Засоби фізіотерапії, які стимулюють психомоторний розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби фізіотерапії, які стимулюють психомоторний розвиток

Лікувальна фізична культура - метод лікування, що використовує засоби і принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, попередження їх загострень і ускладнень, відновлення здоров'я і працездатності хворих та інвалідів.

Правильне використання різних форм рухової активності сприяє поліпшенню функціонального стану вищих відділів головного мозку, мозкового кровообігу, функцій серцево-судинної системи, органів дихання, активізації обмінних процесів, удосконаленню адаптаційних і компенсаторних можливостей організму. Комбіноване застосування ЛФК з фізіотерапевтичними процедурами і масажем підвищує ефективність лікувальних комплексів. Через 1-1,5 год. після ранкової гігієнічної гімнастики призначаються інші форми ЛФК і методи фізіобальнеотерапії.

Рекомендують два типи комбінування лікувальної гімнастики з іншими процедурами: 1) лікувальна гімнастика, потім масаж, а через 30-90хв - фізіотерапевтична процедура; 2) спочатку застосовується один із методів фізіотерапії, а через 2-3 год. - лікувальна гімнастика і масаж. 2.2.Засоби лікувальної фізичної культури Головним засобом лікувальної фізичної культури (ЛФК) є фізичні вправи. Їх основою є м'язова діяльність, біологічна роль якої має надзвичайно велике значення у житті людини. Існує безпосередня залежність і тісний взаємозв'язок між м'язовою роботою і діяльністю внутрішніх органів, нормальним функціям центральної нервової системи(ЦНС), які створилися і розвинулися у процесі еволюції. З огляду на це, зниження рухової активності(гіподинамія) призводить до порушень функціонального стану організму і виникнення хворобливих змін у серцево-судинній, дихальній, травній та інших системах. ЛФК застосовуються у вигляді гімнастичних, ідеомоторних, спортивноприкладних вправ та ігор. Найбільш широко у використовують гімнастичні вправи, які легко дозувати. Це дає змогу змінювати величину навантаження хворим у процесі занять у різні періоди лікування. Гімнастичні вправи класифікують за анатомічною ознакою (для м'язів голови, шиї, рук, ніг, тулуба); за активністю виконання (активні, активні з допомогою і з зусиллям, пасивні, активно-пасивні); за характером вправ (дихальні, коригуючі, на координацію рухів, підготовчі та ін.); за використанням предметів і приладів (без, з ними, на них). Розрізняють вправи, що справляють переважно загальну дію на організм -- загальнорозвиваючі вправи і ті, що діють локально на хворий чи травмований орган, -- спеціальні. Співвідношення цих двох видів вправ у комплексах лікувальної гімнастики не є сталим, а змінюється залежно від характеру та важкості захворювання, клінічного перебігу, статі і віку хворого, рухового режиму і періоду застосування ЛФК, етапу реабілітації. Спортивно-прикладні вправи. До них відносять: ходьбу, біг, стрибки, лазіння, повзання, метання, елементи і цілісні побутові та трудові дії; пересування на лижах, ковзанах, плавання, веслування, їзда на велосипеді, прогулянки, екскурсії, туризм. Призначаються для відновлення складних рухових навичок, фізичних якостей та психоемоційного стану; удосконалення і закріплення постійних компенсацій, загальної тренованості організму. Вони можуть бути своєрідним етапом подальших регулярних занять спортом. Природні чинники -- сонце, повітря і воду використовують у процесі застосування різноманітних форм ЛФК для підвищення опірності організму негативним впливам зовнішнього середовища та з метою його оздоровлення і загартування. 2.3. Форми лікувальної фізичної культури ЛФК застосовують у таких формах -- ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття, лікувальна ходьба, теренкур, спортивні вправи та ігри, гідрокінезитерапія. Ранкову гігієнічну гімнастику виконують після нічного сну в дошкільних навчальних закладах, або дома, залах ЛФК. Її рекомендують проводити на відкритому повітрі, з музичним супроводом, поєднуючи з прогулянками і водними процедурами. Основними завданнями ранкової гігієнічної гімнастики є: збудження організму після нічного сну, підняття загального тонусу хворого, надання йому бадьорого настрою і приведення організму у робочий стан. Комплекси ранкової гігієнічної гімнастики складаються із загальнорозвиваючих вправ. Тривалість її від 5 до 20 хв. Лікувальна гімнастика -- головна форма ЛФК. Вона розв'язує основні завдання лікувальної дії фізичних вправ. У комплекс лікувальної гімнастики включають вправи для загального розвитку і спеціальні. Співвідношення їх залежить від характеру захворювання чи травми, методу лікування, клінічного перебігу хвороби, стану хворого, рухового режиму і періоду застосування ЛФК, етапу реабілітації. Заняття лікувальною гімнастикою складаються з трьох частин: вступної, основної та заключної. Вступна частина становить 10-20 % часу всього заняття. її мета -- підготовка організму до виконання вправ основної частини, засобами є ходьба, елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок, дихальні вправи, вправи на увагу. Основна частина становить 50-70 % часу заняття лікувальною гімнастикою. У ній вирішують головні завдання. Вправи для загального розвитку чергують зі спеціальними. В цій частині варто включати вправи для психомоторного розвитку, корегуючи для розвитку загальної моторики. Заключна частина заняття з лікувальної гімнастики триває 10-20 % часу. її завданням є зменшення фізичного навантаження і приведення організму до спокійного стану. Цього досягають, виконуюючи дихальні вправи, ходьбу, вправи на розслаблення. При проведенні занять з лікувальної гімнастики слід дотримуватись таких методичних правил: 1. Характер вправ, фізіологічне навантаження, дозування і вихідні положення мають відповідати загальному стану, віку і ступеню тренованості. 2.Фізичні вправи мають впливати на весь організм. 3.У занятті слід використовувати вправи для загального розвитку і спеціальні. 4. При складанні плану заняття слід дотримуватись принципів поступовості та послідовності у підвищенні і зниженні фізичного навантаження, витримуючи оптимальну фізіологічну криву навантаження. 5. При доборі і виконанні вправ необхідно зберігати черговість роботи м'язових груп, що залучаються до їх виконання. 6. У лікувальному курсі потрібно щодня частково змінювати і ускладнювати вправи, що застосовуються. У заняття лікувальною гімнастикою слід вводити 10- 15 % нових вправ, а вже відомі повторюються для того, щоб забезпечити закріплення рухових навичок. 7. У передостанні 3-4 дні курсу дітей навчають тих гімнастичних вправ, що будуть рекомендовані у наступних заняттях у домашніх умовах. 8. Обсяг методичного матеріалу, інтенсивність та складність фізичних вправ у занятті мають відповідати руховому режиму, що призначений лікарем. фізіотерапія психомоторний лікувальний гімнастика

