Медичний догляд за вихованками Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ - на початку ХХ ст.

Останніми роками все більше науковців відходять від дослідження шкіл і університетів як закладів, а цікавляться повсякденним життя вихованців, особливо середніх або вищих навчальних закладів Києва у ХІХ - на початку ХХ ст. Зокрема, цікавими є дослідження Т. Самчука Самчук Т. Харчування студентів Університету св. Володимира (1834-1863). Часопис української історії. 2019. С. 19-28. DOI: 94.10347/2522-4111.2019.40.1.2; Самчук Т. Образотворче мистецтво у повсякденні студентів Університету Св. Володимира в контексті художнього життя Києва та довколишнього регіону (1834-1863). Textandimage: essentialproblemsinarthistory. 2018. № 2 (6). С. 84-97. про життя студентів Університету Св. Володимира та Т. Якусик Якусик Т.М. Харчування студентів Київської духовної академії (1819-1869 рр.). Київська Академія. 2020. Вип. 17. С. 11-38. DOI: 10.18523/1995-025X.2020.17.11-38 про харчування семінаристів Київської духовної академії.

Варто зауважити, що тема захворювань і лікування у ХІХ - на початку ХХ ст. недостатньо висвітлена. Однак важливим здобутком з цієї проблематики стало колективне видання «Розчаклування недуги. Локальна традиція, “старі” хвороби та “нова” медицина в Україні ХVШ-ХІХ ст.» Розчаклування недуги. Локальна традиція, «старі» хвороби та «нова» медицина в Україні ХУ'ІІІ- ХІХ ст. / Колективна монографія за ред. В. Маслійчука та І. Сердюка. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2021. 352 с., в якій деякі з частин присвячені такому захворюванню як віспа та діяльності медиків у ХІХ ст.

Проблема медичного піклування про вихованців закладів та їх здоров'я малодосліджена в українській історіографії. Немає жодного масштабного доробку з цієї теми. Медико-соціальним умовам життя вихованок інститутів Пономарева В.В.Физическое воспитание в закрытых женских институтах Ведомства учреждений императрицы Марии. Вестник Московского университета. Серия 23. Антропология. 2015. № 1. С. 86-93. і заняттям гімнастикою Пономарева В.В. Медико-социальные условия повседневной жизни закрытых институтов Мариинского ведомства (вторая половина XIX - начала ХХ в.). Вестник Московского университета. Серия 23: Антропология. Москва: Издательство МГУ, 2014. № 1. С. 17-29. серед інституток Російської імперії присвячено низку робіт закордонної дослідниці В.В. Пономарьової.

Тему рутинного буття вихованок інститутів шляхетних дівчат на українських землях Російської імперії, зокрема Київського закладу, розробляє І.І. Жовта Жовта І.І. Досвід боротьби з холерою в Київському інституті шляхетних дівчат у 1871 і у 1872 роках. Історія, культура, пам'ять у науковому вимірі: стан, перспективи (актуальні питання нового та новітнього періодів): Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції. м. Київ, 22 травня 2020 р. Київ: Арт Економі, 2020. С. 9-12; Жовта І.І. Туга за домом вихованок Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ - початку ХХ століття. Історія, культура, пам'ять у науковому вимірі: стан, перспективи: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. м. Київ, 20 травня 2022 р. Київ: Арт Економі, 2022. С. 8-10.. Її розвідки лише частково розкривають медичну сторону життя інституток, акцентуючи на боротьбі з холерою в закладі, а також на деяких моментах психоемоційного стану панянок. Однак ці праці не дають загальної характеристики піклування про здоров'я інституток.

Тому метою дослідження є всебічне висвітлення медичного догляду колективу за вихованками Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ - на початку ХХ ст. Звідси постають наступні завдання: характеристика медперсоналу та його діяльності, з'ясування ролі гімнастики у житті вихованок, показ боротьби з інфекційними хворобами в інституті та розкриття психічних проблем зі здоров'ям панянок і реакції колективу на них.

У цій статті використовується мікроісторичний аналіз як інструментарій, тобто детально, через «лупу» досліджено різні аспекти медичного догляду за вихованками інституту через діяльність колективу в ті часи. Основною джерельною групою дослідження виступають щорічні звіти Київського інституту шляхетних дівчат про діяльність і медичні звіти установи Отчет института за 1861 год. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 6. Спр. 4. Арк. 169; Дело о состоянии института за 1884 год. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 504. Арк. 53; Отчет о принятых медико-профилактических мерах по борьбе з заболеваниями воспитанниц за 1899-1900 уч. г. Арк. 16; Медицинский отчет по Ведомству учреждений императрицы Марии... 374 с., а також спогади вихованок закладу - М.М. Воропанової, Воропанова М.М. Институтские воспоминания. Институты благородных девиц в мемуарах воспитанниц. Москва: Ломоносовъ, 2013. С. 237-261. М.В. Лучицької Лучицкая М.В. Мемуары. Москва, 2003. 196 с., Н.А. Королевої Королева Н. Твори. 3-тє вид. Клівленд: Укр. Лікарське т-во Півн. Америки. 1968. Т. 2: Без коріння (життєпис сучасниці). 217 с., автобіографічні твори Н. Манасеїної Манасеина Н. Мамино детство. Санкт-Петербург: Издательство «Тропинка», 1914. 46 с. про життя і навчання в інституті її мами - О. Скібіцької, котрі якнайкраще дають змогу зрозуміти, на які недуги хворіли дівчата, яким був медичний догляд і його особливості.

