Особливості застосування фізіотерапетичних вправ при гонартрозі у жінок з ожирінням 1-2 ступеня

Анотація

Ожиріння є одним з найбільш серйозних факторів ризику розвитку і прогресування остеоартрозу (ОА). В першу чергу це відноситься до первинного ОА колінних суглобів, при якому виявлено чітку залежність між ІМТ і ризиком ОА. Втрата ваги при остеоартрозі колінного суглобу може привести до клінічно значущого покращення больових відчуттів і сповільнити прогресування структурних пошкоджень, але недостатня кількість індивідуально спрямованих терапевтичних програм для таких пацієнтів потребує більш детального вивчення проблеми. Більшість дослідників у своїх рекомендаціях зазначають, що фізичні вправи при ОА слід виконувати в положенні сидячи або лежачи для розвантаження ураженого суглоба (суглобів). Фізіотерапевтичні вправи виконують у щадному режимі щодо хворого суглоба, тобто в положенні розвантаження. Вправи не повинні бути інтенсивними, викликати біль, травмувати уражений суглоб. Вправи виконують без великого фізичного зусилля, повільно, виключають стрибки та підскоки. Об'єм рухів ураженого суглоба поступово збільшують. Під час занять уникають посилення больових відчуттів, здійснюють рухи за всіма осями суглоба. Важливим є диференційоване тренування ослаблених м'язів шляхом чергування активних та пасивних рухів з ізометричними вправами, навчання хворих розслабленню м'язів, особливо за наявності функціональних м'язових контрактур.

Ключові слова: ожиріння у жінок, остеоартроз, колінний суглоб, фізіотерапевтичні вправи.

Аннотация

Клецкова О.М., Шум М.И. Особенности применения физиотерапевтических упражнений пр и гонартрозе у женщин с ожирением 1-2 степени. Ожирение является одним из самых серьезных факторов риска развития и прогрессирования остеоартроза (ОА). В первую очередь это относится к первичному ОА коленных суставов, при котором выявлена четкая зависимость между ИМТ и риском ОА. Потеря веса при остеоартрозе коленного сустава может привести к клинически значимому улучшению болевых ощущений и замедлить прогрессирование структурных повреждений, но недостаточное количество индивидуально направленных терапевтических программ для таких пациентов требует более детального изучения проблемы. Большинство исследователей в своих рекомендациях отмечают, что физические упражнения при ОА следует выполнять в положении сидя или лежа для разгрузки пораженного сустава (суставов). Физиотерапевтические упражнения проводят в щадящем режиме по отношению к больному суставу, то есть в положении разгрузки. Упражнения не должны быть интенсивными, вызвать боль, травмировать пораженный сустав. Упражнения выполняют без большого физического усилия, медленно, исключают прыжки и подскоки. Объем движений пораженного сустава постепенно увеличивают. Во время занятий избегая усиления болевых ощущений, осуществляют движения по всем осям сустава. Важно дифференцированное проведение тренировки ослабленных мышц путем чередования активных и пассивных движений с изометрическими упражнениями, обучение больных расслаблению мышц, особенно при наличии функциональных мышечных контрактур.

Ключевые слова: ожирение у женщин, остеоартроз, коленный сустав, физиотерапевтические упражнения

Abstract

Kletskova O., Shum M. Features of the use of physiotherapy exercises for gonarthrosis in women with obesity 1-2 degrees. Obesity is one of the most serious risk factors for the development and progression of osteoarthritis (OA). This primarily refers to the primary OA of the knee, which reveals a clear relationship between BMI and the risk of OA Weight loss in osteo arthritis of the knee joint can lead to clinically significant improvement in pain and slow the progression of stru ctural damage, but an insufficient number of individually targeted therapeutic programs for such patients requires a more detailed study of the pro blem. Most researchers note in their recommendations that exercise in OA should be performed in a sitting or lying position to relieve the affected joint (s). Physiotherapy exercises are carried out sparingly in relation to the sore joint, that is, in the unloadin g position. Exercises should not be intense, cause pain, injure the affected joint. Exercises are performed without much physical effort, slowly, eliminating jumps and jumps. The range of motion of the affected joint is gradually increased. During classes, avoiding the i ncrease in pain, make movements along all axes of the joint. It is important to differentiate the training of weakened muscles by alternating active and passive movements with isometric exercises, training patients to relax muscles, especially in the presence of func tional muscle contractures.

Keywords: obesity in women, osteoarthritis, knee joints, physiotherapy exercises.