Методи проведення лікувальної гімнастики залежать від характеру захворювання або травми, етапу лікування, рухового режиму періоду застосування фізичних вправ. Розрізняють такі методи: індивідуальний, малогруповий, груповий і самостійний. На початку І періоду заняття лікувальною гімнастикою проводять за індивідуальним методом, а у його кінці дітям з однаковими порушеннями і клінічним перебігом, функціональними можливостями організму можна об'єднати у групи з 3-4 осіб. З такими нечисленними групами розпочинаються заняття у II періоді (функціональний). Однак деяким дітям, за призначенням лікаря або відповідно до їх можливостей можна продовжувати заняття індивідуально. Також залучають до занять батьків, щоб вони продовжували роботу в дома. У III періоді (тренувальному) переважає груповий метод проведення занять лікувальною гімнастикою, але застосовується і самостійний метод, якщо пацієнт з різних причин не може відвідувати заклад. У таких випадках для нього розробляється комплекс вправ, перевіряється здатність самостійно правильно їх виконувати і призначаються терміни для періодичного медогляду і корекції комплексів вправ для самостійних занять. Самостійні (індивідуальні), заняття лікувальною гімнастикою рекомендуються у формі комплексу спеціальних фізичних вправ, що хворі виконують самостійно кілька разів протягом дня. Вони вивчаються пацієнтом в присутності реабілітолога і застосовуються спочатку для попередження ускладнень, розвитку компенсаторних рухів, а згодом для відновлення рухових навичок, фізичних якостей і функцій організму. Індивідуальні заняття значно підвищують ефективність лікувальної гімнастики.

