Визначення параметрів хронічної токсичності комплексного засобу для лікування цистицеркозу у кролів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеська дослідна станція Національного наукового центру «ІЕКВМ»

Національний науковий центр «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини»

М.В. Богач, д. вет. н., професор,

Л.В. Пероцька, к. вет. н., доцент,

Д.М. Богач, д-р філософії,

О.О. Горобей, аспірант

Анотація

У статті наведено дані доклінічного випробування засобу для лікування цистицеркозу кролів за вутрішньошлункового введення білим мишам. Cysticercus pisiformis - це цестодозне захворювання, що виникає внаслідок заковтування з кормом або водою яєць Taenia pisiformis - ціп'яка, який паразитує в тонкому відділі кишечнику собак та інших м'ясоїдних.

Внаслідок інвазії організм втрачає здатність до повноцінного функціонування, знижується опірність імунної системи інфекційним захворюванням. Щоб уникнути поширення хвороби, потрібно вчасно встановити діагноз. Отримані дані можуть бути використані для застосування необхідних заходів щодо інвазій і бути важливими для запобігання вибіркового використання протипаразитарних засобів, що може призвести до стійкості щодо антигельмінтиків.

Метою роботи було в умовах експерименту визначити параметри хронічної токсичності розробленого комплексного протипаразитарного засобу для лікування кролів за цистицеркозу на білих мишах.

Тваринам дослідних груп щоденно упродовж 12 діб задавали водну суміш 0,0002 дм³ препарату з вмістом таких доз препарату: 1/100 DL50 -16,80 мг/кг (Ігрупа); 1/50 DL50 - 33,58 мг/кг (ІІгрупа); 1/25 DL50 - 67,18 мг/кг (ІІІгрупа).

На наступну добу після останнього введення лікувального засобу у мишей, за умови легкого ефірного наркозу, відбирали зразки крові для проведення морфологічних та біохімічних досліджень.

Засіб для лікування цистицеркозу кролів у дозах 1/50 DL50 та 1/25 DL50 призвів до незначного зниження вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів, у порівнянні до контролю, але він не пригнічував еритропоез кісткового мозку у лабораторних тварин. Реєстрували зменшення кількості лімфоцитів і незначне зростання рівня нейтрофілів, що вказує на подразнюючий вплив збільшених доз діючої речовини препарату. Згідно із класифікацією хімічних речовин за ступенем небезпечності (ДСТ 12.1.007-76), він належить до класу «помірно токсичні речовини».

Ключові слова: cysticercus pisiformis, кров, морфологія, біохімія

Annotation

Determination of the chronic toxicity parameters of the complex remedy for the treatment of cysticercosis in rabbits

М. Bogach, L. Perotska, D. Bogach, Odessa Research Station of the National Research Center "Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine",

O. Horobei, National Scientific Center “Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine”

The article presents the data of a preclinical test of a means for the treatment of cysticercosis in rabbits by intra-gastric administration to white mice. Cysticercus pisiformis is a disease caused by ingestion of eggs of Taenia pisiformis in food or water, a tapeworm that parasitizes the small intestine of dogs and other carnivores. As a result of the invasion, the body loses its ability to fully function, the resistance of the immune system to infectious diseases decreases. In order to avoid the spread of the disease, it is necessary to make a timely diagnosis. The obtained data can be used to take the necessary measures against infestations and are important to prevent the selective use of anti-parasitic agents, which can lead to anthelmintic resistance.

The purpose of the work was to determine the parameters of chronic toxicity of the developed complex anti-parasitic agent for the treatment of rabbits for cysticercosis on white mice under experimental conditions.

The animals of the experimental groups were given an aqueous mixture of 0.0002 dm³ of the drug containing the following doses of the drug daily for 12 days: 1/100 DL50 - 16.80 mg/kg (I group); 1/50 DL50 - 33.58 mg/kg (II group); 1/25 DL50 - 67.18 mg/kg (III group). On the next day after the last administration of the drug, on mice, under the condition of light ether narcosis, blood samples were taken for morphological and biochemical studies.

The agent for the treatment of cysticercosis in rabbits, at doses of 1/50 DL50 and 1/25 DL50, resulted in a slight decrease in hemoglobin content and erythrocyte count compared to the control, but it did not suppress bone marrow erythropoiesis in laboratory animals. A decrease in the number of lymphocytes and a slight increase in the level of neutrophils were recorded, which indicates the irritating effect of increased doses of the active substance of the drug. According to the classification of chemical substances by degree of danger (DST 12.1.007-76), it belongs to the class of "moderately toxic substances".

