Асоціативний зв’язок експресії еритроцитарних антигенів систем АВ0, Резус та Келл, з автоімунною гемолітичною анемією

Размещено на http://www.allbest.ru

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»,

Асоціативний зв'язок експресії еритроцитарних антигенів систем АВ0, Резус та Келл, з автоімунною гемолітичною анемією

Г.А. Мироненко

У.В. Тимошенко

Резюме

Описується частота розповсюдження еритроцитарних антигенів систем АВ0, Резус та Келл, серологічні особливості їхньої експресії у хворих на автоімунну гемолітичну анемію (АІГА); оцінюється ступінь ризику розвитку гемолітичного процесу.

Ключові слова: еритроцитарні антигени, автоімунна

гемолітична анемія, ризик захворювання.

експресія еритроцитарний антиген

АССОЦИАТИВНАЯ СВЯЗЬ ЭКСПРЕССИИ

ЭРИТРОЦИТАРНЫХ АНТИГЕНОВ СИСТЕМ АВ0, РЕЗУС И КЕЛЛ С АУТОИММУННОЙ ГЕМОЛИТИЧЕСКОЙ АНЕМИЕЙ

Резюме. Описывается частота распространения

эритроцитарных антигенов АВ0, Резус и Келл, серологические особенности их экспрессии у больных с аутоиммунной гемолитической анемией (АИГА); проводится оценка степени риска развития гемолитического процесса.

Ключевые слова: эритроцитарные антигены, аутоиммунная гемолитическая анемия, риск заболевания.

ASSOCIATION OF ERYTHROCYTE ANTIGENS AB0, RH AND KELL WITH AUTOIMMUNE HEMOLYTIC ANEMIA

Summary

We describe the frequency distribution of erythrocyte antigens AB0, Rh and Kell, serological features of their expression in patients with autoimmune hemolytic anemia (AIHA), assesses the risk of hemolytic process.

Key words: erythrocyte antigens, autoimmune hemolytic anemia, the risk of disease.

Вступ

У забезпеченні структурної та функціональної повноцінності клітинної мембрани важливу роль відіграють антигени еритроцитів, які також можуть бути безпосередньо задіяні в імунному гемолітичному процесі, індукуючи продукцію антитіл. Наприклад, комплекс антигенів Rhesus має вирішальне значення для стабільності структури мембрани еритроцитів: Rhnuii-, Rhmod- еритроцити легко піддаються гемолізу, що призводить до формування гемолітичної анемії [1, 2]. Численні антигени цієї системи є високоімуногенними і можуть при несумісності провокувати процеси алосенсибілізації, а також автосенсибілізацію, причому специфічність антитіл у цих випадках відрізняється. Так, алоантитіла спрямовані проти одного або комбінації конкретних антигенів (D, Е, с, і т.д.), тоді як автоантитіла майже завжди є поліспецифічними (анти-Rh-29, так звані анти-Rh в цілому), спрямованими проти структурного глікопротеїну, властивому для всіх осіб, незалежно від резус-належності [3-6].

Вивчення частоти розповсюдження групових антигенів еритроцитів при різних захворюваннях дозволяє встановити кореляційний зв'язок між фенотипом еритроцитів конкретної особи та її схильністю до розвитку будь-якої патології. Це може бути використано для медико-генетичної характеристики різних груп хворих та надає можливість виділяти групи ризику певних захворювань, розробляти та здійснювати профілактичні заходи [7].

Мета роботи - встановити асоціативний зв'язок деяких еритроцитарних антигенів з автоімунним гемолізом та дослідити розподіл імуногенетичних маркерів різних ізосерологічних еритроцитарних систем крові.

Матеріали і методи. Об'єктом дослідження були зразки крові 88 хворих на набуту гемолітичну анемію (з встановленим діагнозом АІГА, а також направлених для уточнення діагнозу), яким серологічно підтверджено автоімунний характер захворювання (виявлено неповні теплові автоімунні антиеритроцитарні антитіла та/або компоненти комплементу в прямій та непрямій пробах Кумбса, холодові аглютиніни).

