Перспективи використання ліпосомальних емульсій у медицині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи використання ліпосомальних емульсій у медицині

Москалюк Вікторія Миколаївна

студентка другого курсу медичного факультету, Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, м. Тернопіль

Капущак Жанна Володимирівна

студентка другого курсу медичного факультету, Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, м. Тернопіль

Стравський Ярослав Степанович

доктор вет. наук, ст. н. сп., Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, м. Тернопіль

Анотація

У статті розглянуті питання будови ліпосом. Вказано, що ліпосоми легко проникають через клітинні мембрани та забезпечують ефективний транспорт лікарських речовин, які містяться в них, усередину клітин.

Детально описано способи отримання ліпосом з використанням природних фосфоліпідів, методи виробництва ліпосом та спошби, яким ліпід диспергують у водне середовище.

Висвітлено питання взаємодії ліпосом з клітинами їх біосумісність: спорідненість з мембранам клітин за хімічним складом. Зазначено, що з точки зору біологічної сумісності ліпосоми ідеальні як переносники лікарських засобів, оскільки їх мембрана складається з природних фосфоліпідів.

Ліпосоми виступають своєрідним контейнером, надійно захищаючи свій вміст від ушкоджувальної дії зовнішніх чинників, зокрема від руйнування в шлунково-кишковому тракті, що забезпечує доставку засобу до місця призначення і продовження часу його дії.

Показано, що ліпосоми можуть бути введені в організм різними шляхами: внутрішньовенним, внутрішньочеревним, підшкірним, внутрішньосуглобним, пероральним і нашкірним.

Багатошарові ліпосоми проникають усередину клітини в незмінному вигляді і поглинаються лізосомами, в яких під дією ліпаз відбувається руйнування ліпосом і вивільнення інкапсульованих у них лікарських речовин.

Одношарові ліпосоми зливаються з плазматичними мембранами клітини і вивільняють лікарські речовини в цитоплазму.

Включення діючих речовин в ліпосоми значно підвищує їх терапевтичну ефективність та запобігає та забезпечує зниження загальнотоксичної дії ліків на організм. Ліпосоми порівняно легко руйнуються в організмі, вивільняючи доставлені речовини у вогнище запалення.

Заслуговує на увагу розробка імуноліпосом до яких прикріплені моноклональні антитіла. Саме моноклональні антитіла забезпечують специфічне зв'язування ліпосом з антигенпозитивними клітинами, а ліпосоми доставляють хіміотерапевтичний препарат до органів мішеней.

Будова ліпосоми дає можливість їх використання як контейнерів для вакцин, лікування інфекційних хвороб та інфікованих ран.

Ключові слова Ліпосоми, емульсії, фосфоліпіди, вакцини, інфекції, рани.

Abstract

PROSPECTS OF THE USE OF LIPOSOMAL EMULSIONS IN MEDICINE

Moskaliuk Viktoriia Mykolaivna Second-year student of the Faculty of Medicine, Ternopil National Medical University named after I. Y. Horbachevskyi, Ternopil

Kapushchak Zhanna Volodymyrivna Second-year student of the Faculty of Medicine, Ternopil National Medical University named after

I.Y. Horbachevskyi, Ternopil

Stravskyi Yaroslav Stepanovych Doctor of vet. sciences, Senior Research Officer, Ternopil National Medical University named after I. Y. Horbachevskyi, Ternopil

The article deals with the structure of liposomes. It has been shown that liposomes easily penetrate cell membranes and provide effective transport of medicinal substances contained in them into cells.

Methods of obtaining liposomes using natural phospholipids, methods of liposome production and methods of lipid dispersion in an aqueous medium are described in detail.

The issue of interaction of liposomes with cells, their biocompatibility: chemical composition affinity with cell membranes is highlighted. It is noted that from the point of view of biological compatibility, liposomes are ideal as drug carriers, since their membrane consists of natural phospholipids.

Liposomes act as a kind of container, reliably protecting their contents from the harmful effects of external factors, in particular from destruction in the gastrointestinal tract, which ensures the delivery of the drug to the destination and prolongation of its action.

