Оцінювання ризику падінь у осіб похилого та старечого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінювання ризику падінь у осіб похилого та старечого віку

О.Б. Лазарєва, Ю.В. Шевчук

падіння особа похилого віку ерготерапевт

Ерготерапевти посідають одне з найважливіших місць в розробці програм втручань для осіб, які мають підвищений ризик падіння, вже перенесли падіння чи мають страх падінь. Всебічна, повна та об'єктивна оцінка ризиків падінь дає можливість розробити комплексну та своєчасну програму втручань, що суттєво зменшать ризики падінь у майбутньому. Мета. Проаналізувати досвід зарубіжних та вітчизняних учених з питань оцінювання падінь та визначити методи оцінювання падінь для проведення власного дослідження. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати. Представлено загальну характеристику методів оцінювання ризиків падінь, що використовуються в зарубіжних країнах, та дано детальну їх характеристику, що буде використано у власному дослідженні цього питання. Всебічне, повне та об'єктивне оцінювання ризиків падінь є важливим з точки зору розуміння природи падінь та своєчасної розробки програм втручань. Планується розробка комплексної програми фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого та старечого віку, які мають підвищений ризик падінь.

Ключові слова: ерготерапія, падіння, особи похилого та старечого віку, втручання, оцінювання, ризик.

Abstract

Assessment of the risk of falls in older and senior people

O.B. Lazareva, Yu. V. Shevchuk

National University of Ukraine on Physical Education and Sport, Kyiv, Ukraine

Occupational therapists play an important role in the development of intervention programs for people who have an increased risk of falling, have already suffered a fall, or have a fear of falling. A comprehensive, complete, and objective fall risk assessment allows to develop a comprehensive and timely program of interventions that will significantly reduce future fall risks. Objective. To analyze the experience of foreign and domestic scientists on issues of fall risk assessment and to identify the methods of fall risk assessment for conducting own research. Methods. Theoretical analysis and generalization of scientific and methodological literature. Results. The paper presents the general description of fall risk assessment methods used in foreign countries and their detailed description, which will be used in the own study on this issue. A comprehensive, complete and objective fall risk assessment is essential in understanding the nature of falls and developing timely intervention programs. It is planned to develop a comprehensive program of physical therapy and occupational therapy for older persons with increased risk of falls.

Keywords: occupational therapy, falls, older adults, intervention, assessment, risk.

Постановка проблеми

Падіння осіб похилого віку є однією з актуальних проблем сучасної сфери охорони здоров'я. Частота падінь суттєво зростає після 60 років. У 65 років та старше щорічно падають 35 % загалом здорових осіб [14].

Більшість людей не сприймають падіння як важливу проблему, пов'язану зі станом здоров'я [4, 21]. Дуже часто люди похилого та старечого віку не інформують про це лікарів. Останні також не розпитують про падіння своїх літніх пацієнтів, а зосереджують зусилля на лікуванні «профільних» хвороб, не звертаючи увагу на ймовірний зв'язок конкретного захворювання з падінням чи з його ризиком.

Проте падіння старих людей можуть мати дуже важкі наслідки, часто несуть загрозу втрати здатності до самообслуговування та навіть самого життя осіб похилого та старечого віку [11].

Витрати, пов'язані з падіннями і їх наслідками, є однією з провідних статей витрат на охорону здоров'я у всьому світі. На жаль, в Україні немає даних з цього питання. Для порівняння, у 2015 р. загальні медичні витрати на випадки падінь у США становили понад 50 млрд доларів [19]. В країнах ЄС витрати на лікування травм, спричинених падіннями, оцінюються у 25 млрд євро щороку [32].

Огляд спеціальної літератури показав, що вивчення проблеми падінь неможливе без урахування всіх факторів, що їх провокують, які необхідно належним чином оцінити. У зв'язку з цим актуальним є питання всебічного, повного та об'єктивного оцінювання ризиків падінь з метою розробки та впровадження комплексних і своєчасних програм фізичної терапії та ерготерапії.

