Комплексний аналіз обізнаності військових лікарів з питань діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних синдромів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комплексний аналіз обізнаності військових лікарів з питань діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних синдромів

О.М. Ткаленко, Українська військово-медична академія

Мета дослідження - визначити обізнаність військових лікарів щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та їх потреби щодо підвищення поінформованості з цих питань.

Матеріали та методи. Методом випадкової вибірки проведено анкетне опитування 23 військових лікарів, які працюють в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та Військово-медичному клінічному центрі центрального регіону. Питання анкети стосувались використання лікарями діагностичних шкал, призначення фармакологічних препаратів та доцільності розробки сучасних методичних рекомендацій для лікарів загальної практики з цієї проблеми. За результатами дослідження сформована комп'ютерна база даних. Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0.

Результати. Результати анкетного опитування засвідчили, що більшість опитаних військових лікарів (74,9 - 69,6%) використовують в практичній діяльності затверджені МОЗ України медико-технологічні документи, щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР. Визначено, що для корекції психоемоційних розладів військові лікарі переважно призначають сучасні анксіолітики (фабомотизол, фенібут) - 43,5%; гідазепам - 34,8%, і тільки 8,7% сучасні антидепресанти (інгібітори зворотного захоплення серотоніну). На питання «При яких коморбідних станах Ви призначаєте гідазепам?» -39,1% лікарів відповіли «при тривозі»; 30,4% - «при порушені сну»; 17,4% - «при нервозності», 4,3% - при депресії, що обґрунтовує необхідність підвищення поінформованості військових лікарів щодо зваженого підходу до призначення гідазепаму. За результатами опитування 91,3% лікарів мають бажання підвищити рівень обізнаності щодо призначення сучасних антидепресантів лікарем загальної практики, 95,7% лікарів підтримали доцільність розробки сучасних методичних рекомендацій з цієї проблеми.

Висновки. Визначено проблемні аспекти щодо участі військових лікарів в наданні медичної допомоги військовослужбовцям з коморбідними тривожними, депресивними синдромами, ПТСР та обґрунтовано доцільність розробки методичних рекомендацій «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».

Ключові слова: військові лікарі, безперервний професійний розвиток, тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад.

Comprehensive analysis of military physicians knowledge of comorbid anxiety and depressive syndromes diagnostic and treatment

O.M. Tkalenko, Ukrainian Military Medical Academy

The purpose was to determine of military physicians* knowledge of comorbid anxiety and depressive syndromes and post-traumatic stress disorder (PTSD) diagnostic and treatment and their need for increased awareness of these issues.

Materials and methods. A survey of 23 randomly selected military doctors working in the National Military Medical Clinical Center «Main Military Clinical Hospital» and the Military Medical Clinical Center of the Central Region was conducted. The survey questions were regarding the usage of diagnostic scales, the prescription of pharmacological drugs, and the expediency of developing methodological recommendations for general practitioners on this issue. Based on the results of the study, a computer database was formed. Statistical processing was carried out using Microsoft Excel 2007 and the standard statistical package STATISTICA 6.0.

Results. The results of the survey testified that the majority of military physicians (74.9-69.6%) use medical and technological documents approved by the Ministry of Health of Ukraine regarding the diagnosis of anxiety and depressive syndromes and PTSD in their practical activities. It was determined that for the correction of psycho- emotional disorders, military doctors mainly prescribe modern anxiolytics (fabomotizol, phenibut) - 43,5%; hydazepam - 34,8%, modern antidepressants - 8,7%. To the question «In which comorbid conditions do you prescribe hidazepam?» - 39,1% of physicians answered «in case of anxiety»; 30,4% - «in case of sleeping disturbances»; 17,4% -«in case of nervousness», 4,3% - «in case of depression», which justifies the need to increase the awareness of military physicians regarding a balanced approach to the appointment of gidazepam. According to the results of the survey, 91,3% of physicians want to increase the knowledge regarding the prescription of modern antidepressants, 95,7% of doctors supported the feasibility of developing modern methodological recommendations on this problem.

Conclusions. Problematic aspects regarding the participation of military physicians in the provision of medical care to servicemen with comorbid anxiety, depressive syndromes, PTSD were identified and the feasibility of developing methodological recommendations «Comorbid anxiety, depressive syndromes, post-traumatic stress disorder in the work of a military general practitioner at the current stage» was substantiated.