It is shown that liposomes can be introduced into the body in different ways: intravenously, intra abdominally, subcutaneously, intra-articular, orally and transdermal.

Multilayered liposomes penetrate inside the cell in an unchanged form and are absorbed by lysosomes, in which, under the action of lipases, liposomes are destroyed and the medicinal substances encapsulated in them are released. Singlelayered liposomes fuse with the plasma membrane of the cell and release medicinal substances into the cytoplasm.

The inclusion of active substances in liposomes significantly increases their therapeutic effectiveness and prevents and ensures a decrease in the overall toxic effect of drugs on the body. Liposomes are relatively easily destroyed in the body, releasing the delivered substances into the focus of inflammation.

The development of immunoliposomes to which monoclonal antibodies are attached deserves attention. It is the monoclonal antibodies that ensure the specific binding of liposomes to antigen-positive cells, and the liposomes deliver the chemotherapeutic drug to the target organs.

The structure of liposomes makes it possible to use them as containers for vaccines, treatment of infectious diseases and infected wounds.

Keywords: Liposomes, emulsions, phospholipids, vaccines, infections, wounds.

Постановка проблеми

ліпосомальна емульсія медицина

Доставка ліків (drug delivery) це сукупність методів, технологій і прийомів з метою модифікації фізико-хімічних, фармакологічних та фармацевтичних властивостей лікарських засобів з метою покращання їх ефективності і підвищення безпеки. Нині ця галузь -- одна з найактивніше досліджуваних у світі. Особливе місце серед цих досліджень посідають розробки лікарських форм із застосуванням нанотехнологій. Традиційні лікарські форми можуть бути непридатними для доставки таких біологічно активних речовин, як нуклеїнові кислоти чи білки. За допомогою наночастинок можна оптимізувати ефективність, звести до мінімуму побічні ефекти та покращити лікувальний ефект.

Нині велика увага у фармації відводиться ліпосомам. Вони легко проникають через клітинні мембрани та забезпечують ефективний транспорт лікарських речовин, які містяться в них, усередину клітин.

Тому метою нашої роботи було провести огляд літератури з питання отримання ліпосом та їх використання у медицині.

Виклад основного матеріалу

Ліпосоми -- частинки, вміст яких обмежено ліпідною мембраною. Належать до сімейства везикулярних (бульбашкових) структур, утворених амфіфільними молекулами [1]. За порівняно короткий термін часу ліпосоми перетворились із простої моделі, що імітує клітинні мембрани, на об'єкт активних наукових досліджень і набули різноманітного практичного застосування [2]. Нині існує значна кількість лабораторних методик створення ліпосом і порівняно невелика кількість технологій, використовуваних у промисловості.

Значні обсяги виробництва ліпосомальних препаратів та жорсткі вимоги до жирно-кислотного складу фосфоліпідів роблять актуальною проблему доступності джерел сировини [3, 4].

Існує декілька груп фосфоліпідів, які можна використовувати для приготування ліпосом, а саме: фосфоліпіди з природної сировини (фосфатидилхолін, фосфатидилетаноламін, фосфатидилсерін, напівсинтетичні, синтетичні (діолеоїлфосфатидилхолін, дистеароїлфосфатидилхолін, діолеоїлфосфатидилетаноламін, дистеароїлфосфатидилетаноламін), з натуральними «голівками» [5].

Найбільш оптимальним є використання у виробництві ліпосомальних препаратів природних фосфоліпідів (із бобів сої, льону, ріпаку, кукурудзи, соняшнику, ліщини, жовтків курячих яєць, молоків лососевих риб). Це обумовлено тим, що введення ліпосом, створених на основі природної сировини лецитину або фосфатидилхоліну -- ефіру фосфорної кислоти і жирних кислот не пов'язано з ризиком розвитку токсичних ефектів, імуногенності та алергічних реакцій [6].

