Використання коригуючої гімнастики у комплексній терапії остеохондрозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Використання коригуючої гімнастики у комплексній терапії остеохондрозу

Воронков В.А.

Актуальність. Остеохондроз - це дистрофічно-дегенеративне захворювання опорно-рухового апарату. На даний момент в Україні 75-95% населення протягом усього свого життя зустрічаються з цією неприємною хворобою. Майже кожен Українець більше чи менше потребує допомоги у лікуванні відхилень опорно-рухового апарату у різних їх проявах. Згідно зі статистикою аж 80-100% громадян України регулярно зіштовхуються із гострими болями у спині. Кількість таких випадків в останні роки тільки зростає. Ріст кількості пацієнтів, хворих на патології опорно-рухового апарату може зростати через загальну комп'ютерізацію суспільства. Люди останнім часом все частіше працюють сидячи, їздять на роботу та по ділам на автомобілях, користуються ліфтами, та вже забули, коли востаннє робили зарядку. Це все зветься гіподінамією. Саме вона більшою мірою призводить до більшої частини відхилень у роботі опорно-рухового апарату, якщо виключити зі списку причин ті патології, які виникають в наслідок травм та спадкових захворювань. Такі захворювання ми розглядати не будемо.

Постановка проблеми. З'ясовано, що патогенез остеохондрозу полягає у зменшенні еластичності міжхребцевих дисків (далі МХД). У людей, чий вік перевищує 20 років, починає погіршуватися кровопостачання у МХД в наслідок облітерації сосудів, після чого кровопостачання відбувається головним чином за допомогою дифузійних процесів. Кров поступає з прилеглих хребців. Згодом і цих самих дифузійних процесів стає недостатньо, через що погіршуються регенеративні процеси у МХД. Пульпозне ядро стає менш еластичним та пружнім, зневоднюється та починає старіти. В наслідок цього трапляється розволокнення МХД та вип'ячування його за краї хребців. Підвищується кількість остеофітів, та підвищується густина субхондріального хряща, що, в свою чергу, призводить до деградації суглобового хряща. [1]

Мета статті - розглянути роль та методи корекційної гімнастики у комплексній терапії остеохондрозу, а також методи діагностики цієї хвороби.

Виклад основного матеріалу. Захворювання ОРА мають ряд проявів. До них можна віднести різкий біль у суглобах та м'язах, оніміння кінцівок, головний біль, зменшення амплітуди рухів тих чи інших частин тіла.[2] Якщо такі хвороби, як кіфоз, лордоз, сколіоз мають ярко виражені прояви, що можна побачити неозброєним оком, то із остеохондрозом все складніше. Зовні хвороба ні як себе не проявляє. До її симптомів можна віднести біль у голові, шиї спині, попереку; шум у вухах, запаморочення, оніміння кінцівок. Ці симптоми, м'яко кажучи, зовсім не очевидні.[2] Тобто вказують не тільки лише на остеохондроз. Тому в діагностиці також застосовують і клінічні методи досліджень, щоб не помилитися з діагнозом. Серед таких методів досить поширеними є Рентгенівські дослідження із функціональними пробами, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія а також, звичайно, десинтометрія.

Клінічна діагностика остеохондрозу будь якого відділу хребта полягає у виявленні, в першу чергу, протрузій МХД. Також більш детальна діагностика полягає у виявлені дзьобоподібних кістяних наростів - остеофітів. Процес формування цих остеоцитів зветься «остифікацією». Після того, як була проаналізована велика кількість історій хвороб пацієнтів, хворих на остеохондроз, було з'ясовано, щ процес формування остеофітів зазвичай протікає безболісно через те, що поздовжні зв'язки хребта мають незначну кількість нервових волокон. Остеофіти ростуть у направленні один до одного. Фахівці вважають, що наявність цих остиофів при протрузіях МХД, є найбільш характерним проявом дископатії, яка викликана остеохондрозом. [1,2]

Терапія остеохондрозу є комплексною. Для кожного пацієнта необхідно розробляти індивідуальний курс терапії. Через це сама терапія може містити в собі декілька, або навіть всі із далі зазначених методів.

Медикаментозне втручання

Фізіотерапія

Витягування

Мануальну терапію

Рефлексотерапію

Масаж

Лікувальну фізичну культуру

Доведено, що комплексний підхід до реабілітації хворого забезпечує найкращій результат. Власне повернення, повністю або на стільки, на скільки це можливо, працездатності пацієнту. [3]

Наприклад, фізична терапія допомагає поліпшити стан хворої людини будучи при цьому дуже м'яким методом втручання в життєдіяльність організму, на відміну від хірургічного втручання чи медикаментозного. Сама наявність фізіотерапевтичного втручання в комплексній терапії вже підвищує ефективність інших методів, які застосовуються в лікуванні пацієнта. Додатково сама фізична терапія має складний вплив на організм людини. Вона торкається нервової, нейро-гуморальної регуляції, змінює метаболізм, змінює стан різних органів та їх систем, що прискорює регенерацію, рестутацію. Весь цей вплив направлений на покращення кровопостачання до ураженої ділянки, пригнічення запалення, зменшення набряків. Також фізична терапія усуває дистрофічні та метаболічні розлади, зменшує рухові розлади в роботі опорно-рухового апарату хворого. З'ясовано, що фізична терапія, менш за всі інші методи терапії, впливає на загострення хронічних хвороб. Саме тому ЛФК та КГ часто застосовують для лікування літніх пацієнтів.[2,3]