Роботу виконано відповідно до плану НДР НУФВСУ на 2021--2025 рр. за темою № 4.1 «Підвищення рівня функціональної незалежності та заняттєвої участі осіб різних нозологічних груп за допомогою програм ерготерапевтичних втручань» (номер держреєстрації 4.2. 0121U107532).

Мета дослідження -- проаналізувати досвід зарубіжних та вітчизняних учених з питань оцінювання падінь та визначити їх методи для проведення власного дослідження.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури свідчить, що існує близько 400 потенційних факторів, що провокують падіння, хоча немає їх надійної та узгодженої класифікації [33]. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) пропонує згрупувати всі фактори ризику падінь в чотири групи -- біологічні, поведінкові, пов'язані із середовищем та соціально-економічні [43].

Біологічні фактори -- це індивідуальні характеристики людини, пов'язані з її станом здоров'я. Дослідження демонструють зв'язок між станом здоров'я та ризиком падінь. Так, м'язова слабкість є значним фактором ризику падіння, як і дефіцит самої ходи, рівноваги та обмеженість використання допоміжних засобів [5]. Труднощі піднімання зі стільця також пов'язані з підвищеним ризиком падінь [9, 29].

Згідно з даними зарубіжних наукових джерел, захворювання кровообігу, хронічна обструктивна хвороба легень, депресія та артрит пов'язані з підвищеним ризиком падінь на 32 % [24].

Різні порушення зору (гострота, втрата поля зору тощо) та проблеми зі стопами («шишки», деформації пальців, виразки, деформовані нігті та загальний біль) значно підвищують ризики падінь [42].

Якщо на такі біологічні фактори, як вік та стать ми не можемо вплинути, решта факторів піддаються певному, а іноді і повному коригуванню лікарськими засобами, засобами фізичної та ерготерапії.

Поведінкові фактори -- це фактори, що пов'язані зі способом життя людини, її поведінкою та звичками.

Чи достатньо особа рухається протягом дня? Чи достатній та якісний у неї сон? Чи контролює особа вживання ліків, зокрема психотропних та заспокійливих? Яке у людини харчування та чи звикла вона до надмірного споживання алкоголю? Ці та інші запитання безпосередньо мають відношення до підвищення ризику падінь пацієнта. Так, зарубіжними дослідниками виявлено, що ризик падіння значно зростає, якщо людина приймає більше чотирьох ліків, незалежно від їх типу [9, 34].

Харчові дефіцити, такі як низький індекс маси тіла, що свідчить про недоїдання, також пов'язані з підвищеним ризиком падіння [41].

Депривація сну тісно пов'язана з падіннями, є причиною захворюваності та смертності, особливо серед літнього населення [6].

Окремо серед поведінкових факторів можна виділити такий психологічний стан, як страх падіння. Під ним розуміють занепокоєння особи щодо звичайної або нормальної ходьби з уявленням, що станеться падіння. Страх падіння -- незалежний фактор, який може провокувати такий інцидент. Такий страх впливає на якість життя, оскільки веде до зниження активності та участі, знижує впевненість у собі [22].

Оцінювання страху падіння з подальшим відповідним втручанням має вирішальне значення для сприяння незалежності, активності та участі, здоров'ю та безпеці людей похилого віку [35].

Фактори середовища -- окрема категорія факторів, що створюють умови для виникнення падінь, особливо у тих, хто вже має біологічні або поведінкові ризики. Небезпечний побут та зовнішній простір, наприклад, круті чи вузькі сходи, слизькі та нерівні поверхні, відсутність поручнів, розкидані на проходах речі, недостатнє освітлення, неправильно підібране взуття, невідповідні засоби для прогулянок або допоміжні засоби -- всі ці фактори треба брати до уваги під час оцінювання ризику падінь [12, 25].

Деякі дослідження свідчають, що від 30 до 50 % падінь серед людей похилого та старечого віку, які проживають у громаді, зумовлені впливом факторів середовища [18]. Інші учені стверджують, що 20 % падінь відбуваються через фактори середовища, які спричинили б падіння навіть будь-якої здорової дорослої людини [25].

