Нормативно-правове забезпечення медичної деонтології як складової деонтологічної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ДЕОНТОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Акімова Ольга Вікторівна,

доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, Вінницька область,

Рикачевський Олександр Володимирович,

аспірант, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, Вінницька область

Анотація

етичний медичний професія гуманізм

У статті висвітлено основні вимоги щодо вчення про обов'язок лікаря та моральний закон, який покладено в основу професійної діяльності медичного працівника. Розглядаються різні аспекти формування деонтологічної культури майбутніх лікарів, правила поведінки медичного працівника по відношенню до інших людей. Зауважується, що медична етика формує такі вимоги, котрі закріпилися в деонтології та, відповідно, вимагає від кожного медичного працівника глибокої особистої відповідальності за якісне виконання свого професійного обов'язку. У статті висвітлено основоположні етичні принципи медичної професії, а саме принцип виконання обов'язків та чесності, принцип автономії, незаподіяння шкоди, благодіяння і справедливості. Враховано найважливішу особливість медичної професії - гуманізм та етико- деонтологічні аспекти, котрі направлені на створення благодатних умов для ефективного лікування пацієнтів. У статті автор зауважує, що впродовж тривалого часу етичні положення існували або у вигляді окремих положень і висловів, або у вигляді перекладених і адаптованих праць стародавніх мислителів. Основні етичні принципи медичної професії здавна висвітлено у клятві Гіппократа, зокрема: повага до наставника, колег та учнів, неспричинення шкоди хворому, принцип милосердя, принцип пріоритету інтересів пацієнта, поваги до життя, негативне ставлення до абортів і евтаназії, відмова від інтимних відносин з пацієнтом, принцип зберігання лікарської таємниці та особистого самовдосконалення. Впродовж тривалого часу етичні положення існували або у вигляді окремих положень і висловів, або у вигляді перекладених і адаптованих праць стародавніх мислителів. Закцентовано увагу на тому, що сучасна деонтологія опирається також на нормативно-правові документи, такі як Конституція України, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Конвенція про права людини в біомедицині, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Закони Верховної Ради України, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, які стосуються порушення прав людини на таємницю про стан її здоров'я.

Ключові слова: медична етика, медична деонтологія, деонтологічна культура медпрацівника, лікарський обов'язок, професійна етика.

Abstract

Regulatory and legal provision of medical deontology as a component of deontological culture. Akimova Olga Viktorivna, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsyubynsky, Vinnytsia, Vinnytsia Region, Rykachevsky Oleksandr Volodymyrovych, Postgraduate Student, Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsyubynsky, Vinnytsia, Vinnytsia Region

The article highlights the basic requirements for the doctor's duty doctrine and the moral law, which is the basis of the professional activity of a medical worker. Various aspects of the future doctors' deontological culture formation, the medical worker's behavior rules in relation to other people are considered. It is noted that medical ethics forms such requirements that are enshrined in deontology and, accordingly, requires from each health worker a deep personal responsibility for the quality of their professional duties. The article highlights the fundamental ethical principles of the medical profession, namely the principle of duty and honesty, the principle of autonomy, non-harm, charity and justice. The most important feature of the medical profession is taken into account - humanism and ethical and deontological aspects, which are aimed at creating favorable conditions for effective treatment of patients. In the article, the author notes that for a long time ethical provisions existed either in the form of individual provisions and statements, or in the form of translated and adapted works of ancient thinkers. The basic ethical principles of the medical profession have long been outlined in the Hippocratic oath, including: respect for mentors, colleagues and students, non-harm to the patient, charity, principle of priority of patient interests, respect for life, negative attitude towards abortion and euthanasia, refusal of intimacy with the patient, the principle of medical confidentiality and personal self-improvement. For a long time, ethical provisions existed either in the form of individual provisions and statements, or in the form of translated and adapted works of ancient thinkers. Emphasis is placed on the fact that modern deontology is also based on legal documents such as the Constitution of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Convention on Human Rights in Biomedicine, the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, decisions of the Constitutional Court of Ukraine, decisions of the European Court of Human Rights concerning violations of human rights to secrecy about the state of her health.

