Здоров'я населення як індикатор розвитку соціального капіталу в Україні

Медичне соціальне страхування намагаються впровадити з 2001 р., але постійно відтерміновують, бо жоден із запропонованих законопроектів (яких за ці роки було більше 20) одночасно не підтримували всі три сторони соціального діалогу, тому що проекти були зорієнтовані не на соціальний захист громадян, а на інтереси комерційних клінічних, фармацевтичних або СК [17]. У світовій практиці найбільш поширеними є три основні моделі організації та фінансування медицини: пряме фінансування з державного та місцевих бюджетів, обов'язкове соціальне медичне страхування та медичне страхування на цивільнодоговірних засадах.

Вирішальну роль у реформуванні системи охорони здоров'я України відіграє перехід до обов'язкового медичного страхування (ОМС), яке стане додатковим джерелом фінансування галузі. Нині в Україні є обов'язкове страхування спортсменів вищої ліги, спеціалістів ветеринарної медицини, деяких інших професій, пов'язаних із безпекою навколишнього середовища і людства, пасажирів авіаперевезень, водного транспорту, таксі та інших видів перевезень, які діють за ліцензією. Але масово соціальним видом страхування здоров'я і життя громадян воно ще не стало. На сьогодні в Україні розгляд ОМС для всіх працівників відкладено на невизначений термін.

Добровільне медичне страхування (ДМС) в Україні розвивається, хоча ним користуються лише 5-6% українців. Послуги такого страхування дорогі, їх отримують в основному юридичні особи. Це великі підприємства, компанії, які створюють додаткові умови для своїх працівників з метою їх заохочення. ДМС не може працювати окремо від держави, його потрібно поєднувати з системою державного забезпечення. Схожа модель працює в США, де послугами ДМС користуються близько 70% працівників, які укладають саме колективні договори, що передбачає знижки до тарифів та мотивує офіційно влаштовуватися на роботу. Існують країни й без державної медицини, наприклад, Ізраїль. 94% населення охоплено всебічним страхуванням здоров'я, яке відбувається в межах медичного страхового фонду профспілкового об'єднання Гістадрут (83% випадків), а також інших фондів медичного страхування (17%). Медичні заклади перебувають під контролем різних установ, головними з яких є профспілки та уряд [18, с.10].

ДМС здійснюють СК, які мають ліцензію на страхування життя. ДМС має низку переваг: широкий вибір аптек, лікарів, медичних закладів з поліпшеними умовами перебування; страхування ризиків тимчасової втрати працездатності, пологів тощо. Переліки страхових ризиків та відповідна тарифікація останніх відбувається індивідуально до кожного клієнта, що дає можливість регулювати суму витрат індивіда на покриття лікування. Однак, типовою є ситуація, коли в СК за послугою індивідуального страхування звертаються люди з низьким рівнем здоров'я, а це впливає на кінцеву вартість страхування здоров'я або ж СК відмовляють у придбанні поліса. Більшість СК орієнтована на корпоративний сегмент, бо в компаніях-замовниках корпоративного страхування не можуть працювати люди з тяжкими захворюваннями. Компанії, які ведуть боротьбу за кращі кадри, уміщують медичний захист здоров'я своїх співробітників у соціальний пакет. Компаніям середнього і малого бізнесу також треба конкурувати за висококваліфікований персонал, у цьому випадку буде «розвиватися «точність» прогнозування страхового пакету, яка залежатиме від рівня здоров'я працівників компаній. Це дозволить зробити вартість пакетів медичного страхування більш доступною», - сподівається Ю. Добренкова, фахівець СК [19].

На нашу думку, нині єдиною ефективною моделлю системи охорони здоров'я України, за допомогою якої можна вирішити проблему недофінансування і неефективного використання наявних фінансових ресурсів, є модель державно-приватного партнерства з обов'язковою участю приватних СК.

Сьогодні перед Україною стоїть завдання створення конкурентоздатної медичної галузі, діяльність якої буде базуватися на економічних, ринкових принципах сучасного менеджменту й маркетингу, що відповідатиме соціально-економічним і політичним змінам останнього часу в країні. Однак за тих організаційних і фінансових умов, за яких функціює ця галузь, таке завдання не вирішити. Тому 2018 р. уряд почав медичну реформу, мета якої - створити таку систему медичного забезпечення, яка дозволить покращити якість стандартів медичної допомоги, поліпшити стан самої системи охорони здоров'я і медичних працівників. У ході першого року реформи вже запрацювала Національна служба здоров'я, населення поступово підписує декларації з лікарями з надання первинної допомоги, відбулася автономізація та під'єднання до електронної системи охорони здоров'я, у системі держзакупівель ліків відбулися перші зміни, спрямовані на усунення корупціонерів від незаконних схем збагачення. Наразі результати реформи досить детально висвітлюють ЗМІ.

Перспективи подальших досліджень із зазначеної теми полягають у визначенні причин, які негативно впливають на стан здоров'я населення України. Важливо розробити фінансово-правове забезпечення взаємовідносин у ланцюзі «держава - страхові організації - медичні заклади - пацієнт» щодо чіткого визначення повноважень та обов'язків кожного партнера.

