Особливості перебігу коронавірусної хвороби COVID-19, ускладненої пневмонією, у невакцинованих пацієнтів із артеріальною гіпертензією

Станом на 1 квітня 2022 року понад 6 млн людей померли внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 [1]. Середній показник летальності при коронавірусній хворобі COVID-19 у світі становив 3,4%[2]. Окрім «гострого» періоду коронавірусної хвороби COVID-19, у багатьох пацієнтів зберігаються симптоми протягом кількох тижнів, і навіть місяців, через що це захворювання можна вважати не лише важливою медичною, але й актуальною соціальною проблемою [3, 4]. Встановлено, що коморбідні захворювання такі як серцево-судинні хвороби, зокрема артеріальна гіпертензія (АГ), ожиріння, хронічне необструктивне захворювання легень, цукровий діабет, гостре ушкодження нирок, он - копатологія є факторами ризику важкого перебігу коронавірусної хвороби COVID-19 [5,6].

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) кожен четвертий чоловік та кожна п'ята жінка хворіють на АГ, що свідчить про те, що у світі понад 1 млрд. людей страждає цією хворобою [7]. Поширення АГ зростає з віком [8]. Також з віком зростає кількість інших коморбідних захворювань, які можуть обтяжувати перебіг корона - вірусної хвороби COVID-19. Зважаючи на значне поширення АГ, вивчення особливостей перебігу коронавірусної хвороби COVID-19 у зазначеної когорти пацієнтів є актуальним.

Метою є вивчити особливості клінічного перебігу коронавірусної хвороби COVID-19 у пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ, ІІІ стадій.

Матеріали та методи. Обстежено 135 невакцинованих пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу коронавірусної хвороби COVID-19, ускладненої пневмонією. У всіх пацієнтів коронаві - русну хворобу COVID-19 підтверджено за допомогою ПЛР чи ІФА з визначенням IgM. Пацієнтів, включених в дослідження, розділено на 2 групи: основна група, яка включала 106 пацієнтів з АГ, та контрольна група, до складу якої увійшло 29 пацієнтів, які не хворіли на АГ.

Діагноз АГ встановлювався відповідно до критеріїв Європейського кардіологічного товариства (ESC-2018). Усі учасники дослідження підписували інформовану згоду; а саме дослідження проведено відповідно до вимог належної клінічної практики та Гельсінської декларації.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакету програм Statistica 10 та MSExcel. При статистичній обробці використано критерії Шапіро-Вілка, Манна-Уітні, Вілкоксона, Мак-Немара, Т-тест, тест Фішера, відносний ризик, кореляційний аналіз, методи стандартизації. Різницю вважали вірогідною при р<0,05.

Результати дослідження. Встановлено, що пацієнти основної групи були старшими (68,4±1,7 років), ніж контрольної групи (59,1±4,9 років) (р=0,007). Середній індекс маси тіла пацієнтів основної групи (27,1 [24,6-32,0] кг/м²) статистично не відрізнявся від контрольної групи (26,8 [24,5-31,1] кг/м²) (р=0,17). Серед обстежених основної групи було 41 (38,7%) чоловіків та 65 (61,3%) жінок, контрольної групи - відповідно 12 (41,4%) чоловіків та 17 (58,6%) жінок (рис. 1).

Рис. 1. Гендерна характеристика обстежених пацієнтів

Середня тривалість анамнезу АГ у пацієнтів основної групи становила 13,7 ±1,7 років.

У основній групі пневмонія була двобічною у 92,5% пацієнтів, у контрольній - у 96,6% (p=0,64). У пацієнтів, яким проведено комп'ютерну томографію органів грудної клітки на момент госпіталізації, розраховано кількість балів за шкалою CO-RADS (Сoronavirus disease 2019 Reporting and Data System). У пацієнтів основної групи CO - RADS-2 встановлено у 6,3% пацієнтів, CO-RADS-4 бали - у 6,3% пацієнтів, CO-RADS-5 балів - у 78,1% пацієнтів, CO-RADS-6 балів у 9,4% пацієнтів. У пацієнтів контрольної групи CO-RADS-5 встановлено у 75,0% пацієнтів та CO-RADS-6- у 25,0% пацієнтів (рис. 2). Таким чином, у більшості пацієнтів обох груп індекс CO-RADS становив 5 балів.