Key words: military physicians, continuous medical education, anxiety, depressive syndromes, post-traumatic stress disorder.

військовий лікар депресивний посттравматичний

Вступ

Проблема психічних порушень і розладів, викликаних трагічним впливом війни, привертає увагу науковців і практичних лікарів впродовж багатьох років. За даними різних авторів, психічні порушення виникають у 20-70% осіб, які беруть участь у збройних конфліктах та в 3-4 рази збільшується захворюваність на психічні розлади у військових, порівняно з цивільним населенням [1]. Психічна дезадаптація посідає перше місце серед розладів психічної сфери і у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях під час антитерористичної операції в Україні [2, 3]. В умовах повномасштабної війни ця проблема стала ще більш актуальною [4, 5]. Сучасне дослідження в Україні від Gradus Research «Психічне здоров'я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни» було проведено шляхом заповнення анкет у мобільному додатку 22-26.09.2022 [5]. Було виявлено, що 42% опитаних респондентів відчували напруженість, 41% втому, а частина - страх (26%) та гнів (24%). При тому 71% опитаних осіб відчували останнім часом стрес або сильну знервованість. Було визначено дві групи осіб, які наразі найбільше потребували психологічної допомоги, а саме: військові, що брали участь у бойових діях (51%), а також ті, хто втратили близьких через війну (48%) [5].

Важливо враховувати, що хронічний стрес, тривога, депресія часто поєднуються з соматичними розладами, або сприймаються пацієнтами, як розлади здоров'я [6,7].

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожна п'ята людина, яка зазнала впливу війни, перебуває під ризиком розвитку психічних захворювань, для України це майже 8,5 млн осіб. Тому в сучасних умовах важливе значення має уважне ставлення лікарів щодо виявлення психоемоційних розладів та надання необхідної медичної допомоги [4, 8]. Медико-технологічними документами, затвердженими МОЗ України, регламентується участь лікарів усіх спеціальностей у наданні медичної допомоги пацієнтам з депресією та посттравматичним стресовим розладом (Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (УКПМД) «Депресія (легкий, помірний, тяжкий депресивні епізоди без соматичного синдрому або з соматичним синдромом, рекурентний депресивний розлад, дистимія»: наказ МОЗ України від 25.12.2014 № 1003) [9]; Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (УКПМД) «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад»: наказ МОЗ України від 23.02.2016 № 121 [10]). Функціонування Медичних сил ЗС України і медичних служб інших складових Сил оборони в єдиному законодавчому та нормативно-правовому полі з питань охорони здоров'я в Україні на засадах єдиного медичного простору передбачає обов'язковість застосування прийнятих у державі стандартів медичної допомоги при наданні медичної допомоги військовослужбовцям [11]. Тому важливо визначити обізнаність військових лікарів з питань застосування медико-технологічних документів, затверджених МОЗ України, щодо діагностики та лікування депресивних, тривожних синдромів та посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Мета дослідження Т» визначити обізнаність військових лікарів щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та їх потреби щодо підвищення поінформованості з цих питань.

Матеріали та методи дослідження

Методом випадкової вибірки проведено анкетне опитування 23 військових лікарів, які працюють в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та Військово-медичному клінічному центрі центрального регіону. Вік опитаних лікарів від 26 до 70 років (середній - 45,7 років); стаж роботи - від 3 до 42 років (середній - 20,5 років).

Для дослідження обізнаності військових лікарів щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і посттравматичного стресового розладу та визначення їх потреби щодо підвищення поінформованості з цих питань була розроблена анкета соціологічного опитування. Питання анкети стосувались використання лікарями діагностичних шкал, рекомендованих УКПМД [9, 10], затвердженими МОЗ України, призначення фармакологічних препаратів, зокрема, антидепресантів та бензодіазепінів. Окремий блок - питання щодо доцільності розробки сучасних методичних рекомендацій для лікарів загальної практики з питань діагностики та лікування депресивних, тривожних синдромів та посттравматичного стресового розладу.

За результатами дослідження сформована комп'ютерна база даних. Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0.

