Групова належність крові та носійство мікроорганізмів роду Staphylococcus у хворих на гостру лейкемію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Групова належність крові та носійство мікроорганізмів роду Staphylococcus у хворих на гостру лейкемію

Р.П. Павлюк, А.П. Рибальська, О.А. Мельник, О.П. Настенко, У.В. Тимошенко, Державна установа «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»

Резюме

Актуальність. Зростання розповсюдженості стафілококових інфекцій спонукає до вивчення антигенної структури стафілококів та їхнього впливу на імунну систему.

Мета. Вивчити носійство мікроорганізмів роду Staphylococcus і здатність їх до елімінації під впливом пробіотичних препаратів залежно від групи крові системи АВ0 у хворих на гостру лейкемію (ГЛ).

Матеріали і методи. Обстежено 25 хворих на ГЛу І гострому періоді захворювання. Групи крові системи АВ0 визначали за методом аглютинації в гелі з відповідними діагностичними ID-картами. Усім хворим проводився моніторинг мікрофлори носової порожнини та зіву до початку і після прийому пробіотичних препаратів. Виділення та ідентифікацію мікрофлори проводили за класичними мікробіологічними методами.

Результати. Серед обстежених пацієнтів переважала група крові А(ІІ). Із 25 хворих на ГЛ у 24 осіб із досліджених біотопів у динаміці пробіотикотерапії ізолювалися умовно патогенні мікроорганізми роду Staphylococcus незалежно від групи крові. При цьому майже у половини хворих (48%) стафілококи виділялися у титрах 101-103 КУО/мл, у решти (52%) - у діагностично значущих титрах - >104 КУО/мл. Елімінацію стафілококових культур із досліджуваних біотопів було виявлено у 2 пацієнтів із 7 з групою крові 0(І). Серед хворих з А(ІІ) групою крові до прийому пробіотика у 6 пацієнтів стафілококи висівалися у діагностично значущих титрах - 104-10⁶ КУО/мл. Після прийому пробіотичних препаратів не змінився титр стафілококу в одного пацієнта, а у решти хворих спостерігалося виділення представників р. Staphylococcus у різних титрах.

Висновки. 1. Із біотопів хворих на гостру лейкемію ізолювалися умовно патогенні мікроорганізми роду Staphylococcus незалежно від групи крові за системою AB0.2. Показано, що найменш ефективною виявилася дія пробіотиків на стафілококові культури у хворих з групою крові А(ІІ).

Ключові слова: групи крові; стафілокок; бактеріоносійство; імунореак- тивність; пробіотики.

Abstract

Group blood accessibility and carrier of staphylococcus microorganisms in patients with acute leukemia

R.P. Pavliuk, A.P. Rybalskaya, O.A. Melnyk, O.P. Nastenko, U.V. Tymoshenko, State Institution «Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine»

Background. The rise of staphylococcus infections leads to deepening the study of antigenic structure of staphylococcus and their effect on immune system. The blood genetic markers predetermine the risk of developing immunological disorders.

The aim was to study the carrier of microorganisms of the genus Staphylococcus and their ability to eliminate under the influence of probiotics depending on the blood group by the AB0 system in patients with acute leukemia (AL).

Materials and methods. The 25 patients with HL were examined in the first acute period of the disease. Blood groups of the AB0 system were determined by the method of the gel agglutination with appropriate diagnostic ID cards. All patients were monitored for microflora of the nasal cavity and pharynx before and after taking probiotic drugs. The isolation and identification of the microflora was performed by classical microbiological methods.

Results. Among the examining patients the blood group A (II) have been prevailed. Of 25 patients with AL in 24 subjects from the studied biotopes in the dynamic of probiotic therapy conditionally pathogenic microorganisms of the genus Staphylococcus were isolated irrespective of blood group. At the same time, almost in half of the patients (48%) staphylococcus was excreted in the titers of 101-103 CFU/ml, the rest (52%) - in the diagnostically significant titers - >10⁴ CFU/ml. The elimination of staphylococcal cultures from the studied biotopes was detected in 2 patients from 7 with blood group 0(I). Among patients with A (II) blood group before probiotic therapy in 6 patients staphylococci have been isolated in diagnostically significant titers - itf-lf⁶ CFU/ml. After the probiotic therapy the titer of staphylococcus did not change in one patient. In other patients the isolation of representatives of Staphylococcus was observed in different titers.

