Особливості державного регулювання системи стоматологічної допомоги населенню в Україні в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості державного регулювання системи стоматологічної допомоги населенню в Україні в умовах воєнного стану

Наталія Махінчук, аспірантка кафедри публічної політики, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті обґрунтовано особливості державного регулювання системи стоматологічної допомоги населенню (СДН) в Україні в умовах воєнного стану. Для цього встановлено сутність поняття “державне регулювання системи стоматологічної допомоги населенню” та уніфіковано парадигмальні засади державного регулювання системи СДН. З'ясовано, що наразі в Україні існує нова реальність - воєнний стан, який диктує системі СДН нові підходи в роботі до надання медичної допомоги як Збройним Силам України, так і цивільному населенню. Констатовано, що за таких умов питання відповідальності держави за роботу системи охорони здоров'я (у т.ч. й у системі СДН), забезпечення її спроможності в воєнний час та повоєнний період відбудови набуває особливої актуальності.

Узагальнено основні фактори, які значно обмежують надання спеціалізованої стоматологічної допомоги на територіях, де ведуться бойові дії або ж на окупованих територіях. Встановлено основні проблеми державного регулювання вітчизняної системи СДН, які обумовлюють її перебування в стані кризи та стагнації. Акцентовано увагу на тому, що за останні 5 років за рахунок державних коштів не було обладнано і введено в експлуатацію жодного стоматологічного кабінету. Все стоматологічне обладнання в стаціонарних та мобільних кабінетах польових госпіталів та бойових частин є волонтерським ресурсом. До цього часу для військової стоматології не розроблено сучасних протоколів лікування і практично відсутня система забезпечення штатних військових стоматологів необхідним обладнанням та розхідними матеріалами.

Окрім того, залишаються відсутніми, затверджені на законодавчому рівня, конкурентні “правила гри” в системі СДН у вигляді розробки й затвердження регуляторних нормативно-правових актів, а також погодження документів професійного самоврядування стоматологів тощо. Зроблено висновок, що за період існування незалежної України так і не відбулося становлення засад цілісного підходу до здоров'я людини, до формування партнерських відносин у сфері охорони стоматологічного здоров'я, унаслідок чого відбувається зниження доступності до СДН, занепад сільської та шкільної стоматології й скорочення сектора профілактичної стоматології та наявний високий рівень стоматологічної захворюваності й запит на високовартісні спеціалізовані види СДН.

Ключові слова: воєнний стан, державне регулювання, державне регулювання системи стоматологічної допомоги, охорона здоров'я, стоматологічна допомога населенню.

Abstract

Features of state regulation of the system of dental assistance to the population in Ukraine under the conditions of the state of martial

Natalia Makhinchuk? Graduate student of the Department of Public Policy, Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article substantiates the peculiarities of the state regulation of the system of dental care for the population (DCP) in Ukraine under martial law. For this, the essence of the concept of “state regulation of the system of dental care for the population” has been established and the paradigmatic principles of state regulation of the dental care system have been unified. It was found that there is currently a new reality in Ukraine - a state of war, which dictates to the DCP system new approaches in the work of providing medical aid to both the Armed Forces of Ukraine and the civilian population. It was established that under such conditions, the question of the state's responsibility for the work of the health care system (including the health care system), ensuring its capacity in wartime and the post-war period of reconstruction becomes especially relevant.

The main factors that significantly limit the provision of specialized dental care in the territories where hostilities are taking place or in the occupied territories are summarized. The main problems of state regulation of the domestic system of DCP, which cause it to be in a state of crisis and stagnation, have been identified. Attention has been drawn to the fact that over the past 5 years, not a single dental office has been equipped and put into operation at state expense. All dental equipment in stationary and mobile offices of field hospitals and combat units is a volunteer resource. Until now, modern treatment protocols have not been developed for military dentistry, and there is practically no system of providing full-time military dentists with the necessary equipment and consumables.