Рис. 3. Дівчата випуску 1917 року з класною дамою (фото Нірон Г.Ф. Фотостудія «Модерн»)

Медичний персонал закладу та його діяльність

окремою категорією - консультанти-лікарі, серед них були спеціалісти з хвороб очей, горла і вух Захарченко М.М.История Киевского института благородных девиц... С. 118-119.. Штатними лікарями за всю історію існування Київського інституту шляхетних дівчат були всього четверо осіб (Г.Ф. Мерінг, Б. Зєвєке, А.О. Шеффер Ibid. С. 118.і К.С. Долгов Памятная книжка Киевской губернии на 1910 год: с прил. адрес-календаря губернии / Изд. Киев. губерн. статист. ком. Киев: Тип. Губерн. правления, 1909. С. 91.).

У формулярному списку та в офіційних інститутських документах першого інститутського лікаря Г.Ф. Мерінга, який здобув медичну освіту в Лейпцигу, знаходимо інформацію про те, що 1833 р. він отримав «патент» про складання екзамену на ступінь доктора медицини у Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії, що давало йому право лікувати людей на теренах Російській імперії. Пройшовши хорошу практику у Санкт-Петербурзі, в 1838 р. він став лікарем Київського інституту Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 74. Арк. 3-3зв.. На цей час ми не знаходимо інструкцій, за якими повинні були працювати лікарі. Припускаємо, що вони покладалися на власний досвід і на лікарську практику тих часів. З 1891 р. Відомство закладів імператриці Марії почало публікували звіти про медичний стан підопічних і надавати різні поради щодо лікування хворих. З того часу лікарі повинні були дотримуватись інструкцій Відомства Пономарева В.В. Медико-социальные условия повседневной жизни закрытых институтов. С. 19..

У закладі завжди були штатні лікарі-стоматологи. У документах згадуються Лангер і Луцкевич Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц. С. 118.. У фонді Київського інституту шляхетних дівчат зберігся службовий список дантиста Федора Чоботарьова з детальним описом його кваліфікації та попереднього місця роботи Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 1120. Арк. 5-8зв.. У звіті стоматолога Ф.О. Зелінського описане лікування, яке він проводив, подається інформація про те, що у 90 дівчат виявлено проблеми із зубами - карієс на верхніх і нижніх корінних зубах, декілька випадків - на верхніх різцях. У 29 вихованок зуби видалили, а іншим - запломбували чи тимчасовою, чи постійною пломбою Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 700. Арк. 69.. Отже, вихованки інституту мали можливість отримувати як невідкладну стоматологічну допомогу (коли боліло), так і щорічний профілактичний огляд.

На початку роботи Київського інституту шляхетних дівчат лікарю виділяли 285 руб. 75 коп., лазаретній доглядачці - 114 руб. 28 коп., двом лазаретним служницям - 34 руб. 28 коп. кожній, а також суму на медикаменти - 357 руб. 14 коп. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 13зв. Пізніше сума зросла, і на середину ХІХ ст. лікар отримував зарплату в 350 руб. і 350 руб. на утримання, доглядачка лазарету - 250 руб. і 60 руб. відповідно, її помічниця - 125 руб. і 60 руб. додатково, і ще стоматологу і фельдшерці - по 80 руб. Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц. С. 78. Окремі кошти лікарі отримували на проїзд. Наприклад, зубний лікар у 1874-1875 рр. отримав 160 руб. на виїзди до інституту, щоб оглянути дівчат Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 299. Арк. 11.. Лікарю дозволялося брати відпустку, але він зобов'язувався знайти собі заміну. Наприклад, коли Г.Ф. Мерінг їздив на Полтавщину чи в німецькі землі на термальні води, то його підміняли на роботі, одноразово згадується прізвище лікаря Ширмера Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 74. Арк. 35.. Отже, вихованки ніколи не залишалися без нагляду головного медика.

У Н.А. Королевої, яка писала про інститутське життя початку ХХ ст., знаходимо фрагмент, де інститутський лікар А.О. Шеффер (у Н.А. Королевої «Шефер») говорить про абсурдність інститутської системи у сфері здоров'я, а особливо Статуту, який базувався на програмному документі установ для панянок, що проживали у теплих французьких краях, і не враховував клімат земель Російської імперії. Негативно, на думку лікаря, на здоров'я дівчат впливали такі чинники: носіння важких камлотових суконь з відкритим декольте, прикритих лише пелеринкою, коли часто провітрювали в класах при морозах; холодні приміщення, які не могли нагрітися через постійне провітрювання, а особливо спальні взимку; десятигодинне сидіння на одному місці та заборона кричати і скакати на перервах; балетні вправи замість руханки та вільних танців; а також їжа - «напрочуд несмачна і нераціональна», тобто незбалансована Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 380. Арк. 36зв.. Отже, інститутські лікарі розуміли ті чинники, які погано впливали на здоров'я панянок.

