Показники імунітету і функціонального стану центральної нервової системи при хронічному набутому токсоплазмозі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний медичний університет

КНП ХОР Обласна клінічна інфекційна лікарня України

Показники імунітету і функціонального стану центральної нервової системи при хронічному набутому токсоплазмозі

К.І. Бодня, д.м.н., професор

Ю.В. Танчук, д.м.н., професор

Анотація

В останні роки знову зріс інтерес до проблем хронічного набутого токсоплазмозу (ХНТ), що значною мірою пов'язане з його повсюдним поширенням (інфікованість населення від 20 до 90% у різних регіонах світу), тривалим перебігом, що супроводжується частковою або повною втратою працездатності, та його роллю у формуванні імунодефіцитних станів [1, 2].

Незважаючи на численні публікації, присвячені ХНТ, дотепер відсутні досить повні уявлення про механізми формування та характер клінічних проявів [3-6].

Серед причин неоднорідності думок може бути вивчення окремих органів і систем при ХНТ без урахування загальної реакції організму хазяїна у відповідь на інвазію, стан його резистентності та захисно-пристосувальних можливостей, що в значній мірі, як показали наші дослідження [7], визначають взаємовідносини макрота мікроорганізмів.

До теперішнього часу чітко обґрунтовано роль імунного дисбалансу у розвитку токсоплазмозу [8-10]. Публікацій про компенсаторно-пристосувальні реакції організму людини при цій інвазії в доступній нам літературі ми не зустрічали. Недостатньо розроблено доступні та найбільш інформативні методи оцінки перебігу захворювання та результатів лікування, а також критерії прогнозу.

Мета роботи визначення сучасних науково обґрунтованих, доступних та найбільш інформативних методів оцінки перебігу захворювання та критеріїв прогнозу на підставі вивчення захисно-пристосувальних реакцій шляхом комплексного дослідження клініко-імунологічних, гормональних та електрофізіологічних показників у хворих на хронічний набутий токсоплазмоз.

Матеріали та методи

Обстежено у динаміці 100 хворих на ХНТ (44 чоловіків та 56 жінок) у віці від 16 до 55 років (90% хворих у віці до 40 років).

Для порівняння та контролю обстежено 15 чоловіків та 20 жінок відповідного віку. Наявність ХНТ у хворих та його відсутність у контрольній групі, а також відсутність синдромоподібних захворювань (грип, гострі респіраторні захворювання, гепатит та інші) в обох групах суворо верифіковано.

Крім загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, всім хворим проводилося ультразвукове сканування внутрішніх органів.

Для оцінки стану імунної системи досліджували клітинний та гуморальний імунітет. З метою підвищення інформативності показників гуморального імунітету, крім визначення у крові рівня імуноглобулінів класу A, M, G, визначали їх процентний вміст та обчислювали сумарні імуноглобуліни, а також співвідношення Ig G до Ig A.

Виходячи з того, що при ХНТ у формуванні реакції організму у відповідь на інвазію важливу роль відводять лімфоцитам [11, 12], як інтегральному показнику фукціонування імунної системи, визначали не просто кількість лімфоцитів, а проводили якісну оцінку структури співвідношення форм індексу інтоксикації (ЛІІ) [13, 14].

Виходячи з того, що біоелектрична активність головного мозку адекватно відображає його функціональний стан як в цілому, так і окремих його структур [15, 16], для оцінки стану центральної нервової системи (ЦНС) проводили електроенцефалографічне обстеження (ЕЕГ) у всіх стандартних відведеннях із застосуванням функціональних навантажень (світло та трихвилинна гіпервентиляція), а також ЕХО-ЕЕГ. При аналізі отриманих результатів оцінювали не просто той чи інший показник, а отримані дані в сукупності, що дозволило встановити особливості їх співвідношень в кожного хворого.

Усі отримані дані статистично опрацьовані із застосуванням спеціальної програми. У ряді випадків використовувався метод статистичного аналізу із застосуванням критерію у2. Враховуючи, що середні значення багатьох показників істотно не відрізнялися від прийнятої норми, був застосований найбільш інформативний у подібних випадках спосіб аналіз частоти зустрічальності порушень показника у відсотках [17]. Критичний рівень достовірності становив Р<0,05.

Внаслідок клініко-лабораторного обстеження у всіх хворих було встановлено загострення ХНТ.

Тривалість захворювання у 12 з них не перевищувала 1 року, 34 особи вважали себе хворими протягом 1-2 років, а решта 54 хворих були інвазовані 3-6 років тому.

При аналізі суб'єктивних клінічних симптомів встановлено, що лише у 3-х із 100 обстежених хворих не було скарг, та ХНТ у них було виявлено під час огляду окуліста.

У всіх трьох був діагностований хоріоретиніт та увеїт. У решти хворих відзначалися різноманітні скарги у різному поєднанні. Найчастіше хворі скаржилися на підвищену стомлюваність та зниження працездатності (95 осіб), головний біль (86 осіб), запаморочення (67 осіб), зниження пам'яті (51), артралгії та міалгії (56 та 51 відповідно), судомні скорочення м'язів (32 особи). При об'єктивному обстеженні у 74 осіб було відзначено субфебрилітет, у 79 - лімфоденопатія різного ступеня вираженості, у 93 осіб пальпувалася печінка, у 18 з них - відзначалася спленомегалія. При ультразвуковому скануванні виявлено помірне збільшення печінки у 93 хворих. У 19 із них відзначалося збільшення селезінки.

Хореоретиніт був виявлений у 26 хворих, який у 10 із них поєднувався з увеїтом. У 10 із 26 хворих також поряд зі свіжими осередками були виявлені старі осередки. Порушення серцево-судинної системи у вигляді дифузних змін у міокарді, що поєднуються з порушенням провідності та/або розладом ритму, виявлено у 84±4% хворих.

У клінічному аналізі крові у 60±5% хворих відзначався лімфоцитоз, а у 52±5% незначна (від 5% до 9%) еозинофілія.

На відміну від еозинофілів ЛІІ був частіше змінений: у 46±5% ЛІІ був підвищений, у 29 5% знижений і лише у чверті хворих залишався в межах норми. Було встановлено, що чим нижчий вміст еозинофілів у крові, то вище ЛІІ. Підвищення ЛІІ при низькому рівні еозинофілів свідчить про переважання мононуклеарної реакції у відповідь на інвазію.

Таким чином, визначення ЛІІ дозволило уточнити характер і спрямованість змін у крові, що відображають динамічність реакції макроорганізму у відповідь.

Зміни Т-і В-клітинного імунітету поєднувалися у різних варіантах.

Середні показники клітинного імунітету були в межах норми, однак за частотою змін було встановлено, що CD3 в межах норми були у 68 хворих, а у 32 були нижче норми. Т-активні лімфацити майже в рівної кількості хворих були в межах норми та підвищені (у 48 та 52 хворих відповідно). CD 8 у межах норми знаходилися у 52 хворих, а у 48 хворих на CD8 були підвищені. У той час як CD4 тільки у 16 були в межах норми, а у 84 хворих - знижені. Показник 'їх співвідношення (ІРІ) в більшості хворих перебував у межах норми, а в 40 осіб було знижено.

В-лімфоцити (CD19) частіше знаходилися в межах норми і тільки у 1/3 хворих були нижчими за норму. Зміни Ті В-клітинного імунітету поєднувалися в різних варіантах і свідчать про те, що у відповідь на інвазію відбувається складна перебудова взаємодії між цими системами, що забезпечує різноманіття імунної відповіді та відображає різний ступінь порушення імунної реактивності та зниження резистентності у хворих на ХНТ.

У розвитку реалізації імунної відповіді поряд із клітинним імунітетом відбуваються і різноспрямовані зміни гуморального імунітету. На відміну від середніх значень, які достовірно не відрізняються від норми, процентний вміст Ig G та Ig M частіше був зниженим (у 66±5% і 70±5% хворих відповідно), а Ig A у 94±2% хворих частіше був підвищеним, що призвело до зниження показника Ig G/Ig A у 68±5% хворих.

Завдяки різноспрямованій зміні рівня імуноглобулінів сумарний їх вміст у 64±5% знаходився в межах норми, і лише у 36±5% хворих значно перевищував норму. Зміни процентного вмісту імуноглобулінів, а також зниження показника ставлення IgG до IgA у хворих на ХНТ свідчить про дисбаланс сироваткових імуноглобулінів, що є однією з ознак імунодефіциту.

Зміни ЛІІ, дисбаланс імунологічних показників, кількісні та фукціональні зміни лімфоцитів, порушення нормальних співвідношень клітинних популяцій, дисімуноглобулінемія свідчать про різний рівень порушення імунологічної реактивності та зниження резистентності організму при ХНТ. захисний реакція клінічний імунологічний хронічний токсоплазмоз

Це узгоджується з думкою про розвиток імунної депресії при більшості паразитозів [8]. Дисбаланс та дискоординація взаємодії імунологічних показників можуть призвести до різноманітних дефектів імунітету, що зумовлює, мабуть, різноманіття клінікоімунологічних проявів при ХНТ.

Аналіз ЕЕГ показав, що біоелектрична активність головного мозку в межах норми знаходилася лише у 6±2% хворих. Зміни ЕЕГ, що свідчать про порушення функціонального стану ЦНС, спостерігалися у 96±6% хворих.

Ці зміни у 80±4% хворих проявлялися в дифузних порушеннях чергування і просторового розподілу основних ритмів. На фоні дезорганізації ритмів у 49±5% хворих періодично виникали розряди епілептичної активності переважно у скроневих та скронево-тім'яних відведеннях. У 68±5% хворих були періодичні спалахи високовольтних однотипних повільних хвиль одночасно у всіх відведеннях без просторової відмінності з обох сторін.

У відповідь на трихвилинну гіпервентиляцію у більшості хворих на ЕЕГ посилювалася десинхронізація та дизритмія, підвищувалася частота розрядів загострених хвиль та комплексів пік-хвиля, а також спалахів білатеральної високоамплітудної повільної активності.

При фотостимуляції відмічалося просторове переміщення низьких частот у передні відділи мозку. У 25±4% хворих була відсутня реакція на застосовувані подразники або вона була перекручена.

Порушення реактивності також як і характер змін фонової ЕЕГ свідчать про дифузні порушення функціонального стану головного мозку з переважним розладом функцій серединних структур (діенцефально-стовбурових та лімбіко-ретикулярних) головного мозку.

Зміни ЕХО-ЕЕГ у 91±3% хворих свідчили про розширення шлуночкових систем мозку та наявність внутрішньочерепної лікворної гіпертензії. Лише у 9±3% хворих ЕХО-ЕЕГ була в межах норми.

Найчастіше ураження гіпоталамічної області та середнього мозку при ХНТ узгоджується з описаним тропізмом токсоплазм до клітин ретикуло-ендотеліальної системи та хоріоїдальної тканини [5, 10]. Крім того, переважне ураження серединних структур мозку дозволяє припустити, що субфебрилітет при ХНТ, обумовлений не тільки і не стільки інтоксикацією, як вважають багато дослідників, а порушенням центральної регуляції. Це підтверджується нашими дослідженнями. У 26 хворих, які не мали зміни на ЕЕГ, характерні для ураження діенцефально-стовбурових структур, субфебрилітет був відсутній.

Виходячи з того, що характер перебігу ХНТ визначається станом імунітету макроорганізму [9], а ЛІІ розцінюється як інтегральний показник функціонування імунної системи, з метою виявлення закономірностей, що дозволили б виділити критерії оцінки тяжкості перебігу ХНТ у 97 хворих, всі клініко-лабораторні та інструментальні дослідження були поділені на 3 групи залежно від характеру зміни ЛІІ.

До першої групи увійшли 40 хворих, у яких ЛІІ перевищувало норму, до другої - 22 хворих з ЛІІ в межах норми, і до третьої - 25 хворих з ЛІІ значно нижче норми.

Було проведено порівняння частоти зміни характеру показників, що вивчаються у виділених групах (для порівняння включалися вимірювані або інструментально підтверджені показники).

Порівняльний аналіз отриманих результатів дозволив встановити, що багато показників, що вивчаються, змінювалися однаково часто у всіх хворих.

У той же час деякі показники імунітету (CD3, ІРІ, сумарні імуноглобуліни), еозинофіли крові та функціональний стан ЦНС (зміна ЕЕГ за діенцефальностволовим типом) з високим ступенем достовірності відрізнялися у хворих першої та третьої груп. Ці зміни поєднувалися із достовірними відмінностями деяких клінічних симптомів (субфебрилітет, зміни ЕКГ).

Проведене дослідження показало, що при ХНТ відбувається складна перебудова функціонального стану основних інтегративних та регулюючих систем (ЦНС та імунної), що забезпечує різноманіття реакції у відповідь на інвазію.

Залежно від характеру та ступеня тяжкості дискоординації інтегральних систем можна виділити 3 основних типи реагування.

Виявлені відмінності у зміні показників, що вивчаються, у хворих різних груп є об'єктивним відображенням характеру і ступеня порушення захисно-пристосувальних реакцій і резистентності організму у відповідь на інвазію.

Саме ці реакції можуть стати патогенетичною основою для розвитку різних функціональних порушень та ушкоджень органів та систем та їх клінічних проявів. А показники можуть бути критеріями оцінки тяжкості захворювання, а також прогнозування її подальшого перебігу.

Найнесприятливішим є поєднання низького ЛІІ зі зниженими показниками CD3 і ІРІ та підвищенням сумарних імуноглобулінів, коефіцієнта напруги та змінами ЕЕГ. З цього випливає, що лікувальні заходи мають проводитися диференційовано з урахуванням можливих патогенетичних порушень та клінічних ситуацій.

Висновки

1. При ХНТ реакція організму хазяїна у відповідь на інвазію має різний перебіг залежно від початкового стану захисно-пристосувальних можливостей організму, які є одним із визначальних факторів хазяїно-паразитарних відносин та клінічних проявів цього захворювання.

2. Опорними критеріями, що визначають адаптаційно-компенсаторні можливості організму при ХПТ є ЛІІ, СД3, ІРІ, сумарні імуноглобуліни, коефіцієнт напруги, порушення ЕЕГ за діенцефально-стволовим типом, що дозволяють з високою ймовірністю судити про тяжкість захворювання та характер його подальшого перебігу.

Список використаної літератури

1. Chemoh W Toxoplasma gondii infection: What is the real situation? W Chemoh, N. Sawangjaroen, V. Nissapatorn [et al.]. Exp Parasitol. 2013. N135 (4). P. 9-13.

2. Abd El-Rehim El-Henawy A. Is toxoplasmosis a potential risk factor for liver cirrhosis? A. Abd El-Rehim El-Henawy, A. Abdel-Razik, S. Zakaria [et al.]. Asian Pac J Trop Med. 2015. Oct; 8(10). P 784-91.

3. Colosi H.A. Influence of Toxoplasma gondii Infection on Male Fertility: A Pilot Study on Immunocompetent Human Volunteers. H.A. Colosi, B. Jalali-Zadeh, I. A. Colosi, [et al.]. Iran J Parasitol. 2015. Jul-Sep;10(3). P. 402-9.

4. Dalimi A. Latent Toxoplasmosis and Human. A. Dalimi, A. AbdoliIranian. J Parasitol. 2012. Vol. 7. N1. P. 1-17.

5. Dukaczewska A. Experimental Models of Ocular Infection with Toxoplasma Gondii. A. Dukaczewska, R. Tedesco, O. Liesenfeld. Eur J Microbiol Immunol (Bp). 2015. Dec 4;5(4). P 293-305.

6. Ferreira A.I.C. Risk factors for ocular toxoplasmosis in Brazil. A.I.C. Ferreira [et al.]. Epidemiol. Infect. 2014. 142. P. 142148.

7. Бодня К.І. Порушення процесів адаптації та їх корекція при хронічному описторхозі. Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.13. Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського. Київ, 1999. 42 с.

8. Bonfa G. CCR5 Controls Immune and Metabolic Functions during Toxoplasma gondii. G. Bonfa, L. Benevides [et al.]. Infection. PLoS ONE. 2014. 9 (8).

9. Dlugonska H. Immunity in Toxoplasma gondii infections. H. Dlugonska. Post. Hig. Med. Dosw. 2000. Vol. 54, N 1. P. 53-65.

10. Flatt A. Seroprevalence and risk factors for toxoplasmosis among antenatal women in London: a re-examination of risk in an ethnically diverse population. A. Flatt, N. Shetty. Eur J Public Health. 2013. 23 (4). P. 648-52.

11. Походенько-Чудакова И.О., Сурин А.В. Интегральные индексы интоксикации при одонтогенных синуситах верхнечелюстной пазухи. Современное состояние вопроса. (Аналитический обзор литературы). Експериментальна та клінічна стоматологія. 2018. №2 (3). С. 15-18.

12. Сурин А.В., Походенько-Чудакова И.О. Информативность интегральных индексов интоксикации у пациентов с хроническим одонтогенным синуситом верхнечелюстной пазухи. Український журнал медицини, біології та спорту. Том 3, №6 (15). С. 234-239.

13. Амбарцумян Р.Г., Бекбергенов Б.М. Определение лейкоцитарного индекса интоксикации в препаратах крови с зоной сухого красителя. Лаб. дело. 1986. №9. С. 534-535.

14. Сипливый В.А., Конь Е.В., Евтушенко Д.В. Использование лейкоцитарных индексов для прогнозирования исхода перитонита. Клінічна хірургія. 2009. №9. С. 21-26.

15. Кудратова, Н., Умарова, М., Джурабекова, А., & Абдуллаева, Н. (2017). Электроэнцефалография в норме и при эпилепсии в различных возрастных группах. Журнал проблемы биологии и медицины, (4 (97), 56-60.

16. Kumar G.G. Eccentric target sign in cerebral toxoplasmosis: neuropathological correlate to the imaging feature. G.G. Kumar, A. Mahadevan, A.S. Guruprasad [et al.]. J Magn Reson Imaging. 2010. 31 (6). P. 1469-1472.

17. Генес В.С. Некоторые простые методы кибернетической обработки данных диагностических и физиологических исследований. М.: Наука, 1967. 208 с.

Размещено на Allbest.Ru