Відсмоктувальний (дренажний) принцип в класичному лікувальному масажі

Кафедра фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання

Рис. 2. Схема основних лімфотомів тіла та напрямку масажних рухів [7]

Зарубіжні дослідники, описуючи лімфодренажний масаж, карту масажних ліній складають відповідно до так званої карти "лімфотомів" - поверхневих регіонарних лімфовузлів із сукупністю вхідних лімфатичних судин. Межі між лімфотомами називають "водорозділами". Масажні рухи мають здійснюватися у напрямку лімфовузла свого лімфотому (Рис. 2) [7; 8].

Стрілками вказані напрями масажних рухів, пунктиром - "водорозділи" між лімфотомами. Але зазначені правила дотримання "масажних ліній" є лише частиною методології виконання масажу за відсмоктувальним принципом. А ось як описується відсмоктувальна техніка прийому погладжування при набряках: "При набряках використовують відсмоктувальний масаж: починають погладжування вище місця набряку сегмента, щоб звільнити шлях для проходження лімфи та крові від нижче розміщених сегментів кінцівки. Проводять поверхневе і поступово переходять на глибоке погладжування. Тільки після цього приступають до поверхневого погладжування ділянки набряку" [4]. Отже, під відсмоктувальним масажем мають на увазі масаж, який розпочинають із розміщених вище ділянок, при цьому дотримуючись напрямку "масажних ліній". "Наприклад, при патологічному процесі в гомілковостопному суглобі масаж розпочинають зі стегна, потім масують гомілку і на останок гомілковостопний суглоб, де всі рухи спрямовані до пахвинного лімфатичного вузла" [5]. При масажі верхньої кінцівки спочатку масажують надпліччя, потім плече, передпліччя, кисть.

Також знаходимо описання фізіологічного процесу, який відбувається під час дії відсмоктувального масажу. Описуючи успішне дослідження щодо масажу хворим після операцій на венах, автор зазначає, що "використовувалися прийоми погладжування і вичавлювання, виконувані уздовж ходу кровоносних і лімфатичних судин у напрямку від периферії до регіонарних лімфовузлів, що сприяло "вичавлюванню" крові і лімфи з капілярів у вище розміщені відділи судинного русла і створенню в них негативного тиску, який "присмоктує" рідини з нижчих відділів. Прийоми масажу для кінцівки виконували в послідовності: стегно, гомілка, стопа для досягнення максимального ефекту. Такий протокол виконання масажу на кінцівках називається відсмоктувальною методикою..." [6]. Зазначається що відсмоктувальна (дренажна) техніка масажу сприяє посиленню лімфообігу, відбувається ліквідація набряків і застійних явищ, зменшується больовий синдром, покращується обмін речовин [3], [5].

Описуючи лікувальний масаж при травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату, в тому числі суглобів, сухожилків, м'язів, а також периферичної нервової системи, при судинних розладах, у перші дні після операції чи травми, - в усіх випадках процедуру масажу спеціалісти рекомендують починати за відсмоктувальною методикою [5]. Для обґрунтування таких рекомендацій розглянемо особливості венозних та лімфатичних судин у складі відповідних дренажних систем організму людини.

Особливості венозної системи. Система кровообігу є замкненою, її можна представити двома резервуарами - артеріальним і венозним, які мають сполучення між собою завдяки розгалуженій системі мікрокапілярів. З артеріального резервуару крові усі тканини організму отримують необхідне харчування і кисень, а у венозний резервуар потрапляє кров, насичена вуглекислим газом і продуктами тканинного обміну, ця кров збирається у венах і транспортується до серця.

Шляхи відтоку венозної крові спочатку формують мікрокапіляри зростаючого калібру. Вони несуть кров до венул і далі - до венозних судин, які послідовно поєднуються і впадають у великі венозні судини. Нарешті, всі вени зливаються у два стовбури: верхню і нижню порожнисті вени. Верхня збирає кров від голови, шиї, верхніх кінцівок та верхньої частини грудної клітки, а нижня - від нижче розташованих ділянок тіла. Порожнисті вени замикають систему кровообігу, впадаючи у праве передсердя. Порівняно з артеріями стінки вен мають менше еластичних і м'язових волокон, в них більший діаметр, тонша стінка, Вени мають велику розтягненість, але відносно низьку еластичність.

Малі, середні, деякі великі вени мають особливі клапани - складки внутрішньої оболонки, які забезпечують течію крові у напрямку лише до серця і перешкоджають зворотному її плину. Враховуючи силу тяжіння, найбільше клапанів у венах нижніх кінцівок, а от вени голови, шиї, легеневі, ниркові, ворітна, верхня і нижні порожнисті клапанів не мають. Повернення венозної крові до серця здійснюється завдяки:

- невеликому тиску, який залишився в мікросудинах від скорочення серцевого м'яза;

- скороченню скелетних м'язів та діафрагми;

- розтягуванню порожнистих вен під час вдиху (присмоктуючій дії негативного тиску в грудній порожнині).

Лімфатична система є складовою транспортної або судинної системи людського організму. Одна з основних її функцій - дренажна - відтік лімфи до кровоносної системи від тканин. Розташовуючись у міжклітинній рідині тканин майже усіх органів, лімфатичні капіляри всмоктують надлишки води, білків, жирів, а також продукти клітинного обміну, залишки відмерлих клітин, лімфоцити, плазмоцити, моноцити, мутовані клітини, віруси, мікроорганізми та інше. Таким чином утворюється лімфа. Від капілярних сіток лімфа перетікає до лімфатичних судин, які, як і вени, мають спеціальні клапани, що відкриваються лише в сторону серця і перешкоджають перетіканню лімфи у зворотньому напрямку.

Лімфа рухається завдяки скороченню судинних і скелетних м'язів, м'язів внутрішніх органів, а також коливань тиску у грудній порожнині при диханні. Від приносних лімфатичних судин лімфа перетікає до лімфатичних вузлів - своєрідних фільтрів та утилізаторів "іноагентів" організму - представників імунної системи. Очищена в лімфоузлах лімфа по виносних післявузлових судинах потрапляє до лімфатичних стовбурів, які утворюються шляхом злиття великих лімфатичних судин і збирають лімфу від відповідних органів. Стовбури, зливаючись, утворюють грудну та праву лімфатичні протоки. Грудна лімфатична протока збирає лімфу з лівої половини голови і шиї, лівої верхньої кінцівки, лівої частини грудної порожнини, черевної порожнини, порожнини тазу та нижніх кінцівок. Права лімфатична протока збирає лімфу від правої половини голови і шиї, правої верхньої кінцівки, правої частини грудної порожнини. Лімфатичні протоки впадають у систему верхньої порожнистої вени, лімфа повертається у кровоток. Таким чином, лімфатична і кровоносна системи об'єднуються.

Вплив масажу на лімфатичну та венозні системи організму. Рух лімфи по судинах відбувається повільно. Через грудну лімфатичну протоку вся лімфа проходить лише шість разів на добу, а повний кровообіг здійснюється всього за 20-25 секунд. Під час масажу відбувається пасивне скорочення м'язів, що впливає на активізацію скорочення лімфатичних та венозних судин, відкриття їх клапанів. Також масаж сприяє розширенню капілярів та збільшенню їх кількості. В одному кв. мм поперечного розтину м'яза кількість розкритих капілярів зростає у 45 разів, а 'їх загальна місткість - у 140 разів. Швидкість лімфообігу прискорюється у 6-8 разів, відбувається збільшення кількості стікаючої лімфи із ділянки що масажується. Покращується венозний кровообіг, адже під дією масажу зменшується периферичний опір [3]. Регуляція тонусу венозного русла здійснюється, як правило, нервовою системою, тому, якщо іннервація органу порушена, об'єм крові в ньому може збільшитися на 20%. Стимуляція нервів під час лікувального масажу може допомогти венам виганяти до 30% об'єму крові, що утримується в них в нормі. Це є гарною профілактикою застійних явищ у тканинах [9]. Дуже важливо під час масажу дотримуватися напряму току венозної крові та лімфи, адже перешкоджання цьому процесу у його природній властивості може призвести до тяжких наслідків, серед яких: порушення клапанів судин і зумовлення ретроградного (зворотного) руху рідин, венозному повнокров'ю - застою венозної крові, розширенню вен, порушенню трофіки, що в свою чергу призведе до створення набряків, погіршенню або розвитку запального процесу, посиленню болю, інтоксикації організму. Отже, замість лікування пацієнт отримає додаткові проблеми із здоров'ям!

Навпаки, масаж, виконаний із врахуванням фізіологічних особливостей судин, яким і є відсмоктувальний дренажний масаж, буде сприяти ліквідації набряків, застійних явищ, швидкій регенерації пошкоджених тканин і органів, зменшенню больового синдрому.

Методика проведення відсмоктувального (дренажного) класичного масажу. Відносно почерговості частин тіла, які вступають у масаж, виділяють такі зони: 1) спина; 2) задня частина ніг; 3)плечі, шия, голова; 4) обличчя, грудина, ключиця; 5) руки; 6) торс; 7) передня частина ніг. Такий розподіл є найоптимальнішим для забезпечення відтоку рідин і збереження рівноваги артеріального тиску.

Масаж кожної зони має підготовчу, основну і заключну частини. Підготовча частина масажу окремої зони охоплює усю її площину, складається із поверхневих, неглибоких прийомів погладжування і розтирання. Усі рухи виконуються суворо у напрямку току лімфи до лімфатичних вузлів, згідно "масажних ліній". В основній частині масажу кожної зони приєднуємо прийоми вижимання і розминання, усі масажні прийоми виконуються глибоко і повільно. До правила дотримання "масажних ліній" додається ще одне - назвемо його "правилом вищих сегментів". Воно полягає в тому, що кожна зона масажу по ходу лімфотоку умовно розділяється на дільнички-сегменти. Спочатку масажується той сегмент, який розташований ближче до лімфовузлів, потім нижчий, і ще нижчий сегмент, і так далі. Таким чином забезпечується відсмоктувальний дренажний ефект: завдяки масажним рухам верхні судини спорожнюються і готові прийняти рідину з нижніх, відбувається вільне і поступове перетікання рідини без загрози переповнення, перерозтягнення і пошкодження клапанів судин, а також і без провокації підвищення артеріального тиску.

Отже, перша зона - спина. Враховуючи той факт, що вся дренажна система організму працює на те, щоби повернути венозну кров та лімфу до серця - це і є вихідна точка - найвищий сегмент для початку основної частини масажу зони спини. Конкретніше: в цей сегмент потрапляють надпліччя, верхньогрудний відділ хребта і лопатки. Наступним сегментом будуть нижньогрудний відділ хребта і ребра. Далі виокремлюємо здухняну область і поперековий відділ. На сам кінець будемо масажувати криж і сідниці. У той же час, в кожному з сегментів ми неодмінно дотримуємося напряму "масажних ліній". Обробляючи наступний сегмент, повертаємося до попередніх, якби об'єднуючи їх в одне ціле, накладаючи як луску один на одний, щоби робота не була перервною, а суцільною, перетікаючою. Сегменти задньої частини ніг (2 зона) розподіляються таким чином: стегно (масажуємо від підколінної ямки до паху), гомілка (від ступні до підколінної ямки), ступня. Для наочності схема підготовчої і основної частини масажу задньої частини ніг представлена на рисунку 3, де цифрами позначена послідовність масажних рухів, а стрілками - 'їх напрямок. В третій зоні спочатку масажуємо надпліччя в сторону пахв і ключиці, потім шию вниз до надпліч і ключиці, потилицю вниз до шиї і надпліч, верхню частину голови - вниз до потилиці і шиї. Подібним чином і за такими ж принципами ділимо на сегменти й інші зони. Чим більша кількість сегментів, тим більше буде виражений відсмоктувальний дренажний ефект.

Рис. 3. Сегменти масажу задньої частини ніг

Заключна частина масажу в кожній зоні об'єднує всі її сегменти і є менш регламентованою, адже попередніми діями ми "розкрили" всі судини для вільного перетікання лімфи і крові, тканини пом'якшали, набули еластичності. Тепер час пропрацювати проблемні місця, тригерні точки тощо. Актуальним лишається дотримання "масажних ліній" під час заключного погладжування. Протипоказаннями до масажу з використанням прийомів дренажу будуть ті самі, що і для класичного масажу.

Висновки

Позитивний терапевтичний ефект від масажу, виконаного за відсмоктувальною або дренажною методикою очевидний, адже ця методика повністю узгоджується з вимогами фізіології, анатомії і доказової медицини. Даний підхід засновано на науково обґрунтованих фактах, сприяє оздоровленню, покращенню стану хворого. Отже, розуміючи логіку фізіологічних процесів, анатомічні особливості будови судин, їх розташування, масажисту буде легко освоїти техніку відсмоктувального дренажного масажу і з успіхом застосовувати її при проведенні класичного лікувального масажу.

Список використаної літератури

1. Плахтій П. Фізіологія фізичних вправ: підручник / П. Плахтій, А. Босенко, А. Макаренко. - Кам'янецьПодільський: ТОВ "Друк. Рута", 2015. - 268 с.

2. Лікувальний масаж / Л. Вакуленко [та ін.]. - Тернопіль: ТДМУ Укрмедкнига, 2006. - 468 с.

3. Корольчук А. Масаж загальний і самомасаж: навчальнометодичний посібник для студентів факультету фізичного виховання і спорту / А. Корольчук, А. Сулима. - Вінниця: Вінн. держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюб., 2018. - 124 с.

4. Основи масажу та самомасажу: навч. метод. посіб. / уклад. С. Дарійчук. - Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2018. - 184 с.

5. Марцінковський І. Спортивний масаж (курс лекцій та методичні рекомендації до практичних занять і лабораторних робіт) : навч. посіб. / І. Марцінковський. - Миколаїв: НУК, 2017. - 320 с.

6. Мальцева О. Варикозна хвороба: особливості фізичної реабілітації / О. Мальцева // Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку: Матеріали Всеукр. науково-практ. інтернет-конф., Переяслав-Хмельницький, 16 лют. 2018 р. - Переяслав-Хмельницький, 2018. - С. 215-218.

7. Chikly B. Silent Waves - Theory and Practice of Lymph Drainage Therapy / B. Chikly. - Scottsdale : I.H.H. Publishing, 2001. - 576 p.

8. Rattray F. Clinical Massage Therapy: Understanding Assessing and Treating over 70 Conditions / F. Rattray, L. Ludwig. - Toronto : Talus Incorporated, 2000. - 1178 p.

9. Настанова з кардіології / ред. В. Коваленка. - Київ: МОРІОН, 2009. - 1368 с.

Размещено на Allbest.ru