Основна діяльність лікарів полягала у лікуванні вихованок. У медичному звіті 1903-1904 рр. зафіксовано, що до лікаря звернулося 219 вихованок, які за цей навчальний рік перенесли 606 захворювань, і до шпиталю було 1 120 візитів. Найчастіше дівчата того періоду хворіли на бронхіти, ангіни та ларингіти Медицинский отчет по Ведомству учреждений императрицы Марии. С. 118..

Також до обов'язків лікаря інституту належав медичний огляд дівчат при вступі до навчального закладу, що було упроваджено на початку ХІХ ст. Пономарева В.В. Медико-социальные условия повседневной жизни закрытых институтов. С. 18. В інструкції Відомства закладів імператриці Марії описувалося, в яких ситуаціях лікар не повинен допускати до школи дівчат, або ж має відправляти їх додому, якщо стан їх здоров'я серйозно погіршиться під час освітнього процесу: «Дівчата, які мають фізичні або розумові вади, що перешкоджають успішному навчанню, які мають хронічні хвороби, не повинні прийматися; ті ж, котрі набули хвороби, можуть вступити лише після повного одужання. Ті ж дівчата, у яких після прийому до інституту виявилися невиліковні хвороби, що перешкоджають навчанню, повертаються батькам або їхнім представникам» Свод узаконений о женских институтах Ведомства учреждений императрицы Марии. Санкт- Петербург, 1903. С. 31.. Таким чином, лікар повинен відбирати здорових вихованок до навчання. У медичному звіті за 1903-1904 рр. зафіксовано інформацію про медичний огляд нових вихованок лікарем К.С. Долговим і про їхні хвороби: «Знову прийнято 47 вихованок і 4 екстерном. Серед 51 виявилося: малокровних... 18; золотушних... 6; зі спадковістю до бугорчатки Бугорчатка - назва туберкульозу.... 4; зі спадковою англійською хворобою Англійська хвороба - назва рахіту.. 3; слабкого харчування. 8; зору. 3; з карієсом зубів. 36. У загальному висновку, з числа новоприйнятих - 35 вихованок (68,6%) мали слабке здоров'я. Ревакцинацію зроблено 37 вихованкам; з успіхом - у 21 (56,7%)» Медицинский отчет по Ведомству учреждений императрицы Марии. С. 118..

Досить цікавим є те, що в інституті проводилася ревакцинація вихованок. У звіті інституту за 1890 р. наведено дані, що 97 вихованкам було зроблено ревакцинацію, й у 72 вихованок віспа прийнялася Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 700. Арк. 68 зв.. Щеплення у закладі свідчить про дбайливе ставлення до фізичного стану дівчат і прагнення вберегти їх від серйозних інфекційних захворювань. Деяких вихованок лікарі виключали за станом слабкого здоров'я або через схильність до певних захворювань. Так відбулося з ученицею 3-го класу Оленою Рутенберг, у якої виявили можливість занедужати на туберкульоз через спадковість Ibidem.. Якщо бідні дівчата дуже часто хворіли і мали серйозні захворювання, вони могли влітку поїхати в оздоровчі центри при Відомстві закладів імператриці Марії Свод узаконений о женских институтах... С. 41., але Київському інститутові шляхетних дівчат ніяких коштів на ці поїздки не відпускали Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 700. Арк. 68зв.. На жаль, нам невідомо, чи хтось з вихованок Київського інституту шляхетних дівчат зміг потрапити на лікування до оздоровчих центрів.

Також лікар повинен був відзначати фізичні особливості організму дівчат, а саме зріст, вагу, окружність грудей, наявні та перенесені хвороби, а також відомості про стан здоров'я батьків. Ще до обов'язків входив огляд прислуги, що служитиме при вихованках; а також, за необхідності, всіх нижніх служників, служниць і членів їхніх сімей Инструкция врачам учебно-воспитательных заведений Ведомства учреждений Императрицы Марии. 27 января 1892 г. Циркуляры Главного управления Ведомства учреждений императрицы Марии за время с 1 Января 1890 г. по 31 Декабря 1905 г. Санкт-Петербург, 1906. С. 110.. Адже, як розглянемо далі, служниці могли приносити до інституту інфекційні захворювання. Також лікар мав слідкувати за санітарно-гігієнічними умовами закладу та повідомляти керівництво про недоліки Ibid. С. 107.. На плечах лікарів лежала закупівля медикаментів, адже на медичні засоби на кожну дівчину в Санкт-Петербурзьких інститутах виділяли по 4 руб., а в інших - не більше за 3 руб. 50 коп. Свод узаконений о женских институтах. С. 42. У звіті інституту за 1841 р. зазначається, що на ліки й інші засоби для лазарету було витрачено 357 руб. 15 коп. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 13зв., за 1858 р. - 563 руб. 54 коп. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 209. Арк. 7., а у 1874-1875 рр. - 630 руб Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 299. Арк. 13зв.. У звіті за 1899-1900 рр. детально розписано, куди витрачали кошти лазарету - 992 руб. 97 коп., зокрема, на лікувальну гімнастику - 180 руб., на щеплення від віспи - 27 руб., мінеральні води - 36 руб. 66 коп., аптечному складу - 394 руб. 74 коп., аптекам - 189 руб. 34 коп., на піну - 39 руб. 45 коп., на спирт і коньяк - 10 руб. 26 коп., на медичні предмети - 11 руб. 15 коп., на олію - 6 руб. 3 коп., на запаси - 23 руб. 9 коп., на аналізи - 12 руб., доглядальницям - 63 руб., на канцелярію - 25 коп. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 825а. Арк. 3. Припускаємо, збільшення коштів було спричинене як зростанням кількості вихованок, так і потребою лікувати хворих, у тому числі робити аналізи та залучати допомогу в догляданні хворих дівчат.