Багатошарові ліпосоми можуть утворюватися під час струшування водної дисперсії набряклого ліпіду. При цьому одержують суспензію ліпосом із широким розподілом за розмірами. Відносно гомогенну дисперсію ліпосом можна одержати, пропустивши їх через полікарбонатні фільтри із заданим розміром пор. Вони мають властивості ідеального осмометра, змінюючи свій об'єм у відповідь на зміну концентрації водного середовища [7].

Малі моноламелярні ліпосоми одержують із багатошарових, обробляючи їх ультразвуком, впорскуючи спиртовий розчин ліпідів у водне середовище, пропусканням під великим тиском ліпідних дисперсій через невеликий отвір, а також методом видалення детергенту, що солюбілізує ліпід, діалізом або гель-фільтрацією. Такі ліпосоми не мають осмотичної активності і не коагулюють протягом тривалого часу. Дрібні одношарові ліпосоми відрізняються високою агрегатною нестійкістю -- вони або «закриваються», або піддаються коалесценції [8].

Великі моноламелярні ліпосоми мають значний внутрішній об'єм води і осмотичну активність. Зазвичай їх виділяють видаленням солюбілізуючого детергенту в умовах контрольованого діалізу або впорскуванням розчину ліпіду в розчиннику (діетиловий ефір, петролейний ефір, пентан). Можлива і пряма екструзія під тиском через фільтри, при цьому досягається ефективність інкапсулювания. Окрім того, великі одношарові ліпосоми можуть бути також виділені з малих ліпосом шляхом їх злиття під дією Са2+ або в умовах термотропного фазового переходу [9].

Теоретично створення ліпосом можливе за допомогою диспергування відповідних ліпідів у воді. Однак на практиці мембранні ліпіди важко диспергуються у воді, тому для одержання дисперсії використовують органічні розчинники або досить енергоємні процедури.

Істотно відрізняється від існуючих методів виробництва ліпосом спосіб, яким ліпід диспергують у водне середовище. Деякі методики створено спеціально для виробництва ліпосом зі специфічним застосуванням.

Широке коло стандартних методів, розроблених для формування ліпосом, можна розділити на три основні групи: тонкоплівкові методи; засновані на застосуванні розчинників; із застосуванням високого тиску.

За тонкоплівковим методом розчинник видаляють випарюванням у роторному випарнику, одержуючи тонку плівку ліпіду на склі. Далі до ліпідної плівки додають воду та водорозчинні інгредієнти і струшують.

У методах, заснованих на застосуванні розчинників (етанол- або ефірінжекторний метод), суміш ліпіду і розчинника впорскують через голку безпосередньо у водну фазу з водорозчинними інгредієнтами. Потім розчинник видаляють діалізом або випарюванням (етанолінжекторна методика) або поступово випарюють під час повільного впорскування в гарячу водну фазу (ефірінжекторна методика).

Для виробництва багатошарових ліпосом без застосування розчинників використовують метод мікрофлюїдизації. Ліпідний препарат і водне середовище прокачують під високим тиском через мікроканали і розділяють на два струмені, які стикаються один з одним на високій швидкості.

Методи механічної дисперсії: гідратація ліпідної плівки шляхом струшування вручну, струшування не вручну або сушіння ліофілізацією; мікроемульсифікація; руйнування ультразвуком; клітинний дезінтегратор високого тиску (прес Френча); екструзія через мембрани. Методи дисперсії розчинника: впорскування етанолу; впорскування ефіру; впорскування подвійної емульсії; випаровування в оберненій фазі; стабілізація багатоламелярних везикул. Методи вилучення детергенту: вилучення детергенту із суміші міцел; діаліз; хроматографія на колонках; розчинення [10].

Форми взаємодії ліпосом з клітинами можуть бути самими різними, найбільш проста: ліпосоми адсорбуються (прикріпляються) на поверхні клітини. Процес на цьому може закінчитися, а може піти далі: за певних умов клітина може поглинути ліпосому (ендоцитоз), і тоді разом з нею всередину клітини потрапляють речовини, що знаходяться усередині ліпосоми (внутрішньоклітинна доставка). Нарешті, вони можуть злитися з мембранами клітин і стати їх частиною. При цьому властивості клітинних мембран можуть змінюватися: наприклад, їх в'язкість і проникність, величина електричного заряду. Може також збільшуватися або зменшуватися кількість каналів, що проходять через мембрани. Таким чином, завдяки ліпосомам з'явився новий спосіб спрямованого впливу на клітину, який називається мембранною інженерією [7].

Біосумісність: спорідненість з мембранам клітин за хімічним складом. З точки зору біологічної сумісності ліпосоми ідеальні як переносники лікарських засобів, оскільки їх мембрана складається з природних фосфоліпідів.

Відсутність алергічних реакцій: ліпосоми, позбавлені властивостей антигена, надійно приховують свій "вантаж" від контакту з імунною системою і, відповідно, не викликають антигенної стимуляції. Ліпосоми виступають своєрідним контейнером, надійно захищаючи свій вміст від ушкоджувальної дії зовнішніх чинників, зокрема від руйнування в шлунково-кишковому тракті, що забезпечує доставку засобу до місця призначення і продовження часу його дії.

Ліпосоми можуть бути введені в організм різними шляхами: внутрішньовенним, внутрішньочеревним, підшкірним, внутрішньосуглобним, пероральним і нашкірним. Багатошарові ліпосоми проникають усередину клітини в незмінному вигляді і поглинаються лізосомами, в яких під дією ліпаз відбувається руйнування ліпосом і вивільнення інкапсульованих у них лікарських речовин. Одношарові ліпосоми зливаються з плазматичними мембранами клітини і вивільняють лікарські речовини в цитоплазму [9-11].

Відомо, що в багатьох випадках лікарський засіб при введені в організм може швидко втрачати активність під дією інактивуючих агентів. Включення таких препаратів в ліпосоми значно підвищує їх терапевтичну ефективність, оскільки, з одного боку, засіб, що знаходиться в ліпосомі, захищений її мембраною від дії несприятливих чинників, у тому числі ферментів, що збільшує ефективність препаратів, схильних до біодеструкції у біологічних рідинах, а з іншої - та ж мембрана не дозволяє токсичному препарату перевищити допустиму концентрацію у біологічних рідинах організму. Ліпосома в даному випадку грає роль сховища, з якого препарат вивільняється поступово, в потрібних дозах і впродовж необхідного проміжку часу [11].

Ліпосоми забезпечують зниження загальнотоксичної дії ліків на організм. При внутрішньовенному введенні ліпосоми не виходять за межі кровотоку, тобто погано проникають в органи і тканини. Відповідно, різко знижується токсична дія субстанції, що асоціюється з наночастками. Окрім цього, не секрет, що багато лікарських засобів мають низький терапевтичний індекс. Це означає, що концентрація, в якій вони мають лікувальну дію, мало відрізняється від концентрації, при якій препарат стає токсичним. Той факт, що ліпосоми не затримуються такими органами, як серце, нирки, мозок, а також клітинами нервової системи, дозволяє за рахунок використання ліпосомних лікарських форм значно знизити кардіотоксичність, нефротоксичність і нейротоксичність цінних препаратів, вживаних для лікування захворювань [12].

Ліпосоми порівняно легко руйнуються в організмі, вивільняючи доставлені речовини у вогнище запалення, пухлину. Цьому сприяє проникнення ліпосом через пори капілярів в уражені області, оскільки судини мікроциркуляторного русла в "гарячих" точках перфоровані, що створює умови для виходу цих наночасток за їх межі. У нормі цього не відбувається, оскільки розміри ліпосом більші, ніж пори капілярів, за рахунок чого вони утримуються в порожнині судин і не виходять за їх межі [12].

