Специфіка медичних послуг (допомоги) в контексті реформування системи медичного обслуговування населення

Размещено на http://allbest.ru

10

Інституту права Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Специфіка медичних послуг (допомоги) в контексті реформування системи медичного обслуговування населення

Тетяна Олегівна Нікітіна, аспірантка

Вступ

Постановка проблеми. Реформування системи медичного обслуговування населення, що активно розпочалося ще у 2017 р. та досі продовжується, призвело до кардинальних змін у механізмах реалізації й захисту прав громадян на охорону здоров'я та медичну допомогу. Головною метою діяльності таких закладів є надання саме медичних послуг, основним змістом яких є надання медичної допомоги. Зазначене зумовлює актуальність дослідження медичної послуги, яка, фактично, є об'єктом відносин з медичного обслуговування населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сфера охорони здоров'я у всі часи була однією із провідних, виходячи із її значущості та пріоритетності. Механізми реалізації й захисту права на охорону здоров'я та медичну допомогу досліджуються науковцями в межах різних галузей права, комплексно, в тому числі економістами та науковцями медичної сфери. Оскільки медична допомога виступає основним змістом медичної послуги, то жодне наукове дослідження медичних відносин не відбувається без дослідження або використання категорії «медична послуга». Протягом останніх років провідними дослідниками відносин у сфері надання та споживання медичних послуг є: С.В. Антонов, А.А. Герц, Р.Ю. Гревцова, Т.В. Заварза, Р.А. Май- даник, М.М. Самофал, І.Я. Сенюта, М.Ю. Щирба та багато інших.

Формулювання мети статті. Основною метою даного дослідження є визначення місця медичної послуги у системі інших видів послуг, з'ясування її юридичної сутності після реформування системи медичного обслуговування, встановлення її предмета, дослідження основного змісту та виявлення характерних рис.

Виклад основного матеріалу

Більшість дослідників медичних відносин так і не сформулювали однозначних висновків щодо змісту поняття «медична послуга». І.Я. Сенюта у своєму монографічному дослідженні медичних правовідносин зазначила, що жодне нормативне визначення «медичної послуги» так і не розкрило її природи1. Але однозначно можна вказати, якщо звернути увагу на етимологію поняття «послуга», що у більшості випадків послуга розглядається через її споживчий характер.

Цілком підтримуємо такий погляд на характер медичних послуг, тобто пацієнт є споживачем відповідних послуг, в процесі отримання медичної допомоги він отримує корисні для себе блага, так би мовити сприймає їх, пропускає через свій організм та отримує певною мірою якісно оновлений фізіологічний (психічний) стан. При цьому не зважаючи на зміст медичної допомоги та, відповідно, характер послуги (діагностика, лікування, профілактика) її споживчий характер не втрачається.

Вивчаючи медичні послуги, А.А. Герц виокремила наступні ознаки послуги: по-перше, її неуречевлений характер (це певне благо, спрямоване на задоволення потреб одержувача послуги), по-друге, вона споживається у процесі її надання і, по-третє, споживанню послуги завжди повинна передувати певна дія або діяльність її виконавця. А.А. Герц в процесі дослідження ознак медичних послуг вказувала, що «замовнику не передається якийсь існуючий товар або існуюче право, а обов'язок виконавця полягає саме в наданні медичної послуги (комплексу послуг) і, саме на ці і тільки ці дії у замовника і виникає право вимоги» 2.

Таким чином, з позиції А.А. Герц, медична послуга - це визначена договором або законом дія чи комплекс дій медичної установи (лікаря) - послугодавців, спрямований на діагностику, лікування або профілактику захворювання, які є самостійним виокремленим об'єктом і мають вартісну оцінку 3. Визначення вартості медичної послуги породжує низку проблем, що зумовлюються специфікою таких послуг, державною політикою у сфері охорони здоров'я та ринковою економікою. Так, наприклад, дослідники ринку медичних послуг з економічної точки зору відзначають, що медична послуга, будучи товаром ринку, різко відрізняється від якого-небудь іншого товару або послуги і характеризується рядом власних ознак: не існує до початку виробництва; трудомістка і не має чіткої вартості до закінчення виконання; не матеріальна; важко піддається розрахунку; персоніфікована; інтелектуально залежить від виробника послуги; якість послуги мінлива навіть при виконанні її одним і тим самим лікарем; є суб'єктивною і залежить від особливостей споживача та ін. 4

Наприклад, на кожний рік приймається Програма державних гарантій медичного обслуговування та розробляється Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, що визначають тарифи за надання різного виду медичних послуг.

І.В. Венедіктова вказала, що для медичних послуг характерна непостійність якості та можливість ненастання бажаного результату, навіть при належному наданні й споживанні послуги. Так, «пацієнт може і не отримати корисного ефекту від належного лікування (в силу прогресу розвитку захворювання, індивідуального сприйняття ліків тощо), проте медична діяльність лікаря має бути оплаченою». В результаті дослідження медична послуга визначена як «корисна діяльність послугодавця, яка спрямована на задоволення потреб щодо здоров'я фізичної особи і має нематеріальний характер»5.

Як бачимо, медична послуга розглядається як корисна діяльність, у результаті якої може і не настати корисного ефекту, при цьому відсутність корисного ефекту не завжди є результатом неналежної діяльності послугодавця. Медицина є складною сферою практичної діяльності, результати якої залежать не тільки від рівня накопичених знань у відповідній сфері та професійності медичних працівників, а також від індивідуальних особливостей кожного окремого організму, загального стану здоров'я конкретного пацієнта, часу звернення за допомогою тощо. У зв'язку з цим у результаті професійної, належної якості медичної практичної діяльності може не настати бажаного результату. Слід також звернути особливу увагу, що на відсутність корисного ефекту суттєво впливає неналежне споживання послуги пацієнтом, наприклад, неналежне виконання чи невиконання ним приписів лікаря. медичний обслуговування здоров'я право

Таким чином, зазначені характерні риси медичних послуг впливають на питання наявності або відсутності підстав для притягнення медичних працівників за шкоду, заподіяну пацієнтові.

Адже в деяких випадках медичні послуги надані в повному обсязі та належної якості, при цьому, наприклад, настає негативний ефект від лікування, що сприймається як шкода, завдана медичним працівником у процесі надання медичної допомоги. У таких випадках часто відсутній причинний зв'язок між поведінкою лікаря і шкідливими наслідками (відсутністю бажаного ефекту від лікування).

На наш погляд, І.В. Венедіктова досить чітко окреслила сутність та галузеву належність правовідносин, пов'язаних із наданням медичних послуг пацієнтові та наданням медичної допомоги медичними працівниками. Науковець зазначила, що «маючи економічний зміст, медичні послуги набувають форми майнових відносин, а, отже, стають предметом регулювання цивільного права.

Принципами такого регулювання є свобода волевиявлення і юридична рівність сторін. У разі оплатного надання послуг все просто: пацієнт і лікар (медична установа) укладають договір про вчинення певних дій. Пацієнт виконанням цього договору задовольняє немайновий інтерес, лікар (медична установа) - майновий. Якщо з боку послугодавця виступає державна або комунальна установа, пацієнт задовольняє все той же немайновий інтерес, а медичний заклад виконує свою функцію по безкоштовному наданню послуги, при цьому послуга не перестає бути послугою і не перетворюється в медичну допомогу.

Механізм відшкодування можливих збитків буде той же самий, що і при оплатному наданні послуг, застосовуючи норми деліктного цивільного законодавства»6.

Надання медичних послуг та, відповідно, здійснення медичного обслуговування різними за організаційно-правовою формою медичними установами на оплатній або безоплатній основі викликало значну кількість наукових спорів та дискусій. Предметом таких спорів стало з'ясування юридичної природи відповідних відносин та їх поділ на цивільно-правові та відносини соціально-забезпечувального характеру. Надання медичних послуг комерційними (приватними) медичними закладами на підставі цивільно-правових договорів із пацієнтом (наприклад, договору про надання тих чи інших медичних послуг) на платній основі прямо вказує на цивільно-правову природу таких відносин.

Однак, враховуючи визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави та закріплення у чинному законодавстві основних складових права на охорону здоров'я, слід звернути увагу на наявність соціально-забезпечувального аспекту відносин з надання медичних послуг та отримання медичної допомоги. Так, відповідно до ч. 1 п. «в» ст. 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних і реабілітаційних послуг та лікарських засобів. Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених законодавством.

Одним із основних законодавчих актів у відповідній сфері є Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням: екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги, а також реабілітації у сфері охорони здоров'я, медичної допомоги дітям до 16 років, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.

Як бачимо, вказані види медичної допомоги, що надаються в межах соціально-забезпечувальних правовідносин, практично охоплюють всі необхідні випадки її надання. Фінансування гарантованого соціального медичного обслуговування здійснюється на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, який укладається між закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та (або) має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом (Національною службою здоров'я України) (ст. 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Таким чином, можна стверджувати, що в контексті забезпечення основних прав людини медична допомога є складовою частиною соціально-забезпечувальних правовідносин, що цілком відповідає положенням міжнародних актів, які визначають основні стандарти надання медичної допомоги. Деякі, переважно російські науковці зазначають, що для права соціального забезпечення ключовим у частині медичної допомоги є забезпечення кожній людині доступу до отримання необхідної медичної допомоги того обсягу і якості, які гарантуються державою. Тільки держава може гарантувати та забезпечити реалізацію прав громадян на безоплатне надання медичної допомоги7.

Наявність та необхідність застосування поряд із приватноправовими публічно-правових механізмів регулювання відносин з надання медичних послуг зумовлюється їх природою та сутністю. Г.О. Сироткіна, російська дослідниця медичних послуг, на наш погляд, досить вдало визначила специфічні риси медичних послуг та вказала на необхідність публічного врегулювання відповідних правовідносин.

До таких рис належать: 1) конституційний характер відповідних відносин; 2) особливий об'єкт, на який спрямована діяльність з надання медичних послуг, - організм людини; 3) особлива мета послуги - відновлення і підтримання здоров'я людини; 4) висока соціальна значущість; 5) публічність; 6) необхідний високий професіоналізм лікарів; 7) використання сучасних досягнень науки і техніки8.

Надання медичних послуг у контексті соціально-забезпечувальних правовідносин зумовлено законодавчим закріпленням системи стандартів у сфері охорони здоров'я, що складаються із державних соціальних нормативів та галузевих стандартів. Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Завдяки таким нормативам визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Галузеві стандарти насамперед визначають показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики (ст. 141 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).

Таким чином, наявність у відносинах із надання медичних послуг соціально-забезпечувального аспекту не змінює основного призначення та сутності таких відносин для пацієнта - отримання пацієнтом залежно від фізіологічних потреб та необхідності якісної медичної допомоги. Але, враховуючи споживчий характер медичних послуг, різноманітність видів медичної допомоги, суб'єктивність в оцінці якості медичної допомоги та інші фактори, надання медичних послуг в розрізі соціально-забезпечувальних правовідносин може обмежувати обсяги надання медичних послуг та медичної допомоги, впливати на якість і можливість вільного вибору клініки, лікарів та методів лікування тощо. Відповідні обмежувальні норми можуть бути як прямо закріплені законодавством, так і випливати із суті відносин із надання медичних послуг державними (комунальними) медичними закладами.

Незважаючи на те, хто виступає замовником медичних послуг (держава, органи місцевого самоврядування, пацієнт та інші суб'єкти права), та на підстави для виникнення відносин з надання медичних послуг в Україні, у ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визначені основні принципи охорони здоров'я до яких, в тому числі, належать: багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції, а також орієнтація на сучасні стандарти здоров'я, медичної та реабілітаційної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в сфері охорони здоров'я. Таким чином, якість медичних послуг та медичної допомоги підлягає стандартизації. Розроблення галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я, проведення державної оцінки медичних технологій здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до «Порядку проведення державної оцінки медичних технологій» встановлено процедуру, за якою здійснюється оцінка медичних технологій з метою можливості їх подальшого застосування в медичній практиці.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, протоколів надання реабілітаційної допомоги, табелів матеріально-технічного оснащення є обов'язковим для всіх реабілітаційних закладів, закладів охорони здоров'я, їх відділень, підрозділів, а також для фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики та (або) мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством.

Виходячи із вищевикладеного, можна зробити висновок, що надання медичних послуг та, відповідно, медичної допомоги зумовлюється існуючими галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я. Незважаючи на домовленості та побажання сторін договору про надання медичних послуг, у багатьох випадках порушення затверджених стандартів при наданні медичної допомоги є недопустимим. При укладенні договору про надання медичних послуг сторони можуть визначити за взаємною домовленістю ціну договору, предмет договору, обрати лікаря, але що стосується медичних технологій, то сторони договору повинні дотримуватися медичних та інших стандартів у сфері охорони здоров'я. Лікар повинен надавати медичну допомогу відповідно до затверджених стандартів, що є його професійним обов'язком, а пацієнт, відповідно, не має права вимагати від лікаря застосування не стандартизованих методів лікування або недотримуватися стандартизованих приписів лікаря, що є методами лікування конкретного пацієнта.

Таким чином, коли виникають спори у правовідносинах щодо надання медичних послуг, особливо, якщо йдеться про заподіяння шкоди пацієнтові, ключовим у визначенні ступеня професійності надання медичної допомоги є не тільки вміння лікаря, а також дотримання ним затверджених галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я. Невиконання пацієнтом приписів лікаря, що може стати причиною заподіяння шкоди, причому як самому пацієнтові, так і, наприклад, закладу охорони здоров'я, може стати підставою для звільнення від відповідальності надавача медичних послуг та притягнення до відповідальності пацієнта.

Наявність стандартів у сфері охорони здоров'я все ж-таки відіграє значну роль у наданні якісної медичної допомоги тільки в процесі професійного виконання своїх обов'язків кваліфікованим медичним працівником. Законодавством визначено, що медична послуга надається пацієнту закладом охорони здоров'я (або фізичною особою - підприємцем), однак надання послуги здійснюється шляхом надання того чи іншого виду медичної допомоги саме професійно підготовленими медичними працівниками, що повинно забезпечувати якість, ефективність та надійність лікування, профілактики, діагностики й реабілітації.

Більшість дослідників медичних послуг насамперед акцентували увагу на такій їх рисі, як надання на професійній основі. Так, З.О. Надюк вказує, що медична послуга є різновидом професійних послуг, що зумовлює підвищені вимоги до кваліфікації виконавця такої послуги.

Професійний характер медичної послуги породжує проблеми та труднощі у визначенні якості наданої послуги та кваліфікації дій виконавця. Незважаючи на здійснення виконавцем медичної послуги професійних дій, їх аналіз залишається правовим9.

С.В. Михайлов зазначає, що медична послуга - це професійна діяльність медичних закладів (організацій) чи фізичних осіб - підприємців, які займаються приватною практикою, відповідно до існуючих медичних стандартів працівників10.

Як відомо, підтримання професійності здійснюється шляхом надання медичної допомоги кваліфікованими медичними працівниками, які працюють на підставі трудового договору. Так, трудове право відіграє ключову роль у сфері підтримання та забезпечення виконання роботи на професійній основі. У межах трудових правовідносин здійснюється правове регулювання оцінювання професійних якостей працівників, їхнього професійного (кар'єрного зростання), визначення та забезпечення професійно-кваліфікаційного рівня виконання роботи у різних сферах економічної діяльності. Трудове право виступає тим правовим інструментом, за допомогою якого підтримується та забезпечується належний професійний рівень виконання тієї чи іншої роботи у різних сферах економічної й іншої діяльності, що уможливлює отримання споживачами якісного матеріального або інтелектуального продукту.

Професійність надання медичної допомоги формує уявлення про якість медичної послуги, за яку несе відповідальність заклад охорони здоров'я, що здійснює медичне обслуговування. Професійні якості медичного працівника - це і статус такого медичного працівника, і характерна риса медичної послуги, що проявляється через надання медичної допомоги виключно на професійній основі.