У відповідальності лікаря з другої половини ХІХ ст. почало перебувати і харчування вихованок, причому повинен був навіть проводитися огляд продуктів на їх придатність: «Припаси, з яких готується їжа, як при прийомі від постачальників, так і при вживанні, повинні оглядати інститутські лікарі, які зобов'язані іноді оглядати їжу під час сніданку та обіду. На кожен наступний тиждень під керівництвом лікарів складається меню страв» Свод узаконений о женских институтах. С. 38.. Варто зазначити, що розуміння важливості харчування з медичного погляду і вирішення проблем з незбалансованістю харчування активно обговорювалися серед лікарів Відомства закладів імператриці Марії, так звана «проблема харчового забезпечення» Пономарева В.В. Как в «Институтах благородных девиц» решали проблему «Пищевого довольствия» (вторая половина XIX - начало ХХ в.). Вестник Московского университета. Серия 23. Антропология. 2016. № 3. С. 125-134..

Відповідно до інформації інститутського лікаря, у кінці ХІХ ст., завдяки новому режиму харчування (сніданок о 12 год. й обід о 16 год. змінили на обід із трьох страв о 12 год. і вечерю о 20 год., крім цього залишилися проміжні вживання молока або чаю з молоком від 2 до 4 чашок), скоротилася кількість шлунково-кишкових захворювань у дівчат Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 700. Арк. 67.. Тобто, зміни часу вживання їжі покращили здоров'я вихованок.

Для ослаблених вихованок передбачалися посилене харчування та додаткові дієтичні добавки: риб'ячий жир, молоко, залізо, кефір і миш'як Пономарева В.В. Медико-социальные условия повседневной жизни закрытых институтов. С. 22.. У медичному звіті лікаря Київського інституту шляхетних дівчат зафіксовано, скільки дівчат отримували ці добавки: «Посиленим забезпеченням і зміцнювальними засобами (залізо, миш'як і риб'ячий жир) користувалося 167 вихованок» Медицинский отчет по Ведомству учреждений императрицы Марии. С. 119.. Також їм давали додатково біфштекс, м'ясний сік, кефір та яйця. Більшість слабких вихованок отримували додаткове забезпечення увесь рік Ibid. С. 118..

В організації справ у лазареті лікарю допомагали наглядачка Свод узаконений о женских институтах Ведомства учреждений императрицы Марии. С. 26., а також медичні сестри, вдягнені в ясно-блакитний однострій, прикрашений червоним шовковим хрестом. Н.А. Королева описує їхню роботу так: «...іноді приходила ще й “шпитальна дама” Настася Максимівна. Але обидві гостили недовго, бо старша сестра (Юлія Миколаївна) мала дуже багато щоденної праці. В дійсності вона кермувала цілим шпиталем і давала всьому лад. Настася ж Максимівна виховувала хворих інституток, тобто пильнувала, щоб дівчата й у недузі трималися доброго тону та добрих манер» Королева Н.А. Твори. 3-тє вид. Т. 2: Без коріння (життєпис сучасниці). С. 124, 125-126..

В архівних документах інституту згадується ім'я лазаретної наглядачки А.М. Покорської, яка пропрацювала в закладі 16 років (1877-1893 р.) і вийшла на пенсію через захворювання рук. Рада інституту у листі до керівника Відомства закладів імператриці Марії прохала для неї високої пенсії, щоб вона могла найняти доглядачку собі. У цьому документі зазначалося, наскільки лазаретна наглядачка «вирізнялася не тільки старанним, самовідданим ставленням до свого обов'язку, особливо в тяжку пору перебування в лазареті біля важких і небезпечних хворих; не шкодуючи своїх сил вдень і вночі, вона перебувала при них удень і вночі невідступно, ставилася до них з суто материнською турботою, і підірвала передчасно свої сили» Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 4. Спр. 15. Арк. 26-26зв.. Тобто у медперсоналу справді була тяжка робота, і вони добре її виконували. Також Н.А. Королева розповідає про дружбу з однією із медсестер Аліною, яка «скінчила “червонохресний” курс, щоб мати фах і заробіток» Королева Н.А. Твори. 3-тє вид. Т. 2: Без коріння (життєпис сучасниці)... С. 124.. Випускниця інституту згадує, як усі дівчата любили цю медсестру та називали її котятком через доброту в серці Ibid. С. 125..

