Цитогенетичні фактори прогнозу при гострих лімфобластних лейкеміях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цитогенетичні фактори прогнозу при гострих лімфобластних лейкеміях

О.В. Зотова¹, А.С. Лук'янова¹, М.О. Вальчук¹, Г.Б. Лебедь², В.Є. Логінський¹

¹ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України», Львів

² Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Резюме

Ключові слова: гостра лімфобластна лейкемія, каріотип, цитогенетична аберація, прогноз.

Резюме

ЦИТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ПРОГНОЗА ПРИ ОСТРЫХ ЛИМФОБЛАСТНЫХ ЛЕЙКОЗАХ

Е.В. Зотова¹, А.С. Лукьянова¹, М.А. Вальчук¹, Г.Б. Лебедь², В.Е. Логинский¹

ГУ «Институт патологии крови и трансфузионной медицины НАМН Украины», Львов

²Львовський национальный медицинский университет им. Данила Галицкого

Цитогенетическое исследование клеток костного мозга и/или периферической крови проведено у 34 больного острым лимфобластным лейкозом (ОЛЛ). Цитогенетические аномалии различного характера выявлены у 25 (74%) больных. С учетом анализа кариотипа больные классифицированы на группы риска. Цитогенетические методы должны быть включены в стандарты обследования больных острыми лейкозами.

Ключевые слова: острый лимфобластный лейкоз, кариотип, цитогенетическая аберрация, прогноз.

Summary

CYTOGENETIC PROGNOSTIC FACTORS IN ACUTE LYMPHOBLASTIC LEUKEMIA

O.V. Zotova¹, A.S. Lukyanova¹, M.O. Valchuk¹, G.B. Lebed², V.E. Loginsky¹

¹SI «Institute of Blood Pathology and Transfusion Medicine of NAMS of Ukraine», Lviv ²Danylo Halytsky Lviv National Medical University

Сytogenetic analysis of bone marrow and/or peripheral blood cells from 34 patients with acute lymphoblastic leukemia (ALL) was performed. Cytogenetic abnormalities of various kinds were found in 25 (74%) patients. According to the karyotype analysis patients were classified by risk groups. Thus, cytogenetic methods should be included in the standard examination of patients with acute leukemia.

Key words: acute lymphoblastic leukemia, karyotype, cytogenetic aberration, prognosis.

Гострі лімфобластні лейкемії (ГЛЛ) характеризуються різноманітним клінічним перебігом і різною чутливістю до терапії. Ключова подія у розвитку ГЛЛ - перебудови геному клітин-попередників. Визначення специфічних цитогенетичних аномалій злоякісних клітин набуває щораз більшого діагностичного та прогностичного значення. На підставі дослідження каріотипу хворого встановлюється група ризику перебігу хвороби, а також підбирається ефективна схема лікування [4, 6]. Цитогенетичні дослідження злоякісних клітин у хворих на ГЛЛ дозволяють виявити клональні хромосомні перебудови в 60-85% випадків. Однак, у 10-20% пацієнтів отримати мітози задовільної якості досить важко. Особливо важко інтерпретувати цитогенетичні дослідження при масивній гіпердиплоїдії у зв'язку з поганим розкладом і взаємним накладанням хромосом [5].

Метою роботи була оцінка діагностичного та прогностичного значення змін каріотипу у хворих на ГЛЛ.

Матеріали і методи досліджень. Цитогенетичні дослідження злоякісних клітин проведено у 34 хворих на ГЛЛ. Використовували загальноприйнятий метод 24- та 48-годинного культивування клітин кісткового мозку та/або периферичної крові in vitro. Обробку клітин проводили за загальноприйнятою методикою, яка включала дію колхіцину, гіпотонізацію, фіксацію і приготування препаратів. Аналіз метафазних хромосом проводили із застосуванням G-методики диференційного забарвлення [1, 3]. Забарвлені препарати аналізували при збільшенні *1000 під світловим мікроскопом Olympus BX41 (Olympus, Японія) з використанням системи для хромосомного аналізу Cyto Vision (Applied Imaging, Великобританія). При аналізі та описі каріотипу дотримувались критеріїв International System for Human Cytogenetic Nomenclature - ISCN, 2009 [8]. За відсутності придатних до аналізу метафазних пластинок додатково застосовували метод флуоресцентної in situ гібридизації (FISH) з відповідними мітками. Підготовку препаратів та процедуру гібридизації здійснювали за Pinkel et al. [7] з урахуванням рекомендацій виробника мітки.