In addition, competitive “rules of the game” approved at the legislative level remain absent in the DCP system in the form of development and approval of regulatory legal acts, as well as approval of documents of professional self-governance of dentists, etc. It was concluded that during the period of existence of independent Ukraine, the formation of the foundations of a holistic approach to human health and the formation of partnership relations in the field of dental health care did not take place, as a result of which there is a decrease in accessibility to dental clinics, the decline of rural and school dentistry and the reduction sector of preventive dentistry and the existing high level of dental morbidity and the demand for high-value specialized types of DCP.

Keywords: martial law, state regulation, state regulation of the dental care system, health care, dental care for the population

Постановка проблеми

Стоматологічна допомога населенню (СДН) в Україні - один із наймасовіших видів медичної допомоги (до 10% у секторі медичної допомоги загалом [1]), що розвивається надзвичайно динамічно в конкурентному середовищі медичних послуг. За кількістю лікарів і відвідувань пацієнтів стоматологія на поч. 2022 року займала друге місце серед усіх медичних спеціальностей. При цьому вітчизняна система СДН має свої особливості, а саме має “чітко виражену медичну, біологічну, організаційно- економічну й публічно-управлінську специфіку” [2, с. 3]. Тому вона фактично, вже функціонує як окрема підгалузь охорони здоров'я, що відповідає практиці більшості європейських країн та має свої вже сформовані “підвалини” державного регулювання.

З огляду на викладене, зауважимо, що формування сучасної філософії державного управління передбачає її переорієнтацію з керування на регулювання і надання послуг [3, с. 5], тому предметом нашого подальшого дослідження виступає саме державне регулювання системи СДН в Україні.

Водночас, з початком повномасштабної російської агресії проти нашої держави постали серйозні виклики щодо зміни підходів до організації роботи у сфері охорони здоров'я. Все це в умовах невизначеності потребує винятково результативного й ефективного функціонування всієї системи державного регулювання, у тому числі й у сфері СДН, яка займає особливе місце в життєзабезпеченні соціуму.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Студіюванню теоретико-методичних засад розвитку сфери охорони здоров'я та специфіки її державного регулювання зарубіжні й вітчизняні вчені у своїх публікаціях приділяють досить чільну увагу. Зокрема, досить ґрунтовно ці питання розроблені у працях зарубіжних учених, таких як: І. Ансофф, Х. Віссема, П. Друкер, Дж. Пірс, М. Портер та інші. Різні аспекти державного регулювання охорони здоров'я є наріжним каменем вітчизняних наукових досліджень М. Білинської, О. Гаврилюка, З. Гладуна, Д. Карамишева, Н. Кризиної, І. Петрової, Я. Радиш, Ю. Ридзеля, Н. Чалої та ін.

При цьому найбільш значимі напрацювання у сфері державного регулювання системи СДН представлені розробками таких вітчизняних науковців, як: І. Бедрик, Л. Литвинова, І. Мазур, О. Мельниченко, О. Павленко, О. Савчук, І. Хожило, В. Чопчик, В. Шевцов, та ін.

Незважаючи на наявні розробки та напрацювання з досліджуваної проблематики, в науковому дискурсі лише започатковуються дослідження специфіки державного регулювання системи СДН в умовах невизначеності (в умовах воєнного стану).

Зазначене вище обумовлює актуальність, науково-практичну значимість та мету даної наукової статті.

Мета статті - обґрунтування особливостей державного регулювання системи стоматологічної допомоги населенню в Україні в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Власне поняття “державне регулювання системи стоматологічної допомоги населенню” розглядається нами як складна наукова категорія, що обумовлено специфікою управлінської діяльності (що реалізується, насамперед, органами державної влади) та якістю конкурентного середовища в цій сфері, а також ефективністю діяльності суб'єктів системи СДН у динамічно мінливих умовах/умовах невизначеності.