За даними Tinetti ME, Speechley M, більшість падінь трапляються вдома [28, 41, 42], що свідчить про значний рівень небезпеки в домашньому середовищі [16].

Дослідження, проведені в Європі та Австралії, показали, що усунення небезпеки вдома знижує кількість падінь на 39 % серед людей із високим ризиком падінь [10, 30, 38].

До останньої групи факторів ризику падінь належать соціально-економічні, якими є соціальні умови життя особи та її взаємодія в соціумі. Цю групу формально можна було би додати і до факторів середовища. Проте ВООЗ виділила її окремо, оскільки соціальне благополуччя -- окремий, рівноправний та не менш важливий компонент загального поняття «здоров'я» [45]. Відповідно оцінювання та побудова втручань, які впливають на активність та участь особи, покращують її життя.

Дослідження довели, що недостатній обсяг соціальної підтримки та обмежений доступ до середовища підвищують ризик падінь [27]. Існують дослідження, які оцінюють взаємозв'язок між падіннями та самотністю чи соціальною ізоляцією. Вони не є достатніми, та робота триває [40]. Одиноке проживання як соціально-економічний фактор, з одного боку, може означати більші функціональні можливості та незалежність особи. Але, з іншого боку, травми та наслідки падіння можуть бути гіршими, особливо якщо людина не може піднятися з підлоги без сторонньої допомоги [44].

Як видно з аналізу зарубіжної літератури, фактори, які провокують падіння, різноманітні та між ними існує складна причинно-наслідкова взаємодія. Тому недоцільно розглядати лише один відокремлений фактор, як підставу падіння, та оцінювати лише його. Тільки комплексне оцінювання всіх можливих факторів може допомогти більш ефективно запобігти падінню.

Первинний (початковий) скринінг

Інтерв'ю ерготерапевта з клієнтом є першою можливістю отримати повне уявлення про спосіб його життя, проблеми, занепокоєння та обмеження. Саме тому вміння поставити правильні відкриті запитання та отримати на них повну відповідь під час проведення першого інтерв'ю з клієнтом є одним з ключових компетенцій ерготерапевта.

Дані наукових джерел свідчать про доцільність збору та аналізу інформації не лише про спосіб життя клієнта, а і про історію падінь за минулий рік та їх обставини, оскільки падіння в минулому є додатковим фактором ризику наступних [26, 31, 37].

Цю процедуру називають первинним (початковим) скринінгом. Під час ерготерапевтичного інтерв'ю пацієнту, крім інших, доцільно ставити такі ключові запитання:

1. Чи були у вас протягом останнього року падіння?

2. Чи відчуваєте ви нестійкість під час вставання чи ходьби?

3. Чи боїтесь ви падіння? [15].

Позитивна відповідь хоча б на одне із запитань дозволить виявити пацієнтів з анамнезом падінь, що автоматично віднесе їх до групи осіб з додатковим фактором ризику та буде потребувати більш детального вивчення історії падінь: збір інформації про місце падіння, заняття, під час якого трапилось падіння, взуття, використання допоміжних засобів, освітлення та час доби, використання окулярів (за потреби), отримані в результаті падіння травми та надану медичну допомогу [3].

Багатофакторне оцінювання ризику падінь

Людям похилого та старечого віку, які звертаються за медичною допомогою через падіння, або повідомляють про повторні падіння протягом минулого року, демонструють аномалії ходи та/ або рівноваги, слід запропонувати багатофактор- не оцінювання ризику падіння. Воно включає: оцінювання ходи, рівноваги та мобільності; виконання особою активностей повсякденного життя; страху падіння; порушень зору, когнітивних порушень та неврологічний огляд; нетримання сечі; небезпеки домашнього середовища; обстеження серцево-судинної системи та огляд медичних препаратів [17]. Далі більш детально зупинимось на його методах.

Існує багато методів оцінювання мобільності та ходи, серед яких добре зарекомендували себе Functional Gait Assessment, Gait Speed, Dynamic Gait Index, Timed Up and Go тест.