Однією з важливих характеристик ліпосом, що дає можливість їх використання як контейнерів для вакцин, є стабільність [13, 14]. У системі кровообігу вона залежить від багатьох факторів: ліполітичної активності плазми або поверхні клітин крові, обміну або переносу ліпідів мембрани ліпосоми на компоненти плазми та мембрани клітини крові, взаємодії з компонентами плазми тощо. У шлунково-кишковому тракті стабільність ліпосом за наявності хелатних солей і панкреатичних ліпаз забезпечується використанням ліпідів з високою температурою фазового переходу. Надходження ліпосом в певні органи є перспективною і досі не вирішеною проблемою. Практично незалежно від способу введення відбувається захоплення ліпосом ретикуло-ендотеліальною системою. При внутрішньо венному введенні більша їх частина потрапляє в печінку (насамперед до купферових клітин), менша в селезінку. Крім того невелика кількість ліпосом потрапляє в нирки, легені, шлунок, мозок тощо. Місцеві ін'єкції призводять до накопичення достатньо високої кількості ліпосом у регіональних лімфатичних вузлах. Збільшити час циркуляції ліпосом у крові та підвищити їх зв'язування з органом-мішенню можна блокуванням РЕС порожніми ліпосомами. Але такій підхід може виявитись не придатним для клінічного використання через можливий токсичний вплив при введенні великої кількості ліпосом.

Заслуговує на увагу розробка імуноліпосом. До імуноліпосом прикріплені моноклональні антитіла. Саме моноклональні антитіла забезпечують специфічне зв'язування ліпосом з антигенпозитивними клітинами, а ліпосоми доставляють хіміотерапевтичний препарат до органів мішеней [15].

Ліпосоми можна використовувати і для боротьби з інфекційними захворюваннями. Показовими у цьому плані є експериментальні дані з лікування лейшманіозу. Це захворювання, широко розповсюдженого в у країнах з теплим кліматом, де різними його формами страждає близько 100 мільйонів чоловік. Хвороба вражає печінку, селезінку, кістковий мозок. Звичайний лейшманіоз лікують препаратами сурми, які дуже токсичні. Але коли їх ввели експериментальним тваринам з допомогою ліпосом, то вони стали пригнічувати розмноження збудників хвороби в клітинах печінки в сотні разів ефективніше, ніж зазвичай, а токсичну дію на серце і нирки помітно знизилася, що дозволило збільшити дозу препарату. Схожі результати були отримані і при лікуванні схожих на лейшманіоз грибкових захворювань - криптококозу і гистоплазмоза [16].

Коли мікроорганізми - збудники хвороб «ховаються» усередині клітин, то тим самим вони захищаються як від імунної системи організму (антитіл), так і від дії ліків. Буває, що макрофаги, захопивши хвороботворні бактерії, не можуть їх перетравити. В усіх таких випадках захворювання набуває затяжного, хронічний перебіг, і тоді необхідно, щоб лікувальні засоби могли проникати всередину заражених клітин, причому в потрібній для лікування концентрації. Результати експериментів групи американських дослідників, які працювали з макрофагами мишей, заражених бактеріями мишачого черевного тифу, показали, що ліпосоми і тут значно підвищують ефективність лікування: вони доставляли макрофагам антибіотик цефалотин, і число бактерій всередині клітин знизилося набагато сильніше, ніж при обробці таких же клітин чистим антибіотиком. При цьому вдавалося досягти досить високої його концентрації всередині клітин, тобто саме там, де знаходилися збудники захворювання [16].

Нині для лікування інфікованих ран широко використовують ліпосомальні емульсії. Так результати численних досліджень засвідчують, що клінічно обґрунтованим для місцевого лікування ранового процесу є використання мазей на гідрофільних та емульсійних основах, яким притаманні дегідратуюча дія та здатність ефективно проводити активні фармавцевтичні інградієнти до ранових каналів та порожнин [17]. Низкою досліджень підтверджене зменшення побічних ефектів лікарських речовин зі збереженням терапевтичної ефективності у складі ліпосомального гідрогелю з вмістом повідон-йоду [18].

Заслуговує на увагу розробка інноваційного комплексного препарату пролонгованої дії Метрин. Це препарат для профілактики затримання відходження посліду та розвитку ендометриту. Метрин - препарат у формі ліпосомальної емульсії, що запобігає зв'язуванню і перетворенню печінкою діючих речовин та забезпечує пролангування їх дії [19].