Висновки

1. Закріплене нещодавно в законодавстві, зокрема в Основах законодавства України про охорону здоров'я, визначення медичної послуги не відображає основні її риси та юридичні ознаки, окрім таких, як її надання закладом охорони здоров'я (або фізичною особою - підприємцем) та її оплатний характер. Однак впевнено можна сказати, що реформування медичного законодавства, основні етапи якого тривали протягом 2017-2021 рр., кардинально змінили концепцію медичного обслуговування населення та надання медичних послуг в Україні, особливо - у сфері гарантованого їх фінансування державою та порядку надання.

2. Предметом медичної послуги є домовленість про надання медичної допомоги, що може включати профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію. Надання медичних послуг та, відповідно, медичної допомоги здійснюється в процесі медичного обслуговування, яке реалізується шляхом організації належного функціонування всієї системи охорони здоров'я та її закладів. Медична допомога є основним змістом медичної послуги, але має при цьому свої характерні властивості: 1) індивідуальний підхід до лікування кожного окремого пацієнта (індивідуальність) - така властивість медичної допомоги не завжди надає можливість чітко наперед визначити майнові, часові та інші витрати; 2) неможливість наперед гарантувати позитивний результат (непередбачуваність), що наділяє договори про надання медичних послуг ризиковим характером; 3) невіддільність від конкретної особи - пацієнта (особистісний характер); 4) у зв'язку із невіддільністю, виникає така риса, як безповоротність; 5) можливість застосування різних підходів до профілактики, діагностики та лікування (альтернативність) та інші.

3. Характерними рисами медичних послуг є: 1) медична послуга передбачає надання корисних благ, яке перетворює її на об'єкт споживання у якості отримання медичної допомоги, що вказує на її споживчий характер; 2) медична послуга є товаром на ринку інших видів різноманітних послуг, і всі відносини, пов'язані із наданням та споживанням медичних послуг (незалежно від правового статусу суб'єктів та виду (специфіки) послуг), мають майновий (вартісний) характер; 3) надання медичних послуг (відповідно, медичної допомоги) у розрізі соціально-забезпечувальних правовідносин може бути для пацієнта безоплатним (частково платним) та може обмежувати й звужувати обсяг медичних маніпуляцій, дій, медичного сервісу, що зумовлюється рівнем гарантованого державного фінансування медичного обслуговування населення; 4) надання медичних послуг та здійснення медичної допомоги повинно відповідати галузевим стандартам, що діють у сфері охорони здоров'я (стандарти медичної допомоги, клінічні протоколи, протоколи надання реабілітаційної допомоги, табелі матеріально-технічного оснащення, лікарські формуляри тощо); медичні технології повинні відповідати державній оцінці спеціально-уповноваженими органами; надання медичних послуг фізичними особами - підприємцями здійснюється на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики; 5) надання медичних послуг виключно на професійній основі, що забезпечується шляхом надання медичної допомоги виключно професіоналами (фахівцями), які виконують свої обов'язки на підставі трудового договору та, відповідно, є учасниками трудо-правових відносин; 6) правове регулювання відносин з надання медичних послуг здійснюється шляхом застосування поряд із приватноправовими публічно-правових механізмів, що зумовлено важливістю та соціальною значущістю сфери охорони здоров'я.

Посилання

¹ Вахонєва Т. Підтримання виникнення трудової діяльності на проф. основі як функція трудового права. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2020. № 4 (115). С. 12.

² Сенюта І.Я. Цивільно-правове регулювання відносин у сфері надання медичної допомоги: питання теорії і практики: моногр. Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2018. С. 30.

³ Герц А.А. Медична послуга як об'єкт правов. регулювання. Наук. вісник Міжнар. Гуманіст. Універ.. Серія «Юриспруденція». 2015. № 15. Т 2. С. 11.

⁴ Герц А.А. Договірні зобов'язання у сфері надання мед. послуг: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Львівс.нац. універ. ім Івана Франка. 2016. С. 73-74.

⁵ Марова С.Ф., Вовк С.М. Медична послуга як товар медичного. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 4. С. 34.

⁶ Венедіктова І.В. Правова природа медичних послуг. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 5. С. 46.

⁷ Там само. С. 46.

⁸ Миронова Т.К. Международные стандарты оказания медицинской помощи в порядке социального обеспечения. Вопросы российского и международного права. 2016. № 4. С. 108.

⁹ Сироткина А.А. Договор оказания медиц. услуг: особенности правового регулирования: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Российский государственный торгово-экономический университет. Москва. 2004. С. 7.

¹⁰ Надюк З.О. Механізми державного регулювання ринку медичних послуг в Україні: дис. ... д-ра наук: 25.00.02. Запоріжжя, 2009. С. 61.

¹¹ Михайлов С.В. Цивільно-правова відповідальність в сфері надання медичних послуг: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2010. С. 7.

Резюме

Специфіка медичних послуг (допомоги) в контексті реформування системи медичного обслуговування населення

Нікітіна Т.О.

У статті визначено основні ознаки медичної послуги та її місце серед інших понятійних категорій у сфері реалізації правовідносин з охорони здоров'я населення в Україні. З'ясовано юридичний зміст медичної послуги, її предмет та виявлено її характерні риси.

Охарактеризовано юридичну сутність медичної послуги в межах соціально-забезпечувальних правовідносин після реформування системи медичного обслуговування населення. Досліджено медичну послугу як об'єкт відносин з медичного обслуговування населення.

Ключові слова: медична послуга, медична допомога, медичне обслуговування , об'єкт медичного обслуговування, охорона здоров'я.

Резюме

Специфика медицинских услуг (помощи) в контексте реформирования системы медицинского обслуживания населения

Никитина Т.О.

В статье определены основные признаки медицинской услуги и ее место среди других понятийных категорий в сфере реализации правоотношений по охране здоровья населения в Украине. Определено юридическое содержание медицинской услуги, ее предмет и выявлены ее характерные черты.

Охарактеризована юридическая сущность медицинской услуги в пределах социально-обеспечительных правоотношений после реформирования системы медицинского обслуживания населения. Исследована медицинская услуга как объект отношений по медицинскому обслуживанию населения.

Ключевые слова: медицинская услуга, медицинская помощь, медицинское обслуживание, объект медицинского обслуживания, охрана здоровья.

Summary

Special features of medical services (assistance) in the context of the system of medical service of the population' reforms

Tetiana Nikitina.

The reform of the public health care system in Ukraine began in 2017 and has led to radical changes in the mechanisms for implementing and protecting the rights of citizens to health care and medical assistance. Conceptually, the legal status of health care facilities has changed, including in the field of management. The main purpose of such institutions is to provide medical services, the main content of which is the provision of medical care. This determines the relevance of the study of medical services, which, in fact, is the object of relations in medical care.

Having this in regard, in this article the main features of medical services and its place among other conceptual categories in the field of implementation of legal relations on public health in Ukraine were identified. The legal content of the medical service, its subject and its characteristic features are clarified.

The legal essence of medical service within the framework of social security legal relations after the reform of the system of medical care is described. Medical service as an object of public health relations has been studied.

It is established that the subject of medical service is an agreement on the provision of medical care, which may include prevention, diagnosis, treatment and rehabilitation. The provision of medical services and the provision of medical care is carried out in the process of medical care, which is implemented through the organization of the proper functioning of the entire health care system and its facilities. Medical care is the main content of medical service but has its own characteristics: individual approach to the treatment of each individual patient (individuality); inability to guarantee a positive result in advance (unpredictability); inseparability from a specific person - the patient (a person); irrevocability; the possibility of applying different approaches to prevention, diagnosis and treatment (alternative) and others.

The subject of the medical service is an agreement on the provision of medical care, which may include prevention, diagnosis, treatment and rehabilitation. The provision of medical services and, accordingly, the provision of medical care is carried out in the process of medical care, which is implemented through the organization of the proper functioning of the entire health care system and its facilities. Medical care is the main content of medical service, but it has its own characteristics, which the author has highlighted in this article.

Key words: medical service, medical care, object of medical care, health care law.

Размещено на Allbest.ru