Основна частина

Постановка проблеми. Аналіз літературних джерел. На сьогодні ожиріння належить до найбільш розповсюджених та життєво загрозливих захворювань як в Україні, так і в світі; близько 25-30% українців страждають на ожиріння [1]. Щодо вікових особливостей, то в Україні розповсюдженість ожиріння серед осіб, старше 45 років, складає 50 -52%, а надлишкова маса тіла - у 33%, в тому числі крайніх ступенів - 8-10% [2]. Ожиріння є одним з найбільш серйозних факторів ризику розвитку і прогресування остеоартрозу (ОА) [4]. В першу чергу це відноситься до первинного ОА колінних суглобів, при якому виявлено чітку залежність між рівнем ІМТ і ризиком ОА [3 - 5].

Численні дослідження (Фремінгемське, Чіндфорське, Балтиморське) [5 -7], а також дослідження, проведені в інших країнах, продемонстрували сильний взаємозв'язок між ожирінням (ІМТ>30) і наявністю рентгенографічних ознак ОА колінних суглобів. Згідно з даними інформаційного центру Medical Research Council's Epidemiology Resource Cent re Southampton University (Англія), ризик ОА колінних суглобів прогресивно збільшується з підвищенням ІМТ [Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Даний висновок зроблений на основі аналізу впливу ІМТ на тяжкість ОА колінних суглобів у 525 чоловіків і жінок у віці 45 років і старше: у людей з ІМТ> 30 кг/м² ризик розвитку ОА колінних суглобів був в 4 рази вище, ніж в осіб з ІМТ 25 кг/м².

Дослідження особливостей застосування засобів фізичної реабілітації жінок ІІ зрілого віку з ожирінням та гонартрозом має дуже важливе значення, оскільки існує необхідність різнобічного, комплексного укріплення здоров'я, профілактики ускладнення інволюційних вікових змін в організмі, підвищення рухової активності та залучення жінок ІІ зрілого віку до здорового способу життя.

Мета дослідження - на підставі вивчення існуючих підходів до комплексного лікування ожиріння та остеоартрозу визначити особливості застосування фізіотерапевтичних засобів в відновленні жінок з ожирінням, що ускладнено дегенеративними змінами у колінних суглобах.

Матеріали та методи дослідження. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Лікування пацієнтів з ожирінням, які мають ускладнення з боку опорно-рухового апарату, а саме артроз колінних суглобів, має бути раннім, патогенетично спрямованим, комплексним і етапним.

Нефармакологічні методи лікування ОА включають регулярний патронаж і навчання пацієнтів; відпрацювання навичок рухового режиму, праці і відпочинку; регулярні заняття кінезотерапевтичними вправами і аеробікою; застосування спеціальних ортопедичних пристосувань; дієтичні рекомендації. Позитивний вплив занять фізичними вправами на зниження больового синдрому в суглобах при ОА встановлено в ряді досліджень. Комплекс вправ повинен підбиратися індивідуально з урахуванням наявних у пацієнта захворювань і ступеня їх тяжкості. З позицій механічного розвантаження суглобів необхідно орієнтувати хворих на підтримку нормальної маси тіла.

Для пацієнта з ОА і ожирінням проведення заходів щодо зниження маси тіла є першочерговим завданням як з точки зору механічного навантаження, так і з точки зору профілактики ускладнень. Зниження маси тіла рекомендовано в разі, якщо ІМТ> 25 кг/м². Грамотна корекція маси тіла дозволить зменшити інтенсивність больового синдрому в уражених суглобах, буде сприяти уповільненню прогресування ОА, а також значно знизить ризик серцево - судинних ускладнень. Систематичний огляд літератури, присвяченої вивченню осіб з ожирінням з діагностованим ОА колінних суглобів, дозволив зробити ви сновок про те, що фізичні обмеження, обумовлені ОА, може бути значно зменшені, якщо нормалізуються показники ІМТ [5]. У дослідженні D. Felson і співавт. [10], який включав 800 жінок, було продемонстровано, що зменшення ІМТ на 2 кг/м² протягом 10 років знизило ризик розвитку ОА більш ніж на 50%

На практиці більшості пацієнтів з ожирінням пропонується програма, яка вимагає інтенсивних навантажень аеробної спрямованості (біг, тренажерний зал). Однак при остеоартрозі колінних суглобів надзвичайно важливо зменшення навантаження на суглоби, тому досить популярні види фізичної активності, що пропонують більшість тренерів - біг, стрибки, силові вправи, можуть не тільки не покращити стан хворого, але й погіршити функціональний стан суглобів, уражених артрозом.

Втрата ваги при остеоартрозі колінного суглобу може привести до клінічно значущого покращення больових відчуттів і сповільнити прогресування структурних пошкоджень. Але недостатня кількість індивідуально спрямованих терапевтичних програм для таких пацієнтів, різноманіття варіантів прояву і перебігу захворювання, ускладнення, які виникають під час призначення навантажень для таких пацієнтів - все це потребує більш детального вивчення проблеми, розробки адекватної стратегії лікування та підбору адекватних методів та засобів фізичної терапії.