Ця форма ЛФК має особливе значення при лікуванні пошкоджень опорно-рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи. Лікувальна ходьба застосовується для відновлення ходьби після травм, захворювань нервової системи, опорно-рухового апарату, для адаптації серцевосудинної системи до фізичних навантажень; нормалізації моторної і секретної функції органів травлення; обміну речовин і, загалом, для відновлення функціонального стану організму. Дозується вона легко і точно: довжиною дистанції і часом, темпом і довжиною кроків, рельєфом місцевості. Теренкур -- дозована ходьба за спеціальними маршрутами. Вона залежно від довжини дистанції та крутизни схилу, поділяється на: * маршрут № 1 -- 500 м, 2-5°; * маршрут № 2 -- 1000 м, 5-10°; * маршрут № 3 -- 2000 м, 10-15°; * маршрут № 4 -- 3000-5000 м, 15-20°. Окрім цих показників фізичне навантаження дозується темпом ходьби і кількістю зупинок для відпочинку.

Теренкур є методом тренуючої терапії і показаний при захворюваннях серцево-судинної і дихальної систем, порушеннях обміну речовин, ушкодженнях опорно-рухового апарату, ураженнях нервової системи. Спортивні вправи та ігри застосовуються в реабілітаційних центрах, санаторіях, поліклінічних умовах у спеціальних медичних групах навчальних закладів для вдосконалення координації рухів, фізичних якостей, професійних навичок, тренування організму; підвищення загальної працездатності і психоемоційного тонусу.

Гідрокінезитерапія -- це лікування рухами у воді. Застосовується у виді гімнастичних вправ, витягнення у воді, корекції положенням, підводного тяжу, плавання, купання, механотерапії та ігор у воді. Застосування гідрокінезитерапевтичного комплексу грунтується на властивостях води і особливостях її впливу на організм. У першу чергу використовується механічна дія водного середовища, її виштовхуюча підйомна сила, гідростатичний тиск.

Завдяки першій властивості зменшується маса тіла людини у воді на 9/10, тобто при масі у 80 кг людина буде важити 8 кг. Це значно полегшує виконання вправ і дає змогу при мінімальному м'язовому зусиллі виконувати активні рухи, збільшити їх амплітуду, відновити локомоторну функцію, що була неможливою чи виконувалася з великою напругою у звичайних умовах.

Одночасно благотворно впливає і температурний чинник. Тепла вода поліпшує лімфообіг, сприяє розслабленню м'язів, зм'якшує тканини, зменшує рефлекторну збудженість, покращує еластичність м'язів, знижує больові відчуття.

Це позитивно впливає на виконання фізичних вправ. Разом з тим у воді можна збільшити навантаження на м'язову систему за рахунок подолання її опірності, яка прогресивно зростає при прискоренні темпу, зміни напрямку і амплітуди рухів, виконанні вправ послідовно у воді і поза нею, поглибленні занурення.

Для відновлення нормального тонусу і сили м'язів фізичні вправи виконують у прохолодній воді.