Отже, державне регулювання системи СДН надалі пропонуємо розглядати як здійснення впливу держави (органів державної влади та/або уповноважених державою суб'єктів) на створення інституційно-правових, соціально-економічних та ін. передумов, необхідних для забезпечення/ впорядкування діяльності в системі СДН, що здійснюється в динамічно мінливих умовах конкурентного середовища, згідно завдань і функцій державної політики в цій сфері (сфері охорони здоров'я).

При цьому, серед парадигмальних засад державного регулювання системи СДН, на нашу думку, доцільно відзначити такі:

1) результативне та ефективне функціонування системи СДН на інноваційних засадах в умовах реформування сфери охорони здоров'я не може обійтися без активної регулюючої ролі держави, яка виконує, насамперед, функції компенсатора недосконалостей ринкового механізму господарювання;

2) державне регулювання у сфері СДН носить системний характер, що пов'язано з наявністю у цій сфері відповідної структури, єдності зв'язків між елементами тощо;

3) у процесі історичного розвитку системи СДН постійно змінюються моделі державного регулювання цієї діяльності, тобто трансформуються основні напрямки, форми, методи, інструменти та функції державного регулювання;

4) характер державного регулювання СДН залежить від визначених пріоритетів соціально-економічного розвитку загалом та особливостей реформування сфери охорони здоров'я зокрема;

5) у процесі такого регулювання держава контролює соціальну спрямованість діяльності у сфері СДН. Відповідно механізми державного регулювання, як правило, вміщують вбудовані соціальні методи та інструменти (державні соціальні програми та гарантії, соціальне страхування, соціальна адаптація та реабілітація, соціальний розвиток тощо);

6) масштаби державного регулювання системи СДН, його конкретні форми, методи та функції суттєво відрізняються в різних країнах; та ін.

Загалом, раціональне державне регулювання системи СДН не протистоїть механізму її ринкового регулювання (саморегулювання) й не підміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал, надає ринковим регуляторам цілеспрямований характер. У кінцевому підсумку це має сприяти досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів у системі СДН з меншими економічними та соціальними витратами.

Разом із цим, зауважимо, що медична реформа в Україні, метою якої було загальне запровадження первинної ланки надання медичної допомоги - сімейної медицини-загальної практики і одночасне зменшення обсягів надання високоспеціалізованої і стаціонарної медичної допомоги, фактично ліквідувала стоматологічну медичну допомогу в структурі первинної ланки медичної допомоги, особливо в мережі державних і комунальних лікувально- профілактичних закладів. Спочатку СДН була включена до вторинної і третинної медичної допомоги, а в подальшому було запропоновано передати стоматологічну допомогу в функції сімейних лікарів (які зазвичай, лише початково знайомляться зі стоматологічною нозологією). Очевидно, що такий стан речей не сприяє належному наданню СДН, адже: 1) виключає можливість централізованого проведення профілактики стоматологічних захворювань; 2) створює умови для подальшої комерціалізації стоматологічної діяльності та ін.

Повномасштабна російська агресія проти України ще більше загострила проблеми суспільного існування та кардинально змінила акценти у пошуках можливих шляхів їхнього вирішення.

Як відомо, з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан. Відповідне рішення президент України ухвалив Указом “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX [4]. Тобто на сьогодні в Україні існує нова реальність - воєнний стан, що диктує системі охорони здоров'я нові підходи в роботі медичної системи до надання допомоги як Збройним Силам України (ЗСУ), так і цивільному населенню. За таких умов питання відповідальності держави за роботу системи охорони здоров'я (у т.ч. й у системі СДН), забезпечення її спроможності в воєнний час та повоєнний період відбудови набуває особливої актуальності.

Нагадаємо, що правове регулювання надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги військовослужбовцям в умовах воєнного стану здійснюється відповідно до спільного наказу Міністерства оборони (Міноборони) України та Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України від 02.11.2018 р. № 49/180 “Про визначення механізму надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного” [5].