Keywords: cysticercus pisiformis, blood, morphology, biochemistry

Вступ

Одним із поширених інвазійних захворювань у кролівництві є цистицеркоз пізіформний, збудником якого є Cysticercus pisiformis. Це цестодозне захворювання, що виникає внаслідок заковтування з кормом або водою яєць Taenia pisiformis - ціп'яка, який паразитує в тонкому відділі кишечнику собак та інших м'ясоїдних. Щоб уникнути поширення хвороби, потрібно вчасно поставити діагноз (Osman et al., 1991; Soltysiak et al., 2007).

Клінічні ознаки за низької інтенсивності цистицеркозної інвазії кролів слабо виражені. У цих тварин міхури локалізуються тільки на серозній оболонці прямої кишки, біля кінцевого відрізка, а в печінці знаходяться невеликі розростання сполучної тканини різної форми (Duda et al., 2018).

Кролики, інфіковані T. pisiformis, мають ослаблену імунологічну резистентність і схильні до вторинних інфекцій з іншими патогенними мікроорганізмами, які можуть викликати розлади травлення, уповільнення росту, зниження конверсії корму, зменшення проліферації і навіть смерть (Rajasekariah et al., 1985).

Для гуртової дегельмінтизації переважна більшість вітчизняних протипаразитарних засобів виготовляється переважно на основі 5-6 діючих речовин: альбендазолу, фенбендазолу, левамізолу, пірантелу, івермектину, клозантелу (Kocjumbas et al., 2014).

Проте, більшість із них, у терапевтичних дозах, також як і паразити та дезінфектанти, є імунодепресантами і проявляють на організм певний токсичний вплив (Pryhodko et al., 2013).

Пероральне введення мебендазолу з розрахунку 1 г/кг корму (приблизно 50 мг/кг маси тіла/добу) протягом 14 днів вбивало зрілі та нестатевозрілі цистицерки Taenia pisiformis у кроликів. Одноразова підшкірна ін'єкція 10-відсоткового мебендазолу в носії дози 100 мг/кг маси тіла не вбивала цистицерки T. pisiformis протягом 5 тижнів, але препарат був ефективний через кілька місяців. Мебендазол, є першим антигельмінтним засобом, що призводить до летальної дії на личинки цестод. При пероральному застосуванні побічних ефектів, пов'язаних із лікуванням, не спостерігається (Heath et al., 1975).

Пероральний прийом мебендазолу помірно пригнічував розвиток ехінококового міхура. Альбендазол був менш ефективним, ніж мебендазол. Івермектин виявився неефективним. Обробка мебендазолом личинок E. multilocularis пригнічувала ріст міхурів, але не могла повністю знищити тканини паразита (Inaoka et al., 1987).

Організовуючи заходи щодо боротьби з ларвальними цестодозами тварин, ураховують декілька слабких ланок у біологічному циклі збудників: низька життєздатність ларвоцист (швидка загибель протосколексів), особливо, за високих та низьких температур, зростання можливостей розриву контактів між проміжними і кінцевими живителями паразита у зв'язку з інтенсифікацією галузі тваринництва (Artemenko et al., 2013).

У процесі створення та впровадження будь-якого препарату одним з етапів є його токсикологічні дослідження зі з'ясуванням параметрів гострої та хронічної токсичності на лабораторних тваринах за умов тривалого його внутрішньошлункового введення (Kocjumbas et al., 1998).

Метою роботи було в умовах експерименту визначити параметри хронічної токсичності розробленого комплексного протипаразитарного засобу для лікування кролів за цистицеркозу на білих мишах.

хронічний токсичність протипаразитарний цистицеркоз кріль

Матеріали і методи

Визначення параметрів хронічної токсичності комплексного засобу для лікування цистицеркозу кролів проводили згідно з «Доклінічним дослідженням ветеринарних лікарських засобів» (Kocjumbas, 2006).

Дослідження проводили на базі віварію Одеської дослідної станції ННЦ «ІЕКВМ» з використанням безпородних білих мишей. Згідно схеми досліду було сформовано 4 групи мишей, з яких три дослідні та контрольна (n = 5).

Тваринам дослідних груп щоденно упродовж 12 діб задавали водну суміш 0,0002 дм³ препарату з вмістом наступних доз препарату: 1/100 DL50 - 16,80 мг/кг (І група); 1/50 DL50 - 33,58 мг/кг (ІІ група); 1/25 DL50 - 67,18 мг/кг (ІІІ група). Тварини IV групи слугували контролем, яким за аналогічною схемою щодобово вводили дистильовану воду у відповідній дозі.

У вище зазначених дозах препарат вводили під час вранішньої годівлі щодобово упродовж 12 діб, натще, за допомогою зонду для лабораторних тварин. Перед початком досліду та в кінці експерименту мишей з дослідних та контрольної групи зважували, а також, упродовж досліду, вели спостереження за клінічним станом та поведінкою тварин.