Це одночасно загартовує організм. Гідростатичний тиск водного середовища позитивно впливає на дихальну серцево-судинну системи. При зануренні дитини у воду до шиї збільшується тиск на грудну клітку і черевну порожнину. При виконанні вдиху дихальні м'язи хворого змушені долати опір води, а якщо і видих робити у воду, то дихальні м'язи повинні переборювати опір води і у цій фазі дихання. Така дихальна гімнастика тренує і зміцнює дихальну мускулатуру, покращує легеневу вентиляцію і газообмін, кисневотранспортну функцію серцево-судинної системи. Компресія поверхневих судин і скорочення м'язів полегшують лімфообіг, прискорюють вплив венозної крові до серця, стимулюють його діяльність і гемодинаміку в цілому. Гідрокінезитерапія позитивно впливає і на нервову систему. Вона підвищує психоемоційний тонус, покращує самопочуття і навіває впевненість у цілковите одужання. Фізичні вправи у воді проводять у лікувальних і загальних басейнах, у звичайних чи спеціальних ваннах, що забезпечує достатню амплітуду рухів кінцівок.. Курс лікування гідрокінезитерапевтичними методами складається, в середньому, з 10-14 процедур. Показання до застосування гідрокінезитерапії: травми і захворювання нервової системи, опорно-рухового апарату та їх наслідки (парези і паралічі, корінцеві больові синдроми, атрофія м'язів, неврози, контрактури, спайкова хвороба, стягуючі рубці й т.ін.); порушення постави, астенічні стани, слабкість фізичного розвитку; гіпокінезія; захворювання дихальної і серцево-судинної систем, хвороби органів травлення і порушення обміну речовин, опущення внутрішніх органів. Протипоказаннями є гострі і хронічні захворювання шкіри, вух, очей; відкриті рани, виразки, нетримання сечі та калу, епілепсія і захворювання периферичної нервової і серцево-судинної систем у фазі загострення; венеричні хвороби .

Використання засобів фізичної реабілітації для психомоторного розвитку осіб з аутистичним спектром порушень

Основні засади державних документів про перебудову дошкільної освіти в Україні Закон України «Про освіту», «Державна Національна програма «Освіта» (Україна XXI століття)» проголошують новий погляд на виховання та оздоровлення дошкільника, стверджуючи, що в основі педагогічного процесу дитячого навчального закладу повинна бути дитина, її неповторний внутрішній світ, психічне та фізичне здоров'я. Таким чином, у законодавчих документах задекларовано тенденцію гуманізацію системи дошкільного виховання, що спонукає логопедів та вихователів дітей з порушенням мовлення до пошуку оптимальних шляхів гармонійного розвитку дитини. Численні дослідження доводять, що діти з відхиленням в стані здоров'я можуть відставати у розумовому чи біологічному розвитку, мати недостатньо сформовані навчальні навички, низький інтерес до навчання і тому відчувають певні труднощі при вступі до школи. Під час створення системи фізичної реабілітації для дітей ми виходили з того, що вона повинна носити комплексний характер, бо саме комплексний підхід визнано рядом фахівців більш раціональним, оскільки гармонійність фізичного розвитку вважається важливим показником здоров'я дитини дошкільного віку; врахувати особливості показників рівня фізичного розвитку, функціональних показників, рівня фізичної підготовленості, захворювань дітей тощо, тобто носити диференційований характер (Рис. 1.). Ця cистема повинна бути спрямована на профілактику захворювань, які можуть виникнути в майбутньому, здійснювати корекцію тих незначних відхилень, які є в наявності у дитини та недопущення вторинних нашарувань. Рис.2.4.1. Система фізичної реабілітації дітей з аутистичним спектром порушень Завдання комплексної диференційованої профілактично-коригувальної системи фізичної реабілітації для дітей із аутистичним спектром порушень: ? Покращити фізичний та функціональний стан дітей із із аутистичним спектром порушень. ? Сприяти пришвидшенню корекції психомоторного, мовленнєвого розвитку. ? Підготовка дітей до фізичних навантажень в школі. ? Запобігання вторинних нашарувань та погіршення стану здоров'я. Комплексна диференційована профілактично-оздоровча та корегуючи система для дітей старшого дошкільного віку із із аутистичним спектром порушень складається з таких засоби фізичної реабілітації: лікувальна фізична культура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та сучасні оздоровчі технології. Лікувальну фізичну культуру слід поєднувати з дихальними, коригуючими вправами. Елементи лікувальної фізичної культури включають в заняття з фізкультури, ранкову гімнастику, гімнастику пробудження. Система фізичної реабілітації дітей із аутистичним спектром порушень Лікувальна фізична культура: 1. Гімнастичні вправи (дихальні, коригуючи вправи) 2. Плавання 3. Рухливі ігри 4. Прогулянки , екскурсії, туризм Фізіотерапевтичні процедури 1. УВЧ-терапія 2. Індуктотермія 3. Гальванізація 4. Ультрафіолетове опромінення 5. Аеротерапія 6. Синглентнокиснева терапія 7. Спелеотерапія Масаж Загально-оздоровчий Логопедичний Дихальна гімнастика Методика Стрельнікової Методика Бутейко Загартовуючі процедури Лікувальну фізичну культуру доцільно поєднувати із загартовуючи ми процедурами. Загартування - один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоров'я дітей, комплекс методів цілеспрямованого підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливих фізичних факторів навколишнього середовища. Загартування у повсякденному житті - це чітка організація теплового і повітряного режимів, регулярне як наскрізне, так і однобічне провітрювання кімнат, сталий режим прогулянок, гігієнічні процедури. У практику доцільно впроваджувати гімнастику пробудження за методикою М. М. Єфименка, циклічні бігові вправи в умовах перемінного теплового режиму, ходіння по водно - соляній доріжці, полоскання рота кип'яченою водою кімнатної температури з додаванням солі, миття рук до ліктя, сонячні ванни, купання під літнім душем, обливання стоп ніг, сон при відчинених кватирках (у теплі пори року). Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур: до водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до повітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання - коли звикнуть до обливання. У дитячому садочку доцільно використовувати такі фізіотерапевтичні процедури:

? УВЧ терапію - метод лікування змінним електричним полем ультрависокої частоти. Воно має велику проникну здатність і поглинається, передовсім, підшкірної клітковиною, нервовою, кістковою, жировою тканинами, сухожилками, зв'язками, що мають діелектричні властивості.

? Індуктотермію апаратом «Ундатерм». Індуктотермія - дія на організм змінного магнітного поля високої частоти, внаслідок чого у тканинах виникають індуктивні (наведені) вихрові струми, енергія яких переходить в тепло. Вона проникає на глибину 5-8см і викликає гіперемію; покращує трофіку, процеси розсмоктування, регенерації та загоєння, терморегуляцію; знижує збудливість нервової системи, м'язовий тонус; діє болезаспокійливо, протизапально, антиспастично].

? Гальванізацію - лікування постійним струмом низької напруги і невеликої сили. Він викликає спрямоване переміщення позитивно і негативно заряджених іонів у тканинах і рідинах між двома електродами, накладеними на тіло пацієнта. Це змінює фізико-хімічні властивості клітин, підвищує їхню проникність, місцевий крово - і лімфообіг, ресорбційну здатність тканин, стимулює обміннотрофічні процеси, секреторну функцію залоз, діє болезаспокійливо.

? Ультрафіолетове опромінення носа та горла. Ультрафіолетові промені викликають не теплову, а фізико-хімічну реакцію у тканинах. Вони проникають у поверхневі шари шкіри, і ця властивість може збільшуватись. Хвилі малої довжини мають виразну бактерицидну дію і руйнують не тільки бактерії, а й деякі токсини: дифтерійні, правцеві, дизентерійні. Ультрафіолетові промені підсилюють крово -і лімфо обіг, трофіку тканин, сприяють регенерації епітелію й утворенню сполучної тканини, змінюють проникність капілярів і клітинних мембран, утворюють біологічно активні речовини, впливають на нервову й ендокринну системи.