Рис. 2. Оцінка обстежених пацієнтів за критерієм CO-RADS

Відсоток об'єму ураження легеневої тканини на момент госпіталізації у пацієнтів основної групи становив 20,0 [15,0-30,0]%, у пацієнтів контрольної групи - 32,1±8,6% (р=0,48).

Не виявлено статистично достовірної різниці при оцінці важкості пневмонії на момент госпіталізації за шкалою CURB-65 між пацієнтами основної та контрольної груп (р=0,22) (рис. 3).

Рис. 3. Оцінка тяжкості пневмонії на момент госпіталізації за шкалою CURB-65 у основній та контрольній групах

У основній групі у 78,3% пацієнтів була ІІ стадія АГ, а у 21,7% - ІІІ стадія. У 2 (1,9%) пацієнтів основної групи був 1 ступінь АГ, у 71 (67,0%) - 2 ступінь, у 33 (31,1%) - 3 ступінь (рис. 4).

Рис. 4. Ступені АГ у пацієнтів основної групи

Кардіоваскулярний ризик за шкалою SCORE-2 (2021) у пацієнтів основної групи (26,5 [15,0-36,0]) був вищим, ніж контрольної групи (12,0 [6,0-26,0]) (p=0,0002) (рис. 5). Згідно з шкалою SCORE-2 у пацієнтів основної групи кардіоваскулярний ризик був дуже високим у 93,4% пацієнтів та високим у 6,6% пацієнтів, а у пацієнтів контрольної групи кардіоваскулярний ризик був дуже високим у 55,2% пацієнтів, високим - у 37,9% пацієнтів, а низьким - у 6,9% пацієнтів.

Рис. 5. Кардіоваскулярний ризик за шкалою SCORE-2 у основній та контрольній групах

Коморбідні захворювання пацієнтів основної та контрольної групи подано у табл. 1.

Таблиця 1. Основні коморбідні захворювання пацієнтів основної та контрольної груп

Таблиця 2. Скарги на момент госпіталізації та на момент виписки у пацієнтів основної та контрольної груп

Цукровий діабет у пацієнтів основної групи (32,1%) зустрічався частіше, ніж у пацієнтів контрольної групи (10,3%) (р=0,02). Водночас серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка була більш поширеною у пацієнтів контрольної групи (р=0,04).

Суттєвої різниці у скаргах пацієнтів основної та контрольної групи на момент госпіталізації та на момент виписки не виявлено (табл. 2 і 3).

Проведено порівняння скарг пацієнтів, які одужали, на момент госпіталізації та на момент виписки. На момент виписки в основній групі кількість пацієнтів зі скаргами на відчуття прискореного серцебиття зменшилася на 32,1% (р<0,0001), біль у м'язах ніг - на 26,6% (р<0,0001), біль у спині - на 17,9% (р=0,0002), головний біль - на 19,8% (р=0,0002), запаморочення - на 24,5% (р<0,0001), порушення сну - на 40,6% (р<0,0001), розлади смаку - на 19,9% (р<0,0001), розлади нюху - на 9,4% (р=0,007), першіння у горлі - на 42,5% (р<0,0001), закладення носа - на 17,0% (р<0,0001), ринорея - на 19,8% (р<0,0001), діарея - на 8,5% (р=0,01), біль у животі - на 10,4% (р=0,001). Водночас кількість пацієнтів, які скаржилися на кашель (р=0,14), задишку (р=0,43), загальна слабкість (р=0,31), не змінилася достовірно.

Порівнюючи скарги на момент виписки та на момент госпіталізації, встановлено, що на момент виписки кількість пацієнтів контрольної групи зі скаргами на кашель зменшилася на 27,4% (р=0,01), відчуття прискореного серцебиття - на 44,9% (р=0,001), біль у м'язах ніг - на 48,3% (р=0,0003), біль у спині - на 37,9% (р=0,003), запаморочення - на 24,1% (р=0,01), порушення сну - на 34,5% (р=0,008), порушення смаку - на 24,1% (р=0,01), першіння у горлі - на 34,5% (р=0,008), закладення носа - на 27,6% (р=0,02), ринорея - на 17,2% (р=0,04). Кількість пацієнтів з такими скаргами як задишка (р=0,36), загальна слабкість (р=0,19), головний біль (р=0,07), розлади нюху (р=0,12), діарея (р=0,31), біль у животі (р=0,5) на момент виписки достовірно не зменшилася у контрольній групі.

Середня тривалість перебування пацієнта у стаціонарі основної (13 [10-16] днів) не відрізнялася від контрольної групи (14 [9-16]) (p=0,86). Тривалість перебування хворого у стаціонарі не корелювала з віком (r= -0,04). Наявність цукрового діабету не подовжувала тривалість перебування хворого у стаціонарі (р=0,17).

У випадку підтвердження наявності вірусно-бактерійної асоціації призначали антибіотики. У основній групі для лікування 4 (3,8%) пацієнтів використовували один антибактеріальний препарат, у 69 (65,1%) пацієнтів застосовували антибактеріальні препарати двох груп, 17 (16,0%) пацієнтів - антибактеріальні препарати трьох груп, у 11 (10,4%) пацієнтів - антибактеріальні препарати чотирьох груп, у 4 (3,8%) пацієнтів - антибактеріальні препарати п'ятьох груп, у 1 (0,9%) пацієнта - антибактеріальні препарати шістьох груп. У контрольній групі у 16 (55,2%) застосовувалися антибактеріальні препарати двох груп, у 7 (24,1%) пацієнтів - антибактеріальні препарати трьох груп, у 3 (10,3%) пацієнтів - антибактеріальні препарати чотирьох груп, у 3 (10,3%) пацієнтів - антибактеріальні препарати п'ятьох різних груп (рис. 6). Статистично значимої достовірності щодо кількості антибіотиків, які використовувалися під час стаціонарного лікування, не виявлено (p=0,13). Застосовувалися антибактеріальні препарати таких груп: фторхінолони, цефалоспорини, аміноглікозиди, карбапенеми, оксазолідинони, похідні тетрацикліну, азаліди, макроліди та захищені пеніциліни.

За час стаціонарного лікування 14 (10,4%) пацієнтів, включених у дослідження, померли. При цьому в основній групі 12 (11,3%) пацієнтів померли, а в контрольній групі - 2 (6,9%) пацієнти, однак це було статистично недостовірним (ВР - 1,64 [0,39 - 6,93], p=0,50). Середній вік померлих обох груп становив 74,3±3,2 років та був вищим за середній вік тих, хто вижив (66 [61-72] років) (p=0,035). Вік померлих пацієнтів основної (74,3±1,5 років) та контрольної (74,5±6,4 років) був однаковим.

Для усунення впливу неоднорідності груп за рахунок віку та наявності цукрового діабету на показники летальності використано метод стандартизації. Стандартизовані показники летальності щодо віку у основній групі (10,2%) були вищими, ніж у контрольній групі (9,7%), це вказує на те, що АГ є незалежним від віку фактором, який збільшує ризик летального наслідку при коронавірусній хворобі COVID-19. Стандартизовані показники летальності щодо наявності цукрового діабету у основній групі (40,5%) були вищими, ніж у контрольній групі (9,9%), це вказує на те, що АГ є незалежним від наявності чи відсутності цукрового діабету фактором ризику летального наслідку при коронавірусній хворобі COVID-19. Виявлено, що пацієнти з цукровим діабетом мали вищу летальність, ніж пацієнти, які не хворіли цукровим діабетом (ВР - 2,96 [1,01-8,67], p=0,047). Водночас серед пацієнтів основної групи, які померли, цукровим діабетом хворіли 58,3% обстежених. Серед померлих пацієнтів контрольної групи випадків цукрового діабету не було.

Рис. 6. Кількість груп антибактеріальних препаратів, яких застосовували у стаціонарі для лікування пацієнтів основної та контрольної груп

коронавірусний коморбідний гіпертензія

У пацієнтів обох груп, які померли, показник індексу маси тіла (31,2±1,6 кг/м²) був вищим порівняно з тими, що вижили (26,7 [24,331,0] кг/м²) (р=0,02). У пацієнтів контрольної групи не виявлено зв'язку підвищеного індексу маси тіла зі збільшенням смертності (р=0,86). Водночас у пацієнтів основної групи індекс маси тіла пацієнтів, які померли, виявився вищим (31,7±0,9 кг/м²), ніж цей показник у пацієнтів, які одужали (26,8 [24,3-30,9] кг/м²) (р=0,02).

У 10 (9,4%) пацієнтів основної групи та 2 (6,9%) пацієнтів контрольної групи застосовувалась неінвазивна вентиляція легень у режимі CPAP. Загальна летальність у пацієнтів, яким застосовували неінвазив - ну вентиляцію легень у режимі СРАР, склала 75,0%. Летальність у паці-єнтів основної групи, яким застосовували неінвазивну вентиляцію легень у режимі СРАР становила 90,0%. Водночас усі пацієнти контрольної групи, яким застосовували цей метод лікування, одужали.

Інвазивна штучна вентиляція легень застосовувалася для лікування у 5 (4,7%) пацієнтів основної групи і не використовувалася у пацієнтів контрольної групи. Усі пацієнти, яким застосовували інвазивну штучну вентиляцію легень, померли.

У відділенні інтенсивної терапії перебувало на лікуванню 12 (8,9%) пацієнтів, з яких 10 (9,4%) з основної групи та 2 (6,9%) з контрольної групи. В той же час 90,0% пацієнтів основної групи, які лікувалися у відділенні інтенсивної терапії, померли. Всі пацієнти контрольної групи, які перебували у відділенні інтенсивної терапії, вижили.

Зниження сатурації кисню за час стаціонарного лікування до рівня <92% на атмосферному кисні було у 53 (39,3%) пацієнтів, з яких у 10 (34,5%) пацієнтів контрольної та у 43 (40,6%) пацієнтів основної групи. Статистично достовірної різниці між цими показниками не виявлено (ВР - 1,18 [0,68-2,04], p=0,56). Кисневу терапію застосовували для лікування 50 (47,2%) пацієнтів основної та 12 (41,4%) пацієнтів контрольної груп (p=0,68).

За час перебування у стаціонарі тромбоцитопенію виявлено у 29,2% пацієнтів, зокрема у 27,3% пацієнтів основної групи та 36,8% пацієнтів контрольної групи (p=0,60). Лімфопенія спостерігалася у 60,6% пацієнтів основної групи та 53,6% пацієнтів контрольної групи (p=0,86). Лейкопенію виявлено у 21,0% пацієнтів основної групи та 32,1% пацієнтів контрольної групи (p=0,35).

Статистично достовірної різниці стосовно рівнів гемоглобіну (р=0,84), еритроцитів (р=0,39), лейкоцитів (р=0,36), паличкоядерних нейтрофілів (р=0,33), сегментоядерних нейтрофілів (р=0,35), лімфоцитів (р=0,45), моноцитів (р=0,85), тромбоцитів (р=0,46) у пацієнтів основної та контрольної груп на момент госпіталізації не виявлено. Швидкість осідання еритроцитів у пацієнтів основної (32,3±3,0 мм/год) та контрольної (33,4±4,3 мм/год) груп на момент госпіталізації також статистично не відрізнялися (р=0,59). Рівень глюкози крові натщесерце на момент госпіталізації пацієнтів основної групи (6,2 [5,4-8,5] ммоль/л) не відрізнявся від контрольної групи (5,7 [5,1-6,7] ммоль/л) (p=0,15). Максимальний показник рівня глюкози за час перебування у стаціонарі у пацієнтів основної групи становив 6,6 [5,5-9,7] ммоль/л, контрольної групи - 5,8 [5,3-7,1] ммоль/л (p=0,16).

На момент виписки рівні гемоглобіну (р=0,65), еритроцитів (р=0,75), лейкоцитів (0,42), сегментоядерних нейтрофілів (р=0,25), лімфоцитів (р=0,08), моноцитів (р=0,95), тромбоцитів (р=0,69) не відрізнялися у обох групах. Водночас рівень паличкоядерних нейтрофілів був вищим у пацієнтів основної групи (3,0 [2,0-5,0]%), ніж контрольної

(2,0 [2,0-4,0]%) (р=0,02). Швидкість осідання еритроцитів була схожою у основній (31,2±2,7 мм/год) та контрольній (24,2±5,1 мм/год) групах (р=0,24). Рівень глюкози крові натще на момент виписки у пацієнтів основної (6,6 [5,6-10,3] ммоль/л) групи був схожим до аналогічного показника контрольної групи (8,1±0,7 ммоль/л) (р=0,19).

Порівнюючи у динаміці (на момент госпіталізації та на момент виписки) показники загального аналізу крові, виявлено, що у основній групі рівні еритроцитів (р=0,16), гемоглобіну (р=0,25), лейкоцитів (р=0,85), сегментоядерних нейтрофілів (р=0,26), моноцитів (р=0,46), швидкості осідання еритроцитів (р=0,06) достовірно не змінилися. Проте рівень паличкоядерних нейтрофілів достовірно зменшився (р<0,0001), а рівень лімфоцитів збільшився (р=0,03) у основній групі. У контрольній групі рівні еритроцитів (р=0,39), гемоглобіну (р=0,99), лейкоцитів (р=0,26), сегментоядерних нейтрофілів (р=0,11), лімфоцитів (р=0,07), моноцитів (р=0,96), у динаміці не змінилися. Рівень паличкоя - дерних нейтрофілів зменшився у динаміці (р=0,0007) у пацієнтів контрольної групи. Показник швидкості осідання еритроцитів у динаміці достовірно зменшився (р=0,03) у пацієнтів контрольної групи.

Рівні загального білка (р=0,55), загального білірубіну (р=0,14), ас - партатамінотрансферази (р=0,07), аланінамінотрансферази (р=0,12), креатиніну (р=0,66), сечовини (р=0,22) на момент госпіталізації були однаковими у пацієнтів обох груп. Рівень C-реактивного білка був підвищеним у 90,1% пацієнтів основної та 92,9% пацієнтів контрольної груп (р=1,0). Рівень калію плазми крові пацієнтів основної групи (4,04±0,12 ммоль/л) не відрізнявся від значення аналогічного показника у пацієнтів контрольної групи (4,44±0,20 ммоль/л) (р=0,15). Рівень натрію також статистично значимо не відрізнявся у пацієнтів основної (144,2 [141,2-147,6] ммоль/л) та контрольної (143,8±1,2 ммоль/л) груп (p=0,95).

На момент виписки рівні загального білка (р=0,14), загального білірубіну (р=0,94), аспартатамінотрансферази (р=0,68), аланінамінотран - сферази (р=0,75) не відрізнялися у пацієнтів обох груп.

Креатинін на момент виписки був вищим у основної групі (97,8±4,0 мкмоль/л), ніж у контрольній групі (84,2±6,2 мкмоль/л) (р=0,008). Рівень сечовини також був вищим у пацієнтів основної групи (7,39±0,56 ммоль/л), ніж контрольної групи (5,68±0,42 ммоль/л) (р=0,0496). Креатинін у пацієнтів контрольної групи у динаміці зменшився (р=0,036), однак не змінився у пацієнтів основної групи (р=0,88). Сечовина у пацієнтів основної групи збільшилася у динаміці (р=0,0009), а у пацієнтів контрольної групи не змінилася у динаміці (р=0,43).

Рівні загального холестерину в пацієнтів основної (4,83±0,22 ммоль/л) та контрольної (5,02±0,42 ммоль/л) груп були схожими (р=0,61). Також значної різниці рівнів триацилгіцеридів у пацієнтів основної (1,5 [1,15-1,85] ммоль/л) та контрольної (1,49±0,20 ммоль/л) груп не виявлено (р=0,69).

Не виявлено також значної різниці й щодо фібриногену в пацієнтів основної (5,24±0,26 г./л) та контрольної (5,27±0,69 г./л) груп (р=0,39). Значення протромбінового індексу в пацієнтів основної (103,0 [93,8 - 111,5]%) та контрольної (93,8 [81,7-116,5]%) також суттєво не відрізнялися. АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час) не відрізнявся у пацієнтів основної (23,8 [21,9-27,1] с) та контрольної (24,3 [21,830,8] c) груп (р=0,51). Рівень Д-димеру в пацієнтів основної групи (1,04 [0,39-5,10] мкг/л) не відрізнявся від такого у пацієнтів контрольної групи (2,94±0,94 мкг/л) (р=0,35).

На момент госпіталізації кількість балів за опитувальником CAP - 8\шу пацієнтів основної групи (27,4±2,2 бали) та контрольної групи (25,0 [15,5-37,5] балів) була однаковою (р=0,74). На момент виписки у пацієнтів основної групи, які вижили, кількість балів по цьому опитува - льнику становила 16,4±1,4 балів, у контрольній групі - 13,9±2,3 балів (р=0,095).У пацієнтів, які одужали, основної (р<0,001) та контрольної груп (р<0,001) кількість балів по опитувальнику CAP-Sym на момент виписки була достовірно нижчою, ніж на момент госпіталізації.

Висновки

1) Серед госпіталізованих з приводу коронавірусної хвороби COVID-19 пацієнти з АГ є старшими за віком; цукровий діабет у них зустрічається частіше.

2) АГ погіршує прогноз щодо одужання пацієнта з коронавірус - ною хворобою COVID-19. АГ є незалежним від віку та наявності цукрового діабету фактором ризику летального наслідку.

3) За час перебування у стаціонарі потреба у кисневій терапій спостерігалася у 45,9% госпіталізованих. 3/4 пацієнтів, яким застосовувалася неінвазивна вентиляція у режимі СРАР, не вижили, а інвазивна штучна вентиляція легень виявилася неефективною у всіх випадках її застосування.

4) На момент виписки у пацієнтів з АГ рівень креатиніну та сечовини є вищим, ніж у пацієнтів, які не хворіють АГ, що, ймовірно, свідчить про те, що у пацієнтів з АГ внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 більшою мірою порушується функція нирок, ніж у пацієнтів без АГ.

5) Летальність внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19, ускладненої пневмонією, у невакцинованих пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванню, становила 10,4%. Підвищений індекс маси тіла, наявності цукрового діабету та похилий вік є факторами ризику летального наслідку при коронавірусній хворобі COVID-19, ускладненій пневмонією.

Література

1. Коронавірус (COVID-19). [online] Available at: <https://news.google.com/covid19/map? hl=uk&mid=%2Fm % 2F02j71&gl= UA&ceid=UA % 3Auk> [Accessed 1 April 2022].

2. WHO Director-General's opening remarks at the media briefing on COVID-19-3 March 2020. [online] Available at:

<https://www.who.int/director-general/speeches/detail/who-director - general-s-opening-remarks-at-the-media-briefing-on-covid-19-3-march - 2020> [Accessed 2 April 2022].

3. Raveendran A.V., Jayadevan R, Sashidharan S. Long COVID: An overview. Diabetes Metab Syndr. 2021 May-Jun; 15 (3):869-875. doi: 10.1016/j.dsx.2021.04.007.

4. Ghaffari Darab M, Keshavarz K, Sadeghi E, Shahmohamadi J, Kavosi Z. The economic burden of coronavirus disease 2019 (COVID-19): evidence from Iran. BMC Health Serv Res. 2021 Dec; 21 (1): 132. doi: 10.1186/s12913-021-06126-8.

5. Sanyaolu A, Okorie C, Marinkovic A, Patidar R, Younis K, Desai P, et al. Comorbidity and its Impact on Patients with COVID-19. SN Compr Clin Med. 2020 Aug; 2 (8):1069-76. doi: 10.1007/s42399-020-00363-4.

6. Dessie ZG, Zewotir T. Mortality-related risk factors of COVID-19: a systematic review and meta-analysis of 42 studies and 423,117 patients. BMC Infect Dis. 2021 Dec; 21 (1):855. doi:10.1186/s12879-021-06536-3.

7. WHO.int. 2022. Hypertension. [online] Available at: <https://www.who.int/health-topics/hypertension/#tab=tab_1> [Accessed 3 April 2022].

8. Buford TW. Hypertension and aging. Ageing Res Rev. 2016 Mar; 26:96-111

Размещено на Allbest.ru