Використання наукометричних показників в оцінці ефективності наукової діяльності в Україні в галузі медицини

Як видно з таблиці, з-поміж 36 установ НАМН до рейтингу увійшло 8 інститутів. За його межами залишились і інститути, що здійснюють свою діяльність у галузі гематології та трансфузіології. З таблиці також наочно видно, що велика кількість публікацій сама по собі ще не є свідченням більш високого рейтингу.

За таким же принципом готується рейтинг 100 науковців України. До останнього увійшли представники установ НАМН України (М.Д.Тронько, О.М. Пархоменко, Т.І. Богданова та І.А. Ліхтарьов), які посіли відповідно 17, 28, 38 та 80-місця (дані на 01.06.2012 р.). На жаль, серед них немає вчених, які представляють гематологію та трансфузіологію.

Що стосується вітчизняних наукових журналів, на які є посилання в SCOPUS, то їх лише 35, з яких 19 активно індексуються, і 16 назв журналів, індексація яких припинена. За h-індексом журнали медико-біологічного профілю розподілились таким чином (JCR-2007): «Журнал вушних, носових і горлових хвороб», «Клінічна хірургія», «Лікарська справа», «Мікробіологічний журнал», «Український біохімічний журнал», «Фізіологічний журнал», «Цитологія і генетика», «Експериментальна онкологія», «Biopolymers and cell». Як можна побачити, серед наведених журналів більшість представляють інститути НАН України і лише один, який видає Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка НАМН України.

Для розгляду питання щодо включення українських журналів до бази даних SCOPUS, вони повинні відповідати певним вимогам, серед них найголовнішим є англійська мова тез, рецензування наукових статей, регулярність виходу журналу, ISSN, бібліографія та веб-сайт видання, на якому зазначено зокрема про недопустимість порушення етичних норм публікації наукових результатів. Критерії відбору видань для включення подані на веб-адресі бази даних: http://www.info.sciverse.com/scopus/scopus-in-detail/content-selection. За категоріями вони поділені за такими розділами: політика журналу (тип наукового рецензування, різноманітність місць роботи членів редакційної колегії та авторів статей), зміст (наукова новизна та практичне значення статей, змістовність та якість англомовних рефератів та ін.), авторитетність видання (посилання на журнал у SCOPUS, міжнародний науковий авторитет провідних членів редколегії, цитування авторів журналу у виданнях, що вже індексуються SCOPUS та ін). Існує і методика оцінки українських фахових журналів, узгоджена з наявною міжнародною системою, що адаптована до вітчизняних умов [3]. Застосовані такі критерії: 1) наявність відомостей про видання у базі даних ISI; 2) відповідність виходу номерів видання задекларованим термінам; 3) реферування видання ВІНІТІ (Російська Федерація), як найбільшого інституту наукової інформації на пострадянському просторі; 4) реферування видання вітчизняним реферативним журналом «Джерело»; 5) наявність Інтернет-сторінки журналу з архівом англомовних анотацій статей; 6) наявність Інтернет-сторінки журналу з архівом анотацій та статей українською та/або російською мовою; 7) наявність Інтернет-сторінки з архівом повних текстів статей англійською мовою; 8) можливість передплати видання через агентство ДП «Преса». За своїм значенням показник 1 дорівнює сумі показників 2-8. Йому було надано ваговий коефіцієнт 50. Іншим відповідно від 2 до 15. Максимальна можлива оцінка за сумою показників становить 100 балів. Вітчизняні журнали з визначеним імпакт-фактором виділені в окрему категорію «А», а такі, що занесені до переліку «Master journal list» (ISI), але ще без встановленого імпакт-фактора, виділені в категорію «Б». До категорії «В» віднесені журнали, які перекладають і перевидають закордонні видавництва, але вони не мають встановленого імпакт-фактора і не внесені в ISI. До категорії «Г» віднесені журнали, що видаються в Україні англійською мовою без імпакт-фактора і не внесені в ISI. До категорії «Д» - журнали і збірники, які видаються в Україні українською або російською мовами і мають сумарний показник більше 20, але менше 50 балів. Ці видання не мають визначеного імпакт-фактора і не внесені в базу даних ISI. До категорії «Е» - видання з низьким показником (< 20), а до категорії Є - з сумарним нульовим показником. До фахових видань з медико-біологічних наук було віднесено 102 журнали і збірника. До категорії «А» був віднесений лише один журнал - «Experimental Oncology». Всі журнали категорій «А» і «Б» були зараховані до фахових, оскільки рівень рецензування в них є високим і визнаним. Статті, опубліковані в решті журналів категорій «В», «Г» і «Д», за якими атестуються наукові працівники, як вважають автори, повинні підлягати додатковому рецензуванню атестаційними комісіями МОНмолодьспорту. До категорії «Д» віднесений у тому числі й «Український журнал гематології та трансфузіології». Це єдиний в Україні спеціалізований науковий журнал у цій галузі, співзасновником якого є ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України».

Не можна не відзначити відчутне відставання вітчизняних медичних інституцій від світових лідерів за наведеними показниками. Недостатню увагу зарубіжних видавництв до вітчизняної періодики можна пояснити різними причинами, в тому числі і мовними, коли труднощі у висвітленні основних результатів роботи в резюме на іноземній мові заважають зацікавити закордонних колег, які займаються тією ж проблемою. Крім того, слабке фінансове і матеріальне забезпечення наукових досліджень заважає конкурувати з відомими науковими школами за лідерство у розробці конкретної проблеми. Що стосується h-індексу науковця, то він є важливим, але в українських реаліях поки не віддзеркалює повністю внесок ученого в конкретний науковий напрям. Більшість науковців мають публікації у вітчизняних журналах, які не індексуються. Має місце і фактор необізнаності науковців із переліком індексованих журналів, хоча в останні роки в Інтернеті такі переліки наводяться. Є вони і у відділі науково-медичної інформації ДУ «ІГТ НАМН».

Отже, Україна знаходиться на початку шляху приєднання до міжнародних інформаційних середовищ. У той же час, вже сьогодні необхідно підвищувати інтерес науковців до використання наукометричних методів оцінки діяльності як установ, так і окремих учених. Складне завдання стоїть перед видавцями наукових вітчизняних журналів - піднімати рівень видання до міжнародних критерієв. Це сприятиме обміну інформацією між нашою країною та світовою науковою спільнотою.

Література

науковий медицина scopus

1. Шостак А.В. Щодо інтелектуальної інформаційної системи оцінки ефективності наукових публікацій у дослідницькому університеті / А.В. Шостак //Науково-інформаційний вісник АН вищої освіти України.- 2011. - № 4(75).-С.47-51.

2. Поиск и пути повышения наукометрических показателей [Электронный ресурс]: методические рекомендации / ДВНЗ Приазовский государственный технический университет, научнотехническая библиотека. - Мариуполь, 2011. - C. 1-16. - Режим доступу: ntb.pstu.edu/fileadmin/doc/pokazateli.doc.

3. Влох Р.О. Система оцінки українських фахових видань

[Електронний ресурс] / Р.О.Влох. - Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/publication/periodic/Documents/Article_VI/Documents/ Article_Vlokh.pdf .

4. Про активізацію участі установ НАН України у науковому забезпеченні вирішення актуальних проблем розвитку держави: Постанова Президії НАН України № 171 від 10.06.2009 р.

Размещено на Allbest.ru