Нами було обрано Тест для оцінювання часу підйому і ходьби (Timed Up and Go (TUG)), який є стандартним тестом, що використовують для оцінювання мобільності, рівноваги та рухової активності пацієнтів. Він вважається простим скринінговим інструментом, який є чутливим та специфічним показником ймовірності падінь серед людей похилого віку [36].

Тест включає виконання такого завдання: пацієнт повинен піднятися зі стандартного стільця (бажано без опори на руки), пройти 3 м у зручному для нього темпі, розвернутися та повернутися назад до стільця і сісти [2]. Відлік часу починається зі словесної інструкції «йти» і зупиняється, коли пацієнт повертається у вихідне положення. Оцінювання складається з часу, витраченого на виконання тестового завдання, в секундах. Ефективність тесту оцінюється за шкалою від 1 до 5 балів, де 5 -- «вкрай незадовільне функціонування» (ризик до частих падінь).

Для оцінювання рівноваги було обрано Шкалу рівноваги Берга (Berg Balance Scale (BBS)), яка, на думку багатьох дослідників, є «золотим» стандартом оцінювання статичної і динамічної рівноваги, в тому числі й у людей похилого віку [7].

Для проведення тесту Берга потрібні секундомір або годинник із секундною стрілкою, вимірювальна стрічка або лінійка, стільці (один -- із підлокітниками, другий -- без них) стандартної висоти, сходинка або лава заввишки 16--18 см. Час, необхідний для проведення тестування, становить 15--20 хв. Тест містить 14 завдань, які оцінюються від 4 до 0, загальна сума дорівнює 56 балам. Виокремлюють три варіанти оцінювання: 1) 0--20 -- високий ризик падінь, при якому переміщення можливе тільки на візку; 2) 21--40 -- середній ризик падінь -- ходьба з допомогою опікунів або допоміжних засобів; 3) 41--56 -- низький рівень -- не потребує допомоги під час ходьби й технічного засобу [8].

Фізичний терапевт або ерготерапевт повинен продемонструвати пацієнтові, як необхідно виконувати кожне завдання, дотримуючись чітких інструкцій. Оцінюючи виконання рухових завдань, важливо об'єктивно виставляти бали і не підвищувати їх.

Як уже зазначалось, страх падіння -- незалежний фактор, який може провокувати наступний інцидент. Він впливає на якість життя особи, знижує активність та участь [22].

Аналіз багатьох досліджень свідчить, що для оцінювання страху падіння переважно використовують опитувальник Falls Efficacy Scale International, розроблений в рамках проєкту «Запобігання падінню в Європі», який тривав з 2003 по 2006 р. [23]. Він оцінює, наскільки пацієнт стурбований ймовірністю падіння під час виконання активностей повсякденного життя. Опитувальник містить 16 пунктів, з оцінкою, яка коливається від мінімальної 16 (не турбує падіння) до максимальної 64 (серйозне занепокоєння падінням) [13].

Падіння є фактором ризику функціональної залежності у людей, які мають цей ризик. У людини, яка впала, можуть виникнути у майбутньому труднощі з виконанням ADL. Логічно, що програма втручань, спрямована на зменшення ризику падінь, повинна вплинути і на якість виконання ADL.

У спеціальній літературі пропонується значна кількість шкал і тестів для оцінювання ADL. Ми визначились взяти за основу Шкалу/Індекс Бартела (ВІ), яка є шкалою встановлення ступеня незалежності особи від будь-якої допомоги, фізичної чи словесної, навіть незначної, під час виконання активностей повсякденного життя (ADL) [46].

Для отримання даних, терапевтом використовується опитувальник. Оцінювання проводять шляхом структурованого інтерв'ю з пацієнтом за трибальної шкалою, де 0 -- особа не може самостійно виконати активність, 2 -- особа незалежна у виконанні. ВІ включає 10 активностей повсякденного життя: контроль сечового міхура, контроль кишечнику, особистий догляд, використання туалету, прийом їжі, пересування та переміщення, одягання, користування сходами, прийом ванни.