Згідно з даними М. Абаєвої [3], побудова методики лікувальної гімнастики у жінок з первинним ожирінням повинна ґрунтуватися на принципі зростаючого навантаження із застосуванням загальнорозвиваючих, дихальних вправ і вправ, які залучають до роботи м'язи верхніх і нижніх кінцівок, м'язи черевного преса, які сприяють локальній ліквідації зайвих і нерівномірних жирових відкладнень.

Більшість дослідників у своїх рекомендаціях зазначають, що фізичні вправи слід виконувати в положенні сидячи або лежачи для розвантаження ураженого суглоба (суглобів) [11].

На початку занять фізіотерапевтичні вправи проводять у щадному режимі щодо хворого суглоба, тобто в положенні розвантаження. Вправи не повинні бути інтенсивними, викликати біль, травмувати уражений суглоб. Вправи виконують без великого фізичного зусилля, повільно, виключають стрибки та підскоки. Об'єм рухів ураженого суглоба поступово збільшують. Під час занять уникають посилення больових відчуттів, здійснюють рухи за всіма осями суглоба. Поряд зі спеціальними фізичними вправами використовують вправи на розслаблення м'язів та дихальні вправи. Важливим є диференційоване тренування ослаблених м'язів шляхом чергування активних та пасивних рухів з ізометричними вправами, навчання хворих розслабленню м'язів, особливо за наявності функціональних м'язових контрактур.

Основні завдання програми фізичної реабілітації у хворих на ожиріння та ОА колінного суглоба:

1. Зменшення больового синдрому.

2. Збільшення амплітуди рухів у колінному суглобі.

3. Покращення функціональної активності чотириголового м'яза стегна.

4. Збільшення сили та витривалості м'язів нижньої кінцівки.

5. Вдосконалення навичок рівноваги та координації.

Фізичні вправи слід виконувати в положенні лежачи або сидячи, коли максимально знижене навантаження масою тіла на суглоби. Вправи не слід виконувати крізь біль, найкраще братися до виконання вправ після прийому знеболюючих засобів. Інтенсивність занять і частота повторень визначаються вираженістю болю в суглобах. Енергійні рухи протипоказані.

Вправи потрібно виконувати повільно, плавно, поступово збільшуючи обсяг рухів. При цьому краще зосередитися на ушкодженому суглобі, думати про покращання його кровопостачання та збільшення живлення хрящової тканини при рухах. У більшості хворих ці вправи не викликають посилення болю в суглобах. Проте якщо значний біль триває більше ніж 20 хвилин після виконання вправ, необхідно зменшити кількість повторів до 5 вправ за заняття, потім поступово збільшувати їх кількість до 15, коли дозволить самопочуття.

Висновки.

1. Результати проведених досліджень дають підставу стверджувати, що застосування кінезотерапевтичних вправ та втрата ваги при остеоартрозі колінного суглобу може привести до клінічно значущого покращення больових відчуттів і сповільнити прогресування структурних пошкоджень.

2. При застосуванні фізичних навантажень у хворих на остеоартроз та ожиріння важливим є диференційоване тренування ослаблених м'язів шляхом чергування активних та пасивних рухів з ізометричними вправами, навчання хворих розслабленню м'язів, особливо за наявності функціональних м'язових контрактур. А побудова методики лікувальної гімнастики при ожирінні повинна ґрунтуватися на принципі зростаючого навантаження із застосуванням загальнорозвиваючих, дихальних вправ і вправ, які залучають до роботи м'язи верхніх і нижніх кінцівок, м'язи черевного преса, які сприяють локальній ліквідації зайвих і нерівномірних жирових відкладнень.

Перспективи подальших досліджень. Впровадження представленої програми фізичної реабілітації в подальшому дозволить отримати віддалені результати щодо якості життя таких пацієнток та оцінити тривалість впливу програми через 1 рік та більше.

Література

ожиріння остеоартроз фізіотерапевтичний суглоб

1. Проблема ожирения в Европейском регионе ВОЗ и стратегии ее решения. Под ред. Francesco Branca, Haik Nikogosian и Lobstein Tim. Всемирная организация здравоохранения 2009. - 70 с.

2. Дуб М. Сучасні підходи до фізичної реабілітації осіб з надлишковою масою тіла та ожирінням в умовах навчання у ВНЗ / М. Дуб, К. Мелега // Молода спортивна наука в Україні. -2012. - №3. - С. 87 - 94.

3. Аметов А.С. Ожирение, фактор ухудшающий прогноз и качество жизни пациентов с сахарным диабетом 2-го типа / А.С. Аметов, Е.В. Доскина, М.Ш. Абаева, П.К. Нажмутдинова // Медико - социальная экспертиза и реабилитация. - 2014. - №3. - С. 48-52.