Key words: medical ethics, medical deontology, deontological culture of a nurse, medical duty, professional ethics.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку медичної науки постали принципово нові моральні та етичні питання. Так, зокрема, йдеться про професійну відповідальність лікарів, за розподіл ресурсів охорони здоров'я та за моральні вимоги в медичній галузі. Медична деонтологія формує у медичних працівників особисту відповідальність за якісне виконання професійного обов'язку. Такі вимоги закріпилися у вченні про лікарський обов'язок, моральний закон - медичній деонтології, котра зреалізовується з урахуванням низки нормативно-правових документів, присвячених морально-етичному і деонтологічному регулюванню медицини.

Нині непрості стосунки між медичними працівниками і пацієнтами ускладнились унаслідок того, що культурний рівень пацієнтів незмірно виріс і знання психології людей виявилось не менш важливим чинником, ніж професійна підготовка. Співпрацювати з пацієнтом може лише розумний, небайдужий медичний працівник, який уміє поєднувати дані об'єктивного і суб'єктивного обстеження пацієнта. Професія лікаря вимагає високої моральної культури в усьому, починаючи від зовнішнього вигляду, поведінки і т. ін. Медичний працівник заслужить довіру пацієнтів, коли він буде урівноважений, якщо у ньому поєднуються швидкість, наполегливість і рішучість з людським співчуттям і делікатністю. Медичний працівник повинен виділятись серед людей своєю культурою, стриманістю, вихованістю і бути взірцем для пацієнтів [7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різноманітні питання формування деонтологічної культури майбутніх лікарів знайшли відображення в працях С. Вітенко, Н. Касевич, Ю. Колісник, Н. Пасєчко; у дисертаційних роботах таких вчених, як: А. Агаркова, Т. Ігнатьєва, Ю. Євтушенко, І. Камінська, Л. Переймибіда та ін. [1, c.93].

Мета статті - здійснити короткий аналіз основних принципів та норм, котрі супроводжуються нормативно-правовими документами, на які опирається сучасна деонтологія.

Виклад основного матеріалу

Деонтологія вивчає правила поведінки медичного працівника по відношенню до інших людей і дає ряд основоположних рекомендацій лікарів.

Деонтологія - це розділ медичної етики, що складається з етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов'язків. Лікарська деонтологія ототожнюється з лікарською етикою [12].

Деонтологія - практичне втілення морально-етичних принципів у діяльність медичного персоналу. Етико-деонтологічні аспекти направлені на створення благодатних умов для ефективного лікування пацієнтів. Найважливіша особливість медичної професії - гуманізм. Він випливає із самої суті цієї професії і глибокого відчуття людяності. Стати хорошим медичним працівником без поваги до своєї праці, до хворої людини неможливо [7].

Деонтологія (лат. deontologia - грец. deon, deontos - належне, logos - слово, вчення) - розділ етики, в якому розглядаються проблеми обов'язків і моральних норм. Термін деонтологія введений англійським філософом Ієремією Бентамом, який терміном «деонтологія» визначив науку про поведінку людини у будь-якій професії. Для кожної професії є деонтологічні норми. Деонтологія формує вимоги, уявлення про те, які вчинки людина повинна здійснювати. Тобто ці вимоги розглядаються як її обов'язки, а розповсюджені на всіх формулюються в моральних нормах. З середини ХХ ст. деонтологія почала розглядатися в межах професійної етики, яка містить морально-етичну культуру взаємовідносин усіх учасників професійної праці [2].

Медична деонтологія - суміжна дисципліна між етикою і медициною. На перших порах термін «деонтологія» вживався для позначення моральних норм професійної поведінки медичних працівників, основою яких є клятва Гіппократа. З часом принципи деонтології знайшли своє відображення в різних професійних кодексах: юристів, соціальних працівників, педагогів, журналістів. Професійна деонтологія - це наука міждисциплінарна, розділ етики та соціології моралі, що розглядає проблеми професійного обов'язку, вимоги, нормативи та належну поведінку в системних відносинах [7, с. 24].