Висновки

Отже, соціальний капітал не є чимось ефемерним, а модифікується в різних формах людських взаємовідносин, зокрема й галузі медичного обслуговування, і має еволюціювати до більш високого якісного суспільного ресурсу, здатного вивести розвиток країни на рівень провідних країн світу. Наразі велике значення має зміна ментальності українських громадян, які повинні виважено оцінювати ту чи ту ситуацію. Удосконалення соціального капіталу - велика передумова становлення громадянського суспільства. Вирішальну роль у реформуванні системи охорони здоров'я України відіграє перехід до обов'язкового медичного страхування, яке стане додатковим джерелом фінансування галузі. Однак зараз єдиною ефективною моделлю системи охорони здоров'я України, за допомогою якої можна вирішити проблему недофінансування і неефективного використання наявних фінансових ресурсів, є модель державно-приватного партнерства з обов'язковою участю приватних страхових компаній. Має розвиватися і ДМС, особливо корпоративне. Від високого рівня сформованого соціального капіталу великі зиски отримують не тільки підприємства, а й уся економіка країни [20; 21]

Література

1. Устав (Конституция) Всемирной организации здравоохранения. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 995_599.

2. Бурдье П. Формы капитала / пер. с англ. М. С. Добряковой. Экономическая социология. 2002. Т 3. № 5. С. 60-74.

3. Turner J. The Formation of Social Capital. In: Social Capital: A Multifaceted Perspective / [edited by] Partha Dasgupta, Ismail Serageldin. Washington, 2000 D.C.: World Bank, c. 2000, xii, 424 p.

4. Сивуха С.В. Капитал социальный. Социологическая энциклопедия. URL: http://bourdieu.name/content/ social-capital.

5. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий. Общественные науки и современность. 2001. № 3. С. 121-139.

6. The SIGMA Guidelines. Putting sustainable development into practice a Guide for organizations. URL: http:// www/projectsigma.co.uk/Guidelines/SigmaGuidelines.pdf.

7. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992. № 2801-XII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.

8. ВООЗ опублікував рейтинг найздоровіших країн: Україна потрапила в «червону зону». URL: http://expres. ua/news/ 2017/09/28/264335-vooz-opublikuvav-reytyng-nayzdorovishyh-krayin-ukrayina-potrapyla-chervonu.

9. The Legatum Prosperity Index 2017. URL: https://www.li.com/activities/ publications/the-2017-legatum - prosperity-index.

10. Расходы 7% ВВП на медицину в Украине не соответствуют качеству услуг. Всемирный банк URL: https://ru.espreso.tv/news/2017/07/14/raskhody_7_vvp_na _medycynu_v_ ukrayne _ne_sootvetstvuyut_kachestvu_ uslug_vsemyrnyy_bank.

11. Щорічна доповідь про стан здоров'я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров'я України. 2016 рік / МОЗ України, ДУ «УІСД МОЗ України». Київ, 2017. 516 с. URL: http://www.uiph.kiev.ua/dawnload/Vidavnictvo/Shchorichna%20dopovid/%D0%A9.

12. Офіційний сайт Державної казначейської служби України. URL: https://www.treasury.gov.ua/ua.

13. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: https://www.minfin.gov.ua.

14. Гетманець О. П., Матвийчук А. В., Коробцова Д. В., Котляр А. А., Телестакова А. А. Финансово-правовое обеспечение медицинского страхования в Украине. Georgian Medical News. Ноябрь 2018. № 11(284). С. 149-154.

15. Охорона здоров'я URL: https://budget2019.info/priority/7.

16. Україна щорічно витрачає понад 8100 млрд на обслуговування зовнішнього боргу. URL: https://zaxid. net/ukrayina_shhorichno_vitrachaye_ponad_100_mlrd_na_obslugovuvannya_zovnishnogo_borgugroysman_n1431708.

17. Про впровадження медичного соціального страхування. URL: http://www.fpsu.org.ua/napryamkidiyalnosti/sotsialne-strakhuvannya-i-pensijne-zabezpechennya/12703-pro-vprovadzhennya-medichnogosotsialnogo-strakhuvannya.

18. Баранник Л. Б. Фінансові аспекти медичного страхування в Україні. Вісник ДДФА. 2012. № 1 (27). С. 10-14.

19. Добренкова Ю. Про перспективи медичного страхування в Україні. URL: https://ua.korrespondent.net/ business/3922841-yuliia-dobrenkova-pro-perspektyvy-medychnoho-strakhuvannia-v-ukraini.

20. Дем'янчук О. І. Соціальний капітал як елемент сталого економічного розвитку суспільства. Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Розділ І. Економічна теорія. 2007. № 12. С. 25-28.

21. Дем'янчук О. І. Формування властивостей соціального капіталу підприємства. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». 2011. Вип. 16. С. 270-276.

Размещено на Allbest.ru