Водночас, воєнний стан, введений в Україні, вніс суттєві корективи в роботу системи охорони здоров'я та обумовив оперативні рішення, прийняті для удосконалення роботи сфери охорони здоров'я. Так, вже 25 лютого 2022 року Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) ухвалило Наказ № 379 “Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції Об'єднаних сил” [6].

В умовах воєнного стану в системі охорони здоров'я в Україні:

- МОЗ України забезпечує готовність визначених закладів охорони здоров'я та інших необхідних сил та засобів для надання медичної допомоги військовослужбовцям під час дії воєнного стану;

- обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначають за пропозицією Міністерства оборони України заклади охорони здоров'я комунальної власності, які можуть бути залучені для надання вторинної і третинної медичної допомоги;

- НАМН України забезпечує надання консультативної та методичної допомоги закладам охорони здоров'я, що надають медичну допомогу в час воєнного стану [7].

Нагадаємо, що ще в 2018 році з розвитком чергової фази медичної реформи були прийняті відповідні накази силових міністерств та відомств (Держприкордослужба, МВС, Міністерство оборони, Служба зовнішньої розвідки України) про організацію надання в них стоматологічної допомоги. Зокрема, Наказом Міністерства оборони України від 18.08.2015 року “Про затвердження Інструкції про порядок надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров'я та медичних підрозділах Збройних Сил України” [8] на галузевому рівні нормативно закріплено порядок надання стоматологічної допомоги для контингенту ЗСУ згідно рівнів її організації (первинна, вторинна, третинна) та прикріпленого контингенту.

Функціонально зміст Наказу [8] визначає виключно поняття “стоматологічна допомога”. А таке поняття як “стоматологічна послуга” не застосовується у сфері охорони стоматологічного здоров'я військовослужбовців як регулятор суспільних відносин. Хоча, лише серед мобілізованих до АТО на сході держави та призовників у той час потреба в санації ротової порожнини сягала 95 % [9].

Війна ж в Україні досить гостро висвітлила й іншу проблему, а саме - залежність військової стоматології від структури державної стоматології. Адже в умовах невизначеності військові стоматологи мали можливість надавати допомогу лише в тилових районах, а у місцях бойових дій військовим та мирним жителям, які потерпають від ворога, така допомога виявилася “паралізованою”.

Можливість надання спеціалізованої стоматологічної допомоги на територіях, де ведуться бойові дії або ж на окупованих територіях залишається обмеженою й надалі (а в багатьох випадках і неможливою взагалі), на нашу думку, через такі фактори:

- ризик поранення або пацієнта, або ж лікаря, якщо така допомога надається у зоні бойових дій/авіабомбардувань/артобстрілів тощо. Дійсно, досвід війни для медичних працівників - це досвід перебування у шокових, форс-мажорних ситуаціях, необхідності приймати швидкі рішення та вчиняти дії, ціною яких можуть бути людські життя;

- багато лікарень були заміновані окупаційною російською армією, як “стратегічно” важливі об'єкти;

- багато стоматологічних поліклінік повністю зруйновані під час бойових дій/авіабомбардувань/артобстрілів;

- деякі медичні заклади не можуть працювати через руйнування базових комунікацій (електрика, вода) та загальної інфраструктури міста чи області;

- наявний дефіцит стоматологічних матеріалів через зруйновані логістичні системи та руйнування транспортних шляхів;

- кадрова неукомплектованість стоматологічних клінік: а) частина лікарів-стоматологів приєдналася до лав ЗСУ на початку війни; б) мають місце значні міграційні процеси (внутрішні та зовнішні), у зв'язку з чим багато фахівців переїхали на захід країни або за кордон);

- на таких територіях майже відсутні пересувні стоматологічні кабінети (у мирній країні їх було всього 43 [10]);

- мародерство з боку російських військ та ін.

Хоча, деякі спеціалісти-стоматологи змогли організувати пересувні стоматологічні пункти, щоб надавати стоматологічну допомогу українській армії, а також мирним жителям на прилеглій території.

