Розвиток кінезітерапії у Франції (1914-1969 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського

Розвиток кінезітерапії у Франції (1914-1969 рр.)

Данилевич М.В. доктор педагогічних наук, професор

Романчук О.В. кандидат філологічних наук, доцент

Коваль Р.С. кандидат філологічних наук, старший викладач

Стефанишин М.В. кандидат наук з фізичного виховання і спорту, старший викладач

м. Львів

Анотація

У статті проаналізовано історію розвитку кінезітерапії у Франції з 1914 до 1969 року. Отримані напрацювання можливо використати для доповнення та розширення навчальних курсів у закладах вищої освіти медичного та фізкультурно-спортивного профілю. Результати. Значний вплив на розвиток кінезітерапії у Франції мали наслідки Першої і Другої світових війн. Застосування масажу та лікувальної гімнастики сприяло процесам реабілітації та функціонального відновлення поранених. Професія масажиста-кінезітерапевта офіційно заснована у Франції 30 квітня 1946 року. Навчання у школах, де відбувалася професійна підготовка, тривало 2 роки. Основну увагу приділяли особливостям використання масажу в поєднанні з лікувальною фізичною культурою у травматології, неврології та ревматології. Однією з головних умов для тих, хто бажав навчатися, була наявність французького громадянства, а також відмінний стан здоров'я. З 1950-х років у Франції почали вести мову про ще один додатковий рік навчання. Французьке медичне співтовариство намагалось кваліфікувати професійні дії масажистів -кінезітерапевтів у відповідності до потреб тих спеціалістів, з котрими вони співпрацювали у парі. Лише у 1969 році офіційно запроваджено навчання тривалістю 3 роки.

Ключові слова: кінезітерапія, лікувальна гімнастика, масаж, історія, розвиток, Франція.

Аннотацыя

Данылевич М. В., Романчук О. В., Коваль Р. С., Стефанышин М. В. Развитие кинезитерапии во Франции (1914-1969 гг.). В статье проанализирована история развития кинезитерапии во Франции с 1914 до 1969 года. Полученные наработки возможно использовать для дополнения и расширения учебных курсов в учреждениях высшего образования медицинского и физкультурно-спортивного профиля. Результаты. Значительное влияние на развитие кинезитерапии во Франции имели последствия Первой и Второй мировых войн. Применение массажа и лечебной гимнастики способствовало процессам реабилитации и функционального восстановления раненых. Профессия массажиста-кинезитерапевта официально основана во Франции 30 апреля 1946 года. Обучение в школах, где проходила профессиональная подготовка, длилось два года. Основное внимание уделяли особенностям использования массажа в сочетании с лечебной физической культурой в травматологии, неврологии и ревматологии. Одним из главных условий для тех, кто хотел учиться, было наличие французского гражданства, а также безупречное состояние здоровья. С 1950-х годов во Франции начали говорить об еще одном дополнительном годе обучения. Французское медицинское сообщество пыталось квалифицировать профессиональные действия массажистов -кинезитерапевтов в соответствии с потребностями тех специалистов, с которыми они сотрудничали в паре. Лишь в 1969 году официально введено обучения продолжительностью 3 года.

Ключевые слова: кинезитерапия, лечебная гимнастика, массаж, история, развитие, Франция.

Abstract

Danylevych M., Romanchuk O., Koval R., Stefanyshyn M. Delevopment of kinesitherapy in France during 1914 - 1969. Nowadays the development of medicine and rehabilitation in Ukraine is especially important for society. Leading Ukrainian specialists are acquainting the foreign experience, in particular, French one, and use the best achievements in daily practice. The purpose of the article is to analyze the history of kinesitherapy in France from 1914 till 1969. The obtained results can be used to supplement and expand courses in higher education institutions of medical and physical culture and sports profile. The scientific novelty of the paper consists in the fact that for the first time in the Ukrainian educational system the history of kinesitherapy in France in the twentieth century will be presented. To achieve this purpose the complex of scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-typological and historical-systemic) methods have been used. Results. It was found that the consequences of the First and Second World Wars had a significant impact on the development of kine sitherapy in France. The use of massage and remedial gymnastics contributed to the processes of rehabilitation and functional recovery of the woun ded people. The profession of masseur-kinesitherapist was officially founded in France in 1946, April 30. It was the combination of massage, remedial gymnastics, functional recovery and physiotherapy. The professional training of masseurs-kinesitherapists at schools lasted two years. The main attention was paid to the peculiarities of the use of massage in combination with physical therapy in traumatology, neurology and rheumatology. One of the principal conditions for those who wanted to study was French citizenship and perfect health. The French medical community tried to qualify the professional actions of massa ge therapists in accordance with the needs of the specialists they cooperate with. The three year studies was officially introduced only in 1969.Keywords: kinesitherapy, remedial gymnastics, massage, history, development, France.