Conclusions. 1. From the biotopes of patients with acute leukemia conditionally pathogenic microorganisms of the genus Staphylococcus were isolated irrespective of the blood group by the AB0 system. 2. It has been showned the least effect of the probiotic influence on staphylococcal cultures in patients with blood group A (II).

Keywords: blood groups; Staphylococcus; bacteriocarrier; immunoreactivity; probiotics.

Вступ

Дослідженнями низки вчених визначено, що ризик формування імунологічних розладів залежить від генетичних маркерів крові і характер імунопатології може бути асоційований з носієм конкретних антигенів еритроцитарної системи груп крові АВО [1-4].

Еволюційно найдавнішою є кров групи О(І), для еритроцитів якої характерна наявність антигену Н. Антиген Н можна назвати нульовим або базовим. Він утворився з антигену Le (системи Льюїс) шляхом приєднання до консервативної вуглеводної частини молекули фукози за участю трансферази - продукту гена Н. Антиген Н зустрічається у всіх людей та ссавців, тому імунна система не розпізнає його як чужерідний. Пізніше, з появою у геномі ссавців додаткового гена А, специфічна трансфераза, що кодується цим геном, приєднує до антигену Н ще залишок N-ацетилгалактозаміну. Таким чином, утворюється антиген А і з'являється група крові А(ІІ). Виникнення додаткового гена В і продукція відповідної трансферази зробили можливим приєднання до антигену Н іншого кінцевого простого цукру - додаткової D-галактози, що спричинило формування групи крові В(ІІІ). Тобто антиген Н є попередником у синтезі антигенів А і В та може перетворюватися в них за допомогою спеціальних ферментів. При цьому кожний приєднаний залишок простих цукрів маскує попередні епітопи і сприяє появі нової антигенної специфічності. «Наймолодшою» є АВ(ІУ) група крові, що виникла у частини людської популяції в результаті комбінації генів А і В [5-7].

У багатьох мікроорганізмів у структурі клітин виявлено антигени, що є спорідненими з антигенами тканин людини: деякі антигени еритроцитів подібні до антигенів стафілококів, стрептококів, чумної та кишкової паличок, сальмонел, вірусів віспи, грипу тощо [8]. У випадку, коли антигенні детермінанти хазяїна та збудника інфекції подібні, макроорганізм не здатний виробляти до них антитіла, і захворювання має ускладнений перебіг.

У науковій літературі існують дані про певну залежність розвитку різних патологічних процесів від групи крові. Доказом цього є диференціювання ключових показників імунних розладів при різних захворюваннях [3].

Для пояснення асоціацій між групами крові і захворюваннями людини запропонована теорія плейотропності генів, а також дані про схожість збудника хвороби з факторами крові людини. Роботи низки дослідників присвячені зв'язку групової приналежності крові і захворювань. Так доведено, що О(І) група крові сприяє розвитку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритів, дисплазії кульшового суглобу. Особи з А(ІІ) групою крові страждають на облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт нижніх кінцівок, ревматичні захворювання, ішемічну хворобу серця, бронхіальну астму, алергію, лейкемію, холецистит, жовчнокам'яну хворобу. У людей з В(ІІІ) групою крові переважно спостерігаються пневмонії, урогенітальні інфекції, радикуліт, захворювання суглобів. Для АВ(ІУ) групи крові більш характерні ангіни, гайморити, ГРВІ, захворювання серця. Європеоїди з фенотипом крові В(ІІІ) і АВ(ІУ), тобто власники аг- лютиногена В, мають меншу кількість позитивних зв'язків з хворобами, і тому відрізняються більшою стійкістю до захворювань, ніж особи з групами крові 0(І) і особливо А(ІІ) [3].