Висновок.

1. Ліпосоми можуть бути введені в організм внутрішньовенним, внутрішньочеревним, підшкірним, внутрішньосуглобним, пероральним і нашкірним способом.

2. Ліпосоми забезпечують зниження загальнотоксичної дії ліків на організм.

3. Ліпосоми порівняно легко руйнуються в організмі, вивільняючи доставлені речовини в органи мішені.

Перспективність подальших досліджень полягає у конструюванні ліпосом з імуномоделючими, імуностимулючими і антиоксидантними властивостями та вивчення їх дії на організм.

Література:

1. Цимбалюк B.I., Чекман І.С., Кремець К.Г. Перспективи використання нанотехнологій в нейрохірургії / B.I. Цимбалюк, І.С. Чекман, К.Г. Кремець // Український нейрохірургічний журнал. - 2011. - № 2. - С. 4-7.

2. Чекман І.С. Нанонаука: історичний аспект, перспективи досліджень / І.С. Чекман // Український медичний часопис. - 2009. - № 3 (71). - С. 86-91.

3. Дубовий Д.В. Адресна доставка і транспорт ліків за допомогою нанотехнологій / Дубовий Д.В. // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2010. - №3. - С. 34-35.

4. Чекман І.С. Науково-практичні аспекти наномедицини / Чекман І.С. // Сучасні інфекції. - 2010. - № 4. - С. 16-26.

5. Чекман І.С. Нанонаука в Україні: до проблеми дослідження / Чекман І.С. // Сучасні проблеми токсикології. - 2011. - № 1 - 2. - С. 16-21.

6. Чекман І.С., Загородний М.І. Наномедицина, нанофармакологія: фармакотерапевтичний аспект / І.С. Чекман, М.І. Загородний // Галицький лікарський вісник. - 2011. - № 2. Т.18 - С. 159-65.

7. Чекман І.С., Полова Ж. М., Гребельник А. І. Наночастинки у лікарських формах: аспекти фармакології та фармацевтичної технології / І.С. Чекман, Ж.М. Полова, А.І. Гребельник // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2012. - № 1 (26). - С. 3-10.

8. Obata Y., Ciofani G., Raffa V. et al. Evaluation of cationic liposomes composed of an amino acid-based lipid for neuronal transfection / Y. Obata, G. Ciofani, V. Raffa et al. // Nanomedicine: Nanotechnology, Biology and Medicine. - 2010. - Vol. 6, Is. 1. - P. 70-77.

9. Barani H., Montazer M. Review on Applications of Liposomes in Textile Processin / H. Barani, M. Montazer // Journal of Liposome Research. - 2008. - № 8. - Р. 249-262.

10. Григорєва Г.С. Реальна нанофармакологія: становлення, міфи та ліпосомофармакології / Г.С. Григорєва // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2008. - No4(5). - С. 83-98.

11. Велика М.М., Шевельова Н.Ю. Ліпосомальні технології в антимікробній хіміотерапії: огляд літератури / М.М. Велика, Н.Ю. Шевельова // Клінічна фармація. - 2008. - Т.12, No4. - С. 29-33.

12. Галицька С.М., Нікольський І.С. Біологічні властивості ліпосом та їх практичне використання / С.М. Галицька, І.С. Нікольський // Фізіологічний журнал. - 2008. - Т.54. №5. - С. 99-108.

13. Krausgruber T., Blazek K., Smallie T., Alzabin S., Lockstone H., Sahgal N., Hussell T., Feldmann M. and Udalova I. IRF5 promotes inflammatory macrophage polarization and TH1- TH17 responses / T. Krausgruber, K. Blazek, T. Smallie, S. Alzabin, H. Lockstone, N. Sahgal, T. Hussell, M. Feldmann and I. Udalova // Nature Immunology. - 2011. - № 23. - Р. 45-56.