Результати дослідження та їх обговорення

Наукові дослідження, проведені на кафедрі військової загальної практики-сімейної медицини Української військово-медичної академії впродовж 15-ти років, довели значне поширення тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців, зокрема, і військових лікарів [12, 13, 14]. Встановлено, що коморбідні депресивні розлади були у 20-32% військовослужбовців, хворих на артеріальну гіпертензію, виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, зокрема, і у військовослужбовців-учасників антитерористичної операції [12, 13]. При анкетному опитуванні військових лікарів депресивні розлади визначені у 10,8%, тривожні - у 20,6% [14], що перевищує відповідні показники в популяції (5%) [15].

Результати проведеного анкетного опитування засвідчили, що лікарі уважно ставляться та звертають увагу на психоемоційний стан військовослужбовців на прийомі Т» 87±7,0% опитаних роблять це завжди, а 13±7% інколи (р<0,05).

Наступний блок питань стосувався використання лікарями медико-технологічних документів, затверджених МОЗ України щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР. УКПМД «Депресія (легкий, помірний, тяжкий депресивні епізоди без соматичного синдрому або з соматичним синдромом, рекурентний депресивний розлад, дистимія» [9] регламентує використання шкали PHQ-2, PHQ- 9 чи HADS для діагностики тривожних і депресивних синдромів лікарями усіх спеціальностей.

За самооцінкою опитаних лікарів, 30,4% з них не використовують ці діагностичні шкали; використовують - 39,1%, інколи використовують - 30,4%. Щодо використання УКПМД «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. посттравматичний стресовий розлад» та опитувальника для діагностики ПТСР, 26,1% лікарів відповіли «ні», 39,1% - використовують, та 34,8% - інколи використовують. Важливо враховувати, що відповідно до статті 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» питання встановлення діагнозу психічного захворювання та надання психіатричної допомоги в примусовому порядку відносяться виключно до компетенції лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів. Категорично забороняється не лікарям-психіатрам виставляти психіатричні діагнози (кластер F за МКХ-10: депресивний, тривожно-депресивний розлади тощо). Проте законом не виключається участь лікарів інших спеціальностей у наданні психіатричної допомоги. У відповідності до медико-технологічних документів, затверджених МОЗ України щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР , лікарі усіх спеціальностей мають право виставляти синдромальний діагноз та призначати лікування [9, 10]. Проведене нами опитування засвідчило, що не виставляють синдромальний діагноз (депресивнй синдром, тривожно-депресивний синдром, ПТСР) тільки 13% опитаних лікарів; 60,9% -- виставляють ці діагнози, 26,1% -- інколи виставляють синдромальні діагнози депресії, тривоги, ПТСР. Таким чином, в цілому більшість опитаних військових лікарів (74,9 - 69,6%) використовують в практичній діяльності затверджені МОЗ України медико-технологічні документи, щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР.

На запитання «Як Ви вважаєте який відсоток пацієнтів на прийомі в сучасних умовах мають комор бідні тривожні/депресивні розлади чи ПТСР?» Т» 78,3% лікарів зазначили - «більше 20%», 13 % опитаних вказали «10-20%» і тільки 8,7% - «менше 10%».

Наступний блок питань стосувався призначення окремих фармакологічних груп і препаратів, зокрема антидепресантів і гідазепаму. На запитання «Чи призначаєте Ви фармакологічні препарати для корекції психоемоційних розладів і синдромів?», тільки 4,3% вказали «ні», 60,9% - «так», 34,8% - «інколи». За результатами опитування для корекції психоемоційних розладів лікарі переважно призначають сучасні анксіолітики (фабомотизол, фенібут) - 43,5%; гідазепам - 34,8%, і тільки 8,7% сучасні антидепресанти (інгібітори зворотного захоплення серотоніну). Важливо враховувати, що гідазепам як і всі бензодіазепіни не рекомендовано призначати більше 14 днів, він посилює депресію, призводить до залежності, синдрому відміни, збільшує ризики формування ПТСР [4, 8, 9, 10].