Кінцева оцінка множиться на 5. Бали 0--20 вказують на повну залежність, 21--60 -- на значну залежність, 61--90 -- на помірну залежність, а 91--99 вказують на легку (незначну) залежність від допомоги сторонньої особи.

Оскільки стандартизованих тестів та шкал для оцінювання середовища життєдіяльності не було знайдено в спеціальній літературі, було прийнято рішення про розробку спеціального Контрольного списку для оцінювання безпеки вдома. Мета такого списку -- виявити особливості побуту та житла, що призводять до збільшення ризику падінь, покращення обізнаності клієнта про такі ризики та їх усвідомленя, розробка ер- готерапевтичних втручань з метою покращення ситуації вдома.

І останній, але не менш важливий інструмент оцінювання -- Короткий опитувальник якості життя «SF-12», який належить до соціологічних методів дослідження, та дає змогу оцінити всі компоненти якості життя [1].

Сьогодні якість життя становить великий інтерес як для самих людей, так і для органів охорони здоров'я та професіоналів у цій сфері. Значне збільшення тривалості життя нині означає необхідність зосередитися на факторах, здатних сприяти високому рівню якості життя до самої старості. І хоча якість життя є суб'єктивним поняттям, у нашому випадку -- це спроба оцінити, чи впливає ризик падіння на якість життя клієнта. Іншими словами, чи покращується якість життя особи, якщо ризик падіння змешується.

Опитувальник придатний для самостійного заповнення пацієнтом або заповнення терапевтом під час контакту з пацієнтом. SF-12 складається з 12 питань, вибраних з опитувальника якості життя SF-36. Якщо лікаря чи терапевта цікавить тільки адекватна оцінка фізичного і психічного здоров'я, то шкалою вибору є саме цей опитувальний, оскільки він значно коротший, ніж опитувальник SF-36.

Слід мати на увазі, що якість життя є дуже особливим показником. Двоє пацієнтів, які мають однакові результати, фактично можуть відчувати себе по-різному відносно їхньої якості життя. Саме тому мало сенсу розробляти нормативні значення про те, що є «гарною» або «поганою» якістю життя. Тому варто обговорювати з пацієнтами, що вони думають про свої результати і що вони означають для них. Відповідно збільшення кількості балів буде означати поліпшення якості життя [20].

Висновки

Аналіз сучасної науково-методичної літератури, узагальнення досвіду провідних фахівців свідчать про те, що рання ідентифікація, багатофакторне оцінювання та ранні комплексні втручання можуть зробити істотний внесок у запобігання падінь осіб похилого та старечого віку.

Тема дослідження є актуальною, оскільки представлена детальна методологія оцінювання ризику падінь, що допоможе в розробці комплексних програм ерготерапевтичних втручань, які повинні бути направлені на збереження автономії та незалежності осіб як на індивідуальному рівні, так і на рівні участі в сім'ї та громаді.

Ерготерапевти є ключовими особами для проведення оцінювання ризику падінь та визначення програми втручань для осіб, які мають ризик падіння, перенесли падіння чи мають страх падінь.

Практично всі ерготерапевтичні моделі (Модель Заняттєвої Активності Людини -- The Model of Human Occupation (MOHO); Канадська Модель Виконання Занять та Залучення -- The Canadian Model of Occupational Performance and Engagement (CMOP-E); Модель «Особа--Середовище-- Заняттєва активність--Виконання» -- The PersonEnvironment-Occupation-Perfor-mance Model (PEOP)) розглядають взаємодію між трьома компонентами «особа -- середовище -- заняття» [39], та, відповідно, надають ерготерапевту унікальні можливості використати свій досвід з метою всебічного та повного оцінювання всіх факторів на рівні особи, середовища та заняття, що збільшують ризики падінь, з метою побудови комплексних втручань для зменшення таких ризиків.

Перспективи подальших досліджень передбачають розробку комплексної програми фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого та старечого віку, які мають підвищений ризик падінь.

Література