Постановка проблеми

Сьогодні в Україні розвиток медицини та реабілітації є особливо важливим та пріоритетним для суспільства. Провідні вітчизняні фахівці активно вивчають досвід зарубіжних колег, використовують їхні кращі напрацювання та досягнення у своїй повсякденній практиці.

Проведене дослідження належить до серії публікацій [1; 2; 3], мета яких полягає у комплексному висвітленні історії становлення та розвитку фізичної та реабілітаційної медицини у Франції. У статті, яка є логічним продовженням праці «Зародження та становлення кінезітерапії у Франції (1847-1914 рр.)» [1], представлено історичні аспекти розвитку галузі у цій країні з 1914 до 1969 року.

Аналіз літературних джерел

У французькій історіографії з проблематики кінезітерапії превалюють роботи Jacques Monet [12] та Rйmi Remondiиre [13; 14], котрі на теперішній час уважаються провідними істориками галузі, а їхні праці, як справедливо зазначає Michel Gedda [7], є найбільш ґрунтовними та всеохоплюючими.

Зазначимо, що на рубежі ХХ і ХХІ століть з'являється низка дисертаційних досліджень, присвячених історії розвитку та різноманітній проблематиці кінезітерапії, серед яких виділяємо: «Le geste et la plume. Histoire d'une professionnalisation en devenir: les masseurs-kinйsithйrapeutes dans la France d'hier et d'aujourd'hui (1790-1990)» (Remondiиre, 1996) [14]; «Йmergence de la kinйsithйrapie en France а la fin du XIXиme et au dйbut du XXиme siиcle. Une spйcialitй mйdicale impossible. Genиse, acteurs et intйrкts de 1880 а 1914» (Monet, 2003) [12]; «La profession de masseur-kinйsithйrapeute instituйe par la loi n° 46-857 du 30 avril 1946: genиse et йvolutions d'une profession de santй rйglementйe» ( Macron, 2015) [11].

Мета статті - проаналізувати особливості розвитку кінезітерапії у Франції у період з 1914 до 1969 року. Хронологічні рамки обумовлені такими факторами: 1914 рік став початком Першої світової війни, котра мала значний вплив на розвиток засобів та методів реабілітації; у 1969 році на законодавчому рівні введено професію масажиста-кінезітерапевта / masseur-kinйsithйrapeute й змінено тривалість навчання (у школах кінезітерапії офіційно запроваджено три роки замість двох як було з 1946 року).

Для досягнення мети нами використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально - історичних (історико-типологічний та історико-системний) методів дослідження.

Наукова новизна праці зумовлена тим, що вперше в українському освітньому просторі буде представлена історія кінезітерапії у Франції в ХХ столітті та введені у науковий обіг матеріали, які не використовувались у дослідженнях вітчизняними науковцями. Отримані напрацювання можливо застосовувати для доповнення та розширення навчальних курсів у закладах вищої освіти медичного та фізкультурно-спортивного профілю (зокрема, з історії медицини, реабілітації та масажу).

Виклад основного матеріалу дослідження

Спочатку розглянемо визначення ключових понять. Французький термін «kinйsithйrapie» уперше зафіксовано у 1847 році у праці Carl August Georgii (1808-1881) «Kinйsithйrapie ou traitement des maladies par le mouvement selon la mйthode de Ling», тобто «Кінезітерапія або лікування захворювань рухом відповідно до методу Лінга» [4, с. 66]. Термін утворено від грецьких слів Kivgaiз - рух та Osparnla - терапія [10]. У «Dictionnaire de kinйsithйrapie et rйadaptation» (2007) авторами запропоновано таке тлумачення: traitement de la gestuelle humaine par le mouvement - лікування людських жестів за допомогою руху [6, с. 274]. У словнику «Le Petit Robert» (2012) термін означає: «emploi thйrapeutique des mouvements de gymnastique et des diverses formes de massages» - «терапевтичне використання рухів гімнастики та різних видів масажу» [і0].

У 1996 році сформовано дефініцію терміна «masso-kinйsithйrapie» (українською «лікування масажем у поєднанні з лікувальною фізичною культурою»): «les actes rйalisйs de faзon manuelle ou instrumentale, notamment а des fins de rййducation, qui ont pour but de prйvenir l'altйration des capacitйs fonctionnelles, de concourir а leur maintien et, lorsqu'elles sont altйrйes, de les rйtablir ou d'y supplйer» - «дії, які виконуються за допомогою рук або певних інструментів, особливо з реабілітаційною метою, для запобігання зниженню функціональних здібностей, сприяння їх підтримці, а, при потребі, їх відновлення або заміщення» [12, р. 62; 4, с. 68].

У французькому Кодексі законів про охорону здоров'я (Code de la santй publique) професія масажиста- кінезітерапевта (masseur-kinйsithйrapeute) передбачає застосування масажу (massage) та лікувальної гімнастики (gymnastique mйdicale) [8, p. 19]. Jean-Claude Juelin у своїй дисертації додає, що «з терапевтичною метою (but thйrapeutique), масажисти-кінезітерапевти займаються свою діяльністю за медичним приписом (ordonnance mйdicale) і можуть призначати, за умови відсутності інших вказівок лікаря, медичні засоби (dispositifs mйdicaux), необхідні для її здійснення. Перелік цих медичних засобів зафіксований постановою міністрів, котрі працюють у сфері охорони здоров'я і соціального страхування, після висновку Національної медичної академії» [8, p. 19].

Рада професійної асоціації масажистів-кінезітерапевтів (Conseil de l'Ordre des masseurs kinйsithйrapeutes) (2012) визначає поняття «masso-kinйsithйrapie» як: «дисципліна зі сфери охорони здоров'я (discipline de santй) та клінічна наука (science clinique). Вона направлена на рух та активність людини будь -якого віку, незалежно від того, чи це буде терапевтична мета чи сприяння підтримці або покращенню фізичного і психічного здоров'я, соціального благополуччя, керування неповносправністю (gestion du handicap) і підвищення життєвого рівня людей. Втручання (interventions) є складовою частиною політики сфери охорони здоров'я. Беручи до уваги діяльність інших професій з цієї сфери, «masso-kinйsithйrapie» спрямована на пацієнта і прагне зробити його співавтором (co -auteur) у керуванні своїми функціональними здібностями, автономією та здоров'ям» [8, p. 20].

Починаючи з кінця ХІХ століття, масаж (massage), кінезітерапія (kinйsithйrapie) та гімнастика (gymnastique) стають частиною медицини. Закон від 30 листопада 1892 року надає медикам монополію на сукупність технік медичних послуг. Вони, у свою чергу, звертаються до допоміжного персоналу. Перша світова війна посприяла розвитку медицини, у тому числі й хірургії та реабілітації [11]. З огляду на відсутність професійних масажистів, медична спільнота дозволила застосування масажу допоміжному персоналу [9; 11]. кінезітерапія масаж лікувальний гімнастика

У 1924 році створена спілка допоміжного медичного персоналу, які практикували масаж (Syndicat des infirmiers- masseurs) [11, p. 45; 9, p. 13], а у 1928 році - незрячих масажистів (masseurs aveugles), котрі приєдналися до Профспілки допоміжного медичного персоналу (Chambre syndicale des Auxiliaires Mйdicaux) [9, p. 13]. Спілки поєднали свої зусилля для досягнення регламентації професії і набуття легального статусу (statut lйgal) [9, p. 13]. У 1937 році доктор Arsиne-Cйlestin Fiй (1869-1968) запропонував уточнення до закону, який стосувався статусу допоміжного медичного персоналу, їм дозволялося провадити власну діяльність лише під медичним контролем [9, p. 13].

Того ж 1937 року під патронатом французького медичного співтовариства у рамках всесвітньої виставки в Парижі відбувся Перший міжнародний конгрес, присвячений проблематиці масажу (Congrиs International du Massage) [9, p. 13]. Медична академія задекларувала учасникам Конгресу, що має намір сприймати масажистів як повноправних колег [9, p. 13].

У 1937 році створено також «Revue de Kinйsithйrapie» - перший науковий журнал для допоміжного медичного персоналу [11, p. 214]. За рік до того, у 1936 році масажист Renй Morice (1904-1968) перетворює асоціацію (створену 1913 року) колишніх учнів Французької школи ортопедії і масажу (Й cole franзaise d'orthopйdie et de massage / EFOM) у Товариство кінезітерапії (Sociйtй de Kinйsithйrapie) [9, p. 13-14].

Одним із найважливіших завдань було створення належних умов праці для незрячих масажистів. З ініціативи незрячого доктора Fйlicien Fabre (|1932) 25 листопада 1923 року відбулося зібрання незрячих дипломованих масажистів школи, де навчали масажу у поєднанні з лікувальною фізичною культурою (Йcole massothйrapique), яка належала до асоціації Valentin Haьy [9, p. 64]. З 1904 року Fйlicien Fabre, вивчивши техніку масажу в Німеччині, почав його викладати кільком незрячим. У 1906 році він офіційно заснував власну школу у приміщеннях асоціації Valentin Haьy (1745-1822).У 1909 році випускникам були вручені перших сім дипломів [11, p. 48].

Додамо, що Valentin Haьy вважають першим учителем незрячих. З 1784 року він запропонував план навчання незрячих (plan d'йducation а l'usage des aveugles), який дав поштовх створенню Інституту для незрячих дітей ( Institution des Enfants Aveugles), що згодом стане Національним інститутом молоді, котра має проблеми із зором (Institut National des Jeunes Aveugles). Асоціація Valentin Haьy, заснована у 1889 році, мала на меті допомогти особам із вадами зору вести повноцінне життя [11, p. 48].

У 1923 році з метою захисту спільних інтересів незрячих масажистів та дотриманням їхніх професійних прав створено Професійну асоціацію незрячих масажистів у Франції (Association Professionnelle des Masseurs Aveugles de France) [9, p. 64; 11, p. 51]. Спілка незрячих масажистів у Франції (Syndicat des masseurs aveugles de France) була заснована у 1926 році [9, p. 64], у 1946 році вона взяла активну участь у створенні професії масажиста -кінезітерапевта [9, p. 64]. З 1942 до 1950 року ця спілка функціонувала під назвою Товариський союз лікарів-масажистів Франції (Union Amicale des Masseurs et Masseuses Mйdicaux de France). 14 червня 1950 року вона, згідно Закону від 30 квітня 1946 року, стає Професійним союзом незрячих масажистів-кінезітерапевтів (Union professionnelle des masseurs-kinйsithйrapeutes aveugles). У 1976 році, відповідно до Закону від 30 червня 1975 року, який був орієнтований «на користь неповносправних людей» («en faveur des personnes handicapйes») [3, с. 36], відбуваються зміни у статуті, і термін «aveugle» / «незрячий» / «сліпий» замінюють на « handicapй visuel» / «особа з вадами зору», для інтеграції осіб з порушеннями зору, а не лише винятково незрячих. Це приводить до трансформації назви асоціації в Національний союз масажистів-кінезітерапевтів, фахівців з відновлення та реабілітації з порушеннями зору (Union Nationale des Masseurs-kinйsithйrapeutes Rййducateurs Handicapйs Visuels / UNMKRHV). Урешті, в 2003 році вона стає Національним союзом незрячих та з порушеннями зору масажистів -кінезітерапевтів (Union Nationale des Masseurs-Kinйsithйrapeutes Aveugles et Malvoyants / UNAKAM) [9, p. 64].

Однак, повернімося до періоду Другої світової війни. 5 грудня 1944 року створено Спілку шкіл педикюру та кінезітерапії (Syndicat des йcoles de pйdicurie et de kinйsithйrapie), першим президентом якої став Boris Dolto (1899-1981) [9, p. 60]. Згодом вона перетворена у Національну спілку директорів шкіл, де навчають лікуванню масажем у поєднанні з лікувальною фізичною культурою (Syndicat national des directeurs d'Йcoles de masso-kinйsithйrapie), а в 2000-х роках - на Національну спілку освітніх інститутів [9, p. 60]. Сьогодні ця організація представляє на національному рівні більшість освітніх закладів, які здійснюють підготовку дипломованих масажистів-кінезітерапевтів.

Воєнні події суттєво вплинули на лікування поранених безпосередньо на полі бою, при первинній медичній допомозі і у спеціалізованому медичному центрі. Масаж (massage) і реабілітація (rййducation) набули значного поширення та популярності. Внесок масажистів у процес реадаптації (rйadaptation) поранених унаслідок воєнних дій та результати, які вони отримали (80 % одужань; зниження на 30 % рівня інвалідизації; зменшення потреби у військових пенсіях, призначених довічно), були визначальними для майбутнього професії [11, p. 13]. Відсутність спеціалізації у медиків і професійних масажистів зменшувала користь від масажу, мобілізації (mobilisation) та відновленні рухових функцій (rййducation motrice). Тому було започатковано створення освітніх центрів (centres de formation) у військових госпіталях та запрошення іноземних, зокрема, шведських, масажистів [11, p. 14].

28 лютого 1927 року засновано Спілку лікарів-масажистів (Syndicat des masseurs mйdicaux) [11, p. 15]. Однак, урегулювання на законодавчому рівні їхньої діяльності відбувається лише після Другої світової війни. Професія масажиста- кінезітерапевта (masseur-kinйsithйrapeute) офіційно заснована у Франції 30 квітня 1946 року [9; 11], й отримала монополію, встановлену законом (monopole lйgal), на масаж [11]. Вона об'єднала масаж (massage), лікувальну гімнастику (gymnastique mйdicale), відновлення функцій (rййducation fonctionnelle), фізіотерапію (physiothйrapie) [11, p. 1]. У період від 1946 до 1969 року прийнято 2 закони, які заторкують «masso-kinйsithйrapie» (лікування масажем у поєднанні з лікувальною фізичною культурою), 8 декретів та 19 міністерських постанов, що визначають умови навчання й отримання диплому державного взірця [11, p. 10].

Зазначимо, що у Франції в 1952 році існувало 19 шкіл, де навчали лікуванню масажем у поєднанні з лікувальною фізичною культурою. 73,68 % шкіл очолювали медики, а 26,31 % - не медики [11, p. 96].

Щоб отримати ліцензію (agrйment), школи повинні були відповідати формальним критеріям для функціонування: приміщення, викладацький склад, досвід у навчанні масажу та лікувальної гімнастики [11]. Функціонувала також жіноча школа кінезітерапії Andrйe Joly, яку закрили у 1980-х роках [11, p. 95].

У травні 1966 року засновано Французьку федерацію масажистів-кінезітерапевтів-фахівців з відновлення та реабілітації (Fйdйration Franзaise des Masseurs-Kinйsithйrapeutes-Rййducateurs), яка мала на меті захист спільних інтересів, розвиток професії та боротьбу із незаконною практикою [9, p. 56]. У 1967 році постановою міністра соціальних справ було визначено, що школами повинен керувати доктор медицини (docteur en mйdecine), котрому асистуватиме масажист - кінезітерапевт [9; 11]. Тоді ж запроваджено офіційний диплом масажиста-кінезітерапевта-інструктора (masseur kinйsithйrapeute moniteur), який видавали особам, що мали державний диплом масажиста-кінезітерапевта і пройшли додаткове навчання у школі для керівних працівників (йcole des cadres), після трьох років провадження діяльності (з яких щонайменше рік у стаціонарі), та успішно склали відповідний іспит [9, p. 25].

28 березня 1969 року офіційно введено третій рік підготовки для отримання Державного диплому масажиста - кінезітерапевта [11, p. 9]. Того ж року у місті Лімож відкрито школу для масажистів-кінезітерапевтів з порушеннями зору під егідою Асоціації соціального розвитку незрячих та осіб з іншими порушеннями (Associatio n pour la Promotion Sociale des Aveugles et Autres Handicapйs / APSaH) [11, p. 95].

Проведене дослідження уможливило формування таких висновків:

Значний вплив на розвиток засобів і методів фізичної та реабілітаційної медицини, зокрема, кінезітерапії, у Франції мали наслідки Першої і Другої світових війн. Застосування масажу та лікувальної гімнастики сприяло процесам реабілітації та функціонального відновлення поранених.

Професія масажиста-кінезітерапевта офіційно заснована у Франції 30 квітня 1946 року. Вона поєднала масаж (massage), лікувальну гімнастику (gymnastique mйdicale), відновлення функцій (rййducation fonctionnelle), фізіотерапію (physiothйrapie).

Навчання у школах, де відбувалася професійна підготовка масажистів-кінезітерапевтів, тривало 2 роки. Основну увагу приділяли особливостям використання масажу у поєднанні з лікувальною фізичною культурою у травматології, неврології та ревматології. Однією з головних умов для зарахування на навчатися, була наявність французького громадянства, а також відмінний стан здоров'я.

З 1950-х років у Франції почали вести мову про додатковий третій рік навчання, оскільки французьке медичне співтовариство прагнуло узгодити професійні дії масажистів-кінезітерапевтів та потреби тих спеціалістів, з котрими вони співпрацювали у парі. Трирічне навчання офіційно запроваджено лише у 1969 році.

Перспективи подальших досліджень стосуватимуться особливостей розвитку кінезітерапії у Франції протягом останніх 50 років (1970-2020).

Література

1. Данилевич М. В. Зародження та становлення кінезітерапії у Франції (1847-1914 рр.) / Данилевич М. В., Романчук О.

2. В., Коваль Р. С., Стефанишин М. В. // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - F 2 (50). - 2020. - С. 13-19.

3. Данилевич М. В. Історичні аспекти розвитку ерготерапії у Франції / Данилевич М. В., Романчук О. В., Коваль Р. С., Базиляк Н. О. // Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. - F 2 (26). - 2020. - С. 96-101.

4. Данилевич М. В. Історичні аспекти розвитку фізичної та реабілітаційної медицини у Франції / Данилевич М. В., Романчук О. В., Коваль Р. С., Базиляк Н. О. // Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. - 2019. - Vol. 7 (32). - pp. 35-38.

5. Коваль Р. С. Терміни на позначення понять фізичної і медичної реабілітації у французькій та українській мовах: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2019. - 231 с.

6. Помірко Р. С. Французько-український та українсько-французький словник термінології фізичної та реабілітаційної медицини / Помірко Р. С., Коваль Р. С., Романчук О. В., Тиравська О. І.; за ред. Р. С. Помірка. - Львів: Галицька видавнича спілка, 2019. - 23б с.

7. Dufour M. Dictionnaire de kinйsithйrapie et rйadaptation / Dufour M., Gedda M. - Paris: Maloine, 2007. - 582 p.

8. Gedda M. Pourquoi il faut lire Monet et Remondiиre // Kin esither Rev. - 2016. - F 16 (178). - pp. 1-4.

9. Juelin J.-Cl. Approche anthropologique du dйveloppement des compйtences des masseurs-kinйsithйrapeutes. Conception d'un environnement informatique pour l'apprentissage en masso-kinйsithйrapie. - Thиse pour obtenir le grade de docteur de l'Universitй d'Aix-Marseille. Discipline: Sciences de l'Йducation. - Aix-en-Provence, 2014. - 474 p.

10. Le livre vers ... de la masso-kinйsithйrapie. - Paris: Conseil national de l'Ordre des masseurs-kinйsithйrapeutes, 2011. - 138 p.

11. Le Petit Robert 2012. Dictionnaire multimйdia. CD-ROM PC.

12. Macron A. La profession de masseur-kinйsithйrapeute instituйe par la loi n° 46-857 du 30 avril 1946: genиse et йvolutions d'une profession de santй rйglementйe. - Thиse pour obtenir le grade de Docteur. Spйcialitй: Droit privй. Universitй Montpellier. - Montpellier, 2015. - 701 p.

13. Monet J. Йmergence de la kinйsithйrapie en France а la fin du XIXиme et au dйbut du XXиme siиcle. Une spйcialitй mйdicale impossible. Genиse, acteurs et intйrкts de 1880 а 1914. Thиse pour le doctorat en sociologie. - Paris, 2003. - 705 p.

14. Remondiиre R. L'institution de la kinйsithйrapie en France (1840-1946) // Les Cahiers du Centre de Recherches Historiques. - 1994. - Vol. 12. -pp. 173-185.

15. Remondiиre R. Le geste et la plume. Histoire d'une professionnalisation en devenir: les masseurs-kinйsithйrapeutes dans la France d'hier et d'aujourd'hui (1790-1990). Thиse en Histoire de l'EHESS. -Paris, 1996.-396 p.

References

1. Danylevych, M. V., Romanchuk, O. V., Koval, R. S., Stefanyshyn, M. V. (2020), “Zarodzhennia ta stanovlennia kineziterapii u Frantsii (1847-1914 рр.)”, Physical Education, Sport and Health Culture in Modern Society, F 2 (50). pp. 13-19.

2. Danylevych, M. V., Romanchuk, O. V., Koval, R. S., Bazyliak, N. O. (2020), “Istorychni aspekty rozvytku ergoterapii u Frantsii”. Joint Ukrainian-Romanian scientific journal. F 2 (26). pp. 96-101.

3. Danylevych, M. V., Romanchuk, O. V., Koval, R. S., Bazyliak, N. O. (2019), “Istorychni aspekty rozvytku fizychnoi ta reabilitatsiinoi medytsyny u Frantsii”, Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, Vol. 7 (32), pp. 3538.

4. Koval, R. S. (2019), Terminy na poznachennia poniat' fizychnoi ta medychnoi reabilitatsii u frantsuzkii ta ukrainskiy movakh: dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.17 - porivnial'no-istorychne i typolohiche movoznavstvo. Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka. Lviv.

5. Pomirko, R. S., Koval R. S., Romanchuk, O. V., Tyravska, O. I. (2019), Frantsuzko-ukrainskyi ta ukrainsko-francuzkyi slovnyk terminolohii fizychnoi ta reabilitatsiinoi medytsyny; za red. Pomirka R. S. Lviv: Halytska vydavnycha spilka.

6. Dufour, M., Gedda, M. (2007), Dictionnaire de kinйsithйrapie et rйadaptation. Paris: Maloine.

7. Gedda, M. (2016), “Pourquoi il faut lire Monet et Remondiиre”. Kinesither Rev, 16 (178), pp. 1-4.

8. Juelin, J.-Cl. (2014), Approche anthropologique du dйveloppement des compйtences des masseurs-kinйsithйrapeutes. Conception d'un environnement informatique pour l'apprentissage en masso-kinйsithйrapie. Thиse pour obtenir le grade de docteur de l'Universitй d'Aix-Marseille. Discipline: Sciences de l'Йducation. Aix-en-Provence.

9. Le livre vers ... de la masso-kinйsithйrapie (2011). Paris: Conseil national de l'Ordre des masseurs-kinйsithйrapeutes, 2011.

10. Le Petit Robert (2012), Dictionnaire multimйdia. CD-ROM PC.

11. Macron, A. (2015), La profession de masseur-kinйsithйrapeute instituйe par la loi n° 46 -857 du 30 avril 1946: genиse et йvolutions d'une profession de santй rйglementйe. Thиse pour obtenir le grade de Docteur. Spйcialitй: Droit privй. Universitй Montpellier. Montpellier.

12. Monet, J. (2003), Йmergence de la kinйsithйrapie en France а la fin du XIXиme et au dйbut du XXиme siиcle. Une spйcialitй mйdicale impossible. Genиse, acteurs et intйrкts de 1880 а 1914. Thиse pour le doctorat en sociologie. Paris.

13. Remondiиre, R. (1994), “L'institution de la kinйsithйrapie en France (1840-1946)”, Les Cahiers du Centre de Recherches Historiques, 12, pp. 173-185.

14. Remondiиre, R. (1996), Le geste et la plume. Histoire d'une professionnalisation en devenir: les masseurs- kinйsithйrapeutes dans la France d'hier et d'aujourd'hui (1790-1990). Thиse en Histoire de l'EHESS. Paris.

Размещено на Allbest.ru