Укомплектування таких посад забезпечено особистими ініціативами, які досить активно підтримуються на міжнародному рівні. Так, перший ініціативний проєкт зі створення стоматологічної допомоги на передовій в Україні була реалізована у 2015 році в рамках волонтерського проєкту Тризуб Дентал (Trident Dental). Метою такого проєкту була організація якісної стоматологічної допомоги в районі проведення операції Об'єднаних сил (ООС).

Тобто зазначений проєкт успішно реалізовувався у східних регіонах України як до початку повномасштабної війни в Україні, так продовжує працювати і на сьогодні. За цей час було надано безоплатну стоматологічну допомогу (за обладнання, стоматологічні матеріали, логістику і побут заплатили люди, котрі хочуть допомогти нашим захисникам наблизити перемогу над російським загарбником) більше ніж тридцяти тисячам військових [10].

Важливо акцентувати увагу на тому, що за 5 років за рахунок державних коштів не було обладнано і введено в експлуатацію жодного стоматологічного кабінету. Все стоматологічне обладнання в стаціонарних та мобільних кабінетах польових госпіталів та бойових частин є волонтерським ресурсом. До цього часу для військової стоматології не розроблено сучасних протоколів лікування і практично відсутня система забезпечення штатних військових стоматологів необхідним обладнанням та розхідними матеріалами [10].

На території України, яка не перебуває під прямою військовою окупацією, стоматологія стикається з проблемою великої кількості мігрантів із зони бойових дій, які звертаються за терміновою та запланованою стоматологічною допомогою.

У західних регіонах України населення, зазвичай, звертається за терміновою стоматологічною допомогою перед міграцією за кордон. Більшість лікарів-стоматологів надають невідкладну СДН безкоштовно. Всі інші стоматологічні процедури є мінімальними для переселенців із зони бойових дій, військових і дітей.

Тому, вважаємо, що потрібно терміново нормативно врегулювати питання системи заходів щодо медичної стоматологічної реабілітації осіб, що постраждали та/або перебували на окупованих територіях/у полоні, та розробити механізми їх практичної реалізації. Система охорони здоров'я

України також має бути готовою в найближчому майбутньому надавати таку допомогу й у випадку здійснення терористичних атак на українській території та у випадку одночасної появи великої кількості постраждалих або ж на територіях, звільнених від тимчасової окупації.

У продовження досліджуваної проблематики, важливо відзначити що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану у березні 2022 року було внесено зміни [11] й до процедури атестації лікарів, зокрема, до наказу МОЗ України від 22 лютого 2019 року № 446, згідно яких встановлювалося, що “в 2023 році для атестації необхідно подати щонайменше 100 балів безперервного професійного розвитку, отриманих у 2020, 2021 роках, та бали безперервного професійного розвитку, отримані у 2022 році. Мінімальна кількість балів безперервного професійного розвитку, яка має бути підтверджена за річний період, у 2022 році не є обов'язковою” [12]. Тобто МОЗ України вирішило скасувати обов'язковий мінімум у балів БПР на 2022 рік.

Разом із цим було знято обмеження на дистанційне навчання до 2024 року. Нагадаємо, що раніше МОЗ вже скасувало обмеження через карантин, спричинений COVID-19. У подальшому лікарі можуть так само підвищувати свою кваліфікацію дистанційно та набирати за проходження онлайн-навчання більше, ніж 15 балів на рік. Всі набрані бали будуть зараховані під час проходження атестацій у 2023 та 2024 роках.

Лікарі - громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, отримали право здійснювати облік балів в особистому освітньому портфоліо без підпису керівника закладу охорони здоров'я, який знаходиться на тимчасово окупованій території [11].

