Протидія захворюванню на туберкульоз у системі публічного управління: аспекти міжнародної співпраці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія захворюванню на туберкульоз у системі публічного управління: аспекти міжнародної співпраці

Довгань Лариса Іванівна лікар-пульмонолог, КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький

Анотація

Стаття присвячена питанням міжнародної співпраці у сфері протидії захворюванню на туберкульоз. У статті підкреслено, що роль та значущість міжнародної співпраці у сфері протидії поширенню туберкульозу та інших небезпечних захворювань та система заходів, що забезпечують право на охорону здоров'я і протидію загрозам міжнародної та національної безпеки, обумовлені зв'язком соціальної функції держави з проблемами безпеки особистості. Механізм забезпечення права на охорону здоров'я, що реалізується шляхом міжнародно-правового співробітництва, представлено діяльністю міжнародних інституцій, національних держав та уповноважених ними органів, яка спрямована на управління суспільними відносинами на основі імплементації норм міжнародного права та встановлення стійких тривалих зв'язків з метою забезпечення національних інтересів та дотримання міжнародно-договірних зобов'язань. Основним органом координації зусиль медичної професійної спільноти на міжнародному рівні протистояння глобальним епідеміям є Всесвітня організація охорони здоров'я. Останні десятиліття ВООЗ була єдиним великим міжнародним інститутом, що активно функціонував у цій галузі та змогла досягти низки успіхів: викорінення віспи, суттєве скорочення захворюваності на поліомієліт і ряд інших. Глобальний рівень забезпечення політичної взаємодії у цій сфері наразі реалізується через діяльність Організації Об'єднаних Націй, інституту «Великої Вісімки», Світового Банку та глобальних фондів (приватних ініціатив). У сфері міжнародної співпраці особливе місце займають міжнародні нормативно- правові та протокольні (рамкові) акти, положення яких мають бути імплементовані у національне правове поле. У сучасному етапі міжнародне договірне співробітництво у сфері боротьби з туберкульозом розвивається досить активно через укладання міжнародних договорів. Нормативне співробітництво у сфері боротьби з інфекційними захворюваннями, зокрема з туберкульозом, має великі перспективи розвитку. І пов'язані вони з головною метою такої міждержавної роботи - розробкою комплексу правових та організаційних заходів щодо досягнення нульових показників смертності та інфікування туберкульозом. Правові документи, прийняті міжнародним спільнотою з питань прав людини, відображають найбільш перспективні універсальні стратегії та технічні інновації, спрямовані на скорочення нерівності щодо здоров'я з особливою увагою до найбіднішим і найуразливішим групам, створюючи правову платформу для імплементації їх у національні законодавства. міжнародна співпраця публічне управління

Ключові слова: міжнародна співпраця, публічне управління, боротьба із туберкульозом, програми, стратегія, міжнародні угоди.

Dovhan Larisa Ivanivna Pulmonologist, СИЕ «Khmelnytskyi Regional Hospital» of the Khmelnytskyi Regional Council, Khmelnytskyi,

COMBATING TUBERCULOSIS IN THE PUBLIC ADMINISTRATION SYSTEM: ASPECTS OF INTERNATIONAL

Сучасний період розвитку міжнародних відносин у сфері охорони здоров'я характеризується активізацією співробітництва держав. Проблеми забезпечення громадського та індивідуального здоров'я давно переросли державні кордони та стали спільною проблемою усієї світової спільноти. Накопичені людством знання свідчать, що саме індивідуальне та суспільне здоров'я визначає виживання людини як біологічного виду. Здоров'я є найважливішою якісною характеристикою, що відображає фізичне, психічне та соціальне благополуччя. Водночас здоров'я - запорука успішної інтеграції індивіда у суспільстві. Значимість забезпечення права на здоров'я відображена в документах ООН, наприклад, у Декларації тисячоліття, де половина з восьми пунктів у галузі розвитку має пряме відношення до забезпечення права на здоров'я. За останні роки практично всі органи та структури ООН висловили занепокоєння реалізацією цього права та необхідністю формування нових публічно-правових механізмів його забезпечення. Особливої уваги ці проблеми набули на фоні поширення пандемії COVID-19. Уряди країн у всьому світі вживають невідкладних заходів, часто спільних та взаємоузгоджених щодо захисту населення від економічних і соціальних потрясінь, викликаних пандемією COVID-19 і запровадженням відповідних карантинних обмежень. Боротьба з поширенням COVID-19 лише підкреслила незавершеність міжнародної протидії іншим небезпечним захворюванням серед яких чільне місце займає туберкульоз.