Показано, що в носіїв патогенних стафілококів з групами крові О(І) та В(ІІІ) спостерігається максимальна імунна реактивність, а в осіб з групою крові А(ІІ) - середня імунна реактивність [9]. Встановлено, що люди з групою крові В(ІІІ) схильні до інфекцій, які спричинені Streptococcus pneumoniae та Escherichia coli.

При гострих лейкеміях (ГЛ) часто виникають інфекційно-запальні ускладнення (ІЗУ), етіологічним чинником яких можуть бути і мікроорганізми роду Staphylococcus. Питання щодо залежності між групою крові хворих на ГЛ, носійством мікроорганізмів і розвитком ІЗУ залишається відкритим.

Мета. Вивчити носійство мікроорганізмів роду Staphylococcus і здатність їх до елімінації під впливом пробіотичних препаратів залежно від групи крові системи АВ0 у хворих на гостру лейкемію.

Матеріали і методи

Обстежено 25 хворих на ГЛ, які знаходились, переважно, у І гострому періоді захворювання.

Для визначення групи крові системи АВ0 методом аглютинації в гелі користувалися діагностичними ID-картами DiaClon AB0/D+Reverse Grouping та DiaClon ABD-Confirmation for Donors гелевої технології BioRad (Швейцарія).

Критерії включення пацієнтів у дослідження:

- діагноз гострої лейкемії (веріфікований співробітниками відділення захворювань системи крові ДУ «ІГТ НАМН України»);

- відсутність ознак інфекційно-запального процесу, як то: температурна реакція, втрата апетиту, біль у м'язах тощо.

Критерії виключення пацієнтів із дослідження:

- стан нейтропенії: кількість нейтрофілів <(0,5-1,0)-10⁹/л;

- вік понад 75 років.

Склад пацієнтів із урахуванням віку та статі представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Характеристика хворих на ГЛ

З метою профілактики ІЗУ усі пацієнти, на умовах Інформованої згоди про участь у дослідженні, отримували пробіотичні препарати на основі молочнокислих бактерій. До складу пробіотиків входили: Bifidobacterium longum, B. bifidum, B. adolescentis - 1x10⁸ КУО/г та/або Lactobacillus acidophilus 1х10⁷ КУО/г. Препарати застосовували відповідно до інструкції виробника. Моніторинг мікрофлори носової порожнини й зіву хворих здійснювали до початку і після закінчення прийому пробіотиків. Виділення та ідентифікацію мікрофлори проводили за класичними мікробіологічними методами.

Результати

Досліджувана група пацієнтів включала 10 чоловіків та 15 жінок, вік яких коливався від 21 до 72 років.

Із 25 хворих на ГЛ у 24 осіб із досліджених біотопів у динаміці пробіотикотерапії ізолювалися умовно патогенні мікроорганізми роду Staphylococcus незалежно від групи крові. При цьому майже у половини хворих (48%) стафілокок виділявся у титрах 10^103 КУО/мл, що може бути розцінено як показники у межах фізіологічної норми, у решти (52%) - у діагностично значущих титрах - >10⁴ КУО/мл. Аналіз мікрофлори верхніх дихальних шляхів (ВДШ) хворих після прийому пробіотичних препаратів показав, що у 8 пацієнтів титри стафілококу знизились, незалежно від початкових значень, у трьох хворих - не змінились.

Розподіл хворих на ГЛ за груповою належністю крові та ізольованими з біотопів ВДШ мікроорганізмами р. Staphylococcus представлено у табл. 2.

Серед 7 хворих з групою крові 0(І) було виявлено повну елімінацію стафілококових культур із досліджуваних біотопів у 2 пацієнтів. Натомість, у трьох осіб спостерігалося зниження титру стафілококу або його наявність у межах фізіологічної норми.

Серед обстежених хворих на ГЛ переважали пацієнти з А(ІІ) групою крові. Аналіз мікрофлори носової порожнини та зіву до початку прийому пробіотичних препаратів у цій групі хворих показав, що у 6 пацієнтів стафілокок висівався у діагностично значущих титрах - 10⁴--10⁶ КУО/мл. Після прийому пробіотичних препаратів не змінився титр стафілококу в одного пацієнта, а у решти хворих спостерігалося виділення представників р. Staphylococcus у різних титрах.

Показники мікрофлори носової порожнини та зіву до початку і після прийому пробіотичних препаратів у хворих з групами крові В(ІІІ) та АВ(ІУ) представлено у табл. 2.

Таблиця 2. Вплив пробіотика на мікроорганізми р. Staphylococcus, що ізолювалися із біотопів ВДШ хворих з урахуванням груп крові AB0

Обговорення

Розповсюдження стафілококових інфекцій викликає у дослідників зацікавленість у вивченні антигенної структури стафілококів та їхнього впливу на імунну систему. Встановлено, що серед компонентів клітинної стінки присутній поверхневий соматичний антиген стафілокока -- білок А, якому притаманна унікальна здатність неспецифічно взаємодіяти з імуно- глобулінами людей та тварин. Він є також основним фактором патогенності стафілококів [10--12].

Відомо, що серед осіб, які мають групу крові А(ІІ), частіше виявляються індивіди з низьким рівнем імуноглобуліну класу А та зниженою інтерфероно-утворюючою здатність лейкоцитів, що може бути тригерним фактором формування стафілококового бактеріоносійства [3, 7, 13]. Окрім того, у хворих з групою крові А(ІІ) спостерігається запізнення імунної відповіді на антигени стафілокока. Цим пояснюється часте рецидування і загострення стафілококових інфекцій та низька ефективність загальноприйнятої імунотерапії у даної категорії хворих. Осіб з А(ІІ) групою крові можна віднести до менш захищених від впливу екзогенних патогенів, які несуть групоспецифічні полісахариди А і В. Патоген, що несе А-подібну субстанцію, не зустрічає належного опору в організмі осіб з групою А(ІІ) через хімічну спорідненість [11], а ізогемаглютиніни в, що містяться у сироватці їх крові, менш активні порівняно із ізогемаглютинінами, що містяться у сироватці крові осіб, які мають групу 0(І) і В(ІІІ).

Проведені дослідження показали, що умовно патогенні мікроорганізми р. Staphylococcus ізолювалися у хворих на ГЛ із усіма групами крові. Виявлено, що найменш ефективним був вплив пробіотичних культур на мікрофлору пацієнтів із групою крові А(ІІ). Отримані дані свідчать на користь гіпотези, що саме у осіб з А(ІІ) групою крові спостерігається бактеріоносійство, яке обумовлено особливостями їх імунного статусу і відсутністю належного опору стафілококам через наявність в останніх А- подібної субстанції, хімічно спорідненої до групи крові А(ІІ).

Виявлені при моніторингу мікрофлори носової порожнини та зіву до початку і після прийому пробіотичних препаратів у хворих на ГЛ зниження титрів або елімінацію стафілококів, можна пояснити, з одного боку, підвищенням імунореактивності організму хворих після прийому пробіо- тиків, з іншого - конкурентним заміщенням стафілокока представниками нормоценозу, що має особливо важливе значення в умовах зростання кількості антибіотикорезистентних штамів.

Отримані результати, у подальшому, можуть стати підставою для розробки показань щодо персоніфікованого призначення пробіотичних препаратів хворим на ГЛ з метою профілактики ІЗУ.

стафілококовий кров лейкемія пробіотик

Висновки

1. Із біотопів хворих на гостру лейкемію ізолювалися умовно патогенні мікроорганізми р. Staphylococcus незалежно від групи крові за системою AB0.

2. Показано, що найменш ефективною виявилася дія пробіотиків на стафілококові культури у хворих з групою крові А(ІІ).

Література

1. Земсков А.М. Энциклопедия иммунологии, в 5 томах. Триада Х; 2013. 1962 с.

2. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. ООО Полиграф-книга; 2006. 480 с.

3. Бандрівський Ю.Л. Взаємозв'язок групової і резус-належності з інфекційними і неінфекційними захворюваннями. «Молодий вчений». 2017; 2 (42): 126-9.

4. Дранник Г.Н., Дизик Г.М. Генетические системы крови человека и болезни. К.: Здоров'я; 1990. 220 с.

5. Bennet E., Steffensen R., Clausen H., el al. Genomic cloning of the human histo-blood group ABO locus. Biochem. Biophys. Res. Coniiuun. 1995; 206: 318-325.

6. Race R., Sanger R. The ABO blood groups. Blood Groups in man. Blackwell Scientific publications. 1975; 8: 8-91

7. Донсков С.И., Мороков В.А. Группы крови человека: руководство по иммунносерологии. М.: ИП Скороходов; 2011. 1015 с.

8. Гриза П.В. Групи крові і захворювання людини. Здоровий спосіб життя . 2009; 38: 19-23.

9. Караулов А.В. Клиническая иммунология и аллергология. М.: Медицинское информационное агентство; 2002. 650 с.

10. Патока В.В. Фактори крові як маркери індивідуальної реакції організму на введення стафілококового анатоксину. Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. 2001; 10(3): 967-971.

11. Zemskov A.M. E'ncziklopediya immunologii, v 5 tomakh. Triada Kh; 2013. 1962 s.

12. Drannik G.N. Klinicheskaya immunologiya i allergologiya. OOO Poligraf- kniga; 2006. 480 c.

13. Bandrivsky Yu.L. The relationship of group and Rh-blood supplies with infectious and non-infectious diseases. «Young Scientist»». 2017; 2 (42): 126-9.

14. Drannik G.N., Dizik G.M. Geneticheskie sistemy' krovi cheloveka i bolezni. K.: Zdorov'ya; 1990. 220 s.

15. Bennet E., Steffensen R., Clausen H., el al. Genomic cloning of the human histo-blood group ABO locus. Biochem. Biophys. Res. Coniiuun. 1995; 206: 318-325.

16. Race R., Sanger R.. The ABO blood groups. Blood Groups in man. Blackwell Scientific publications. 1975; 8: 891.

17. Donskov S.I., Morokov V.A. Gruppy krovi cheloveka: rukovodstvo po immunnoserologii. M.: IP Skorokhodov; 2011. 1015 s.

18. Hryza P.V. Hrupy krovi i zakhvoriu-vannia liudyny. Zdorovyi sposib zhyttia. 2009; 38: 19-23.

19. Karaulov A.V. Klinicheskaya immunologiya i allergologiya. M.: Mediczin-skoe informaczionnoe agentstvo; 2002. 650 s.

20. Patoka V.V. Faktory krovi yak markery indyvidualnoi reaktsii orhanizmu na vvedennia stafilokokovoho anatoksynu. Zbirnyk naukovykh prats spivrobitnykiv NMAPO imeni P.L. Shupyka. 2001; 10(3): 967-971.

21. Олешко Г.М., Любченко Г.А. Біохімічні складові та імуно-біологічна активність факторів патогенності стафілококів. Укр. біохім. Журн. 2006; 78(1): 20-8.

22. Холодна Л.С. Основний фактор патогенності стафілококів - білок А. Особливості взаємодії з імуноглобулінами. Биополимеры и клетка. 1999; 15(4): 275-9.

23. Холодна Л.С. Основний фактор патогенності стафілококів - білок А. Биополимеры и клетка. 1999; 5: 360-6.

24. Oleshko G.M., Lyubchenko G.A. Biochemical components and immuno- biological activity of staphylococcus pathogenicity factors. The Ukrainian Biochemical Journal. 2006; 78(1): 20-8.

25. Kholodna L.S. Protein А - the main pathogenic factor of Staphylococcus. Peculiarities of interaction with immunoglobulins. Biopolymers and Cell. 1999; 15(4): 275-9.

26. Kholodna L.S. Protein А - the main pathogenic factor of Staphylococcus. Production and properties. Biopolymers and Cell. 1999; 5: 360-6.

Размещено на Allbest.ru