Що стосується безпосередньо питання оплати праці медичних працівників в умовах воєнного стану, в багатьох медичних закладах країни (у т.ч й у сфері СДН) склалася критична ситуація. Її виникнення, на думку керівників вітчизняних медустанов, було спровоковано введенням в дію Постанови КМУ від 12 січня 2022 року №2 “Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я” [13]. Головна проблема виникла тому, що згідно Постанови №2 [13] держава підвищила заробітні плати у сфері охорони здоров'я для лікарів до розміру не менше ніж 20 000 грн на місяць, а для середнього медичного персоналу - не менше ніж 13 500 грн. Із 1 січня 2022 року медики, які працюють на повну ставку, не можуть отримувати заробітну плату меншого розміру. Керівників закладів охорони здоров'я, які не нарахують працівникам зарплати за новими базовими ставками, обіцяють штрафувати. Тобто передбачена оплата праці медичним працівникам власними коштами, яка, з одного боку, призводить до збільшення фінансового плану лікаря-стоматолога на місяць, а з іншого, збільшення заробітної плати з нарахуваннями обумовлює зростання тарифу на стоматологічні послуги. Однак, підвищувати вартість послуг відповідно до потреби заклад не зможе, адже ризикує втакому випадку втратити пацієнтів на конкурентному ринку стоматпослуг.

Разом із цим, наразі залишається недосконалим механізм нарахування заробітної плати медичним працівникам у сфері СДН, зокрема надбавок за роботу в ковідних відділеннях. Нівелюється й питання диференціації оплати заробітної плати завідуючим відділень та старшим медичним сестрам. Як засвідчує практика, більшість стоматологічних закладів не можуть виконати умови Постанови КМУ №2 [13] і будуть претендувати на пакет дофінансування, який у 2022 році створює НСЗУ. Проте, відразу виникає інша проблема: якщо заклад претендує на цей пакет по різниці в оплаті заробітної плати, відповідно він втрачає право на встановлення преміальних та інших надбавок. У результаті повністю втрачається механізм матеріальної мотивації працівника.

стоматологічний допомога воєнний здоров'я

Висновки

Таким чином можемо стверджувати, що система СДН в Україні наразі перебуває в стані кризи і стагнації, адже:

- СДН не відповідає потребам населення, так як на первинній ланці медичної допомоги вона майже не надається та є дуже обмеженою, що не забезпечує гарантованого конституційного права людини на охорону здоров'я та доступну медичну допомогу;

- відсутність СДН на первинному щаблі призводить до втрати системою охорони здоров'я функції соціального стабілізатора;

- в умовах розгортання повномасштабної російської воєнної агресії проти України чітко висвітлилась залежність військової стоматології від структури державної стоматології. У результаті військові стоматологи, з ряду об'єктивних причин, не можуть надавати повноцінну стоматологічну допомогу у місцях бойових дій військовим та мирним жителям, які потерпають від ворога;

- СДН має недостатній рівень фінансування державною та місцевими органами влади, слабке матеріально-технічне забезпечення та значний знос стоматологічного обладнання;

- державний сектор системи СДН демонструє низьку конкурентоздатність, порівняно з приватними стоматологічними клініками, та має невисокий рівень використання інноваційних технологій у щоденній практиці;

- відсутні, затверджені на законодавчому рівня, конкурентні “правила гри” в системі СДН у вигляді розробки й затвердження регуляторних нормативно-правових актів (законів, програм розвитку, стандартів та ін.), а також погодження документів професійного самоврядування стоматологів, що спрямовані на формалізацію та оптимізацію взаємовідносин у ланцюгу “пацієнт - стоматолог - стоматологічний заклад - громадське об'єднання стоматологів - органи публічного управління”;

- починаючи, з 24.02.2022 року, відбувається відток кадрів: частина лікарів-стоматологів приєдналася до лав ЗСУ на початку війни, значна кількість фахівців виїхала на захід України або ж взагалі за кордон. При цьому багато лікарів на окупованих територіях працюють без молодшого медичного персоналу;

- відсутній ефективний соціальний захист працівників у сфері СДН (наприклад, відсутній захист працівників від необґрунтованих звільнень, неповної офіційної зайнятості та застосування жорсткої системи важелів і механізмів інтенсифікації праці та ін.);

- відсутній належний нагляд за дотриманням законодавства в сфері СДН (зокрема за процесами ціноутворення, атестації, ліцензування, акредитації та сертифікації; у сфері виробництва (поставок) продукції стоматологічного призначення тощо);

- має місце низький рівень оплати праці та відсутність економічної мотивації у медичного персоналу (насамперед, у закладах державної форми власності); та ін.

