Особливості фібринолітичної активності крові при інтенсивній терапії хворих на гемобластози

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості фібринолітичної активності крові при інтенсивній терапії хворих на гемобластози

А.В. Старіков, В.І. Семеняка

ДУ «Інститут гематології та трансфузиологии ІІЛМІІ України», Київ

Ключові слова: інтенсивна терапія,гемобластози, фібринолітична система.

Ключевые слова: интенсивная терапия, гемобластозы, фибринолитическая система.

Keywords: intensive care, hemoblastoses, fibrinolytic system.

Актуальність питання інтенсивної терапії при гематологічній патології обумовлена інтенсифікацією методів лікування захворювань системи крові, в тому числі гемобластозів та депресуючим впливом на кровотворення багатьох терапевтичних заходів, які використовуються. Тому лікування геморагічних порушень хворих із гемобластозами пов'язано із значними проблемами. Виявлення механізмів виникнення та розвитку цих порушень та пошук нових засобів їх корекції має актуальне значення. Нами проаналізовано літературні дані та власний досвід з інтенсивної терапії гемореологічних порушень у хворих з гематоонкологічною патологією [3]. Результати досліджень свідчать, що у хворих на лейкемії існує схильність до розвитку тромбогеморагічних ускладнень. Виявлено порушення в фібри- нолітичній системі та високу схильність рецепторів бластних клітин до тканинного фактора, що може сприяти розвитку геморагічного та тромбо- геморагічного синдрому.

Враховуючи патогенетичні особливості гемобластозів (анемія, тромбоцитопенія, коагулопатія), були проаналізовані особливості ряду показників системи зсідання крові та фібринолізу при проведенні інтенсивної терапії у хворих з гематоонкологічною патологією.

Мета: вивчити ряд показників системи зсідання крові та фібринолізу у хворих на гострі лейкемії при проведенні інтенсивної терапії та виявити їх взаємозв'язок із застосованими лікувальними заходами.

Матеріали і методи. Обстежено 15 хворих на гострі лейкемії віком від 20 до 60 років. Розподіл хворих за нозологічними групами був наступний: з гострою мієлобластною лейкемією (ГМЛ) - 8 осіб, з гострою лімфоблас- тною лейкемією (ГЛЛ) - 7 осіб. Критерієм включення хворих до обстеження була наявність коагулологічних порушень (носові та гастро- інтестинальні кровотечі, підшкірні гематоми). Для вивчення впливу рео- сорбілакту на систему гемостазу досліджували наслідки його застосування у 10 пацієнтів без гематологічної патології, у тому числі - без розладів системи гемостазу.

Хворі на гемобластози отримували інфузійну детоксикаційну терапію, в склад якої входили кристалоїди (фізіологічний 0,9% розчин та розчини Рінгера і Хартмана). При токсичному гепатиті в детоксикаційну терапію хворих був включений розчин реосорбілакту в об'ємі 200 мл. Анемію коригували замісною терапією еритроцитовмісними середовищами для підтримання гематокриту на рівні 25-30%, тромбоцитопенію - замісною терапією концентратом тромбоцитів до досягнення безпечного рівня кров'яних пластинок. Зважаючи на наявність у пацієнтів порушень у системі фібринолізу проводили лікувальний плафмаферез в об'ємі плазмо- ексфузії до 800 мл з компенсацією свіжозамороженою плазмою. Фібрино- літичну активність крові досліджували за допомогою визначення показників вмісту продуктів деградації фібриногену, мономерних розчинних комплексів, активності плазміну в крові та проактиватора плазміноге- ну. До скринінгової коагулограми включали визначення протомбінового індексу (ПІ), часу рекальцифікації плазми (ЧРП), кількості фібриногену

(КФ) та активованого парціального тромбопластинового часу (АПТЧ) [1]. Отримані результати обробляли методами варіаційної статистики [2].