? Застосовують інгаляції аерозолями (аероіонотерапія) - розпилення у повітрі дуже дрібних рідких або твердих частинок. У вигляді аерозолю в організмі методом інгаляції можуть вводитись ліки, олії, настої, відвари. Для підвищення ефективності лікування аерозолями застосовують електроаерозольтерапію, при якій на організм додатково діє електричний заряд. Таким чином, механізм дії аерозолів та електроаерозолів зводиться до трьох основних чинників: фармакологічна властивість ліків, електричний заряд і температура аерозолів. Вони діють на слизові оболонки носоглотки і повітроносних шляхів, підвищують активність миготливого епітелію, рівень оксигемоглобіну у крові, потужність вдиху і видиху; впливають рефлекторно на органи і системи організму. ? Апарат МІТ-С - синглетнокиснева терапія - забезпечує активізацію біохімічних реакцій організму, стимуляцію регенеративних процесів, нормалізацію біохімічних показників. У садочках діти проходять курси цієї терапії із задоволенням - це використання з лікувальною метою кисневих пінок і коктелів. ? Спелеотерапія. Використання спелеокімнат, де працює генератор негативних іонів хлориду натрію. Велике значення в профілактиці та реабілітації організму має повітря, насичене іонами хлориду натрію, які надають муколітичну, імунорегулюючу, гіпобактерицидну, бронхолітичну дію, покращують вентиляцію легень, заспокоюють центральну нервову систему, нормалізують роботу ЦНС.

Всі фізіотерапевтичні процедури мають бути чітко дозовані і призначатись лікарем. За їх виконання має слідкувати медичний працівник закладу.

Загальний оздоровчий масаж Оздоровчий або лікувальний масаж проводиться у формі загального і місцевого масажу ручним (мануальним) чи апаратним методом або комбінованим, тобто з використанням першого та другого методу. Виконується він масажистом, а також самостійно хворим (самомасаж).

Масаж проводить медична сестра з відповідною спеціальної підготовкою за призначенням лікаря.

Здебільшого процедуру проводять двічі на рік для профілактики.

Курс лікування - 10 сеансів. Діти із незадовільним станом здоров'я в середньому проходять 2-3 курси лікувально-профілактичного масажу.

Дихальна гімнастика за методикою А. Н. Стрельнікової

Гімнастика ґрунтується на серії коротких галасливих вдихів через ніс, при яких про видихах не думається (вони спонтанні), в поєднанні з певними рухами тіла, спрямованими на стиск грудної клітки. В результаті правильно виконуваних вправ зростає легенева вентиляція, активно насичується киснем головний мозок, відновлюється тонус судин, проходить головний біль і відновлюється пам'ять, включаються механізми власної регуляції організму. Дихальна гімнастика доступна кожному, починаючи з трьох років і до глибокої старості. Не потрібен ніякий інвентар -- тільки бажання людини і правильна методика, при цьому значно полегшуються хронічні захворювання легенів і бронхів, у тому числі бронхіальна астма, хронічні риніти, синусити і ларингіти, заїкання. Основи методики шумний вдих носом з частотою приблизно рівною 60 в хвилину -- головне в гімнастиці Стрельнікової.

Перші спроби зробити серію вдихів зазвичай зазнають невдачі, тому що при удаваній простоті виконати їх правильно складно. Тому починати потрібно з малого -- з двох правильних коротких вдихів. Людина робить з напіввідкритим ротом короткий, триває секунду, вдих і тут же, не думаючи про видиху -- другий вдих. При цьому вдихи вийдуть неглибокими, швидше поверхневими. Якщо вдається зробити два вдиху поспіль -- робимо чотири, потім -- шість і вісім. Обов'язково робити парна кількість вдихів, а правильно -- кратне восьми, але це прийде не відразу, а в міру тренувань.

Метод Бутейко (метод вольової ліквідації глибокого дихання, ВЛГД) -- метод лікування бронхіальної астми і деяких інших захворювань, запропонований українським вченим Костянтином Павловичем Бутейко в 1960-х роках. Метод є фізіотерапією, дані деяких невеликих клінічних випробувань показали, що він може надійно зменшувати симптоми астми і необхідність термінового приймання ліків (невідкладної допомоги), а також покращувати якість життя. Однак, процес поліпшення вимагає часу та постійних щоденних вправ протягом певного періоду часу.

В основі методу К. П. Бутейка лежать дихальні вправи, спрямовані на носове дихання, зменшення глибини дихання і релаксацію.