Негативний вплив поширення цієї соціальної хвороби відчувають практично всі країни світу. Сучасне міжнародно-правове співробітництво на багатосторонньому та на двосторонньому рівні включає як один із пріоритетів реалізацію адекватних відповідей на сучасні виклики та загрози. Особливе місце серед таких проблем займають проблеми громадського здоров'я і, перш за все, протидія найбільш небезпечним смертоносним епідеміям. У цій ситуації не викликає сумніву необхідність додаткових управлінських, фінансових, інтелектуальних та організаційних витрат, постає завдання поєднання міжнародних та національних механізмів, на основі яких будується стратегія протидії епідеміям, що становлять глобальну загрозу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі запобігання і протидії захворюванню на туберкульоз присвятили свої дослідження такі науковці як: Лопушинський І. П., Бондарева Л. В., Дурман М.О. [1], Нагорна А.М. [2], Тодоріко Л.Д., Гуменюк М. І., Шевченко О. С., Єременчук І. В., Сем'янів І. О. [3] тощо. Однак, значна частина з них стосується медичних аспектів протидії поширенню захворювання. У галузі ж науки державного управління по суті відповідних публікацій не було. Малодослідженими залишаються і питання міжнародної співпраці у сфері протидії туберкульозу та інших соціальних захворювань. Ігнорування таких проблем, які часто є взаємопов'язаними між собою, з боку міжнародних та національних владних та адміністративних структур стає неможливим, оскільки вони безпосередньо торкаються інтересів сучасного суспільства та міжнародного порядку та критично оцінюються громадською думкою. Особливе місце у низці зазначених проблем займають глобальні аспекти охорони здоров'я і, насамперед, протистояння найнебезпечнішим смертоносним пандеміям серед яких і епідемія туберкульозу.

Метою статті є дослідження питання організаційно-управлінських аспектів міжнародної співпраці у сфері публічного управління у сфері протидії захворюванню на туберкульоз задля пошуку можливих шляхів вирішення проблемних питань ефективної протидії цьому соціально небезпечному захворюванню в Україні.

Виклад основного матеріалу

Соціально-економічнийтягар туберкульозу нерозривно пов'язаний не лише з величезними навантаженнями на систему охорони здоров'я, а й з втратами в економіці країн, оскільки, в основному, туберкульоз вражає працездатне населення. Зусилля боротьби з туберкульозом останнім часом базувалися на політичній підтримці з боку керівництва країн, що знайшло відображення в Амстердамській Декларації (2000 р.), Вашингтонській Декларації по боротьбі з туберкульозом (2001 р.), форуму Партнерів у галузі боротьби з туберкульозом, 2004 року, засідання спеціального Комітету з питань боротьби з епідемією туберкульозу у 2005 році, Європейського міністерського форуму «Всі проти туберкульозу» (Берлін, 2007 р.).

За останнє десятиліття також було досягнуто значного прогресу в галузі глобальної боротьби з туберкульозом. Проте у повній мірі цільові показники не були досягнуті в жодній із країн світу. У зв'язку з цим для досягнення цільових показників, прийнятих ВООЗ, необхідна чітка стратегія, здатна об'єднати зусилля всіх служб охорони здоров'я, секторів публічного управління, наукових установ, населення, громадських та релігійних організацій у подоланні найскладнішої медико-соціальної проблеми туберкульозу.

Хоча ВООЗ і відіграє центральну роль у сприянні наданню ефективних послуг з профілактики, лікування, догляду, проте її потенціал підривається через недостатньо розвинені системи національної охорони здоров'я, а також важкі наслідки епідемій. Збільшення глобальних ресурсів, що спрямовуються на боротьбу з епідеміями, накопичення моніторингової інформації та розширення доступу до терапії в даний час є єдиною можливістю зміцнити системи охорони здоров'я на місцях і в цілому забезпечити проведення більш дієвих та повсюдних заходів у відповідь за безпосередньої участі в цих програмах організацій та фондів системи Організації Об'єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції ВООЗ (Resolution WHA 44.8/1991 р.) туберкульоз проголошено як найважливішу глобальну проблему охорони здоров'я [4].У Резолюції ВООЗ тоді було поставлено дві стратегічні завдання у сфері боротьби з туберкульозом - до2000 року забезпечити виявлення 70% нових хворих із бактеріовиділенням, визначеним по мікроскопії мокротиння, та лікування 85% їх. За минулі десятиліття у рамках реалізації Глобального плану «Зупинити туберкульоз» як механізму виконання Резолюції ВООЗ WHA 44.8 було проведено широкий комплекс заходів у рамках стратегії, названої DOTS (Directly Observed Treatment Short-course).

Разом з тим значне зростання темпів поширення таких особливо небезпечних пандемій, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз і малярія, що спостерігалося наприкінці XX і на початку XXI століть, з урахуванням посилення їх негативного впливу на різні сфери діяльності сучасного суспільства, наочно продемонстрували недостатність зусиль ВООЗ, та вказали на необхідність залучення до боротьби з найбільш небезпечними інфекційними захворюваннями найбільших міжнародних політичних та економічних організацій та інститутів.

Одним із таких інститутів стала «Велика Вісімка» (після анексії Криму 24 березня 2014 року РФ була піддана нищівній критиці з боку країн Великої сімки і формально виключена зі списку G8). За останні десять років «Велика Вісімка», включивши проблему боротьби з глобальними епідеміями до основних своїх пріоритетів, стала одним із найважливіших політичних інститутів, які беруть участь у міжнародному політичному співробітництві у сфері боротьби з пандеміями.

До основних досягнень роботи G8 у цій сфері можна віднести: заснування потужного міжнародного фінансового інструменту -- Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, висунення ініціативи щодо створення Глобального центру з розробки вакцини проти ВІЛ, а також прийняття Африканського Плану Дій. Вирішальною умовою при цьому є розширення доступу до продукції медичного призначення - лікарських та діагностичних засобів, профілактичних технологій тощо. Для цього міжнародною спільнотою ухвалено рішення про заснування Глобального фонду, який залучав би і розподіляв додаткові фінансові ресурси через новий механізм державно-приватного партнерства.

З 2002 р. Глобальний фонд виділив на надання допомоги населенню, що найбільше потребує, більш ніж у 155 країнах понад 50 млрд дол. США. Глобальний фонд реалізує ініціативу «Подолання бар'єрів», в рамках якої останніми роками нарощує масштаб програм, спрямованих на усунення бар'єрів для отримання послуг, пов'язаних з правами людини: дискримінації, ґендерної нерівності та насильства, криміналізації та маргіналізації під впливом соціально-економічних факторів. Ця робота у поєднанні з нарощуванням інвестицій у послуги охорони здоров'я, орієнтовані на недостатньо охоплені групи населення, допоможе покращити середні показники по країнах та допоможе їм наблизитися до досягнення цілей та вирішення завдань.

Домагаючись стійкого та суттєвого зниження рівня інфікування, захворюваності та смертності, можна пом'якшити наслідки ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та малярії у країнах, що потребують, та сприяти скороченню масштабів злиднів відповідно до Цілей у галузі розвитку, сформульованих у Декларації тисячоліття ООН.

Важливо зазначити, що ухвалення подібних рішень свідчить про розуміння з боку глав найбільш промислово розвинених країн світу необхідності координації ключових політико-економічних ресурсів на глобальному рівні для ефективного вирішення проблеми боротьби з глобальними епідеміями.

Провідні міжнародні економічні інститути, такі як Світовий банк, Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, малярією та туберкульозом, а також Фонд Білла та Мелінди Гейтс є найважливішими інструментами міжнародного фінансування глобальної боротьби з найбільш небезпечними інфекційними захворюваннями [5].

Більше того, в контексті нашої проблематики слід зазначити, що перелічені інститути виконують ще й політичну функцію за допомогою залучення та накопичення необхідних коштів, а також участі у партнерствах по боротьбі з малярією та туберкульозом, що дозволяє говорити про важливу організаційну та координаційну роль, яку відіграють дані інститути у міжнародному співробітництві у сфері боротьби з пандеміями.

Крім суб'єктів здійснення міжнародної співпраці важливим сегментом виступають узгоджені принципи у сфері протидії туберкульозу. Так, 8 вересня 2000 р. резолюцією 55/2 Генеральної Асамблеї ООН (Саміт тисячоліття) було прийнято Декларацію тисячоліття, яку підписали представники 189 країн, зокрема 147 глав держав. Прийняття Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) відкриває міжнародне договірне співробітництво з туберкульозу ХХІ ст.

У цьому документі було виділено вісім основних взаємопов'язаних цілей розвитку, що стоять на порядку денному розвитку світу, які надалі отримали назву «Мета розвитку тисячоліття» (Millenium Development Goals, MDG) на 2000-2015 рр. Мета № 6 безпосередньо відноситься до боротьби з туберкульозом та іншими основними захворюваннями. У тому числі документом виділено завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Розділ ІІІ декларації проголошує намір зупинити та започаткувати тенденцію до скорочення масштабів поширення основних хвороб, якими страждає людство. А також у розділ VII документа вказується на готовність допомогти Африці створити свій потенціал для приборкання пандемії інфекційних захворювань [6].

Через 15 років - 25 вересня 2015 р. - Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято «Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 р.» У ньому оголошено 17 цілей сталого розвитку та 169 пов'язаних з ними завдань на період 2016-2030. Мета № 3 «Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці» включає 13 завдань. Одна з них - завдання 3.3 - це припинення глобальної епідемії туберкульозу до 2030 р., включає у собі розробку нових ефективних заходів, спрямованих на скорочення захворюваності на туберкульоз [7]. Стратегія Всесвітньої організації охорони здоров'я (далі - ВООЗ) «Зупинити туберкульоз» (2006 - 2015 рр.) має на меті значно знизити глобальний тягар туберкульозу до 2015 р. і досягти значного прогресу в дослідженнях та розробках, необхідні ліквідації ТБ [8]. Пізніше її змінила стратегія «Зупинити туберкульоз» (2016-2035 рр.), затверджена Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я у 2014 р., проголошує завдання скоротити на 95% смертність від туберкульозу та на 90% захворюваність туберкульозом до 2035 р. порівняно з 2015 р. [9].

Названі основні міжнародні угоди між членами ООН та ВООЗ у сфері регулювання питань ліквідації та профілактики туберкульозу стали правовим фундаментом для подальшого укладання договорів між державами.

24 березня 2000 р., у Всесвітній день боротьби проти туберкульозу, в Амстердамі (Нідерланди) пройшла конференція з туберкульозу та сталого розвитку, зібрала міністрів з 20 країн, які найбільше страждають від тягаря цього захворювання. Під час її проведення було підписано Амстердамську декларацію, яку окреслили як «Заклик до активізації дій проти туберкульозу».

Представники, які брали участь у конференції, заявили про нагальну необхідність вжиття активних заходів боротьби проти туберкульозу, який є головним «вбивцею» народів і постає як серйозна перешкода на шляхи розвитку націй. Учасники декларації визнали, що надзвичайна ситуація у світі щодо туберкульозу - це проблема охорони здоров'я. Це складна соціально- економічна проблема, яка перешкоджає гуманітарному розвитку, з якою не може впоратися наодинці один сектор охорони здоров'я. Боротьба з туберкульозом вимагає співпраці всіх державних секторів та об'єднання дій всього суспільства. Розширення боротьби проти захворювання має спиратися на сучасні технічні стратегії.

Сторони, що підписалися, взяли на себе зобов'язання забезпечити активізацію заходів, спрямованих проти туберкульозу, на основі: розширеного охоплення населення країн рекомендованою ВООЗ стратегією щодо боротьби з туберкульозом, що забезпечує виявлення принаймні 70% інфекційних випадків; забезпечення достатніх кадрових та фінансових ресурсів на стійкій основі, щоб вирішити проблему та зупинити поширення туберкульозу; забезпечення необхідного потенціалу при раціональному та ефективному використанні ресурсів; здійснення моніторингу та оцінки наших національних програм з туберкульозу відповідно до прийнятих міжнародних стандартів ВООЗ; покращення систем постачання та розподілу протитуберкульозних препаратів для забезпечення якості, доступності, відкритості та своєчасності постачання; збільшення основних заходів за результатами лікування туберкульозу як показників результативності діяльності всього сектора охорони здоров'я; забезпечення становлення національних та міжнародних партнерств з метою зупинити туберкульоз з усіма, хто у цьому зацікавлений у суспільстві, включаючи державні установи та організації, приватний сектор охорони здоров'я, галузі промисловості, неурядові організації та громади; активної участі у розробці та подальшому здійсненні глобальної партнерської угоди «Зупинити туберкульоз», покликаної сприяти відповідальності та підзвітності.

Країни-учасники закликали партнерів у питаннях міжнародного розвитку установ ООН, установ Бреттон Вудс, агенцій допомоги на двосторонній основі, неурядових організацій та фондів для збільшення підтримки заходів боротьби проти туберкульозу з тим, щоб:

- забезпечити розвиток та/або зміцнення національних планів розвитку, які включають розвиток охорони здоров'я та боротьбу з туберкульозом як своїх найважливіших компонентів;

- сприяти розробці нових міжнародних підходів для забезпечення універсального доступу, а також створення ефективних національних систем поставок та розподілу протитуберкульозних препаратів;

- забезпечити прискорення основних та оперативних наукових досліджень;

- забезпечити заснування Глобального фонду з туберкульозу для мобілізації та інвестування нових, додаткових ресурсів [10].

Амстердамська декларація закликала колег із усього світу приєднатися до ініціативи «Зупинити туберкульоз» через те, що проблеми у сфері охорони здоров'я об'єднують усю світову громадськість на пошук стратегічно вірних шляхів вирішення для забезпечення нормальної життєдіяльності населення.

Одним із кроків на шляху до становлення єдиної системи контролю над захворюваністю та профілактикою туберкульозу у в'язницях стало прийняття

Единбурзької декларації Всесвітньої медичної асоціації (ВМА) про умови тримання ув'язнених у в'язницях та поширенні туберкульозу та інших інфекційних захворювань. Вона була прийнята на 52-му Генеральному засіданні Асамблеї ВМА (м. Единбург, Шотландія) у жовтні 2000 р. та переглянута на 62-му засіданні Генеральної Асамблеї ВМА (Монтевідео, Уругвай) у жовтні 2011 р. Всесвітня медична асоціація (ВМА) вважає за необхідне як для охорони громадського здоров'я, так і з гуманітарних міркувань, що особливу увагу слід приділяти захисту права ув'язнених відповідно до різних документів ООН, що стосуються умов ув'язнення. В'язні повинні користуватися тими ж правами, що і інші пацієнти; не допускати ігнорування чи визнання недійсними прав ув'язнених, оскільки у них виявлено інфекційне захворювання; забезпечення того, щоб умови, в яких затримані та ув'язнені утримуються, чи то під час розслідування злочину, чи в очікуванні судового розгляду або після винесення вироку не сприяли розвитку, погіршення чи передачі захворювання; забезпечення того, щоб особи, затримані під час проходження імміграційного контролю, щоб містилися в умовах, які не сприяють поширенню хвороби, хоча для розміщення таких осіб в'язниці, як правило, не повинні використовуватись; забезпечення координування медичних послуг у в'язниці та за її межами, щоб сприяти безперервному лікуванню та епідеміологічному контролю хворих ув'язнених, коли їх буде звільнено з місць позбавлення свободи та інші принципи [11].

Названі принципи мають стати основою для розробки національних правових засад гарантування прав ув'язнених, інфікованих туберкульозом, а також іншими інфекційними захворюваннями у країнах повсюдно.

Серед численних міжнародних договорів, спрямованих на вироблення спільних дій щодо ліквідації інфекційних захворювань, важливе значення набувають права ув'язнених у рамках Європейського регіону. Це пов'язано з великою кількістю країн, що входять до Європи, а також із можливістю реалізації різних складних завдань у сфері охорони здоров'я провідними країнами світу.