Рис. 4. План інфекційного відділення Київського інституту шляхетних дівчат, 1888 р. (Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 615. Арк. 21)

Ще при Київському інституті шляхетних дівчат були лікарі-консультанти. Відповідно до інструкції Відомства закладів імператриці Марії, їх запрошували у таких випадках: тяжкі захворювання, які могли закінчитися смертю; коли лікар визнавав дівчину такою, що не підлягає прийому до закладу за станом здоров'я; звільнення вихованок через хворобу в тривалі відпустки; виключення вихованок через їх хворобливий стан і під час епідемій Свод узаконений о женских институтах Ведомства учреждений императрицы Марии. С. 26.. У Київському інституті шляхетних дівчат лікарями-консультантами переважно були відомі у Києві лікарі, зокрема професори університету Св. Володимира - Ф.Ф. Мерінг, К.Г. Тритшель, Е. Хаскелевич. Також були лікарі-консультанти, які спеціалізувалися на хворобах очей, горла і вух (Е. і Б. Хаскелевичі) Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц. С. 112-113..

Певну участь у піклуванні про стан здоров'я всіх вихованок брало і керівництво інституту. Особливу увагу директорки приділяли інституткам знатного походження або донькам відомих тогочасних особистостей Жовта 1.1. Постать керівниці в повсякденному житті вихованок Київського інституту шляхетних дівчат у ХІХ - на початку ХХ ст. Сторінки історії: збірник наукових праць. 2021. Вип. 53. С. 108-109. DOI: 10.20535/2307-5244.53.2021.248460. Також керівниці дбали про приміщення, де перебували на лікуванні вихованки інституту. Так, 1884 р. тогочасна керівниця інституту Л.К. Ернст подала прохання до керівництва Відомства закладів імператриці Марії про незадовільний стан запасного лазарету для хворих дівчат у час епідемій. Було виділено кошти на будівництво нового приміщення Захарченко М.М.История Киевского института благородных девиц... С. 52.. План проекту доручили розробити запрошеному архітектору Толстому, вартість будівництва розраховувалась у 6 844 руб. Архітектор розписав детально проведення всіх робіт, за що отримав 300 руб. Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 615. Арк. 1. Важливість будівництва такого приміщення полягала в ізоляції вихованок, щоб недуга не поширювалась на інших. Оскільки епідемії були регулярними, це було просто необхідно. Втім, інститутська рада не погодилася з будівництвом нового приміщення, що було дуже дорогим і потребувало для утримання додаткового персоналу. Тому вирішили зробити надбудову над квартирою економа. У проекті цього інфекційного відділення зображено палати з ліжками, кімнату лазаретної наглядачки, дві туалетні кімнати в кінці коридору (рис. 1) Ibid. Арк. 14-17, 20-21..

Запровадження гімнастики та її ефективність у лікуванні хвороб опорно- рухової системи

Щодо заняття фізичними вправами в Київському інституті шляхетних дівчат, то у спогадах М.М. Воропанової, яка навчалась у другій половині ХІХ ст., є згадка про проведення гімнастики Воропанова М.М. Институтские воспоминания. С. 259.. На початку ХХ ст. є звернення вчительки гімнастики до інститутської ради Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 1166. Арк. 13., що засвідчує про проведення цих занять у навчальному закладі. Варто додати, що 1876 р. у Відомстві закладів імператриці Марії було видано програму занять з гімнастики, де обґрунтовувалась її доцільність із посиланням на розробки західних лікарів Лінга, Майєра й інших. Там описувалися різноманітні вправи: прості (марширування, нетривалий біг), складні (різні види бігу, повороти і т.п.), дихальні, заняття з палицями, зі спортивним спорядженням. Уся увага спрямовувалася на легке фізичне навантаження, яке не зашкоджувало тілу Общие основания к программе гимнастики для женских учебных заведений Императрицы Марии, изложены доктором В.Ф. Дьяковским. Санкт-Петербург, 1876 г. С. 1-2, 6, 7, 8.. Хоча книга вийшла друком у другій половині ХІХ ст., в інститутах шляхетних дівчат Російської імперії гімнастика була затверджена як предмет лише в кінці ХІХ ст., а на початку ХХ ст. неспішно впроваджувалася Пономарева В.В. Физическое воспитание в закрытых женских институтах. С. 91.. З цього погляду проведення гімнастики у Київському інституті шляхетних дівчат у ХІХ ст. свідчить про те, що колектив закладу розумів важливість фізичних вправ для інституток та опіки про їх здоров'я.

У Київському інституті практикувалася і лікувальна гімнастика, яка використовувалась при лікуванні захворювань опорно-рухової системи тіла. У звіті інституту за 1899-1900 рр. бачимо, що лікувальні вправи виконувала 21 дівчина, серед яких - 13 із викривленням хребта, 8 - зі слабкістю м'язів. Час проведення був з 7:45 до 9:00 Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 825а. Арк. 2-2зв.. Знаходимо свідчення у медичному звіті за 19031904 рр. про масаж і лікувальну гімнастику: «Масажем і лікарською гімнастикою користувалися 37 вихованок: 15 зі сколіозом, 20 зі слабкими м'язами та 2 з плоскою стопою. Результати лікування: у 17 знайдено невелике покращення, 20 зовсім одужали (зі сколіозом - 8, зі слабкими м'язами - 11, і 1 - з плоскою стопою). Заняття лікарською гімнастикою проводились у ранковий час - від 7 год. 45 хв. до 9 год.» Медицинский отчет по Ведомству учреждений императрицы Марии. С. 120.. Як бачимо, гімнастичні вправи у багатьох випадках сприяли покращенню або ж повноцінному подоланню проблем зі здоров'ям.

