Ефективність застосування детоксикаційної терапії в зниженні ризику розвитку автоімунних реакцій у хворих із тяжкими опіками

Размещено на http://allbest.ru

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»

Ефективність застосування детоксикаційної терапії в зниженні ризику розвитку автоімунних реакцій у хворих із тяжкими опіками

О.І. Осадча

Київ

Резюме

Встановлено, що автоімунні реакції є однією з причин розвитку ускладнень у хворих із тяжкими опіками. Використання ентеросорбції сприяє зменшенню токсичного пригнічення функції моноцитів периферичної крові - однієї з основних ланок презентації та кооперації клітин у формуванні імунологічної відповіді, зменшує ризик розвитку автоімунних процесів у хворих із тяжкими опіками.

Ключові слова: опікова хвороба, тяжкі опіки, моноцити, автоімунні процеси.

Резюме

Эффективность применения детоксикационной терапии в снижении риска развития аутоиммунных реакций у больных с тяжелыми ожогами

О.И. Осадчая

ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМН Украины», Киев

Установлено, что аутоиммунные реакции являются одной из причин развития осложнений у больных с тяжелыми ожогами. Использование энтеросорбции способствует уменьшению токсического угнетения функции моноцитов периферической крови - одного из основных звеньев презентации и кооперации клеток в формировании иммунного ответа и снижает риск развития аутоиммунных процессов у больных с тяжелыми ожогами.

Ключевые слова: ожоговая болезнь, тяжелые ожоги, моноциты, аутоиммунные процессы.

Summary

Efficiency of detoxication therapy applications in the decline of risk of autoimmune reactions at patients with heavy burns

O.I. Osadcha

SI «Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine», Kyiv

It is set that autoimmunic mechanisms are one of the reasons of risk of autoimmune reaction at patients with heavy burns. The using of enterosorbtion promotes to reduction of the toxic supression of monocytes function at peripheral blood - one of basic links of presentation and cooperation of cells in forming of immune answer and reduces the risk of autoimmune processes development at patients with heavy burns.

Key words: ambustial illness, heavy burns, monocytes, autoimmune processes.

Вступ

В умовах масового руйнування тканин, внаслідок опіків, власні білки набувають властивостей аутоантигенів. При цьому антитіла, що виникають в організмі хворого, взаємодіють як із патологічно зміненими, так і з нормальними компонентами тканин [3, 4]. Основним джерелом термічно модифікованих білків є опікова рана. Причина розвитку аутоімунних реакцій при опіковій хворобі має поліфакторний характер та пов'язана з порушеннями в системі імунологічної реактивності: пошкодженням механізмів презентації та кооперації клітин у формуванні імунної відповіді, підвищенням кількості В-лімфоцитів та зменшенням їхньої толерантності до аутоантигенів; дефіцитом Т-лімфоцитів-супресорів; підвищенням вмісту Т-лімфоцитів-хелперів та цитотоксичних Т-лімфоцитів; ендотоксичним ушкодженням механізмів кооперації в системі імунної відповіді. Одним із механізмів розвитку автосенсибілізації є утворення асоціацій тканинних та мікробних антигенів, де мікробні антигени виступають в якості ад'ювантів. Наслідком цього є можливе включення автоагресивних клонів В-лімфоцитів та розвиток автоімунної відповіді по Т-незалежному типу [1, 3]. В останні роки значну увагу привертає розробка засобів зниження автосенсибілізації організму хворих із тяжкими опіками, визначення критеріїв ефективності застосування різних методів лікування на ступінь вираженості автоімунних реакцій при опіковій хворобі [4].

Мета роботи - вивчити ефективність застосування ентеросорбції в профілактиці ушкодження ертроцитів у хворих із тяжкими опіками.

Матеріали та методи дослідження

Нами було обстежено 30 хворих основної групи, яким у комплексній терапії опікової хвороби використовували детоксикаційну терапію та ентеросорбцію. Всі пацієнти знаходились на лікуванні в опікових відділеннях Центру термічної травми та пластичної і відновної хірургії (м. Київ, МКЛ № 2). Дослідження проводили згідно з договором про наукову співпрацю. Із 30 хворих було 29 чоловіків та одна жінка. У всіх пацієнтів полум'я стало фактором термічного ураження. Вік хворих коливався від 14 до 40 років.

