Порівняльна характеристика впливу розчинів реологічно-мікроциркуляторної дії на систему гемостазу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльна характеристика впливу розчинів реологічно-мікроциркуляторної дії на систему гемостазу

А.В. Старіков, Л.В. Баронська, А.К. Петров, ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»

Мета. Дослідити вплив розчинів латрену, ксилату та реосорбілакту на показники системи гемостазу.

Матеріали та методи. Обстежено 46 хворих з гемостазіопатіями, що виникли на тлі синдрому ендогенної інтоксикації. Визначали показники системи гемостазу до та після курсу лікування препаратом.

Результати. Визначено, що найбільший гіпокоагуляційний ефект має розчин латрену, а найменший вплив на систему гемостазу має ксилат.

Висновки. З метою корекції системи гемостазу доцільно застосовувати лише розчини латрену та реосорбілакту.

Ключові слова: латрен, реосорбілакт, ксилат, система гемостазу.

Сравнительная характеристика влияния растворов реологически-микроциркуляторного действия на систему гемостаза

А.В. Стариков, Л.В. Баронская, А.К. Петров, ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМН Украины»

Цель - исследовать влияние латрена, ксилата и реосорбилакта на показатели системы гемостаза.

Материалы и методы. Обследовано 46 пациентов с гемостазиопатиями, которые возникли на фоне синдрома эндогенной интоксикации. Исследовали показатели системы гемостаза до и после курса лечения препаратом.

Результаты. Установлено, что наибольший гипокоагуляционный эффект у раствора латрена, а наименьшее влияние на систему гемостаза имеет ксилат.

Выводы. С целью коррекции системы гемостаза целесообразно применять только растворы латрена и реосорбилакта.

Ключевые слова: латрен, реосорбилакт, ксилат, система гемостаза.

А.V. Starikov, L.V. Baronskaya, A.K. Petrov, SI «Institute of Hematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine»

Aim - to investigate the effect of lattren, ksilat and reosorbilakt on hemostatic parameters.

Materials and methods. The study involved 46 patients with violation of the hemostatic system, that have arisen due to endogenous intoxication. Was investigation the hemostasis parameters before and past of the treating curs by solution.

Results. The maximum hipocoagulation effect have a solution of latren, but minimum influence on the hemostasis parameters have a ksilat.

Conclusions. In order to correct the hemostatic system appropriate to apply only solutions lattren and reosorbilakt.

Key words: latren, reosorbilact, ksylat, system of hemostasis.

Патогенетичним механізмом ендогенної інтоксикації різного ґенезу є: генералізоване порушення мікроциркуляції, що провокується каскадним вивільненням біологічно активних продуктів з активованих клітинних елементів (макрофагів); домінування катаболічних процесів, порушення транспорту та утилізації кисню тканинами, що призводить до накопичення недоокислених продуктів обміну, у тому числі, маркеру анаеробного метаболізму - лактату [1].

На різні види стресу система гемостазу відповідає універсальною реакцією - підвищенням зсідання крові та посиленням фібринолізу. При будь-якому пошкоджені до кровотоку надходять активатори плазміногену - плазмовий, судинний, тканинний та протеолітичні ферменти [2].

Фібриноген, попередник фібрину, є маркером гострої фази відповіді на пошкодження. Його концентрація в плазмі часто зростає у хворих, що знаходяться у критичному стані.

Активація фібринолізу є однією з проявів реакції організму на стрес. При болі в крові відмічається підвищена концентрація гістаміну, брадикінину, калідину, катехоламінів, вазопресину, що впливають на виділення активатору плазміногену, а також зміни кислотно-лужного балансу [3].

Гіперактивація тромбоцитів, підвищення тромбогенної активності судин, а також виснаження фібринолітичної системи при болі можуть призвести до розвитку ДВЗ-синдрому крові через порушення органної мікроциркуляуції.

Суттєвим моментом інтенсивної терапії хворих, що знаходяться у реактивно-токсичній стадії ендогенної інтоксикації є попередження розвитку стадії токсемії. Для цього застосовується контрольована гемодилюція.

Завдяки їй відбувається покращення реологічних властивостей крові, нормалізується співвідношення в'язкість/ гематокрит, покращується газообмін шляхом підвищення дифузії кисню, знижується концентрація продуктів порушеного метаболізму, вазоактивних речовин тощо. Кристалоїдні розчини, за допомогою яких досягається ефект гемодилюції, не завжди ефективно впливають на агрегаційні властивості крові та систему фібринолізу, особливо у стадії порушення мікроциркуляції та шоку. Тому, з метою впливу на активовану систему гемостазу застосовують препарати, що мають реологічно-мікроциркуляторну дію, активно впливають на її агрегаційні властивості та кислоно-лужний баланс крові [3].

На сьогоднішній день в Україні зареєстровано декілька інфузійних розчинів з реологчно-мікроциркуляторною дією. Широко застосовуються, наприклад, реосорбілакт, латрен та ксилат.

Запропонований для використання препарат латрен показав себе досить ефективним засобом для поповнення об'єму циркулюючої крові, запобігання розвитку мікроциркуляційних розладів. Активний компонент препарату - пентоксифілін, - є периферичним вазодилятатором групи пуринів. Дані з анотації свідчать, що цей препарат покращує мікроцидкуляцію, реологічні та дезагрегаційні властивості, інгібує фосфодіестеразу, приводить до зростання циклічної 3,5-АМФ у гладеньком'язових клітинах судин та тромбоцитах. У зв'язку з цим виникає відповідний інтерес в оцінці гемокоагуляційних властивостей розчину латрену у пацієнтів з ендотоксикозом і гемокоагуляційними порушеннями [4].