Тривожність повертається, часто посилюється, зразу після припинення його прийому. Тому до призначення гідазепаму необхідно підходити дуже зважено, щоб не погіршити стан військовослужбовців. Психіатри наголошують на цій проблемі і закликають проводити лікування психоемоційних синдромів у відповідності до УКПМД [9, 10]. В анкету ми внесли кілька питань, щоб краще зрозуміти відношення лікарів до призначення гідазепаму. На питання «При яких коморбідних станах Ви призначаєте гідазепам?» Т» 39,1% лікарів відповіли «при тривозі»; 30,4% - «при порушені сну»; 17,4% - «принервозності», 4,3%-придепресії, 8,7%- не призначають зовсім. Щодо тривалості призначення гідазепаму - 82,6 % лікарів призначають на 7-14 днів; 8,7% - більше, ніж на 14 днів; 8,7% - довготривало. Отримані результати обґрунтовують необхідність підвищення поінформованості військових лікарів щодо показів, протипоказів та тривалості призначення гідазепаму.

В сучасних умовах значно збільшується кількість пацієнтів з розладами сну. Цей аспект проблеми є дуже важливим, зважаючи на те, що розлади сну часто є складовою депресивних, тривожних розладів, ПТСР і потребують диференціальної діагностики та індивідуального немедикаментозного і медикаментозного лікування. За результатами анкетного опитування при порушеннях сну 34,8% опитаних лікарів призначають гідазепам, 21,5% - зопіклон, 8,7% - амітриптилін, 13% - препарати рослинного походження і тільки 8,7% - тразодон.

Призначення гідазепаму і зопіклону обмежене терміном до 10-14 днів, позаяк виникає залежність, амітриптилін не рекомендується УКПМД для призначення лікарями на етапі первинної медичної допомоги [9, 10].

Тразодон має ряд переваг - не викликає залежності, відновлює фізіологічну структуру сну, що має позитивний вплив на загальний стан пацієнта та перебіг ПТСР і розглядається як препарат першого вибору. Початкова доза - 50 мг (1/3 таб.150 мг) перед сном. Для відновлення сну можливе використання дози 50-100 мг тривало [16]. Таким чином, важливо покращити обізнаність військових лікарів з питань лікування розладів сну.

Наступний блок питань анкети стосувався визначенню ставлення військових лікарів щодо доцільності розробки сучасних методичних рекомендацій з питань діагностики та лікування депресивних, тривожних синдромів та ПТСР. Обов'язковим компонентом медичної допомоги пацієнтам з коморбідними депресивними, тривожними синдромами та ПТСР є надання в доступній формі інформації про стан здоров'я, перебіг захворювання, рекомендації щодо немедикаментозного і медикаментозного (у разі необхідності) лікування. Саме такий комплексний підхід забезпечує високу якість лікування та запобігає розвитку рецидивів у майбутньому [4, 8 15]. Освітня робота лікаря загальної практики - це важливий елемент психотерапії, особливо за неможливості забезпечення консультативною допомогою психотерапевта. Необхідно допомогти пацієнту оволодіти техніками самодопомоги, медитації тощо, надати корисні онлайн посилання. На питання «Чи є у Вас необхідність підвищити рівень обізнаності щодо діагностики та лікування тривожних і депресивних синдромів, ПТСР?» позитивно відповіли 87% опитаних військових лікарів. На питання «Чи є у Вас необхідність підвищити рівень обізнаності щодо призначення.

Висновки

1. Результати анкетного опитування засвідчили, що більшість опитаних військових лікарів (74,9 - 69,6%) використовують в практичній діяльності затверджені МОЗ України медико-технологічні документи, щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР.

2. Визначено, що для корекції психоемоційних розладів військові лікарі переважно призначають сучасні анксіолітики (фабомотизол, фенібут) - 43,5%; гідазепам - 34,8%, і тільки 8,7% сучасні антидепресанти (інгібітори зворотного захоплення серотоніну).

3. За результатами опитування 91,3% лікарів мають бажання підвищити рівень обізнаності щодо призначення сучасних антидепресантів лікарем загальної практики, 95,7% лікарів підтримали доцільність розробки сучасних методичних рекомендацій «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».

Отримані результати обґрунтовують необхідність підвищення бойових діях та мають психоемоційні розлади, є розробка заходів щодо комплексної реабілітації, навчання й підвищення поінформованості лікарів та залучення військовослужбовців до участі в реабілітації.

Перспективи подальших досліджень.

Перспективним напрямом наукових досліджень, спрямованих на підвищення якості медичної допомоги військовослужбовцям, які брали участь у сучасних антидепресантів лікарем загальної практики для лікування тривоги, депресії, ПТСР?» ствердно відповіли 91,3% опитаних лікарів та 95,7% підтримали доцільність розробки рекомендацій «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».

Таким чином, за результатами проведеного анкетного опитування визначено проблемні аспекти щодо участі військових лікарів в наданні медичної допомоги військовослужбовцям з коморбідними тривожними, депресивними синдромами, ПТСР та обґрунтовано доцільність розробки методичних рекомендації «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».

Поінформованості військових лікарів щодо зваженого підходу до призначення гідазепаму при лікуванні тривожних, депресивних синдромів, ПТСР та розладів сну.

Література

1. Актуальні питання психічного здоров'я населення України в умовах воєнних дій / Осуховська О.С. та ін. Modern scientific strategies of development: collective monograph. California: GS Publishing Services, 2022. С.157-169.

2. Зборовський О.М. Психічні порушення в учасників АТО та методи їх корекції / Медичне забезпечення антитерористичної операції: науково-організаційні та медико-соціальні аспекти: зб. наук. пр. Київ, 2016. С.184-192.

3. Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту: Монографія / В.С. Гічун та ін. Дніпро: Акцент ПП, 2019. 50 с.

4. Хаустова О.О. Тривожно-депресивні розлади в умовах дистресу війни в Україні.

5. Психічне здоров'я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни. Gradus Research Company. 2022.

6. Хаустова О.О. Психосоматичні маски тривоги. Український медичний часопис 2019, 4(1) (132)

7. Практична психосоматика: депресія: навч. посіб. / О.С. Чабан та ін.; за заг. ред.: О.С. Чабана, О.О. Хаустової. - 2-ге вид., допов/ Київ: Медкнига, 2021. 215 с.

8. Чабан О.С., Хаустова О.О. Медико-психологічні наслідки дистресу війни в Україні: що ми очікуємо та що потрібно враховувати при наданні медичної допомоги? Український медичний часопис 2022, 4 (150).

9. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Депресія (легкий, помірний, тяжкий депресивні епізоди без соматичного синдрому або з соматичним синдромом, рекурентний депресивний розлад, дистимія»: наказ МОЗ України від 25.12.2014 № 1003

10. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад»: наказ МОЗ України від 23.02.2016 № 121

11. Стандартизація медичного забезпечення у Збройних Силах України: стан та перспективи розвитку / Лівінський, В.Г. та ін. Український журнал військової медицини. 2023. 4 (1), 21-34.

12. Савицький В.Л. Коморбідні тривожні та депресивні розлади у військовослужбовців у загальномедичній практиці / В.Л. Савицький та ін. Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. праць Української військово-медичної академії. К.: РВВ УВМА, 2017. Вип. 47. С. 242-248.

13. Ткачук І.М. Поширеність тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців-учасників антитерористичної операції. Вісник наукових досліджень. 2018. № 1 (90). С. 64-66. DOI 10.11603/2415-8798.2018.1.8456.

14. Поширеність тривожних та депресивних розладів у військових лікарів / Мороз Г.З. та ін. Український медичний часопис. 2017. №3 (119). С. 143-145.

15. Панько Т.В. Депресія і війна. Здоров'я України. Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» 2023. № 1 (64) С. 10-11.

16. Trazodone and insomnia: a systematic review / Jaffer K.Y. et al. Innov. Clin. Neurosci. 2017. Vol. 14. P. 24-34.. [in Ukraine].

References

1. Osukhovska O.S., Khaustova O.O., Synitska T.V., Salden V.I., Zdoryk I.F. (2022). Aktualni pytannia psykhichnoho zdorovia naselennia Ukrainy v umovakh voiennykh dii / Modern scientific strategies of development development: collective monograph 157-169. California: GS Publishing Services. [in Ukraine].

2. Zborovskyi O.M. (2016). Psykhichni porushennia v uchasnykiv ATO ta metody yikh korektsii / Medychne zabezpechennia antyterorystychnoi operatsii: naukovo-orhanizatsiini ta medyko-sotsialni aspekty: zb. nauk. pr. 184-192. Kyiv. [in Ukraine].