4. Kuttner K. Osteoarthritic disorders. / K. Kuttner, V. Goldberg // Rosemont. Am Acad Orthopaedic Surg. - 1995. - СР. 452 - 453.

5. Felson D.T. Risk factors for incident radiographic knee osteoarthritis in the elderly: the Framingham Study. / Felson D.T., Zhang Y., Hannan M.T. et al. //Arthritis Rheum. - 1997. - 40. - Р. 728 - 733.

6. Spector T.D. Incidence and progression of osteoarthritis in women with unilateral knee disease in the general population: the effect of obesity / T.D. Spector, D.J. Hart, D.V. Doyle // Ann Rheum Dis. - 1994. - 53. - Р. 565 - 568.

7. Hochberg M.C., Lethbridge-Cejku M., Scott W.W. Jr. et al. The association of body weight, body fatness and body fat distribution with osteoarthritis of the knee: data from the Baltimore Longitudinal Study of Aging / M.C. Hochberg, M. Lethbridge - Cejku, W. Scott Jr // J Rheumatol. - 1995. - 22. - Р. 488 - 493.

8. Coggon D et al. (2001). Knee osteoarthritis and obesity. Int J Obes Relat Metab Disord 24 (5):62207.

9. Christensen R. Effect of weight reduction in obese patients diagnosed with knee osteoarthritis: a systematic revi ew and meta-analysis /R. Christensen, E. Bartels A. Astrup, H. Bliddal //Ann Rheum Dis 2007. - 66. - Р. 433 - 439.

10. Felson D.T. Weight loss reduces the risk for symptomatic knee osteoarthritis in women. The Framingham Study. / D. Felson, Y. Zhang, J. Anthony // Ann Int Med 1992. - 116. - Р. 535 - 539.

11. Григор'єва Н.В. Лікувальна фізкультура в комплексному лікуванні остеоартрозу колінних суглобів. / Н.В. Григор'єва, В.В. Поворознюк, Р.О. Баннікова, С.В. Юнусова, А.А. Паламарчук // Боль. Суставы. Позвоночник. 2011. - 2 (02). - Р. 34-36.

Reference

1. Problema ozhireniya v Evropeyskom regione VOZ i strategii ee resheniya. Pod red. Francesco Branca, Haik Nikogosian i Lobstein Tim. Vsemirnaya organizatsiya zdravoohraneniya 2009. - 70 s.

2. Dub, M., Melega, K. (2012), «Suchasnl pIdhodi do fIzichnoYi reabMItatsIYi osIb z nadlishkovoyu masoyu tlla ta ozhirlnnyam v umovah navchannya u VNZ». Moloda sportivna nauka v UkraYinI. # 3, S.87 - 94.

3. Ametov A.S., Doskina E.V., Nazhmutdinova, P.K., (2014), «Ozhirenie, faktor uhudshayuschiy prognoz i kachestvo zhizni patsientov s saharnyim diabetom 2-go tipa». Mediko-sotsialnaya ekspertiza i reabilitatsiya. # 3, S. 48-52.

4. Kuttner, K., Goldberg, V. (1995), «Osteoarthritic disorders. Rosemont». Am Acad Orthopaedic Surg. рр. 452 - 453.

5. Felson, D.T., Zhang, Y., Hannan, M.T., (1997) «Risk factors for incident radiographic knee osteoarthritis in the elderly: the Framingham Study». Arthritis Rheum. 40, рр. 728 - 733.

6. Spector, T.D., Spector, D.J., Hart, D.V. (1994), «Doyle Incidence and progression of osteoarthritis in women with unilateral knee disease in the general population: the effect of obesity». Ann Rheum Dis. 53, рр. 565 - 568.

7. Hochberg M.C., Lethbridge-Cejku M. Scott W.W. Jr. et al. (1995) The association of body weight, body fatness and body fat distribution with osteoarthritis of the knee: data from the Baltimore Longitudinal Study of Aging. J Rheumatol., 22, рр. 488 - 493.

8. Coggon D et al. (2001). Knee osteoarthritis and obesity. Int J Obes Relat Metab Disord 24 (5), рр. 62 -7.

9. Christensen, R., Bartels, A., Astrup, H. (2007) Bliddal Effect of weight reduction in obese patients diagnosed with knee osteoarthritis: a systematic review and meta-analysis. Ann Rheum Dis. 66, рр. 433 - 439.

10. Felson, D.T. Zhang, Y., Anthony, J. (1992) Weight loss reduces the risk for symptomatic knee osteoarthritis in women. The Framingham Study. Ann Int Med. 116. рр. 535 - 539.

11. Grigor'eva, N.V., Povoroznyuk, V.V., Palamarchuk A.A. (2011). «Fizkultura v kompleksnomu likuvanni osteoartrozu kolInnih suglobiv». Bol. Sustavyi. Pozvonochnik. 2 (02), s. 34-36.

Размещено на Allbest.ru