Ксилат належить до групи багатокомпонентних гіперосмолярних розчинів і, таким чином, має гемодинамічну та осмодіуретичну дію. Основними діючими речовинами в препараті є ксиліт і натрію ацетат. Ксиліт - це п'ятиатомний спирт, який при внутрішньовенному введенні швидко включається в загальний метаболізм, 80% якого засвоюється в печінці і накопичується у вигляді глікогену, решта ксиліту засвоюється тканинами інших органів. Вважається, що ксиліт має більшу антикетогенну, азотзберігаючу дію, ніж глюкоза, і є джерелом енергії з незалежним від інсуліну метаболізмом, діє антикетогенно та ліпотропно. Натрію ацетат належить до залужнюючих засобів сповільненої дії. Він викликає накопичення основ за рахунок метаболізації забуферованого препарату і показаний при різних видах метаболічного ацидозу [5]. Таким чином, ксилат доцільно застосовувати хворим на цукровий діабет у стадії декомпенсації, а також при станах, що супроводжуються метаболічним ацидозом.

Реосорбілакт має реологічну, протишокову, дезінтоксикаційну, залужнюючу дію. Основними фармакологічно активними речовинами препарату є сорбітол і натрію лактат. У печінці сорбітол спочатку перетворюється на фруктозу, яка у подальшому перетворюється на глюкозу, а потім - на глікоген. Частина сорбітолу використовується для термінових енергетичних потреб, інша частина викладається як запас у вигляді глікогену. Ізотонічний розчин сорбітолу має дезагрегантну дію і, таким чином, поліпшує мікроциркуляцію і перфузію тканин [6].

Враховуючи вищенаведене, метою роботи було дослідження впливу цих інфузійних розчинів на показники системи гемостазу для визначення можливості корекції тромбофілічних станів, що викликані ендогенною інтоксикацією.

Матеріали і методи досліджень

Обстежено кров 46 хворих із периферичними ангіопатіями та проявами ендогенної інтоксикації для виявлення впливу розчинів реологічно-мікроциркуляторної дії на систему гемостазу. Дослідження проводили до та після курсу застосування цих препаратів, що складав 4-6 введень у дозі 400 мл на добу. Інфузія латрену була обумовлена інтоксикацією, що призводила до централізації кровообігу, вираженого периферичного спазму судин і, як наслідок, до порушення периферичної мікроциркуляції та збільшення агрегаційних властивостей тромбоцитів. Це, у свою чергу, могло викликати ризик виникнення життєвонебезпечних тромбофілій. До інтенсивної терапії хворим з клінічними проявами ангіопатії та синдрому ендогенної інтоксикації на тлі некомпенсованого перебігу цукрового діабету і наявності кетоацидозу було включено розчин ксилату. Розчин реосорбілакту включали до схеми терапії хворих на атеросклеротичне ураження судин нижніх кінцівок без виражених проявів централізації кровообігу.

Для оцінки функціонального стану системи гемостазу виконували коагулологічне дослідження, яке включало: визначення концентрації фібриногену (КФ) гравіметричним методом, протромбінового часу (ПЧ) за Quick, активованого парціального тромбопластинового часу (АПТЧ), аутокоагуляційного тесту, протромбінового індексу (ПТІ), часу рекальцифікації плазми (ЧРП), агреації тромбоцитів до АДФ. Для оцінки фібринолітичної активності плазми крові визначали Хагеман-залежний еуглобуліновий лізис (ХІІа-ЕЛ) [7]. Клінічну ефективність препаратів реологічно-мікроциркуляторної дії оцінювали за зміною кольору та температури шкірних покривів верхніх та нижніх кінцівок.

Для аналізу отриманих результатів використовували методи варіаційної статистики: для порівняння середньоарифметичних значень виборок використовували критерії Стьюдента (при відповідності вибірки закону Гауса та кількості досліджень понад 15) і Мана-Уітні для непов'язаних виборок (коли розподіл не відповідав закону Гауса, або кількість варіантів у вибірці становила менше 15); критерію знаків для пов'язаних виборок у разі їх рівності. Для обрахування коефіцієнтів кореляції використовувалися методи Спірмена та Пірсона [8].

Результати та їх обговорення

Перед початком досліджень у пацієнтів, яким призначався розчин латрену, було виявлено ознаки гіперкоагуляції, так як майже всі показники системи гемостазу виходили за межі референтного інтервалу (РІ).

При дослідженні показників системи гемостазу після проведення курсу лікування (табл. 1) було відмічено достовірне (p < 0,05) подовження показників ПЧ на 46,8% та зменшення кількості фібриногену на 51,3%, показника Хагеман-залежного фібринолізу на 50,9% і агрегації тромбоцитів до АДФ на 27,7%, а також недостовірне подовження показника АПТЧ на 13,7%. Подовження показників ПЧ та АПТЧ може свідчити про гіпокоагуляційний ефект препарату. Зменшення концентрації фібриногену обумовлено тимчасовою гемодилюцією та зменшенням інтоксикації.

Таблиця 1 Показники системи гемостазу до та після введення латрену, M± m, n=20