Окрім гімнастики, в інституті спробували запровадити купання в річці. Про це пише Н.А. Манасеїна в оповіданні «Мамине дитинство» від особи своєї мами О.А. Скібіцької. Вона розповідає про те, що відомий лікар М.І. Пирогов призначив для інституток купання у Дніпрі влітку (у творі цей медик вказується як інститутський лікар, але насправді він був членом Ради з навчальної частини). Вона розповідає про ранкове плавання, яке дуже позитивно вплинуло не тільки на фізичний, а й на психологічний стан дівчат. За її словами, інститутки відчули свободу: «Зник страх, зникло збентеження. Інституту як не було. Було тільки сонце, вода, а у воді ми вільні...» Манасеина Н. Мамино детство. С. 20.. Однак, оскільки вихованки поводилися шумно весь день, купання скасувала керівниця закладу Ibidem..

Боротьба проти інфекційних захворювань у навчальному закладі

Учениці Київського інституту шляхетних дівчат жили в епоху пандемій холери та спалахів різних інфекційних захворювань, таких як кір, віспа, скарлатина та дифтерія, і хоч деякі щеплення уже проводилися, про масову вакцинацію від усіх недуг тоді ще не йшлося, бо рівень медицини значно відрізнявся від сьогодення. Ендемії та епідемії різних захворювань були як місцеві, тобто тільки в інституті, так і загальні, на всій території українських земель чи Російської імперії. Від інфекційних недуг віспи, кору, дифтерії, кашлюку, скарлатини на початку ХХ ст. в європейській частині Російської імперії, до якої входили українські землі, померло від 300 до 400 тис. осіб, причому щороку кількість зростала Отчет о состоянии народного здравия и организации врачебной помощи в России за 1913 год. Петроград, 1915. С. 5..

Якщо вихованка захворіла на інфекційне захворювання вдома, а не в інституті, або захворів будь-який член її родини, слід було негайно повідомити про це директорку інституту і не повертатися до інституту до закінчення таких термінів, вираховуючи їх від одужання останнього хворого: при появі у сім'ї дифтериту - не менше за 14 днів, скарлатини - не менше за 14 днів, віспи - не менше за 14 днів, кору - не менше за 15 днів, кашлюку - не менше за 15 днів, краснухи - не менше за 16 днів, вітряної віспи - не менше за 17 днів, свинки - не менше за 22 дні Свод узаконений о женских институтах. С. 48-49..

В інституті траплялося багато спалахів інфекційних захворювань. Інколи керівництво закладу могло вжити заходів щодо зупинення хвороби та не дати їй перейти в епідемічний спалах. Так, у 1882 р. було зупинено поширення скарлатини Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 380. Арк. 37., 1890 р. - тифу та рожі серед вихованок Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 700. Арк. 67.. Цікаво, що у першому випадку до інституту інфекційне захворювання занесли служки та ключниця. Як далі побачимо, це було регулярно.

Також, коли у Києві в 1880 р. панувала епідемія дифтериту та були смертні випадки, керівництво інституту просило, щоб з Університету Св. Володимира надіслали медика-студента, який би оглядав дітей служок у разі хвороби (їх налічувалось у закладі 40 осіб), тобто це мав робити не інститутський лікар, який контактував з вихованками Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 326. Арк. 152-152зв.. Таким чином, керівництво школи-пансіону хотіло вберегти дівчат від зараження.

В інститутському звіті за 1899-1900 рр. знаходимо поширення у закладі таких інфекцій: скарлатина - 1 випадок, краснуха - 5, черевний тиф - 2, тиф невизначеної форми - 1, інфлюенца - 6, епідемічний паротит - 2. Ніхто з дівчат не помер. Дві вихованки, які захворіли вдома на свинку, були забрані додому на лікування Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 825а. Арк. 15зв.. На початку ХХ ст. в одному з листів інспектор класів В.М. Малінін писав до відомого історика В.С. Іконнікова про те, що не може прийняти до інституту племінницю останнього, бо у закладі серед вихованок поширилася дифтерійна ангіна, тому всіх відпустили додому Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Ф. ІІІ. Спр. 50071: Лист Малініна В.М. до Іконнікова В.С. поч. ХХ ст. Арк. 1.. У медичному звіті за 19031904 рр. згадується про ендемію дифтериту, яка тривала з жовтня по грудень. Захворіло 33 дівчини. Як зазначав лікар інституту, тяжких форм не було; джерело зараження не з'ясовано. Заходи у боротьбі з ендемією полягали в ізолюванні хворих, дезінфекції їх речей і приміщень, у нагляді за здоровими вихованками, посиленому харчуванні ослаблених, у регулярних прогулянках і посиленій вентиляції приміщень закладу. На дезінфекцію через велику кількість захворювань витрачали значні кошти. Крім того, проводилися повторні бактеріологічні дослідження слизу горла хворих. І вихованки вважалися здоровими лише тоді, коли у них не було дифтерійних паличок у горлі Медицинский отчет по Ведомству учреждений императрицы Марии... С. 121..

