженні було залучено 1796 чоловіків та 2198 жінок у віці >50 років. Після коригування за віком і індексом маси тіла, активний і помірний рівень фізичної активності корелювали з підвищеним ризиком появи болю в попереку як у чоловіків, так і у жінок. Силові вправи були пов'язані зі зниженим ризиком болей в попереку. Аналіз підгруп за віком показав, що ці тенденції були найбільш помітно продемонстровані у жінок віком >65 років.

Як висновок, було зазначено: «...результати дозволяють припустити, що як тип, так і кількість фізичної активності впливають на розвиток болю в попереку у людей у віці до 50 років і, таким чином, модифікація активності може бути корисною для профілактики та лікування болю в попереку».

В іншому дослідженні [19] вивчався вплив факторів успадкування та специфічного способу життя на хронічні болі в попереку. Було відібрано 105 пар-близнюків, результати показали, що поширеність хронічного болю в попереку значною мірою визначається генетичними факторами (спадковість = 32%).

Як висновок, було зазначено: «...дослідницький аналіз показав більш високу поширеність хронічного болю в попереку, пов'язаного з легкими прогулянковими вправами і енергійним садівництвом або важкою роботою навколо будинку. Щоденний час, проведений у сидінні, також позитивно пов'язувався з хронічними болями в попереку, але не з помірними фізичними навантаженнями, такими як біг, їзда на велосипеді і плавання. У кінцевій багатовимірній моделі лише час, витрачений на енергійне озеленення або важку роботу навколо будинку, залишався пов'язаним з хронічними болями в попереку».

Масштабне дослідження [20] включало в себе 4610 дорослих, 17% жінок, у віці від 20 до 81 років. Дослідження тривало 4,9 років, за цей період оцінювався біль в попереку. Всі учасники повідомляли на початковому етапі, чи виконували вони вправи на гнучкість.

Як висновок, фахівцями було зазначено: «...ні загальне виконання вправ на гнучкість, ні активізація м'язової діяльності впродовж дня не були пов'язані з більш високою частотою болю в попереку в порівнянні з тими, хто не виконував цю діяльність. Ті, хто повідомляв про розтягування, як специфічну активність, мали більш високий ризик розвитку болю в попереку в порівнянні з тими, хто не виконував вправи на гнучкість, або відвідував заняття фізичними вправами. Ті, хто повідомив про використання силових тренажерів, як частина діяльності по зміцненню м'язів, мали більш високий ризик появи болю в попереку, порівняно з тими, хто не виконував м'язову активність або виконував вправи з вільною вагою. Розтягування або використання вагових тренажерів пов'язано з підвищеним ризиком розвитку болю в попереку в порівнянні з використанням вільної ваги, гуртків гімнастики або фізичних вправ».

Метою іншого проспективного дослідження дослідження [21] було визначення причинно-наслідкового зв'язку між щоденною кількістю пройдених кроків та частотою появи болю в шиї і в попереку у працівників з малорухливими робочими місцями впродовж 1 року.

Це однорічне дослідження проведено серед 387 працівників, які не повідомляли про симптоми болю у хребті попередні 3 місяці. Дані були зібрані з використанням самостійного опитувальника, фізичного обстеження та крокоміра. Кожні місяці збирали дані спостереження за захворюваннями опорно -рухового апарату і кожні 3 місяці на кількість кроків на день. Були побудовані дві регресійні моделі для аналізу впливу щоденних кроків на 1 -річну частоту болю в шиї та попереку.

Серед 367 (95%) учасників спостерігались протягом 1 року. Лише 16 і 14% повідомили про інцидент болю в шиї і попереку, відповідно. Було виявлено негативну асоціацію між щоденними кроками і появою болю в шиї. Збільшення щоденних кроків ходьби на 1000 знизило ризик болю в шиї на 14%. Не було виявлено значних зв'язків між щоденною кількістю кроків та появою болю в попереку.

Як висновок, було зазначено: «...збільшення кількості кроків на день є захисним фактором проти болю в шиї у тих, хто має сидячу роботу. Втручання для зменшення болю в шиї повинні включати збільшення кількості пройдених кроків на день»

В іншому перехресному дослідженні популяцій [22], що було спрямоване на вивчення поширеності болю в попереку та деякі супутні змінні серед дорослих людей обох статей. Було проведено перехресне дослідження популяцій у міському районі Presidente Prudente, Сан-Паулу. Вибірка складалася з 743 дорослих мешканців протягом двох років у цьому місті. Болі в попереку, якість сну та фізична активність були зібрані шляхом особистого інтерв'ю в резиденції респондентів. Пізніше було створено дерева багатовимірних моделей з ієрархічним включенням змішаних факторів.

Кількість людей, хто повідомив про біль в попереку минулого року, становила 50,2%, а на минулому тижні - 32,3%. Була виявлено кореляцію між наявністю болю в попереку у жінок старшого віку з відсутністю вищої освіти, поганим сном, надлишковою масою тіла. Скоригована модель виявила, що люди старше 45 років (від 45 до 59,9 років) зі змінами сну і ожирінням можуть бути в групі ризику появи болю в попереку.