Результати та обговорення

Проведення інтенсивної детоксикаційної терапії супроводжується застосуванням різноманітних інфузійних розчинів. У хворих на гемобластози, в наслідок проведення цитостатичної і гормональної терапії, виявляється нудота, блювота, погіршення показників водно-електролітного балансу та зміна показників кіслотно-лужної рівноваги. Відомо, що залучення до корекції гіповолемії таких препаратів, як реополюглюкин, похідні ГЕК, супроводжується небажаним впливом на показники системи гемостазу, особливо у хворих з порушеннями тромбо- цитарно-судинної ланки гемостазу. Тому, виходячи з того, що у хворих визначалися водно-електролітні та метаболічні порушення, в інтенсивній терапії був застосований поліфункціональний розчин реосорбілакт в об'ємі до 200 мл. Але, враховуючи те, що ряд інфузійних розчинів впливають на систему гемостазу, було доцільним дослідити вплив реосорбіла- кту на ряд показників коагуляційного гемостазу у хворих без цих порушень, які знаходилися на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії. Отримані результати досліджень представлені в табл. 1.

Таблиця 1 - Показники системи гемостазу до та після введення реосорбілакту (М ±m, n=10)

Примітка. * - Значення результатів дослідження після лікування було недостовірним (р > 0,05).

Як видно із табл. 1 призначення в терапії розчину реосорбілакту не супроводжувалося значними змінами в системі гемостазу, в зв'язку з цим він був застосований в інтенсивній терапії хворих з гемокоагуляційними порушеннями.

Результати дослідження фібринолітичної активності крові у хворих на гемобластози при проведенні інтенсивної терапії представлені в табл. 2.

Як видно із наведених у табл. 2 даних, призначення відповідної інтенсивної терапії на основі детоксикаційних інфузійних розчинів та плазмаферезу сприяло достовірній зміни ряду досліджуваних параметрів, що супроводжувалося зниженням проявів тромбогеморагічного синдрому.

Визначено, що проведення інтенсивної терапії в комплексному лікуванні хворих на гемобластози супроводжувалося зниженням продуктів деградації фібриногену в крові та рівня плазміну в 1,6 рази, а також рівня проактиватора плазміногену - в 1,3 рази. У той же час, відбувалось зменшення концентрації розчинних фібрин-мономерних комплексів, які зв'язують частини фібриногену та ранні продукти фібринолізу, що може свідчити про зниження внутрішньосудинної активації крові внаслідок проведеного лікування.

Таблиця 2 - Динаміка показників фібринолітичної активності крові у обстежених хворих (M±m, n=15)

Примітка. * - Значення результатів дослідження після лікування, різниця між якими, та тими, що спостерігалися до лікування, була достовірна (р < 0,05)

Після проведення інтенсивної терапії спостерігалося покращення клінічного стану хворих і це супроводжувалося зменшенням таких геморагічних проявів, як носові, гастро-інтестинальні кровотечі, відбувалася поступова редукція підшкірних висипів.

Висновки

Застосування методів інтенсивної терапії у хворих на гемобластози на основі інфузійної детоксикаційної терапії та плазмаферезу сприяло досягненню зменшення фібринолітичічної активності крові за рахунок зниженням рівня плазміну, активатора плазміногену та продуктів деградації фібрину, що може запобігати розвитку тяжкого тромбогеморагічного синдрому.

Література

1. Баркаган З.С. Диагностика и контролируемая терапия нарушений гемостаза / З.С. Баркаган, А.П. Момот. - М. : Ньюдиамед АО, 2001. - 296 с.

2. Лакин Г.Ф. Биометрия / Г.Ф. Лакин. - М. : Высш. шк., 1980. - 293 с.

3. Stassen J.M. The hemostatic system / J.M. Stassen, J. Arnout, H. Deckmyn // Curr. Med. Chem. - 2004. - Vol. 17, № 11. - P. 2245-2260.

Размещено на Allbest.ru