Теорія Бутейка була заснована на припущенні, що астматики, які мають хронічну стадію, дихають надто глибоко і вправи спрямовані на те, щоб навчити їх дихати менш глибоко. Мета полягає в тому, щоб перевчитися дихати звичайним чином, дуже схоже на деякі види йоги. У 2008 році британські вказівки з лікування астми (англ. British Guideline on the Management of Asthma 2008) дозволили лікарям у Великобританії рекомендувати метод Бутейко і підтвердили, що він «може розглядатися в якості допомоги пацієнтам у контролюванні симптомів астми». Вказівки також привласнюють клінічних дослідженням методу Бутейко клас 'B', що означає наявність підтримуючих його клінічних випробувань високої якості. Цей метод -- єдина додаткова терапія астми, схвалена Британською торакальним суспільством (англ. British Thoracic Society). Існують варіації між технікою методистів у різних країнах, три основних принципи методу Бутейко залишаються однаковими: неглибоке дихання, носове дихання і релаксація. Всі засоби фізичної реабілітації включаються в систему роботи дошкільного навчального закладу. Вони поєднуються із іншими формами роботи з дітьми старшого дошкільного віку(табл. 1.). На кожну дитину, в залежності від рівня розвитку та особливостей здоров'я, вихователь, лікар, інструктор з фізичної культури, логопед, психолог та корекційний педагог складають систему роботи, включаючи необхідні засоби фізичної реабілітації.

Таблиця 2.4.1. Система фізичної реабілітації в дошкільному навчальному закладі Години Форми роботи Хто проводить 8.30 - 8.45 Ранкова гімнастика (дихальна гімнастика) Вихователь 8.45 - 9.00 Загартовуючи процедури (миття рук до ліктя, обличчя). Масаж вушних раковин. Вихователь 9.15-10.30 Фізкультпаузи між малорухливими заняттями з вправами на координацію рухів, дихальними вправами). На перервах рухливі ігри. Логопедичний та загальний оздоровчий масаж(на окремі частини тіла) на індивідуальних заняттях. Вихователь, логопед, психолог, корекційний педагог 10.45 - 12.00 Прогулянка (8-12 хв. - рухливі ігри, 15 - 20 хв. фізичні вправи (дихальні, на координацію рухів, в зимовий період лижна підготовка) або 25 - 30 хв. піший перехід (1раз в тиждень). Вихователь, інструктор з фізичної культури 12.00 - 12.20 Повернення з прогулянки (загартовуючи процедури, миття рук, обличчя, ніг), аромотерапія. Вихователь, помічник вихователя 12.20 - 12.50 Обід 12.50 - 13.00 Синглентнокиснева терапія, повітряні ванни Вихователь, медсестра 13.00 - 15.00 Сон 15.00 - 15.20 Гімнастика пробудження за методикою М. Єфименка (самомасаж стоп ніг, контрастні повітряні ванни, дихальні вправи, ходіння по вологому килимку (кожну форму проводити 3рази в тиждень)). Вихователь, помічник вихователя 15.30 - 16.00 Вечеря 16.00 - 17.00 Індивідуальні фізіотерапевтичні процедури відповідно до призначення лікаря, масаж, плавання Медсестра, масажист, інструктор з плавання 17.00 - 18.00 Прогулянка (рухливі ігри, дихальні вправи, вправи на розвиток дрібної моторики, масаж рук) Вихователь

Для кожної дитини потрібно враховувати:

? Стан та індивідуальний розвиток та структуру порушення.

? Доступність та диференційованість поставлених завдань. ? Засоби реабілітації потрібно проводити в ігровій формі з урахуванням вікових і функціональних особливостей дітей.

? Індивідуальні етапи фізичного розвитку та функціонального стану.

? Методично правильно організовувати режим дня дитини. ? Особливості формування відповідних систем організму.

? Психологічні особливості кожної дитини.

Отже, для корекції психомоторного розвитку та оздоровлення дітей дошкільного віку ми пропонуємо комплексну диференційовану профілактично-оздоровчу систему фізичної реабілітації яка складається із засобів лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, масажу, загартовуючих процедур та дихальної гімнастики.

Програма з фізичної реабілітації складається індивідуально враховуючи стан здоров'я, фізичного розвитку, рівень та складність порушення.

Размещено на Allbest.ru