Детоксикаційна терапія здійснювалася шляхом проведення трансфузійної терапії за принципом гемодилюції із застосуванням раніше вироблених у клініці об'ємів трансфузійних середовищ залежно від ступеня інтоксикації (тяжкому - 50-60 мл/кг на добу, вкрай тяжкому - 60-80 мл/кг на добу), а також усім хворим у комплексному лікуванні використовували ентеросорбцію за загальноприйнятою схемою. Контрольну групу склали 30 хворих з опіками, які за віком та тяжкістю ураження відповідали досліджуваній групі. опік антиген автосенсибілізація імунний

Дослідження проводили в гострому періоді опікової хвороби на 3-4 добу після травми, в ранньому післяшоковому періоді, на 9-11 добу (опікова токсемія) та 19-21 добу (септикотоксемія). Усім хворим проводили дослідження показників активності лімфоцитів в автологічному розеткоутворенні з власними еритроцитами та вплив на ці показники автологічної сироватки та її фракцій, функціональної активності моноцитів у НСТ-тесті (спонтанному та індукованому) [2].

Результати та їх обговорення

Проведені дослідження функціональної активності моноцитів - однієї з основних ланок презентації антигенів для імунокомпетентних клітин. У результаті проведених досліджень встановлено значне зниження показників активності моноцитів у НСТ-тесті у хворих основної та контрольної груп на 3-4 добу після травми - ранній післяшоковий період (табл. 1, 2).

Таблиця 1

Показники функціональної активності моноцитів при опіковій травмі, основна група (М±т, n=30)

Примітки:

1. * - вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05);

2. **- вірогідно порівняно з вихідними показниками (р<0,05).

Таблиця 2

Показники функціональної активності моноцитів при опіковій травмі, контрольна група (М±т, n=30)

Примітки:

1. * - вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05);

2. ** - вірогідно порівняно з вихідними показниками (р<0,05).

При цьому у хворих основної групи, яким в комплексному лікуванні використовувалася активна ентеросорбція, в стадії опікової токсемії та септикотоксемії встановлено підвищення показників функціональної активності моноцитів у НСТ-тесті по відношенню до вихідних значень на 63,6% (p<0,05). Додаткова стимуляція ліпополісахаридом призводила до деякого зниження показників активності моноцитів, але ці значення були вище вихідних показників у 2,6 рази (p<0,05). У хворих контрольної групи в стадії опікової токсемії та септикотоксемії не встановлено значного підвищення показників індукованого НСТ-тесту, що свідчить про значну пригніченість функціонування даних клітин та їхню неспроможність до адекватної презентації антигенів для імунокомпетентних клітин. Отримані результати свідчать, що використання активної ентерособції у хворих з опіками основної групи сприяє зменшенню токсичного навантаження на моноцити периферичної крові та збереженню їхньої функціональної спроможності на субкомпенсо- ваному рівні. Дані тенденції зумовлюють підвищення ролі моноцитів у презентації антигенів та регуляції кооперативно-клітинних співвідношень у розвитку імунологічної відповіді. Порушення механізмів презентації та регуляції в системі імунологічної відповіді, які пов'язані з неадекватним функціонуванням моноцитів, є однією з причин розвитку автоімунних реакцій у хворих із тяжкими опіками. При дослідженні показників активності лімфоцитів в АРУ у хворих основної групи в ранньому післяшоковому періоді на 3-4 добу після травми не було виявлено вірогідних розбіжностей у показниках по відношенню до значень контрольної групи (див. табл. 3). У стадії токсемії встановлено зниження стимулюючої активності автологічної сироватки крові на показники АРУ у хворих основної групи відносно контрольної групи на 13,1%. При цьому визначено зниження стимулюючої активності альбумінової фракції та фракції сполук середніх розмірів на 25,О%(р<0,05).

Таблиця 3

Показники активності лімфоцитів в автоімунних реакціях з власними еритроцитами у хворих основної групи (M±m, n=30)

Примітки:

1. * - вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05),

2. ** - вірогідно порівняно з вихідними показниками; (р<0,05).

У стадії септикотоксемії у хворих основної групи відзначено подальше зниження стимулюючої активності цільної сироватки крові на 12,1% пропорційно за рахунок всіх фракцій на 19,7, 13,5 та 21,1% відповідно. У хворих контрольної групи на 3-4 добу після травми в ранньому післяшоковому періоді виявлена тенденція до підвищення показників активності лімфоцитів у реакції АРУ (див. табл. 4). Додавання в інкубаційне середовище автологічної сироватки визначало тенденцію до підвищення показників активності лімфоцитів в АРУ. Внесення даної фракції в інкубаційне середовище сприяло підвищенню показників АРУ стосовно показників здорових осіб у 6,8 раза (р<0,05) і до значень спонтанної реакції у 2,7 раза (р<0,05).

Таблиця 4

Показники активності лімфоцитів в автоімунних реакциях з власними еритроцитами у хворих контрольної групи (M±m, n=30)

Примітки:

1. * - вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05),

2. ** - вірогідно порівняно з вихідними показниками (р<0,05).

У стадії токсемії на 8-9 добу з моменту травми виявлено підвищення показників активності лімфоцитів в АРУ стосовно вихідних показників на 57,7% (р<0,05) і стосовно показників здорових осіб на 56,1% (р<0,05). Внесення в інкубаційне середовище цільної автологічної сироватки сприяло підвищенню показників активності лімфоцитів в АРУ стосовно показників здорових осіб на 98,9% (р<0,05) і стосовно вихідних показників на 42,6% (р<0,05). При цьому значну стимулюючу дію мала глобулінова фракція сироватки крові. Внесення даної фракції в інкубаційне середовище сприяло підвищенню показників активності лімфоцитів АРУ стосовно показників здорових осіб (р<0,05) і стосовно вихідних показників (р<0,05). У стадії септикотоксемії на 19-20 добу після травми відзначено підвищення стимулюючої дії автологічної сироватки стосовно стадії токсемії. Ці показники перевищували показники здорових осіб у 2,2 рази (р<0,05) і вихідні показники у 1,5 рази (р<0,05). При вивченні ролі різних фракцій сироватки крові встановлено, що значну стимулюючу дію має глобулінова фракція сироватки. Внесення даної фракції в інкубаційне середовище сприяло підвищенню активності лімфоцитів в АРУ стосовно вихідних значень у 2,9 рази (р<0,05) і стосовно показників здорових осіб у 2,8 (р<0,05).

Таким чином, застосування детоксикаційної терапії в комплексному лікуванні опікової хвороби знижує токсичне навантаження на моноцити периферичної крові - однієї з основних ланок антигенної презентації для клітин при імунній відповіді. Збереження функціональної спроможності моноцитів сприяє адекватній ролі досліджуваних клітин у клітинно-кооперативних співвідношеннях регуляції імунної відповіді та зменшує ризик автоімунних ускладнень у хворих з опіками.

Використання детоксикаційної терапії сприяє зниженню вмісту автоагресивних речовин у периферичній крові хворих, що зумовлює зменшення активності лімфоцитів в АРУ та створює умови для розвитку адекватної імунної відповіді, знижує ризик розвитку системної запальної відповіді по автоагресивному шляху.

Література

1. Анищенко Л.Г. Анемия как осложнение ожоговой болезни / Л.Г. Анищенко // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. - Т.4, № 3. - С. 451-454.

2. Иммунология: Практикум / Под ред. Е.У. Пастер - К.: Вища школа, 1989. - 304 с.

3. Ожоговая травма / С.В. Слесаренко, Г.П. Козинец, Е.Н. Клигуненко [и др.]. - Днепропетровск, 2002. - 63 с.

4. Шаповал С.Д. Детоксикационная терапия у больных с сепсисом / С.Д. Шаповал, А.Н. Якунич, М.В. Сазонов // Весник неотложной и восстановительной терапии. - 2004. - Т. 5. - № 2. - С. 280-282.

Размещено на Allbest.ru