Результати та їх обговорення

Дослідна група включила 34 хворих на ГЛЛ (табл. 1). Цитогенетичні аномалії різного характеру виявлено у 24 (71%) хворих. У одного хворого придатних для аналізу метафазних пластинок не отримано, однак дослідження FISH показало наявність химерного гена BCR/ABL. Загалом, у 25 (74%) з 34 пацієнтів з ГЛЛ спостерігали цитогенетичні перебудови різного характеру, що збігається з повідомленнями літератури [2]. У зразках, отриманих від 9 (26%) хворих, виявлено нормальний каріотип без цитогенетично видимих змін.

Найбільш частим типом аберації при ГЛЛ була філадельфійська (Ph) хромосома, утворена внаслідок транслокаціії t(9;22)(q34;q11). Вона виявлена у 6 хворих (№№ 1-6), а це становить 18% випадків ГЛЛ із змінами каріотипу. В двох з них (№ 1 та № 2) це була єдина перебудова каріотипу, але оскільки в одному випадку (№ 2) було виконано лише дослідження FISH на наявність гена BCR/ABL, достовірно стверджувати відсутність інших змін в цього пацієнта не можна. У 4 хворих, крім філадельфійської хромосоми, спостерігали додаткові зміни. Серед них у 2 хворих, крім Ph-хромосоми, виявлено трисомію 8 та додаткову копію Ph (№ 3 та № 4). Ще в одного хворого (№ 5) встановлено наявність делеції довгого плеча 7 хромосоми та додаткову копію Ph. У хворої № 6 виявлено 2 копії Ph-хромосоми в складі гіпердиплоїдного каріотипу (57 хромосом).

Наявність транслокації t(4;11)(q21;q23) стверджено у 2 пацієнтів (№ 7 та № 8). В одному випадку (№ 7) це була єдина зміна, у другому (№ 8) - вона входила до складу гіпердиплоїдного каріотипу (77 хромосом).

Ще в 4 пацієнтів (№№ 9-12) встановлено наявність множинних структурних та кількісних перебудов каріотипу. В хворого № 9 виявлено моносомії 4, 14 та 17 хромосом, трисомії 8 та 22, дві маркерні хромосоми невстановленого походження. В хворого №10 визначено наявність структурних змін 1, 3 та 16 хромосом. У пацієнта № 11 виявлено дериват хромосоми 1, моносомії хромосом 2, 4 та 5, три маркерні хромосоми невстановленого походження. У хворого № 12 встановлено наявність гіподиплоїдного каріотипу (41-43 хромосом).

У 7 наступних пацієнтів (№№ 13-19) виявлено по дві перебудови в каріотипі, а саме - dup(1)(q21q32) і +del(6)(q13q21) у хворого № 13, ins(1;10)(q22;q23q26) і t(8;14)(q24;q32) у хворого № 14, транслокації t(2;9)(q11.2;q34) і t(11;14)(q23;q32) у пацієнта № 15, der(6)t(6;7)(q13;q11) і del(7)(q11) у хворого № 16, моносомію 7 хромосоми і del(17)(p12) у хворої № 17, del(11)(q23) і add(14)(q32) у пацієнта № 18 та додаткову хромосому групи C і add(14)(q32) у хворого № 19.