З метою вивчення впливу засобу для лікування кролів за цистицеркозу на організм дослідних тварин на наступну добу після останнього введення лікувального засобу у мишей, за умови легкого ефірного наркозу, відбирали зразки крові для проведення морфологічних та біохімічних досліджень.

Кількість еритроцитів і лейкоцитів визначали шляхом підрахунку їх в лічильній камері Горяєва за загальноприйнятою методикою; диференційний підрахунок лейкоцитів здійснювали шляхом мікроскопії 100 клітин у мазках крові, фарбованих за Романовським-Гімза; концентрацію гемоглобіну - за загальноприйнятою методикою (Kondrahin et al., 2004).

У сироватці крові вміст загального білку, глюкози, сечовини та лужної фосфатази визначали за біуретовою реакцією та турбідіметричним методом (VHzlo et al., 2012).

Біохімічні дослідження здійснювали в лабораторії клінічної біохімії ННЦ «ІЕКВМ».

Результати й обговорення

Під час проведення експерименту з визначення хронічної токсичності препарату упродовж 12 діб будь-яких змін у поведінці лабораторних тварин дослідних груп, у порівнянні з мишами контрольної групи не реєстрували. Загиблих мишей у всіх групах не зареєстровано. У мишей дослідних груп, яким упродовж експерименту задавали препарат у визначеній дозі згідно фізіологічної норми зареєстровано збільшення загальної маси тіла, як і у тварин з контрольної групи. Динаміку маси тіла білих мишей за хронічної токсичності лікувального препарату наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники маси тіла білих мишей за умов визначення хронічної токсичності засобу для лікування цистицеркозу кролів (M±m, n = 5)

Примітка: * - р<0,05

Встановлено, що у всіх групах лабораторних тварин реєстрували зростання маси тіла і у відсотковому відношенні воно було майже однаковим у всіх групах: 115,8% у контрольній групі та від 114,4% до 116,7% у дослідних групах.

У кінці досліду від лабораторних тварин усіх груп відібрали зразки крові для морфологічних та біохімічних досліджень щодо токсичного впливу засобу для лікування цистицеркозу кролів. результати морфологічних досліджень крові наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Морфологічні показники крові білих мишей при визначенні хронічної токсичності засобу для лікування цистицеркозу кролів (M±m, n = 5)

За морфологічними показниками крові реєстрували вірогідне зниження вмісту гемоглобіну з 166,71±2,31 г/л у контролі до 161,09±1,21 г/л та 163,22±2,15 г/л у І і ІІ дослідних групах відповідно. Найнижчу кількість еритроцитів 8,71±0,32 Т/л реєстрували в І дослідній групі, тоді як в контрольній групі показник становив 9,43±0,51 Т/л.

У лейкограмі в І дослідній групі суттєво збільшилась кількість нейтрофілів на 21,7%, порівняно з контрольною групою, тоді я к в ІІ групі - лише на 7,8%. Водночас, на фоні зростання кількості нейтрофілів реєстрували зниження кількості лімфоцитів на 11,1% у І групі, на 8,3% у ІІ групі і на 4,0% у ІІІ групі, порівняно до контролю. Також реєстрували незначне зменшення кількості моноцитів в І і ІІ дослідних групах тварин, однак ці зміни не були суттєвими.

За біохімічними показниками сироватки крові лабораторних тварин реєстрували суттєве збільшення загального білку в ІІ і ІІІ групах тварин на 4.4% та 4,9% відповідно, що вказує на те, що засіб для лікування цистицеркозу кролів у дозах 1/50 DL50 та 1/25 DL50 спричинив певні зміни в синтетичній функції печінки (табл. 3).

Таблиця 3

Окремі біохімічні показники сироватки крові білих мишей при визначенні хронічної токсичності засобу для лікування цистицеркозу кролів (M±m, n = 5)

Примітка: * - р<0,05

Незначне зниження лужної фосфатази в сироватці крові білих мишей з 66,12±0,11 Од/л у контролі до 63,82±2,01 Од/л у ІІІ дослідній групі та до 64,12±0,92 Од/л у ІІ групі свідчить про відсутність тяжких токсичних процесів в печінці. Реєстрували зростання сечовини на 9,5% в І групі і 5,4% в ІІІ групі. Збільшення кількості глюкози реєстрували у всіх дослідних групах, але найвищий показник був у ІІІ групі 9,03±0,44 ммоль/л проти 8,14±0,08 ммоль/л у контрольній групі.

Отже, введення білим мишам засобу для лікування цистицеркозу кролів суттєво не вплинуло на біохімічні показник сироватки крові дослідних груп тварин, а їх коливання були в межах фізіологічної норми, тобто препарат не спричиняв значних порушень в обміні вуглеводів.

Висновки

1. Засіб для лікування цистицеркозу кролів у дозах 1/50 DL50 та 1/25 DL50 призвів до незначного зниження вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів у порівнянні до контролю, але він не пригнічував еритропоез кісткового мозку. У тварин, які отримували засіб, реєстрували зменшення кількості лімфоцитів і незначне зростання рівня нейтрофілів, що вказує на подразнюючий вплив збільшених доз діючої речовини препарату.

2. За внутрішньошлункового введення білим мишам засобу для лікування цистицеркозу кролів упродовж 12 діб, він не вплинув на зміну маси тіла та не спричинив суттєвого впливу на біохімічні показники дослідних груп тварин і відповідно до ДСТ 12.1.007-76 він належить до класу помірно токсичні речовини.

Перспективи досліджень. Для завершення нормативно-технічної документації з метою комплектації реєстраційного досьє визначити параметри гострої токсичності препарату.

References

1. Artemenko, L.P., Bukalova, N.V., & Nebeshhuk, O.D. (2013). Bezpechnist' ta jakist' m'jasnoi' syrovyny, profilaktyka i zahody borot'by za ehinokokoznoi' invazii'. Naukovi praci Pivdennogo filialu Nacional'nogo universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannja Ukrai'ny

2. "Kryms'kyj agrotehnologichnyj universytet". Ser.: Veterynarni nauky, 155, 43-53.

3. Doklinichni doslidzhennja veterynarnyh likars'kyh zasobiv. (2006). Za red. I.Ja. Kocjumbasa. L'viv: Triada pljus, 360.

4. Duda, V.Ju., Prus, M.P., Kunjeva, L.V., & Shevchyk, R.S. (2018). Vplyv cystycerkoznoi' invazii' na stan vnutrishnih organiv i m'jasnu produktyvnist' kroliv. Veterynarna biotehnologija, 33, 31-38.

5. Heath D.D., Christie, M.J., & Chevis, R.A. (1975). The lethal effect of mebendazole on secondary Echinococcus granulosus, cysticerci of Taenia pisiformis and tetrathyridia of Mesocestoides corti. Parasitology, 70(2), 273-285.

6. Inaoka, T., Nakao, M, Ohnishi, K., & Kutsumi, H. (1987). Experimental therapy in Chinese hamsters and rats infected with larval Echinococcus multilocularis by using mebendazole, albendazole and ivermectin with brief review of chemotherapy of human multilocular echinococcosis. Hokkaido Igaku Zasshi, 62(1), 54-67. PMID: 3546045

7. Kocjumbas, I., Malyk, I., & Paterega I. (1998), Osoblyvosti toksykologichnogo kontrolju novyh zasobiv dlja tvaryn. Veterynarna medycyna Ukrai'ny, 6, 30-31 [in Ukrainian].

8. Kocjumbas, I.Ja., Zhyla, M.I., & P'jatnychko, O.M. ta in. (2014). Imunotoksykologichnyj kontrol' veterynarnyh preparativ ta kormovyh dobavok. Metodychni rekomendacii'. Za red. I.Ja. Kocjumbasa. L'viv, 116 [in Ukrainian].

9. Kondrahin, I.P., Arhipov, A.V., & Levchenko V.I. i dr. (2004). Metody veterinarnoj klinicheskoj laboratornoj diagnostiki: spravochnik. M.: Kolos, 520.

10. Osman, A.M. (1991). Effect of reducing feeding time on the growth performance, carcass traits and meat quality of growing rabbits. Arch. Geflugelk, 55, 196-200.

11. Pryhod'ko, Ju.O. & Mazannyj, O.V. (2013). Systema integrovanogo zahystu tvaryn vid parazytiv v Ukrai'ni. Zdorov'ja tvaryn ta liky, 12, 18-19 [in Ukrainian].

12. Rajasekariah, G.R., Rickard, M.D., & O'Donnell I.J. (1985). Taenia pisiformis: protective immunization of rabbits with solubilized oncospheral antigens. Exp Parasitol, 59(3), 321-327.

13. Soltysiak, Z., Bednarski, M., & Piekarska, J. (2007). Cysticercosispisiformis in rabbit livers. Medycyna Weterynaryjna, 63(10), 1255-1257.

14. Vlizlo, V.V., Fedoruk, R.S., & Ratich, I.B. ta in. (2012). Laboratorni metodi doslidzhen' u biologi'i, tvarinnictvi ta veterinarnij medicini: dovidnik L'viv: SPOLOM, 764.

Размещено на Allbest.Ru