Перші спроби сформувати основні етичні принципи медичної професії робилися ще в давнину. Найбільш яскравим прикладом є так звана клятва Гіппократа. Вона містить дев'ять етичних принципів: повага до наставника, колегам та учням, неспричинення шкоди хворому, принцип милосердя, тобто обов'язкове надання медичної допомоги всім людям без винятку, принцип пріоритету інтересів пацієнта, поваги до життя, негативне ставлення до абортів і евтаназії, відмова від інтимних відносин з пацієнтом, принцип зберігання лікарської таємниці та особистого самовдосконалення. Відповідно до думки істориків даний документ був лише відредагований Гіппократом (бл. 460 - бл. 377 р. до н.е.), а з'явився значно раніше - в Давньому Єгипті [6]. У Стародавньому Римі ідеї лікарської етики удосконалював знаменитий Гален (130 - 200 рр.. н.е.), який будучи послідовником Гіппократа, він гостро критикував користолюбство і заздрість серед лікарів. Інший не менш відомий лікар зі Сходу Авіценна або ібн-Сина (980 - 1037 рр.) також створив власний етичний кодекс. У ньому Авіценна закликав лікаря не тільки відповідально підходити до виконання професійних обов'язків, а й приділяти велику увагу спілкуванню, адже слово лікаря теж лікує [6]. Існувала Присяга лікаря, як урочисту обіцянку направити всі свої сили і знання на поліпшення здоров'я людини, готовність допомагати в будь -який час і зберігати лікарську таємницю, удосконалювати свої навички і радитися з колегами.

Вітчизняні теоретики медицини сходяться в думці про те, що основоположними етичними принципами медичної професії сучасності є принцип виконання обов'язків та чесності, принцип автономії, що не заподіяння шкоди, благодіяння і справедливості [6].

Нормативною базою дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Конвенція про права людини в біомедицині, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Закони Верховної Ради України, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, які стосуються порушення прав людини на таємницю про стан її здоров'я.

Впродовж тривалого часу етичні положення існували або у вигляді окремих положень і висловів, або у вигляді перекладених і адаптованих праць стародавніх мислителів. Вперше деонтологічні принципи щодо лікарської практики були сформульовані у «Клятві Гіппократа», документ якої датується третім століттям до н.е. Одним із найважливіших принципів відносин між лікарем і пацієнтом є принцип конфіденційності. Цей принцип втілюється передусім у нормах ст. 286 Цивільного кодексу України [20] та ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» [ 14]. Проте, окрім дискусійних поглядів щодо змісту лікарської таємниці, найважливішим є забезпечення лікарської таємниці та її гарантування [19, с.92-93].

У сучасних умовах питанням медичної деонтології у всіх країнах приділяють велику увагу. Прийнятий ряд декларацій, кодексів, правил, які покликані визначити етичні норми поведінки лікарів. У багатьох країнах (Франції, ФРН, Італії, Швейцарії, США та ін.) існують національні деонтологічні кодекси. Ряд документів носить міжнародний характер. До них слід віднести Женевську декларацію (1948), Міжнародний кодекс медичної етики (Лондон, 1949), Гельсінсько-Токійську декларацію (1964, 1975), декларацію Сіднея (1969), декларацію, що стосується відношення лікарів до тортур (1975) та інші. На додаток до «Женевської декларації» розроблений Міжнародний кодекс медичної етики. Прийнятий 3 -ю Генеральною асамблеєю ВМА (Лондон, Англія, жовтень 1949 р.) Міжнародний кодекс медичної етики (Міжнародний кодекс з деонтології, що конкретизував ряд положень Женевської декларації, схвалений генеральним директором ВООЗ) і є найбільш поширеним документом, на який посилаються багато дослідників проблем медичної деонтології [8, с. 10].

Міжнародним кодексом медичної етики [13] (Прийнятий 3-ю Генеральною Асамблеєю Всесвітньої Медичної Асоціації, Женева, Швейцарія, в жовтні 1949 року, доповнений 22-ю Всесвітньої Медичної Асамблеєю, Сідней, Австралія, в серпні 1968 року і тридцять п'ятою Всесвітньої Медичної Асамблеєю, Венеція, Італія, в 1983 році) визначено загальні обов'язки лікаря: лікар зобов'язаний завжди підтримувати найвищі професійні стандарти; беручи професійні рішення, лікар повинен виходити з міркувань блага для пацієнта, а не з власних матеріальних інтересів; незалежно від професійної спеціалізації, лікар повинен ставити в основу співчуття і повага до людської гідності пацієнта і повністю відповідати за всі аспекти медичної допомоги; лікар повинен бути чесний з пацієнтом і колегами; він не має права покривати колег, які обманюють своїх пацієнтів; лікар зобов'язаний дотримуватися принципів Женевської Декларації, схваленої Всесвітньою Медичною Асоціацією тощо.

У липні 1964 р. ВМА на своїй ХІХ Асамблеї в Гельсінкі прийняла Декларацію, де доповнюється і поглиблюється «Нюрнберзький кодекс». Декларація містить вимоги, що пред'являються до лікарів, які беруть участь в біомедичних дослідженнях.

Міжнародна Конвенція Генеральної Асамблеї ООН з цивільних і політичних прав (1966 р.) визначила принципи проведення всіх досліджень із залученням людини. У відмінності від Гельсінської декларації, вона регламентує морально-етичні принципи медичної практики. До основних акцій Всесвітньої медичної асоціації також відносяться Хельсінсько-Токійська декларація (ХХІХ Асамблея ВМА, 1975), Міжнародна декларація про права людини (1983). У першому розділі Токійської декларації детально розглядаються різні аспекти проблеми ризику при проведенні допустимих медично-біологічних досліджень на людях. Згідно з цими документами, інтереси досліджуваних повинні завжди переважати над інтересами науки і практики [8, с.29].

Пріоритети професійної незалежності лікаря викладені в Декларації про незалежність і професійну свободу лікаря, прийнятій Всесвітньою медичною асоціацією у 1986 р.: «Професійна свобода лікаря передбачає свободу від стороннього втручання у лікувальний процес. Завжди і всюди слід охороняти і захищати незалежність професійних медичних й етичних рішень лікаря». Так у Декларації проголошується незалежність лікаря при виконанні своїх професійних обов'язків. Це не стосується питань адміністративної підлеглості. Це стосується свободи ухвалення рішень щодо користі хворого - тактики і схеми лікування, застосування тих або інших методів, іншими словами, всього, що спрямоване на благо хворого. Період демократичних перетворень в Україні характеризується прийняттям низки документів, присвячених морально- етичному і деонтологічному регулюванню медицини: «Присяга лікаря» - стаття 76 Основ законодавства України про охорону здоров'я та Клятва лікаря, що затверджена наказом Президента України 15 червня 1992 року.

В Україні на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій та X З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) в м. Євпаторії 27 вересня 2009 року прийнято та підписано Етичний кодекс українського лікаря [5]. Головними фундаментальними цінностями, названими в Кодексі, є життя та здоров'я людини.

Інформацію про стан здоров'я особи можна розглядати в двох аспектах: як інформацію про пацієнта і як інформацію для пацієнта. Лікарську таємницю (інформацію про пацієнта) варто відрізняти від медичної інформації (інформацію для пацієнта). Медична інформація передбачає відомості про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, які лікар зобов'язаний надати на вимогу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників, за винятком випадків, коли така повна інформація може завдати шкоду пацієнту. Конституцією України (ст. 32 (ч. 2), ст. 34 (ч. 3) гарантується право особи не зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом [11].

Окрім ст. 34 Закони України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», в якій чітко визначено право лікаря на відмову від надання медичної допомоги, є ст. 38 цього ж Закону, в якій передбачено, що пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. У Законі не передбачені випадки, в яких лікар має право відмовити пацієнтові бо, не може запропонувати свої послуги. Пропонується заповнити правовий пропуск за допомогою деонтологічної норми (п. 3.4. Етичного кодексу лікаря України: «лікар має право відмовитися від лікування хворого, якщо упевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра, коли відчуває себе недостатньо компетентним або не має в своєму розпорядженні необхідних для проведення лікування можливостей і в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України»). Ще одна законна підстава для відмови в наданні медичної допомоги закріплена в нормі ч. 2 ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я». З цієї норми виходить, що за винятком невідкладного стану пацієнтові можна відмовити в наданні допомоги, якщо заклад, вибраний хворим, не має можливості забезпечити відповідне лікування (наприклад, відсутнє необхідне устаткування, профільні фахівці, відділення) [8, с.30].