Як висновок було зазначено: «...поширеність болю в попереку серед містян є високою, ожиріння людей у віці старше 45 років, з будь-яким порушенням сну, є фактором підвищеного ризику появи болю в попереку».

Метою довготривалого дослідження було виявити зв'язки між фізичною активністю, фізичною функцією та болем у попереку у популяції людей літнього віку.

До участі в популяційному довготривалому дослідженні [23] старіючих датських близнюків, в яких не було болю в попереку протягом останнього місяця, були включені дані інтерв'ю щодо фізичної активності, загальної фізичної функції та болю в попереку на початковому етапі контролю. Зв'язки між рівнями фізичної активності та болем в попереку були оцінені з використанням логістичної регресії для всієї когорти і з використанням узгодженої конструкції випадок-контроль для пар- близнюків, що не мали достатню фізичну активність. Абсолютний ризик і відносний ризик для інциденту загострення болю в попереку по відношенню до фізичної активності були розраховані для учасників з вищою або нижчою від середньої фізичної функції на початку дослідження. Абсолютний ризик появи болю в попереку також був розрахований для учасників на основі того, чи залишилися вони активними або неактивними між базовим та подальшим рівнями діяльності.

Всього було включено 1387 осіб у віці 70-100 років на початку дослідження, у тому числі 86 пар -близнюків, які не мали необхідної фізичної активності на початку дослідження. У загальній вибірці 83% займалися легкою фізичною активністю, а 42% чоловіків і 35% жінок займалися напруженою фізичною активністю принаймні щотижня. Зайняті напруженою фізичною активністю на початковому етапі були сильно захисними по відношенню до того, що мали біль в попереку та тривалістю більше 30 днів. Знайдено статистично достосвірний зв'язок між збільшенням частоти напруженої фізичної активності та величиною цього захисного ефекту. Учасники з низьким рівнем фізичної підготовленості отримали найбільш виражений позитивний ефект від фізичної активності Таким чином, біль в попереку, не є важливим фактором, що впливає на те, чи залишалися учасники напруженої фізичної активності на початковому етапі та подальшому спостереженні або навпаки.

Як висновок було зазначено: «...фізична активність помірної інтенсивності, принаймні раз на тиждень має захисну дію в контексті болю в попереку у людей старшого віку».

У метааналізі [24 -28] було відібрано 36 перспективних когортних досліджень та виявлено що фізична активність у вільний час може зменшити ризик хронічного болю в попереку на 11%-16%.

Таким чином, результати проведеного мета- аналізу літературних джерел дозволили встановити, що помірна, дозована, систематична фізична активність, модифікація способу життя зменшує ризик виникнення болю в попереку.

Висновки

Огляд досліджень, проведених в різних країнах світу показав, що біль в попереку - дуже поширене явище серед людей всіх верств населення. Відсутність фізичної активності у межах норми відіграє важливу роль у появі болю в попереку.

З опрацьованих досліджень, 10 підтверджують що помірна, дозована, систематична фізична активність, модифікація способу життя зменшує ризик виникнення болю в попереку.

З опрацьованих досліджень 6 вказують що неконтрольована фізична активність, важка фізична праця, наявність ожиріння, проблем сну, вік більше 45 років впливає на ризик появи болю в попереку.

Література

1. Hoy D., Bain C., Williams G., March L., Brooks P., Blyth F., et al. A systematic review of the global prevalence of low back pain. Arthritis Rheumatology 2012 Jun;64(6) 2028-37.

2. Vos T., Abajobir A.A., Abate K.H., Abbafati C., Abbas K.M., Abd-Allah F. et al. Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 328 diseases and injuries for 195 countries, 1990 -2016: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2016. Lancet 2017 Sep 16;390(10100) 1211-59.

3. Walker B., The prevalence of low back pain: a systematic review of the literature from 1966 to 1998 J Spinal Disord. 2000 Jun;13(3):205-17

4. Airaksinen O., Brox J.I., Cedraschi C., Hildebrandt J., Klaber-Moffett J., Kovacs F., et al. European guidelines for the treatment of acute non-specific low back pain in primary care settings. European Spine Journal: official publication of the European Spine Society, the European Spine Deformation Society and the European Section of the Cervical Spine Research Society. Eur Spine J. 2006 Mar;15 Suppl 2:S192-300.

5. Hoy D., Brooks P., Blyth F., Buchbinder R., Epidemiology of low back pain. Best practices and research. Best Pract Res Clin Rheumatol. 2010 Dec;24:769-8.

6. Krismer M., van Tulder M. Group of back pain, and joint health strategies for Europe, strategies for the prevention and treatment of musculoskeletal system. Lower back pain (non-specific). Best practices and research. Clinical rheumatology Best Pract Res Clin Rheumatol. 2007 Feb;21(1):77-9.

