Особливості цитостатичної терапії у онкогематологічних пацієнтів похилого віку

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Вінницький національний медичний університет ім М.І. Пирогова

Особливості цитостатичної терапії у онкогематологічних пацієнтів похилого віку

Д.А. Лисенко, Г.А. Олійник,

С.В. Бондарчук, Л.М. Гаврилюк,

Є.Г. Яблонська

Резюме

Ключові слова: цитостатична терапія, похилий вік, якість життя.

Резюме

Д.А. Лысенко, Г.А. Олийнык, С.В. Бондарчук, Л.М. Гаврилюк, И.И. Данилюк, Н.М. Мельничук, Е.Г. Яблонская, Винницкий национальный медический университет им М.И. Пирогова, Вінницкая обласная клиническая больница им. М.И. Пирогова

Ключевые слова: цитостатическая терапия, пожилой возраст, качество жизни..

Summary

D.A. Lysenko, G.A. Oliynyk, S.V. Bondarchuk, L.M. Gavrilyuk, II Danyluk, N.M. Melnichuk, E.G. Yablonska, Vinnitsa National Medical University M.I. Pirogov, Vinnitsa Regional Clinical Hospital. M.I. Pirogov

Keywords: cytostatic therapy, elderly patient's, quality of life.

Вступ

Загальновідомо [3], що онкогематологічні захворювання, особливо хронічні лейкемії, частіше виникають у старшому віці, що зумовлено з одного боку вищою частотою мутацій клітин кровотворної системи, а з другого - фізіологічним зниженням імунологічної толерантності. Якщо гострі лейкемії за віком рівномірно зустрічаються в різних групах, то хронічні лейкемії закономірно зростають від 40-50 років і частіше виявляються у віці 60-70 років [3]. Також важливим є те що при проведенні клінічних досліджень лікування онкогематологічних патологій частка хворих старше 65 років складає лише 38%, а старше 75 - лише 10%, що не є репрезентативним для екстраполяції отриманих даних для лікування хворих старшого віку. Вік старше 60 років вважається незаперечною несприятливою ознакою при наявності онкогематологічного захворювання. хоча сам перебіг такого захворювання часто є індивідуальним для конкретного суб'єкта.

Існують дані відносно необхідності більш ретельного нагляду за пацієнтами даної вікової групи, хоча приведені результати є досить суперечливими і неоднозначними [4]. Вказується на необхідність редукції доз препаратів, збільшену потребу у супроводжуючій терапії, врахування наявності коморбідної патології. Для людей похилого віку характерна наявність «геріатричного синдрому»: деменції, погіршене харчування, депресії, дисбаланс та замаскованості хвороб. Також встановлено вищий ризик побічних ефектів цитостатичної терапії в похилому віці: нефротоксичність, гепатотоксичність, імунодепресію. кардіоток- сичність, ураження ШКТ, які можуть в похилому віці комбінуватись із самостійними захворюваннями даних органів та систем і посилювати одна одну. Мінімальні зміни у пацієнта з лейкемією, який лікується цитостатичної терапією, слід розцінювати як можливий прояв основного захворювання або побічний ефект лікування, невчасна діагностика яких призводить до тяжких наслідків, навіть до летального витоку [4].

Мета: встановити особливості перебігу цитостатичної терапії у онкогематологічних пацієнтів похилого віку.

Матеріали і методи. Нами проведене комплексне обстеження 93 пацієнтів з онкогематологічної патологією: хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) - 48 пацієнтів, хронічна лімфоїдна лейкемія (ХЛЛ) - 45, які знаходились на обстеженні та лікуванні в гематологічному відділенні вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова в 2010-2014 рр. Хворим проводило обстеження та лікування згідно клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим із спеціальності «гематологія» [2]. Серед пацієнтів на ХМЛ було 23 чоловіка і 22 жінки, серед хворих на ХЛЛ - 21 чоловік та 24 жінки. Відповідно до завдань роботи було сформовано 2 групи порівняння з пацієнтів кожної патології - віком до 60 років (24 з ХМЛ, 23 з ХЛЛ ), і старше 60 років (21 пацієнт з ХМЛ, 25 пацієнтів з ХЛЛ). У хворих на ХЛЛ проводилось лікування за схемою FC - флударабін 25 мг/м² 1-3 дні, циклофосфамід 250 мг /м² 1-3 дні. Пацієнтам з ХМЛ призначались цитарабін 100 мг/добу - 5 днів, доксорубіцин 50 мг - 2 дні в зв'язку із ознаками прогресування захворювання. Обстеження проводилось під час курсу лікування та на 1,7 та 14 добу після проведення цитостатичної терапії.

Оцінювались показники життєдіяльності та впливу токсичності терапії за шкалою ECOG та проводилось оцінювання показників якості життя за запропонованими нами методиками [1].

негативний цитостатичний терапія літній онкогематологічий

Результати та обговорення

На початку терапії у пацієнтів з ХЛЛ та ХМЛ обох вікових групи були досить низький функціональний статус, що свідчить про ознаки прогресування захворювання та необхідність призначення цитостатичної терапії (табл. 1).

Практично не було зафіксовано суттєвих відмінностей між показниками вікових груп і різних нозологій на початку терапії. Однак після проведення курсу цитостатичного лікування були встановлені певні відмінності, які проявлялись у пацієнтів похилого віку більш відстроченим зниженням статусу функціонування та показників якості життя.