14. Шульга С.М., Глух І. С., Дроздов О.Л. Біологічні властивості лецитину з соняшнику / С.М. Шульга, І.С. Глух., О.Л. Дроздов // Наук. праці Одес. нац. акад. харч. тех- нологій, Одеса. - 2012. - Вип. 42, Т. 1. - С. 234-238.

15. Воронкова О.С., Літвяков Ю.М., Пономарьова Т.М., Вінніков А.І. Використання ліпосом у біології та медицині. Биологические науки. Микробиология. [Електронний ресурс] / О.С. Воронкова, Ю.М. Літвяков, Т.М. Пономарьова, А.І. Вінніков. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_PNI_2011/Biologia/6_79943.doc.htm.

16. Кобринський Г. Ліпосоми в медицині. [Електронний ресурс] / Г. Кобринський - Режим доступу: https://bit.ly/3sNwx0f

17. Шматенко О.П., Підлісний О.В., Приходько Т.В., Соломенний А.М., Притула Р.Л., Семенченко Г.Б., Тахтаулова Н.О. Технологічні аспекти створення м'яких лікарських засобів для лікування гнійних ран. / О.П. Шматенко, О.В. Підлісний, Т.В. Приходько, А.М. Соломенний, Р.Л. Притула, Г.Б. Семенченко, Н.О. Тахтаулова // Український журнал військової медицини. - 2020. - т. 1. С. 50-53.

18. Polyvinyl pirrolidone-iodine liposome hydrogel improves epithelization by combining moisture and antiseptics. A new concept in wound therapy / P. M. Vogt et al. Wound Repair Regen. 2001. - Vol. 9, № 2. - P. 116-122.

19. Метрин. [Електронний ресурс] / - Режим доступу: https://biovet.ua/ua/metrin-100-ml/.

References:

1. Tsimbalyuk B.I., Chekman I.S., Kremets K.G. (2011). Perspektivi vikoristannya nanotehnologiy v neyrohirurgiyi [Prospects for the use of nanotechnology in neurosurgery]. Ukrayinskiy neyrohirurgichniy zhurnal - Ukrainian neurosurgical journal, 2, 4-7 [in Ukrainian].

2. Chekman I.S. (2009). Nanonauka: Istorichniy aspekt, perspektivi doslidzhen [Nanoscience: Historical aspect, prospects of research]. Ukrayinskiy medichniy chasopis - Ukrainian Medical Journal, 3 (71), 86-91 [in Ukrainian].

3. Duboviy D.V. (2010). Adresna dostavka I transport likiv za dopomogoyu nanotehnologiy [Address delivery and transport of drugs with the help of nanotechnologies]. Ukrayinskiy naukovo-medichniy molodizhniy zhurnal - Ukrainian scientific and medical youth journal, 3, 34-35 [in Ukrainian].

4. Chekman I.S. (2010). Naukovo-praktichnI aspekti nanomeditsini [Scientific and practical aspects of nanomedicine]. Suchasni infektsiyi -Moderni infections, 4, 16-26 [in Ukrainian].

5. Chekman I.S. (2011). Nanonauka v Ukrayini: do problemi doslidzhennya [Nanoscience in Ukraine: to the problem of research]. Suchasni problemi toksikologyii - Modern problems of toxicology, 1-2, 16-21 [in Ukrainian].

6. Chekman I.S., Zagorodniy M.I. (2011). Nanomeditsina, nanofarmakologIya: farmakoterapevtichniy aspekt [Nanomedicine, nanopharmacology: pharmacotherapeutic aspect]. Galitskiy likarskiy visnik- Halytskyi dosznobny visnyk, 2, 159-165 [in Ukrainian].

7. Chekman I.S., Polova Zh. M., Grebelnik A. I. (2012). Nanochastinki u likarskih formah: aspekti farmakologiyi ta farmatsevtichnoyi tehnologiyi [Nanoparticles in dosage forms: aspects of pharmacology and pharmaceutical technology]. Farmakologiya ta likarska toksikologiya. - Pharmacology and medicinal toxicology, 1 (26), 3-10 [in Ukrainian].