Резюмуючи викладене вище, можемо констатувати, що війна досить чітко висвітлила той факт, що за період існування незалежної України так і не відбулося становлення засад цілісного/холістичного підходу до здоров'я людини, до формування партнерських відносин у сфері охорони стоматологічного здоров'я, унаслідок чого відбувається зниження доступності до СДН, занепад сільської та шкільної стоматології й скорочення сектора профілактичної стоматології та наявний високий рівень стоматологічної захворюваності й запит на високовартісні спеціалізовані види стоматологічної допомоги. У свою чергу, така ситуація в системі СДН в Україні засвідчує необхідність розробки нової конкурентоспроможної стратегії її розвитку з урахуванням нових суспільних викликів і загроз, що і є перспективним напрямком наших майбутніх наукових досліджень.

Література

1. Офіційний веб-сайт МОЗ України.

2. Мельниченко О.А., Удовиченко Н.М., Ємченко В.І. Полеміка щодо співвідношення понять “стоматологічна допомога” та “стоматологічна послуга”. Харків: ХНМУ, 2019. С. 48-50.

3. Онищук С.В. Практика застосування Закону України “Про державну службу”: практичний посібник. Івано-Франківськ; Дрогобич: Коло, 2017. 184 с.

4. Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”: Закон України від 24.02.2022 р. № 2102-IX.

5. Про визначення механізму надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного: наказ Міністерства оборони (Міноборони) України та Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України від 02.11.2018 р. № 49/180.

6. Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції Об'єднаних сил: Наказ МОЗ України від 25.02.2022 р. №379.

7. Питання Національної ради з відновлення України від наслідків війни: Указ Президента України від 21 квітня 2022 р. № 266/2022.

8. Про затвердження Інструкції про порядок надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров'я та медичних підрозділах Збройних Сил України: наказ Міністерства оборони України 18.08.2015 № 414.

9. Резолюція засідання “круглого столу” на тему: “Напрями розвитку системи організації стоматологічної допомоги в Україні”.

10. Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого2019 року № 446: Наказ МОЗ України № 520 від 24.03.2022 року.

11. Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів: наказ МОЗ України № 446 від 22.02.2019 року.

12. Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я: Постанови КМУ від 12 січня 2022 року №2.

References

1. Ofitsiinyi veb-sait MOZ Ukrainy [Official website of the Ministry of Health of Ukraine]. [in Ukrainian].

2. Melnychenko O.A., Udovychenko N.M., Yemchenko V.I. (2019). Polemika shchodo spivvidnoshennia poniat “stomatolohichna dopomoha” ta “stomatolohichna posluha” [Controversy regarding the relationship between the concepts of “dental care” and “dental service”]. Kharkiv : KhNMU. [in Ukrainian].

3. Onyshchuk S.V. (2017) Praktyka zastosuvannia Zakonu Ukrainy “Pro derzhavnu sluzhbu” [The practice of applying the Law of Ukraine “On Civil Service”].Ivano-Frankivsk; Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy “Pro zatverdzhennia Ukazu Prezydenta Ukrainy “Pro vvedennia voiennoho stanu v Ukraini”” vid 24.02.2022 r. № 2102-IX [Law of Ukraine “On Approval of the Decree of the President of Ukraine “On the Introduction of Martial Law in Ukraine”” from February 24 2022 № 2102- IX]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. [in Ukrainian].

5. Nakaz Ministerstva oborony (Minoborony) Ukrainy ta Ministerstva okhorony zdorovia (MOZ) Ukrainy “Pro vyznachennia mekhanizmu nadannia vtorynnoi (spetsializovanoi) i tretynnoi (vysokospetsializovanoi) medychnoi dopomohy viiskovosluzhbovtsiam, yaki berut uchast v antyterorystychnii operatsii ta zdiisnenni zakhodiv iz zabezpechennia natsionalnoi bezpeky i oborony, vidsichi i strymuvannia zbroinoi ahresii Rosiiskoi Federatsii ta/abo v umovakh zaprovadzhennia voiennoho chy nadzvychainoho” vid 02.11.2018 r. № 49/180 [Order of the Ministry of Defense (Ministry of Defense) of Ukraine and the Ministry of Health (MoH) of Ukraine “On determining the mechanism for providing secondary (specialized) and tertiary (highly specialized) medical care to servicemen participating in anti-terrorist operations and implementation of measures to ensure national security and defense , repelling and deterring armed aggression of the Russian Federation and/or under the conditions of the introduction of military or emergency measures” from November 2, 2018, № 49/180]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. [in Ukrainian].

6. Nakaz MOZ Ukrainy “Shchodo nadannia medychnoi dopomohy v umovakh voiennoho stanu viiskovosluzhbovtsiam, yaki berut uchast v operatsii Ob'iednanykh syl” vid 25.02.2022 r. №379 [Order of the Ministry of Health of Ukraine “Regarding the provision of medical aid under martial law to servicemen participating in the operation of the United Forces” from February 25, 2022, № 379]. [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezydenta Ukrainy “Pytannia Natsionalnoi rady z vidnovlennia Ukrainy” vid naslidkiv viiny: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 21 kvitnia 2022 r. № 266/2022 [Decree of the President of Ukraine “Questions of the National Council for the Reconstruction of Ukraine” from the consequences of the war: Decree of the President of Ukraine from April 21, 2022 № 266/2022]. [in Ukrainian].

8. Nakaz Ministerstva oborony Ukrainy “Pro zatverdzhennia Instruktsii pro poriadok nadannia stomatolohichnoi dopomohy v zakladakh okhorony zdorovia ta medychnykh pidrozdilakh Zbroinykh Syl Ukrainy” vid 18.08.2015 № 414 [Order of the Ministry of Defense of Ukraine “On the approval of the Instruction on the procedure for providing dental care in health care institutions and medical units of the Armed Forces of Ukraine” from August 18, 2015 № 414]. [in Ukrainian].

9. Rezoliutsiia zasidannia “kruhloho stolu” na temu: “Napriamy rozvytku systemy orhanizatsii stomatolohichnoi dopomohy v Ukraini” [The resolution of the “round table” meeting on the topic: “Directions of the development of the dental care organization system in Ukraine”].

10. Dzherelo [Source]. [in Ukrainian].

11. Nakaz MOZ Ukrainy “Pro vnesennia zmin do nakazu Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy vid 22 liutoho 2019 roku № 446” vid 24.03.2022 roku № 520 [Order of the Ministry of Health of Ukraine “On Amendments to the Order of the Ministry of Health of Ukraine dated February 22, 2019 № 446” from March 24, 2022 №520]. [in Ukrainian].

12. Nakaz MOZ Ukrainy “Deiaki pytannia bezperervnoho profesiinoho rozvytku likariv” vid № 446 vid 22.02.2019 roku [Order of the Ministry of Health of Ukraine “Some issues of continuous professional development of doctors” № 446 from February 22, 2019]. [in Ukrainian].

13. Postanova KMU “Deiaki pytannia oplaty pratsi medychnykh pratsivnykiv zakladiv okhorony zdorovia” vid 12 sichnia 2022 roku №2 [Resolution of the CMU “Some issues of remuneration of medical workers of health care institutions” from January 12, 2022 № 2]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru