Особливості поширеності та результати лікування раку передміхурової залози

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАМН України

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького

Відділ біологічних ефектів іонізуючого та не іонізуючого випромінювання

Відділ моніторингу пухлинного процесу та дизайну терапії

Особливості поширеності та результати лікування раку передміхурової залози

Думанський Ю.В., д.м.н., професор,

Член-кореспондент НАМНУ

Палій М.І., аспірант

м. Київ

Анотація

Мета: оцінити виживаність та тривалість життя хворих на РПЗ залежно від параметрів, що характеризують поширеність пухлинного процесу та особливості перебігу захворювання.

Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз проведено за період 2010-2021 роки у 1587 хворих на РПЗ, які перебували в стаціонарі на обстеженні та лікуванні в Національному інституті раку (м. Київ). За типом проведеного лікування хворі на РПЗ були поділені на дві групи: І група - 521 пацієнт (32,8%), які отримували консервативну терапію або яким після визначення поширеності пухлинного процесу було рекомендовано активне спостереження; ІІ група - 1066 хворих (67,2%), яким на першому етапі було виконано хірургічне втручання в обсязі радикальної простатектомії.

Результати. У цій статті розглянуто доступні варіанти лікування (консервативна терапія, радикальна простатектомія, ПТ, ХТ), вибір яких залежить від стадії та поширеності пухлинного процесу. Радикальна простатектомія - це процедура медичного видалення передміхурової залози шляхом відкритої та/або лапароскопічної операції. Оперативну радикальну простатектомію зазвичай рекомендують пацієнтам із місцевим рецидивом за відсутності метастазів після проходження зовнішньої променевої терапії, брахітерапії або кріотерапії. Було визначено, що ефективність терапії залежить від стадії пухлинного процесу і морфологічної структури пухлини; від узагальнюючих додаткових складників: групи оцінки, групи ризику, алгоритму вибору методу лікування залежно від стадії пухлинного процесу та з урахуванням його поширеності. 5-річна виживаність хворих на РПЗ залежить від початкового рівня GS, методу ПТ, паралельного призначення ГТ і ХТ, а тривалість життя пацієнтів обернено пропорційна термінам початку ПТ після простатектомії і прямо співвідноситься з СОД.

Висновки. Запропоновані хірургічні методи лікування є більш ефективними при використанні комбінованої терапії. При виборі методу лікування необхідно враховувати поширеність пухлинного процесу, особливості перебігу захворювання та фактори, які впливають на ефективність лікування.

Ключові слова: рак передміхурової залози, радикальна простатектомія, тазова лімфаденектомія, 5-річна виживаність, ефективність лікування.

Annotation

Peculiarities of prevalence and results of prostate cancer treatment

Постановка проблеми

Захворюваність на рак передміхурової залози (РПЗ) і смертність від цієї патології в усьому світі щорічно збільшуються [1], перевищуючи 40 випадків захворювання на 100 тис. чоловічого населення [2]. У світі щорічно реєструється понад 300 тис. смертей, пов'язаних з РПЗ, а показник 5-річної виживаності становить близько 30% [3; 4].

За даними Національного канцер-реєстру, в Україні за останні 10 років рівень поширеності РПЗ у різних регіонах зріс на 50-60%, на обліку онкологічних установ налічується близько 40 тис. хворих. Найбільший приріст захворюваності на РПЗ серед чоловічого населення на 100 тисяч осіб - 5,3% у 2018 році порівняно з попереднім роком, що поставило його на друге місце в загальній структурі захворюваності на рак з питомою вагою 12,4%; у структурі смертності РПЗ посідає третє місце з питомою вагою 9,0%. Захворюваність на РПЗ у віковій структурі займає перше місце у чоловіків віком 55-74 роки (12,9%) та старше 75 років (19,0%); у структурі смертності РПЗ займає третє місце у чоловіків віком 55-74 роки (7,9%) та друге місце у чоловіків віком 75+ років (17,3%). Максимальним показник захворюваності спостерігається у віковій групі 75-79 років, показник смертності - у 80-84 роки [5; 6].

Поширеними варіантами лікування РПЗ на сьогодні залишаються: активне спостереження, радикальна простатектомія, зовнішнє опромінення, брахітерапія, кріотерапія, гормональна терапія (ГТ) та хіміотерапія (ХТ). Перевагами активного спостереження є збереження еректильної функції, зниження витрат на лікування, уникнення непотрібного лікування неактивного раку, а також підтримання якості життя. Недоліки включають імовірність пізнього виявлення хвороби і, як наслідок, метастазування раку до початку лікування, упущену можливість лікування, необхідність комплексної терапії з побічними ефектами у випадку більших і агресивніших пухлин [7].

За останні 10 років у світі не спостерігалося істотного покращення якості життя хворих на РПЗ після радикальної простатектомії, яка має кілька ускладнень, як-от нетримання сечі та еректильна дисфункція, що виникають унаслідок хірургічного пошкодження сечового сфінктера та еректильних нервів [8]. Перевагою брахітерапії є те, що її можна завершити протягом дня при мінімальному ризику нетримання сечі у пацієнтів без попередньої трансуретральної резекції передміхурової залози. Недоліки: необхідність загальної анестезії, ризик гострої затримки сечі та стійкі симптоми подразнення під час сечовипускання.

Пацієнтам з локалізованим захворюванням високого ризику рекомендується виконувати розширену тазову лімфаденектомію в разі оціночного ризику позитивних лімфатичних вузлів >5%. Серед пацієнтів з раком 4-5 ступеня за ISUP або передопераційним ПСА >20 нг/мл кілька ретроспективних досліджень показали раково-специфічну виживаність відповідно >60 та >70% через 15 років після радикальної простатектомії із застосуванням мультимодального підходу (ад'ювантна/рятівна та/або променева терапія) [9; 10; 11].

Променева терапія (ПТ) вважається ефективним методом лікування РПЗ із середнім і високим ризиком у разі використання разом із терапією депривації андрогенів. Цей метод більш щадний для організму, ніж хірургічне лікування. Його можна застосовувати на ранніх стадіях раку і він менше пов'язаний з ризиками, такими як кровотеча, інфаркт міокарда, легенева емболія, нетримання сечі та еректильна дисфункція, а також полегшує такі симптоми, як біль у кістках і суглобах. Побічні ефекти опромінення включають часті позиви до сечовипускання, еректильну дисфункцію, дизурію, діарею, проктит та серцево-судинні ускладнення [11; 12; 13].

Проблема дослідження. Усе вищезазначене свідчить про необхідність пошуку нових методів лікування хворих на РПЗ, оскільки на сьогодні існує гостра потреба в ефективному і специфічному лікуванні. Сучасні методи лікування РПЗ приносять користь незначному відсотку пацієнтів і спричиняють численні побічні ефекти, які впливають на якість життя. Хіміотерапія, променева і гормональна терапія мають значні побічні ефекти, зокрема стійкість до лікувальних препаратів, яка залишається перешкодою для протипухлинного лікування.

Метою статті була оцінка виживаності та тривалості життя хворих на РПЗ залежно від параметрів, що характеризують поширеність пухлинного процесу та особливості перебігу захворювання.

Завдання дослідження

1. Провести ретроспективний аналіз перебігу захворювання у хворих на РПЗ залежно від стадії пухлинного процесу та з урахуванням його поширеності (TNM).

2. Провести ретроспективний аналіз ефективності різних видів лікування у хворих на РПЗ.

3. Провести аналіз показників 5-річної виживаності та тривалості життя хворих на РПЗ.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведене на основі ретроспективного аналізу історій хвороб 1587 пацієнта на РПЗ, які перебували у стаціонарі на обстеженні та лікуванні в Національному інституті раку (м. Київ) за період з 2010 по 2021 рік. Загальна вибірка сформована та стандартизована за віковими та клінічними показниками. Вік пацієнтів із РПЗ коливався в межах 52-82 років (66,3±6,89 років), із них: 329 хворих (20,7%) - до 60 років; 671 пацієнт (42,3%) - 60-70 років; 587 пацієнтів (37%) - більше 70 років. Тривалість захворювання з появи клінічної симптоматики до встановлення діагнозу та її гістологічної верифікації становила від 5 місяців до 17 років (3,2Кї0,19 року). Серед супутньої соматичної патології хворих на РПЗ були: ішемічна хвороба серця - у 1270 (80,0%), хронічний гастродуоденіт, пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки - у 684 (43,1%), первинна (есенціальна) артеріальна гіпертензія у 463 (29,2%), остеоартроз (остеоартрит) - у 276 (17,4%), хронічний гепатит (криптогенний, вірусний) - у 268 (16,9%), варикозна хвороба, хронічний тромбофлебіт - у 195 (12,3%), хронічний бронхіт - у 122 (7,7%), цукровий діабет 2-го типу - у 81 (5,1%), хронічна хвороба нирок (сечокам'яна хвороба) - у 73 (4,6%), хронічний панкреатит - у 65 (4,1%), хронічне обструктивне захворювання легень - у 57 (3,6%), подагра - у 49 (3,1%), хронічний коліт - у 41 (2,6%), еутиреоїдний зоб - у 23 (1,4%), псоріатичний артрит - у 3 (0,2%) пацієнтів.

Під час дослідження дотримувались принципів біоетики, закладених в основних положеннях Конвенції Ради Європи про права людини й біомедицину (від 04.04.1997), GCP (Належної Клінічної Практики, 1996), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1994-2000) і наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000. Дослідження схвалене комісією з біомедичної етики Національного інституту рака МОЗ України протокол №234/6 засідання Комісії ї питань етики при Державному некомерційному підприємстві «Національний інститут раку» від 16 травня 2023 року, стаття: Основи поширеності та результати лікування раку передміхурової залози.

Ретроспективний аналіз проводився на підставі даних з історій хвороб, протоколів променевої терапії та хірургічних втручань, даних морфологічних досліджень, біохімічних показників маркерів пухлинного процесу. Всім хворим було проведено біопсію передміхурової залози. Остаточний діагноз встановлювався виходячи з сукупності всіх отриманих даних. Аналіз та розподіл пацієнтів із РПЗ проводився залежно від стадії пухлинного процесу та з урахуванням його поширеності (TNM) з використанням класифікації за системою TNM 6-го та 7-го видання (TNM Qassification of Malignant Tumours).

За типом проведеного лікування хворі на РПЗ були поділені на дві групи:

1. група - 521 пацієнт (32,8%), які отримували консервативну терапію або яким після визначення поширеності пухлинного процесу було рекомендовано активне спостереження;

2. група - 1066 (67,2%) хворих, яким на першому етапі було виконано хірургічне втручання в обсязі радикальної простатектомії.

У частині випадків лікування мало консервативний характер, в інших було проведене комбіноване лікування, що включало виконання радикальної простатектомії з або без проведення лімфодисекції. Індивідуальна програма лікування формувалася консиліумом за участі хірургів-онкологів, фахівців з ПТ, за потреби - з хіміотерапевтичного лікування та базувалася на даних первинного огляду, результатах інструментальних та морфологічних методів обстеження, результатах КТ та МРТ, у частині випадків - остеосцинтиграфії.

Статистична обробка одержаних результатів досліджень проведена за допомогою комп'ютерного варіаційного, непараметричного, кореляційного, одно- (ANOVA) та багатофакторного (ANOVA/MANOVA) дисперсійного аналізу (програми «Microsoft Excel» та «Statistica StatSoft», США).

Результати дослідження

Характеристика хворих на РПЗ до лікування залежно від стадії та поширеності пухлинного процесу (521 особа)

Аналіз отриманих результатів дослідження пацієнтів, хворих на РПЗ, з дослідженою стадією пухлинного процесу та з урахуванням його поширеності до лікування представлено в таблиці 1.

Залежно від виявленої стадії захворювання хворі були розподілені так: I стадія - 489 (32,0%); II - 428 (28,0%); III - 205 (13,5%) та IV - 404 (26,5%) відповідно (рис. 1). У 61 пацієнтів (11,7%) із 521 хворого оцінити стан регіонарних лімфатичних вузлів (Nx) було неможливо.

Таблиця 1

Розподіл хворих на рак передміхурової залози залежно від стадії пухлинного процесу та з урахуванням його поширеності (TNM)

Примітка: М1о - метастази в лімфовузлах, що не належать до регіонарних; МП - метастази в кістках; М1е - метастази в інших органах (множинне віддалене метастазування).

Рис. 1. Розподіл хворих на рак передміхурової залози залежно від стадії захворювання

Рис. 2. Розподіл І групи хворих на РПЗ з урахуванням поширеності пухлинного процесу (Т, N, M,%)

Було проведено розподіл І групи хворих на РПЗ з урахуванням поширеності пухлинного процесу (Т, N, M%) (рис. 2).

Більшість хворих , які отримували консервативну терапію чи за якими з урахуванням чинників ризику здійснювалося активне спостереження, поширеність пухлинного процесу було встановлено у 132 і 231 пацієнта відповідно (Т2 - 25,3% і Т3 - 44,3%). Фіксація та проростання первинної пухлини в сусідні структури (пряму кишку, сечовий міхур або м'язи) спостерігались у 104 хворих (Т4 - 20,%). Ураження регіонарних лімфатичних вузлів у пацієнтів І групи спостерігалося у 327 випадках (62,8%). Слід також зазначити, що у 61 з 521 хворого (11,7%) оцінити стан регіонарних лімфатичних вузлів було неможливо. Віддалені метастази у хворих цієї групи були виявлені в процесі обстеження у 359 пацієнтів (68,9%), причому в більшості з них цей процес мав множинний характер.

лікування тривалість життя хворий рак передміхуровий залоза

Рис. 3. Розподіл ІІ групи хворих на РПЗ з урахуванням поширеності пухлинного процесу (рТ, pN, рМ,%)

У цій групі більшість становили пацієнти, у яких після гістологічного дослідження було встановлено стадію рТ1 (45,3%) та рТ2 (48,6%). Значно менше випадків припадало на стадію рТ3 - (6,1%). Морфологічне дослідження біоптату підтвердило наявність метастазів у тазових лімфатичних вузлах лише у 161 хворого (15,1%).

У ІІ групі пацієнтів на РПЗ на першому етапі після верифікації діагнозу і визначення поширеності пухлинного процесу була виконана радикальна простатектомія. Показаннями до її проведення були такі параметри: очікувана тривалість життя більше 10 років, наявність локалізованого пухлинного процесу або процесу з обмеженою екстракапсулярною екстензією (ступінь диференціювання пухлини <8 балів за шкалою Глісона, рівень ПСА в сироватці крові <20 нг/мл). У частині випадків радикальна простатектомія доповнювалася тазовою лімфаденектомією з терміновим гістологічним дослідженням.

Хірургічне лікування. Оперативне лікування протягом зазначеного проміжку часу було проведено 1066 пацієнтам, у яких було визначено стадії пухлинного процесу (табл. 2).

У деяких пацієнтів простатектомія виконувалася нижньо-серединним доступом, останніми роками поширення набула лапароскопічна простатектомія, що виконується позачеревно.

Слід зазначити, що у 196 хворих (18,4%) була також виконана лімфаденектомія регіонарних лімфатичних вузлів, розташованих нижче біфуркації загальних клубових артерій.

Таблиця 2

Розподіл хворих, яким виконували простатектомію з урахуванням стадії захворювання (ТММ)

Променева терапія. Контуринг та визначення органів ризику здійснювалися відповідно до рекомендацій RTOG (Онкологічна група променевої терапії) з оцінкою МРТ контрастних зображень. Планування ПТ проводилося з використанням плануючої системи VARIAN Eclipse із застосуванням конформної методики опромінення 3D CRT (катодно-променева трубка) та IGRT (ПТ під контролем зображень). В обсяг запланованого опромінення входила передміхурова залоза (CTV Local) і лімфовузли таза (CTV L/N). Запланований обсяг (PTV) становив від 0,7 мм до 1 см. Лікування планувалося на 5 робочих днів, один сеанс на день. Сумарна осередкова доза (СОД) на передміхурову залозу становила від 70 до 76 Гр залежно від анатомічних особливостей пацієнта, разова осередкова доза (РОД) відповідно 1,8-2,0 Гр. СОД на регіонарні лімфатичні вузли - у середньому 50 Гр, РОД - 2 Гр. Усі пацієнти отримували лікування на лінійному прискорювачі електронів VARIAN Clinac 2100 CD із щоденним контролем MV Portal Vision.

У тому разі, коли ад'ювантний курс променевої терапії був компонентом комбінованого або комплексного лікування і здійснювався в післяопераційний період, після виконаної простатектомії, для визначення обсягу опромінення нами також був використаний комп'ютерний томограф Philips Brilliance Big Bore. В обсяг запланованого опромінення входило ложе видаленої передміхурової залози (CTV Local) і лімфовузлів таза (CTV L/N). Запланований обсяг (PTV) становив від 0,7 мм до 1 см. Лікування здійснювалося протягом 5 робочих днів, один сеанс на день. СОД становила 60 Гр, відповідно РОД - 2,0 Гр. Як і в попередньому випадку, СОД - 50 Гр (РОД-2 Гр) припадала на зони регіонарного метастазування (навіть у разі виконання лімфаденектомії). У хворих із поширеним пухлинним процесом (М1) ПТ проводилася з паліативною метою. В основному лікуванню піддавалися хворі з метастазами в кістки.

Чинники, які впливають на кінцевий результат лікування. Було проведено багатофакторний аналіз показників, які характеризують поширеність пухлинного процесу, морфологічну структуру пухлини, групу оцінки (Grade Group), групи ризику, обсяг та характер проведеного лікування, що дало змогу визначити основні чинники, які впливають на кінцевий результат лікування у хворих на РПЗ.

У 600 хворих (37,8%) із 1587 пацієнтів встановлено ураження різних груп лімфатичних вузлів (М1а, М1с та N1). За частотою виникнення метастази в лімфатичних вузлах розподілилися так: внутрішньотазові - у 528 випадках (88,0%), заочеревинні - у 336 (56,0%), мезентеріальні - у 216 (36,0%), пахові - у 168 (28,0%), клубові - у 120 (20,0%), шийні - у 96 (16,0%), підключичні - у 88 (14,7%), панкреатодуоденальні та парааортальні - у 72 (12,0%), надключичні - у 48 випадках (8,0%). Крім ураження різних груп лімфатичних вузлів, у 359 хворих у процесі обстеження було виявлено віддалені метастази в різні органи та тканини. Здебільшого ураження мало множинний характер (рис. 4).

Метастази в легені було виявлено у 180 спостереженнях (50,1%), печінку - у 119 (33,1%), головний мозок - у 90 (25,0%), нирку - у 60 (16,7%), надниркові залози - у 50 спостереженнях (13,9%). Метастази в хребет виявлені у 335 пацієнтів (93,3%), ребра - у 145 (40,4%), клубову кістку - у 58 (16,2%), крижову - у 53 (14,8%), стегнову - у 44 пацієнтів (12,3%). У 24 випадках (6,7%) були діагностовані метастази у плечову кістку та в 10 випадках (2,8%) - у кульшовий суглоб.

Рис. 4. Частота віддалених метастазів РПЗ (%) при локалізації: 1 - хребет, 2 - легені, 3 - ребра, 4 - печінка, 5 - головний мозок, 6 - нирки, 7 - клубова кістка, 8 - крижова кістка, 9 - наднирник, 10 - стегнова кістка, 11 - підшлункова залоза, 12 - плечова кістка, 13 - кульшовий суглоб

Серед ускладнень пухлинного процесу в 9,2% хворих на етапах обстеження констатовано висхідний обструктивний пієлонефрит, у 4,6% - гідронефроз. У 3,1% випадків виявлено проростання пухлини в сечовий міхур, у 1,5% - у пряму кишку.

Параметри поширеності пухлинного процесу становили 3,2?0,12 балів, розміру пухлини - 1,9?0,06 балів, критерій Глісона (GS) - 6,4?0,08 балів.

Відношення периферичної форми РПЗ до центральної склало 3:1, локалізація пухлини в задньому відділі - у 903 випадках (56,9%), у бічних - у 586 (36,9%), у передньому - у 98 випадках (6,2%).

Ацинарну аденокарциному діагностовано нами у 1490 обстежених хворих (93,9% від загальної кількості), у 98 (6,2%) - неацинарну (уротеліальну) карциному. Показник STT (стадія пухлинного процесу) становив 3,0Кї0,07 у.о., GDT (ступінь диференціювання пухлини G) - 2,5Кї0,05 балів, IWT (інтегральний індекс тяжкості пухлинного процесу) - (17,2±1,18)у.о.

Динаміка лікування пацієнтів із РПЗ. Методом випадкової вибірки було відібрано 195 пацієнтів, критерієм відбору служили два фактори: виконана простатектомія та проведене ПТ.

У 77 хворих (39,5%) у терміни від 1 до 6 років після виконаної простатектомії (в середньому через 2,4Кї0,18 року, або 28,8Кї2,16 місяці) у процесі динамічного спостереження було виявлено біохімічний рецидив захворювання, що також потребувало застосування ПТ. Крім цього, у частини хворих (24,6%) у різні терміни після хірургічного втручання були виявлені віддалені метастази.

За даними однофакторного дисперсійного аналізу, на розвиток рецидивів пухлинного процесу впливали: тривалість від початку встановлення діагнозу, показники pN, GS, форма (центральна, периферична) РПЗ, його локалізація у верхівці (apex), наявність гідронефрозу та коморбідної папілярної карциноми. На терміни виникнення рецидивів раку після операції впливали його локалізація в задньо-медіальних (Mid PZm) та задньо-бічних (Mid PZp) периферичних зонах, показники pN і GS.

У хворих на РПЗ з GS>7 балів встановлено меншу 5-річну виживаність порівняно з іншими пацієнтами при GS<7 балів за шкалою Глісона (відповідно 15 та 24%;%² = 24,30; р<0,001). Необхідно зазначити, що в випадках GS>7 балів був більшим показник STT (t = 10,72; p<0,001), у 2,3 раза - IWT (t = 6,24; p<0,001), у 2,5 раза частіше виявляли метастази у лімфатичних вузлах (%2 = 23,40; p<0,001) та у 5,8 раза - у віддалених органах (%2 = 8,63; p = 0,003). Було встановлено, що низьке виживання хворих на РПЗ без паралельної ГТ спостерігалося при IWT більшому за 85% (t = 4,10; p<0,001) і частішому (на%) метастазуванні в лімфатичні вузли (%2 = 6,95; р = 0,008).

Терміни початку ПТ після встановлення діагнозу РПЗ у всіх обстежених хворих у середньому склали (2,1Кї0,15) року, а після виконаної простатектомії - (0,7Кї0,11) років (у перші 3 місяці після оперативного втручання опромінення було розпочато у 118 хворих, що становить 60,5%). Було відібрано параметри ПТ, які одночасно мали достовірні дисперсійні зв'язки Брауна-Форсайта та параметричні кореляційні Пірсона з термінами виникнення рецидиву пухлинного процесу після виконаної простатектомії. До них віднесли прямий зв'язок з часом проведення ПТ з моменту встановлення діагнозу та зворотний із сумарною осередковою дозою (СОД). Крім того, встановлено зворотні кореляційні співвідношення з опроміненням ложа видаленої передміхурової залози та шляхами регіонарного лімфовідтоку.

5-річна виживаність хворих на РПЗ, які отримували в плані комбінованого лікування ПТ, без фонової ГТ і з нею склала відповідно 21% і 34% (% = 21,64; p<0,001), у випадку продовження захворювання, без додаткової хіміотерапії і з нею відмінності виявилися недостовірними (відповідно 16% і 35%;%2 = 2,12; р = 0,146).

Аналіз чинників прогнозу, що впливають на ефективність ПТ (похилий вік, надмірна вага, наявність інтеркурентних захворювань, подовження термінів початку проведення ПТ після раніше виконаної простатектомії), показав, що у разі виникнення рецидиву пухлинного процесу достовірно більшим (на 10%) виявився показник STT (t = 2,34; p = 0,020), на 18% частіше у цих пацієнтів при морфологічному дослідженні операційного матеріалу були виявлені метастази в лімфатичних вузлах (%2 = 6,37; p = 0,012) та на 20% частіше в подальшому виявлялися метастази в кістках скелета (%2 = 7,99; p = 0,005). 5-ти річна виживаність на загальну кількість хворих (n = 195), що увійшли до досліджуваної групи, склала 59,5%, а середня тривалість життя відповідно 93,9Кї4,45 місяця.

Одночасний достовірний дисперсійний вплив Брауна- Форсайта на тривалість життя пацієнтів та зворотний непараметричний кореляційний зв'язок Кендала з цим показником стосувалися терміну початку проведення ПТ після виконаної простатектомії. Констатовано пряме кореляційне співвідношення параметра тривалості життя із СОД.

Обговорення результатів

У наш час серед науковців, які займаються проблемою РПЗ, немає єдиного погляду на роль хірургічного втручання, ПТ, ГТ та інших методів лікування на кожній стадії захворювання. При лікуванні локалізованого РПЗ застосовують: радикальну простатектомію, дистанційну ПТ, брахітерапію, активне спостереження. При поширеному пухлинному процесі до лікування може бути додана ГТ, що включає андрогендеприваційну терапію (стероїдні та нестероїдні антиандрогени, двостороння орхідектомія, агоністи аналогів LHRH, МАБ) [7; 14; 15; 16].

Незважаючи на досягнутий за останні десятиліття значний прогрес у терапії РПЗ, досить високою залишається частота розвитку віддалених метастазів та рецидиву захворювання, особливо протягом перших двох-трьох років після хірургічного втручання.

Було встановлено, що призначення ГТ є обов'язковим за наявності метастазів у лімфовузлах. На кількість ускладнень, пов'язаних з проведенням ПТ, впливали параметри СОД та разової осередкової дози. Від кількості полів опромінення та індексу маси тіла пацієнта залежало формування променевих реакцій, що проявляються у вигляді постпроменевого дерматиту, коліту, циститу, уретриту, на віддалені метастази - у вигляді розвитку полінейропатії та гострої судинної недостатності.

У ході дослідження проведено ретроспективний аналіз показників, що впливають на запропонований кожному пацієнту варіант лікування, а також вплив кожного з цих чинників на ефективність проведеної терапії. Встановлено, що ефективність терапії залежить від стадії пухлинного процесу і морфологічної структури пухлини; від узагальнюючих додаткових складників: групи оцінки, групи ризику, алгоритму вибору методу лікування залежно від стадії пухлинного процесу та з урахуванням його поширеності. Для цього були використані параметри, що знайшли своє відображення у низці міжнародних рекомендацій з діагностики та лікування раку передміхурової залози (NCCN National Comprehensive Cancer Network. Version 4.2022 - May 10, 2022; European Association of Urology. EAU Guidelines. Edn. Annual Congress Amsterdam 2022; The RTOG Foundation (RTOG) Radiation Therapy Oncology Group).

Висновки

1. У середньому через 2,5 року після виконаної простатектомії у 39,5% хворих розвивається біохімічний рецидив захворювання, а у 24,6% - віддалені метастази, що пов'язано з показниками pN та GS, локалізацією та поширеністю пухлинного процесу, наявністю коморбідної папілярної карциноми сечового міхура, метастазів у лімфатичних вузлах. На терміни виникнення рецидиву раку після операції впливають його локалізація в задньо-медіальних (Mid PZm) і задньо-бічних (Mid PZp) периферичних зонах (відповідно D = 3,10; p = 0,014 та D = 3,19; p = 0,012), а також показники pN (D = 2,37; p = 0,048) та GS (D = 3,21; p = 0,011).

2. 5-річна виживаність хворих на РПЗ залежить від початкового рівня GS, методу ПТ, паралельного призначення ГТ і ХТ, а тривалість життя пацієнтів обернено пропорційна термінам початку ПТ після простатектомії і прямо співвідноситься з СОД. Водночас від СОД, кількості полів опромінення та індексу маси тіла пацієнта залежать частота і тяжкість таких променевих реакцій, як дерматит, полінейропатія, гостра судинна недостатність і нефрит.

3. 5-річна виживаність хворих на РПЗ становила 59,5%, а середня тривалість життя 93,9Кї4,45 місяців. У пацієнтів, які отримували в плані комбінованого лікування ПТ, без фонової ГТ і з нею цей показник становив відповідно 21% і 34%, а в разі продовження лікування без додаткової ХТ і з такою 16% і 35% відповідно. Констатовано пряме кореляційне співвідношення тривалості життя із сумарною осередковою дозою.

Перспективи дослідження. Встановлено чинники, які впливають на вибір виду лікування, а також на ефективність проведеної терапії. Актуальним завданням залишається рання діагностика, вибір оптимальної тактики лікування, моніторинг хворих та за потреби - корекція відповідного лікування. Необхідні подальші дослідження, що спрямовані на розробку ефективних алгоритмів та вдосконалення існуючих методів лікування, а також упровадження отриманих результатів досліджень у клінічну практику з метою покращення результатів лікування та якості життя пацієнтів із РПЗ.

Література

1. Second-generation testosterone-platinum(II) hybrids for site-specific treatment of androgen receptor positive prostate cancer: Design, synthesis and antiproliferative activity / V. Ouellette et al. European Journal of Medicinal Chemistr;y. 2019. Vol. 179. P. 660-666.

2. EMT Markers in Locally-Advanced Prostate Cancer: Predicting Recurrence? / K.A. Cheaito et al. Frontiers in Oncology. 2019. Vol. 9.

3. Prostatic Acid Phosphatase (PAP) Predicts Prostate Cancer Progress in a Population- Based Study: The Renewal of PAP? / H. Xu et al. Disease Makes. 2019. Vol. 2019. P. 1-10.

4. The Prognostic Value of the Proportion and Architectural Patterns of Intraductal Carcinoma of the Prostate in Patients with De Novo Metastatic Prostate Cancer / J. Zhao et al. Journal of Urology. 2019. Vol. 201, no. 4. P. 759-768.

5. Рак в Україні, 2018-2019. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. Бюлетень Національного канцер-реєстру України. № 21. К., 2020. 115 с.

6. Hormonal Relationships, Receptors, and Tumour Markers / M. E. Harper et al. Prostate Cancer. Berlin, Heidelberg, 1981. P. 44-59.

7. Prostate Cancer Review: Genetics, Diagnosis, Treatment Options, and Alternative Approaches / M. Sekhoacha et al. Molecules. 2022. Vol. 27, no. 17. P. 5730.

8. Costello A.J. Considering the role of radical prostatectomy in 21st century prostate cancer care. Nature Reviews Urology. 2020. Vol. 17, no. 3. P. 177-188.

9. Investigation on core-fucosylated prostate-specific antigen as a refined biomarker for differentiation of benign prostate hyperplasia and prostate cancer of different aggressiveness / R. Lang et al. Tumor Biology. 2019. Vol. 41, no. 3. P.

10. PCAT-1: A Novel Oncogenic Long Non-Coding RNA in Human Cancers / T. Xiong et al. International Journal of Biological Sciences. 2019. Vol. 15, no. 4. P. 847-856.

11. Localized and Locally Advanced Prostate Cancer: Treatment Options / V. Achard et al. Oncology. 2021. P. 1-9.

12. Cardiovascular complications of treatment for prostate cancer / V.V. Ferreira et al. British Journal of Hospital Medicine. 2022. P. 1-12.

13. Factors determining the efficacy of radiotherapy for prostate cancer / O.Y. Stolyarova et al. Український радіологічний та онкологічний ж;урнал. 2021. Vol. 29, no. 1. P. 32-44.

14. Recommendations on robotic-assisted radical prostatectomy: a Brazilian experts' consensus / E.F. Faria et al. Journal of Robotic Surger;y. 2021.

15. Preoperative staging using magnetic resonance imaging and risk of positive surgical margins after prostate-cancer surgery / F. Jaderling et al. Prostate Cancer an^Prostatic Diseases. 2018. Vol. 22, no. 3. P. 391-398.

16. More Extensive Lymph Node Dissection at Radical Prostatectomy is Associated with Improved Outcomes with Salvage Radiotherapy for Rising Prostate-specific Antigen After Surgery: A Long-term, Multi-institutional Analysis / N. Fossati et al. European Urology. 2018. Vol. 74, no. 2. P. 134-137.

References

1. Ouellette, V., Cote, M.-F., Gaudreault, R.C., Tajmir-Riahi, H.-A., & Berube, G. (2019). Second-generation testosterone-platinum(II) hybrids for site-specific treatment of androgen receptor positive prostate cancer: Design, synthesis and antiproliferative activity. Evropean Journal of Medicinal Chemistry, 179, 660-666.

2. Cheaito, K.A., Bahmad, H.F., Hadadeh, O., Saleh, E., Dagher, C., Hammoud, M.S., Shahait, M., Mrad, Z.A., Nassif, S., Tawil, A., Bulbul, M., Khauli, R., Wazzan, W., Nasr, R., Shamseddine, A., Temraz, S., El-Sabban, M.E., El-Hajj, A., Mukherji, D., & Abou-Kheir, W. (2019). EMT Markers in Locally-Advanced Prostate Cancer: Predicting Recurrence? Frontiers in Oncology, 9.

3. Xu, H., Wang, F., Li, H., Ji, J., Cao, Z., Lyu, J., Shi, X., Zhu, Y., Zhang, C., Guo, F., Fang, Z., Yang, B., & Sun, Y. (2019). Prostatic Acid Phosphatase (PAP) Predicts Prostate Cancer Progress in a Population-Based Study: The Renewal of PAP? Disease Markers, 2019, 1-10.

4. Zhao, J., Liu, J., Sun, G., Zhang, M., Chen, J., Shen, P., Liu, Z., Liao, B., Zhang, X., Gong, J., Chen, N., Zeng, H., Bao, Y., Yin, X., Li, X., Wei, Q., Zhou, Q., Zhang, H., Dai, J., Tang, X. (2019). The Prognostic Value of the Proportion and Architectural Patterns of Intraductal Carcinoma of the Prostate in Patients with De Novo Metastatic Prostate Cancer. Journal of Urology, 201(4), 759-768.

5. Rak v Ukrainy, 2018-2019. (2020). Zakhvoriuvanist, smertnist, pokaznyky diialnosti onkolohichnoi sluzhby. Biuleten Natsionalnoho kantser-reiestru Ukrainy, 21, Kyiv.

6. Syniachenko, O.V., Paliy, M.I., Dumansky, Y.V., Yermolaieva, M.V., & Stoliarova, O.Y. (2020). Hormonal markers for prostate cancer and treatment of patients. Tnternational journal of endocrinology (Ukraine), 16(6), 483-488.

7. Sekhoacha, M., Riet, K., Motloung, P., Gumenku, L., Adegoke, A., & Mashele, S. (2022). Prostate Cancer Review: Genetics, Diagnosis, Treatment Options, and Alternative Approaches. Molecules, 27(17), 5730.

8. Costello, A.J. (2020). Considering the role of radical prostatectomy in 21st century prostate cancer care. Nature Reviews Urology, 17(3), 177-188.

9. Lang, R., Rolny, V., Leinenbach, A., Karl, J., Swiatek-de Lange, M., Kobold, U., Schrader, M., Krause, H., Mueller, M., & Vogeser, M. (2019). Investigation on core-fucosylated prostate-specific antigen as a refined biomarker for differentiation of benign prostate hyperplasia and prostate cancer of different aggressiveness. Tumor Biology, 41(3),

10. Xiong, T., Li, J., Chen, F., & Zhang, F. (2019). PCAT-1: A Novel Oncogenic Long Non-Coding RNA in Human Cancers. International Journal of Biological Sciences, 15(4 847-856.

11. Achard, V., Panje, C.M., Engeler, D., Zilli, T., & Putora, P.M. (2021). Localized and Locally Advanced Prostate Cancer: Treatment Options. Oncology, 1-9.

12. Ferreira, V.V., Angelo, I., Thomas, B., & Ghosh, A. K. (2022). Cardiovascular complications of treatment for prostate cancer. British Journal of Hospital Medicine (London, England: 2005), 53(11), 1-12.

13. Stolyarova, O.Y., Paliy, M.I., Dumansky, Y.V., Synyachenko, O.V., & Yermolayeva, M.V. (2021). Factors determining the efficacy of radiotherapy for prostate cancer. Ukrainskyi Zhurnal Radyolohii I Onkolohii - Ukrainian journal of radiology and oncology, 29(1), 32-44.

14. Faria, E.F., Maciel, C.V.M., Berger, A., Mitre, A., Dauster, B., Freitas, C.H., Jr, Fraga, C., Chade, D., Dall Oglio, M., Carvalho, F., Campos, F., Carvalhal, G.F., Lemos, G.C., Guimaraes, G., Zampolli, H., Alves, J.R., Manzano, J.P., Fortes, M.A., Rocha, M.F.H.,… Tobias-Machado, M. (2021). Recommendations on robotic-assisted radical prostatectomy: a Brazilian experts⁵ consensus. Journal of Robotic Surgery, 15(6), 829-839.

15. Jaderling, F., Akre, O., Aly, M., Bjorklund, J., Olsson, M., Adding, C., Oberg, M., Blomqvist, L., Nyberg, T., Wiklund, P., & Carlsson, S. (2019). Preoperative staging using magnetic resonance imaging and risk of positive surgical margins after prostate-cancer surgery. Prostate Cancer and Prostatic Diseases, 22(3), 391-398.

16. Fossati, N., Parker, W.P., Karnes, R.J., Colicchia, M., Bossi, A., Seisen, T., Di Muzio, N., Cozzarini, C., Noris Chiorda, B., Fiorino, C., Gandaglia, G., Bartkowiak, D., Wiegel, T., Shariat, S., Goldner, G., Battaglia, A., Joniau, S., Haustermans, K., De Meerleer, G., Boorjian, S.A. (2018). More extensive lymph node dissection at radical prostatectomy is associated with improved outcomes with salvage radiotherapy for rising prostate-specific antigen after surgery: A long-term, multi-institutional analysis. Evropean Urology, 74(2), 134-137.

Размещено на Allbest.Ru