Також в комплексній терапії застосовується лікувальна фізична культура. Лікувальна фізична культура - це метод, який заснований на раціональному фізичному навантажені хворого задля прискорення процесу його реабілітації. Основну частину лікувальної фізичної культури складає корекційна гімнастика. Корекційна гімнастика необхідна як на етапі ранньої реабілітації, так і на етапі післялікарняної реабілітації, так і протягом всього життя як частина привентивної медицини. Сама корекційна гімнастика забезпечує хворому формування правильних звичок, що в подальшому будуть надзвичайно благодійно впливати на загальний стан людини. До цих звичок можна віднести здоровий спосіб життя, регулярні раціональні фізичні навантаження, закалювання та гігієнічні процедури, якими, нажаль, багато хто нехтує. Лікувальна фізична культура, а разом із нею і корекційна гімнастика, є невід'ємними частинами реабілітації хворого на остеохондроз і не тільки на нього.[3] опорний корекційний гімнастика остеохондроз

Проаналізовано багато результатів терапії, з яких фахівці роблять висновки, що при лікуванні остеохондрозу роль фізичної культури полягає більш за все у призупиненні розвитку хвороби та прискорення одужання, будучи при цьому основним методом в реабілітації.[2,3] При загостренні хвороби застосування ЛФК направлене на пригнічення паталогічної імпульсації, зменшення набряків та покращення регенерації, шляхом покращення кровопостачання до уражених частин тіла. При стиханні захворювання пацієнт виконує фізичні вправи, для інших цілей: для укріплення м'язового корсету, ліквідації застійних явищ та локальних гіпо- та атрофій.[3] Підвищення м'язової витривалості, збільшення статичних навантажень сприяє зменшенню навантаження на МХД та зв'язковий апарат хребта, що значно зменшує випадки мікротравматизації хребта під час виконання звичайних рухів та повсякденних дій, а отже пригнічує подальший розвиток дистрофічно-дегенеративного процесу. Пацієнту вкрай необхідно навчитися контролювати свої м'язи тулуба, навчитися тримати правильну поставу, та виховати в собі правильний руховий стереотип. Це може бути відчутно складніше ніж здається, тому, на мою думку, під час тренуань за пацієнтом має наглядати людина, що спеціалізується на лікувальній фізичній та/або корекційній гімнастиці. Якщо за пацієнтом під час тренувань ніхто не наглядатиме, то це значно погіршить результат тренувань. По-перше пацієнт може травмуватися під час непривального виконання вправ. Навіть якщо пацієнт не травмується, все одного результат буде гіршим, аніж під наглядом. Людина, за тренуваннями якої не наглядає відповідальний спеціаліст, робить помилки у вправах, а частими тренуваннями вона їх закріплює, набуваючи тим самим вже не дуже правильних звичок. Також до списку цілей корекційної гімнастики можна додати пришвидшення крово- та лімфообігу, покращення тканинного відновлення в уражених ділянках хребта. Сюди відноситься і зменшення болі, збільшення амплітуди рухів; збільшення сили та нормалізація тонусу м'язів тулуба та кінцівок.

Фахівці вважають, що для досягнення найкращих результатів в реабілітації пацієнта за допомогою методів корекційної гімнастики звичайно потрібно дотримуватись цілого ряду загальних правил.

По-перше використовувати вправи необхідно під наглядом відповідальної особи, як вже зазначалося раніше.

По-друге вправи мають виконуватися регулярно, щоденно

Тривалість курсів повинна підбиратися індивідуально. Одному пацієнту вистачить місяця, іншому пари тижнів, а третій буде приречений до кінця свого життя виконувати вправи корекційної гімнастики.

Пропорціонально тому, як підвищується рівень тренованості людини повинно зростати також і навантаження.

Методи ЛФК, що використовуються під час лікування мають бути різноманітними та повністю змінюватися раз на 1-2 місяці.

Самі вправи при лікуванні остеохондрозу мають відповідати наступним правилам:

По-перше вправи мають бути направленими на розслаблення, розтягування, спазмованих м'язів.

По-друге обов'язковим результатом має стати укріплення м'язового корсета тулуба.

Під час виконання вправ не повинно бути різкого болю. Всі вправи виконуються плавно та без обтяження.

Вправи виконуються здебільшого у початкових положеннях сидячи, лежачи або рачки.[3]

Висновки. Фахівці вважають, що ті методи реабілітації, які були описані у цій статті є найбільш ефективними у терапії остеохондрозу, зменшуючи його клінічні прояви. Застосування найефективніших методів реабілітації допомагає отримати нові можливості у реабілітації хворих на остеохондроз хребта.

Перспектива подальших наукових пошуків у цьому напрямку. Ідеал - схожий на лінію горизонту. Він віддаляється від науковця пропорційно наближенню до нього. Якщо продовжувати дослідження ролі корекційної гімнастики і далі, можна буде доповнити статистичними даними вже існуючі методи реабілітації, що допоможе виключити зі списку ті вправи, які мають найменший вплив на здоров'я пацієнта, а аналіз найефективніших вправ допоможе зрозуміти у якому напрямку слід шукати нові, більш ефективні вправи. Також можна буде визначити ефективні поєднання різних методів терапії.

Список літератури

1. Патофизиолгия: учебник по специальности «Педиатрия» / под ред. П.Ф. Литвицкого. - Москва : ГЭОТАР-медиа, 2020. - 856с.

2. Юрик О.Ю. Неврологічні прояви остеохондрозу - патогенез, клініка, лікування. - Київ, Здоровя 2001р. - 255с.

3. Крук Б.Р., Павловський Д.О. Фізична реабілітація осіб з шийно-больовим синдромом при остеохондрозі хребта

Додаток

Размещено на Allbest.ru