Законодавством передбачено випадки, у яких лікар має надавати інформацію про стан здоров'я пацієнта (правомірно порушувати лікарську таємницю):

1. «В інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, територіальної цілісності або громадянського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя» [11].

2. Інформацію про стан здоров'я неповнолітніх дітей медик має повідомляти батькам (усиновлювачам), опікунам, піклувальникам [14].

3. Наречені мають право бути взаємно обізнані про стан здоров'я (ст. 30 Сімейного кодексу України).

4. При загрозі поширення інфекційних захворювань підприємства, установи і організації зобов'язані негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю, про хворих, які є носіями збудників інфекційних захворювань, або осіб, які були в контакті з такими хворими.

5. У разі надзвичайних ситуацій, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідеміологічному благополуччю [16].

6. Повідомляти про вчинене насильство в сім'ї уповноважені підрозділи органів Національної поліції і надавати інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів (ст. 9 Закону «Про попередження насильства в сім'ї»).

7. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я людини та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника [17].

8. Інформація про результати тестування на ВІЛ, про наявність або відсутність в людини ВІЛ інфекції дозволяється лише: особі, щодо якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи; іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я - винятково у зв'язку з лікуванням цієї особи; іншим третім особам - лише за рішенням суду в установлених законом випадках (ч. 4 ст. 13 Закону «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»).

9. Відомості про лікування людини в наркологічному закладі можна надавати лише правоохоронним органам у разі притягнення цієї людини до кримінальної або адміністративної відповідальності (ст. 14, ч. 5 Закону «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»).

10. У разі звільнення хворого на туберкульоз місць позбавлення волі установа виконання покарань, в якій хворий відбував покарання, інформує про стан здоров'я та необхідність продовження лікування за обраним місцем проживання чи перебування, а також повідомляє про клінічну та диспансерну категорію його захворювання відповідний протитуберкульозний заклад» [15].

11. Крім того, у процесі підготовки відповіді на адвокатські запити, запити правоохоронних органів (ст. 93 КПК України), згідно з ухвалою суду в кримінальному провадженні (ст. 132, 159 КПК України) у законодавчо встановлених випадках допускається розголошення лікарської таємниці.

12. Під час судових розглядів, коли для реалізації своїх прав (забезпечення прав клієнтів- для юристів) необхідна інформація, яка становить об'єкт медичної таємниці та не підлягає розголошенню [2].

Випадки правомірного розголошення медичної таємниці, передбачені у Конституції України, ч. 2 статті 32, ч. 3 статті 34; Цивільному кодексі України, ч. 2, 4 ст. 285; Сімейному кодексі України, ст. 30; Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р., ст. 7; Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 р., ст. 9; у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р., ч. 2, 5 ст. 39, ст. 39-1, 40, ч. 1 ст. 43; у Законі України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р., ст. 4; у Законі України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД ) та соціальний захист населення» від 12.12.1991 р., ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 9; у Законі України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 р., ч. 5 ст. 14; у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р., ч. 2 ст. 26; у Законі України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 р. ч. 2 ст. 17 [2].

На модернізації професійної підготовки майбутніх фахівців [18] на засадах інноваційного розвитку закцентовано увагу в Національній доповіді «Новий курс: реформи в Україні. 2010 - 2015» (2010), у Стратегії інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів (2009), в Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2012). На формуванні професійно важливих, якостей медичних працівників наголошується в Концепції розвитку охорони здоров'я населення України (2000), Концепції розвитку вищої медичної освіти (2007), у Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров'я нації» на 2002 - 2011 рр. (2002), в Державній програмі «Репродуктивне здоров'я нації» на період до 2015 року (2006), у Програмі розвитку медсестринства України на 2005 - 2010 рр. (2005), в Етичному кодексі професійної етики Міжнародної ради медсестер (1973), Етичному кодексі медичної сестри України (1999), у «Стратегії ВООЗ в освіті медичних сестер і акушерок» (1998). До кола глобальних проблем людства, як показує аналіз нормативно-законодавчих документів («Стратегія ВООЗ в освіті медичних сестер і акушерок» (1998), Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» на 2002 - 2011 рр. (2002), Державна програма «Репродуктивне здоров'я нації на період до 2015 року» (2006), Концепція розвитку охорони здоров'я населення України» (2000), «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів» (2009), наукових джерел останніх десятиріч, світова спільнота відносить проблему здоров'я (фізичного, морального, соціального). Мета світової та європейської стратегії охорони здоров'я - поліпшити стан здоров'я і рівень благополуччя населення. Статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я свідчать про незадовільну медико-демографічну ситуацію, від'ємний природній приріст населення в Україні.

У документах Міжнародної ради медичних сестер «медичною сестрою» називають особу, яка одержала достатню кваліфікацію за основною програмою медсестринського навчання і має право виконувати у своїй країні відповідальну роботу з медсестринського обслуговування, у тому числі зміцнення здоров'я, попередження хвороб та здійснення догляду за хворими [18, с.15].

Про фундаментальні зміни ролі і функцій медичної сестри йдеться, зокрема, в Етичному кодексі професійної етики Міжнародної ради медсестер (1973), у «Стратегії ВООЗ в освіті медичних сестер і акушерок» (1998). Автори документів наголошують на моральності медичних працівників (знаннєвій базі в поєднанні з милосердям, співчуттям, толерантністю), важливості вмінь приймати компетентні рішення, брати на себе відповідальність за професійні дії, піклуватися про фізичне, психічне, соціальне здоров'я і благополуччя, поліпшення якості життя окремих людей і суспільства загалом, проводити відповідну просвітницьку діяльність. Важливим етапом реформи сестринської справи, утвердження автономії і самодостатності цієї професії стало прийняття Асоціацією медсестер України у 1999 р. Етичного кодексу медичної сестри [4]. У сучасній моделі, відповідно до цих документів, медична сестра виступає, зокрема, партнером лікаря і виконує низку самостійних функцій: збирає інформацію про пацієнта, визначає його потреби та проблеми, планує і реалізує план лікування певних груп хворих після консультації з лікарем (хоспісах або відділеннях сестринського догляду, лікувально-профілактичних установах та ін.), виконує його призначення щодо діагностичних та лікувальних заходів, діє як незалежно, так і у співпраці з іншими фахівцями [18, с.35].

Потенціал медичної науки як фундаменту для підготовки майбутніх медичних працівників становитимуть науково-дослідні установи, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я України та Академії медичних наук України, а також наукові підрозділи вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

Удосконалення інноваційної політики з метою підвищення ефективності використання наукового потенціалу у сфері охорони здоров'я передбачає:

- оптимізацію і реструктуризацію мережі, структури та основних напрямів діяльності науково-дослідних установ;

- посилення ролі Академії медичних наук України у провадженні пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень;

- забезпечення розв'язання науково-практичних проблем охорони здоров'я шляхом формування відповідних державних, галузевих, міжгалузевих, регіональних програм;

- запровадження багатоканальності фінансування медичної науки за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, забезпечення їх раціонального використання для першочергового фінансування конкурентоспроможних наукових розробок фундаментального та прикладного характеру;

- планування наукових досліджень на конкурентних засадах та спрямування їх на отримання конкретних результатів, впровадження принципів незалежної експертизи наукових проектів та їх результатів, виділення спеціальних грантів під реалізацію проектів - переможців конкурсу;

- забезпечення підтримки визнаних вітчизняних наукових шкіл, підвищення вимог до підготовки наукових кадрів, раціональне використання науково-інформаційних ресурсів;

- активізацію роботи, спрямованої на забезпечення розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва, яке сприятиме підвищенню авторитету вітчизняної медичної науки та її інтеграції у світову спільноту [9].

Висновки

Таким чином, нормативно-правове забезпечення медичної деонтології сприяє формуванню вимог щодо здійснення професійних обов'язків медичних працівників, оскільки вони повинні виділятись серед інших людей своєю культурою, стриманістю, вихованістю і бути взірцем для своїх пацієнтів. Тобто ці вимоги розглядаються як обов'язки, розповсюджені на всіх медичних працівників та формулюються в морально-етичних нормах.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначенні умов формування та розвитку деонтологічної культури майбутніх медпрацівників та шляхів її реалізації у професійному житті.

Література

1. Вербовська Р.І. Деонтологічний підхід до підготовки майбутніх лікарів стоматологів. Вісник Українська медична стоматологічна академія. Том 19, Випуск 1 (65) С.93-96.

2. Деонтологія. ЦКЬ : https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2447/

3. Деонтологія і етика в клінічній практиці. Частина 1. : навчальний посібник / Ю.М. Казаков, С.І. Треумова, В.П. Боряк, Н.І. Чекаліна, Т.А. Трибрат, С.В. Шуть. - Полтава. - 2014. - с. 213.

4. Етичний кодекс медичної сестри. ЦКЬ : http://medmedsestrunstvo.blogspot.com/ 2016/03/blog-post_16.html

5. Етичний кодекс українського лікаря. ЦКЬ : www.nmu.edu.ua/files/etichnij_kodeks.pdf.

6. Етичні принципи медичної професії. ЦКЬ : https://ukrbukva.net/86997-Eticheskie- principy-medicinskoiy-professii.html

7. Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка. Навчальний посібник. - Київ : Медицина, 2009. - 424 ц ЦКЬ : http://gmu.ks.ua/wp-content/ uploads/2019/09/Zagalniy-doglyad.pdf

8. Ковальова О.М., Сафаргаліна-Корнілова Н.А., Герасимчук Н.М. Деонтологія в медицині : підручник. Харків, 2014. - 258 с. ЦКЬ : http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/ 123456789/10105/3/%В0%94%В0%В5%В0%ВЕ%В0%ВВ%В1%82%В0%ВЕ%В0%ВВ%Б0% ВЕ%В0%В3%В0%В8%В1%8Е%20%В0%В2%20%В0%ВС%В0%В5%В0%В4%В0%В8%Б1 %86%В0%В8%Б0%ВВ%Б0%В5^

9. Концепція розвитку вищої медичної освіти. Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України 12.09.2008 N 522/51 URL : https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0522282-08#Text

10. Концепція розвитку охорони здоров'я населення України. Затверджено Указом Президента України від 7 грудня 2000 року N 1313/2000 URL : https://ips.ligazakon.net/document/U1313_00?an=6

11. Конституція України від 28.06.1996 р. - Редакція від 01.01.2020 року. (2020). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 02.06.2021).

12. Медична етика : складні ситуації та поради на щодень. (2021). URL : https://www.medsprava.com.ua/article/631-medichna-etika-skladn-situats-ta-poradi-na-shchoden

13. Міжнародний кодекс медичної етики. URL : https://med.sumdu.edu.ua/images/ content/doctors/Deontology/InternKodexEthics.pdf

14. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2801-12 (дата звернення: 02.06.2021).

15. Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз від 05.07.2001 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2586-14 (дата звернення: 02.06.2021).

16. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 р. URL : https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 (дата звернення: 02.06.2021).

17. Про психіатричну допомогу від 09.12.2003 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1489-14 (дата звернення: 02.06.2021).

18. Семеног О. М., Кравченко О. Формування професійної етики майбутньої медичної сестри у вимірах педагогічної дії : монографія / О. Семеног, О. Кравченко. - Черкаси : видавець Чабаненко Ю. А., 2014. - 304 с.

19. Сліпченко Т. Лікарська таємниця - правові основи захисту [Текст]. Актуальні проблеми правознавства. 2021. Вип. 2. С. 91-96.

20. Цивільний кодекс України від 19.06.1993 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/435-15 (дата звернення: 02.06.2021).

References

1. Verbovska, R.I. (2019). Deontolohichnyi pidkhid do pidhotovky maibutnikh likariv stomatolohiv [Deontological approach to the training of future dentists]. Visnyk Ukrainska medychna stomatolohichna akademiia - Bulletin of the Ukrainian Medical Dental Academy,19, 1 (65), 93-96. [in Ukrainian].

2. Deontolohiia (2002). [Deontology]. www.pharmencyclopedia.com.ua Retrieved from https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2447/ [in Ukrainian].

3. Kazakov, Yu.M., Treumova, S.I.,.Boriak, V.P , Chekalina, N.I., Trybrat, T.A. , Shut, S.V. (2014). Deontolohiia i etyka v klinichnii praktytsi [Deontology and ethics in clinical practice]. Poltava [in Ukrainian].

4. Etychnyi kodeks medychnoi sestry. (2016). [Code of Ethics for Nurses]. medmedsestrunstvo.blogspot.com Retrieved from http://medmedsestrunstvo.blogspot.com/2016/03/ blog-post_16.html [in Ukrainian].

5. Etychnyi kodeks ukrainskoho likaria. (2009). [Code of Ethics of the Ukrainian doctor]. Retrieved from www.nmu.edu.ua/files/etichnij_kodeks.pdf. [in Ukrainian].

6. Etychni pryntsypy medychnoi profesii. (2020). [Ethical principles of the medical profession]. ukrbukva.net Retrieved from https://ukrbukva.net/86997-Eticheskie-principy- medicinskoiy-professii.html [in Ukrainian].

7. Kasevych, N.M. (2008). Zagalnyy doglyad za khvorymy i medychna manipulyatsiyna tekhnika [General care for patients and medical manipulation technique]. K: Medytsyna [in Ukrainian].

8. Kovalova, O.M., Safarhalina-Kornilova, N.A., Herasymchuk, N.M. (2014). Deontolohiia v medytsyni:pidruchnyk. [Deontology in medicine] Kharkiv [in Ukrainian].

9. Nakaz Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy, Akademii medychnykh nauk Ukrainy “Kontseptsiia rozvytku vyshchoi medychnoi osvity”. [The concept of development of higher medical education. Order of the Ministry of Health of Ukraine, Academy of Medical Sciences of Ukraine “The concept of development of higher medical education]. (n.d). zakon.rada.gov.ua https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/v0522282-08#Text [in Ukrainian].

10. Kontseptsiia rozvytku okhorony zdorovia naselennia Ukrainy (2000). [The concept of health care development of the population of Ukraine]. ips.ligazakon.net Retrieved from https://ips.ligazakon.net/document/U1313_00?an=6 [in Ukrainian].

11. Konstytutsiia Ukrainy (1996). [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

12. Medychna etyka: skladni sytuatsii ta porady na shchoden. (2021). [Medical ethics: difficult situations and advice on a daily basis]. www.medsprava.com.ua Retrieved from https:// www.medsprava.com.ua/article/631-medichna-etika-skladn-situats-ta-poradi-na-shchoden. [in Ukrainian].

13. Mizhnarodnyi kodeks medychnoi etyky. (1949). [International Code of Medical Ethics]. URL : https://med.sumdu.edu.ua/images/content/doctors/Deontology/InternKodexEthics.pdf

14. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia [Fundamentals of the legislation of Ukraine on health care]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2801-12 [in Ukrainian].

15. Pro borotbu iz zakhvoriuvanniam na tuberkuloz [On the fight against tuberculosis from 05.07.2001]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/258614 [in Ukrainian].

16. Pro zabezpechennia sanitarnoho ta epidemichnoho blahopoluchchia naselennia [On ensuring the sanitary and epidemic well-being of the population dated 24.02.994]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 [in Ukrainian].

17. Pro psykhiatrychnu dopomohu [On psychiatric care]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 [in Ukrainian].

18. Semenoh, O. M., Kravchenko, O. (2014). Formuvanniaprofesiinoi etyky maibutnoi medychnoi sestry u vymirakh pedahohichnoi dii : monohrafiia [Formation of the professional ethics of the future nurse in the dimensions of pedagogical action]. Cherkasy : vydavets Chabanenko Yu. A. [in Ukrainian].

19. Slipchenko, T. (2021). Likarska taiemnytsia - pravovi osnovy zakhystu [Medical secrecy - the legal basis of protection]. Aktualni problemy pravoznavstva - Current issues of jurisprudence, 2, 91-96. [in Ukrainian].

20. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru