Індекс постійності мікроорганізмів, що вегетують у біотопах хворих на гостру та хронічну лейкемію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індекс постійності мікроорганізмів, що вегетують у біотопах хворих на гостру та хронічну лейкемію

А.П. Рибальська,

Н.К. Скачкова ДУ "Інститут гематології та трансфузіології НАМН України", Київ

Резюме

Мета. Визначити індекс постійності збудників ІЗУ у біотопах носової порожнини, зіву та кишечника хворих на гостру і хронічну лейкемію.

Матеріали і методи. Мікробіологічні, статистичні.

Результати та обговорення. За індексом постійності встановлено, що у пацієнтів із гострою формою захворювання (гостра лімфоїдна (ГЛЛ) та гостра мієлоїдна лейкемія (ГМЛ)) мікробний пейзаж біотопів швидше призводить до розвитку ІЗУ, ніж у хворих на хронічну форму (хронічна лімфоїдна (ХЛЛ) та хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ)). У хворих на ГЛЛ домінантна мікрофлора зіву представлена мікроорганізмами роду Enterococcus (С=55,6%), умовно патогенними бактеріями (УПБ, С=55,6%) та дріжджами роду Candida (С=33,3%); у хворих на ХЛЛ, відповідно: С= 46,7%, С= 20,0% і С=16,7%. У зіві хворих на ГМЛ домінували фірмакути роду Enterococcus (С=43,8%) та Candida sp. (С=40,6%). У пацієнтів зХМЛ показники стану мікрофлори зіву становили: С=28,6% - для ентерококів і С=14,3% - однаково для дріжджів і УПБ. Біотоп носової порожнини не був показовим з точки зору потенційної загрози ІЗУ. У кишечнику всіх хворих найвищим індексом постійності відзначено ентерококи, найнижчим - УПБ.

Висновки. Визначення індексу постійності дасть змогу встановити провідну роль того чи іншого мікроорганізму в етіології запального процесу.

Ключові слова: хворі на гостру та хронічну лейкемію, мікроекологія біотопів, індекс постійності мікроорганізмів

ІНДЕКС ПОСТОЯНСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ, ВЕГЕТИРУЮЩИХ В БИОТОПАХ БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ И ХРОНИЧЕСКИМ ЛЕЙКОЗОМ

ГУ "Институт гематологии и трансфузиологии ІІЛХ 1ІІ Украины", Киев

Резюме. Специфика микроэкологии биотопов больных лейкемией играет важную роль в развитии инфекционно-воспалительных осложнений (ИВО), возникающих на фоне химиотерапевтического лечения. Определение постоянства ве- гетирования потенциальных возбудителей ИВО в микробных популяциях биотопов дает возможность установить ведущую роль того или иного микроорганизма в этиологии воспалительного процесса.

Цель. Определить индекс постоянства возбудителей ИВО в биотопах носовой полости, зева и кишечника больных острой и хронической лейкемией.

Материалы и методы. Микробиологические, статистические.

Результаты и обсуждение. В результате определения индекса постоянства установлено, что у пациентов с острой формой заболевания (острый лимфоидный (ОЛЛ) и острый миелоидный лейкоз (ОМЛ)) микробный пейзаж биотопов скорее благоприятствует развитию ИВО, чем у больных хронической формой (хронический лимфоидный (ХЛЛ) и хронический миелоидный лейкоз (ХМЛ)). У больных ОЛЛ доминантная микрофлора зева представлена микроорганизмами рода Enterococcus (С=55,6%), условно патогенными бактериями (УПБ, С=55,6%) и дрожжами рода Candida (С=33,3%); у больных ХЛЛ, соответственно: С= 46,7%, С= 20,0% и С=16,7%. В зеве больных ОМЛ доминировали фирмакуты Enterococcus sp. (С=43,8%) и Candida sp. (С=40,6%). У пациентов с ХМЛ показатели состояния микрофлоры зева составляли: С=28,6% - для энтерококков и С= 14,3% - одинаково для дрожжей и УПБ. Биотоп носовой полости не был показательным с точки зрения потенциальной угрозы ИВО. В кишечнике всех больных высшим индексом постоянства отмечены энтерококки, низшим - УПБ.

Выводы. Определение индекса постоянства даст возможность установить ведущую роль того или иного микроорганизма в этиологии воспалительного процесса.

Ключевые слова: больные острым и хроническим лейкозом, микроэкология биотопов, индекс постоянства микроорганизмов.

INDEX CONSTANCY OF MICROORGANISMS VEGETATING IN BIOTOPS OF PATIENTS WITH ACUTE AND CHRONIC LEUKEMIA

SI "Institute of Hematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine", Kyiv

Summary. Specificity microecology habitats leukemia patients plays an important role in the development of infectious and inflammatory complications (IFC), arising on a background of chemotherapy. Defining microorganisms vegetating constancy of potential pathogens IFC in microbial habitats allows populations to establish the leading role of a microorganism in the etiology of the inflammatory process.

Aim. Determine the index constancy of pathogens IFC habitats in the nasal cavity, pharynx and intestine of patients with acute and chronic leukemia.

Materials and methods. Microbiological, statistics.

Results and discussion. As a result, the constancy of the index found that in patients with an acute form of the disease (acute lymphocytic (ALL) and acute myeloid leukemia (AML)) microbial landscape habitats most favorable to the development IFC than in patients with the chronic form (chronic lymphocytic (CLL) and chronic myeloid leukemia (CML)). The patients with ALL had microflora dominant pharynx represented microorganisms genus Enterococcus (C = 55,6%), opportunistic bacteria (OB, C = 55,6%) and the yeast of genus Candida (C = 33,3%); patients with CLL, respectively: C = 46,7%, C = 20,0% and C = 16,7%. In patients with AML throat dominated firmakuty Enterococcus sp. (C = 43,8%) and Candida sp. (C = 40,6%). In patients with CML, respectively, indicators of microflora throat look better: C = 28,6% - for enterococci and C = 14,3% - the same for yeast and OB. The biotope of the nasal cavity was not indicative of the potential threat of IFC. In the intestine of patients maximum index constancy marked enterococci minimum - OB.

Conclusions. Determination index constancy enable establish leading role of a microorganism in the etiology of the inflammatory process.

Keywords: patients with acute and chronic leukemia, microecology habitats, index constancy of microorganisms

Вступ

Мікробна екологія людини, що виникла на стику медицини і мікробіології, набула стрімкого розвитку та регулюється складними механізмами міжмікробної взаємодії у кожній окремій мікроекосистемі гомеостазу. Специфіка колонізації біотопів різними мікробними популяціями пов'язана з умовами, що стали сприйнятними для розмноження мікроорганізмів.

Стан мікроекології біотопів відіграє вирішальну роль у розвитку інфекційно-запальних ускладнень (ІЗУ) в імунокомпрометованих пацієнтів. Значною мірою це стосується хворих на гостру і хронічну лейкемію, коли специфіка лікування основного захворювання призводить до втрати захисних антиінфекційних важелів та підвищення ризику розвитку інфекції. Часто наслідком хіміотерапевтичного лікування стають ІЗУ, що виникають на тлі порушення мікробних асоціацій нормофлори біотопів, у першу чергу, це стосується верхніх дихальних шляхів і кишечника.

Цитотоксична терапія пухлин системи крові пов'язана з високим ризиком розвитку ІЗУ, частота яких перевищує 80%, особливо на перших етапах лікування, що супроводжуються глибокою нейтропенією. Крім того, суттєвого значення набуває процес ушкодження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, наявність центрального венозного катетера, спектр та дози цитостатичних препаратів. На цьому фоні джерелом інфекції стає мікрофлора ротової порожнини та кишечника, у тому числі, грам- негативні бактерії та дріжджоподібні гриби [2]. Взагалі, грибкові інфекції становлять зростаючу проблему у пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями, етіологічним чинником яких виступають дріжджі роду Candida. Слід зазначити, що за даними ВООЗ, кожний п'ятий житель Землі інфікований грибами, а кожний десятий має виражені клінічні прояви. Двадцять років тому на мікози різної етіології страждало 20% населення планети, на початку ХХ[ століття цей показник подвоївся, що дає підстави розглядати поширення мікозів як масове [4, 6].

Представники роду Candida налічують 196 видів і зазвичай розглядаються як частина нормофлори шлунково-кишкового тракту (ШКТ) людини, але в певних кількісних показниках (до 102-10⁴ колонієутворюючих одиниць, КУО). Однак, дисбаланс у цьому мікроекологічному просторі сприяє проникненню (транслокаци) грибкових патогенів у кров'яне русло, що є первісним чинником інвазії, призводить до розвитку кандидозу, вражаючи практично будь-який орган, нерідко створюючи загрозу для життя хворих [5].

Значну проблему складають мікроорганізми, що ізолюються при бактеріємії, зокрема, метицилінрезистентні стафілококи (Staphylococcus aureus, S. epidermi- dis), ентерококи роду Enterococcus, грамнегативні палички - Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniaе, Escherichia coli. Часто ізольовані мікроорганізми виявляють резистентність до переважної кількості антибіотиків.

Дисбіотичні порушення, що виникають внаслідок впливу різних негативних факторів, у багатьох випадках стають причиною розвитку не тільки ендогенних, але й екзогенних інфекційних процесів, зокрема, внаслідок зниження колонізаційної резистентності організму, коли перебіг захворювання ускладнюється за рахунок підвищення вірулентності власних умовно патогенних бактерій, які легко можуть вступати в асоціацію з екзогенними збудниками та спричиняти розвиток складних мікст-інфекцій.

Аутофлора кишечника не тільки відповідає за рівень захисту організму хазяїна від патогенних мікроорганізмів та бере участь у підтримці імунологічної реактивності, але й може відігравати певну роль в етіології і патогенезі злоякісних новоутворень [7]. Слід зазначити, що частоту хвороб органів дихання пов'язують з наявністю дисбіотичних порушень кишечника, а дисбіоз розглядають як стартовий механізм розвитку захворювань дихальної системи [3]. Порушення стану фізіологічної мікробної системи ротової порожнини також призводить до розвитку дисбіозу, у результаті чого збільшується кількість умовно патогенних бактерій (УПБ) і грибів, що обумовлює зростання мікробної інтоксикації з наступним розвитком патологічних процесів [5].

За даними власних досліджень, основну загрозу щодо розвитку ІЗУ становлять мікроорганізми біотопів зіву та кишечника, а серед доміную- чих видів - визначені стафілококи, ентерококи, УПБ, насамперед Klebsiella pneumoniaе, Proteus vulgaris.

Таким чином, передумови ІЗУ у пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями та висока смертність від інфекційних ускладнень пов'язані з біологією захворювання та побічними ефектами високодозової поліхіміотерапії [8]. Тому дослідження стану мікроекології у хворих на лейкемію має стати першим кроком до запобігання інфекційних ускладнень, коли не тільки визначення видового складу збудників, а й значення їх популяційного рівня (індекс постійності мікроорганізмів) у біотопі має встановити провідну роль того чи іншого мікроорганізму в етіології запального процесу [1].

Мета. Визначити індекс постійності збудників ІЗУ у біотопах носової порожнини, зіву та кишечника хворих на гостру і хронічну лейкемію для запобігання розвитку інфекційних ускладнень під час курсів протипухлинної терапії. лейкемія кишечник інфекційний

Матеріали і методи. Визначення участі різних видів мікроорганізмів у структурі мікробіоценозів носової порожнини, зіву та кишечника проводили за результатами бактеріологічних досліджень біотопів (20012014 рр.) у 85 хворих на гостру та хронічну лейкемію: перша група - хворі на гостру лімфоїдну лейкемію (ГЛЛ, n=9); друга - хворі на хронічну лім- фоїдну лейкемію (ХЛЛ, n=30); третя - на гостру мієлоїдну лейкемію (ГМЛ, n=32); четверта - на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ, n=14). Індекс постійності (С,%) мікроорганізмів - етіологічних чинників ІЗУ: стафілококи роду Staphylococcus (St. aureus), ентерококи роду Enterococcus, дріжджоподібні гриби роду Candida, УПБ (Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris, Enterobacter aerogenes) - визначали за формулою [1]:

де С - показник постійності,%; р - число вибірок, що містять даний мікроорганізм; Р - загальне число зразків, що досліджувалися.

Результати та обговорення. Результати дослідження наведено в таблицях 1-4.

Слід зазначити, що у кишечнику хворих усіх груп і ентерококи, і дріжджі мали високий індекс постійності і це природно. Проте неприроднім виглядає достатньо високий рівень присутності ентерококів у зіві всіх груп хворих (С - від 28,6 до 55,6%, табл. 1-4).

Результати дослідження свідчать, що найбільш незахищеною від розвитку інфекційних ускладнень виглядає група хворих на ГЛЛ (табл. 1). Відомо, що у кишечнику хворих цілком вірогідно можуть вегетувати ентерококи, дріжджі роду Candida і УПБ. Водночас появу цих груп мікроорганізмів у біотопах верхніх дихальних шляхів хворих на ГЛЛ, зокрема, у зіві (ентерококи і УПБ: в обох випадках С=55,6%) чи носовій порожнині (відповідно, для ентерококів С=22,0%, для УПБ С=33,3%), слід віднести до дисбіотичних явищ, що ймовірно пов'язано із впливом специфічного лікування основного захворювання, зниженням антиінфекційного потенціалу та зміною мікробного пейзажу у біотопі.

Таблиця 1 - Індекс постійності мікроорганізмів у біотопах хворих на ГЛЛ (n=9)