Хворих на інфекційні захворювання дівчат відокремлювали від інших. Знаходимо у Н.А. Королевої розповідь про окрему кімнату, яку спеціально облаштували для госпіталізації дівчат з інфекційними захворюваннями. Сама вихованка там проживала деякий час протягом навчання в інституті: «Ноель остаточно перевели із загального помешкання до окремої «рогової» кімнати в шпиталю, де вона мала постійно проживати. Був це запасний покій, що його тримали на випадок масового захворювання інституток. Тому й він майже завжди стояв пусткою. Два великі вікна й скляні двері на терасу-балкон провадили в гарний інститутський садок, з великими старими деревами» Королева Н.А. Твори. 3-тє вид. Т. 2: Без коріння (життєпис сучасниці). С. 97-98.. А потім, як ми згадували, звели окрему будівлю.

Одним із найсерйозніших інфекційних захворювань, яке доводилося пережити вихованкам Київського інституту шляхетних дівчат у 1871 і 1872 рр., була холера. Період з 1865 по 1872 рр. називають Четвертою пандемією холери. Треба додати, що лише у Київській губернії за 1871-1872 рр. померло від цієї недуги 24 354 осіб.

До Київського інституту шляхетних дівчат хвороба потрапила через служок. Керівництво закладу вжило низку заходів, зокрема звільнило дівчат від уроків, попросило батьків з Києва і ближніх місцевостей забрати панянок додому, за окрему плату найняло студентів-медиків з Університету Св. Володимира. Двоє вихованок померло. Пандемія холери у цих роках не набула масового поширення в інституті і через місяць зникла, оскільки санітарні умови у жіночій школі були задовільними. Сприятливим фактором було проведення у 1871 р. в Києві водогону, а згодом його прокладення до інститутського приміщення. Користування більшою кількістю води дало змогу підтримувати у закладі чистоту Жовта 1.1. Досвід боротьби з холерою... С. 9-12..

Пізніше, коли у 1892 р. холера знову з'явилася на території Російської імперії, Відомство закладів імператриці Марії видало інструкцію від 16 липня «Об инструкции о мерах предосторожности на случай появления холеры», в якій детально описувалось, що робити керівництву закладів і лікарям при появі холери у місті, в інституті і навіть як виготовляти дезінфекційні засоби Об инструкции о мерах предосторожности на случай появления холеры. 16 июля 1892 г. Циркуляры Главного управления Ведомства учреждений императрицы Марии за время с 1 Января 1890 г. по 31 Декабря 1905 г. Санкт-Петербург, 1906. С. 153-163.. На жаль, чи повторилися випадки захворювання на холеру в Київському інституті шляхетних дівчат, достеменно невідомо через відсутність джерел. Але на початку ХХ ст. для вихованок проводилася лекція інститутського лікаря про холеру для ознайомлення із цією небезпечною хворобою Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 892. Арк. 2зв..

Психологічні проблеми у житті інституток і реакція колективу

Ще однією темою, яка потребує розкриття, є психічне здоров'я вихованок і те, як керівництво реагувало на ці явища у поведінці інституток. На українських землях вже у ХІХ ст. лікарі приділяли значну увагу проблемам з психікою та вже знали зовнішні ознаки манії, іпохондрії, прогресивного паралічу, істерії, алкогольних та інших психозів і вміли детально це описати Підкоритов В.С.Психіатрія в Україні - минуле, теперішнє, майбутнє. Вісник психіатрії та психофармакотерапії. 2008. № 2 (14). С. 30.. У Відомстві закладів імператриці Марії почали розглядати проблеми психоемоційного стану у вихованок закладів. Наприклад, було опубліковано інформацію про те, що непідготовка вихованками уроків у вихідні звільняє їх від турбот і дає відпочинок нервовій системі від постійної напруги Об издании брошюры «Режим занятий воспитанниц в закрытых женских учебных заведениях». 30 апреля 1899 г. Циркуляры Главного управления Ведомства учреждений императрицы Марии за время с 1 Января 1890 г. по 31 Декабря 1905 г. Санкт-Петербург, 1906. С. 545.. Тобто розпочалися перші розвідки про гігієну ментального здоров'я інституток.