Європейське регіональне бюро ВООЗ провело Європейський форум ВООЗ на рівні міністрів боротьби з туберкульозом «Всі проти туберкульозу» 22 жовтня 2007 р. у Берліні. Мета зібрання - прискорити прогрес на шляху до досягнення глобальних цілей боротьби з туберкульозом у Європейському регіоні та виконати восьме завдання з переліку Цілей розвитку тисячоліття ООН, «зупинити та започаткувати тенденцію до скорочення захворюваності» туберкульозом до 2015 р. Понад 300 учасників взяли участь у форумі, у тому числі міністри охорони здоров'я, міністри юстиції та 49 уповноважених із 53 держав-членів Європейського регіону ВООЗ, які ухвалюють рішення на високому рівні, поряд із представниками інших органів ООН, міжурядових установ та неурядових організацій.

Більшість міжнародних договорів щодо туберкульозу мають одну спільну рису - це мета ліквідувати та припинити передачу даного захворювання у принципі. Одна з декларацій так і називається - Декларація по досягненню нульових показників випадків ТБ, що спонукає до використання нових методів із профілактики та лікування туберкульозу.

Вона була підписана на зустрічі в Кембриджі, штат Массачусетс, 30 травня - 1 червня 2012 р. з метою зосередити всесвітню боротьбу проти туберкульозу (ТБ) на досягненні нульових випадків смерті від ТБ, нульових випадків зараження ТБ, а також нульових страждань від туберкульозу У підписанні брали участь групи політичних діячів, державних службовців, активістів, вчених, лікарів, виконавців та співробітників підприємств та установ з понад 50 країн всього світу.

Учасники взяли на себе зобов'язання досягти нульових показників смертності, нових інфекцій та страждань від туберкульозу та стигми, аргументувавши це тим, що 1) туберкульоз можна попередити та вилікувати; 2) основним драйвером сьогоднішніх смертей від туберкульозу, а також нових випадків інфікування туберкульозом, страждань та стигми є відсутність політичної волі; 3) кожна країна у світі має потенціал, щоб досягти мети нульової смертності від туберкульозу, нульового показника нових інфекцій туберкульозу, нульових страждань та стигми.

Представники міжнародної громадськості назвали свою заяву благанням про глобальні дії проти туберкульозу. Одним із пріоритетних завдань вітчизняної фтизіатрії є оптимізація лікарської допомоги вперше виявленим хворим на туберкульоз та лікування цих пацієнтів. Особливо актуальна ця проблема для осіб з бактеріовиділенням та деструкцією легеневої тканини, так як дана категорія хворих є резервуаром для формування хронічних форм захворювання та становить найбільшу загрозу для населення.

Відповідно, боротьба з туберкульозом включає економічні аспекти, пов'язані, насамперед, із глобальним забезпеченням доступності лікарських препаратів, що закуповуються закладами охорони здоров'я та придбаних безпосередньо населенням, що здійснюється за допомогою організації фінансування лікарського забезпечення та державного регулювання цін на препарати, включені до переліку необхідних та найважливіших лікарських препаратів.

Висновки

Необхідно наголосити, що роль та значущість міжнародної співпраці у сфері протидії поширенню туберкульозу та інших небезпечних захворювань та система заходів, що забезпечують право на охорону здоров'я і протидію загрозам міжнародної та національної безпеки, обумовлені зв'язком соціальної функції держави з проблемами безпеки особистості.

Механізм забезпечення права на охорону здоров'я, що реалізується шляхом міжнародно-правового співробітництва, являє собою діяльність міжнародних інституцій, національних держав та уповноважених ними органів, спрямовану на управління суспільними відносинами на основі імплементації норм міжнародного права та встановлення стійких тривалих зв'язків з метою забезпечення національних інтересів та дотримання міжнародно-договірних зобов'язань.

Основним органом координації зусиль медичної професійної спільноти на міжнародному рівні протистояння глобальним епідеміям є Всесвітня організація охорони здоров'я. Останні десятиліття ВООЗ була єдиним великим міжнародним інститутом, що активно функціонував у цій галузі та змогла досягти низки успіхів: викорінення віспи, суттєве скорочення захворюваності на поліомієліт і ряд інших.

Глобальний рівень забезпечення політичної взаємодії у цій сфері наразі реалізується через діяльність Організації Об'єднаних Націй, інституту «Великої Вісімки», Світового Банку та глобальних фондів (приватних ініціатив). При цьому ООН, в силу своєї специфіки, виконує функцію «всесвітнього форуму» для обговорення проблематики, розробки та прийняття відповідних декларацій, резолюцій та програм, G8 переважно приймає конкретні організаційно-політичні рішення, що вимагають концентрації великих ресурсів, а провідні економічні інститути здійснюють фінансування програм ініціатив за рахунок залучення та накопичення необхідних коштів.

У сфері міжнародної співпраці особливе місце займають міжнародні нормативно-правові та протокольні (рамкові) акти, положення яких мають бути імплементовані у національне правове поле. На сучасному етапі міжнародне договірне співробітництво у сфері боротьби з туберкульозом розвивається досить активно через укладання міжнародних договорів. Сфери регулювання таких угод є різними. Підписано декларації про боротьбу з дитячим та лікарсько-стійким туберкульозом, з туберкульозом у в'язницях, з туберкульозом у шахтарів та ін. Існує два взаємопов'язані блоки таких угод [12]. Перший є основоположними документами по туберкульозу, укладені в рамках діяльності ООН та ВООЗ, а другий - міждержавні договори щодо встановлення єдиної системи моніторингу, оцінки та ліквідації аналізованого захворювання.

Декларація тисячоліття ООН 2000 р., Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 р. ООН, Стратегія ВООЗ «Зупинити туберкульоз» 2005 р. та 2014 р. входять до першої групи угод. Амстердамська декларація 2000 р., Единбурзька декларація про умови утримання ув'язнених у в'язницях та розповсюдження туберкульозу та інших інфекційних захворювань 2000 р., Берлінська декларація з туберкульозу 2007 р., Пекінський «Заклик до дій по боротьбі з туберкульозом та надання допомоги пацієнтам» 2009 р., Декларація з туберкульозу в гірничодобувному секторі 2012 р., Кембриджська декларація з досягнення нульових показників випадків ТБ 2012 р. та ін. входять до другої групи міжнародних угод.

Нормативне співробітництво у сфері боротьби з інфекційними захворюваннями, зокрема з туберкульозом, має великі перспективи розвитку. І пов'язані вони з головною метою такої міждержавної роботи - розробкою комплексу правових та організаційних заходів щодо досягнення нульових показників смертності та інфікування туберкульозом. Правові документи, прийняті міжнародною спільнотою з питань прав людини, відображають найбільш перспективні універсальні стратегії та технічні інновації, спрямовані на скорочення нерівності щодо здоров'я з особливою увагою до найбідніших і найуразливіших груп, створюючи правову платформу для імплементації їх у національні законодавства.

Література:

1. Лопушинський І. П., Бондарева Л. В., Дурман М.О. Регіональна політика України щодо запобігання та протидії епідемії туберкульозу: механізми формування та реалізації (на прикладі Херсонської області). Наукові перспективи: журнал. № 2 (8) 2021. С. 149-166.

2. Нагорна А.М. Нормативно-правове регулювання профілактики та надання медичної допомоги хворим на загальний і професійний туберкульоз в Україні. Український журнал з проблем медицини праці. 2020. Т. 16, № 1. С. 3-16.URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Ujpmp_2020_16_1_

3. Тодоріко Л.Д. Прогностичний аналіз ситуації з туберкульозу у світі за результатами щорічної доповіді ВООЗ. Infusion & chemotherapy. 2019. № 4. С. 10-17. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/infch_2019_4_4

4. Forty-fourth World Health Assembly, Geneva, 6-16 May 1991: resolutions and decisions, annexes. URL.: https://apps.who.int/iris/handle/10665/173858

5. Фонд Білла та Мелінди Гейтс. URL:https://www.gatesfoundation.org/

6. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Офиц. сайт ООН. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitded.shtml

7. Цели в области устойчивого развития. Офиц. сайт ООН. URL: http://www.un.org/ sustainabledevelopment/ru/sustainable-development-goals/

8. The Stop TB Strategy. Geneva: WHO, 2006. URL: https://apps.who.int/iris/bitstream/ handle/10665/69241/WHO_HTM_STB_2006.368_eng.pdf?sequence= 1

9. The End TB Strategy. Geneva: WHO, 2015. URL: https://www.who.int/teams/global- tuberculosis-programme/the-end-tb-strategy

10. Амстердамская декларация «Остановить туберкулез». Офиц. сайт Партнерства «Остановить туберкулез». URL:http://www.stoptb.org/assets/documents/events/meetings/ amsterdam_conference/DAM-DECLArussian.pdf

11. WMA Declaration of Edinburgh on Prison Conditions and the Spread of Tuberculosis and Other Communicable Diseases. Official website of World Medical Association. - URL: http://www.wma.net/en/30publications/10policies/p28/

12. Katerynych, P. (2022). Comparative analysis of the information security environment in Ukraine and Poland (survey of journalists and editors). Communication & Society, 35(4), 37-53. https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620/36448 https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620

References:

1. Lopushyns'kyy I. P., Bondareva L. V., Durman M.O. (2021) Rehional'na polityka Ukrayiny shchodo zapobihannya ta protydiyi epidemiyi tuberkul'ozu: mekhanizmy formuvannya ta realizatsiyi (na prykladi Khersons'koyi oblasti)[Regional policy of Ukraine regarding the prevention and counteraction of the tuberculosis epidemic: mechanisms of formation and implementation (on the example of the Kherson region)]. Naukoviperspektyvy: zhurnal [Scientific perspectives: journal]. № 2 (8). S. 149-166. [in Ukrainian]

2. Nahorna A.M. (2020) Normatyvno-pravove rehulyuvannya profilaktyky ta nadannya medychnoyi dopomohy khvorym na zahal'nyy iprofesiynyy tuberkul'oz v Ukrayini [Regulatory and legal regulation of prevention and provision of medical care to patients with general and occupational tuberculosis in Ukraine]. Ukrayins'kyy zhurnal z problem medytsyny pratsi [Ukrainian journal on problems of occupational medicine]. T. 16, № 1. S. 3-16. Retrieved from:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujpmp_2020_16_1_[in Ukrainian]

3. Todoriko L.D. (2019) Prohnostychnyy analiz sytuatsiyi z tuberkul'ozu u sviti za rezul'tatamy shchorichnoyi dopovidi VOOZ [Prognostic analysis of the tuberculosis situation in the world based on the results of the WHO annual report]. Infusion & chemotherapy. № 4. S. 1017. Retrieved from:http://nbuv.gov.ua/UJRN/infch_2019_4_4[in Ukrainian]

4. (1991) Forty-fourth World Health Assembly, Geneva, 6-16 May 1991: resolutions and decisions, annexes. Retrieved from:https://apps.who.int/iris/handle/10665/173858[in English]

5. Fond Billa ta Melindy Heyt-s[Bill and Melinda Gates Foundation]. Retrieved from:https://www.gatesfoundation.org/[in Ukrainian]

6. Deklaratsyya tysyacheletyya Orhanyzatsyy Ob"edynennykh Natsyy[United Nations Millennium Declaration]. Ofyts. sayt OON. Retrieved from:http://www.un.org/ru/documents/ decl_conv/declarations/summitdecl.shtml[in Russian]

7. Tsely v oblasty ustoychyvoho razvytyya [Goals in the field of sustainable development]. Ofyts. sayt OON. Retrieved from:http://www.un.org/sustainabledevelopment/ ru/sustainable-development-goals/[in Russian]

8. (2006) The Stop TB Strategy. Geneva: WHO. Retrieved from: https://apps.who.int/ iris/bitstream/handle/10665/69241/WHO_HTM_STB_2006.368_eng.pdf?sequence=1[in English]

9. (2015) The End TB Strategy. Geneva: WHO. Retrieved from:https://www.who.int/ teams/global-tuberculosis-programme/the-end-tb-strategy[in English]

10. Amsterdamskaya deklaratsyya «Ostanovyt' tuberkulez» [The Amsterdam Declaration “Stop Tuberculosis”]. Ofyts. sayt Partnerstva «Ostanovyt' tuberkulez».Retrieved from: http://www.stoptb.org/ assets/documents/events/meetings/amsterdam_conference/DAM-DECLArussian.pdf [in Russian]

11. WMA Declaration of Edinburgh on Prison Conditions and the Spread of Tuberculosis and Other Communicable Diseases. Official website of World Medical Association. Retrieved from:http://www.wma.net/en/30publications/10policies/p28/[in English]

12. Katerynych, P. (2022). Comparative analysis of the information security environment in Ukraine and Poland (survey of journalists and editors). Communication & Society, 35(4), 37-53. https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620/36448 https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620

Размещено на Allbest.ru