Методологічне підґрунтя формування у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту готовності до надання долікарської медичної допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічне підґрунтя формування у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту готовності до надання долікарської медичної допомоги

Марамуха Наталія Петрівна,

сімейний лікар Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №10" Запорізької міської ради, магістр Запорізького національного університету, м. Запоріжжя, Україна

Марамуха Н.П. Методологічне підґрунтя формування у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту готовності до надання долікарської медичної допомоги

У статті проаналізовано сучасний стан формування готовності до надання долікарської медичної допомоги у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту. Обґрунтовано, що методологічну основу дослідження становитимуть теорія діяльності О. Леонтьєва; соціально-когнітивна теорія А. Бандури; квазіпрофесійний, компетентнісний і кредитно-модульний підходи до формування змісту освітнього процесу в закладах вищої освіти. Також до методологічного підґрунтя дослідження віднесено теоретичні положення М. Бернштейна про етапи формування рухової, перцептивної та інтелектуальної навички. Означені форми наукового знання закладають теоретичний фундамент для конструювання інноваційного процесу підготовки майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту до надання долікарської медичної допомоги, а також створюють базу для формулювання принципів нашого дослідження, серед яких: принцип єдності теорії з практикою, відповідно якому, уявлення про всі маніпуляції, необхідні для надання долікарської медичної допомоги, обов'язково мають бути відтворені в імітаційних діях; принцип врахування спортивної специфіки, який передбачає, що усі вивчені дії мають бути поміщені у спортивний контекст; принцип забезпечення повної наочності, за яким усі дії, яким навчаються здобувачі освіти, мають бути продемонстровані викладачами або волонтерами; контролю навчальних здобутків, що передбачає реалізацію взаємодоповнюючих методик контролю, орієнтованих на оцінювання знань, умінь і психологічних якостей, необхідних для надання долікарської медичної допомоги. долікарський медичний бакалавр

Ключові слова: бакалавр фізичної культури і спорту, принципи, формування, готовність, долікарська медична допомога.

Марамуха Н.П. Методологическая основа формирования у будущих бакалавров физической культуры и спорта готовности к оказанию доврачебной медицинской помощи

В статье проанализировано современное состояние формирования готовности к оказанию доврачебной медицинской помощи у будущих бакалавров физической культуры и спорта. Обосновано, что методологическую основу исследования составят теория деятельности

А. Леонтьева; социально-когнитивная теория А. Бандуры; квазипрофессиональный, компетентностный и кредитно-модульный подходы к формированию содержания образовательного процесса в учреждениях высшего образования. Также к методологической основе исследования отнесены теоретические положения М. Бернштейна об этапах формирования двигательного, перцептивного и интеллектуального навыка. Указанные формы научного знания закладывают теоретический фундамент для конструирования инновационного процесса подготовки будущих бакалавров физической культуры и спорта к оказанию доврачебной медицинской помощи, а также создают терминологическую базу для формулирования принципов нашего исследования, среди которых: принцип единства теории с практикой, согласно которому представление обо всех манипуляциях, необходимых для оказания доврачебной медицинской помощи, обязательно должны быть реализованы в имитационных действиях; принцип учета спортивной специфики, предполагающий, что все изученные действия должны быть рассмотрены в спортивном контексте; принцип обеспечения полной наглядности, согласно которому все действия, которым учатся соискатели образования, должны быть продемонстрированы преподавателями или волонтерами; контроля учебных достижений, предусматривающий реализацию взаимодополняющих методик контроля, ориентированных на оценку знаний, умений и психологических качеств, необходимых для оказания доврачебной медицинской помощи.

Ключевые слова: бакалавр физической культуры и спорта, принципы, формирование, готовность, доврачебная медицинская помощь.

Maramukha N. Methodological Basis for the Formation of Future Bachelors of Physical Culture and Sports Readiness to Provide PreMedical Care

The article analyzes the current state of formation of readiness for premedical care in future bachelors of physical culture and sports. It is substantiated that the methodological basis of the research will be the theory of activity of O. Leontiev; socio-cognitive theory of A. Bandura; quasiprofessional, competence and credit-module approaches to the formation of the content of the educational process in higher education institutions. Also, the methodological basis of the study includes the theoretical positions of M. Bernstein on the stages of formation of motor, perceptual and intellectual skills. These forms of scientific knowledge lay the theoretical foundation for constructing an innovative process of preparing future bachelors of physical culture and sports to provide pre-medical care, and create a terminological basis for formulating the principles of our study, including: the principle of unity of theory and practice; manipulations necessary for the provision of premedical care must be reproduced in imitation actions; the principle of taking into account the specifics of sport, which provides that all the studied actions should be placed in a sporting context; the principle of ensuring full clarity, according to which all actions taught by students must be demonstrated by teachers or volunteers; control of educational achievements, which involves the implementation of complementary methods of control, focused on assessing the knowledge, skills and psychological qualities necessary for the provision of pre-medical care.

Key words: bachelor of physical culture and sports, principles, formation, readiness, pre-medical care.

Виконання професійних обов'язків працівниками галузі фізичної культури і спорту пов'язане із підвищеним ризиком виникнення нещасних випадків і невідкладних станів у спортсменів, споживачів фізкультурно-оздоровчих послуг або здобувачів освіти різних рівнів.

Очевидно, для того, щоб тренер, інструктор або професійний спортсмен був готовий адекватно діяти у критичній ситуації, пов'язаній із раптовим погіршенням здоров'я осіб, які її потребують, він має володіти основами медичних знань та найпростішими практичними уміннями з надання невідкладної допомоги.

Традиційно, у практиці роботи закладів вищої освіти, де готують майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, на їхню підготовку до надання першої (долікарської) медичної допомоги спрямовується доволі значна частина освітнього процесу. Утім, до недавнього часу така підготовка відбувалася доволі стихійно - на розсуд авторів освітніх програм. Однак з 2019 р. необхідність структурування такої підготовки було зафіксовано у компетентностях і програмних результатах навчання у державному стандарті підготовки бакалаврів спеціальності 017 "Фізична культура і спорт".

З введенням цього стандарту, освітній процес зіткнувся із рядом утруднень, пов'язаних, перш за все, з відсутністю відповідного методичного забезпечення, недосконалістю матеріально-технічного забезпечення, а також особливостями контингенту майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.

Резерви для подолання вказаних утруднень процесу підготовки майбутніх бакалаврів спеціальності 017 "Фізична культура і спорт" знаходимо в наукових працях, у яких висвітлено алгоритми надання долікарської допомоги спортсменам у разі отримання ними травм (Русакова, 2014); розглянуто з наукової точки зору проблематику підготовки здобувачів освіти сфери фізичної культури і спорту до надання першої долікарської допомоги (Юшковська, 2020). Також нашу увагу привертають навчальні видання, у яких розкриваються питання профілактики спортивного травматизму та надання спортсменам першої долікарської допомоги у разі одержання травм і невідкладних станах (Балацька, 2009; Маркворт, 2020; Назар та ін., 2013; Осіпов, 2013; Сокрута, 2013).

Хоча алгоритми надання долікарської допомоги у наукових публікаціях висвітлено достатньо повно, знайомство з освітньо-професійними програмами, робочими програмами дисциплін медико - біологічної спрямованості, а також практикою їх викладання в різних ЗВО показує, що методи формування знань, умінь і психологічної готовності, необхідних для ефективного надання долікарської медичної допомоги у галузі фізичної культури і спорту, мають несистемний і не завжди конструктивний характер. А інколи, ці методи є взагалі формальними.

Цей недолік вказує на необхідність удосконалення професійної освіти майбутніх фахівців фізичної культури і спорту в аспекті формування у них готовності до надання долікарської медичної допомоги при нещасних випадках і невідкладних станах.

Першим завданням при розробці теоретичних, методичних і практичних концептів формування у визначеної категорії здобувачів освіти навичок долікарської медичної допомоги, є обґрунтування теоретичного і методологічного базису дослідження, який виступатиме основою подальшого наукового дискурсу.

Основу для виконання цього завдання закладено в наукових працях попередників.

Зокрема, переконані, що найважливішою основою дослідження має стати положення теорії діяльності (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Рубіншнейн та ін.) про те, що діяльність людини представляє собою активну її взаємодію з навколишньою дійсністю, під час якої людина-суб'єкт, цілеспрямовано впливає на об'єкти, задовольняючи тим самим свої потреби (Леонтьєв, 2005).

У відповідності до цієї теорії діяльність людини базується на двох взаємозалежних аспектах: інтеріоризації та екстеріоризації.

При цьому інтеріоризація виступає зміною самого суб'єкта через перманентне перетворення зовнішньої предметної дії у внутрішні розумові операції. Саме у процесі інтеріоризації формулються поняття, узагальнення, формується уявлення про прийоми діяльності та їх послідовність. Як відмічає, О. Леонтьєв, процес інтеріоризації предметів зовнішнього світу відбувається завдяки слову, яке виступає їх знаком (Леонтьєв, 2005).

Протилежним процесом є екстеріоризація, що виступає активним перетворенням світу суб'єктом, приведенням його у відповідність до образу свідомості, який є своєрідним деривативом психічних процесів. Іншими словами, екстеріоризація є втіленням задумів суб'єкта діяльності, реалізацією його планів і програм (Леонтьєв, 2005).

Наступну методологічну основу нашого дискурсу знаходимо у соціально-когнітивній теорії А. Бандури, одним із ключових понять якої є термін "самоефективність". У відповідності до позиції вченого, самоефективність - це уміння людини усвідомлювати власні здібності, а також, на цій основі, моделювати поведінку, ефективну у той чи іншій ситуації, що дозволяє людині змінюватися відповідно до "Я-образу" та функціонувати в суспільстві (Bandura, 1986).

Ми беремо до уваги положення соціально-когнітивній теорії про те, що самоефективність людини грунтується на оволодінні нею майстерністю, соціальному моделюванні, вербальному підкріпленні, а також у відповідному психічному стані (Bandura, 1986).

Також, однією з основ нашого дослідження є положення А. Бандури про те, що соціальна ефективність людини залежить від того, наскільки вона вважає себе компетентною в певній діяльності. Іншими словами, люди, як правило, є більш успішними під час виконання завдань, стосовно яких у них є впевненість у відповідній кваліфікації (Bandura, 1986).

У контексті виконання завдань нашого дослідження - розробки теоретичного і методичного наповнення підготовки бакалаврів фізичного вихованні і спорту до надання долікарської медичної допомоги, відмітимо, що теорія А. Бандури широко використовується вченими для осмислення закономірностей професійного розвитку різних категорій працівників (Malmberg, 2014; Kedibone, 2012).

Зокрема, авторами особливо виділяється те, що вона дає змогу обґрунтувати схему навчанню будь яким діям у різних професійних ситуаціях. Слідуючи положенням цієї теорії, навички надання долікарської допомоги можуть бути сформовані на основі такої загальної схеми:

• усвідомлення здобувачем освіти мети діяльності і власних здібностей, їхнє співвіднесення; складення моделі діяльності, а також формування мотивації;

• виконання дій, необхідних для досягнення поставленої мети, за умови активного зворотного зв'язку з компетентним середовищем;

• застосування нового вміння або навички в знайомій ситуації (вірогідно, декількома способами);

• адаптація навички до незвичної ситуації (Malmberg, 2014).

Вважаємо, що описана схема може стати основою структурно-логічної схеми підготовки майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту до надання долікарської медичної допомоги.

Певною мірою положення соціально-когнітивної теорії продовжуються в положеннях Н. Бернштейна про формування рухової навички, згідно яких таке формування проходить чотири відмінні стадії:

• формування уявлення, що являє собою відображення цілісного образу дії у структурах психіки (усвідомлення мети й способів дії);

• формування уміння, що виступає досить примітивною формою освоєння прийомів і дій, що характеризується відсутністю надійності, наявністю серйозних помилок, низькою ефективністю й т. ін. Іншими словами, це системно правильне виконання руху вимагає активної участі свідомості (свідоме, але неавтоматичне виконання дії);

• формування навички - дії, автоматизованої в результаті вправ. При цьому автоматизованим рухом стає такий, у якому рухова частина виконується за рахунок керування нижчими відділами центральної нервової системи, а значеннєва - вищими.

• удосконалення і видозміна навички.

На нашу думку положення М. Бернштейна доповнюватимуть положення соціально-когнітивної теорії в аспекті засвоєння студентами конкретних умінь з виконання медичних маніпуляцій. Адже, ми переконані, що для формування навичок надання долікарської медичної допомоги найбільш раціональним є тільки один шлях - практичне виконання відповідних дій у різних умовах (Бернштейн, 1991).

Відмітимо також, що у нашому дослідженні мова йде водночас про персептивні навички - здатність швидко оцінювати властивості відомих предметів, явищ; інтелектуальні навички - здатність швидко вирішувати завдання, що зустрічалися раніше; рухові навички - здатність відтворювати відпрацьовані дії. При цьому ми виходимо з того, що навички надання долікарської медичної допомоги поєднують у собі й персептивньїй, і інтелектуальний, і руховий компоненти (Бернштейн, 1991).

Ще однією методологічною основою нашого дослідження виступає компетентнісний підхід, який передбачає оцінку професіонала через цілісну систему ознак-компетентностей, що забезпечують відповідність працівника вимогам тієї чи іншої професійної діяльності.

Щодо змісту поняття "компетентність", то ми додержуємося положень Закону України "Про вищу освіту", де компетентність визначається як динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, що визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

На відміну від класичного підходу до визначення готовності до тієї чи іншої діяльності на основі тріади "знання-уміння-навички", компетентнісний підхід визначає ключовою умовою придатності людини до професійної діяльності її компетентність, що охоплює не тільки когнітивну й операційно-технологічну, а й аксіологічну, мотиваційну, соціальну та поведінкову сфери особистості та враховує поряд із здатністю, ще й готовність суб'єкта до професійної діяльності, заснованої на особистих знаннях і досвіді.

Також наше дослідження ґрунтується на так званому квазіпрофесійному підході, за яким професійна підготовка здобувачів освіти має проходити в умовах максимально наближених до майбутньої професійної діяльності. Завдяки такому підходу професійна підготовка студентів будуватиметься за принципами поєднання теорії з практикою, науковості, поступовості.

Одним з ключових понять квазіпрофеійного підходу є "контекстне навчання", сутнісною ознакою якого є системне моделювання у змісті навчальних дисциплін і практик цілісного змісту майбутньої педагогічної діяльності (Вербицький, 2004).

Ще одним щаблем теоретичного фундаменту нашого дослідження виступає кредитно-модульний підхід, у відповідності до якого освітній процес ґрунтується на блоковій організації освітнього процесу, що поєднується з визначенням залікових освітніх одиниць (кредитів) для обліку навчального навантаження студента та результатів навчання.

Положення названих форм наукового знання закладають теоретичний фундамент для конструювання інноваційного процесу підготовки майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту до надання долікарської медичної допомоги, а також створюють термінологічну базу для формулювання авторських ідей.

Зокрема, з означених теоретичних посилань витікає те, що підготовка майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту до надання долікарської медичної допомоги стане більш ефективною у разі додержання наступних принципів.

Перший принцип - це забезпечення повної наочності, відповідно якому, усі дії, яким навчаються здобувачі освіти, мають бути продемонстровані викладачами або волонтерами. Перед тим, як вимагати опанування студентами практичними навичками, необхідними для надання першої медичної допомоги, їм має бути продемонстрований зміст усіх медичних маніпуляцій з поясненням їх значення та конткексту.

Другий принцип - єдності теорії з практикою. Відповідно йому уявлення про всі маніпуляції, які передбачено протоколами, обов'язково мають бути реалізовані здобувачем освіти в імітаційних діях у додатковому практикумі з надання першої медичної допомоги у невідкладних станах.

Сутність третього принципу - врахування спортивної специфіки - полягає у тому, що усі вивчені маніпуляції мають бути поміщені у спортивний контекст. Тобто визначення цільових орієнтирів навчання майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту наданню долікарської медичної допомоги має відбуватися з урахуванням специфіки фізкультурно-спортивної діяльності взагалі, і обраного виду спорту, зокрема.

Четвертий принцип - контролю навчальних здобутків - передбачає реалізацію взаємодоповнюючих методик контролю, орієнтованих на оцінювання знань, умінь і психологічних якостей бакалаврів спеціальності 017 "Фізична культура і спорт", необхідних для надання долікарської медичної допомоги під час занять фізичною культурою і спортом.

Таким чином, методологічну основу дослідження становить теорія діяльності О. Леонтьєва; соціально-когнітивна теорія А. Бандури; квазіпрофесійний, компетентнісний і кредитно-модульний підходи до формування змісту освітнього процесу в закладах вищої освіти; теоретичні положення про формування рухової навички (М. Бернштейн). Опора на означені форми наукового знання дозволяє сформулювати низку принципів дослідження (єдності теорії з практикою, забезпечення повної наочності; врахування спортивної специфіки; контролю навчальних здобутків).

Означені форми наукового знання і сформульовані принципи закладають теоретичний фундамент для конструювання інноваційного процесу підготовки майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту до надання долікарської медичної допомоги, а також створюють термінологічну базу для формулювання авторських положень.

Список використаної літератури

1. Стандарт вищої освіти за спеціальністю 017 "Фізична культура і спорт" для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Введено в дію Наказом Міністерства освіти і науки України від 24.04.2019 р. № 567. иКЬ : https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/2019/04/25/017-fizichna-kultura-i-sport-bakalavr.pdf.

2. Русакова А.А. Принцип оказания первой помощи спортсменам и методы лечения. БМИК. 2014. № 5. ЦКЪ: https://cyberleninka.ru/article/n/printsip-okazaniya-pervoy-pomoschi- sportsmenam-i-metody-lecheniya. 3. Юшковська О.Г. Про особливості викладання спеціальності "Спортивна медицина" у сучасних умовах. Збірник праць XX ювілейної Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 120-річчю ОНМедУ "Сучасні досягнення спортивної медицини, фізичної реабілітації, фізичного виховання та валеології - 2020" (Одеса, 24-25 вересня 2020 року). Одеса: ПОЛІГРАФ, 2020. С. 126-130. иКЬ: https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/8179.

3. Гігієнічні основи фізичного виховання: аспекти, рекомендації, заходи: метод. посіб. / уклад.: Л.В. Балацька. Чернівці : Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича, 2009. 60 с.

4. Маркворт П. Спортивная медицина. Минск: Поппури, 2020. 272 с.

5. Назар П.С., Шевченко О.О., Гусєв Т.П. Медико-біологічні основи фізичної культури і спорту: навч. посіб. для студ. ВНЗ фіз. виховання і спорту. К. : Олімп. л-ра, 2013. 326 с.

6. Осіпов В.М. Спортивна медицина: навчальний посібник (для студентів напрямів підготовки 6.010201 "Фізичне виховання", 6.010203 "Здоров'я людини"). Бердянськ: БДПУ, 2013. 215 с.

7. Спортивна медицина: підручник для студентів і лікарів / за заг. ред. В.М. Сокрута. Донецьк: Каштан, 2013. 472 с.

8. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М. : Смысл, Академия, 2005. 352 с.

9. Bandura A. Social foundations of thought and action: a social cognitive theory. Englewood Cliffs, N. J. : Prentice-Hall, 1986.

10. Malmberg Jonna. Tracing the process of self-regulated learning - students' strategic activity in g/n Study learning environment. University of Oulu Graduate School; University of Oulu, Faculty of Education Acta Univ. 2014. Р. 142. URL: http://jultika.oulu.fi/Record/isbn978-952-62-0470-3.

11. Kedibone Mahlaela. Teacher assessment for teacher professional development. Thesis (MEd) Stellenbosch University, 2012. 99 p. URL: http://scholar.sun.ac.za/handle/ 10019.1/71703.

12. Бернштейн Н.А. О ловкости и её развитии. М. : Физкультура и спорт, 1991. 288 с. 14. Про вищу освіту: Закон України від 01 липня 2014 р. № 1556-VII. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/-laws/show/1556-18/print1434870000112510. 15. Вербицкий А.А.

13. Компетентностный подход и теория контекстного обучения. М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов Московского государственного института стали и сплавов, 2004. 86 с.

i. References

14. Standart vyshchoi osvity za spetsialnistiu 017 "Fizychna kultura i sport" dlia pershoho (bakalavrskoho) rivnia vyshchoi osvity. Vvedeno v diiu Nakazom Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 24.04.2019 r. № 567 [Standard of higher education in specialty 017 "Physical Culture and Sports" for the first (bachelor's) level of higher education. Put into effect by the Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated April 24, 2019 No. 567]. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishchaosvita/ zatverdzeni%20standarty/2019/04/25/017-fizichna-kultura-i-sport- bakalavr.pdf [in Ukrainian].

15. Rusakova, A. A. (2014). Princip okazaniya pervoj pomoshchi sportsmenam i metody lecheniya [The principle of providing first aid to athletes and methods of treatment]. BMIK, 5. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/printsip-okazaniya-pervoy-pomoschi- sportsmenam-i-metody-lecheniya [in Russian].

16. Yushkovska, O. H. (2020). Pro osoblyvosti vykladannia spetsialnosti "Sportyvna medytsyna" u suchasnykh umovakh [On the peculiarities of teaching the specialty "Sports Medicine" in modern conditions]. Suchasni dosiahnennia sportyvnoi medytsyny, fizychnoi reabilitatsii, fizychnoho vykhovannia ta valeolohii - 2020 - Modern achievements of sports medicine, physical rehabilitation, physical education and valeology - 2020. (pp. 126-130). Odesa: POLIHRAF. Retrieved from https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/8179 [in Ukrainian].

17. Balatska, L. V. (2009). Hihiienichni osnovy fizychnoho vykhovannia: aspekty, rekomendatsii, zakhody [Hygienic basics of physical education: aspects, recommendations, approaches]. Chernivtsi: Cherniv. nats. un-t im. Yu. Fedkovycha [in Ukrainian].

18. Markvort, P. (2020). Sportivnaya medicina [Sports medicine]. Minsk: Poppuri [in Russian].

19. Nazar, P. S., Shevchenko, O. O., & Husiev, T. P. (2013). Medyko-biolohichni osnovy fizychnoi kultury i sportu [Medical and biological foundations of physical culture and sports]. K.: Olimp. literatura [in Ukrainian].

20. Osipov, V. M. (2013). Sportyvna medytsyna [Sports medicine]. Berdiansk: BDPU [in Ukrainian].

21. Sportyvna medytsyna [Sports medicine]. (2013). Donetsk: Kashtan [in Ukrainian].

22. Leont'ev, A. N. (2005). Deyatel'nost'. Soznanie. Lichnost' [Activity. Consciousness. Personality]. M.: Smysl, Akademiya [in Russian].

23. Bandura, A. (1986). Social foundations of thought and action: a social cognitive theory. Englewood Cliffs, N. J. : Prentice-Hall.

24. Malmberg, Jonna. (2014). Tracing the process of self-regulated learning - students' strategic activity in g/n Study learning environment. University of Oulu Graduate School; University of Oulu, Faculty of Education Acta Univ. Retrieved from http://jultika.oulu.fi/Record/isbn978-952-62-0470-3.

25. Kedibone, Mahlaela. (2012). Teacher assessment for teacher professional development. Thesis (MEd) Stellenbosch University. Retrieved from http://scholar.sun.ac.za/handle/10019.1/71703.

26. Bernshtejn, N. A. (1991).

27. lovkosti i eyo razvitii [About dexterity and its development]. M.: Fizkul'tura sport [in Russian].

28. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrainy vid 01 lypnia 2014 r. № 1556-VII [On higher education: Law of Ukraine of July 01, 2014. No. 1556-VII]. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556- 18/print1434870000112510 [in Ukrainian].

29. Verbickij, A. A. (2004). Kompetentnostnyj podhod i teoriya kontekstnogo obucheniya [Competence approach and theory of contextual learning]. M.: Issledovatel'skij centr problem kachestva podgotovki specialistov Moskovskogo gosudarstvennogo instituta stali i splavov [in Russian].

Размещено на Allbest.ru