Ще в 4 пацієнтів (№№ 20-23) виявлено по одній зміні в каріотипі, а саме - відсутність Y-хромосоми у пацієнта № 20, ізохромосому i(7)(q10) у хворої № 21, транслокацію t(8;14)(q24;q11) у хворого № 22 та делецію короткого плеча 9 хромосоми del(9)(p21) у пацієнта № 23.

У пацієнтів № 24 та № 25 встановлено наявність гіпердиплоїдного каріотипу з кількістю хромосом 61 та 66, відповідно.

У зразках, отриманих від 9 пацієнтів (№№ 26-34), виявлено нормальний каріотип без цитогенетично видимих змін.

Отримані результати цитогенетичного аналізу дозволили розподілити пацієнтів з ГЛЛ на три групи ризику перебігу хвороби. До першої групи хворих з прогностично несприятливими цитогенетичними маркерами включено 12 випадків. До цієї групи увійшло 6 пацієнтів (№№ 1-6) з Ph-хромосомою, 2 хворих (№ 7 та № 8) з t(4;11)(q21;q23) та 4 пацієнти (№№ 9-12) з множинними цитогенетичними змінами. Медіана виживання 11 із 12 обстежених хворих на ГЛЛ з несприятливими цитогенетичними маркерами не перевищувала 12 місяців. Одна пацієнтка із першої групи (хвора № 7 з ізольованою транслокацією t(4;11)(q21;q23)) на цей час продовжує лікування.

До другої групи хворих з маркерами проміжного прогнозу включено 20 випадків. До цієї групи увійшли пацієнти з нетиповими або рідкісними хромосомними перебудовами (11 випадків, №№ 13-23) та з нормальним каріотипом (9 випадків, №№ 26-34). Літературні дані щодо прогностичного значення нормального каріотипу та рідкісних перебудов у хворих на ГЛЛ суперечливі [2]. Результати лікування цих хворих значно відрізняються один від одного, що співпадає з нашими спостереженнями і потребує подальшого вивчення.

До останньої групи включено пацієнтів з прогностично сприятливими цитогенетичними маркерами - 2 випадки масивної гіпердиплоїдії (№ 24 та № 25). У хворих № 6 та № 8 також виявлено гіпердиплоїдний набір хромосом, але він водночас супроводжувався прогностично несприятливими перебудовами - транслокаціями t(9;22)(q34;q11) та t(4;11)(q21;q23), відповідно. Як відомо, масивна гіпердиплоїдія є фактором сприятливого прогнозу при ГЛЛ. Однак виявлення прогностично несприятливих структурних перебудов у складі гіпердиплоїдного каріотипу значно погіршує прогноз перебігу хвороби [5], що узгоджується з нашим спостереженням. У пацієнта № 8 з масивною гіпердиплоїдією та транслокацією t(4;11)(q21;q23) ГЛЛ мала агресивний перебіг і, незважаючи на інтенсивну цитостатичну терапію, через 2 міс. він помер. Пацієнтка № 6 від лікування відмовилась.

Розподіл пацієнтів з ГЛЛ на групи ризику відповідно до виявлених цитогенетичних маркерів дозволяє підібрати найоптимальнішу тактику їх лікування, а саме: інтенсивність терапії, необхідність призначення інгібіторів тирозинкінази при ГЛЛ з t(9;22)(q34;q11), необхідність проведення трансплантації кісткового мозку вже у 1-ій ремісії [2, 4]. Інгібітори тирозинкінази були включені у схеми поліхіміотерапії у 3 хворих на Ph-позитивну ГЛЛ (№ 2, № 4 та № 5), що в одному випадку (№ 4) дозволило поліпшити результат лікування - досягнути повної ремісії із загальним виживанням протягом 24 місяців. У хворої № 7 з ізольованою транслокацією t(4;11)(q21;q23) проведена алогенна трансплантація кісткового мозку, що дозволило швидко досягнути ремісії з довгим періодом безрецидивного виживання (36 місяців).

ТаблицяРезультати цитогенетичних досліджень бластних клітин у хворих наГЛЛ