Спогади вихованок Київського інституту шляхетних дівчат містять цікаву інформацію про специфічний стан - тугу за домом, який вони проживали на перших етапах життя у закладі. Терміном «туга за домом» («homesickness») психологи позначають психоемоційний стан особи, яка тяжко переживає розлуку з домом і рідними. У ХХ ст. цю категорію почали використовувати західні дослідники поруч із терміном «ностальгія» для окреслення почуттів людей, котрі були вимушені емігрувати та сумували за рідною домівкою. Психологи помітили тенденцію, що туга за домом виникає не тільки в емігрантів, але й серед вихованців шкіл-пансіонів («boarding-schools»), особливо у перший рік навчання. Туга за домом впливає на навчання, соціальну залученість і здатність адаптуватися до нового середовища. Дослідниця Джой Шаверієн включає «тугу за домом» до складових так званого синдрому школи-пансіону («boarding-schoolsyndrome»), котрий розглядається як психологічна травма молодого покоління (йдеться саме про вихованців Великої Британії). Вихованки Київського інституту шляхетних дівчат у перші місяці дуже тужили і постійно плакали за домівкою. Згодом їм ставало легше, і вони призвичаювалися до інститутського життя. Однак не всі дівчата могли оговтатися від туги за домом. Наведемо приклади інституток З.М. Гіппіус і Є.О. Сатіної, які були наскільки засмучені, що потрапили до інститутської лікарні і їх забрали додому Жовта U.Туга за домом... С. 8-10..

Ще однією психологічною хворобою, яку ми знайшли у джерелах, була клептоманія. М.В. Лучицька згадує про вихованку, яка хворіла на цю недугу. У вихованки Дахович знайшли вкрадені речі. Однак її не вигнали з інституту, а класна дама вирішила історію з крадіжками не розголошувати: «Вражена нашою розповіддю, Мельницька порадила нам тримати язик за зубами. На її думку, Дахович хвора, страждає на форму божевілля, відомою в медицині під назвою «клептоманія». Якщо вона хвора, навіщо псувати її репутацію, водночас і репутацію всього класу. “Збережемо таємницю”» Лучицкая М.В.Мемуары. Москва, 2003. С. 49.. Ми припускаємо, що приховування інформації про хвору ученицю було частиною стратегії керівництва та персоналу інституту, щоб не псувати «бездоганну» репутацію закладу. Це не вперше, коли керівництво інституту намагалося не розголошувати ті ситуації, які могли спричинити ажіотаж навколо діяльності закладу.

Не переймався колектив закладу і щодо заїкання вихованок. У звіті класних дам знаходимо інформацію про дівчат, які страждали на цю недугу, стан яких міг погіршуватися Держархів м. Києва. Ф. 144. Оп. 1. Спр. 892. Арк. 7зв.. Заїкання відноситься, насамперед, до психологічних проблем. Про це можна знайти у документах Американської психіатричної асоціації, які відносять заїкання до розладів нервового розвитку American Psychiatric Association. Highlights of Changes from DSM-IV-TR to DSM-5. American

Psychiatric Publishing, 2013. Режим доступу:

https://www.psychiatry.org/File%20Library/Psychiatrists/Practice/DSM/APA_DSM_Changes_from_DS M-IV-TR_-to_DSM-5.pdf. У ХІХ ст. психологічну природу заїкання розуміли науковці. Український психіатр І.О. Сікорський, випускник медичного факультету Університету Св. Володимира, у 1889 р. видав книгу «О заикании», де вказав однією з причин хвороби переляк і запропонував методи лікування, зокрема психологічну терапію Сикорский И.А. О заикании. Санкт-Петербург, 1889. 314 с.. Однак ми ніде не знаходимо інформації, чи займалися з вихованками мовними вправами і чи надавали допомогу.

Медичні умови життя вихованців у ХІХ - початку ХХ ст. та піклування про них у середніх навчальних закладах є малодослідженою темою в українській історіографії, яка потребує нових розвідок. Дане дослідження вперше охоплює цей аспект проблеми, розглядаючи медичне піклування про здоров'я дівчат з боку колективу Київського інституту. Завдяки зусиллям колективу закладу, зокрема лікаря, керівниці й інших медпрацівників, панянки отримували належний огляд і піклування під час не тільки недуг, а й усього проживання в інституті. За рекомендаціями Відомства закладів імператриці Марії, в інституті успішно використовувались лікувальна гімнастика, ревакцинація, відбувалося залучення спеціалізованих медиків, проводилась ефективна боротьба з епідемічними захворюваннями - віспою, скарлатиною та холерою, від якої лише одиниці померли в закладі. Активно колектив інституту почав розглядати санітарні умови проживання та додаткового харчування під час хвороб, що мало покращити здоров'я інституток. Не звертали належної уваги працівники інституту на психоемоційний стан дівчат, такий як туга за домом, і на деякі психічні проблеми дівчат, щоб не заплямувати репутацію закладу.

Література

1. American Psychiatric Association (2013). Highlights of Changes from DSM-IV-TR to DSM-5. American Psychiatric Publishing. Retrieved from

2. https://www.psychiatry.org/File%20Library/Psychiatrists/Practice/DSM/APA_DSM_Changes_fr om_DSM-IV-TR_-to_DSM-5.pdf [in English].

3. Antonets, N. (2011). Z istorii diialnosti instytutiv shliakhetnykh divchat: Kyivskyi instytut shliakhetnykh divchat u spohadakh yoho vykhovanok [From the History of the Institutes of Noble Girls: Kyiv Institute of Noble Girls in the Memories of its Maidens]. Pedahohika ta psykholohiia, 39, 112-119 [in Ukrainian].