8. Obata Y., Ciofani G., Raffa V. et al. (2010). Evaluation of cationic liposomes composed of an amino acid-based lipid for neuronal transfection [Evaluation of cationic liposomes composed of an amino acid-based lipid for neuronal transfection]. Nanomedicine: Nanotechnology, Biology and Medicine - Nanomedicine: Nanotechnology, Biology and Medicine, 6, 70-77.

9. Barani H., Montazer M. (2008). Review on Applications of Liposomes in Textile Processin [Reviv on Applications of Liposomes in Techile Processin]. Journal of Liposome Research. - Journal of Liposome Research, 8, 249-262 [in Ukrainian].

10. GrigorEva G.S. (2008). Realna nanofarmakologIya: stanovlennya, mIfi ta liposomofarmakologiyi [Real nanopharmacology: formation, myths and liposopharmacology]. Farmakologiya ta likarska toksikologiya - Pharmacology and medicinal toxicology,4(5), 83-98 [in Ukrainian].

11. Velika M.M., Shevelova N.Yu. (2008). Liposomalni tehnologiyi v antimikrobniy himioterapiyi: oglyad literaturi [Liposomal technologies in antimicrobial chemotherapy: a review of the literature]. Klinichna farmatsiya. - Clinical pharmacy, 4, 29-33 [in Ukrainian].

12. Galitska S.M., Nikolskiy I.S. (2008). Biologichni vlastivosti liposom ta yih praktichne vikoristannya [Biological properties of liposomes and their practical use]. Fiziologichniy zhurnal. - Physiological journal, ,5, 99-108 [in Ukrainian].

13. Krausgruber T., Blazek K., Smallie T., Alzabin S., Lockstone H., Sahgal N., Hussell T., Feldmann M. and Udalova I. (2011). IRF5 promotes inflammatory macrophage polarization and TH1-TH17 responses [IRF5 promotes inflammatory macrophage polarization and TG1-TG17 response]. Nature Immunology. - Nature of Immunology, 23, 45-56.

14. Shulga S.M., Gluh I. S., Drozdov O.L. (2012). Biologichni vlastivosti letsitinu z sonyashniku [Biological properties of sunflower lecithin]. Nauk. pratsi Odes. nats. akad. harch. tehnologly - Science works of Odessa. national acad. food. technology, 42, 234-238 [in Ukrainian].

15. Voronkova O.S., Litvyakov Yu.M., Ponomarova T.M., Vinnikov A.I. Vikoristannya liposom u biologiyi ta meditsini. Biologicheskie nauki. Mikrobiologiya. [Use of liposomes in biology and medicine. Biological sciences. Microbiology]. - Retrieved from: http://www.rusnauka.com/6_PNI_2011/Biologia/6_79943.doc.htm [in Ukrainian].

16. Kobrinskiy G. Liposomi v meditsini [Liposomes in medicine]. - Retrieved from: https://bit.ly/3sNwx0f [in Ukrainian].

17. Shmatenko O.P., Pidlisniy O.V., Prihodko T.V., Solomenniy A.M., Pritula R.L., Semenchenko G.B., Tahtaulova N.O. (2020). Tehnologichni aspekti stvorennya m'yakih likarskih zasoblv dlya likuvannya gniynih ran. [Technological aspects of the creation of soft drugs for the treatment of purulent wounds]. Ukrayinskiy zhurnal viyskovyi meditsini. - Ukrainian journal of Military Medicine, 1, 50-53 [in Ukrainian].

18. Polyvinyl pirrolidone-iodine liposome hydrogel improves epithelization by combining moisture and antiseptics. A new concept in wound therapy [Polyvinyl pyrrolidone-iodine liposome hydrogel improves epitgelization by combining moisture and antiseptics. A new concept in wound therapy]. P. M. Vogt et al. Wound Repair Regen.. - P. M. Vogt et al. Wound Repair Regen, 2, 116-122.

19. Metrin. [Metrin]. - Rezhim dostupu: https://biovet.ua/ua/metrin-100-ml/.

Размещено на Allbest.ru