7. Jelena A., Wim G. «Physical Activity: Schemes are designed to build exercises» Br J Gen Pract. 2007 Dec 1; 57(545): 979-986.

8. O'Donovan G., Lee I.M., Hamer M. Stamatakis E Weekend Warriors Association and other leisure activities with risks for all, cardiovascular disease and cancer mortalit оу. JAMA Intern Med. 2017 Mar 1;177(3):335-342.

9. Sadarangani K.P., Hamer M., Mindell J.S., Coombs N.A., E. Stamatakis. Physical activity and risk of all-cause and cardiovascular disease mortality in diabetic adults from Great Britain: pooled analysis of 10 population -based cohorts. Diabetes Care. 2014 Apr; 37(4):1016-2.

10. Caspersen K.E., Powell C.J., Christenson G.M. Physical activity, exercise, and physical fitness: definitions and distinctions for health-related research. Public Health Rep. 1985 Mar-Apr; 100(2): 126-131.

11. Sitthipornvoraku E., Janwantanakul P., Purepong N., Pensri P. uropean Spine Journal: Official Publication of the European Spine Society, the European Spinal Deformity Society, and the European Section of the Cervical Spine Research Society. 01 Dec 2005, 15 Suppl 1:17-24.

12. Bogdanis G.C. Effects of physical activity and inactivity on muscle fatigue. Front Physiol. 2012; 3: 142.

13. Heneweer H., Staes F., Aufdemkampe G., Rijn M., Vanhees L., Physical activity and low back pain: a systematic review of recent literature. European spine journal: official publication of the European Spine Society, the European Spinal Deformity Society, and the European Section of the Cervical Spine Research Society. Eur Spine J. 2011 Jun;20(6):826-45.

14. Shiri R., Falah-Hassani K. Does leisure time physical activity protect against low back pain? Systematic review and meta-analysis of 36 prospective cohort studies. Br J Sports Med. 2017 Oct;51 (19): 1410-1418.

15. Heuch I., Hagen I. Is there a U-shaped relationship between physical activity in leisure time and risk of chronic low back pain? BMC Public Health. 2016; 16: 306.

16. Hubscher M. Heavy domestic, but not recreational, physical activity is associated with low back pain: Australian Twin low BACK pain. Eur Spine J. 2014 Oct;23(10):2083-9.

17. Abolfotouh S.M. Prevalence, consequences and predictors of low back pain among nurses in a tertiary care setting. Int Orthop. 2015 Dec;39(12):2439-49.

18. Kim W. Relationship between the type and amount of physical activity and low back pain in Koreans aged 50 years and older. PM R. 2014 Oct;6(10):893-9.

19. Ferreira, P.H. Carvalho M.G. Heritability and lifestyle factors in chronic low back pain: Results of the Australian Twin Low Back Pain Study. Eur J Pain. 2014 Nov;18(10):1410-8.

20. Robert D., Sandler Xuemei Sui, Timothy S., F.B. Steven N. Are flexibility and muscle-strengthening activities associated with a higher risk of developing low back pain? J. Sci Med Sport. 2014 Jul;17(4):361-5.

21. Sitthipornvorakul E., Janwantanakul P., Lohsoonthorn V. The effect of daily walking steps on preventing neck and low back pain in sedentary workers: a 1 -year prospective cohort study. Eur Spine J. 2015 Mar;24(3):417-24.

22. Zanuto E. Prevalence of low back pain and associated factors in adults from a middle-size Brazilian city. Eur Spine J. 2015 Mar;24(3):417-24.

23. Hartvigsen J., Christensen K. Active lifestyle protects against incident low back pain in seniors: a population-based 2- year prospective study of 1387 Danish twins aged 70-100 years. Spine (Phila Pa 1976). 2007 Jan 1;32(1):76-81.

24. Shiri R., Falah-Hassani K. Does leisure time physical activity protect against low back pain? Systematic review and meta-analysis of 36 prospective cohort studies. Br J. Sports Med. 2017 Oct;51(19):1410-1418.

25. Lunde L.K., Koch M., Hanvold T. Low back pain and physical activity -- a 6.5 year follow-up among young adults in their transition from school to working life. BMC Public Health. 2015 Nov 12;15:1115.

26. Griffith L., Shannon H., Wells R. Individual participant data meta-analysis of mechanical workplace risk factors and low back pain. Am J Public Health. 2012 Feb;102(2):309-18.

27. Pinheiro M.B., Ferreira M.L., Refshauge K. Symptoms of depression and risk of new episodes of low back pain: a systematic review and meta-analysis. Arthritis Care Res (Hoboken). 2015 Nov;67(11):1591 -603.

28. Schaller A., Rudolf K., Dejonghe L. Influencing factors on the overestimation of self-reported physical activity: a crosssectional analysis of low back pain patients and healthy controls. Biomed Res Int. 2016;2016:1497213.

Размещено на allbest.ru