Таблиця 1

Показники загального стану пацієнтів на початку терапії різних вікових груп (за шкалою ECOG)

Нозологічних розбіжностей відносно функціонального статусу у різних вікових групах нами встановлено не було. Можемо це пояснити досить неспецифічним інструментом, який застосовується стандартизовано при проведенні оцінки статусу пацієнта - ECOG. Дана шкала комплексно оцінює лише загальні прояви функціонування організму без врахування особливостей проявів онкогематологічних патологій. На нашу думку, більш точним інструментом є застосування оцінки показників якості життя за допомогою специфічних опитувальників, які мають більш високу специфічність [2].

Окремо слід відзначити особливий підхід до результатів лікування в геріатричній практиці - тривалість життя часто є менш важливою ніж якість життя пацієнта, яку варто визначати за специфічними щкалами - такими як індекс Бартела або щкалу інструментального визначення денної активності, які враховують особливості функціонування організму людини в похилому віці. В сучасній гематології, як і в інших галузях медицини, застосовують підхід Испхіус geriatric assessment (CGA) - повна геріатрична оцінка, яка характеризує мультидисциплінарне сприйняття проблеми лікування людини похилого віку із використанням всіх можливостей притаманних для даної людини з метою вирішення проблеми хвороби індивідуально із застосуванням не тільки фармакологічних методів корекції, а і соціальної підтримки, статусу живлення, підтримки вдома.

Саме сприйняття індивідуальних особливостей організму людини похилого віку призвело до обмеження застосування агресивних схем поліхі- міотерапії для всіх форм гематологічних неоплазій. Застосування даної парадигми призвело до подовження тривалості життя пацієнтів, в середньому, на 2 роки [4]. Зменшення доз препаратів проводилось із врахуванням зменшення можливості організму виводити токсини: погіршення клубочкової фільтрації, детоксикаційної функції печінки (за рахунок зменшення активності цитохрому Р450) [5].

Резюмуючи отримані дані, рекомендації і аналізуючи їх застосування відносно окремих гемобластозів слід окреслити ряд патологій де це є особливо актуальним. Для гострої лейкемії у людей похилого віку доведено, що застосування агресивної поліхіміотерапії не дає покращення результатів лікування із паралельним погіршенням якості життя за рахунок численних токсичних проявів. Середнє 5-річне виживання у даній групі пацієнтів не перевищує 10%, тому здебільше застосовують низькодозову, паліативну, хіміотерапію, що покращує якість життя. При хронічній лімфоїдній лейкемії, що є характерним захворюванням старшого віку, застосування неагресивної хіміотерапії призводить до середньої тривалості життя близько 10 років, яка на початку захворювання може взагалі не проводитись тривалий час, оскільки несвоєчасне застосування цитостатиків часто викликає інфекційні ускладнення [4]. Подібна тенденція зафіксована і для лімфоми Ходжкіна і неходжкінських лімфом, де висока токсичність агресивних програм хіміотерапії нівелює їх цитостатичну ефективність. Тому загальною рекомендацією при цих захворюваннях є застосування схем полі- хіміотерапії малої та середньої токсичності (СОР, СНОР ті інші). При множинній мієломі лікування пацієнтів похилого віку із збереженим соматичним статусом не відрізняється від більш молодших пацієнтів, але при наявності факторів ризику варто застосовувати альтернативні схеми терапії (комбінації талідоміду, дексаметазону і бортезомібу).

Онкогематологічні захворювання у людей похилого віку створюють серйозну терапевтичну проблему вибору застосування адекватного лікування, яке найменш зашкодить пацієнту і разом з тим збереже його якість життя і, по можливості, подовжить його тривалість. На нашу думку, є актуальним включення до протоколів лікування рекомендацій щодо ведення пацієнтів похилого віку.

Висновки

1. Проведення стандартної цитостатичної терапії більш суттєво впливає на функціональний статус та якість життя пацієнтів похилого віку.

2. Погіршення показників функціонування у пацієнтів спостерігається на 14 добу від початку цитостатичного лікування.

3. Проведення цитостатичної терапії у онкогематологічних пацієнтів похилого віку потребує більш ретельного контролю у віддалений період.

Література

1. Лисенко Д.А. Методологія вивчення якості життя у онкогематологічних хворих / Д.А. Лисенко, Л.М. Ісакова // Український медичний часопис. - 2006. - №3. - С. 47-50.

2. Наказ Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2010 №647 Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим із спеціальності «Гематологія»

3. Balducci L Cancer and age in the USA./ L Balducci, C. Beghe' // Crit Rev Oncol Hematol. - 2001.- 37(2). - P. 137-45.

4. Barni S. Toxicity of targeted therapies in elderly patients./ S Barni, M Cabiddu, F. Petrelli // Expert Rev Anticancer Ther. - 2008/ - 8(12) . - P. 1965-76.

5. Influence of p450-metabolized concomitant medications on toxicity from chemotherapy in older cancer patients/ M Extermann, J Yoder, J Overcash [et al.] // Proc Am Soc Clin Oncol. - 2003. - 22. - P. 293-297.

Размещено на Allbest.Ru