3. Hichun V.S., Kyrychenko A.H., Kornatskyi V.M., Miasnikov H.V., & Naida S.A. (2019). Stresasotsiiovani rozlady zdorovia v umovakh zbroinoho konfliktu: Monohrafiia. Dnipro: Aktsent PP. [in Ukraine].

4. Khaustova O.O. (2023). Tryvozhno-depresyvni rozlady v umovakh dystresu viiny v Ukraini. Health-ua.com. [in Ukraine].

5. Psykhichne zdorovia ta stavlennia ukraintsiv do psykholohichnoi dopomohy pid chas viiny. (2022). Gradus Research Company. [in Ukraine].

6. Khaustova O.O. (2019). Psykhosomatychni masky tryvohy. Ukrainskyi medychnyi chasopys (4(1)

7. Chaban O.S., Khaustova O.O., Abdriakhimov Ts.B., Asanova A.E., Assonov D.O., Koval I.A., Sapon D.M., (2021). Praktychna psykhosomatyka: depresiia: navch. posib. O.S. Chaban, O.O. Khaustova (red). Kyiv: Medknyha. [in Ukraine].

8. Chaban O.S., Khaustova O.O. (2022). Medyko-psykholohichni naslidky dystresu viiny v Ukraini: shcho my ochikuiemo ta shcho potribno vrakhovuvaty pry nadanni medychnoi dopomohy? Ukrainskyi medychnyi chasopys (4 (150). [in Ukraine].

9. Unifikovanyi klinichnyi protokol pervynnoi, vtorynnoi (spetsializovanoi) ta tretynnoi (vysokospetsializovanoi) medychnoi dopomohy «Depresiia (lehkyi, pomirnyi, tiazhkyi depresyvni epizody bez somatychnoho syndromu abo z somatychnym syndromom, rekurentnyi depresyvnyi rozlad, dystymiia»: nakaz MOZ Ukrainy vid 25.12.2014 № 1003 [in Ukraine].

10. Unifikovanyi klinichnyi protokol pervynnoi, vtorynnoi (spetsializovanoi) ta tretynnoi (vysokospetsializovanoi) medychnoi dopomohy «Reaktsiia na vazhkyi stres ta rozlady adaptatsii. Posttravmatychnyi stresovyi rozlad»: nakaz MOZ Ukrainy vid 23.02.2016 № 121 [in Ukraine].

11. Livinskyi V.H., Zhakhovskyi V.O., Shvets A.V., Ivanko O.M., Kovyda D.V. (2023). Standartyzatsiia medychnoho zabezpechennia u Zbroinykh Sylakh Ukrainy: stan ta perspektyvy rozvytku. Ukrainskyi zhurnal viiskovoi medytsyny. (4(1), 21-34. [in Ukraine].

12. Savytskyi V.L., Tkalenko O.M., Latyshenko S.V., Kosianchuk A.S. (2017). Komorbidni tryvozhni ta depresyvni rozlady u viiskovosluzhbovtsiv u zahalnomedychnii praktytsi. Problemy viiskovoi okhorony zdorovia : zb.nauk.prats Ukrainskoi viiskovo- medychnoi akademii. K.: RVV UVMA. (47), 242-248. [in Ukraine].

13. Tkachuk, I.M. (2018) Poshyrenist tryvozhnykh ta depresyvnykh rozladiv u viiskovosluzhbovtsiv-uchasnykiv antyterorystychnoi operatsii. Visnyk naukovykh doslidzhen. 1 (90), 64-66. [in Ukraine]

14. Moroz H.Z., Sedchenko I.V., Tkachuk I.M., Mosur S.V. (2017) Poshyrenist tryvozhnykh ta depresyvnykh rozladiv u viiskovykh likariv. Ukrainskyi medychnyi chasopys. (3 (119), 143-145. [in Ukraine].

15. Panko T.V. (2023). Depresiia i viina. Zdorovia Ukrainy. Tematychnyi nomer «Nevrolohiia. Psykhiatriia. Psykhoterapiia» (№ 1 (64), 10-11 [in Ukraine].

16. Jaffer, K.Y., Cgang, T., Vanle, B. Dang, J., Steiner, A.J., Loera, N., Ishak, W.W. (2017) Trazodone and insomnia: a systematic review. Innov. Clin. Neurosci. (14), 24-34.

Размещено на Allbest.ru