Для визначення частоти еритроцитарних антигенів системи Резус у хворих на АІГА, здійснено типування еритроцитів 77 зразків крові для антигену D та 42 - для мінорних антигенів, 33 - для Cw, а також 37 зразків за антигеном К системи Келл.

Еритроцитарні антигени груп крові АВ0 (А та В), Резус (антиген D), (антигени D, С, с, Е, е, Cw), К-антиген системи Келл визначали за допомогою моноклональних антитіл фірми «Гематолог» (Росія), в реакціях на площині, а також мікрометодом в гелі на картках фірми BIORAD (Швейцарія).

Популяційним контролем слугували результати досліджень зразків крові 3742 практично здорових осіб (змішана популяція Центрально-Української геногеографічної зони).

Для визначення достовірності спостережуваної асоціації при вивченні частот антигенів використовували розрахунки за критерієм Пірсона х2 (з урахуванням поправки Йетса), критерій відносного ризику розвитку захворювання (R) визначали за методом Woolf .

Результати та їх обговорення

Виходячи з отриманих даних встановлено, що частота груп крові у хворих на АІГА та контрольній групі в межах системи АВ0 достовірно не відрізнялася (табл. 1).

Таблиця 1

Частота розповсюдження антигенів системи АВ0

Доведена відсутність асоціативного зв'язку розвитку АІГА з будь-яким із антигенів системи АВ0 (p>0,05 для усіх її антигенів).

Дані щодо частоти розподілу еритроцитарних антигенів системи Резус у хворих на АІГА порівняно з контрольною групою надані в таблицях 2, 3.

Таблиця 2

Частота розподілу антигену Rho(D)

Виходячи із результатів, що наведені в табл. 2 очевидно, що частки резус-позитивних та резус-негативних пацієнтів хворих на АІГА, близькі до контрольної групи. Незначне збільшення частки резус-негативних осіб свідчить про відсутність асоціативного зв'язку між відсутністю антигену D та схильністю до АІГА (p>0,05).

Таблиця 3

Частота , мінорних антигенів системи Резус

Виходячи з даних, представлених в таблиці 3, виявлено достовірну асоціацію АІГА з антигеном С із значимим відносним ризиком виникнення захворювання (R=2,8). Проте, беручи до уваги низький рівень захворюваності АІГА (один випадок на 70-100 тисяч осіб) та значну поширеність антигену С серед населення Центрально- Української геногеографічної зони, недостатньо високий рівень асоціації (0,01<р<0,05), отримані дані потребують критичного відношення та подальших спостережень, а зазначений антиген не може виступати в ролі імуногенетичного маркера схильності. Достовірних позитивних асоціацій з іншими мінорними антигенами Rh-Hr не встановлено.

Крім того, було здійснено вивчення частоти еритроцитарного резус-антигену Cw у хворих на АІГА у порівнянні з популяційним контролем для оцінки його асоційованості з АІГА (табл. 4). Антиген Cw виявлено у 12 із 33 досліджених осіб (36,4%): у 6 - з ідіопатичними та у 6 - із симптоматичними формами АІГА. У чотирьох випадках носійства вказаного антигену спостерігалась комбінована автоімунна патологія (автоімунна тромбоцитопенія в структурі синдрому Фішера- Еванса, автоімунний гепатит, системний васкуліт), у двох - основним захворюванням була В-клітинна хронічна лімфоїдна лейкемія.

Таблиця 4

Частота розповсюдження антигену С

Цікаво, що антиген С виявлявся тільки у осіб, сироватка крові яких обов'язково містила неповні теплові антиеритроцитарні антитіла (за рахунок субкласів IgG1 та/або IgG3). Встановлено наступні серологічні варіанти АІГА серед Cw+ пацієнтів: АІГА з неповними тепловими аглютинінами (11 випадків) і один випадок - змішаний варіант (теплові та холодові (IgM) аглютиніни). При холодовій аглютиніновій хворобі у резус-фенотипі еритроцитів антигену С""' не було виявлено.

Виходячи з отриманих даних встановлено, що антиген С достовірно частіше зустрічався у фенотипі хворих, ніж у контрольній групі (24 з 420), що відповідно склало 36,4% і 5,7%.

Таким чином, у хворих на АІГА достовірно підвищена частота антигену Cw, що робить його вірогідним маркером ризику даного захворювання. Оскільки комплекс антигенів Резус має вирішальне значення для стабільності структури мембрани еритроцитів, можна припустити: наявність антигену С" у фенотипі індивіда особливим чином змінює стан клітинної мембрани, що може сприяти зриву імунологічної толерантності і спонукати до синтезу автоантитіл. У той же час не можна виключати дії інших патогенетичних факторів як чинників гемолітичного процесу.

У ході дослідження нами не було встановлено асоціативний зв'язок АІГА з наявністю у їх фенотипі антигену К системи Kell, хоча частота його майже в 2 рази більша, ніж середня в популяції (табл. 5).

Таблиця 5

Частота розповсюдження антигену К

Слід відмітити, що у хворих на АІГА з С"+ фенотипом у трьох випадках із 12 (у 25%) мала місце комбінація цих антигенів (фенотип С" СсК ). Не виключено, що антигени К та С" здійснюють деякий синергічний вплив на еритроцитарну мембрану, котрий сприяє автоімунізації.

Висновки

Доведена відсутність асоціативного зв'язку розвитку АІГА з будь-яким із антигенів системи АВ0.

Встановлено достовірно (p<0,001) підвищену частоту антигену С" із високим рівнем асоційованості та значимим критерієм відносного ризику розвитку захворювання (R=9,32), що робить його вірогідним маркером ризику розвитку АІГА.

Виявлено достовірну (p<0,05) позитивну асоціацію АІГА із антигеном С, із значимим відносним ризиком виникнення захворювання (R=2,8).

Не встановлено асоціативного зв'язку АІГА з наявністю у фенотипі антигену К системи Kell.

Імунне типування еритроцитів за системою Резус сприяє прогнозуванню спадкової схильності до автоімунної гемолітичної анемії.

Література

Pourazar A. Red cell antigens: structure and function / A. Pourazar // Asian J. Transfus. Science. - 2007. - Vol. 1, № 1. - Р. 24-32.

Rh-RhAG/ankyrin-R, a new interaction site between the membrane bilayer and the red cell skeleton, is impaired by Rh(null)-associated mutation / V. Nicolas, C. Le Van Kim, P. Gane [et al.] // J. Biol. Chem. -

- Vol. 278. - P. 25526-25533.

Алексеев Н.А. Анемии / Алексеев Н.А. - СПб.: Гіппократ,

- 510 с.

Венгелен-Тайлер В. Техническое руководство американской ассоциации банков крови / В. Венгелен-Тайлер, К. Бенсон, Р.Д. Бранч; пер. с англ. Ю.Н. Токарева. - Милан: ESTM, 2000. - 1056 с.

Noninvasive prenatal diagnosis of fetal Rhesus D: ready for Prime(r) Time / D.W. Bianchi, N.D. Avent, J.M. Costa [et al.] // Obstet. Gynecol. - 2005. - Vol. 106, № 4. - Р. 841-844.

Flegel W.A. Blood group genotyping in Germany / Flegel W. A. // Transfusion. - 2007. - Vol. 47 (Suppl. 1). - Р. 47-53.

Распределение антигенов, фено-, гапло- и генотипов систем Rh-HR у жителей Аджарии, инфицированных вирусами гепатита В и С / М.А. Нагервадзе, Л.Т. Ахвледиани, Р.С. Каландаров, С.И. Донсков // Вестник службы крови России. - 2010. - № 1. - С. 10-13.

Размещено на Allbest.ru